Удосконалення інформаційно-правового регулювання сектору безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення інформаційно-правового регулювання сектору безпеки України

Цибульник Неллі Юріївна кандидат юридичних наук, доцент

м. Харків

Анотація

Стаття присвячена дослідженню можливих шляхів удосконалення інформаційно-правового регулювання сектору безпеку України. Зазначено, що інформаційно-правове регулювання сектору безпеки держави охоплює нормативне впорядкування суспільних відносин, яких пов'язано з забезпеченням інформаційної безпеки.

Встановлено, що інформаційно-правове правове регулювання сектору безпеки відображає цілеспрямований вплив норм права на стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об'єктивної інформації шляхом застосування інформаційно превентивного інструментарію.

Визначено бажані напрями удосконалення інформаційно-правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки залежно від мети їх застосування та нагальності нормативних змін. Зроблено висновок про те, що удосконалення інформаційно-правового регулювання безпеки держави має включати конкретні кроки по адаптації з міжнародними стандартами. В якості прикладу обрано положення щодо утворення та нормативно-правового забезпечення спеціально уповноваженого органу, до компетенції якого віднесено розслідування та втручання в діяльність щодо обробки персональних даних, а також можливість брати участь у судовому розгляді справ, пов'язаних з використанням та обробкою персональних даних.

Запропоновано визнати пріоритетним напрям політики інформаційної безпеки - формування нормативно-правової основи для інтенсифікації практики використання електронних доказів як для цілей юрисдикційної діяльності судів незалежно від їх юрисдикції, так і для цілей правових процедур, що спрямовані на забезпечення національної безпеки. Доцільним є подальше вивчення секторальної специфіки інформаційної безпеки держави та напрямів їх забезпечення в Україні.

Ключові слова: інформаційно-правове регулювання, сектор безпеки, інформатизація, цифровізація, інформаційна безпека.

Abstract

Tsybulnyk Nelli Yuriivna PhD in Law, associate professor, Kharkiv

IMPROVEMENT OF INFORMATION-LEGAL REGULATION OF THE SECURITY SECTOR OF UKRAINE

The article is devoted to the study of possible ways of improving the informational and legal regulation of the security sector of Ukraine. It is noted that the information and legal regulation of the state security sector covers the regulatory regulation of social relations, which are connected with the provision of information security.

It has been established that the information-legal legal regulation of the security sector reflects the purposeful influence of legal norms on the state of protection of state sovereignty, territorial integrity, the democratic constitutional system, other vital interests of man, society and the state, under which the constitutional rights and freedoms of a person to assemble are properly ensured , storage, use and dissemination of information, access to reliable and objective information through the use of information preventive tools.

Possible directions for improving the informational and legal regulation of public relations in the security sector are analyzed, depending on the purpose of their application and the urgency of regulatory changes. It was concluded that the improvement of the informational and legal regulation of state security should include specific steps to adapt it to international standards. As an example, the provisions regarding the formation and regulatory legal support of a specially authorized body, whose competence includes investigation and intervention in activities related to the processing of personal data, as well as the opportunity to participate in the judicial review of cases related to the use and processing of personal data, have been chosen.

It is proposed to recognize as a priority direction of the information security policy - the formation of a regulatory and legal basis for the intensification of the practice of using electronic evidence both for the purposes of the jurisdictional activity of courts regardless of their jurisdiction, and for the purposes of legal procedures aimed at ensuring national security. Further study of the sectoral specifics of information security of the state and directions of their provision in Ukraine is appropriate.

Keywords: information and legal regulation, security sector, informatization, digitalization, information security.

Постановка проблеми

Трансформація суспільних відносин в частині використання цифрових технологій потребує якісного правового впорядкування суспільних відносин, пов'язаних з захистом інформації, що фіксується цифровими ресурсами. Впровадження в Україні правового режиму воєнного стану лише актуалізує пошук нових підходів до удосконалення інформаційного законодавства загалом та в секторі національної безпеки зокрема. Крім того, функціональні можливості інформації як соціально-правового явища створюють нові механізми маніпулювання інформаційними потоками для дестабілізації суспільних відносин як в державі, так і на міжнародній арені. Останнє обґрунтовується глобалізацією суспільних відносин та розмиттям національних кордонів в частині поширення, використання та розповсюдження інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження інформаційно- правового регулювання сектору безпеки є малодослідженими. Окремі праці, що можуть являтись основою для цього дослідження, присвячено інформатизації, а також трактуванню правового регулювання сектору безпеки. Зокрема, це висновки, яких зроблено В.Б. Авер'яновим, О.М. Бандуркою, Ю.П. Битяком, Ю.В.Мех, В.Я.Настюком, О.Б.Червяковою, Р.В.Шаповалом та іншими [1,2,3]. Таким чином, питання удосконалення інформаційно- правового регулювання сектору безпеки є своєчасними та актуальними.

Мета статті - аналіз сучасного стану інформаційно-правового регулювання сектору безпеки України.

Виклад основного матеріалу

Правове регулювання певного виду суспільних відносин демаркує предметні характеристики правового впливу на визначений об'єкт. Загалом, правове регулювання є процесом впливу держави на суспільні відносини за допомогою юридичних норм, що забезпечує стабільний правопорядок, нормальне функціонування державних органів, організацій та установ, які мають забезпечувати охорону й захист прав, свобод і законних інтересів громадян [4; 5]. Специфікація правового регулювання через використання терміну «інформаційне» правове регулювання означає те, що якісно здійснюватиметься вплив правових норм на суспільні відносини, що охоплюють предмет інформаційного права. Виходячи з сучасних тенденцій, це: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору (ст. 3 Закону України «Про інформацію») [6].

Щодо інформаційно-правового регулювання сектору безпеки держави, то воно охоплюватиме нормативне впорядкування суспільних відносин, яких пов'язано з забезпеченням інформаційної безпеки. Сучасні напрями інформаційної безпеки закріплено в рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року «Про Стратегію інформаційної безпеки» [7]. Відповідно, інформаційно-правове правове регулювання сектору безпеки відображатиме цілеспрямований вплив норм права на стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об'єктивної інформації шляхом застосування інформаційно превентивного інструментарію.

Відмітимо, що важливість переформатування інформаційної безпеки прослідковується в Указі Президента України «Про затвердження стратегії національної безпеки України» з вказівкою на те, що: «деструктивна пропаганда як ззовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Відсутність цілісної інформаційної політики держави, слабкість системи стратегічних комунікацій ускладнюють нейтралізацію цієї загрози» [8]. Тому, можливі напрями удосконалення інформаційно-правового регулювання суспільних відносин в секторі безпеки держави залежно від мети їх застосування та нагальності нормативних змін частково відображено в Планові заходів з реалізації Стратегії інформаційної політики на 2025 рік, до них віднесено: інформаційний правовий електронний доказ

заходи, яких спрямовано на протидію дезінформації та інформаційних операцій, спрямованих, серед іншого, на ліквідацію незалежності України, повалення конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання національної, міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини і громадянина;

заходи, що стосуються забезпечення всебічного розвитку української культури та утвердження української громадянської ідентичності;

заходи з підвищення рівня медіакультури та медіаграмотності суспільства. При цьому, метою є формування захищеності держави від деструктивного впливу дезінформації та маніпулятивної інформації, та медіасередовища, що є соціально відповідальним і функціонально стабільним;

заходи, які спрямовані на інформаційну реінтеграцію громадян України, що проживають на тимчасово окупованих територіях та на прилеглих до них територіях України, до загальноукраїнського інформаційного простору, а також відновлення їх права на інформацію, що дає їм змогу підтримувати зв'язок з Україною;

заходи, що впливають на розвиток інформаційного суспільства та підвищення рівня культури діалогу тощо [9].

Хоча нормативно кібербезка держави відокремлюється від інформаційної безпеки, вважаємо, що це окремий напрям інформаційної безпеки, що пов'язаний з рівнем технологічного розвитку та глобалізацією інформаційних відносин. Це пов'язано з тим, що: а) якісно кібербезпека є відображенням стану захищеності інформації в кіберпросторі; б) розвиток цифрових технологій призвів до потреб вироблення технічних заходів, які спрямовані на захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Специфічний характер об'єктів, на яких спрямовано захист та способів такого захисту прослідковується в профільному нормативному регулюванні та спеціальному інституційному забезпеченні (наприклад, Національний координаційний центр кібербезпеки при Раді національної безпеки і оборони України, Національний центр резервування державних інформаційних ресурсів) [10]. Сучасною інформаційною загрозою є «мілітаризація кіберпростору та розвиток кіберзброї, що дає можливість приховано проводити кібератаки для підтримки бойових дій і розвідувально-підривної діяльності у кіберпросторі [11].

Удосконалення інформаційно-правового регулювання безпеки держави, на нашу думку, має включати конкретні кроки по адаптації з міжнародними стандартами. Йдеться про положення Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, якою передбачено такі принципи захисту даних, серед яких: 1) якість даних; 2) особливі категорії даних; 3) безпека даних; 4) додаткові гарантії для суб'єкта даних; 5) санкції та засоби правового захисту [12]. У 2001 році Радою Європи було прийнято Додатковий протокол до Конвенції, який вимагає від держав-підписантів створення органів нагляду для ефективного захисту осіб щодо обробки персональних даних. Так, згідно статті 1 Протоколу: «кожна держава передбачає створення одного або кількох незалежних органів, відповідальних за розслідування та втручання, а також повноваження брати участь у судовому розгляді. Кожен наглядовий орган розглядає претензії, подані будь-якою особою щодо захист його/її прав і основних свобод щодо обробки персональні дані в межах своєї компетенції, а рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені проти через суд» [13].

Питання виокремлення суб'єктів, яких уповноважено на забезпечення інформаційної безпеки в Україні, має як теоретичне, так і практичне значення. У цілому система уповноважених суб'єктів складається з державних інституцій, які є регулятивною та безпековою основою розвитку інформаційного суспільства. Первинно, координацію діяльності органів виконавчої влади з метою реалізації та гарантування інформаційної безпеки має здійснювати Рада національної безпеки та оборони України шляхом застосування можливостей Центру протидії дезінформації [10], що є його робочим органом, утвореним відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року «Про створення Центру протидії дезінформації» [14]. До основних завдань вказаного спеціального органу віднесено: аналіз та моніторинг подій і явищ в інформаційному просторі України, стану інформаційної безпеки та присутності України у світовому інформаційному просторі; виявлення та вивчення поточних і прогнозованих загроз інформаційній безпеці України, чинників, які впливають на їх формування, прогнозування та оцінка наслідків для безпеки національних інтересів України; виявлення та протидії дезінформації, ефективної протидії пропаганді, деструктивним інформаційним впливам і кампаніям, запобігання спробам маніпулювання громадською думкою; участь у розбудові системи стратегічних комунікацій, організації та координації заходів щодо її розвитку; участь у створенні інтегрованої системи оцінки інформаційних загроз та оперативного реагування на них тощо [15].

Іншим спеціально уповноваженим суб'єктом в сфері забезпечення інформаційної безпеки є Національним центром резервування державних інформаційних ресурсів, функціональне призначення якого полягає у забезпеченні надійності та безперебійності роботи державних інформаційних ресурсів, зберіганні державних електронних інформаційних ресурсів, резервному копіюванні інформації та відомостей державних електронних інформаційних ресурсів державних органів, військових формувань (крім Збройних Сил та Головного управління розвідки Міноборони), утворених відповідно до законів, підприємств, установ та організацій [16].

Таким чином, удосконалення інформаційно-правового регулювання безпеки держави має включати утворення та нормативно-правове забезпечення спеціально уповноваженого органу, до компетенції якого буде віднесено конкретно розслідування та втручання в діяльність щодо обробки персональних даних, а також можливість участі у судовому розгляді справ, пов'язаних з використанням та обробкою персональних даних.

Вагомим для покращення інформаційної безпеки держави вважатимемо формування нормативно-правової основи для інтенсифікації практики використання електронних доказів як для цілей юрисдикційної діяльності судів незалежно від їх юрисдикції, так і для цілей правових процедур, що спрямовані на забезпечення національної безпеки. Це пов'язано з поширенням кіберзлочинності та зростаюча складність отримання електронних доказів, які можуть зберігатися в іноземних, кількох, мінливих або невідомих юрисдикціях та спрямований на забезпечення правової основи для розкриття інформації про реєстрацію доменного імені та для прямої співпраці з постачальниками послуг для отримання інформації про абонентів, ефективні засоби отримання інформації про абонентів та дані трафіку, негайної співпраці в надзвичайних ситуаціях та захисту персональних даних [17].

Зміна інформаційної політики та удосконалення інформаційно- правового забезпечення безпеки держави мають враховувати і секторальне відображення. До прикладу, захист інформаційних та керуючих систем атомних станцій, їх компонентів засновано на сукупності задокументованих положень, правил і практик, які визначають забезпечення кіберзахисту на етапах розроблення, впровадження, експлуатації та модифікації інформаційних та/або керуючих систем атомних станцій. У цілому вони мають відповідати таким вимогам: включати застосування ризик-інформованого підходу для забезпечення систематичного управління ризиками з метою недопущення зниження рівня ядерної та радіаційної безпеки; відповідати параметрам і характеристикам інформаційної системи [18]. При цьому, нормативної деталізації потребують поняття: «культури кіберзахисту», «глибокоешелонованого кіберзахисту», «переоцінювання кіберзахисту» тощо. Іншим прикладом може слугувати специфікація інформаційної політики щодо платіжних організації платіжних систем та діяльності операторів послуг платіжної інфраструктури, яка тлумачиться в якості стану збереження конфіденційності, цілісності та доступності інформації [19].

Висновки

Підсумовуючи приходимо до висновку, що удосконалення інформаційно-правового регулювання безпеки держави має слідувати міжнародним тенденціям в означеній сфері. Намічений план удосконалення інформаційної безпеки до 2025 року має бути доповнено відповідними заходами, ключовим з яких є утворення та нормативно-правове забезпечення спеціально уповноваженого органу, до компетенції якого віднесено розслідування та втручання в діяльність щодо обробки персональних даних, а також можливість брати участь у судовому розгляді справ, пов'язаних з використанням та обробкою персональних даних. В свою чергу, Міністерство цифрової трансформації має забезпечувати адміністрування електронними сервісами, що використовуватимуться для цілей зібрання персональних даних. Щодо Центру протидії дезінформації, то до його повноважень має бути віднесено аналіз інформаційних ризиків, що можуть становити загрозу для національної безпеки держави. Доцільним є подальше вивчення секторальної специфіки інформаційної безпеки держави та напрямів їх забезпечення в Україні.

Література

1. Shapoval, R. V., Nastyuk, V. Y., Bezpalova, O. I., Khrystynchenko N. P. Path towards national security in the European Union: genesis and further development processes. Journal of Security and Sustainability. 2018. Issues 8 (1). P. 45-54.

2. Mekh Y., Georgiievskyi I., Ignatchenko I., Maslova I., Kostenko I. Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista De La UniversidadDel Zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361.

3. Мех Ю.В. Методологія державно-приватного партнерства в секторі безпеки України: сучасний адміністративно-правовий погляд. Наукові перспективи. №10 (40). 2023. С. 615-625.

4. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.

5. Ківалов С. В. Адміністративне право: навчально-методичний посібник (для здобувачів вищої освіти денної форми навчання) Одеса: Фенікс, 2019. 136 с.

6. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657.

7. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року «Про Стратегію інформаційної безпеки»: Указ Президента України від 28.12.2021 р. № 685/2021.

8. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: указ Президента України; Стратегія від 14.09.2020 р. № 392/2020.

9. План заходів з реалізації Стратегії інформаційної політики на 2025 рік: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 березня 2023 р. № 272-р.

10. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про Стратегію кібербезпеки України»: Указ Президента України №447/2021.

11. Тарасенко Н. Доктрина інформаційної безпеки України в оцінках експертів. Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ.

12. Конвенція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних: Міжнародний документ від 28.01.1981.

13. Additional protocol to Convention 108 regarding supervisory authorities and transborder data flows (ETS No. 181).

14. Офіційний сайт Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України.

15. Питання Центру протидії дезінформації: Указ Президента України від 07.05.2021 р. № 187/2021.

16. Про реалізацію експериментального проекту щодо функціонування Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів: Постанова від 8.02.2021 р. № 94.

17. Details of Treaty No.224. Second Additional Protocol to the Convention on Cybercrime on enhanced co-operation and disclosure of electronic evidence. Summary.

18. Про затвердження Положення про організаційно-технічну модель кіберзахисту: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 р.

19. Про затвердження Положення про захист інформації та кіберзахист учасниками платіжного ринку: Постанова Правління Національного Банку України від 19.05.2021 р. № 43.

References

1. Shapoval, R. V., Nastyuk, V. Y., Bezpalova, O. I., Khrystynchenko N. P. (2018). Path towards national security in the European Union: genesis and further development processes. Journal of Security and Sustainability. Issues 8 (1). P. 45-54 [in English].

2. Mekh, Y., Georgiievskyi ,I., Ignatchenko, I., Maslova, I., Kostenko, I. (2021). PublicPrivate Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista De La Universidad Del Zulia. Volume: 13, Issue: 37, P. 347-361 [in English].

3. Mekh, Yu.V. (2023). Metodolohiia derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sektori bezpeky Ukrainy: suchasnyi administratyvno-pravovyi pohliad [Methodology of public-private partnership in the security sector of Ukraine: modern administrative and legal view]. Naukoviperspektyvy, 10 (40), 615-625 [in Ukrainian].

4. Administratyvne pravo Ukrainy. Povnyi kurs: pidruchny (2018) / Halunko V., Dikhtiievskyi P., Kuzmenko O., Stetsenko S. ta in. [Administrative Law of Ukraine. Full course: textbook]. Kherson: OLDI-PLIuS. 446 s. [in Ukrainian].

5. Kivalov, S. V. [2019]. Administratyvne pravo: navchalno-metodychnyi posibnyk (dlia zdobuvachiv vyshchoi osvity dennoi formy navchannia) [Administrative law: a study guide (for full-time higher education students)]. Odesa: Feniks, 136 s. [in Ukrainian].

6. Pro informatsiiu: Zakon Ukrainy vid 02.10.1992 r. № 2657. [On information: Law of Ukraine of 02.10.1992]. (n.d.).

7. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 15 zhovtnia 2021 roku «Pro Stratehiiu informatsiinoi bezpeky»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 28.12.2021 r. № 685/2021. [On the decision of the National Security and Defence Council of Ukraine of 15 October 2021 "On the Information Security Strategy": Decree of the President of Ukraine dated 28.12.2021 No. 685/2021]. (n.d.).

8. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy «Pro Stratehiiu natsionalnoi bezpeky Ukrainy» [Decree of the President of Ukraine «On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine «On the National Security Strategy of Ukraine»]. (n.d.).

9. Plan zakhodiv z realizatsii Stratehii informatsiinoi polityky na 2025 rik: rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 30 bereznia 2023 r. № 272-r. [Action Plan for the Implementation of the Information Policy Strategy for 2025: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 30 March 2023 No. 272-p.]. (n.d.).

10. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 14 travnia 2021 roku «Pro Stratehiiu kiberbezpeky Ukrainy»: Ukaz Prezydenta Ukrainy №447/2021. [On the decision of the National Security and Defence Council of Ukraine of 14 May 2021 "On the Cybersecurity Strategy of Ukraine": Decree of the President of Ukraine No. 447/2021.] (n.d.).

11. Tarasenko, N. Doktryna informatsiinoi bezpeky Ukrainy v otsinkakh ekspertiv. [The Doctrine of Information Security of Ukraine in the Assessment of Experts]. Tsentr doslidzhen sotsialnykh komunikatsii NBUV.

12. Konventsiia pro zakhyst osib u zviazku z avtomatyzovanoiu obrobkoiu personalnykh danykh: Mizhnarodnyi dokument vid 28.01.1981 [Convention for the Protection of Individuals with regard to Automatic Processing of Personal Data: International document of 28.01.1981]. (n.d.).

13. Additional protocol to Convention 108 regarding supervisory authorities and transborder data flows (ETS No. 181) [Additional protocol to Convention 108 on supervisory authorities and transborder data flows (ETS No. 181)].

14. Ofitsiinyi sait Tsentru protydii dezinformatsii pry Radi natsionalnoi bezpeky ta oborony Ukrainy [Official website of the Centre for Countering Disinformation at the National Security and Defence Council of Ukraine].

15. Pytannia Tsentru protydii dezinformatsii: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 07.05.2021 r. № 187/2021. Issues of the Centre for Countering Disinformation: Decree of the President of Ukraine of 07.05.2021 No. 187/2021. (n.d.).

16. Pro realizatsiiu eksperymentalnoho proektu shchodo funktsionuvannia Natsionalnoho tsentru rezervuvannia derzhavnykh informatsiinykh resursiv: Postanova vid 8.02.2021 r. № 94. [On the implementation of a pilot project on the functioning of the National Centre for the Reservation of State Information Resources: Resolution of 8.02.2021 No. 94.] (n.d.).

17. Details of Treaty No.224. Second Additional Protocol to the Convention on Cybercrime on enhanced co-operation and disclosure of electronic evidence. Summary.

18. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro orhanizatsiino-tekhnichnu model kiberzakhystu: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 29.12.2021 r. [On approval of the Regulation on the Organisational and Technical Model of Cyber Defence: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 29.12.2021]. (n.d.).

19. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro zakhyst informatsii ta kiberzakhyst uchasnykamy platizhnoho rynku: Postanova Pravlinnia Natsionalnoho Banku Ukrainy vid 19.05.2021 r. № 43. [On Approval of the Regulation on Information Protection and Cybersecurity by Payment Market Participants: Resolution of the Board of the National Bank of Ukraine of 19.05.2021 No. 43]. (n.d.).

Размещено на Allbest.ru