Юридичні особи як суб’єкти оподаткування у сфері електронної комерції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридичні особи як суб'єкти оподаткування у сфері електронної комерції в Україні

Чорна Вікторія Григорівна доктор юридичних наук, професор, професор кафедри публічного та міжнародного права, ННІ "Юридичного інституту КНЕУ ім. Вадима Гетьмана"

Кузьменко Оксана Володимирівна доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри публічного та міжнародного права, ННІ "Юридичного інституту КНЕУ ім. Вадима Гетьмана"

Омельченко Андрій Володимирович доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри приватного права, ННІ "Юридичного інституту КНЕУ ім. Вадима Гетьмана"

Анотація

В даній статті досліджено питання оподаткування юридичних осіб в сфері електронної комерції.

Відзначено, що сфера електронної комерції є одним з перспективних напрямків економічного розвитку в України, а покупка/продаж товарів і послуг через Інтернет стали виходом із ситуацій, коли діяла пандемія COVID-19. Втім, з початком російсько-української війни ситуація з подальшим розвитком ринку електронної комерції дещо ускладнилася і питання не в оформленні правочину, а в обмеженості, подекуди неможливості подальшого логістичного ланцюга.

Зазначено, що для подальшого розвитку ринку електронної комерції та вирішення питань оподаткування юридичних осіб в сфері електронної комерції є: 1) відсутність положень в Податковому кодексі України щодо механізму оподаткування юридичних осіб в сфері електронної комерції. З даного приводу, вбачається необхідним привести положення Директиви 2000/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції на внутрішньому ринку, шостої Директиви Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно податку з обігу законів України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", "Про електронну комерцію", "Про захист прав споживачів" у відповідність в частині оподаткування юридичних осіб в сфері електродної комерції; 2) відсутня інформаційна грамотність щодо провадження діяльності в сфері електронної комерції як фізичними особами, так і юридичними; 3) необхідність сформування нормативно визначеної системи оподаткування в мережі Інтернет, при цьому, враховувати особливості як електронної комерції в межах території України, так і транскордонну електронну комерцію; 4) боротьба з шахрайством при здійсненні електронної комерції як зі сторони покупців, так і продавців (постачальників); 5) врегулювати процедури/механізми захисту персональних даних, які умови має створити суб'єкт електронної комерції для захисту таких даних, а також правові підстави для використання (розповсюдження) даних споживачів.

Ключові слова: юридична особа, оподаткування, постачання товарів та послуг, електронна комерція, електронні комунікаційні послуги.

Chorna Victoriia Gryhorivna Doctor of legal sciences, professor, professor of the department of public and international law, Law Institute of KNEU named after Vadym Hetman

Kuzmenko Oksana Volodymyrivna Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Public and International Law, Law Institute of KNEU named after Vadym Hetman юридичний комерція електронний

Omelchenko Andriy Volodymyrovych Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Private Law, Law Institute of KNEU named after Vadym Hetman

LEGAL ENTITIES AS SUBJECTS OF TAXATION IN THE FIELD OF ELECTRONIC COMMERCE IN UKRAINE

This article examines the issue of taxation of legal entities in the field of electronic commerce.

It was noted that the field of e-commerce is one of the promising directions of economic development in Ukraine, and the purchase/sale of goods and services via the Internet became a way out of situations when the COVID-19 pandemic was active. However, with the beginning of the Russian-Ukrainian war, the situation with the further development of the e-commerce market has become somewhat complicated, and the issue is not in the execution of the transaction, but in the limitations, in some cases the impossibility of the further logistics chain.

It is noted that for the further development of the e-commerce market and the solution to the issues of taxation of legal entities in the field of e-commerce, there are: 1) the absence of provisions in the Tax Code of Ukraine regarding the mechanism of taxation of legal entities in the field of e-commerce. On this occasion, it is deemed necessary to cite the provisions of Directive 2000/31/EC of the European Parliament and of the Council of the European Union on some legal aspects of public information services, in particular electronic commerce in the internal market, the sixth Council Directive 77/388/EEC of May 17, 1977 on the harmonization the legislation of the member states regarding the circulation tax of the laws of Ukraine "On the Nationwide Program for the Adaptation of the Legislation of Ukraine to the Legislation of the European Union", "On Electronic Commerce", "On the Protection of Consumer Rights" in accordance with the taxation of legal entities in the field of electronic commerce; 2) there is a lack of information literacy regarding the conduct of activities in the field of electronic commerce by both individuals and legal entities; 3) the need to create a normatively defined system of taxation on the Internet, while taking into account the peculiarities of both electronic commerce within the territory of Ukraine and cross-border electronic commerce; 4) fight against fraud in the implementation of electronic commerce both on the part of buyers and sellers (suppliers); 5) to regulate procedures/mechanisms for the protection of personal data, what conditions should be created by an e-commerce entity to protect such data, as well as legal grounds for the use (distribution) of consumer data.

Keywords: legal entity, taxation, supply of goods and services, electronic commerce, electronic communication services.

Постановка проблеми. Розвиток економічних відносин, міжнародного торгового співробітництва, Соуіб-19, російсько-українська війна та інші об'єктивні позитивні та негативні чинники спричиняють перехід класичних економічних відносин в сфері торгівлі на новий діджиталізований рівень. Одним з проявів подальшого розвитку торгово-економічних відносин є відносини щодо продажу та постачання товарів, робіт, послуг в електронній комерції.

Стан дослідження. Окремі питання електронної комерції були предметом наукових досліджень Л.В. Товкуна, М.А. Федоровської та М.О. Перепелиці - досліджували питання правового регулювання електронної комерції; Я.С. Тертичний - досліджував сутність та природу електронної комерції; К.О. Токарєва та Н.В. Тімощенкова - реалії та перспективи розвитку податкового законодавства України у сфері електронної комерції та ін.

Метою статті є розкриття юридичних осіб як суб'єктів оподаткування у сфері електронної комерції в Україні.

Виклад основного матеріалу. Внутрішній ринок включає простір без внутрішніх кордонів, у якому забезпечується вільний рух товарів, послуг та свобода підприємництва; розвиток інформаційних суспільних послуг у просторі без внутрішніх кордонів є важливим для знищення бар'єрів, що розділяють європейські народи. Розвиток електронної комерції в межах інформаційного суспільства пропонує значні можливості працевлаштування у Співтоваристві, особливо на малих та середніх підприємствах, стимулюватиме економічне зростання та інвестиції у виробництво нових виробів європейськими компаніями, а також може посилити конкурентоспроможність промисловості ЄС за умови загального доступу до Інтернету [1].

Юридичні особи у сфері електронної комерції в Україні є суб'єктами оподаткування згідно Податкового кодексу України, Закону України "Про електронну комерцію". До таких юридичних осіб належать суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізують товари, виконують роботи, надають послуги з використанням інформаційно- комунікаційних систем, тобто виконавець, постачальник, постачальник послуг проміжного характеру. Такі суб'єкти зобов'язані сплачувати податки і збори згідно податкового законодавства.

Податком, що справляється з покупців та постачальників у сфері електронної комерції є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України [2].

Основними принципами оподаткування юридичних осіб у сфері електронної комерції є: - принцип нейтралітету, зміст якого полягає в тому, що системи оподаткування мають бути нейтральними щодо різних видів електронної комерції, а також щодо електронної комерції та традиційних форм ведення бізнесу. Платники податків, які здійснюють схожі операції, повинні нести однакові податкові зобов'язання; - принцип ефективності, який полягає в тому, що витрати платників податків на дотримання всіх вимог податкового законодавства та адміністративні витрати податкових органів мають бути зведені до мінімуму; - принципи визначеності і простоти, під якими розуміють те, що правила оподаткування повинні бути ясними і простими для розуміння, щоб платники податків мали змогу заздалегідь визначити податкові наслідки транзакцій, що відбуваються, включаючи час, місце та порядок обчислення податку; - принципи ефективності і справедливості, зміст яких полягає в тому, що правила оподаткування мають забезпечувати своєчасне обчислення коректних сум податку платником. Можливості для ухилення від сплати податків повинні бути зведені до мінімуму, порівнюючи при цьому обсяг заходів, що вживаються, і величину ризиків; - принцип гнучкості, зміст якого полягає в тому, що система оподаткування має бути гнучкою та динамічною і не відставати від розвитку в галузі технологій та комерції [3, с.180].

У юридичних осіб - резидентів України всі транзакції з грошовими коштами здійснюються в безготівковому порядку. При здійсненні податкової перевірки контролюючий орган може досить чітко відстежити джерела походження таких коштів, з'ясувати підстави проведення транзакцій і, таким чином, визначити, чи сплачені у повному обсязі при здійсненні операцій податки, чи особа ухилилась від їх сплати. Щодо юридичних осіб - нерезидентів у сфері електронної комерції, то раніше єдиним механізмом врегулювання оподаткування їх діяльності була концепція постійного представництва в Україні. На даний час, їх присутність в країні де вони проводять свою діяльності не є обов'язковою. Це пов'язано з тим, що така концепція є застарілою і не враховує тенденції розвитку інформаційного світового простору, які забезпечують можливість надання нерезидентами послуг в електронному вигляді у певних юрисдикціях незалежно від їх фактичної присутності [3, с.181].

Продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої інформації: повне найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи - підприємця; адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину; ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи - підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи - підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний податковий орган і має відмітку в паспорті; відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню; щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, - інформація про вартість доставки; інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню [4].

Продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину зобов'язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам. Якщо продавець (виконавець, постачальник) пропонує іншій стороні електронного договору надати йому відомості про платіжні інструменти для оплати вартості товару, роботи, послуги, він зобов'язаний забезпечити захист такої інформації відповідно до законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" і "Про платіжні послуги". Продавець (виконавець, постачальник) має право вимагати від іншої сторони лише такі відомості, без яких укладення та виконання зобов'язань за електронним договором неможливе [4].

Окрім, продавця, суб'єктом, який має обов'язок сплачувати податки у сфері юридичної комерції є постачальник послуг проміжного характеру у сфері електронної комерції.

Сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно -комунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину, предметом якого виступають товари, роботи або послуги, інші ніж послуги проміжного характеру в інформаційній сфері (реєстрація доменних імен або IP-адрес, присвоєння інших мережевих ідентифікаторів, фіксація часу відправлення/ надходження електронного повідомлення, надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-комунікаційних систем тощо), і не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови, що він не є ініціатором передачі такої інформації, не обирає її одержувача та не може змінити її зміст. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, що надає послуги проміжного (тимчасового) зберігання інформації, наданої одержувачем послуги, з єдиною метою - покращити подальшу передачу інформації іншим одержувачам послуги на їхню вимогу, не несе відповідальності за автоматичне, тимчасове та проміжне зберігання інформації і за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови що він не змінює зміст інформації, виконує умови доступу до інформації, включаючи законодавчі вимоги доступу до інформації про власника мережевого ресурсу, виконує правила оновлення інформації у спосіб, який визнаний і використовується у промисловості, не перешкоджає законному використанню технологій, які визнані та використовуються у промисловості, при отриманні даних про використання інформації вдається до швидких дій з метою унеможливлення доступу до інформації, яку він зберігав, після того як йому стало відомо, що інформація в первинному джерелі передачі була видалена з мережі або доступ до неї унеможливлено, або є рішення суду про видалення чи унеможливлення доступу [4].

У разі якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є ініціатором передачі інформації, обирає її одержувача та може змінити її зміст, він зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої інформації: повне найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи - підприємця; адреса електронної пошти; ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи - підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний податковий орган і має відмітку в паспорті; відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі); інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню [4].

Податок на додану вартість сплачують суб'єкти в сфері електронної комерції у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Податкового кодексу України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи [2].

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом [2].

Місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг. З метою застосування зазначеного пункту місцезнаходження отримувача електронних послуг визначається:

для отримувача послуг - фізичної особи, яка зареєстрована як суб'єкт господарювання, - за місцем реєстрації такого отримувача як суб'єкта господарювання;

для отримувача послуг - фізичної особи, яка не зареєстрована як суб'єкт господарювання, - за місцем фактичного місцезнаходження такої фізичної особи - отримувача послуг. З метою встановлення фактичного місцезнаходження фізичної особи - отримувача послуг враховуються такі відомості:

а) якщо електронні послуги надаються засобами фіксованого зв'язку - фактичним місцезнаходженням фізичної особи - отримувача послуг вважається країна встановлення лінії фіксованого зв'язку (місцезнаходження провайдера телекомунікацій, послугами якого користувався одержувач у процесі отримання електронної послуги);

б) якщо електронні послуги надаються засобами рухомого (мобільного) зв'язку - фактичним місцезнаходженням фізичної особи - отримувача послуг вважається країна, яку ідентифікують за мобільним кодом країни SIM-карти, яка використовується під час отримання таких послуг;

в) якщо електронні послуги надаються іншими, ніж зазначені у цьому пункті, засобами зв'язку, у тому числі з використанням картки доступу, - фактичним місцезнаходженням фізичної особи - отримувача послуг вважається країна, в якій розміщені такі інші засоби зв'язку або до якої надіслано карту доступу для її використання (у тому числі місцезнаходженням пристрою, яке визначається за його IP-адресою, що використовувалося отримувачем електронної послуги) [2].

Якщо електронні послуги на митній території України постачаються фізичній особі через посередника, то для цілей оподаткування цим податком вважається, що посередник є постачальником таких електронних послуг. На такого посередника, якщо він є особою-нерезидентом, поширюються правила оподаткування, встановлені цією статтею.

Особа-нерезидент зобов'язана подати заяву про реєстрацію як платника податку, якщо за результатами попереднього календарного року загальна сума від здійснення нею операцій з постачання фізичним особам електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, сукупно перевищує суму, еквівалентну 1000000 гривень, яка обчислюється за офіційним курсом валюти України до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на 0 годин 1 січня відповідного року. Така заява подається до 31 березня включно відповідного календарного року, наступного за роком, у якому така особа-нерезидент досягла передбаченого у цьому пункті обсягу [2].

Особа-нерезидент, яка не досягла зазначеного обсягу, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, може подати заяву про реєстрацію як платника податку не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку звітного (податкового) періоду, з якого така особа-нерезидент вважатиметься платником податку. Особа-нерезидент, зареєстрована як платник податку складає спрощену податкову декларацію і подає її в електронній формі через спеціальне портальне рішення для користувачів нерезидентів, які надають електронні послуги, шляхом електронної ідентифікації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, незалежно від того, чи здійснювалося нерезидентом протягом звітного (податкового) періоду постачання фізичним особам електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України [2].

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку [2].

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь -якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом [2].

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання нерезидентами суб'єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше [2].

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) [2].

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів [2].

У разі ввезення на митну територію України товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі базою оподаткування є їх митна вартість (для юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців) або частина сумарної фактурної вартості (для фізичних осіб), визначені відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення на митну територію України товарів у міжнародних поштових та експрес - відправленнях, у несупроводжуваному багажі є дата подання контролюючому органу митної декларації або документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Сплата податку, нарахованого у реєстрах (тимчасових та/або додаткових) міжнародних поштових та експрес - відправлень, що подаються оператором поштового зв'язку, експрес- перевізником, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених статтями 236 і 374 Митного кодексу України [2].

Сплата податку, нарахованого у митних деклараціях, що подаються фізичними особами, юридичними особами, фізичними особами - підприємцями або уповноваженими ними особами, здійснюється в загальному порядку, визначеному Митним кодексом України. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до принципів трансферного ціноутворення.

Висновки

Підсумовуючи вище викладене, вважаємо, що проблемними питаннями щодо оподаткування юридичних осіб в сфері електронної комерції є:

1) відсутність положень в Податковому кодексі України щодо механізму оподаткування юридичних осіб в сфері електронної комерції. З даного приводу, вбачається необхідним привести положення Директиви 2000/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції на внутрішньому ринку, шостої Директиви Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно податку з обігу законів України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", "Про електронну комерцію", "Про захист прав споживачів" у відповідність в частині оподаткування юридичних осіб в сері електродної комерції;

2) відсутня інформаційна грамотність щодо провадження діяльності в сфері електронної комерції як фізичними особами, так і юридичними;

3) необхідність сформування нормативно визначеної системи оподаткування в мережі Інтернет, при цьому, враховувати особливості як електронної комерції в межах території України, так і транскордонну електронну комерцію;

4) боротьба з шахрайством при здійсненні електронної комерції як зі сторони покупців, так і продавців (постачальників). Наприклад, нині всюди впроваджують системи багаторівневої верифікації електронних платежів. При здійсненні покупки в глобальній мережі Інтернет платіж за товар або послугу "заморожують" на рахунку банку, допоки покупець не підтвердить отримання товару. Це дозволяє зробити платежі в мережі більш безпечними, підвищити інтерес до покупок он-лайн. Збільшення швидкості мобільного Інтернету може призвести до зростання е-покупок із телефонів і планшетів [5, с.12], щоправда, за таку операцію суб'єкт електронної комерції сплачує додатковий відсоток вартості покупки за переказ коштів;

5) врегулювати процедури/механізми захисту персональних даних, які умови має створити суб'єкт електронної комерції для захисту таких даних, а також правові підстави для використання (розповсюдження) даних споживачів.

Література

1. Директива 2000/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції на внутрішньому ринку (Директива щодо електронної комерції) від 8 червня 2000 року. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/mu00216?an=257&ed=2000 06 08

2. Податковий кодекс України: Закон України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI. Відомості Верховної Ради України, 2011. № 13-14, № 15-16, № 17. Ст.112. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2755-17#top

3. Товкун Л.В., Перепелиця М.О. Правове регулювання електронної комерції та особливості її оподаткування в Україні та світі. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 3. http://lsej.org.ua/3_2022/40.pdf DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-3/40

4. Про електронну комерцію: Закон України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII. Відомості Верховної Ради, 2015. №45. Ст.410. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text

5. Як уряду України розбудувати державну політику у сфері е-торгівлі. https://www.civic-synergy.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/web_E-commerce civic_synergy_ua_2018.pdf

6. References:

7. Dyrektyva 2000/31/YeS Yevropeiskoho Parlamentu ta Rady Yevropeiskoho Soiuzu pro deiaki pravovi aspekty informatsiinykh suspilnykh posluh, zokrema elektronnoi komertsii na vnutrishnomu rynku (Dyrektyva shchodo elektronnoi komertsii) [Directive 2000/31/EC of the European Parliament and the Council of the European Union on certain legal aspects of public information services, in particular electronic commerce in the internal market (Directive on electronic commerce)] vid 8 chervnia 2000 roku. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://ips.ligazakon.net/document/view/mu00216?an=257&ed=2000_06_08 [in Ukrainian]

8. Zakon Ukrainy Podatkovyi kodeks Ukrainy [Law of Ukraine Tax Code of Ukraine] vid 2 hrudnia 2010 roku № 2755-VI. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 2011. № 13-14, № 15-16, № 17. St.112. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755- 17#top [in Ukrainian]

9. Tovkun, L.V., Perepelytsia, M.O. (2022) Pravove rehuliuvannia elektronnoi komertsii ta osoblyvosti yii opodatkuvannia v Ukraini ta sviti [Legal regulation of electronic commerce and peculiarities of its taxation in Ukraine and the world] Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal. № 3. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://lsej.org.ua/3_2022/40.pdf DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-3/40 [in Ukrainian]

10. Zakon Ukrainy Pro elektronnu komertsiiu [Law of Ukraine On electronic commerce] vid 3 veresnia 2015 roku № 675-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady - Vedomosti Verkhovna Rada, 2015. №45. St.410. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675- 19#Text [in Ukrainian]

11. Yak uriadu Ukrainy rozbuduvaty derzhavnu polityku u sferi e-torhivli [How should the government of Ukraine develop a state policy in the field of e-commerce] https://www.civic- synergy.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/web_E-commerce civic_synergy_ua_2018.pdf [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru