Публічно-сервісний аспект управління паливно-енергетичним комплексом країни в умовах децентралізації

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності

Публічно-сервісний аспект управління паливно-енергетичним комплексом країни в умовах децентралізації

Сагайдак О.О., аспірант

Анотація

Стаття присвячена дослідженню публічно-сервісного аспекту управління паливно-енергетичним комплексом України в умовах децентралізації. Зазначено, що «публічне управління» та «державне управління» розмежовуються через критерії суб'єктного складу: у першому випадку погоджений вплив реалізуватиметься як органами державної влади, так і органами місцевого самоврядування та суб'єктами делегованих повноважень, а у другому випадку йдеться виключно про діяльність органів державної влади.

Проаналізовано сутність таких понять як: «управління паливно-енергетичним комплексом» та «публічно-сервісний аспект управління паливно-енергетичним комплексом». Запропоновано визначення поняття «управління паливно-енергетичним комплексом» як виду нормативно впорядкованої управлінської діяльності уповноважених суб'єктів щодо забезпечення належного функціонування електроенергетичного, ядерно- промислового, вугільно-промислового, торфодобувного, нафтогазового та нафтогазопереробного комплексів шляхом створення ними належних умов для видобутку, виробництва, постачання, транспортування, зберігання, передачі, споживання, охорони (захисту) всіх видів енергоресурсів за допомогою нормативно визначених правових засобів.

Встановлено, що публічно-сервісний аспект управління паливно-енергетичним комплексом підкреслює наявні принципи організації управлінської діяльності уповноважених суб'єктів в означеній сфері суспільних відносин, кінцевим результатом якої виступатиме надання якісних публічних послуг, шо стосуються сфери паливно-енергетичного комплексу.

Обґрунтовано тезу про те, що послуги, які надаються в сфері паливно-енергетичного комплексу є публічними, але не адміністративними. Взявши за основу підхід до градації послуг, який використано в практиці Європейського Союзу, послуги в сфері паливно-енергетичного комплексу відносено до «послуг загального інтересу». Послуги, що надаються в сфері паливно-енергетичного комплексу залежно від обраного критерію до класифікації публічних послуг, будуть віднесені до:

а) послуг паливно-енергетичного комплексу;

б) оплатних послуг;

в) альтернативних послуг;

г) основних послуг. Доцільним є подальше дослідження інструментів, що застосовуються при управлінні паливно-енергетичним комплексом.

Ключові слова: сервісна держава, публічне управління, публічна послуга, адміністративна послуга, паливно-енергетичний комплекс.

Abstract

Public service aspect of management of the country's fuel and energy complex under decentralization

Sahaidak O.O., Graduate student of the Department of Administrative Law and Administrative Activities, Yaroslav Mudryi National Law University

The article is devoted to the study of the public service aspect of the management of the fuel and energy complex of Ukraine in conditions of decentralization. It is noted that "public administration" and "state administration" are distinguished by the criteria of subject composition: in the first case, the agreed influence will be exercised by both state authorities and local self-government bodies and subjects of delegated powers, and in the second case, it is exclusively about activities of state authorities. The essence of such concepts as: "management of the fuel and energy complex" and the «public service aspect of the management of the fuel and energy complex» were analyzed. It is proposed to define the concept of "management of the fuel and energy complex" as a type of normatively ordered management activity of authorized subjects to ensure the proper functioning of electric power, nuclear, coal, peat, oil and gas, and oil and gas processing complexes by creating appropriate conditions for extraction, production, supply, transportation, storage, transmission, consumption, protection (protection) of all types of energy resources using legally defined legal means.

It has been established that the public service aspect of the management of the fuel and energy complex emphasizes the existing principles of organizing the management activities of authorized entities in the specified sphere of social relations, the end result of which will be the provision of high-quality public services related to the sphere of the fuel and energy complex.

The thesis that the services provided in the field of the fuel and energy complex are public, but not administrative, is substantiated. Based on the approach to gradation of services, which is used in the practice of the European Union, services in the field of the fuel and energy complex are classified as "services of general interest". Services provided in the field of the fuel and energy complex, depending on the chosen criterion for the classification of public services, will be classified as:

a) services of the fuel and energy complex;

b) paid services;

c) alternative services;

d) basic services. It is advisable to further study the tools used in the management of the fuel and energy complex.

Keywords: service state, public administration, public service, administrative service, fuel and energy complex.

Постановка проблеми

Розбудова демократичної сервісної держави зумовлює необхідність зміни пріоритетів у напрямі формування якісно нових зв'язків між органами публічної влади та приватними особами, що вимагає докорінної зміни цільової програми діяльності органів публічної адміністрації, їх орієнтації на переформатування у сервісні інституції. Протягом останніх років ідея «сервісної держави» в Україні зазнала суттєвого реформування в частині цифровізаційного розвитку, концептів глобалізації та євроінтеграції. Очевидність зміни підходу в управлінській діяльності не означає автоматичної зміни інструментів, які застосовуються суб'єктами публічної адміністрації у всіх сферах суспільного буття. Це пояснюється специфікою суспільних відносин, які піддають управлінському впливу. У той же час, доктринально до основних напрямів активності із проблематики «сервісності управління» віднесено: створення найзручніших та найдоступніших умов для отримання публічних послуг, пошук оптимального суб'єкта надання послуг, що виражається у створенні «виконавчих агенцій», «роздержавлення», використання методів приватного сектору у публічних інституціях тощо; впровадження інформаційних технологій для надання публічних послуг; забезпечення рівних прав, свобод та законних інтересів для суб'єктів, які взаємодіють з органами публічної влади [1].

Сфера суспільних відносин, пов'язаних з паливно-енергетичним комплексом є однією з пріоритетних, тому вагомим є наукове осмислення наявних у чинному законодавстві критеріїв, яких зобов'язаний дотримуватися суб'єкт владних повноважень для якісного надання публічних послуг, пов'язаних з функціонуванням паливно-енергетичного комплексу. Додатковим аргументом є те, що сервісність в управлінні забезпечується за допомогою оновлених способів надання публічних послуг на основі відцифрованої інформації з використанням мережі Інтернет через інтегровані інформаційні системи органів публічної влади, що впливає на усі сфери суспільних відносин (включаючи ті, що стосуються функціонування паливно-енергетичного комплексу). Вагомого значення в сучасних умовах забезпечення безпеки на об'єктах паливно-енергетичного комплексу матиме втілення концепту енергетичної децентралізації як запоруки якісного надання послуг в означеній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основу цього дослідження склали доктринальні висновки, які з одного боку стосуються управління паливно-енергетичним комплексом (Бусарев Д.В., Єсімов С.С., Гулак Г.М., Данилейчук Р.Б., Жуйкова К.В., Тресков А.В., Пушкар Т.А., Сіренко Н.М.), а з іншого - сфери сервісної держави та відповідного роду функціонування суб'єктів публічної адміністрації (Курінний О.В., Полярна В.Л., Рябець В.В., Тимощук В.П., Шастітко А.Є.). Водночас стан паливно-енергетичного комплексу, виклики та загрози, що формуються на енергетичних ринках, можуть завадити забезпеченню енергетичної безпеки, як важливою складової національної безпеки держави [2;3;4]. Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, яких присвячено здійсненню державного регулювання паливно-енергетичним комплексом, проблематика детермінації публічно- сервісного аспекту як якісної ознаки управлінської діяльності, є актуальною та потребує формування єдиного підходу, що обумовлює вибір теми дослідження.

Мета статті - дослідити публічно-сервісний аспект управління паливно-енергетичним комплексом України в умовах децентралізації.

Виклад основного матеріалу

Для виявлення практичного прояву публічно-сервісного аспекту управління паливно-енергетичним комплексом, необхідно встановити сутність таких понять як: «управління паливно- енергетичним комплексом» та «публічно-сервісний аспект управління паливно-енергетичним комплексом». Загалом, категорія управління використовується для позначення виду діяльності, що має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, особливої групи суб'єктів щодо практичної реалізації поставлених завдань і функцій у процесі повсякденного і безпосереднього керівництва об'єктом управління [5]. В теорії адміністративного права застосовано поняття «державного управління» та «публічного управління», що втілюють вид соціального управління, у якому реалізується владний вплив держави.

При цьому, застосовується:

а) широкий підхід до визначення державного управління, за якого - це сукупність усіх видів діяльності держави, що реалізується через функціонування державних органів усіх гілок влади, яку спрямовано на регулювання суспільних відносин;

б) вузький підхід - за якого це виконавчо-розпорядча діяльність органів виконавчої влади а також інших органів, у частині реалізації ними виконавчо-розпорядчих функцій [6; 7; 8].

Зазначимо, що «публічне управління» та «державне управління» розмежовуються через критерії суб'єктного складу: у першому випадку погоджений вплив реалізуватиметься як органами державної влади, так і органами місцевого самоврядування та суб'єктами делегованих повноважень, а у другому випадку йдеться виключно про діяльність органів державної влади.

Як слушно відмічено Мельником Р.С., управління в сучасному крізь призму людиноцентризму є складним видом діяльності уповноважених суб'єктів не лише у зовнішньому, але й внутрішньому вимірі, оскільки здійснюється за допомогою численних засобів, що тягнуть за собою різні юридичні наслідки для об'єктів управлінського впливу. З огляду на це, виокремлюється: втручальне публічне управління; забезпечувальне публічне управління та сприяюче публічне управління [9, с. 97].

Не акцентуючи увагу на можливих варіаціях, які обґрунтовують можливість використання в якості деталізуючих ознак управління (державне чи публічне), запропонуємо таке визначення управління паливно-енергетичним комплексом - це вид нормативно впорядкованої управлінської діяльності уповноважених суб'єктів щодо забезпечення належного функціонування електроенергетичного, ядерно-промислового, вугільно-промислового, торфодобувного, нафтогазового та нафтогазопереробного комплексів шляхом створення ними належних умов для видобутку, виробництва, постачання, транспортування, зберігання, передачі, споживання, охорони (захисту) всіх видів енергоресурсів за допомогою нормативно визначених правових засобів.

Щодо співвідношення поняття «публічне адміністрування» та «державне управління» відносно паливно-енергетичного комплексу, зазначимо, що:

а) державне управління є поняттям, що відображає не лише якісний вплив суб'єктів публічної адміністрації на функціонування електроенергетичного, ядерно-промислового, вугільно-промислового, торфодобувного, нафтогазового та нафтогазопереробного комплексів, а й усі форми впорядкованої управлінської діяльності уповноважених суб'єктів на означену сферу суспільних відносин;

б) публічне адміністрування є поняттям, яке вказує на впорядкування суспільних відносин за допомогою визначених форм впливу, що аналогічно охоплюються державним управлінням.

Управління паливно-енергетичним комплексом з позиції функціонального виміру характеризується, крім іншого, через публічно-сервісну складову. Термін «сервіс» (від англ. service - служба, обслуговування) є дотичним до понять «обслуговування», «надання послуг». На думку Місюри В.Я., сервісна складова у діяльності впорядковуючого характеру опосередковує наявність цілеспрямованого, технологічно забезпеченого процесу обслуговування, що ґрунтується на професійній підготовці персоналу, чітких методах менеджменту (управління) та обов'язковій ефективності. Якщо йдеться про сервісність як основу діяльності уповноважених суб'єктів, до ознак останньої буде віднесено публічність [10], сферу публічного права, спрямованість на надання сервісу, наявність двосторонньої взаємодії [11, с. 73].

При цьому, публічно-сервісна складова визначається як діяльність із надання послуг визначеними уповноваженими суб'єктами, що орієнтована на ефективне задоволення законних прав та інтересів особи як споживача цих послуг; діяльність, яку уповноважені суб'єкти здійснюватимуть з метою задоволення інтересів і потреб особи та суспільства, забезпечення умов для реалізації законних прав фізичних та юридичних осіб [12, с. 79]. Вплив публічно-сервісної складової можливий через такі принципи, як: держава є гарантом, що забезпечує надання якісних публічних послуг; держава є партнером, що інституційно забезпечує сприятливі умови для громадської активності та спонукає громадян до самостійного вирішення проблем в межах чинного законодавства, політичної системи та економічних умов; держава є інстанцією нагляду; держава є виконавцем послуг для суспільства [13]. адміністративний правовий паливний енергетичний

Отже, публічно-сервісний аспект управління паливно-енергетичним комплексом підкреслює наявні принципи організації управлінської діяльності уповноважених суб'єктів в означеній сфері суспільних відносин, кінцевим результатом якої виступатиме надання якісних публічних послуг, що стосуються сфери паливно-енергетичного комплексу.

Найближча мета надання публічних послуг в сфері паливно- енергетичного комплексу відображена у Стратегії енергетичної безпеки. Вона охоплена стратегічною ціллю щодо забезпечення доступності джерел енергії та енергоресурсів всіх видів для споживачів, що має бути досягнуто через виконання таких завдань, як: поліпшення технічного стану систем енергопостачання кінцевих споживачів; запобігання поглибленню енергетичної бідності та збільшенню частки видатків домогосподарств на енергозабезпечення; удосконалення механізмів підтримки окремих категорій споживачів та припинення перехресного субсидування на енергетичних ринках; запровадження спрощених процедур та гарантування недискримінаційного підключення споживачів та інших користувачів до мереж енергозабезпечення; стимулювання розвитку біржової торгівлі енергетичними ресурсами; впровадження ефективного механізму інформування побутових споживачів щодо порівняльних цін та можливостей зміни постачальника; впровадження системи управління даними на основі великих даних, діджиталізація процесів, створення зручних сервісів для громадян; запровадження ефективно працюючих енергетичних ринків, забезпечення прозорості їх функціонування та регулювання, зростання капіталізації енергетичних компаній, розвиток системи біржової торгівлі [2].

Характеризуючи практичне втілення та адміністративно-правове забезпечення публічно-сервісного аспекту управління паливно-енергетичним комплексом, акцентуємо увагу на тому, що в означеній сфері здійснюється надання саме публічних послуг, а не адміністративних послуг. За допомогою категорії «публічні послуги» відображається діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, суб'єктів делегованих повноважень та їх посадових осіб щодо забезпечення публічного інтересу, що змістовно визначається через функціональне призначення суб'єкта, а результат - не набуває матеріального або упредметненого втілення та має юридичне значення [14, с. 126]. В свою чергу, категорія «адміністративної послуги» є значно вужчою та нормативно врегульованою - «є результатом здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи». Законом України «Про адміністративні послуги» визначено, що питання:

а) здійснення державного регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг;

б) сертифікації оператора системи передачі, - не охоплюється законодавством про адміністративні послуги (п. 14, 15 ст. 2) [15]. Тобто, послуги, що надаються в сфері паливно-енергетичного комплексу є публічними, але не адміністративними.

Щодо конкретних публічних послуг, які надаються в сфері функціонування паливно-енергетичного комплексу, то в якості прикладу можуть слугувати ті послуги, що передбачені:

- Законом України «Про ринок електричної ринок»: послуги із забезпечення розвитку генеруючої потужності (передбачають заходи з будівництва нової генеруючої потужності, проведення реконструкції (модернізації) діючої генеруючої потужності, що здійснюються учасниками ринку, визначеними за результатами конкурсу);

- універсальні послуги, що передбачають постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених законом на всій території України [16];

- Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» - послуги, що надаються суб'єктами господарювання будь-якої форми власності та провадять діяльність на ринку, що перебуває у стані природної монополії у сфері централізованого водовідведення і транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; послуги, що надаються суб'єктами господарювання на суміжному ринку щодо централізованого постачання теплової енергії [17];

- Законом України «Про ринок природного газу» - послуги щодо приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи, транспортування природного газу, розподілу природного газу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG [18].

Станом на теперішній час, необхідною умовою є децентралізація сфери паливно-енергетичного комплексу як напрям реформування нормативно впорядкованої управлінської діяльності уповноважених суб'єктів щодо забезпечення належного функціонування електроенергетичного, ядерно- промислового, вугільно-промислового, торфодобувного, нафтогазового та нафтогазопереробного комплексів, якого спрямовано на передачу правомочностей щодо видобутку, виробництва, постачання, транспортування, зберігання, передачі, споживання, охорони (захисту) всіх видів енергоресурсів за допомогою нормативно визначених правових засобів від державних інституцій до органів місцевих самоврядування та інших суб'єктів. При цьому, децентралізація в управлінні паливно-енергетичним комплексом охоплює не лише можливість отримання послуг, а стосується перспектив в управлінні об'єктами державної та комунальної власності та відображатиметься, до прикладу, у можливості територіальних громад застосовувати правомочність на побудову власних інфраструктурних проектів та їх подальшу експлуатацію, отримання прибутку у вигляді міні електричних атомних станцій, міні теплових автономних станцій, та власну мережу постачання та акумуляції електричної та теплової енергії. Успішність вказаного напряму потребує внесення змін до Законів України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про ринок природного газу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом встановлення правомочностей на надання послуг в сфері паливно-енергетичного комплексу широкому колу суб'єктів, включаючи органи місцевого самоврядування.

Взявши за основу підхід до градації послуг, який використовується в практиці Європейського Союзу (далі - ЄС), послуги в сфері паливно- енергетичного комплексу доцільно відносити до «послуг загального інтересу» - послуги, які державні органи у державах-членах ЄС визначають як такі, що становлять загальний інтерес і, отже, підпадають під особливі зобов'язання. Вони надаються під час економічної діяльності, яка приносить результати загального суспільного блага, які не можуть бути поставлені (або будуть надані за різних умов щодо якості, безпеки, доступності, рівного поводження чи універсального доступу) ринком без державного втручання. Зобов'язання накладається на постачальника шляхом доручення та на основі критерію загального інтересу, який забезпечує надання послуги за умов, що дозволяють їй виконувати свою місію. Якісно, зобов'язання щодо послуг загального характеру передбачає наявність вимог, яких спрямовано на забезпечення надання певних послуг усім споживачам та користувачам у державі -члені, незалежно від їх географічного розташування, у визначеній якості, враховуючі конкретні національні обставин за доступною ціною. Прикладом послуг загального інтересу на європейському рівні є ті, яким притаманно компонент лібералізації відповідного ринку сектору послуг з: енергопостачання, електронного зв'язку, транспорту, поштових відправлень тощо [19].

Виходячи з того, що публічні послуги можуть бути класифіковані залежно від: змісту шляхом виокремлення господарських, адміністративних, фінансових, інформаційних та інших послуг; оплатності виокремлено державні послуги оплатні і безоплатні; суб'єкта надання шляхом виокремлення альтернативних (передбачають можливість їх отримання через звернення до різних суб'єктів надання, в тому числі різних форм власності або різної територіальної дислокації) і безальтернативних (передбачають наявність єдиного державного органу, який забезпечує надання відповідної послуги); самодостатності шляхом виокремлення основних, яких спрямовано на задоволення конкретної потреби (наприклад, ліцензування господарської діяльності) і додаткових, які є похідними від основної діяльності та носять, як факультативний характер (наприклад, видача дубліката ліцензійних документів) [20], - послуги, що надаються в сфері паливно-енергетичного комплексу будуть віднесені до:

а) послуг паливно-енергетичного комплексу;

б) оплатних послуг;

в) альтернативних послуг;

г) основних послуг.

Висновки

Публічно-сервісний аспект управління паливно-енергетичним комплексом підкреслює наявні принципи організації управлінської діяльності уповноважених суб'єктів в означеній сфері суспільних відносин, кінцевим результатом якої виступатиме надання якісних публічних послуг, шо стосуються сфери паливно-енергетичного комплексу. Обґрунтовано доцільність внесення змін до Законів України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про ринок природного газу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» шляхом встановлення правомочностей на надання послуг в сфері паливно-енергетичного комплексу широкому колу суб'єктів з ціллю розширення можливостей територіальних громад застосовувати правомочності на побудову власних інфраструктурних проектів та їх подальшу експлуатацію, отримання прибутку у вигляді міні електричних атомних станцій, міні теплових автономних станцій, та власну мережу постачання та акумуляції електричної та теплової енергії. Доцільним є подальше дослідження інструментів, що застосовуються при управлінні паливно-енергетичним комплексом.

Література

1. Публічне управління та адміністрування в умовах інформаційного суспільства: вітчизняний і зарубіжний досвід: монографія / за заг. ред. С. Чернова, В. Воронкової, В. Банаха, О. Сосніна, П. Жукаускаса, Й. Ввайнхардт, Р. Андрюкайтене; Запоріз. держ. інж. акад. Запоріжжя: ЗДІА, 2016. 606 с.

2. Про схвалення Стратегії енергетичної безпеки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 4.08.2021 р. №907-р.

3. Shapoval, R.V., Nastyuk, V.Y., Bezpalova, O.I., Khrystynchenko N.P. Path towards national security in the European Union: genesis and further development processes. Journal of Security and Sustainability. 2018. Issues 8 (1). P. 45-54.

4. Mekh Y., Georgiievskyi I., Ignatchenko I., Maslova I., Kostenko I. Public-Private Partnership in the Security Sector:Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista de la universidad del zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361.

5. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України: підруч. У 2 т.: Т. 1. Загальна частина/ ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. 584 с.

6. Адміністративне право України: підруч. / за заг. ред. С.В. Ківалова]. О.: Юрид. л-ра, 2003. 896 с.

7. Битяк Ю.П. Адміністративне право України: підруч. / Ю.П. Битяк (кер. авт. кол.), В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. Х.: Право, 2010. 624 с.

8. Пилипишин В.П. Поняття та основні риси державного управління. Юридична наука і практика. 2011. №2. С. 10-14.

9. Мельник Р.С. Категорія «публічне управління» у новій інтерпритації. Право і суспільство. 2012. №6. С. 95-98.

10. Місюра В.Я. Методологічний зв'язок понять в сфері сервісної політики держави. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2015. №5.

11. Журавель Я.В. Поняття та ознаки терміна «публічно-сервісні відносини. Право та державне управління. 2020. №2. С. 69-74.

12. Омельян О. Публічно-сервісна діяльність як спосіб реалізації сутності сервісної держави. Актуальні проблеми правознавства. 2020. №3 (23). С. 76-81.

13. Місюра В.Я. Сервісна сутність державної політики як основа модернізації державного управління. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2015. №15.

14. Авер'янов В.Б. До питання про поняття так званих «управлінських послуг». Право України. 2002. №6. Ст. 125-127.

15. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 р.

16. Про ринок електричної енергії: Закон України від 13.04.2017 р. №2019-VIII.

17. Про державне регулювання у сфері комунальних послуг: Закон України від 09.07.2010 р. №2479-VI.

18. Про ринок природного газу: Закон України від 09.04.2015 р. №329-VIII.

19. A Quality Framework for Services of General Interest in Europe: Communication from the commission to the EUropean Parliament, the CoUncil, the EUropean economic and social committee and the committee ofthe regions. Brussels, 20.12.2011 COM(2011).

20. Тимощук В.П. Адміністративні послуги: проблеми теорії, практики і законодавства в Україні. Адміністративне право і процес. 2014. №3 (9).

References

1. Publichne upravlinnia ta administruvannia v umovakh informatsiinoho suspilstva: vitchyznianyi i zarubizhnyi dosvid: monohrafiia (2016) / za zah. red. S. Chernova, V. Voronkovoi, V. Banakha, O. Sosnina, P. Zhukauskasa, Y. Vvainkhardt, R. Andriukaitene; Zaporiz. derzh. inzh. akad. Zaporizhzhia: ZDIA, 606 s. [in Ukrainian].

2. Pro skhvalennia Stratehii enerhetychnoi bezpeky: rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 4.08.2021 r. №907-r.

3. Shapoval, R.V., Nastyuk, V.Y., Bezpalova, O.I., Khrystynchenko N.P. Path towards national security in the European Union: genesis and further development processes (2018). Journal of Security and Sustainability. Issues 8 (1). P. 45-54. [in English].

4. Mekh Y., Georgiievskyi I., Ignatchenko I., Maslova I., Kostenko I. Public-Private Partnership in the Security Sector:Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine (2021). Revista de la universidad del zulia. Volume: 13, Issue: 37, P. 347-361. [in English].

5. Averianov V.B. Administratyvne pravo Ukrainy: pidruch. (2004). U 2 t. : T. 1. Zahalna chastyna / red. kolehiia: V.B. Averianov (holova). K.: Vydavnytstvo «Iurydychna dumka», 584 s. [in Ukrainian].

6. Administratyvne pravo Ukrainy : pidruch. (2003) / za zah. red. S.V. Kivalova]. O.: Yuryd. l-ra, 896 s. [in Ukrainian].

7. Bytiak Yu.P. Administratyvne pravo Ukrainy: pidruch. (2010)./ Yu.P. Bytiak (ker. avt. kol.), V.M. Harashchuk, V.V. Bohutskyi ta in.; za zah. red. Yu.P. Bytiaka, V.M. Harashchuka, V.V. Zui. Kh.: Pravo, 624 s. [in Ukrainian].

8. Pylypyshyn V.P. Poniattia ta osnovni rysy derzhavnoho upravlinnia (2011). Yurydychna nauka i praktyka. №2. S. 10-14. [in Ukrainian].

9. Melnyk R.S. Katehoriia «publichne upravlinnia» u novii interprytatsii (2012). Pravo i suspilstvo. №6. S. 95-98. [in Ukrainian].

10. Misiura V.Ia. Metodolohichnyi zviazok poniat v sferi servisnoi polityky derzhavy (2015). Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. №5.

11. Zhuravel Ya.V. Poniattia ta oznaky termina «publichno-servisni vidnosyny (2020). Pravo ta derzhavne upravlinnia. №2. S. 69-74. [in Ukrainian].

12. Omelian O. Publichno-servisna diialnist yak sposib realizatsii sutnosti servisnoi derzhavy (2020). Aktualni problemy pravoznavstva. №3 (23). S. 76-81. [in Ukrainian].

13. Misiura V.Ia. Servisna sutnist derzhavnoi polityky yak osnova modernizatsii derzhavnoho upravlinnia (2015). Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. №15.

14. Averianov V.B. Do pytannia pro poniattia tak zvanykh «upravlinskykh posluh» (2002). Pravo Ukrainy. №6. St. 125-127. [in Ukrainian].

15. Pro administratyvni posluhy: Zakon Ukrainy vid 06.09.2012 r.

16. Pro rynok elektrychnoi enerhii: Zakon Ukrainy vid 13.04.2017 r. №2019-VIII.

17. Pro derzhavne rehuliuvannia u sferi komunalnykh posluh: Zakon Ukrainy vid 09.07.2010 r. №2479-VI.

18. Pro rynok pryrodnoho hazu: Zakon Ukrainy vid 09.04.2015 r. №329-VIII.

19. A Quality Framework for Services of General Interest in Europe: Communication from the commission to the European Parliament, the Council, the European economic and social committee and the committee of the regions. Brussels, 20.12.2011 COM(2011).

20. Tymoshchuk V.P. Administratyvni posluhy: problemy teorii, praktyky i zakonodavstva v Ukraini (2014). Administratyvne pravo i protses. №3 (9).

Размещено на Allbest.Ru