Розробка тринадцяти новаторських редакцій перспективного Конституційного кодексу щодо найефективнішого, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення, попередження порушень та відновлення правового статусу суб’єктів суспільної діяльності та н

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розробка тринадцяти новаторських редакцій перспективного Конституційного кодексу щодо найефективнішого, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення, попередження порушень та відновлення правового статусу суб'єктів суспільної діяльності та невідворотного притягнення правопорушника до юридичної відповідальності: ч. 2.

Кириченко Олександр Анатолійович -

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри права факультету економіки і права, Міжнародного класичного університету імені Пилипа Орлика,

Ткач Вікторія Олександрівна --

здобувачка вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем факультету цивільної та господарської юстиції Національного університету "Одеська юридична академія"

Яновська Світлана Миколаївна --

здобувачка вищої освіти за другим (магістерським) рівнем

за спеціальністю 081 Право Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика



Анотація

Розвиток тринадцяти інноваційних редакцій перспективного конституційного кодексу з найбільш ефективного, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення, попередження порушення та відновлення правового статусу соціосуб'єктів і невідворотного притягнення правопорушника до юридичної відповідальності: частина 2

Представлено науковій апробації розвиток деяких з тринадцяти редакцій статей перспективного Конституційного кодексу України чи будь-якої іншої держави зі становлення інноваційної парадигми правової держави та правового статусу соціосуб'єктів

Звернуто увагу на межі правомірності і трирівневий механізм реалізації конкурентного правового статусу різних соціосуб'єктів, а також на п'ять ступенів неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів. У контексті базисних оперативних і бюрократичних порядків найбільш ефективного, раціонального та якісного попередження порушення та відновлення порушеного правового статусу різних видів соціосуб'єктів і невідворотного притягнення винних до юридичної відповідальності розкрита сутність функцій президента держави, прокуратури, публічнотури, адвокатури, суду та інших антиделіктних органів.

Ключові слова: президент держави та органи прокуратури як своєрідна наглядова гіпергілка державної влади; публічнотура; адвокатура; Конституційна, Антикримінальна, Адміністративна, Трудова, Де-факто майново-договірна та Де-юре майново-договірна судові палати Верховного і обласних судів і спеціалізації суддів місцевих судів.



A. Kirichenko, V. O. Tkach, S.M. Yanovska Development of Thirteen Innovative Editions of the Prospective Constitutional Code on the Most Effective, Rational and Qualitative Knowledge, Recognition, Provision, Prevention of Violation and Restoration of the Legal Status of Social Entities and the Inevitable Bringing of the Offender to Legal Responsibility: Part 2

The development of some of the thirteen redactions of the articles of the prospective Constitutional Code of Ukraine or any other state on the formation of an innovative paradigm of the legal state and of the legal status of social subjects is presented for scientific approval.

Particular attention is paid to the limits of legality and the three-level mechanism of implementation of the competitive legal status of various social entities, as well as to five degrees of inadmissibility of deterioration of the content and/or scope of the legal status of social entities.

In the context of basic operational and bureaucratic procedures for the most effective, rational and high- quality prevention of violation and restoration of the violated legal status of various types of social entities and the inevitable bringing of the guilty to legal responsibility, the essence of the functions of the president of the state, the prosecutor's office, the publictour, the advocacy, the court and other anti-tort agencies are revealed. правовий кодекс конституційний

It is emphasized, that the publictour and advocacy must act according to the principle of unity of leadership and that employees receive wages and/or other benefits only from the state and implement the protection of the legal status of the victim and/or in his interests of another person, as well as the person prosecuted in court proceedings of the appropriate type on the basis only the principle of establishing the objective truth and deciding on this basis only the anti-tort case or providing other written legal assistance for the purpose of preventing offenses with full legal responsibility for the results of such assistance.

Attention is drawn to the fact, that the court should act as the single anti-delict body in the person of the highest court of the state, which should include the Constitutional, Anti-criminal, Administrative, Labor, De- facto property-contractual and De-jure property-contractual court chambers with their duplication on levels of regional and city courts equivalent to them and through appropriate specialization ofjudges of local courts.

Keywords: the president of the state and the prosecutor's office as a kind of supervisory hyperbranch of state power; the publictour; advocacy; the Constitutional, Anti-criminal, Administrative, Labor, De-facto property-contract and De-jure property-contract judicial chambers of the Supreme and regional courts and specializations ofjudges of local courts.



Постановка проблеми. Сучасний стан вітчизняного конституційного законодавства свідчить, з однієї сторони, про суто формальну наявність цілої низки достатньо потужних регуляторів так званого "головного обов'язку держави з утвердження та забезпечення прав та свобод людини" у відповідності із вимогами ч. 2 ст. 3 Основного закону [19]; гарантом чого є, згідно вимог ч. 2 ст. 102 Конституції України, президент держави [19]; безумовне і найбільш правильне виконання чого, у свою чергу, гарантується й низкою інших норм Основного закону. З іншої сторони, фактична відсутність належного виконання викладених та інших норм вітчизняного основного закону й обумовлює поступове погіршення з дня їх прийняття рівня життя переважної частини населення нашої держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З урахуванням викладеного у низці наукових та інших публікацій спільними зусиллями О.А. Кириченка, Ю.О. Ланцедової та О.С. Тунтули розроблено інноваційні редакції тринадцяти статей перспективного Конституційного кодексу України, а рівно будь-якої іншої держави світу із докорінного реформування цитованих та інших норм основного закону, що мають належну доктринальну, проектну законодавчу та іншу прикладну основу для розбудови реальної правової держави у будь-якій країни світу, а, як наслідок, й для як становлення прокуратури як правової руки президента держави і четвертої наглядової гілки влади із неухильного, точного і одноманітного виконання суб'єктами владних повноважень і всіма іншими без винятку соціосуб'єктами держави, так й найбільш ефективного, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення реалізації, попередження можливого порушення та оперативного найбільш повного відновлення правового статусу соціосуб'єктів і невідворотного притягнення порушника даного правового статусу до належного виду та рівня суворості юридичної відповідальності [1, с. 21-34; 2, с. 38-42; 3, с. 2271-2300; 5, с. 849-865; 6, с. 237-283; 7, с. 162180; 10, с. 68-84; 11, с. 65-70; 12, с. 457-483; 13, с. 2015-2043; 14, с. 2557-2585; 15, с. 1489-1517; 16, с. 1489-1517; 17, с. 2027-2055; 18, с. 148-153; 21, с. 59-64; 23, с. 49-57; 24, с. 71-76; та ін.], з тим, щоб народ не був змушений завдатися до можливостей з подолання адміністративного та іншого свавілля суб'єктів владних повноважень та інших соціосуб'єктів, передбачених в абз. 3 Преамбули Загальної декларації прав людини в якості останнього засобу [4].

Невирішені раніше проблеми. Разом з тим викладені інноваційні редакції статей перспективного Конституційного кодексу України, а рівно будь-якої іншої держави світу вказаний авторський колектив та інші представники наукової школи юриспруденції професора постійно удосконалює у тій чи іншій частині, що доречно піддавати належній науковій апробації лише у сукупності як тісно пов'язані між собою положення нової парадигми правового статусу (прав, свобод, обов'язків, інтересів, громадянина та інших соціосуб'єктів - фізичних осіб та держави і міждержавних утворень.

Метою статті є розвиток, презентація і достатньо широка наукова апробація одного із останніх варіантів розвитку інноваційних редакцій статей перспективного

Конституційного кодексу України, а рівно будь- якої іншої держави світу, а також започаткування відповідної широкої коректної наукової дискусії з метою розробки загально прийнятого варіанту вирішення даної надто важливої проблеми зі створення принципово нової парадигми правового статусу соціосуб'єктів.

Викладення основного матеріалу. Вказані інноваційні редакції тринадцяти статей Конституційного кодексу України, а рівно будь- якої іншої держави світу доцільно викласти у першій частині двох взаємопов'язаних фахових наукових статей у розвитку у наступній редакції відповідних статей:

V. "Межі правомірності і трирівневий механізм реалізації конкурентного правового статусу різних соціосуб'єктів" :

"Межі правомірності реалізації правового статусу певного соціосуб'єкта закінчується там, де в той же час та місці починається порушення будь-базисної категорії правового статусу іншого соціосуб'єкта, коли правотворчі органи зобов'язані уникати і викорінювати конкуренцію правових статусів різних соціосуб'єктів (такого, що не може бути реалізований кожною зі сторін в один й той же час та в одному і тому ж місці), а там де це неможливо, допускати, як виняток, короткочасну конкуренцію їх правових статусів, застосовуючи у всіх інших випадках наступні три рівні механізму реалізації конкурентних правових статусів різних соціосуб'єктів:

а) на першому з рівнів треба спробувати реалізацію конкурентних правових статусів різних соціосуб'єктів розвести за часом або за місцем [8, с. 17-18; 10, с. 69-70];

б) у разі неможливості досягти вказану мету переходять до другого рівня реалізації конкурентного правового статусу різних соціосуб'єктів, згідно якому право переважної реалізації такого статусу набуває той соціосуб'єкт, який має вищу мотивацію до цього, виходячи із загальнолюдських цінностей та принципу справедливості, а одночасна реалізація правового статусу другим соціосуб'єктом вже набуває у такій ситуації ознаки відповідного правопорушення [8, с. 18; 10, с. 70];

в) третій рівень реалізації конкурентного правового статусу різних соціосуб'єктів застосовується у разі неможливості застосування першого з вказаних рівнів та наявності приблизно однакового рівня такої мотивації у кожного із соціосуб'єктів з конкурентним правовим статусом, коли право переважної реалізації правового статусу набуває той соціосуб'єкт, який першим заявив про намір реалізувати та/або вже приступив до реалізації свого правового статусу, а якщо дана ситуація з цими же соціосуб'єктами повториться знову, то переважне право реалізації, виходячи з принципу справедливості, набуває вже другий соціосуб'єкт, незалежно від того, хто з них у цей раз першим заявив вже приступив до реалізації свого правового статусу" [8, с. 18; 9, с. 63; 10, с. 70].

Запропонований варіант механізму реалізації конкурентного правового статусу дозволяє вирішувати будь-які спірні антиделіктні ситуації, найбільш актуальним з яких є спроби окремих фізичних осіб продемонструвати свою політичну чи іншу позицію на центральних вулицях та/чи в інших публічних місцях та/або поблизу адміністративних будівель органів вищої державної влади у відповідності із вимогами ст. 39 Конституції України, згідно яким, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, а обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей" [8, с. 18; 9, с. 63-64; 10, с. 70; 19].

О.А. Кириченко, пропонуючи межі правомірності і трирівневий механізм реалізації конкурентного правового статусу у даній антиделіктній ситуації, звертає увагу на наступні суттєві обставини:

1. Правовий статус фізичних чи юридичних осіб у частині їхньої нормальної життєдіяльності на центральних чи інших вулицях (проспектах, площах і т. п.) міста є постійно триваючим і тому у даній ситуації розвести реалізацію правового фізичних осіб у частині їхнього бажання власне у цьому місці провести демонстрацію своєї політичної чи іншої позиції, за часом не можливо, що й спонукає завдатися до єдиного у даній ситуації способу - розвести цих соціосуб'єктів за місцем реалізації свого правового статусу, коли місце реалізації правового статусу першої групи соціосуб'єктів також не може бути іншим [8, с. 18-19; 9, с. 64; 10, с. 70-71].

І тоді треба запропонувати другій групі соціосуб'єктів провести демонстрацію своєї політичної чи іншої позиції у будь-якому місці, де відсутня реалізація постійно триваючого звичайного правового статусу інших соціосуб'єктів, наприклад, будь-де за межами міста, що може бути трансльовано в онлайн чи у запису у різних засобах масової інформації із доведенням до відома самих широких верст населення країни [8, с. 19; 9, с. 64; 10, с. 71].

2. У силу викладеного реалізація другою групою соціосуб'єктів свого правового статусу у частині демонстрації своєї політичної чи іншої позиції на центральних вулицях чи в інших публічних місцях міста фактично означає в залежності від кількості учасників та деяких інших обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 "Групове порушення громадського порядку", ст. 294 "Масові заворушення", ст. 295 "Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку" та/чи ст. 296 "Хуліганство" КК України [20], а у разі проведення такого роду заходів поблизу адміністративних будівель вищих, центральних чи інших органів влади - принаймні готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 109 "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади" КК України [8, с. 19; 9, с. 64; 10, с. 71; 20].

Саме тому не може йти і мова про мирний характер цих заходів. І передбачений у цитованій ст. 39 Конституції України порядок обмеження цих заходів лише через суд та лише у вказаних у цій же статті випадках [19] принципово суперечить конституційній засаді ч. 2 ст. 3 Конституції України у частині головного обов'язку держави у даному випадку у будь- якому випадку забезпечити правовий статус соціосуб'єктів з безперервного здійснення свого нормального режиму життєдіяльності у центральних та інших публічних місцях міста чи іншого населеного пункту [8, с. 19; 9, с. 64-65; 10, с. 71; 19].

З приводу викладеного можуть бути задані питання, а як бути із проведенням у цих місцях загальноукраїнських парадів, демонстрацій та інших подібних заходів на державні свята та в інших випадках? [8, с. 19; 9, с. 65; 10, с. 71].

Але такого роду порушення нормального режиму життєдіяльності певних соціосуб'єктів буде короткочасним і викликаним загальнодержавними інтересами, а не інтересами лише певної групи фізичних осіб, демонстрація політичної чи іншої позиції лише у цих місцях буде виглядати лише як необґрунтованою забаганкою, задоволення якої вже буде відверто і цинічно порушувати вказані вимоги ч. 2 ст. 3 Конституції України [8, с. 19; 9, с. 65; 10, с. 7172; 19].

VIII. "Базисні оперативні та бюрократичні порядки найбільш ефективного, раціонального та якісного попередження порушення та відновлення порушеного правового статусу різних видів соціосуб'єктів і невідворотного притягнення винних до юридичної відповідальності" :

"1. Забезпечення належної реалізації базисного конституційного обов'язку держави та основної спрямованості діяльності державних органів покладається на прокурорів та всіх інших державних службовців та на всіх інших соціосуб'єктів, яким держава делегувала повноваження на здійснення певних напрямів суспільної діяльності та/або виробництва матеріальних благ та/чи надання послуг.

Названі соціосуб'єкти зобов'язані на вимогу клієнта (особи, що має намір здійснити певне діяння в межах вказаної або іншої пов'язаної з нею діяльності) безкоштовно надати вичерпну письмову юридичну консультацію з приводу відповідного порядку та/чи особливостей правової регламентації тієї державної або з дозволу держави іншої діяльності, яку вони здійснюють, і меж правомірності при цьому здійснення клієнтом свого діяння.

Якщо внаслідок відмови надати таку консультацію або її неякісності клієнт порушив правовий статус інших соціосуб'єктів, консультант несе відповідного виду, характеру і ступеня суворості юридичну відповідальність, у т. ч. відшкодовує у повному обсязі заподіяні збитки (фізичну та/чи майнову та/або первинну і вторинну моральну шкоду; упущену вигоду) [12, с. 465].

2. Найбільш ефективне, раціональне та якісне оперативне попередження порушення, а у разі порушення - максимально можливе відновлення правового статусу всіх соціосуб'єктів, і неминучого притягнення винної у цьому особи до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності здійснюється наступними органами або суб'єктами владних повноважень держави та шляхом реалізації таких порядків:

2.1. В оперативному порядку:

2.1.1. Самим правопорушником, який з моменту усвідомлення того, що його діяння, рішення чи правовий акт може порушити або вже порушив чи порушує правовий статус іншого соціосуб'єкта, зобов'язаний негайно припинити це діяння та/або дію цього рішення чи правового акта та скасувати дане рішення чи правовий акт, усунути причини та умови, що сприяли вчиненню цього правопорушення, та максимально можливо відновити правовий статус потерпілого [12, с. 465-466].

2.1.2. Безпосереднім або вищим керівником правопорушника, який зобов'язаний, за наявності викладених у п. 2.1.1 цієї статті обставин, невідкладно вжити вказаних заходів, якщо їх не було здійснено чи було вчинено неналежним чином або не в повному обсязі самим правопорушником чи іншими особами [12, с. 466].

У разі невиконання вказаних дій керівники несуть солідарну із правопорушником юридичну відповідальність.

2.1.3. Прокуратурою, яка діє за принципом єдиноначальності, та:

2.1.З.1. За власної ініціативи шляхом здійснення нагляду за точним, одноманітним та неухильним дотриманням правових актів будь- якими особами та органами, що знаходяться на території держави, у т. ч. президентом країни, парламентом, урядом, ордистатурою, слідчотурою, судами, публічнотурою, адвокатурою, виконавчотурою та іншими антиделіктними органами, і подання припису правопорушнику або його безпосередньому чи вищому керівнику невідкладно усунути причини та умови, які сприяли вчиненню правопорушення, припинити незаконне діяння та/або дію протиправного рішення чи правового акта, максимально можливо відновити порушений правової статус потерпілого, а також порушити відповідне судочинство з метою неминучого притягнення особи, винної у такому порушенні правового статусу потерпілого, до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності та негайного усунення причин та умов, що сприяли вчиненню даного правопорушення, а також із направити матеріали в публічнотуру та адвокатуру для подальшого супроводження у цій справі інтересів відповідно потерпілої та переслідуваної особи [12, с. 466].

2.1.3.2. У разі звернення потерпілого чи в його інтересах іншої особи вручити правопорушнику або його безпосередньому чи вищому керівнику припис із виконанням вимог, вказаних у п. 2.1.3.1 цієї статті [12, с. 467].

2.2. У бюрократично порядку:

2.2.1. Шляхом усного чи письмового звернення потерпілого чи в його інтересах іншої особи до(в) :

2.2.1.1. Правопорушника або його безпосереднього чи вищого рівня керівнику, із вимогою виконати невідкладно чи, при наймі, у межах розумного терміну, дії, вказані у п. 2.1 цієї статті.

2.2.1.2. Прокуратури, із виконанням нею вже на підставі даного звернення потерпілого чи в його інтересах іншої особи всіх дій, передбачених п. 2.1.3.1. цієї статті.

2.2.1.3. Публічнотури, яка діє за принципом єдиноначальності та отримання працівниками заробітної плати та/або інших благ тільки від держави, та реалізує вказане звернення потерпілого та/або в його інтересах іншої особи шляхом здійснення функції переслідування правопорушника та іншого захисту правового статусу потерпілого у судочинстві відповідного виду у напрямі встановлення об'єктивної істини та вирішення тільки на цій основі антиделіктної справи або надання іншої письмової юридичної допомоги з метою попередження правопорушень із повною юридичною відповідальністю за результати такої допомоги.

2.2.1.4. Адвокатури, яка також діє за принципом єдиноначальності та одержання працівниками заробітної плати та/або інших благ тільки від держави, та реалізує звернення переслідуваної особи шляхом здійснення функції захисту її правового статусу в судочинстві відповідного виду у напрямку встановлення об'єктивної істини та дозволу лише на цій основі антиделіктної справи або надання іншої письмової юридичної допомоги з метою попередження правопорушень із повною юридичною відповідальністю за результати такої допомоги [12, с. 467].

2.2.1.5. Суду як єдиного антиделіктного органу в особі Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави, у складі якого діють Конституційна, Антикримінальна, Адміністративна, Трудова, Де-факто майново- договірна та Де-юре майново-договірна судові палати, що дублюються на рівні обласних і прирівняних до них міських судів, а також шляхом відповідної спеціалізації суддів місцевих судів, і який діє на основі принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності таким чином:

2.2.1.5.1. Місцеві суди, що забезпечують по першій інстанції конституційне, антикримінальне, адміністративне, трудове, дефакто майново-договірне та де-юре майново- договірне судочинство щодо переслідуваних осіб місцевого та районного рівня [12, с. 468-469].

2.2.1.5.2. Конституційна, Антикримінальна, Адміністративна, Трудова, Де-факто майново-договірна та Де-юре майново-договірна судові палати обласних та прирівняних до них міських судів - колегії суддів яких з п'яти суддів є першою інстанцією щодо переслідуваних осіб обласного рівня або по справам суспільного резонансу обласного рівня, а також переглядають у порядку апеляції рішення суддів відповідних спеціалізацій місцевих судів [12, с. 469].

2.2.1.5.3. Конституційна, Антикримінальна, Адміністративна, Трудова, Де-факто майново-договірна та Де-юре майново-договірна судові палати Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави - колегії суддів яких із п'яти суддів є першою інстанцією по справам щодо переслідуваних осіб загальнодержавного та вищого рівня або по справам суспільного резонансу загальнодержавного та вищого рівня, а також переглядають у порядку апеляції рішення в якості першої інстанцій відповідних колегій суддів судових палат обласного суду та прирівняних до них міських судів та касаційної інстанції на рішення суддів відповідних спеціалізацій місцевих судів, а об'єднані колегії суддів у складі дев'яти суддів - в якості апеляційної інстанції на рішення колегій суддів цієї ж судової палати, винесених по першій інстанції [12, с. 469-470].

2.2.1.5.4. Велика палата Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави, в яку обирається на постійній основі по п'ять суддів від кожної судової палати, та яка є касаційною інстанцією щодо апеляційних рішень об'єднаних колегій судових палат цього суду [12, с. 470].

Остаточними визнаються лише легітимні рішення колегій суддів та інших касаційних інстанцій Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави, якими є такі, що ґрунтуються на встановленні такого рівня об'єктивної істини в антиделіктній справі, якого достатньо для його правильного вирішення. При цьому порушення вимог певних норм процедурних кодексів, які не завадили і не могли завадити встановленню за антиделіктною справою вказаного рівня об'єктивної істини, незалежно від тяжкості цих порушень, є підставою не для скасування відповідного остаточного рішення суду, а для притягнення винного суб'єкта владних повноважень до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності, якщо при цьому були відсутні обставини, що виключають антисоціальність даного діяння та/або вину цього суб'єкта владних повноважень [12, с. 471].

3. Будь-яка особа, яка застосовує Основний та/чи конституційний (органічний) та/або поточний закон та/чи підзаконний правовий акт, у разі встановлення нелегітимності певних положень змін чи доповнень до Основного закону, порушення певною нормою конституційного або поточного закону відповідного положення Основного закону чи певною нормою підзаконного правового акта відповідних положень підзаконного акта вищої юридичної сили та/або поточного та/чи конституційного (органічного) закону та/або положень Основного закону, має відмовитися від застосування нелегітимної норми правового акта та безпосередньо застосувати відповідну норму правового акта вищої юридичної сили, а суддя місцевого чи обласного суду і прирівняного до нього міського суду повинен скасувати нелегітимну норму будь- якого підзаконного правового акта відповідного рівня інстанційності, суддя Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави - нелегітимну норму будь-якого підзаконного правового акта загальнодержавного рівня або поточного закону, а Велика палата Верховного суду України, а також будь-якої іншої держави - нелегітимне положення або зміни чи доповнення до Основного або конституційного (органічного) закону [12, с. 471-472].

Якщо суди не впоралися із вказаним завданням, то в будь-якому випадку його вирішити покликаний інститут президентства держави у вигляді відповідних повноважень прокуратури або власних повноважень президента держави із притягненням винних осіб до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності [12, с. 472].

4. Потерпілий, який не отримав у розумні строки максимально можливого відновлення його правового статусу та/або притягнення особи, винної у порушенні її правового статусу, до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності, має право на застосування із дотриманням правил пропорційності за умовами інституту крайньої необхідності будь-яких інших, прямо не заборонених законом, засобів впливу на правопорушника та/або суб'єктів владних повноважень, які за його зверненням або інших у його інтересах осіб чи з власної ініціативи не вжили належних заходів, а якщо таке порушення стосується групи (трьох і більше) осіб або невизначеного кола осіб, то застосування такого роду засобів не має жодних юридичних наслідків для потерпілого незалежно від характеру та ступеня тяжкості збитків, заподіяних правопорушнику та/або вказаним суб'єктам владних повноважень застосуванням таких засобів впливу до них [12, с. 472-473].

5. Не тягне за собою жодних юридичних наслідків для потерпілого або для інших осіб, які діяли в його інтересах, заподіяння збитків, незалежно від їх характеру та розміру, також особі чи особам:

5.1. Яка (які) винні у незастосуванні смертної кари до осудної особи, яка вчинила умисне вбивство у стані осудності за обтяжуючих обставин окремо або у складі інших кримінальних правопорушень [12, с. 473].

5.2. У процесі їх групового та/або збройного нападу, навіть, одного нападника, на потерпілого за обставин, які давали йому підстави вважати, що метою даного нападу є завдання йому побоїв та/чи заподіяння йому тілесних ушкоджень та/або його вбивство.

5.3. При його (їх) насильницькому (без згоди потерпілого) проникненні в житло або інше приміщення, що належить потерпілому та/чи його родичам та/або близьким особам на праві власності та/чи правомірного володіння.

6. Гарантом дотримання Основного закону, конституційних (органічних) та поточних законів і підзаконних правових актів, а також найбільш ефективного, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення та неухильного дотримання та у разі порушення максимально можливого відновлення правового статусу всіх соціосуб'єктів, які постійно або тимчасово перебувають на території України, а також іншої держави, оперативного попередження правопорушень та неухильного притягнення осіб, винних у скоєнні цих правопорушень, до відповідного виду і характеру та належного ступеня суворості юридичної відповідальності є президент відповідної держави, який, виступаючи як своєрідна наглядова гіпергілка державної влади, що забезпечує в контексті неухильного дотримання принципу верховенства права виконання вказаної задачі за допомогою, насамперед, прокуратури, як його Правої руки, та інших антиделіктних органів, а також із використанням будь-яких інших засобів, прямо не заборонених законом, у т. ч. скасуванням нелегітимних рішень та/або правових актів:

- своїх або попередніх президентів держави, у т. ч. їх підписів під нелегітимними законами, у т. ч. про внесення змін та доповнень до Конституційного кодексу або Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави), із накладенням на них вето, наданням вказівок щодо усунення порушень та поверненням до парламенту на повторний розгляд, а щодо змін та доповнень до Конституційного кодексу або Кодексу конституційного судочинства України (іншої держави) - направленням на розгляд Генеральної прокуратури України (іншої держави), яка скасовує такий закон повністю або в частині або дає висновок про конституційність цих змін чи доповнень повністю або у частині; [12, с. 473474]

- касаційних судів, що реалізується прокуратурою (через явну невідповідність факту існування нелегітимних остаточних судових рішень принципу верховенства права) направленням антиделіктної справи із зауваженнями на розгляд розширеного складу Великої палати Верховного суду України (іншої держави), що формується автоматизованою судовою системою в кількості семи суддів від кожної судової палати, або його розгляду в порядку судочинства у зв'язку із нововиявленими обставинами (що на час винесення рішення ще не існували чи не були відомі суду з об'єктивних причин) або через виняткові обставини (за яких через корупцію та/або непрофесіоналізм тих чи інших суб'єктів владних повноважень не були отримані і належним чином оцінені такі докази, без яких неможливо було встановити такий рівень об'єктивної істини, який був би достатнім для того, щоб прийняти на основі цієї істини правильне остаточне судове рішення).

У разі невирішення чи неналежного вирішення цієї проблеми розширеним складом Великої палати Верховного суду України (іншої держави) або за невідкладних обставин рішення вказаних судових інстанцій переглядаються Генеральною прокуратурою України (іншої держави) або скасовуються самостійно президентом відповідної держави; [12, с. 474]

- будь-яких інших суб'єктів владних повноважень відповідної держави повністю чи у частині, що тягне за собою автоматичне застосування відповідних положень попереднього такого ж правового акта, у разі його відсутності - відповідних положень того правового акта, який раніше регулював ці або аналогічні правовідносини, а за відсутності і такого правового акта - за аналогією положень іншого закону або базисних принципів права [12, с. 474-475].

Виконанням не можуть бути реалізовані нелегітимні рішення або акти правозастосування, на що, як і на чинні нелегітимні діяння будь-яких осіб, а також на нелегітимні діяння, рішення та правові акти суб'єктів владних повноважень, у т. ч. і на нелегітимні остаточні судові рішення будь-якої держави, не поширюються строки загальної чи позовної давності у частині невідворотної необхідності негайного припинення їх дії та скасування повністю або у відповідній частині, зміни та/або доповнення" [12, с. 475].

Остання з авторських інноваційних позицій щодо гострої необхідності негайного скасування навіть остаточного, але незаконного судового рішення прямо підтримана і Європейським судом з прав людини. який у справі Рябих проти Росії акцентував увагу на тому, що перегляд справи не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки з цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis, Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) [22].

XI. "П'ять ступенів неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів" :

"Неприпустимість при прийнятті нових правових актів або внесення в них змін чи доповнень погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів будується на визнання в Україні та неухильному дотриманні принципу верховенства права і має наступні ступені захисту:

1. Перший ступінь абсолютної неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу тих проявів правового статусу людини, що відносяться до категорії найвищих соціальних цінностей, сутність якого полягає в тому, що ні за яких, навіть інших виняткових, обставин не допускається при прийнятті правових актів або внесенні в них змін чи доповнень, в т. ч. і в Конституційний кодекс України, додаткове погіршення змісту та/або обсягу тих проявів правового статусу людини, що визнані статтею Х Конституційного кодексу України в нашій державі найвищими соціальними цінностями із встановленням вичерпного переліку виняткових обставин, за наявності яких тільки і можливо таке погіршення [9, с. 60; 10, с. 80-81].

2. Другий ступінь абсолютної неприпустимості погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів у порівнянні із відповідними правовідносинами згідно правовому акту вищої юридичної сили, сутність якого полягає в тому, що ні за яких, навіть виняткових, обставин не допускається при прийнятті правових актів або внесення в них змін чи доповнень додаткове погіршення змісту та/або обсягу правового статусу людини у порівнянні із відповідними правовідносинами згідно правовому акту вищої юридичної сили, тобто певних їх положень та/або змін та/чи доповнень до них:

- будь-якого закону у порівнянні із відповідними положеннями Конституційного кодексу України [9, с. 61];

- будь-якого підзаконного правового акту у порівнянні із відповідними положеннями певного закону та/або Конституційного кодексу України;

- підзаконного правового акта певного суб'єкта владних повноважень у порівнянні із відповідними положеннями підзаконного правового акта суб'єкта владних повноважень вищого рівня та/або певного закону та/чи Конституційного кодексу України [8, с. 15];

- будь-яких поточних рішень певного суб'єкта владних повноважень у порівнянні із відповідними положеннями підзаконного правового акта, прийнятого цим же суб'єктом владних повноважень, та/або підзаконного правового акта суб'єкта владних повноважень вищого рівня та/чи певного закону та/або Конституційного кодексу України [8, с. 16].

Згода на обов'язковість для України певних положень міжнародного правового акта, що суперечать відповідним положенням Конституційного кодексу України, здійснюється парламентом тільки одночасно із процедурою внесення таких змін та/або доповнень до Конституційного кодексу України, що вже у повній мірі узгоджуються із положеннями міжнародного правового акта і разом з цим не звужують у порівнянні із попередньою редакцією Конституційного кодексу України зміст та/або обсяг правового статусу відповідних соціосуб'єктів.

Невиконання чи неналежне виконання або виконання не в повному обсязі вказаних вимог не поширює на українських соціосуб'єктів дію ратифікованих парламентом відповідних положень Міжнародного правового акта [10, с. 81].

3. Третій ступінь відносної неприпустимості при звичайних обставинах погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів, сутність реалізації якого полягає в тому, що при відсутності належним чином обґрунтованих виняткових обставин не допускається при прийнятті правових актів або внесення в них змін та/чи доповнень погіршення змісту та/або обсягу правового статусу фізичних та/чи юридичних осіб, держави та/або міждержавних утворень [9, с. 61; 10, с. 82].

4. Четвертий ступінь допустимості лише виняткового і тільки тимчасового погіршення змісту та/або обсягу тих проявів правового статусу соціосуб'єктів, що не відносяться до категорії найвищих соціальних цінностей, сутність якого полягає в тому, що в разі обґрунтування парламентом наявності належних виняткових обставин допускається при прийнятті правових актів або внесення в них змін або доповнень, в т. ч. в Конституційний кодекс України, погіршення змісту та/або обсягу правового статусу фізичних та/чи юридичних осіб та/або держави та/чи міждержавного утворення із обов'язковим зазначенням на тимчасовість такого погіршення і на його обов'язкове послаблення або взагалі припинення дії в міру відповідного послаблення або припинення дії вказаних виняткових обставин [9, с. 61-62].

У разі своєчасного невнесення змін до правового акту або в раніше внесених до нього змін та/або доповнень, в т. ч. в Конституційний кодекс України, що відповідним чином послаблюють або припиняють дію такого погіршення, всі соціосуб'єкти повинні застосовувати первинну редакцію правового регулювання відповідних правовідносин, а будь- який суддя Верховного суду України зобов'язаний невідкладно за своєю ініціативою та/або інших соціосуб'єктів обґрунтувати фактичну відсутність послаблення чи припинення дії відповідних виняткових обставин або скасувати відповідне положення правового акту або змін та/чи доповнень до нього, в т. ч. в Конституційний кодекс України, що лише виключно і тільки тимчасово погіршувало за наявності певних виняткових обставин зміст та/або обсяг правового статусу тих чи інших соціосуб'єктів [8, с. 16-17; 9, с. 62; 10, с. 82].

5. П'ятий ступінь абсолютної неприпустимості зворотної дії погіршення змісту та/або обсягу правового статусу соціосуб'єктів, сутність реалізації якого полягає в тому, що навіть в разі обґрунтування наявності належних виняткових обставин і необхідності внаслідок цього тимчасового погіршення змісту та/або обсягу правового статусу фізичних та/чи юридичних осіб та/або держави та/чи міждержавного утворення при прийнятті правових актів або внесенні до них змін та/чи доповнень, в т. ч. в Конституційний кодекс України, забороняється, т. ч. і за наявності цих чи будь-яких інших виняткових обставин, зворотна дія таких погіршуючих зміст та/або обсяг правового статусу певних соціосуб'єктів правових актів або внесених в них змін та/чи доповнень, в т. ч. і в Конституційний кодекс України, тобто поширення їх дії на відповідні вже розпочаті і триваючі між цими соціосуб'єктами правовідносини [8, с. 17; 10, с. 82-83].

Таке незаконне поширення дії цих норм правових актів не тягне за собою жодних юридичних наслідків і повинні бути застосовані норми правового акту або змін чи доповнень до нього, в т. ч. в Конституційний кодекс України, що існували на момент початку відповідних правовідносин, а прокуратура за власною ініціативою або інших осіб повинна порушити відносно осіб, винних у такому незаконному поширенні, судочинство з притягнення їх до відповідного виду, характеру і ступеня тяжкості юридичної відповідальності" [8, с. 17; 9, с. 62; 10, с. 83].



Висновки

Представлені у двох взаємопов'язаних фахових наукових статтях інноваційні редакції тринадцяти статей перспективного Конституційного кодексу України, а рівно будь-якої іншої держави світу із докорінного реформування низки статей основного закону мають належну доктринальну, проектну законодавчу та іншу прикладну основу для розбудови реальної правової держави у будь- якій країни світу, а, як наслідок, й для як становлення прокуратури в якості правової руки президента держави і четвертої наглядової гілки влади із неухильного, точного і одноманітного виконання суб'єктами владних повноважень і всіма іншими без винятку соціосуб'єктами держави, так й найбільш ефективного, раціонального та якісного пізнання, визнання, забезпечення реалізації, попередження можливого порушення та оперативного найбільш повного відновлення правового статусу соціосуб'єктів і невідворотного притягнення порушника даного правового статусу до належного виду і характеру та рівня суворості юридичної відповідальності. Проте даний варіант не претендує на остаточність і може бути удосконалений спільними зусиллями всіх зацікавлених осіб у процесі широкої коректної наукової дискусії.



Список використаних джерел

1. Боксгорн А.В. Розвиток інноваційних редакцій тринадцяти статей перспективного Конституційного кодексу України у частині забезпечення дотримання і максимально можливого відновлення правового статусу громадян. Журнал східноєвропейського права. 2022. № 98. С. 21-34. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2022/05/bokshorn_98.pdf (дата звернення 5.11.2023).

2. Бондаренко І.В. Інноваційні конституційні основи забезпечення дотримання та відновлення правового статусу громадян у контексті розвитку євроінтеграційних процесів: частина 2. Нове українське право. Вип. 6. Том 1. 2022. С. 38-42. URL: http://newukrainianlaw.in.ua/index.php/journal/issue/view/11/11 (дата звернення 5.11.2023).

3. Бондаренко И.В. Основы использования достоверных и недостоверных сведений в юридическом либо журналистском расследовании или в публичной дискуссии: учеб. пособие / под ред. А.А. Кириченко. Киев: Издатель Назаров О.А., 2023. 2340 с. URL: https://expertize-journal.org.ua/profesor- kirichenko-o-a

4. Загальна декларація прав людини (рос/укр). Прийнята і проголошена в резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї від 10 грудня 1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 (дата звернення 5.11.2023).

5. Кириченко А.А., Тунтула А.С. Блестящие или пронизанные откровенной коррупцией и явным непрофессионализмом ничтожные результаты конкурса в кассационные суды, ВАС и АП ВАС. Системное правовое исследование: монография. 2-е изд. Киев: Издатель Назаров О.А., 2019. 888 с. URL: https://drive.google.com/file/d/1FXM-oqkvtJFUpLQQ6B_TgLyoyTR11amM/view (дата звернення

6. Кириченко О.А., Тунтула О.С. Інноваційне розуміння забезпечення, дотримання та відновлення за Основним законом правового статусу різних видів соціосуб'єктів. Лекція № 1. Курс лекцій з навчальної дисципліни "Конституційне право зарубіжних країн": навч. посібник. Київ: Видавець Назаров О.А., 2019. 304 с. URL: https://drive.google.com/file/d/1QaXm6_yBamYIqNUUDj6nKXJ0JD60e1-f/view (дата звернення 5.11.2023).

7. Кириченко А.А., Ланцедова Ю.А. Антикоррупционная парадигма: системное правовое исследование: монография / под ред. А.А. Кириченко. Киев: Издатель Назаров О.А., 2020. 668 с. URL: https://drive.google.com/file/d/1GgzJg8MBNfWs1j7v2l5PR5CNUw9D9j7q/view (дата звернення 5.11.2023).

8. Кириченко О.А., Ланцедова Ю.О., Тунтула О.С. Інновації юриспруденції і законодавства в фармацевтичній діяльності: монографія. Варшава: RS Global Sp.z О.О., 2020. 97 с. URL: https://monographs.rsglobal.pl/index.php/rsgl/catalog/book/30 (дата звернення 5.11.2023).

9. Кириченко О.А., Ланцедова Ю.О., Тунтула О.С. Інновації юриспруденції та законності у сфері транспорту і транспортних технологій: монографія. Варшава: RS Global Sp.z О.О., 2021. 95 с. URL: https://monographs.rsglobal.pl/index.php/rsgl/catalog/book/37 (дата звернення 5.11.2023).

10. Кириченко О.А., Тунтула О.С., Ткач Ю.Д. Інновації юриспруденції в забезпеченні журналістської галузі права та медіабезпеки: монографія. Варшава: RS Global Sp.z О.О., 2021. 98 с. URL: https://monographs.rsglobal.pl/index.php/rsgl/catalog/book/40 (дата звернення 5.11.2023).

11. Кириченко А., Шимченко А. Конституционные основы наиболее эффективного, рационального и качественного соблюдения, предупреждения нарушения и максимально полного восстановления правового статуса физических лиц и иных социосубъектов: часть вторая. Visegrad Journal on Human Rights. Братислава, Словенія. 2021. № 5. С. 65-70. URL: https://journal-vjhr.sk/wp- content/uploads/2021/12/VJHR_5_2021.pdf (дата звернення 5.11.2023).

12. Кириченко О.А., Ткач Ю.Д., Бондаренко І.В. Інновації юриспруденції в забезпеченні журналістської галузі права та медіабезпеки: монографія. Варшава: RS Global Sp.z О.О.; Київ: Видавець Назаров О.А., 2022. 2-ге вид. 1012 с. URL: https://expertize-journal.org.ua/profesor-kirichenko-o-a/6733- kirichenko-o-a-tkach-yu-d-bondarenko-i-v-innovatsiji-yurisprudentsiji-v-zabezpechenni-zhurnalistskoji-galuzi- prava-ta-mediabezpeki-monografiya-varshava-rs-global-sp-z-o-o-kijiv-vidavets-nazarov-o-a-2022-2-ge-vid- 1008-s (дата звернення 5.11.2023).

13. Кириченко О.А., Бондаренко І.В. Інновації юриспруденції в забезпеченні журналістської галузі права та медіабезпеки: монографія. Варшава: RS Global Sp.z О.О.; Київ: Видавець Назаров О.А., 2022. 3-тє вид. 2080 с. URL: https://expertize-journal.org.ua/profesor-kirichenko-o-a (дата звернення

14. Кириченко О.А., Бондаренко І.В. Інновації юриспруденції в забезпеченні журналістської галузі права та медіабезпеки: монографія. Варшава: RS Global Sp.z О.О.; Київ: Видавець Назаров О.А., 2022. 4-те вид. 2624 с. URL: https://expertize-journal.org.ua/profesor-kirichenko-o-a (дата звернення

15. Кириченко А.А., Бондаренко И.В. Инновационные основы легитимного массмедийного и

16. иного обнародования достоверных и недостоверных сведений в условиях военного положения: учеб. пособие. 4-тое изд. Киев: Издатель Назаров О.А., 2022. 336 с. URL: https://expertize-

17. journal.org.ua/profesor-kirichenko-o-a/6872-kirichenko-a-a-bondarenko-i-v-innovatsionnye-osnovy- legitimnogo-massmedijnogo-i-inogo-obnarodovaniya-dostovernykh-i-nedostovernykh-svedenij-v-usloviyakh- voennogo-polozheniya-ucheb-posobie-4-toe-izd-kiev-izdatel-nazarov-o-a-2022-336-s (дата звернення

18. Кириченко А.А., Бондаренко И.В. Инновационные основы легитимного массмедийного и иного обнародования достоверных и недостоверных сведений в условиях военного положения: учеб. пособие. 5-тое изд. Киев: Издатель Назаров О.А., 2022. 1684 с. URL: https://expertize-

19. journal.org.ua/profesor-kirichenko-o-a (дата звернення 5.11.2023).

20. Кириченко А.А., Бондаренко И.В. Инновационные основы легитимного массмедийного и иного обнародования достоверных и недостоверных сведений в условиях военного положения: учеб. пособие. 6-тое изд. Киев: Издатель Назаров О.А., 2022. 2244 с. URL: https://expertize-journal.org.ua/profesor-kirichenko-o-a (дата звернення 5.11.2023).

21. Кириченко О.А. Інноваційні конституційні основи забезпечення дотримання та відновлення правового статусу громадян у контексті розвитку євроінтеграційних процесів: частина 1. Нове українське право. Вип. 6. Том 1. 2022. С. 148-153. URL: http://newukrainianlaw.in.ua/index.php/journal/issue/view/11/11 (дата звернення 5.11.2023).

22. Конституція України: закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141, із змінами, згідно із законом № 27-IX від 3 вересня 2019 р., ВВР, 2019, № 38, ст. 160. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (дата звернення 5.11.2023).

23. Кримінальний кодекс України: закон України від 5 квітня 2001 р., № 2341-III. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131, зі змінами згідно із законом № 3233-IX від 13 липня 2023 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення 5.11.2023).

24. Ланцедова Ю., Брилев В. Конституционные основы наиболее эффективного, рационального и качественного соблюдения, предупреждения нарушения и максимально полного восстановления правового статуса физических лиц и иных социосубъектов: часть первая. Visegrad Journal on Human Rights. Братислава, Словенія. 2021. № 5. С. 59-64. URL: https://journal-vjhr.sk/wp-content/uploads/2021/12/VJHR_5_2021.pdf (дата звернення 5.11.2023).

25. Решение Европейского суда по правам человека по делу Рябых против России (Ryabykh v. Russia), заявление N° 52854/99. Европейская конвенция о защите прав человека: право и практика. URL: http://www.echr.ru/documents/doc/new/003.htm (дата звернення 5.11.2023).

26. Тунтула А.С., Шличек А.Ю. Система новых доктрин и концепций правового статуса молодежи: приглашение к дискуссии. Журнал східноєвропейського права. 2017. № 38. С. 46-66. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2017/04/shlychek_tuntula_38.pdf (дата звернення 5.11.2023).

27. Тунтула А., Бондаренко О. Конституционные основы наиболее эффективного, рационального и качественного соблюдения, предупреждения нарушения и максимально полного восстановления правового статуса физических лиц и иных социосубъектов: часть третья. Visegrad Journal on Human Rights. Братислава, Словенія. 2021. № 5. С. 71-76. URL: https://journal-vjhr.sk/wp-content/uploads/2021/12/VJHR_5_2021.pdf (дата звернення 5.11.2023).

28. References:

29. Bokshorn A.V. Rozvytok innovatsiinykh redaktsii trynadtsiaty statei perspektyvnoho Konstytutsiinoho kodeksu Ukrainy u chastyni zabezpechennia dotrymannia i maksymalno mozhlyvoho vidnovlennia pravovoho statusu hromadian. Zhurnal skhidnoievropeiskoho prava. 2022. № 98. S. 21-34. URL: http://east- ernlaw.com.ua/wp-content/uploads/2022/05/bokshorn_98.pdf (data zvernennia 5.11.2023).

30. Bondarenko I.V. Innovatsiini konstytutsiini osnovy zabezpechennia dotrymannia ta vidnovlennia pravovoho statusu hromadian u konteksti rozvytku yevrointehratsiinykh protsesiv: chastyna 2. Nove ukrainske pravo. Vyp. 6. Tom 1. 2022. S. 38-42. URL: http://newukrainianlaw.in.ua/index.php/journal/issue/view/11/11 (data zvernennia 5.11.2023).

31. Bondarenko Y.V. Osnovi yspolzovanyia dostovernikh y nedostovernikh svedenyi v yurydycheskom lybo zhurnalystskom rassledovanyy yly v publychnoi dyskussyy: ucheb. posobye / pod red. A.A. Kyrychenko. Kyev: Yzdatel Nazarov O. A., 2023. 2340 s. URL: https://expertize-journal.org.ua/profesor-kirichenko-o-a

32. Zahalna deklaratsiia prav liudyny (ros/ukr). Pryiniata i proholoshena v rezoliutsii 217 A (III) Heneralnoi Asamblei vid 10 hrudnia 1948 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 (data zvernennia

33. Kyrychenko A.A., Tuntula A.S. Blestiashchye yly pronyzannie otkrovennoi korruptsyei y yavnim neprofessyonalyzmom nychtozhnie rezultati konkursa v kassatsyonnie sudi, VAS y AP VAS. Systemnoe pravovoe yssledovanye: monohrafyia. 2-e yzd. Kyev: Yzdatel Nazarov O.A., 2019. 888 s. URL: https://drive.google.com/file/d/1FXM-oqkvtJFUpLQQ6B_TgLyoyTR11amM/view (data zvernennia