Державно-приватне партнерство як чинник посилення ефективності управління твердими побутовими відходами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державно-приватне партнерство як чинник посилення ефективності управління твердими побутовими відходами

Самойлов Олександр Олександрович аспірант, Інститут агроекології і природокористування НААН

Анотація

У статті розглянуто поняття державно-приватного партнерства. Визначено перспективи реалізації механізму державно-приватного партнерства у сфері управління твердими побутовими відходами. Визначено основні напрями витрат, пов'язаних із реалізацією проектів у сфері управління твердими побутовими відходами. Виділено проблеми здійснення цих витрат під час реалізації проєктів, насамперед недостатність джерел фінансування як у держави, так і у приватного бізнесу. Встановлено, що в рамках реалізації проєктів з управління твердими побутовими відходами використання різних форм державно-приватного партнерства дозволить не тільки залучити інвестиційні ресурси в цю сферу, а й підвищити ефективність проєктування та функціонування об'єктів, задіяних у їх, на основі наявного у приватних компаній досвіду, у цій сфери.

Проаналізовано закордонний досвід використання механізму державно - приватного партнерства у сфері управління твердими побутовими відходами. Встановлено, що державно-приватне партнерство є найефективнішим заходом для країн із браком фінансових коштів на управління твердими побутовими відходами. Результати дослідження показали, що в міжнародній практиці державно-приватне партнерство у сфері управління твердими побутовими відходами довело свою дієвість у підвищенні ефективності та рентабельності систем управління твердими побутовими відходами, а також у зниженні їх впливу на довкілля. Таке партнерство може бути вигідним як для державних установ, так приватних компаній. Доведено, що державно-приватне партнерство дозволяє обмінюватися ресурсами та досвідом, також може призвести до розроблення нових та інноваційних технологій управління твердими побутовими відходами, надати доступ до фінансування та досвіду приватного сектору, підвищення ефективності та зниження витрат для держави, а державна підтримка дозволить за рахунок додаткових гарантій та інструментів стимулювання залучити максимальну кількість зацікавлених сторін у процес безпечного та економічно ефективного управління твердими побутовими відходами.

Ключові слова: державно-приватне партнерство, тверді побутові відходи, сфера управління твердими побутовими відходами, інноваційний механізм. державно приватне партнерство управління

Samoilov Oleksandr Oleksandrovych рostgraduate student, Institute of Agroecology and Nature Management of NAAS

PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP AS A FACTOR FOR STRENGTHENING THE EFFICIENCY OF DOMESTIC SOLID

WASTE MANAGEMENT

Abstract. The article discusses the concept of public-private partnership. Prospects for the implementation of the mechanism of public-private partnership in the field of solid household waste management have been determined. The main directions of expenses related to the implementation of projects in the field of solid household waste management have been determined. The problems of making these costs during the implementation of projects are highlighted, first of all, the insufficiency of sources of financing both from the state and from private business. It has been established that within the framework of the implementation of solid waste management projects, the use of various forms of public-private partnership will allow not only to attract investment resources in this area, but also to increase the efficiency of the design and operation of the facilities involved in the implementation of these projects, based on the existing private companies experience in this area.

The foreign experience of using the public-private partnership mechanism in the field of solid household waste management was analyzed. It has been established that public-private partnership is the most effective solution for countries with a lack of funds for solid waste management. The results of the study showed that in international practice, public-private partnership in the field of solid household waste management has proven its effectiveness in increasing the efficiency and profitability of solid household waste management systems, as well as in reducing their impact on the environment. Such a partnership can be beneficial for both public institutions and private companies. It has been proven that public-private partnership allows the exchange of resources and experience, can also lead to the development of new and innovative solid waste management technologies, provide access to private sector financing and expertise, increase efficiency and reduce costs for the state, and state support will allow, due to additional guarantees and incentive tools, to involve the maximum number of interested parties in the process of safe and costeffective solid household waste management.

As part of the implementation of solid waste management projects, the use of various forms of public-private partnership will allow not only to attract investment resources in this area, but also to increase the efficiency of the design and operation of facilities involved in the implementation of these projects, based on the experience of private companies , in this area. For example, the use of such a form of public-private partnership as a concession will allow effective financing of projects and will significantly increase the efficiency of services provided.

The mechanism of public-private partnership is a strong basis for the effective combination and use of budget resources, public assets and private investments in order to ensure the development of regions, in particular in the field of solid waste management. Local self-government bodies, as potential state partners, can be participants in a public-private partnership and use this mechanism to solve solid waste management problems in the regions.

Keywords: public-private partnership, solid household waste, sphere of solid household waste management, innovation mechanism.

Постановка проблеми

Невід'ємною складовою розвитку системи управління твердими побутовими відходами є нарощування інвестицій у цю сферу. Проте, нестача фінансових ресурсів, яку відчувають як підприємства, так і органи влади різних рівнів, стримує розвиток та вдосконалення системи управління твердими побутовими відходами. У цьому проблема пошуку джерел фінансування та формування нових механізмів залучення фінансових ресурсів для реалізації таких проєктів стає однією з головних для більшості регіонів України. Механізмом, який дозволяє залучати кошти держави та приватного сектора для фінансування діяльності у сфері управління твердими побутовими відходами, є державно-приватне партнерство (ДШ1).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню окремих аспектів реалізації державно-приватного партнерства присвячені напрацювання таких науковців, як С. Бондаренко, А. Войціховська, А. Домбровська, А. Касич, Г. Комарницька, І. Килимник, Б. Косович, В. Хмурова та інших. Однак на сьогоднішній день питання застосування механізму державно-приватного партнерства у сфері управління твердими побутовими відходами розроблені недостатньо повно і потребують опрацювання та подальшого розвитку.

Мета статті. Метою статті є визначення змістовних характеристик та шляхів реалізації державно-приватного партнерства у сфері управління твердими побутовими відходами.

Виклад основного матеріалу

На законодавчому рівні встановлено, що управління відходами - це комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об'єктами видалення відходів [1]. Регулювання цієї діяльності ґрунтується на таких принципах, як: скорочення кількості відходів, в т. ч. твердих побутових відходів, та залучення їх до господарського обігу; економічне стимулювання діяльності у сфері управління відходами, в т. ч. твердими побутовими відходами; платність розміщення відходів. Кожен етап цієї діяльності призводить до значних фінансових витрат. Витрати у сфері управління твердими побутовими відходами включають такі напрями:

1. Витрати на відновлення ресурсів. Ці витрати на відновлення ресурсів здатні в майбутньому принести доходи від повторного використання матеріалів, компосту та енергії. Доцільно також врахувати, що ці витрати оплачуються за рахунок зборів, податків із користувачів, що знижує чисту вартість управління відходами.

2. Інвестиційні витрати. До них належать всі витрати, пов'язані з розробкою та формуванням основних позицій проєкту, включаючи, його техніко-економічне обґрунтування, обладнання, видачу необхідних дозволів тощо. У процесі визначення джерел та методів фінансування проєкту можливе виникнення витрат, пов'язаних з тим, що властивості цих відходів не є однаковими, тому потрібні будуть різні технології та обладнання; багато запатентованих технологій є новими, мають обмежений термін експлуатації; вартість окремих компонентів може відрізнятися залежно від країни та між об'єктами; витрати на альтернативні типи установок для переробки та утилізації твердих побутових відходів суттєво відрізняються тощо.

3. Операційні витрати. Вони включають зазвичай витрати на паливо, енергію, технічне обслуговування та ремонт, на робочу силу, контроль та моніторинг викидів, зв'язок з громадськістю, управлінські витрати. Доцільно також врахувати витрати, пов'язані з посиленням вимог законодавства у сфері управління відходами. До таких витрат можуть належати витрати, пов'язані з подальшим доглядом за місцем захоронення відходів, де їх приймання більше не здійснюється; витрати на проведення контролю за викидами у навколишнє середовище для дотримання встановлених стандартів тощо.

4. Чисті витрати на тверді побутові відходи. Витрати в цьому напрямі безпосередньо пов'язані зі зростанням рівня доходів населення внаслідок високих витрат на персонал і дотриманням суворіших екологічних норм та стандартів. Зі зростанням рівня доходів населення застосовуються дедалі складніші технології щодо управління відходами і витрати на одиницю продукції також зростають.

Ефективне управління твердими побутових відходів можливе лише за значного збільшення фінансування, з допомогою залучення інвесторів. Основна увага, в умовах жорсткої бюджетної економії повинна бути зорієнтована на приватних інвесторів. Інвесторів, у свою чергу, цікавитимуть такі аспекти, як можливість отримання високої норми прибутку та прийнятний рівень ризиків. У зв'язку з цим, на нашу думку, одним з ефективних інструментів управління ризиками та створення сприятливого інвестиційного клімату може стати саме державно-приватне партнерство.

Роль державно-приватного партнерства як форми інституціональної взаємодії державної влади з бізнесом стає сьогодні однією з найактуальніших

в Україні. Це зумовлює необхідність наукового обґрунтування сутності державно-приватного партнерства, його ролі в розвитку суспільства, форм і засобів реалізації державно-приватного партнерства. Ідея державноприватного партнерства полягає у залученні приватних партнерів (суб'єктів господарювання) до вирішення питань загальнонаціонального значення, питань, що мають особливе соціальне значення, забезпечуючи при цьому позитивні соціально-економічні результати втілення проєкту, що відповідають публічним інтересам, а також отримання прибутку приватними партнерами [2, с. 6].

У науковій літературі наводяться різні поняття механізму державноприватного партнерства. Деякі автори визначають державно-приватне партнерство як “складний механізм взаємодії учасників партнерства, який спрямований на розвиток інфраструктурних об'єктів, зниження витрат суб'єктів господарювання та підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів та країни в цілому” [3, с. 25]. Інші автори під державно-приватним партнерством розуміють “стратегічний, інституційний та організаційний альянс між державою та приватним бізнесом з метою реалізації суспільно важливих проектів у широкому спектрі діяльності з найменшими витратами та ризиками за умови надання високоякісних послуг” [4, с. 59].

Доцільно погодитися з думкою авторів, які зазначають, що “механізм державно-приватного партнерства є поєднанням ефектів від реалізації проєкту, а також необхідність залучення приватних інвесторів, націлених насамперед на отримання позитивного фінансового результату” [5, с. 31].

Відносини з державно-приватного партнерства в Україні врегульовані спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Законом України “Про державно-приватне партнерство”, відповідно до якого державно-приватне партнерство - це співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України “Про управління об'єктами державної власності” здійснюють управління об'єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом [6].

Державно-приватне партнерство полягає у співпраці між державними партнерами та приватними партнерами, що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому законодавством. Державно-приватне партнерство є головним джерелом фінансування для країн, що розвиваються, або які відбудовують економіку в несприятливих для цього умовах. Реалізація таких проєктів дозволяє залучити приватний капітал в інфраструктуру і таким чином забезпечивши стрімке економічне зростання, без суттєвих вкладень з боку держави. Державно-приватне партнерство може стати найактуальнішим механізмом для вирішення соціально-економічних проблем в Україні, сприяючи таким чином досягненню цілей сталого розвитку [7]. В сучасних умовах цей механізм є засобом створення сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату без продажу комунального і державного майна або здавання його в оренду за найнижчою ціною.

Державно-приватне партнерство - це співробітництво між державними органами, територіальними громадами з однієї сторони, та приватними партнерами з іншої сторони, що здійснюється на основі договору, який може реалізовуватись у різних правових формах: концесії, управління майном, договірних відносини оренди (лізингу) і спільної діяльності тощо. Це партнерство здійснюється переважно з метою реалізації соціально важливих проєктів. Державно-приватне партнерство є інноваційним механізмом, який використовується для забезпечення сталого розвитку країн та регіонів для вирішення завдань в основному у сфері громадських інтересів [8, с. 178].

В Україні державно-приватне партнерство застосовується в таких сферах як: виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування; збір, очищення та розподілення води; охорона здоров'я; туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт; забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем; виробництво, розподілення та постачання електричної енергії; надання соціальних послуг, управління соціальною установою, закладом; виробництво та впровадження енергозберігаючих технологій, будівництво та капітальний ремонт житлових будинків, повністю чи частково зруйнованих внаслідок бойових дій на території проведення антитерористичної операції; встановлення модульних будинків та будівництво тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб; надання освітніх послуг та послуг у сфері охорони здоров'я; управління пам'ятками архітектури та культурної спадщини; донорство крові та компонентів крові, заготівля, переробка, тестування, зберігання, розподіл і реалізація донорської крові та компонентів крові; електронні комунікації; управління відходами, крім збирання та перевезення [6].

В сучасних умовах проєкти публічно-приватного партнерства поширюються на ті сфери, в яких значно зросло фінансове навантаження з точки зору традиційних обов'язків та функцій, покладених на державний сектор, зокрема це стосується управління відходами. Для проєктів з управління відходами доцільними можуть бути найбільш розвинені форми державно-приватного партнерства, в яких переважна частина операційних ризиків передається приватному сектору. Крім того, в рамках такої форми, як концесійна угода, передбачається, що приватний партнер не тільки фінансує

проект, але й збирає платежі за надані споживачам послуги (у відповідності до принципу “забруднювач платить”) та бере на себе ризик, пов'язаний з обсягами відходів [9].

За даними Міністерства економіки в Україні станом на 01.01.2023 року на умовах державно-приватного партнерства укладено 193 договори, з яких реалізується 18 договір (9 - концесійних договорів, 5 - договорів про спільну діяльність, 4 - інші договори), 162 договорів не реалізується (116 - не виконується, 46 - розірвані або закінчився термін дії), 13 призупинені у зв'язку зі збройною агресією російської федерації (рис. 1) [10]. Як видно з досвіду реалізованих проєктів державно-приватного партнерства, на сьогоднішній день відсутнє широке поширення механізму державно-приватного партнерства у сфері управління твердими побутовими відходами. У сфері управління відходами є всього лише один проєкт державно-приватного партнерства в Полтавській області.

Рис. 1. Кількість проектів державно-приватного партнерства в Україні станом на 01.01.2023 р.

Джерело: розроблено авторами на основі [10].

Проєкти державно-приватного партнерства передбачають співпрацю між державними органами та приватними компаніями для покращення процесів обробки та утилізації твердих побутових відходів. Мета державноприватного партнерства - спільно впроваджувати проєкти, спрямовані на розв'язання соціально-економічних проблем, зокрема у сфері управління твердими побутовими відходами (за винятком збирання та перевезення цих відходів), а також зробити цей процес ефективнішим, рентабельним та знизити негативний вплив на навколишнє середовище.

У результаті застосування цього механізму переваги одержують органи а також представники місцевого самоврядування і територіальні громади, бізнесу, які співпрацюють з ними в розв'язанні соціально-економічних проблем, зокрема, проблем у сфері управління твердими побутовими відходами.

З економічних міркувань, а також зважаючи на питання збереження навколишнього середовища, місцеві органи влади все менше розглядають традиційні сміттєзвалища (полігони) твердих побутових відходів як єдиний прийнятний варіант щодо вирішення проблеми відходів та забруднення навколишнього середовища. Більш сучасні методи, такі як “відходи в енергію” та сортувальні станції потребують значних інвестицій та спеціалізованих технологій. Успішне вирішення соціально-важливих проблем можливе лише за допомогою консолідованої дії держави та бізнесу. У зв'язку з цим доречним є світовий досвід розвитку державно-приватного партнерства вирішення проблем галузі управління твердими побутовими відходами.

У багатьох країнах Європейського союзу, наприклад, у Бельгії та Німеччині за підтримки державно-приватного партнерства вдосконалюються процеси управління твердими побутовими відходами. Також одним із прикладів успішного державно-приватного партнерства є проєкт з управління твердими побутовими відходами в Делі. У столиці Індії муніципальна корпорація Делі уклала партнерство з приватними компаніями з утилізації твердих побутових відходів для впровадження послуг зі збору відходів “від дверей до дверей”. Це партнерство допомогло покращити систему управління твердими побутовими відходами у місті, а приватні компанії надали необхідне фінансування та досвід для модернізації системи. У Джакарті, міська влада Індонезії у партнерстві з приватними компаніями реалізує загальноміську програму управління відходами. Вона включає будівництво сміттєпереробних підприємств, а також, як в Індії, впровадження послуг зі збору відходів “від дверей до дверей”. Приватні компанії забезпечують фінансування, впроваджують знання та технології у проєкт, а уряд відповідає за регулювання та нагляд за реалізацією програми.

У В'єтнамі, міський уряд Ханої у партнерстві з приватними компаніями розробив проєкт з використання твердих побутових відходів як джерело енергії. Проєкт передбачає будівництво сміттєпереробного заводу, який використовуватиме тверді побутові відходи міста як паливо для вироблення електроенергії. Приватні компанії відповідають за фінансування, будівництво та експлуатацію заводу, а уряд надає землю та сировину для відходів.

Ефіопія стала першою африканською державою, яка запустила завод з переробки відходів в енергію. Завод спалює 1400 т. відходів щодня, і планує забезпечувати 30 % потреб міста в електроенергії. Завод з переробки відходів в енергію забирає відходи зі звалища, фінансування здійснюється за рахунок

державно-приватного партнерства між урядом Ефіопії та консорціумом інвесторів із Сінгапуру, Китаю та Данії [11].

Наприклад в КНР одним основним джерелом фінансування є участь приватного сектору. Державно-приватне партнерство може приймати різні форми, включаючи побутові та комерційні спільні підприємства, операцію передачі станцій, ущільнення та транспортування до місць переробки та видалення відходів, поділ матеріалу та оброблення. Проте, на практиці збирання та оброблення відходів здійснюються в основному місцевими органами влади, тоді як приватний сектор бере участь головним чином у проєктах будівництва звалищ і сміттєспалювальних заводів. Крім того, електростанція сміттєспалювального заводу у Веньчжоу є прикладом державно-приватного партнерства у сфері управління твердими побутовими відходами в КНР [11].

Таким чином, висока еколого-економічна ефективність угоди про державно-приватне партнерство у сфері управління твердими побутовими відходами підтверджується такими перевагами як: мобільність та висока адаптація у структуруванні проєктів управління твердими побутовими відходами у рамках угоди про державно-приватне партнерство; можливість використання в умовах високих еколого-економічних ризиків та невизначеностей, реалізації проєктів управління твердими побутовими відходами; використання досвіду, накопиченого під час реалізації проєктів у рамках угоди про державно-приватне партнерство.

Необхідність застосування в Україні державно-приватного партнерства у сфері управління твердими побутовими відходами зумовлена такими перевагами як: прозорість правової сфери у зв'язку з дією закону України “Про концесію” № 155-IX від 03.10.2019 року, у якому регулюються відносини у рамках договору концесії; наявність досвіду реалізації проєктів у рамках концесійного договору на регіональному та державному рівні; використання механізмів державної підтримки та інструментів державно-приватного партнерства, включаючи залучення інвестиційних ресурсів.

Механізм державно-приватного партнерства є вагомою основою для ефективного поєднання та використання бюджетних ресурсів, державних активів і приватних інвестицій з метою забезпечення розвитку регіонів , зокрема у сфері управління твердими побутовими відходами. Органи місцевого самоврядування як потенційні державні партнери можуть бути учасниками державно-приватного партнерства та розв'язувати за допомогою цього механізму наявні в регіонах проблеми управління твердими побутовими відходами. Різні територіальні громади можуть співпрацювати для розв'язання спільних проблем відповідного регіону у сфері управління твердими побутовими відходами, а на стороні державного партнера можуть виступати декілька органів місцевого самоврядування. Це дасть змогу об'єднати фінансові та інші можливості територіальних громад і залучити приватні інвестиції для налагодження системи управління твердими побутовими відходами [4, с. 63].

У рамках реалізації проектів з управління твердими побутовими відходами використання різних форм державно-приватного партнерства дозволить не тільки залучити інвестиційні ресурси в цю сферу, а й підвищити ефективність проєктування та функціонування об'єктів, задіяних у реалізації цих проектів, на основі наявного у приватних компаній досвіду, у цій сфери. Наприклад, застосування такої форми державно -приватного партнерства, як концесія, дозволить здійснювати ефективне фінансування проєктів та значною мірою підвищить ефективність наданих у сфері послуг.

Висновки

З вищенаведеного можна відзначити, що в міжнародній практиці державно-приватне партнерство у сфері управління твердими побутовими відходами довело свою дієвість у підвищенні ефективності та рентабельності систем управління твердими побутовими відходами, а також у зниженні їх впливу на довкілля. Таке партнерство може бути вигідним як для державних установ, так приватних компаній. Державно-приватне партнерство дозволяє обмінюватися ресурсами та досвідом, також може призвести до розроблення нових та інноваційних технологій управління твердими побутовими відходами, надати доступ до фінансування та досвіду приватного сектору, підвищення інвестиційної привабливості досліджуваної сфери, підвищення ефективності та зниження витрат для держави, а державна підтримка дозволить за рахунок додаткових гарантій та інструментів стимулювання залучити максимальну кількість зацікавлених сторін у процес безпечного та економічно ефективного управління твердими побутовими відходами.

Література:

1. Про управління відходами: Закон України від 13 грудня 2022 р. № 2849-IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2320-20#Text

2. Перспективи розвитку державно-приватного партнерства в галузі житлово- комунального господарства: колективна монографія / І.І. Килимник, Т.А. Коляда, А.В. Домбровська, А.М. Бровдій; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О.М. Бекетова. Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2018. 139 с.

3. Мельник А.Ф., Підгаєць С.В. Державно-приватне партнерство в системі інститутів національної економіки: механізми розвитку: монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2017. 279 с.

4. Організація ефективного поводження з відходами: як діяти органам місцевого самоврядування (посібник для органів місцевого самоврядування) / А. Войціховська, Н. Куць, М. Панькевич, Л. Тимощук / [за заг. ред. О. Кравченко]. Львів: Видавництво «Компанія “Манускрипт”», 2018. 108 с.

5. Шилепницький П.І. Державно-приватне партнерство: теорія і практика:

монографія. Інститут регіональних досліджень НАН України. Чернівці, 2011. 455 с.

6. Про державно-приватне партнерство: Закон України від 01.07.2010 р. № 2404-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua.

7. Аналіз джерел та інструментів залучення фінансових ресурсів для фінансування цілей сталого розвитку в Україні. 2022. URL: https://www.undp.Org/sites/g/files/zskgke326/ й^2022-11/Аналіз%20джерел%20та%20інструменті%20залучення%20фінансових%20ресурсів% 20для%20фінансування%20ЦСР.pdf

8. Касич А., Бондаренко С. Рециклінг як сфера реалізації державно-приватного партнерства та інструмент забезпечення цілей сталого розвитку. Причорноморські економічні студії. Вип. 76. 2022. С. 176-180.

9. Державно-приватне партнерство як механізм реалізації нової регіональної політики: можливості застосування та практичні аспекти підготовки і впровадження інвестиційних проектів. 2017. URL:http://rdpa.regionet.org.ua/images/129/PPP_report_U-LEAD_ 30_10_2017.pdf

10. Стан здійснення Д1И1 в Україні. Міністерство економіки України. 2023. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=ukUA&id=9fc90c5e-2f7b-44b2-8bf1-1ffb7ee1 be26&title=StanZdiisnenniaDppVUkraini&isSpecial=true

11. Малін О.Л. Аналіз розвитку державно-приватного партнерства в Україні та світі: якісні зміни та головні тренди 2020 року: аналіт. звіт. Одеса: Одеський нац. Політехнічний ун-т, 2020. 31 с.

1. Pro upravlinnja vidxodamy: Zakon Ukrajiny vid 13 gruden' 2022 r. [On waste management: Law of Ukraine dated December 13, 2022, no. 2849-IX]. (2022). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text [in Ukrainian].

2. Kylymnyk, I.I., Koliada, T.A., Dombrovska, A.V., & Brovdiiy, A.M. (2018). Perspektyvy rozvytku derjavno-pryvatnogo partnerstva v galuzi jytlovo-komunalnogo gospodarstva [Prospects

for the development ofpublic-private partnership in the field of housing and communal services]. Harkiv: HNUMG im. O.M. Beketova [in Ukrainian].

3. Melnyk, A.F., Pidgaec, S.V. (2017). Derjavno-pryvatne partnerstvo v systemi instytutiv nacionalnoi ekonomiky: mehanizmy rozvytku [Public-private partnership in the system of institutions of the national economy: mechanisms of development]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

4. Voiycihovska, F., Kuc, N., Pankevich, M., & Tymoshuk, L. (2018). Organizaciia efektuvnogo povodjennia z vidhodamy: iak diiaty organam miscevogo samovriaduvannia [Organization of effective waste management: how to actfor local self-government bodies]. Lviv: Vydavnyctvo «Kompaniia “Manuskrypt”» [in Ukrainian].

5. Shylepnyckyi, P.I. (2011). Derjavno-pryvatne partnerstvo: teoriia i praktyka [Publicprivate partnership: theory and practice]. Instytut regionalnyh doslidjen NAN Ukrainy. Chernivci

[in Ukrainian].

6. Pro derzhavno-pryvatne partnerstvo: Zakon Ukrajiny vid 1 Lypen 2010 r. [About publicprivate partnership: Law of Ukraine dated July 1, 2010, no. 2404-VI]. (2010). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua [in Ukrainian].

7. Analiz djerel ta instytutiv zaluchennia finansovyh resursiv dlia finansuvannia cilei stalogo rozvytku v Ukraini [Analysis of sources and tools for attracting financial resources for financing the goals of sustainable development in Ukraine.]. www.undp.org. Retrieved from https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2022-11/Аналіз%2Oджерел%2Oта%2Oінструменті% 20залучення%20фінансових%20ресурсів%20для%20фінансування%20ЦСР^к [in Ukrainian].

8. Kasych, A., Bondarenko, S. (2022). Rwcykling iak saera realizacii derjavno-pryvatnogo partnerstva ta instrumwnt zabezpechennia cilei stalogo rozvytku [Recycling as an area of implementation of public-private partnership and an tool for ensuring the goals of sustainable development]. Prychornomors'ki ekonomichni studii - Black Sea Economic Studies, 76, 176-180 [in Ukrainian].

9. Derjavno-pryvatne partnerstvo iak mehanizm realizacii novoi pegionalnoi polityky: mojlyvosti zastosuvannia ta praktychni aspekty pidgotovky i vprovadjennia investyciinyh proektiv [Public-private partnership as a mechanism for implementing a new regional policy: application possibilities and practical aspects of preparation and implementation of investment projects]. rdpa.regionet.org.ua. Retrieved from http://rdpa.regionet.org.ua/images/129/PPP_report_U- LEAD_30_10_2017.pdf [in Ukrainian].

10. Stan zdiisnennia DPP v Ukraini (2023). [The status of PPP implementation in Ukraine]. Ministerstvo ekonomiky Ukrainy - Ministry of Economy of Ukraine. Retrieved from https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=ukUA&id=9fc90c5e-2f7b-44b2-8bf1-1ffb7ee 1be26&-title=StanZdiisnenniaDppVUkraini&isSpecial=true [in Ukrainian].

11. Malin, O.L. (2020). Analiz rozvytku derzhavno-pryvatnoho partnerstva v Ukraini ta sviti: yakisni zminy ta holovni trendy 2020 roku [Analysis of the development of public-private partnership in Ukraine and the world: qualitative changes and main trends of 2020]. Odesa: Odessa National Polytechnic University [in Ukrainian].