Право на безоплатну правову допомогу в системі реалізації прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Право на безоплатну правову допомогу в системі реалізації прав людини

Катерина Бойко

Науковий керівник:

Олена Орлова

кандидат юридичних наук, доцент

(Дніпропетровський державний

університет внутрішніх справ)

На шляху становлення правової, соціальної держави необхідним є постійне вдосконалення існуючих та нових механізмів реалізації та захисту прав людини і громадянина. Забезпечення якості правової допомоги в Україні стає національним пріоритетом. У зв'язку з цим право на безоплатну правову допомогу є центральним у системі реалізації прав людини.

Право на безоплатну правову допомогу знайшло своє відображення в міжнародних документах. У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або (якщо він не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника) одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя [1, с. 5]. В свою чергу, ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначає, що кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому обвинувачення на гарантії на основі повної рівності, а саме бути судимим в присутності підсудного і захищати себе особисто або через обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому випадку, коли інтереси правосуддя того потребують, безкоштовно для особи в такому випадку, коли у неї недостатньо коштів для оплати захисника. Відповідні положення міжнародного права отримали законодавче закріплення в Конституції України і виступають однією з важливих гарантій дотримання прав і свобод людини і громадянина. Так, у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав [2].

Міжнародно-правові акти передбачають право на справедливий суд і доступ до суду як неодмінний його елемент, підкреслюючи поряд із цим, що вказане право не може бути ефективно реалізовано без забезпечення права на правову допомогу. Посилання на обов'язок держави забезпечити особі реальний, а не формальний доступ до суду, що містяться в низці міжнародно - правових документів, рішень Європейського суду з прав людини, рекомендаціях і резолюціях Комітету Міністрів Ради Європи, у тому числі передбачає необхідність реальної реалізації права на правову допомогу. Водночас відсутність ефективної системи правової допомоги, зокрема безоплатної для малозабезпечених, істотно перешкоджає доступ до правосуддя. Вимогу про доступність правосуддя буде додержано лише тоді, коли буде створено ефективну систему надання правової допомоги, особливо малозабезпеченим [3, с. 46].

Повноцінна реалізація конституційного права людини на правову допомогу неможлива без функціонування профільної інституції. Її створення в Україні є вагомим кроком як у перспективі євроінтеграції держави, так і в забезпеченні доступу до правосуддя. У світовій практиці задіяно багато моделей систем безоплатної правової допомоги, а відповідно відомо багато версій щодо того, як має функціонувати ця система у вітчизняних реаліях [4, с. 87].

Головним обов'язком демократичної держави залишається гарантування прав і свобод людини та громадянина. Держава повсякчас несе відповідальність перед людиною за свою діяльність. Так, Конституція України закріплює не лише основні права і свободи, а й конституційно - правові гарантії дотримання та захисту таких прав. Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу [5, с. 33].

Щодо дефініції поняття «правова допомога», то відповідно до ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачається, що це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення [6]. Крім того, є низка визначень, які надаються науковцями. Так, правова допомога - це діяльність осіб, які володіють спеціальними знаннями у сфері права з метою надання послуг правового характеру [7, с. 107]. Правову допомогу розглядають як міжгалузевий інститут, що об'єднує в собі правові норми, які становлять основу для діяльності державних і громадських органів, спрямованих на надання громадянам і організаціям правової допомоги [8, с. 272]. На підставі аналізу вищенаведених дефініцій можна виокремити основні ознаки правової допомоги: 1) мета - надання послуги; 2) послуга має правовий характер; 3) надається на підставах, що передбачені законодавством; 4) суб'єкти надання встановлюються виключним переліком. Безоплатна правова допомога згідно із Законом України № 3460-VI включає в себе первинну та вторинну правову допомогу.

Перелік юридичних послуг конкретизовано з ухваленням Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, правові послуги включають такі дії:1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень із правових питань; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 4) забезпечення захисту особи від обвинувачення; 5) надання особі допомоги в забезпеченні її доступу до вторинної правової допомоги й медіації [9, с. 55]. Саме наведений перелік правових послуг є формою правової допомоги, яку законодавець розуміє як надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини й громадянина, захист цих прав і свобод, їх відновлення в разі порушення. Правова допомога, згідно із частиною 2 статті 12 ЦПК України, може надаватись як платно, так і безкоштовно.

Прийняття Закону України «Про безоплатну правову допомогу» [6] від 2 червня 2011 року дало змогу Україні отримати правову базу та інституціональний механізм для реалізації як закріпленого чинним законодавством права кожного на правову допомогу, зокрема у випадках, коли вона відповідно до Закону має надаватись безоплатно, так і зобов'язань за низкою міжнародних договорів, які містять положення щодо надання правової допомоги і учасником яких є Україна.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Водночас, незважаючи на вказане, викликає занепокоєння визначення іншого фахівця в галузі права, який також може надавати правову допомогу в цивільному процесі. На жаль, немає ні його законодавчої дефініції, ні визначення, сформованого в рішеннях Конституційного Суду України чи постановах вищих судових інстанцій. Тому в юридичній літературі тривають дискусії щодо змісту поняття «фахівець у галузі права» [10].

Надання безоплатної правової допомоги слід розглядати не як акт благодійності, а як зобов'язання, покладене на суспільство в цілому. При цьому кожна особа має бути наділена правом на необхідну безоплатну правову допомогу адвоката в судовому провадженні, будучи, наскільки це можливо, вільною у виборі кваліфікованого захисника.

Для формування в Україні ефективної системи безоплатної правової допомоги, забезпечення її доступності та якості створено Координаційний центр з надання правової допомоги. Сьогодні у кожному великому місті працюють Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, до яких за юридичною підтримкою можуть звернутися все категорії громадян, перераховані у ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» [11, с. 194]. захист правова допомога інформація

Забезпечення та захист прав і свобод людини і громадянина є одним із основних критеріїв оцінки ефективності реформ у всіх сферах суспільного життя. У зв'язку з цим право на правову допомогу є ключовим для реалізації системи прав людини і громадянина в Україні. Підтримка розвитку системи безоплатної правової допомоги є важливою, оскільки вона забезпечує рівний доступ до правосуддя, правової інформації та консультацій, а також зміцнює правоздатність громад. Виходячи із зарубіжного досвіду, наша держава доклала достатньо зусиль для реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу. Проте багато питань щодо надання правової допомоги залишаються невирішеними, та потребують свого розв'язання на основі практичного досвіду та глибокого аналізу наукових праць на цю тему.

Литература

1. Артем'єва Н. Суб'єкти, які надають безоплатну правову допомогу у цивільному судочинстві України. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 4. С. 5-10.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

3. Хаустова М.Г., Шевцов А.А. Право на безоплатну правову допомогу як елемент принципу доступності правосуддя в умовах глобалізаційних процесів. Порівняльно-аналітичне право. 2018. № 2. С. 45-48.

4. Гречанюк С., Карий В. Безоплатна правова допомога - від ідей до становлення адміністративно-правового інституту. Актуальні проблеми правознавства. 2019. № 4 (20). С. 86-90.

5. Форманюк В.І. Надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2014. Серія Право. Вип. 29.

Ч.2. Т. 2. С. 32-35.

6. Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 02 черв. 2011 р. (зі змінами і допов.). Відомості Верховної Ради України. 2011. № 51. Ст. 577.

7. Козьяков І. Актуальні питання реалізації принципів безоплатної правової допомоги. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2018. № 1. С. 107-116.

8. Заїка А.В. Деякі проблеми реалізації права на безоплатну правову допомогу в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 8. С. 271-274.

9. Прут Ю. Інститут правової допомоги в цивільному судочинстві: цивільно- процесуальні особливості реалізації. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 3. С. 54-58.

10. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 5 липня 2012 року. Офіційний вісник України. 2012. № 62.

11. Ткачук А. С. Безоплатна правова допомога: переваги та недоліки. Морське право та менеджмент: еволюція та сучасні виклики: матеріали ХІ Міжнародної науково- практичної конференції НУ «ОМА». Одеса: НУ «ОМА», 2017. Вип. 11. С. 193-197.

Размещено на Allbest.ru