Гендерна рівність як складова правової держави

Размещено на http://allbest.ru

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Гендерна рівність як складова правової держави

Іван Клєван студент ННІ права та інноваційної освіти

Науковий керівник: к. і. н., доцент Олег Левін

Гендерна рівність - це принцип, згідно з яким усі люди, незалежно від їхньої статі чи гендерної ідентичності, мають однакові права, можливості та доступ до ресурсів. Це необхідна складова будь-якої правової держави, оскільки цей принцип є основою демократії та рівноправності. У будь-якій демократичній державі права людини є найвищим пріоритетом. Гендерна рівність гарантує, що статева ідентичність не становить перешкоду для досягнення особистого розвитку та успіху у всіх сферах життя. Крім того, гендерна рівність гарантує, що жінки та чоловіки мають рівні можливості отримувати освіту, займатися бізнесом, працювати в уряді та політиці, отримувати рівну зарплату за рівну роботу.

Законодавчі акти, що захищають гендерну рівність та борються з дискримінацією на основі статі, є необхідним елементом правової держави. Наприклад, ці законодавчі акти можуть забороняти дискримінацію на робочому місці або забезпечувати жінкам право на відпустку для догляду за дитиною.

Отже, гендерна рівність є важливою складовою правової держави.

Україна бере участь у різних світових рейтингах щодо тендерної рівності, таких як Індекс тендерної рівності Всесвітнього економічного форуму, Індекс гендерної рівності у сфері праці Міжнародної організації праці, Індекс материнства компанії Save the Children та ін. За даними Індексу гендерної рівності Всесвітнього економічного форуму за 2021 р., Україна займає 64 місце серед 156 країн. Порівняно з попереднім роком вона покращила свої показники, збільшивши рівень гендерної рівності на 0,031 бала і зберігши своє місце на середньому рівні країн, що розвиваються. За даними Індексу гендерної рівності у сфері праці Міжнародної організації праці за 2021 р., Україна посідає 105 місце серед 190 країн, що входять до рейтингу. За даними Індексу материнства компанії Save the Children за 2021 р., Україна займає 70 місце серед 179 країн. Незважаючи на певні покращення в показниках гендерної рівності, Україна все ще має значний потенціал для покращення стану рівності статей та гендерних прав. Уряд та суспільство повинні продовжувати працювати над забезпеченням гендерної рівності та зменшенням статевої дискримінації. Законодавчі гарантії у сфері гендерної рівності в Україні прописані у законах, актах та положеннях, що формально гарантують рівні права та можливості для жінок та чоловіків. Законодавча база в цій галузі представлена Конституцією України та законами України «Про засади державної мовної політики», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ін.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» прийнято 08.09.2005 з метою забезпечення рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків у всіх сферах життя. Закон передбачає низку заходів, що мають сприяти зміцненню гендерної рівності в Україні.

До основних положень Закону належать:

• гарантія рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків у політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя;

• забезпечення недискримінації за ознакою статі, в тому числі у сферах праці, освіти, охорони здоров'я та ін.;

• сприяння збільшенню представництва жінок в органах влади та управління;

• забезпечення захисту прав жінок та дітей, що потерпіли від насильства;

• розвиток гендерного компонента у національних програмах, стратегіях та планах.

Закон також передбачає створення органів державної влади та інших установ, що мають забезпечувати дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також контролювати виконання цього закону.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 передбачає визнання домашнього насильства окремим видом насильства та закріплює відповідальність держави щодо запобігання та протидії цьому явищу.

Основні положення закону:

• визначення поняття «домашнє насильство» та його видів;

• права та обов'язки постраждалих від домашнього насильства, в тому числі право на захист, допомогу та реабілітацію;

• визначення обов'язків державних органів, органів місцевого самоврядування, медичних та соціальних працівників та інших осіб, пов'язаних із запобіганням та протидією домашньому насильству;

• встановлення механізмів запобігання та реагування на випадки домашнього насильства, включно з участю поліції, суду та інших служб;

• забезпечення захисту та допомоги жертвам домашнього насильства, в тому числі можливість одержання медичної, психологічної та юридичної допомоги;

• встановлення відповідальності за порушення закону, у тому числі штрафних санкцій.

Закон має на меті забезпечити ефективний захист від домашнього насильства, запобігти цьому явищу та захистити права жертв домашнього насильства.

Крім того, в Україні було прийнято декілька законодавчих актів для запобігання дискримінації на різних ґрунтах і забезпечення рівності прав для всіх громадян. Так, Закон України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 містить загальні положення про запобігання та протидію дискримінації на будь-якій підставі. Однак практика реалізації цих законів в Україні залишалася незадовільною. Дискримінація на підставі статі, віку, національності та інших ознак продовжувала існувати в різних сферах життя, таких як праця, освіта, охорона здоров'я та доступ до послуг.

Також в Україні продовжувалася дискримінація на підставі сексуальної орієнтації та тендерної ідентичності. Зокрема, українські закони не забезпечували захисту прав LGBT-спільноти, а деякі законодавчі ініціативи навіть мали на меті обмеження прав цієї групи людей. Дискримінація на підставі статі є серйозною проблемою в судовій практиці України. У багатьох випадках жінки стикаються з дискримінацією на роботі, у сфері освіти та в інших сферах життя.

Наприклад, у 2018 році Вищий адміністративний суд України виніс рішення про те, що вимога до кандидата на посаду судді щодо наявності «високої моральної якості», котра не встановлена законом, є дискримінаційною, оскільки стосується виключно жінок-кандидатів на посаду суддів. дискримінація гендерний жінка україна право

Також у 2019 р. Український радник з прав людини висловив занепокоєння щодо високої кількості судових рішень, що базуються на статевих стереотипах та дискримінації на підставі статі. Наприклад, в одному із судових рішень жінку відмовили в призначенні на посаду, мотивуючи це тим, що вона молода жінка і не зможе впоратися з обов'язками. Уряд України вживає заходів для боротьби з дискримінацією на підставі статі, таких як прийняття законодавчих актів, що запобігають дискримінації та забезпечують рівність прав жінок і чоловіків. Однак практика засвідчує, що дискримінація на підставі статі продовжує існувати в різних сферах життя і потребує подальшої уваги та розв'язання.

Україна забезпечує рівність громадян незалежно від їхньої статі, включно з правом на політичне представництво. Однак жінки в Україні часто зустрічаються зі складнощами у реалізації своїх прав на політичну участь та представництво. За даними Центральної виборчої комісії України, жінки становлять менше половини від усіх обраних народних депутатів України. Наприклад, у результаті парламентських виборів 2019 р. жінки становили лише 21% складу Верховної Ради України. Уряд України прийняв низку рішень для сприяння політичному представництву жінок, таких як надання квот на обов'язкову кількість жінок у виборчих списках та ін. У вересні 2020 р. Україна приєдналася до Тендерної платформи ООН, що сприяє забезпеченню рівності статей у політиці та управлінні. Також необхідно боротися зі стереотипами та дискримінацією на підставі статі в політиці та виборчих процесах, щоб забезпечити рівні умови для жінок і чоловіків у цій сфері. Проблема домашнього насильства та насильства щодо жінок залишається актуальною в Україні та усьому світі. Проте держава та громадські організації продовжують працювати над вдосконаленням законодавства та забезпеченням захисту жертв насильства.

Найближчі перспективи в цій сфері охоплюють такі напрями:

1. Законодавчі зміни: Україна вже прийняла закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однак експерти відзначають потребу у подальших законодавчих змінах. Наприклад, важливим є прийняття закону про запобігання та протидію гендерному насильству;

2. Поліпшення доступу до послуг та ресурсів: уряд та громадські організації мають забезпечити жертвам насильства доступ до необхідних послуг, таких як консультування, медична та правова допомога, а також до житла та матеріальної підтримки;

3. Соціальні кампанії: важливим елементом боротьби з насильством є підвищення свідомості громадськості та розуміння проблеми. Для цього можуть бути запущені соціальні кампанії, котрі сприяють усвідомленню насильства щодо жінок та домашнього насильства як соціальної проблеми;

4. Міжнародне співробітництво: Україна повинна співпрацювати з іншими країнами та міжнародними організаціями для вдосконалення законодавства та обміну досвідом у сфері протидії насильству щодо жінок та домашнього насильства.

В Україні в останні роки спостерігається просування тендерної рівності на різних рівнях - як у законодавстві, так і у громадських ініціативах та практиках. У 2022 р. Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Цей документ передбачає низку заходів для захисту жінок та дітей від насильства, в тому числі заборону дискримінації на підставі статі. У громадських ініціативах також спостерігається позитивна динаміка. Наприклад, з'являється все більше ініціатив для підвищення рівня гендерної освіти та обізнаності населення з питань гендерної рівності. Також дедалі більше уваги приділяється включенню жінок у політичну та громадську діяльність, зокрема шляхом забезпечення для жінок квот у виборах та залучення їх до процесу прийняття рішень на різних рівнях влади. Однак, незважаючи на позитивну динаміку, ще залишається чимало проблем, пов'язаних із нерівністю між статями в Україні.

Нижче наведено декілька рекомендацій щодо політики гендерної рівності в Україні:

1. Забезпечити ефективне виконання законодавства про гендерну рівність та запобігання дискримінації за ознакою статі. Для цього потрібно створити механізми моніторингу дотримання законодавства та проводити його регулярну оцінку;

2. Підтримати та посилити роль жінок у політиці та державному управлінні. Для цього потрібно створити умови для активної участі жінок у політичному житті, забезпечивши їм рівний доступ до можливостей та ресурсів, а також забезпечити більшу кількість жінок на керівних посадах у державному управлінні;

3. Забезпечити доступ жінок до ринку праці та рівні можливості зайнятості й заробітної плати. Для цього потрібно сприяти професійному розвитку жінок та підтримувати їх у здобутті вищої освіти, а також забезпечувати державну підтримку жінок-підприємців та жіночих соціальних підприємств;

4. Підвищити свідомість суспільства стосовно гендерної рівності та небезпеки насильства щодо жінок. Для цього потрібно проводити масштабні просвітні кампанії серед громадян та включати гендерну тематику у навчальні програми в школах та закладах вищої освіти;

5. Забезпечити розвиток інфраструктури, що сприятиме підвищенню рівня життя жінок та встановленню рівних можливостей із чоловіками.

Список використаних джерел

1. Global Gender Gap Report 2015. World economic forum. URL : http://reports.weforum.org/global-gender-gap-report-2015/.

2. Gender Inequality Index / Human Development Reports. United Nations Development Programme. URL : http://hdr.undp.org/en/content/table-4-gender-inequality-index.

3. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44526303.

4. Halapsis A. V. Legal Roots of Christian Anthropology. Anthropological measurements of philosophical research. 2021. No. 20. P. 113-124. https://doi.org/10.15802/ampr.v0i20.249592.

Размещено на Allbest.ru