Актуальні питання публічного управління сферою культури в умовах правового режиму воєнного стану

Биба Назар Євгенович студент гр. Б-ПУА-241 ННІПІО ДДУВС

Науковий керівник: Липовська Наталія Анатоліївна

доктор наук з державного управління, професор,

професор кафедри управління та адміністрування

Україна

Публічне управління - це вплив держави, що регулює та організовує суспільну життєдіяльність задля її збереження та впорядкування, спирається на владну силу, яку обмежує суспільний контроль.

Культурна сфера - це сукупність інтересів, які реалізовують культурні потреби, виробляють та споживають культурні блага, здійснюють культурну діяльність.

Проблеми культурної сфери в нашій державі з'явилися майже від початку отримання Незалежності. Спочатку це було недофінансування, закриття та скорочення деяких закладів культури, в останні роки проблемою були карантинні обмеження, які знизили кількість культурно-масових заходів.

Після початку повномасштабного вторгнення та оголошення воєнного стану почали діяти норми закону України «Про правовий режим воєнного стану», в якому ми можемо фіксувати статті, що безпосередньо стосуються культурної сфери. А саме:

Пункт 8 статті 8 «... забороняється проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших мирних заходів.. »[1]

Пункт 8 статті 11 «... робота закладів культури регулюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.»[1]

Пункт 19 статті 11 «проводити евакуацію матеріалів і культурних цінностей, що перебувають у державній власності, у разі виникнення загрози їх пошкодження або знищення згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України.»[1]

Пункт 15 статті 15 «... управління закладами культури здійснюються військовими адміністраціями населених пунктів на відповідних територіях».[1]. військовий адміністрація культурний україна

Саме через погіршення безпекової ситуації та дії правового режиму воєнного стану, заклади культури не можуть працювати на повну потужність. Унеможливлюється робота з дітьми, проведення культурно-масових заходів, мітингів, екскурсійних турів та експедицій, відвідування музеїв. Під час військової агресії Росії проти України, ми можемо спостерігати як агресор намагається знищити історико-культурну спадщину нашої держави. Агресор знищує наші музеї, історичні будівлі, релігійні будівлі, пам'ятники та бібліотеки. Як приклад можна згадати повідомлення про знищення Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди, що знаходиться в с. Сковородинівка.

За матеріалами відомої на весь світ The New York Times, розграбування та знищення музеїв, художніх галерей та бібліотек є найбільшим з часів закінчення Другої світової війни. Згідно з даними прокуратури і самих музеїв, в одному тільки Херсоні окупанти вкрали понад 15 тисяч предметів мистецтва та об'єктів історичної спадщини.

Загалом Росіяни розграбували або повністю знищили понад 30 музеїв у Херсоні, Маріуполі, Мелітополі та інших містах. [3] Унаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну зазнали пошкоджень або руйнувань понад 242 об'єкти культурної спадщини. Про це повідомив міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко у Telegram.

Загалом злочини Росіян проти культурної спадщині зафіксовані в 11 областях України та в місті Києві. Найбільше руйнувань зазнала культурна спадщина в Харківській області - 84 епізоди, в Донецькій - 45, в Київській - 38, в Чернігівській - 24, в Луганській - 17, в Сумській - 14.[2] Тобто підсумовуючи ми бачимо те, що Росія намагається знищити повністю нашу культуру. Вирішувати проблеми управління в сфері культури слід після повної Перемоги нашої держави у цій війні, адже зараз основною задачею є збереження державності та порятунок історичної спадщини.