Роль неурядових організацій у збереженні історико-культурної спадщини України в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра державної політики та врядування

Навчально-наукового інституту адміністрування, державного управління та професійного розвитку

Національний університет «Львівська політехніка»

Роль неурядових організацій у збереженні історико-культурної спадщини України в умовах війни

Підбережник Надія Петрівна, кандидат наук

з державного управління, старший викладач



Анотація

Досліджено проблеми збереження історико-культурної спадщини України в умовах війни. Проаналізовано діяльність громадських організацій щодо виявлення, наукового вивчення пам'яток історії та культури, залучення широких верств населення, міжнародних організацій до захисту історико-культурної спадщини України від руйнації в умовах війни. Досліджено громадські ініціативи щодо збереження пам'яток історії та культури України в умовах війни, співпрацю неурядових організацій з органами державного управління у сфері охорони історико-культурної спадщини. Зокрема, висвітлено діяльність Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, проаналізовано такі проекти, як: RE: Ukraine Monuments - систему захисту пам'ятників від руйнації в умовах війни; «Збережіть українську культуру» - ініціативу щодо фіксації військових злочинів РФ проти пам'яток культури України та залучення благодійних коштів для збереження, відновлення та відбудови об'єктів української культурної спадщини. На прикладі досвіду Великої Британії обґрунтовано ефективність управління неурядовими організаціями об'єктами історико-культурної спадщини. Запропоновано державно-приватне партнерство як ефективний механізм взаємодії органів публічного управління, неурядових організацій, бізнесу у сфері збереження, захисту та відновлення пам'яток історії і культури України в умовах війни. Доведено, що державно-приватне партнерство у сфері охорони історико-культурної спадщини сприятиме диверсифікації джерел фінансування культури, заохоченню та залученню громадськості до вирішення проблем у пам'яткоохоронній діяльності, розробленню та реалізації спільних проектів органів публічного управління, бізнесових кіл та громадськості в даній сфері.

Ключові слова: історико-культурна спадщина, Україна, війна, неурядові організації, культура, державно-приватне партнерство.



Pidberezhnyk Nadiia Petrivna PhD of Public Administration, Senior Lecturer of Department of Public Policy and Governance, Public Administration, Governance and Professional Development Institute, Lviv Polytechnic National University, Lviv

THE ROLE OF NON-GOVERNMENTAL ORGANIZATIONS IN PRESERVING HISTORICAL-CULTURAL HERITAGE OF UKRAINE IN CONDITIONS OF WAR

Abstract

The problems of preserving the historical and cultural heritage of Ukraine in the conditions of war are investigated. An analysis is conducted on the efforts made by public organizations to identify and conduct scientific research on historical and cultural monuments, as well as the public's and international organizations' engagement in preventing the destruction of Ukraine's historical and cultural heritage during the conditions of war. Public initiatives for the preservation of historical and cultural monuments of Ukraine in the conditions of war and the cooperation of non-governmental organizations with public authorities in the field of the protection of historical and cultural heritage are studied. In particular, the activities of the Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments are highlighted, including the following projects: RE: Ukraine Monuments, a system for protecting monuments from destruction in conditions of war; Preserve Ukrainian Culture is an initiative to record war crimes of the Russian Federation against cultural monuments in Ukraine and attract charitable funds for the preservation, restoration, and reconstruction of Ukrainian cultural heritage. The effectiveness of non-governmental organizations in managing historical and cultural heritage objects is supported by the UK experience. A public-private partnership is proposed as an effective mechanism for interaction between public administration bodies, non-governmental organizations, and businesses in the field of preservation, protection, and restoration of historical and cultural monuments in Ukraine in the conditions of war. It has been proved that public-private partnerships in the field of historical and cultural heritage protection will support the public's involvement in problem-solving related to monument protection efforts, diversify the sources of funding for culture, and develop and carry out cooperative projects involving the public, business community, and public administration bodies in this area.

Keywords: historical and cultural heritage, Ukraine, war, non-governmental organizations, culture, public-private partnership.



Вступ

Постановка проблеми. В умовах повномасштабної війни РФ проти України пам'ятки архітектури та культурні цінності, що знаходяться в музеях, галереях, заповідниках, бібліотеках, архівах, інших закладах культури на всій території України, у тому числі на тимчасово окупованих територіях України, опинились під загрозою знищення. Збереження історико-культурної спадщини в Україні потребує значної матеріальної та фінансової допомоги, посилення міжінституційної співпраці. Органи публічного управління, на жаль, не здатні вирішити весь спектр проблем в пам'яткоохоронній сфері. Тому актуальним на сьогоднішній день є розширення повноважень неурядових організацій у збереженні історико-культурної спадщини України в умовах війни, сприяння з боку органів публічного управління приватно-громадському партнерству в пам'яткоохоронній діяльності, посилення співпраці з міжнародними культурними інституція в питаннях охорони пам'яток історії та культури в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми у сфері охорони історико-культурної спадщини України досліджували В. Акуленко, Є. Архипова, О. Клевчук. А. Гаврилюк, В. Ганський, О. Зараховський, С. Захарін, О. Рибчинський, Ю. Шемшученко. Незважаючи на значну кількість досліджень з даної проблематики, більшість з них стосується державної культурної політики, регіональних та місцевих програм збереження об'єктів культурної спадщини. Через призму викликів сьогодення в культурній сфері невирішеними залишаються питання залучення неурядових організацій до вивчення, моніторингу, участі у збереженні об'єктів культурної спадщини як на місцевому, так і на загальнодержавному рівнях. Це й зумовило предмет даного дослідження.

Мета статті - дослідити громадські ініціативи у сфері збереження історико-культурної спадщини в Україні та обґрунтувати доцільність посилення взаємодії органів публічного управління з неурядовими організаціями у питанні збереження пам'яток історії та культури в Україні від руйнування в умовах війни.



Виклад основного матеріалу

збереження історичний культурний спадщина

Культурна спадщина України і долучення громадськості до її збереження від руйнування в умовах війни може стати вагомим фактором для утвердження колективної самоповаги, національної згуртованості українського суспільства. Тому дуже важливо є забезпечити з боку органів публічного управління підтримку приватних ініціатив та генерування соціальної активності, системність та координацію дій у сфері збереження культурної спадщини.

Можливість участі громадських організацій, громадян, підприємств, закладів науки, освіти та культури в охороні культурної спадщини України передбачена ст. 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини» У ній вказано, що: «Підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об'єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об'єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони» [1].

Відповідно до даного закону, під охороною культурної спадщини розглядається система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини. Згідно із статтею 27 закону у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Значну роль у процесі залучення широких верств населення до участі в охороні культурної спадщини, здійснення громадського контролю за її збереженням, використанням, реставрацією відіграє Українське товариство охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК).

Товариство було створене ще у 1966 р. Його основною місією стало виявлення, вивчення та збереження пам'яток історії України та культурного надбання українського народу. Відповідно до місії та Статутних завдань Товариство спрямовує свою роботу на:

- залучення громадян до участі у виявленні, вивченні, охороні, реставрації та популяризації пам'яток;

- дослідження, внесення пропозицій щодо взяття пам'яток на державний облік;

- участь у розгляді проектів планування, забудови і реконструкції міст та інших населених пунктів, що історично склалися;

- широку співпрацю з державними органами, громадськими формуваннями, сферою діяльності яких є охорона культурної спадщини;

- створення мережі громадських інспекторів для здійснення громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини;

- вивчення міжнародного досвіду збереження культурної спадщини, розробка нових наукових проблем в цій галузі; популяризація досвіду участі громадськості в збереженні культурної спадщини, проведення нарад, семінарів, конференцій з питань охорони пам'яток [2].

Цілями та пріоритетними напрямками діяльності Товариства є:

- аналіз культурної політики, участь у формуванні концепції реформ у пам'яткоохоронній сфері, участь у моніторингу та оцінці державної політики у сфері охорони культурної спадщини;

- виявлення, наукове вивчення пам'яток історії та культури, сприяння державним органам та органам місцевого самоврядування в їх охороні, збереженні та використанні в умовах децентралізації;

- співпраця з державними органами, політичними партіями, громадськими організаціями, спорідненими організаціями України та інших держав, з міжнародними, вітчизняними організаціями та установами у сфері охорони культурної спадщини;

- соціальний діалог, інформаційна та культурно-просвітницька діяльність серед населення, підвищення фахового рівня членів Товариства в аспекті завдань євроінтеграції та відповідних напрямів діяльності відокремлених підрозділів;

- інституційний розвиток системи охорони культурної спадщини, формування аналітичних та інформаційних продуктів, що сприятимуть посиленню інтересу з боку громадян, експертного середовища до охорони культурної спадщини;

- розширення мережі відокремлених підрозділів.

Товариство традиційно проводить широку просвітницьку діяльність, видає всеукраїнський часопис «Відлуння віків» (з 1994 року) та кілька наукових і науково-популярних видавничих серій. В межах пам'ятко- охоронних програм Товариства проводяться численні публічні та наукові заходи, покликані привернути увагу як органів влади, так і широкої громадськості до пам'яткознавчої і пам'ятко-охоронної проблематики [3].

З початком війни історико-культурна спадщина Україна опинилась під загрозою руйнування ворогом, особливо архітектурні споруди. Тож наприкінці квітня 2022 р. команда українських архітекторів створила проект RE: Ukraine Monuments - систему захисту пам'ятників від руйнації в умовах війни. Це типова технологія, яку можна застосувати до скульптурних пам'яток різних габаритів. З такою пропозицією звернулися волонтери спільно з Альянсом реставраторів історичних будівель України та Департаментом охорони культурної спадщини КМДА.

В основі системи RE:Ukraine Monuments закладено принцип модульності. Модуль стандартного розміру (2000 х 1500 мм) можна дублювати за вертикальною та горизонтальною площиною. Щоб створити систему, потрібно зробити обміри пам'ятника, змінити кількість модулів і помножити її на кількісні показники матеріалів. Цей алгоритм прискорює процес моделювання укриття та дозволяє уникнути перевитрат. Якщо пам'ятник великий, внутрішній фасад огороджують сіткою рабицю, а простір між фанерою та сіткою заповнюють мішками з піском. Завданням проекту стала розробка типових рішень, які б дозволили швидко проектувати укриття для будь-якого пам'ятника незалежно від його габаритів. Конструкція, зведена за цією системою, мала б захистити пам'ятники від уражень вибуховою хвилею, уламками, кулями й вогнем і відповідати ще низці вимог. Серед них:

1. Функціональні вимоги до укриття:

- мінімальне втручання в конструктив пам'ятника;

- швидке моделювання й розрахунок матеріалів;

- можливість не обтяжувати пам'ятник під час реалізації та експлуатації;

- доступ до контролю й обслуговування пам'ятника;

- статична стійкість;

- довговічність;

- бюджетність;

- естетичність;

2. Технічні вимоги до укриття:

- вогнетрівкість;

- підвищена стійкість до перепадів температури і впливу вологи;

- сумісність із фізичними й хімічними властивостями пам'ятника [4].

До збереження історико-культурної спадщини України в час війни доєднались закордонні партнери. Так, понад 40 польських музейників об'єдналися для створення Комітету допомоги українським музеям. Ключовими завданнями Комітету є:

- допомогти музеям і організаціям культури в Україні захистити їхні колекції, найцінніші експонати та пам'ятки української культури;

- надати підтримку в документуванні, оцифруванні та впорядкуванні фондів;

- надати необхідні матеріали для захисту та укриття колекцій;

- поділитися досвідом;

- задокументувати акти пограбування та знищення культурної власності України [5].

Комітет вже надав тони необхідних матеріалів для захисту і транспортування пам'яток та консультації. Крім того, польські спеціалісти навіть особисто приїжджають в області Західної України й допомагають своїми знаннями та досвідом.

Низка німецьких профільних організацій також об'єдналися в Мережу захисту культурних цінностей. Вони досліджують наші актуальні потреби та передають відповідну інформацію місцевим інституціям, що хочуть допомогти в збереженні українського спадку. Центральним органом мережі став Німецький національний комітет ICOM. Міжнародна рада музеїв (ICOM) заснована у 1946 році в Парижі. Це неурядова професійна організація, яка підтримує офіційні відносини з ЮНЕСКО та має консультативний статус при Економічній та Соціальній раді ООН. Її основне завдання - налагодження обміну інформацією та знаннями між музеями, освіта музейних працівників, навчання студентів та аспірантів. Сьогодні ICOM налічує 151 національний комітет [6].

В умовах війни органи публічного управління у сфері збереження історико-культурної спадщини керуються Конвенцією про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколами до неї, а також законами України «Про охорону культурної спадщини», Про охорону археологічної спадщини», «Про культуру». Проте актуальним в умовах сьогодення є поширення приватної ініціативи та запровадження широкої практики приватно-громадського партнерства у пам'яткоохоронній діяльності. Збереження історико-культурної спадщини України в умовах війни вимагає залучення широкого кола громадських культурних організацій як в Україні, так і за кордоном, міжнародних культурних організацій, пересічних громадян.

Усі випадки пошкоджень і руйнувань об'єктів історико-культурної спадщини необхідно фіксувати і формувати єдиний реєстр. На рівні неурядових організацій окремі спроби моніторингу знищених і вивезених культурних цінностей проводяться, проте цілісної бази для підрахування збитків, завданих українській культурі внаслідок російської агресії, поки що немає. Певні кроки в цьому напрямку зроблено в рамках спільного проекту Міністерства культури та інформаційної політики і телеком-оператора Vodafone Україна «Збережіть українську культуру». Даний проект спрямований на залучення благодійних коштів для відбудови пам'яток культурної спадщини в Україні. Мета проекту полягає у приверненні уваги до воєнних злочинів країни-агресора в Україні, відновленні та збереженні об'єктів культурної спадщини України, які постраждали від російської військової агресії та загалом популяризації української культури у всьому світі. Практичними завданнями проекту є фіксація військових злочинів російської армії проти пам'яток культури України та залучення меценатів, донорів та представників світових урядів до збереження та відбудови української культурної спадщини і для їх відновлення [7].

На порталі проекту завантажено об'єкти з розподілом на категорії: «повністю зруйновані», «пошкоджені» та «ті, які призупинили свою роботу». Всі кошти збираються на спеціальному рахунку, відкритому Міністерством культури та інформаційної політики в Національному банку, та будуть спрямовані на охорону, евакуацію, захист і збереження культурних цінностей, підтримку діяльності закладів культури та мистецтва, що постраждали внаслідок бойових дій.

Фінансування з державного і місцевих бюджетів збереження об'єктів культурної спадщини в часи війни скоротилось і його недостатньо для здійснення належної пам'яткоохоронної діяльності. Тому Міністерство культури та інформаційної політики повинне провести публічні консультації з представниками зацікавлених неурядових організацій, експертні обговорення щодо перспективи збереження культурної спадщини із залученням неурядових організацій, які спеціалізуються в цій галузі, виробити узгоджену позицію щодо збереження пам'яток історії та культури в умовах війни.

Значну роль неурядові організації відіграють в управлінні об'єктами культурної спадщини Великої Британії. Вони є чисельними і диференційованими за масштабами і видами діяльності. Так, існують загальнонаціональні організації, такі як Національний траст (National Trust) - найбільша в Європі благодійна організація, що займається збереженням культурної спадщини, Траст англійської спадщини (English Heritage Trust), Товариство старовинних пам'яток (Ancient Monuments Society), Товариство захисту старовинних будівель (Society for the Protection of Ancient Buildings). Але існують і такі, що здійснюють управління об'єктами культурної спадщини на локальному рівні, наприклад, Траст спадщини Південного Заходу (South West Heritage Trust), діяльність якого поширюється лише на окремі об'єкти у графствах Сомерсет і Девон, або Траст Самлсбері-холлу (Samlesbury Hall Trust), який з 1925 року опікується лише одним будинком 14 ст. у м. Блекберн (графство Ланкашир у північно-західній Англії), перетворивши його на туристичний «магніт» і місце проведення різноманітних заходів. Подібні організації тісно пов'язані з місцевими громадами і працюють за принципами інклюзивності, широкого залучення до своєї діяльності їх членів, сприяють задоволенню їх освітніх і культурних потреб [8].

У Великобританії діє низка благодійних організацій, які акумулюють кошти, одержані з різних джерел, для надання грантів на потреби збереження культурної спадщини. Зокрема, Фонд історичних будинків (Historic Houses Founation), створений у 2005 р. як Фонд заміських будинків (Country Houses Foundation) (свою нинішню назву одержав у 2019 році після злиття з Фондом збереження спадщини (Heritage Conservation Trust). Фонд надає гранти для: відновлення та консервації історичних сільських будинків, а також прилеглих садів і господарських споруд; реставрації і збереження творів мистецтва і предметів, що становлять науковий та історичний інтерес. Зазвичай гранти надаються для об'єктів, внесених до відповідних офіційних реєстрів спадщини, наприклад Англійського реєстру парків і садів, хоча бувають і винятки, якщо будівля, на думку грантодавців, має достатнє історичне або архітектурне значення. Характерно, що під сільськими будинками розуміються не лише ті, що знаходяться нині у сільській місцевості, а й ті, що знаходилися в ній колись, а потім були включені в міську забудову [9].

Враховуючи розмаїття української культури, актуальним у сфері пам'яткоохоронної діяльності є розробка дієвого підходу збереження, захисту та відновлення пам'яток історії і культури в умовах війни на основі державноприватного партнерства.

Державно-приватне партнерство у сфері культури -- це взаємодія трьох секторів: державний сектор, комерційний сектор, некомерційний сектор. Основна мета державно-приватного партнерства у сфері культури полягає в сприянні спільної розробки, прийнятті і реалізації культурної політики, що ґрунтується на збалансованості інтересів держави (державні, регіональні, місцеві органи влади), бізнесу, громадськості, організацій, установ, органів управління у сфері культури [10].

Закон України «Про державно-приватне партнерство» від 01.07.2010 № 2404-VI визначає організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними партнерами та основні принципи державно-приватного партнерства на договірній основі.

Загалом, державно-приватне партнерство - це договірна угода між державним органом (будь-якого рівня) та приватною організацією, через яку розподіляються майстерність (технічні навички, знання) та майно (майнові цінності) кожного учасника для здійснення послуги або для реалізації об'єкту на користь громади. На додаток до розподілу ресурсів, кожний учасник розподіляє ризики, здобутки і можливості у здійсненні послуги або реалізації проекту [11].

До суб'єктів державно-приватного партнерства у сфері культури слід віднести:

- організації і установи, що функціонують у сфері культури;

- держава (державні, регіональні і місцеві органи влади);

- бізнес (комерційні і некомерційні організації);

- громадськість (неформальні організації; відомі політики, вчені, діячі культури, науки, освіти).

Державно-приватне партнерство базується на таких принципах, як:

- рівність перед законом державних та приватних партнерів;

- заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;

- узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди;

- забезпечення вищої ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера;

- незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, переданих приватному партнеру;

- визнання державними та приватними партнерами прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства;

- справедливий розподіл між державним та приватним партнерами ризиків, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державноприватного партнерства;

- визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законом [12].

До переваг державно-приватного партнерства відносять:

- оптимальне та багатовимірне вирішення великих інфраструктурних проектів;

- більш швидке завершення проектів та зменшення запізнення в інфраструктурних проектах;

- більш швидке та більше повернення інвестицій у порівнянні з традиційними методами через інноваційні розробки та підходи до фінансування;

- аналіз очікуваної вартості «життєвості» проекту та програмування таких компонентів проекту, як оперування та утримання, їхня вартість та очікуване зниження вартості;

- зважені ризики: від початкової стадії до визначення здійсненності окремого проекту. Ризики розподіляються між громадським та приватним секторами, що забезпечує виграшну позицію для всіх сторін-учасників;

- звільнення додаткових бюджетних коштів на фінансування більш важливих соціально-економічних проектів, зменшення бюджетного дефіциту;

- прийняття та підтримання високих стандартів якості впродовж проекту;

- зменшення податкового навантаження на «користувачів»;

- дозволяє уряду більш вільно здійснювати свої зобов'язання з делегування функцій [13].

Критеріями успішного державно-приватного партнерства у сфері збереження культурної спадщини є:

- визнання історичної споруди надбанням громади поза офіційним майновим статусом

- існування сталої групи, що ініціює активність, зазвичай від уряду, третього сектору або з громади

- існування певного каталізатора, що зрушує ідею перетворення - може походити з приватного, громадського, третього секторів абощо.

- широка підтримка проекту місцевою громадою, що урівнює сектор та політичні інтереси

- постійна підтримка громадського сектору, включаючи рівні уряду, що не є безпосередньо залученими до проекту

- диверсифікація джерел фінансування від традиційних, приватного сектору, до нетрадиційних, включаючи урядові інституції

- зобов'язання всіх учасників бути настільки гнучкими, наскільки можливо у питаннях можливого використання, фінансування, часового графіку та взаємодії до тих пір, поки не опрацьовано виважений і прийнятний альтернативний сценарій. Це вимагає дипломатичності, компромісу та терплячості, адже будь-який проект провокує помітну хвилю скептицизму [14].



Висновки

Незважаючи на численні громадські ініціативи щодо захисту пам'яток історії та культури, донині в Україні так і не розроблено сталої моделі збереження історико-культурної спадщини. Чинні правові норми мають характер примусу, жорсткого контролю та покарання за невиконання, що не сприяє заохоченню та стимулюванню недержавних ініціатив в даній сфері.

Діяльність у сфері збереження культурної спадщини повинна ґрунтуватися на комунікації між органами державної влади та неурядовими організаціями. Тому доцільним буде залучення неурядових організацій до вивчення, моніторингу, участі у збереженні об'єктів культурної спадщини на місцевому і загальнодержавному рівнях через інструмент приватно- громадського партнерства. Воно сприятиме диверсифікації джерел фінансування, чіткішій координації процесів із заохочення, залучення, розроблення та реалізації спільних дій органів публічного управління, бізнесових кіл та громадськості. Відповідно, це сприятиме інтеграції місцевого, регіонального, етнічного та релігійного розмаїття в рамках політики збереження пам'яток історії та культури України.



Література

1. Про охорону культурної спадщини: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 39, ст.333).

2. Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. Офіційний сайт. URL: https://pamjatky.org.ua/

3. Рибчинський О. Аналіз програм збереження культурної спадщини України. URL: http://www.kultura.org.ua/wp-content/uploads/Heritage.pdf

4. RE: Україна Пам'ятки. URL: https://www.balbek.com/reukraine-monuments

5. Комітет допомоги українським музеям. URL: https://academia.gov.ua/2022/03/07/% D0%BA%D0%BE%D0%BC%D 1%96%D1%82%D0%B5%D 1%82-%D0%B4%D0%BE%D0% BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5% D1 %8F%D0%BC-%D 1%83%D0%BA%D 1%80%D0%B0%D 1%97%D0%BD%D0%B8

6. Як ФРН допомагає захистити культурну спадщину України. URL: https://www.dw.com/ uk/yak-nimechchyna-dopomahaie-zakhystyty-kulturnu-spadshchynu-ukrainy-a-61478758/a-61478758

7. Захистіть українську культуру, збережіть світову спадщину. URL: https://restore. mkip.gov.ua/objects

8. Литвиненко О. М. Участь неурядових організацій у збереженні культурної спадщини (досвід Великої Британії). URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-05/kulturna- spadshchyna1.pdf

9. About the Historic Houses Foundation // Historic Houses Foundation. URL: https://www.historichousesfoundation.org.uk/about

10. Черба В. М. Напрями формування механізмів державно-приватного партнерства в сфері культури / В. М. Черба // Інвестиції: практика та досвід. - 2014. - № 7. - С. 172-175. - URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipd_2014_7_35

11. National Council of Private-Public Partnership. URL: http://www.ncppp.org/ppp- basics/7-keys/

12. Черба В. М. Напрями формування механізмів...

13. Про державно-приватне партнерство: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 40, ст.524

14. У пошуках нових підходів до збереження культурної спадщини: приватно- громадське партнерство. URL: https://uccs.org.ua/detsentralizatsiia/statti/u-poshukakh-novykh- pidkhodiv-do-zberezhennia-kulturnoi-spadshchyny-pryvatno-hromadske-parterstvo



References

1. Zakon Ukrainy «Pro okhoronu kulturnoi spadshchyny» [Law of Ukraine «On the protection of cultural heritage»] Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Verkhovna Rada information] (VVR). 2000 № 39 st.333 [in Ukrainian].

2. Ofitsiinyi sait. Ukrainske tovarystvo okhorony pamiatok istorii ta kultury. [Official site. Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments] Retrieved from: https://pamjatky.org.ua/ [in Ukrainian].

3. Rybchynskyi, O. Analiz prohram zberezhennia kulturnoi spadshchyny Ukrainy [Analysis of cultural heritage preservation programs of Ukraine] Retrieved from: http://www.kultura.org.ua/ wp-content/uploads/Heritage.pdf [in Ukrainian].

4. RE: Ukraina Pamiatky [RE: Ukraine Sights] Retrieved from: https://www.balbek.com/ reukraine-monuments [in Ukrainian].

5. Komitet dopomohy ukrainskym muzeiam [Committee to help Ukrainian museums] Retrieved from: https://academia.gov.ua/2022/03/07/%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96% D1%82%D0%B5%D1%82-%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0% B3%D0%B8-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D1%8F%D0%BC-%D1%83%D0%BA% D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 [in Ukrainian]

6. Yak FRN dopomahaie zakhystyty kulturnu spadshchynu Ukrainy [How Germany helps to protect the cultural heritage of Ukraine] Retrieved from: https://www.dw.com/uk/yak-nimechchyna- dopomahaie-zakhystyty-kulturnu-spadshchynu-ukrainy-a-61478758/a-61478758 [in Ukrainian]

7. Zakhystit ukrainsku kulturu, zberezhit svitovu spadshchynu [Protect Ukrainian culture, preserve world heritage] Retrieved from: https://restore.mkip.gov.ua/objects [in Ukrainian]

8. Lytvynenko, O. (2021), Uchast neuriadovykh orhanizatsii u zberezhenni kulturnoi spadshchyny (dosvid Velykoi Brytanii) [The participation of non-governmental organizations in the preservation of cultural heritage (the experience of Great Britain)] Retrieved from: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-05/kulturna-spadshchyna1.pdf [in Ukrainian]

9. About the Historic Houses Foundation. Historic Houses Foundation/ Retrieved from: https://www.historichousesfoundation.org.uk/about [in English]

10. Cherba, V. (2014), Napriamy formuvannia mekhanizmiv derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sferi kultury [Directions of formation of public-private partnership mechanisms in the field of culture] Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience № 7, 172-175, Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipd_2014_7_35 [in Ukrainian]

11. National Council of Private-Public Partnership. Retrieved from: http://www.ncppp.org/ ppp-basics/7-keys/ [in English]

12. Cherba, V. (2014), Napriamy formuvannia mekhanizmiv...

13. Zakon Ukrainy «Pro derzhavno-pryvatne partnerstvo» [Law of Ukraine «About public-private partnership»] Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR) [Verkhovna Rada information(VVR)] № 40, st.524 [in Ukrainian]

14. U poshukakh novykh pidkhodiv do zberezhennia kulturnoi spadshchyny: pryvatno- hromadske partnerstvo. [In search of new approaches to the preservation of cultural heritage: private-public partnership] Retrieved from: https://uccs.org.ua/detsentralizatsiia/statti/u-poshukakh- novykh-pidkhodiv-do-zberezhennia-kulturnoi-spadshchyny-pryvatno-hromadske-parterstvo/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru