Нормативно-правова база полікультурної освіти в Німеччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ В НІМЕЧЧИНІ

Кривко Марина Юріївна

викладач кафедри іноземних мов

професійного спрямування

Анотація

У статті визначено, що в сучасних умовах розвитку суспільства спостерігається значне загострення цілої низки суперечностей. У такій соціальній ситуації важливо сформувати в кожній людині терпимість і повагу до носіїв інших мов, культур, релігій, а це передбачає здійснення полікультурної освіти. Як установлено в процесі наукового пошуку, окремі аспекти порушеної проблеми висвітлено в працях таких учених, як Е. Антипова, Г. Гай, Е. Глумплер, Л. Горбунова, І. Султанова та ін. Проте вченими не було проведено комплексного аналізу нормативно-правових документів, що регламентують реалізацію полікультурної освіти в Німеччині. Мета статті - проаналізувати нормативно-правову базу полікультурної освіти в цій країні.

Визначено, що необхідність здійснення полікультурної освіти, актуалізувалася в Німеччині ще в 1970-1980 роки через значне зростання кількості мігрантів. В ХХІ ст. Важливі зрушення у вирішенні вказаної проблеми відбулися в країні після набрання чинності низки Законів про зміни в Законі про громадянство. Зокрема, в його версії за 2023 р. іноземним громадянам надається право подати заяву на отримання громадянства через 5 чи навіть 3 роки, а також бути громадянином декількох країн.

У сучасній Німеччині основоположними ідеями для розробки й подальшого вдосконалення нормативно-правової бази полікультурної освіти є такі: ідея кооперативного федералізму, відповідно до якої керівники уряду на федеральному, земельному та місцевому рівні поділяють між собою відповідальність за розвиток культури й освіти німецьких громадян та іноземців; ідея поділу відповідальності за здійснення культурної й полікультурної освіти між різними секторами: державним (чи громадським), ринковим та некомерційним; ідея про подвійний характер полікультурної освіти; ідея про відмінності в розподілі обов'язків щодо організації й управління здійсненням полікультурної освіти з боку різних відомств; ідея про відсутність чіткої регламентації державних обов'язків на різних рівнях управлінням.

Ключові слова: полікультурна освіта, Німеччина, нормативно-правова база, мігранти, біженці.

Abstract

Kryvko Maryna Yuriyivna Lecturer Foreign languages for professional usage deparrment, Kharkiv National V.N.Karazin University

REGULATORY AND LEGAL BASIS OF POLYCULTURAL EDUCATION IN GERMANY

The article determines that in the modern conditions of the development of society, a significant aggravation of a number of contradictions is observed. In such a social situation, it is important to form in each person tolerance and respect for speakers of other languages, cultures, and religions, and this involves the implementation of multicultural education. As established in the process of scientific research, certain aspects of the raised problem are highlighted in the works of such scientists as E. Antipova, H. Gai, E. Glumpler, L. Gorbunova, I. Sultanov, and others. However, scientists did not conduct a comprehensive analysis of regulatory documents regulating the implementation of multicultural education in Germany. The purpose of the article is to analyze the legal framework of multicultural education in this country.

It was determined that the need for multicultural education became relevant in Germany in the 1970s and 1980s due to a significant increase in the number of migrants. In the 21st century Important developments in solving this problem took place in the country after the entry into force of a number of Laws amending the Law on Citizenship. In particular, in its version for 2023, foreign citizens are given the right to apply for citizenship after 5 or even 3 years, as well as to be a citizen of several countries.

In modern Germany, the fundamental ideas for the development and further improvement of the regulatory framework of multicultural education are the following: the idea of cooperative federalism, according to which government leaders at the federal, state, and local levels share responsibility for the development of culture and education of German citizens and foreigners; the idea of dividing responsibility for cultural and multicultural education between different sectors: state (or public), market and noncommercial; the idea of the dual nature of multicultural education; the idea of the dual nature of multicultural education; the idea of differences in the distribution of responsibilities regarding the organization and management of the implementation of multicultural education by different departments; the idea of a lack of clear regulation of state duties at different levels of management.

Keywords: polycultural education, Germany, legal framework, migrants, refugees.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку суспільства як складної системи різнорідних складників спостерігається значне загострення цілої низки суттєвих суперечностей, зокрема пов'язаних із загрозою початку світової термоядерної війни, поглибленням розриву між рівнем економіки розвинутих західних країн та країн, де більшість населення проживає у злиднях, загальним погіршенням міжнаціональних відносин між країнами та виникненням міжетнічних конфліктів у різних точках земної кулі. У такій соціальній ситуації висуваються підвищені вимоги щодо сформованості в кожній людині терпимості й поваги до носіїв інших мов, культур, релігій, прояву вмінь безконфліктно й мирно уживатися з ними в одному соціумі та конструктивно взаємодіяти в різних царинах.

Загалом людство протягом всієї історії свого розвитку намагалося знайти шляхи ефективного вирішення проблеми інтеграції різних верств населення. За висновками фахівців, одним із найефективніших способів вирішення проблеми багатокультурного суспільства є цілеспрямоване здійснення полікультурної освіти, що забезпечує толерантне співіснування представників різних культур в одній країні, надання можливості представникам різних етнічних груп повноцінно брати участь у життєдіяльності суспільства.

На важливості забезпечення полікультурної освіти в різних країнах фахівці наголошували ще наприкінці ХХ ст., проте на практиці цьому аспекту тоді приділялося недостатньо уваги. Позитивні зміни у вирішенні цього питання відбувалися після ухвалення в 1999 році Генеральною Асамблеєю ООН програми дій у галузі культури миру, що спиралася на ідеї свободи та важливості розв'язання міжкультурних конфліктів шляхом переговорів, а також надання можливості всім людям брати участь у розвитку суспільства, незалежно від їхньої культурної, етнічної й релігійної приналежності.

Слід відзначити, що в останні роки зазначена проблема набула особливого резонансу у зв'язку з негативними тенденціями розвитку людства наприкінці першої чверті ХХІ століття. Це вимагає приділення особливої уваги питанням здійснення полікультурної освіти в різних країнах. У світлі цього тема полікультурною освіти залишається однією з головних тем педагогічних конференцій, що проводяться на теренах країн Європейського союзу. Серед країн, які особливо гостро відчувають загострення проблем міжкультурного характеру через збільшення біженців з різних країн, чільне місце займає Німеччина, причому проблема полікультурної освіти населення в країні вирішується на різних рівнях: федеральному, на рівні земель та на місцевому рівні. У цьому плані значний інтерес для українських освітян викликають підходи щодо нормативно-правового врегулювання процесу здійснення полікультурної освіти на німецьких землях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Як установлено в процесі здійснення наукового пошуку, окремі аспекти порушеної проблеми висвітлили у своїх працях Е. Антипова, Л. Горбунова, І. Султанова та ін. Деякі засоби, методи, форми підтримки полікультурної освіти в Німеччині схарактеризували такі німецькі вчені, як Г. Гай, Е. Глумплер, Т. Кунц, С. Лухтенберг та ін. Проте аналіз наукової літератури засвідчує, що вченими не було проведено комплексного аналізу нормативно-правової бази полікультурної освіти в Німеччині. Однак у цій країні накопичено цінні доробки з окресленого питання, що можуть бути корисними для освітян з інших країн. Зокрема, ці доробки можна творчо застосовувати для оновлення нормативно-правової бази для реалізації цього виду освіти в Україні, що підтверджує доцільність вивчення порушеної проблеми.

Мета статті - проаналізувати нормативно-правову базу полікультурної освіти в Німеччині.

Виклад основного матеріалу

Як установлено в процесі дослідження, проблема інтеграції населення, а як наслідок - необхідність здійснення полікультурної освіти, актуалізувалася в Німеччині ще в 1970-1980 роки через значне зростання кількості мігрантів. Попри окремі спроби вирішення міграційних проблем, комплексна інтеграційна політика на німецьких землях почала формуватися лише на початку ХХІ ст.

Так, важливі зрушення у вирішенні вказаної проблеми відбулися в країні після набрання чинності в 2000 р. зміненого Закону про громадянства. Пізніше були ухвалено ще декілька Законів про зміни до Закону про громадянство. Зокрема, Четвертий закон про зміни до Закону про громадянство було ухвалено в 2021 р. До змісту цього закону було включено положення про розширення прав на набуття громадянства для осіб, які зазнали переслідувань з боку режиму націонал-соціалізму, а також їхнім нащадкам [1].

Ще більш суттєві зміни було внесено до змісту Закону про громадянства в 2023 р. [2]. Відповідно до зміненому Закону, іноземні громадяни, які проживають у Німеччині, можуть подати заяву на отримання громадянства вже не через 8, а 5 років, а добре інтегровані в суспільство іноземці, які добре оволоділи німецькою мовою та здатні самостійно забезпечувати собі та своїй родині засоби кошти для існування, можуть взагалі отримати громадянство після трьох років проживання в країні. Як наголосила федеральна міністерка внутрішніх справ Ненсі Фезер, не можуть претендувати на отримання громадянства іноземці, які проповідують ідеї расизму, антисемітизму чи будь-які інші радикальні (нетолерантні) погляди, які не поділяють демократичні цінності (наприклад, гідність та рівність усіх людей, зокрема рівні права чоловіків і жінок) або взагалі діють всупереч їм. Отже, важливою передумовою натуралізації є чітка прихильність іноземця цінностям вільного суспільства, відданість ідеям ліберальної демократії [3].

Як пояснила Ненсі Фезер, останній прийнятий Закон про громадянство є сучасним імміграційним законом, в якому «віддається належне нашому різноманітному суспільству та нашій сучасній країні» [так само]. Крім того, міністерка привернула увагу тому факту, що нова редакція Закону дозволяє мати поряд з німецьким громадянством ще громадянство інших країн. Це дозволяє мігрантам, з одного боку, бути органічною частиною німецького суспільства та брати активну участь в його життєдіяльності, допомогти німцям «демократично формувати нашу країну» [так само], а з іншого - повністю не розривати свої зв'язки з країною походження. Як наслідок, мігранти не будуть більше змушені «відмовлятися від частини своєї ідентичності» [так само] через проблеми пересування на територіях різних країн.

Можна відзначити, що всі поступові версії Законів про зміни до Закону про громадянство в Німеччині поступово розширювали соціальні та громадянські права іноземців, проте водночас вони передбачали підвищення вимог щодо рівня їхньої інтеграції в німецьке суспільство. Дієвим шляхом успішного виконання цього завдання було визначено полікультурну освіту німецьких громадян та іноземців.

На початку ХХІ ст. представники уряду та пересічні громадяни стали більш чітко розуміти, що значна кількість мігрантів є не тимчасовими працівниками, а людьми, які тут оселяються разом зі своїми сім'ями та не збираються повертатися на історичну батьківщину. З іншого боку, їхня інтеграція до німецького суспільства без проведення спеціальної освітньої роботи могла розтягнутися на десятиріччя, перетворившись у значну проблему як для державних чиновників, так і для пересічних німецьких громадян. Враховуючи підвищення значущості роботи з іноземцями, уповноважені у справах іноземців, які раніше перебували у Федеральному міністерстві праці та соціальних справ, були переведені на посади державних міністрів у Федеральному уряді. Їхнім професійним обов'язком стало забезпечення інтеграції мігрантів та біженців до німецького суспільства, що досягається зокрема через спеціальну організацію процесу полікультурної освіти.

Основною проблемою роботи з контингентом мігрантів була наявність між ними суттєвих відмінностей. Так, до категорії групи мігрантів відносяться тимчасові працівники, вихідці зі Східної Німеччині, держав-членів Європейського Союзу та інших країн, біженці й шукачі притулку, репатріанти, іноземні студенти та ін., які відрізняються між собою за віком, рівнем освіти, рідною мовою, культурною й релігійною належністю, життєвими цілями й уподобаннями тощо. У таких умовах забезпечення їхньої інтеграції до німецького суспільства є складним завданням, а в процесі організації полікультурної освіти цих категорій людей теж виникають значні труднощі. У свою чергу, це активізувало прийняття різних нормативних актив і положень, розробку інших важливих документів.

Так, у 2007 р. Ангела Меркель (на той час канцлер Німеччини) представила широкому загалу «Національний план інтеграції», в якому ключову увагу було приділено реалізації освітнього процесу полікультурного характеру, організації численної кількості мовних курсів та проведенню інших заходів, спрямованих на забезпечення культурної інтеграції різних верств німецького суспільства. Зазначений план представляв собою комплекс документів, що містив біля 400 добровільних зобов'язань представників різних державних органів та громад стосовно сприяння ефективної інтеграції іммігрантів до німецького соціуму [4].

У тому ж році Німецька рада з культури оприлюднила заяву «Міжкультурна освіта - можливість для нашого суспільства», в якій виступала за зміну перспективи від дефіциту до потенційної перспективи. Підкреслюється, що міжкультурна освіта сприяє мирному й конструктивному співіснуванню людей. Малося на увазі, що мігранта слід сприймати не як людину з дефіцитом життєво важливих знань та вмінь, а як особистість, яка є відкритою до здобуття освіти, нового життєвого досвіду. В указаній заяві також пропонувалося визначення полікультурної освіти як різновиду освіти, що забезпечує здатність особистості «продуктивно опанувати культурне розмаїття, що існує в суспільстві» [5], зокрема в політичному, правовому, соціальному й освітньому контекстах.

Зі збільшенням різноманітності в німецькому суспільстві поступово зростала важливість формування в кожного його члена міжкультурної відкритості, толерантності як важливих передумов руйнування структурної дискримінації в соціумі. У такому випадку перед закладами освіти поставали важливі завдання забезпечити активну участь молоді в процесі полікультурної освіти, сприяти успішному здійсненню інтеграції мігрантів у соціум. інтеграція німеччина полікультурний освіта

З урахуванням наявних тенденцій у Берліні ще з 2008 року існує рамкова концепція культурної освіти, особливо для дітей та молоді, що визначає центральні сфери діяльності культурної освіти на землях Берліну. Передбачено, що молодь має брати активну участь у культурному житті міста.

У 2010 р. у Берлінському законі в освіту полікультурна освіта й виховання були визначено як нагальні завдання для педагогів. Причому передбачалося, що це є завданням вивчення не окремого навчального предмета, а міждисциплінарного рівня. Крім того, було введено поняття «полікультурна орієнтація» і «полікультурна перспектива», що використовувалися під час розробки різних організаційних структур та педагогічних заходів, які є мають відношення до процесу формування в учнів готовності до мирного та плідного співіснування на засадах визначення загальних орієнтирів для здійснення відповідальних дій у глобалізованому світі.

Положення Закону про освіту було конкретизовано в новій рамковій навчальній програмі, зміст якої передбачає засвоєння школярами полікультурних компетенцій під час вивчення всіх навчальних предметів. Також проблематика міжкультурної освіти фігурує в рамках програми дій, спрямованих на підвищення якості шкільної освіти в Німеччині, причому ця освіта сприймається як критерій якості хорошої школи, що має бути спроможною забезпечити розуміння учнями різних культур, усвідомити їх значущість, а також навчити взаємодіяти з ними.

Очевидно, що полікультурна освіта відбувається перш за все в рамках німецької правової системи. Тому першою вирішальною відповіддю на питання про правові рамки є те, що всі норми поведінки, встановлені законами, постановами чи декретами, застосовуються і в освітньому процесі.

Слід відзначити, що для регламентації освітнього процесу на німецьких існують деякі закони, в яких полікультурна освіта згадується прямо (Закони «Про захист дітей та молоді», «Про соціальну роботу з молоддю», шкільні закони земель, закони про додаткову освіту тощо). Діяльність освітніх та культурних закладів також підпорядковуються спеціальним правилам, що діють для всіх установ з громадським рухом (правила торгівлі, протипожежного захисту, дотримання санітарних умов тощо). Фахівці, які керують процесами полікультурної освіти, також мають договірні відносини зі своїми роботодавцями (як наймані працівники, державні службовці, контрактні партнери, фрілансери тощо), що, у свою чергу, пов'язано з цілим пакетом правових норм. У педагогічній роботі також існують особливі захисні права, яких необхідно дотримуватися (наприклад, особисті права, захист неповнолітніх, положення про обов'язок нагляду тощо).

У контексті молодіжного законодавства особливо важливу роль відіграє Закон про послуги для дітей та молоді. Крім того, існують спеціальні закони про захист, а також частини Цивільного кодексу, що стосуються молоді, наприклад, у рамках сімейного права. Спеціальні правила також застосовуються до дітей та молоді з порушеннями. Закон про соціальне забезпечення дітей та молоді замінив Закон про соціальне забезпечення молоді (ЗСМ) у 1990/1991 роках, який історично можна простежити до Імперського закону про соціальне забезпечення молоді (1924). Він у класичний спосіб демонструє подвійний характер правового регулювання, описаний на початку, а саме: з одного боку, надавати можливості, а з іншого - обмежувати й дисциплінувати [6].

Своїм походженням Закон про соціальний захист молоді є частиною суспільного добробуту та соціальної політики, що пов'язана з виникненням соціального питання ще в ХІХ ст. Воно було пов'язане з патологіями індустріального модерну, що зароджувався з особливою увагою до соціального контексту та інтеграції підлітків. Хоча в педагогічній науці існували ранні соціальні педагогічні підходи, елемент контролю та дисципліни був дуже сильним на початковому етапі цих політичних зусиль

Закон «Про охорону дитинства та юнацтва», з одного боку, також визначає важливі виховні принципи позашкільної роботи з молоддю, а з іншого - регулює дисциплінарні заходи опіки, тобто такі втручання в сімейне життя, які побічно зачіпають або навіть призупиняють батьківське право на освіту, визначене Основним Законом як фундаментальне право [7].

Що стосується культурної освіти, особливо актуальною є стаття 11 Закону «Про охорону дитинства та юнацтва», в якій зазначено, що «Молоді забезпечуються можливості для молодіжної роботи, необхідні для сприяння її розвитку». Зокрема, третя частина цього параграфу прямо називає культурну освіту визнаною формою молодіжної роботи (а отже, такою, що заслуговує на підтримку). Основою цього параграфа є пункт 1, де наголошується, що «кожна молода людина має право на сприяння її розвитку та на освіту, щоб стати особистістю, здатною діяти під свою відповідальність і в суспільстві» [7].

Як і у сфері культурно-освітньої політики, у сфері молодіжної політики також існує об'єднання міністерств у справах молоді земель (Конференція міністрів у справах молоді). Ця конференція також забезпечує підготовку позиційних документів з питань полікультурної освіти, які є актуальними на практиці, але не мають юридично зобов'язуючої сили.

На федеральному рівні підтримку полікультурної освіти забезпечує Федеральна молодіжна консультативна рада, що є консультативним органом федерального уряду, до складу якого входять експерти з науки, провайдери та практики у сфері соціального забезпечення молоді. Федеральний уряд також надає значні кошти землям у сфері денного догляду за дітьми (Закон про добрий догляд за дітьми) на основі договірної угоди між федеральним урядом і відповідною землею. Культурна освіта, тобто ігрова та естетично-художня практика, традиційно відіграє важливу роль у цій сфері.

Одним із різновидів позашкільної полікультурної освіти є мистецько-експериментальна освіта, спрямованої на формування розвиненої та відкритою в культурному плані особистості шляхом реалізації нових комунікативних стратегій та форматів мистецьких проєктів [8]. Полікультурна освіта також забезпечує свій важливий внесок у досягнення більшої освітньої рівності в Німеччині. Зокрема, реалізуючи програму «Культура робить тебе сильним». Альянси за освіту», Федеральне міністерство освіти та досліджень сприяє проведенню позашкільних полікультурних освітніх заходів для знедолених дітей та молоді, активізуючи їхній особистий розвиток [9].

Відзначимо, що в сучасній Німеччині основоположними ідеями для розробки й подальшого вдосконалення нормативно-правової бази полікультурної освіти є такі:

ідея кооперативного федералізму, відповідно до якої керівники уряду на федеральному, земельному та місцевому рівні поділяють між собою відповідальність за розвиток культури й освіти німецьких громадян та іноземців;

- ідея поділу відповідальності за здійснення культурної й полікультурної освіти між різними секторами: державним (чи громадським), ринковим та некомерційним;

- ідея про подвійний характер полікультурної освіти, бо передбачається, що вона здійнюється як у закладі освіти (у процесі аудиторної й позааудиторної роботи), так і за його межами;

- ідея про відмінності в розподілі обов'язків щодо організації й управління здійсненням полікультурної освіти з боку різних відомств, бо ці обов'язки можуть значною мірою відрізняється в різних землях;

- ідея про відсутність чіткої регламентації державних обов'язків на різних рівнях управлінням процесом виконання «перехресних завдань» полікультурної освіти, тому педагоги, які здійснюють цю освіту, говорять про «магічний трикутник», в якому вони рухаються між молоддю, загальною культурною й освітньою політикою держави [10].

Коментуючи вищенаведені ідеї, що визначають загальну політику здійснення в Німеччині полікультурної освіти, слід відзначити, що в межах закладу освіти вона реалізується в різних напрямках:

- у процесі викладання окремого предмету;

- під час вивчення інших навчальних предметів;

- під час реалізації міжпредметних зв'язків тощо.

Крім того, значна увага приділяється впровадженню різних форм полікультурної освіти не в межах закладів освіти. У світлі цього слід зауважити, що, відповідно до конституційного права, федеральний уряд виконує лише опосередковані обов'язки щодо регламентації процесу здійснення полікультурної освіти, оскільки офіційну відповідальність за культуру та освіту покладено на управлінські структури на рівні земель (відповідно до статті 30 Основного закону). Таке штучне розмежування завдань федерального уряду та земельним урядів суттєво обмежує фінансову підтримку й можливості федерального уряду брати участь у культурно-освітніх проєктах. Однак важливість федерального уряду для культурної освіти випливає з його регуляторної ролі Адже федеральний уряд, формуючи свою законодавчу ініціативу, має вирішальний вплив, хоч і опосередкований, на визначення рамкових умов та перспектив реалізації культурної освіти на території різних федеративних земель Німеччини.

Слід також зауважити, що особливо складним є процес залучення до полікультурної освіти дітей та молодих людей, які недавно потрапили до країни та не знають мови. У Німеччині молодих мігрантів і біженців, знання німецької мови в яких є недостатнім для відвідування звичайних занять у школі, зараховують до так званих «підготовчих класів». У цих класах їх навчають німецькій мові та забезпечують підготовку, залежно від віку, до навчання в звичайних класах або до паралельного здобуття звичайної та професійної освіти. Основні складності роботи в цих групах зумовлені тим, що група учнів є дуже різнорідною в багатьох ключових аспектах. Більшість педагогів, які працюють у таких підготовчих класах, пройшли спеціальну підготовку, що включала не тільки методику викладання в різнорідних групах, але й отримання спеціальних умінь, необхідних для надання психолого-педагогічної підтримки особам з психологічними травмами чи допомоги людям, в яких спостерігається посттравматичний стресовий розлад.

У роботі з мігрантами значну увагу приділяються також формуванню полікультурних переконань особистості. Одним із дієвих прийомів у цьому плані є включення різних культур, до яких належать учні, до сфери навчального контенту та повсякденну освітню практику, урахування педагогічного потенціалу цих культур на етапі планування занять, відбору навчальних матеріалів та здійснення взаємодії між учасниками освітнього процесу [11].

Висновки

Отже, можна підсумувати, що в сучасній Німеччині накопичено цінний досвід реалізації полікультурної освіти, до якої залучають як німецьку молодь, так і мігрантів з інших країн. Для ефективного здійснення цього процесу було створено відповідну нормативно-правову базу. Вивчення цих доробок може стати в пригоді під час розробки національних нормативних документів, а також під час здійснення полікультурної освіти у вітчизняній середній та вищій школі. У подальшому дослідженні планується висвітлити основні підходи німецьких вчених до реалізації цієї освіти в ЗВО Німеччини.

Література

1. Gesetzlicher Anspruch auf Einburgerung fur NS-Verfolgte und ihre Nachkommen von Bundestag und Bundesrat beschlossen. (2021). URL: https://www.bmi.bund.de/ SharedDocs/pressemitteilungen/DE/2021/06/staatsangehoerigkeit.html

2. Staatsangehorigkeitsgesetz (StAG) (2023). URL: https://www.gesetze-im-internet.de/ stag/StAG.pdf.

3. Modernes Staatsangehorigkeitsrecht auf den Weg gebracht. (2023). https://www.bmi.bund.de/SharedDocs/kurzmeldungen/DE/2023/08/staatsangehoerigkei.tsrecht_ kabinett.html.

4. Der Nationale Integrationsplan. Neue Wege - Neue Chancen. (2007). URL: https://www.bundesregierung.de/resource/blob/2065474/441038/7bd84041e5fe27490dd0 6b45cec7db75/2007-08-30-nationaler-integrationsplan-data.pdf?download=1.

5. Zimmermann O. (2011). Interkulturelle Bildung - eigentlich eine Selbstverstandlichkeit? URL: https://www.bpb.de/lernen/kulturelle-bildung/60110/interkulturelle-bildung-eigentlicheine-selbstverstaendlichkeit/?p=all.

6. Kulturelle Bildung Das Rahmenkonzept 2016 fur Berlin. (2016). URL: file:///D:/User/Desktop/kulturelle-bildung-das-rahmenkonzept-2016-fuer-berlin.pdf.

7. Jugendschutzgesetz (JuSchG) (2002). https://www.gesetze-im-internet.de/juschg/ BJNR273000002.html.

8. Kulturelle Bildung. (2008). URL: https://www.berlin.de/sen/bildung/unterricht/ kulturelle-bildung/#headline_1_7.

9. Luchtenberg S. (2005). Multicultural Education: Challenges and Responses. JSSE. Vol. 4. No 1. Pp. 31-55.

10. Bockhorst Н. (2012). Uberblick fur die Bundesebene: Rahmenbedingungen, Zustandigkeiten und Forderschwerpunkte von Jugend-, Kulturund Bildungspolitik. URL: https://www.kubi-online.de/artikel/ueberblick-bundesebene-rahmenbedingungenzustaendigkeiten-foerderschwerpunkte-jugend-kultur

11. Spanner F., Maud E. (2022). Thrown in at the deep end? Perceptions of burdens, gains, and contributions to the integration of refugee students among teachers with(out) target group-specific professional knowledge. URL: https://www.frontiersin.org/ articles/10.3389/fsoc.2022.840176/full.

References

1. Gesetzlicher Anspruch auf Einburgerung fur NS-Verfolgte und ihre Nachkommen von Bundestag und Bundesrat beschlossen. (2021). URL: https://www.bmi.bund.de/ SharedDocs/pressemitteilungen/DE/2021/06/staatsangehoerigkeit.html

2. Staatsangehorigkeitsgesetz (StAG) (2023). URL: https://www.gesetze-im-internet. de/stag/ StAG.pdf.

3. Modernes Staatsangehorigkeitsrecht auf den Weg gebracht. (2023). https://www.bmi.bund.de/SharedDocs/kurzmeldungen/DE/2023/08/staatsangehoerigkei. tsrecht kabinett.html.

4. Der Nationale Integrationsplan. Neue Wege - Neue Chancen. (2007). URL: https://www.bundesregierung.de/resource/blob/2065474/441038/7bd84041e5fe27490dd0 6b45cec7db75/2007-08-30-nationaler-integrationsplan-data.pdf?download=1.

5. Zimmermann O. (2011). Interkulturelle Bildung - eigentlich eine Selbstverstandlichkeit? URL: https://www.bpb.de/lernen/kulturelle-bildung/60110/interkulturelle-bildung-eigentlicheine-selbstverstaendlichkeit/?p=all.

6. Kulturelle Bildung Das Rahmenkonzept 2016 fur Berlin. (2016). URL: file:///D:/User/Desktop/kulturelle-bildung-das-rahmenkonzept-2016-fuer-berlin.pdf.

7. Jugendschutzgesetz (JuSchG) (2002). https://www.gesetze-im-internet.de/juschg/ BJNR273000002.html.

8. Kulturelle Bildung. (2008). URL: https://www.berlin.de/sen/bildung/unterricht/ kulturelle-bildung/#headline 1 7.

9. Luchtenberg S. (2005). Multicultural Education: Challenges and Responses. JSSE. Vol. 4. No 1. Pp. 31-55.

10. Bockhorst Н. (2012). Uberblick fur die Bundesebene: Rahmenbedingungen, Zustandigkeiten und Forderschwerpunkte von Jugend-, Kulturund Bildungspolitik. URL: https://www.kubi-online.de/artikel/ueberblick-bundesebene-rahmenbedingungenzustaendigkeiten-foerderschwerpunkte-jugend-kultur

11. Spanner F., Maud E. (2022). Thrown in at the deep end? Perceptions of burdens, gains, and contributions to the integration of refugee students among teachers with(out) target group-specific professional knowledge. URL: https://www.frontiersin.org/articles/ 10.3389/fsoc.2022.840176/full.

Размещено на Allbest.ru