Правові аспекти планування та забудови нових населених пунктів на території України у повоєнний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія праці, соціальних відносин і туризму, Україна

Правові аспекти планування та забудови нових населених пунктів на території України у повоєнний період

Потапенко Сергій Анатолійович адвокат

доктор філософії зі спеціальності 081 «Право»

доцент кафедри цивільного, господарського і трудового права

Анотація

ревіталізація територія повоєнний відновлення

У ході повномасштабного збройного російського вторгнення в Україні станом на початок лютого 2023 року зруйновано вже майже 4,5 тисячі житлових будинків, близько 550 навчальних закладів, понад сотня медичних закладів та ще більше тисячі об'єктів культурної інфраструктури. Масштаби обстрілів окупантами мирного населення України, руйнування їхніх осель, майна та критичної інфраструктури територій за рік війни вже завдали дуже значних втрат. В зоні активних бойових дій «Руський мир» стер з землі частину сіл, селищ та міст України, а на їхньому місці залишилися лише руїни, а деякі з них вже не відбудовуватимуть. Через повномасштабну війну в Україні багато людей були вимушені залишити свої домівки та змінити місце проживання. У цьому зв'язку на порядок денний постало нагальне питання планування та забудови нових населених пунктів у повоєнний період для відродження постраждалих територій.

Метою даної роботи є аналіз правового регулювання порядку планування та забудови нових населених пунктів у контексті комплексного відновлення і ревіталізації територій України у повоєнний період, виявлення проблемних питань та формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій царині.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності» [1] передбачено підстави та порядок програми комплексного відновлення області та комплексного відновлення території територіальної громади (далі - територія ТГ) (її частини) (далі - програма відновлення території), яка визначає основні просторові, містобудівні та соціально-економічні пріоритети політики відновлення і включає комплекс заходів для забезпечення відновлення території відповідної області, території ТГ (її частини), яка постраждала внаслідок збройної агресії проти України [1, ст. 1]. Програма відновлення території може містити загальні підходи та пропозиції щодо комплексного відновлення, розвитку території області або території ТГ та обґрунтовувати потребу щодо внесення змін або розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, в тому числі у зв'язку з необхідністю планування та забудови нових населених пунктів.

Населений пункт має складний характер, оскільки має подвійний статус. Так, В. Шкабаро досліджуючи конституційно-правовий статус міста в Україні зазначає, що слід розрізняти поняття міста як населеного пункту і міста як адміністративно-територіальної одиниці. Різниця між ними полягає в тому, що в першому значенні місто є штучним утворенням за актами центральної влади, а як населений пункт - «природньо» сформованим територіальним утворенням, яке лише визнано центральною владою. Місто як адміністративно-територіальна одиниця є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів державної влади й органів місцевого самоврядування [2, c. 22], а як населений пункт місто проявляє себе як частина комплексно заселеної території України, яка склалася внаслідок господарської та іншої суспільної діяльності, має сталий склад населення, власну назву та зареєстрована в порядку, передбаченому законом [3, с. 605-606].

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту [4]. Разом з тим, даний закон не містить чітких положень про те, що планування та забудова нових населених пунктів має здійснюватися на підставі затвердженого генерального плану населеного пункту, як приміром, це було прямо визначено в п. 1.1. Будівельних норм і правил (далі - БНІП) ІІ-К.2-62 [5]. При розробленні Схеми планування території району здійснюється обґрунтування майбутніх потреб і визначення переважних напрямів використання територій, в тому числі для містобудівних потреб з метою забезпечення раціонального розселення та визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів [6, п. 6.1]. Проектні рішення комплексного плану просторового розвитку території ТГ (далі - комплексний план) можуть визначати перспективи розвитку всієї території ТГ та населених пунктів [7, п. 5.12.1]. Тобто, у контексті Схеми планування території району та комплексного плану можливо лише обґрунтувати потребу у забудові нових населених пунктів, а власне їх планування має здійснюватися шляхом розроблення генерального плану нового населеного пункту.

Згідно із пп. 14 п. 21 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі - Порядок № 296) завдання на розроблення генерального плану населеного пункту повинно містити назву та код Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій ТГ [8] (далі - Кодифікатор). Відповідно до п. 29 ст. 85 Конституції України найменування та перейменування населених пунктів здійснюється Верховною Радою України [9]. Тобто, новозбудований населений пункт юридично отримує своє найменування лише після прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, а вже потім йому присвоюється код Кодифікатора. Виявляється, що в такий спосіб можливо лише розробляти генеральний план щодо вже існуючого населеного пункту, наприклад, з метою розширення його території.

Потреба у забудові нових населених пунктів на території України у повоєнний період обумовлює необхідність удосконалення містобудівного законодавства. Ми пропонуємо доповнити ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 17 Порядку № 296 положеннями про те, що генеральний план також призначений для планування та забудови нових населених пунктів. Також дані положення системно мають бути втілені в державних будівельних нормах і правилах.

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до деяких Законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності: Закон України від 14.05.2022 р. № 2254-ІХ. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2254-20#n27.

2. Шкабаро В.М. (2004) Конституційно-правовий статус міста в Україні: дис... кан. юрид. наук. 12.00.02. 243.

3. Корнієнко М.І. (2000) Територіальний устрій і місцеве самоврядування в Україні. Конституційне право України. За ред. В.Ф. Погорілка. 603-668.

4. Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України 17.02.2011 р. № 3038-VI. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3038-17#Text.

5. БНІП ІІ-К.2-62. (1967) Планіровка та забудова населених пунктів. Норми проектування. Затверджені Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по справах будівництва від 07.05.1966 р.

6. Склад та зміст містобудівної документації на державному та регіональному рівнях ДБН Б.1.1-13:2021: наказ Міністерства розвитку громад та територій від 30.12.2021 р. № 366. Вилучено з: file:///C:/Users/Windows10/Downloads/DBN_B11-13-2021.pdf.

7. Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні ДБН Б.1.1-14:2021: наказ Міністерства розвитку громад та територій від 30.12.2021 р. № 367. Вилучено з: https://www.minregion.gov.Ua/wp-content/uploads/2022/08/dbn-b.1.1-14_2021.pdf.

8. Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації: постанова Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 р. № 926. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#top.

9. Конституція України: Закон України від 28.06.1996р. № 254. Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%805.

Размещено на Allbest.ru