Особистий закон фізичної особи за законодавством України та окремих держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»

Особистий закон фізичної особи за законодавством України та окремих держав

Єрмак Олександр Олександрович -- доктор юридичних наук, професор кафедри публічного управління, адміністрування та права

Скрильник Олена Олександрівна -- кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного управління, адміністрування та права

Чупайда Діана Вікторівна -- студентака 2-го курсу, кафедри публічного управління, адміністрування та права

У статті досліджено особливості такої колізійної норми міжнародного приватного права як особистий закон фізичної особи у площині українського законодавства. Також проведено аналіз закордонних джерел та судової практики задля пізнання спільного та відмінного у функціонуванні колізійної прив'язки lex personalis, що дозволить паралельно розглядати таку норму з точки зору законодавців різних держав та правових систем.

Ключові слова: колізійна норма, фізична особа, міжнародне приватне право.

Oleksandr O. Yermak -- doctor of juridical sciences, professor of the Department of Public Administration and law, Poltava National Technical Yuri Kondratyuk University

Olena O. Skrylnyk -- candidate of juridical sciences, associate professor, associate professor of the Department of Public Administration and Law, Poltava National Technical Yuri Kondratyuk University

Diana V. Chupaida -- 2^nd year student of the Department of Public Administration and Law, Poltava National Technical Yuri Kondratyuk University

Personal Law of a Natural Person under the Legislation of Ukraine and Individual States

The article examines the peculiarities of such a conflict-of-laws rule of private international law as the personal law of an individual in the context of Ukrainian legislation.

It is indicated that an important element of the modern stage of the development of international private law is the conflict of law norms. They do not directly regulate specific legal relations, but only serve to resolve conflicts between different national legal systems that claim to regulate certain private law relations involving a foreign element. The types and structure of collision bindings are clarified

Also the author analyzes foreign sources with a view to understanding the similarities and differences in the functioning of the conflict-of-laws reference lex personalis, which will allow for a parallel consideration of such a rule from the perspective of legislators of different States and legal systems. Examples of conflicts of interest in the legislative acts of different countries in various fields of law are given.

In particular, it is stated that the personal law of an individual can be presented in the form of the law of citizenship (lex patriae, lex nationalis), which is in force in most European countries (France, Germany, Italy, Bulgaria, Spain, Poland, Portugal), or the law of permanent residence (Iech domicilii), which takes place in common law countries, as well as in Belgium, Lithuania, Liechtenstein, Norway, Switzerland, etc.

The Law of Ukraine "On Private International Law" dated 23.06.2005 was highlighted and analyzed, since this Law establishes the procedure for the regulation of private law relations, which, at least through one of their elements, are connected with one or more legal systems other than the Ukrainian legal system

It is noted that private law relations complicated by a foreign element have certain features and characteristics that are relevant for the legal systems of various jurisdictions. The personal law of persons united by joint legal relations may have a fundamentally different nature. That is why the identified aspects require further in-depth research, discussion and generalization in order to develop a single recommendation.

Keywords: conflict-of-laws rule, natural person.

Вступ

Постановка проблеми. Питання регулювання міжнародних цивільних правовідносин є актуальним на сьогоднішній день, зокрема, для мільйонів громадян України, що вимушено виїхали до інших держав через бойові дії на території України. Особистий закон фізичної особи включає різні аспекти, такі як громадянство, реєстрація, податкові обов'язки, права та обов'язки громадян.

За законодавством держав, що прийняли українських біженців цивільні правовідносини, в які вони вступають характеризуються наявністю іноземного елементу. Приватноправові відносини, ускладнені іноземним елементом, дещо відрізняються від решти приватноправових відносин, адже наявність саме іноземного елемента є підставою для застосування міжнародно-правових норм.

Аналіз останніх досліджень. Питання й проблематика колізійних норм міжнародного приватного права, зокрема особистого закону фізичної особи, висвітлені у дослідженнях і працях науковців Гожій І. О., Солончук І. В., Казарян К. А., Бровдій А. М., Довгерт А. С. та інші.

Метою статті є дослідження й актуалізація та систематизація такої категорії, як особистий закон фізичної особи у зв'язку з перебуванням великої кількості громадян України, що вимушено виїхали до інших держав через бойові дії на території України. Визначеення особливостей його формування у private international law. національних нормативних актах та в закордонних нормах.

Виклад основного матеріалу

Досліджуючи дефініцію особистого закону фізичної особи, варто, перш за все, звернутися до Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року. Цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок [1]. Іншими словами, цей нормативний акт регламентує порядок здійснення правовідносин, одним із суб'єктів яких є іноземний елемент. lex personalis закон

Важливим елементом сучасного етапу розвитку міжнародного приватного права є колізійні норми. Вони не регулюють безпосередньо конкретні правовідносини, а лише слугують для вирішення «конфліктів» між різними національними правопорядками, які претендують на регулювання певних приватноправових відносин за участю іноземного елементу.

Колізії в міжнародному приватному праві також можуть виникати безпосередньо під час застосування іноземного права, наприклад унаслідок зіткнення персональних систем права в межах однієї держави (інтерперсональні колізії). На приклад, у деяких країнах Азії, Африки та Латинської Америки діє кодифіковане цивільне законодавство, але разом із цим в Ірані, Саудівській Аравії, Індії, Ізраїлі та деяких інших державах є чинними й системи релігійного права (мусульманського, іудейського, індуського тощо), норми яких дуже часто суперечать загальним засадам та принципам цивільного законодавства. Крім того, у цілій низці держав, насамперед з федеральним устроєм, в суб'єктах федерації або адміністративних одиницях є свої правові системи. У випадку відсилання колізійної норми до права такої держави виникає питання про те, яке законодавство або яке право повинне застосовуватися.

На сьогодні існує ціла низка типів колізійних прив'язок. Такі формули прикріплення, як особистий закон фізичної особи (lex personalis); особистий закон юридичної особи (lex societatis); закон місця знаходження речі (lex rei sitae); закон, обраний сторонами правовідносин (lex voluntatis) та інші набули широкого поширення у національному та міжнародному законодавстві. [2, с.40]

Структура колізійної норми складається з двох елементів: обсягу та прив'язки. Прикладом двочленної будови колізійної норми може слугувати ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» [1], а саме: «Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди (обсяг), визначаються за правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди (прив'язка)».

Особистий закон фізичної особи може бути представлений у вигляді закону громадянства (lex patriae, lex nationalis), що діє в більшості країн Європи (Франція, Німеччина, Італія, Болгарія, Іспанія, Польща, Португалія), або закону постійного місця проживання (Іех domicilii), який має місце в країнах загального права, а також у Бельгії, Литві, Ліхтенштейні, Норвегії, Швейцарії тощо.

Особистий закон фізичної особи (lex personalis) як критерій колізійної прив'язки є однією з найдавніших класичних формул прикріплення, які використовуються для вирішення колізійних питань: правоздатності та дієздатності фізичної особи; опіки та піклування; визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; імені фізичної особи тощо.

Цивільна правоздатність розуміється як здатність бути носієм цивільних прав та обов'язків. За законодавством більшості країн світу правоздатність виникає в повному обсязі з моменту народження і припиняється зі смертю. Окремі права, можливість реалізації яких пов'язана з певними особистими та фізіологічними особливостями людини, можуть виникати лише з досягненням певного віку (наприклад, батьківські права, шлюбні (подружні) права, права усиновлювачів, опіки та піклування). Обсяг правоздатності фізичних осіб, який визначається нормами об'єктивного права кожної окремої держави, може бути різним.

Основним для всіх правових систем є принцип рівної цивільної правоздатності. Уперше його було проголошено у Французькому цивільному кодексі (ст. 8 ФЦК: будь-який француз користується цивільними правами) [3]. У той же час, Німецьке Цивільне Уложення [4] не містить окремої норми про рівність цивільної правоздатності, але цей принцип випливає з конституційних приписів. У праві Англії та США судовою практикою вироблено принцип, згідно з яким «право діє незалежно від осіб». У нормативних документах цих країн також можна зустріти терміни «пасивна правова здатність» (passive capacity), що за змістом відповідає поняттю «правоздатність» і «активна правоздатність» (active capacity), «здатність до здійснення правового акту» (capacity for performance of legal act), що означає дієздатність.

Законом України «Про міжнародне приватне право»[1] передбачено нову для національного законодавства колізійну норму, згідно з якою виникнення та припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається за її особистим законом (ч. 1 ст. 17). Особистий закон згідно зі ст. 16 Цього Закону визначається за такими критеріями:

1) Щодо іноземного громадянина - право держави, громадянином якої він є;

2) Щодо особи без громадянства - право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування;

3) Щодо особи, яка має два чи більше громадянств (біпатрида) -право держави, з якою особа має найтісніший зв'язок, зокрема має місце проживання або займається основною діяльністю;

4) Щодо біженця - право держави, у якій він має місце перебування.

Під час визначення особистого закону щодо осіб без громадянства та осіб, які є громадянами двох чи більше держав, вважається, що якщо недієздатна особа змінила місце свого проживання без згоди свого законного представника, то така зміна не спричиняє зміну особистого закону такої особи.

У більшості держав «сім'ї континентального права» дієздатність іноземних громадян визначається за законом їхнього громадянства, а щодо осіб без громадянства - за законом їхнього місця проживання. У державах «сім'ї загального права» застосовується закон доміцилію (постійного місця проживання). Ці держави не визнають принципів визначення дієздатності за законодавством іншої правової системи [2, с.42].

Застосування особистого закону для визначення дієздатності особи означає, що особа, яка є дієздатною за особистим законом, повинна вважатися такою і в інших державах. Це положення є загальновизнаним у міжнародних приватноправових відносинах. Але особа, яка є недієздатною за особистим законом, не завжди вважається такою в інших державах.

У німецькому праві закріплено поняття та вікові межі дієздатності, яка настає в повному обсязі з 18 років, а також проводиться розмежування обсягу дієздатності неповнолітніх і визначається поняття цивільної деліктоздатності як окремої правової кате-горії. Діти до завершення 7-го року життя абсолютно недієздатні (пар.4 Німецьке Цивільне Уложення) та неделіктоздатні. Від закінчення 7-го року до закінчення 18-го року життя діти вважаються обмежено дієздатними. Вони вправі укладати угоди за згодою батьків (опікунів) [4].

В англо-американському праві неповнолітні особи вважаються недієздатними (пасивно правоздатними). Однак неповнолітні можуть самостійно укладати угоди з придбання необхідних речей та послуг за розумною ціною. Необхідними визнаються речі, призначені для підтримки фізичного існування, суспільного становища і соціального статусу неповнолітнього, головне, щоб неповнолітній дійсно мав потребу в них. Обов'язковою умовою є «вигідність» угоди для неповнолітніх. Під час вирішення питання про «вигідність» суд переважно акцентує увагу на економічній стороні цього питання.

Формула прикріплення lex personalis найчастіше застосовується під час вирішення колізійних питань сімейного права, зокрема під час регулювання відносин міждержавного усиновлення. Іноземні юрисдикції зазвичай підпорядковують усиновлення з іноземним елементом або особистому закону усиновлювача, або особистому закону дитини, яка усиновлюється. Відповідно до § 26 Федерального закону про міжнародне приватне право Австрії умови усиновлення та його припинення визначаються особистим законом кожного з усиновлювачів, проте якщо особистим законом дитини встановлюється необхідність отримання від неї згоди на усиновлення, то застосування особистого закону дитини є обов'язковим [5]. Натомість прив'язку до особистого закону дитини, яка усиновлюється, пропонує колізійна норма законодавства Польщі [6]. В Україні регулювання відносин усиновлення з іноземним елементом має особливості, оскільки воно підпорядковане одночасно декільком правопорядкам. Згідно із статтею 69 Закону України «Про міжнародне приватне право» усиновлення та його скасування регулюються особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача [1].

Громадяни України, які постійно проживають та укладають трудові договори на території інших країн, користуючись особистим законом фізичної особи, мають право на захист своїх інтересів, що випливають з підписання таких договорів, користуючись засобами як національного судочинства, так і судових органів тієї країни, де цей громадянин працює. Спираючись на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №359/7264/15-ц, наводиться конкретний приклад дії законодавства України у сфері міжнародного приватного права та застосування його норм. Відповідно до цього судового рішення, позивач -- громадянин України та відповідач -- англійська компанія DuglasAlliance LTD уклали трудовий контракт на виконання позивачем робіт на посаді заступника технічного директора компанії. Відповідно до умов договору позивач виконував обов'язки заступника технічного директора компанії в Республіці Екваторіальна Гвінея. Фактично, сторони погодили, що усі позови, пов'язані з даним трудовим договором, мають вирішуватись відповідно до матеріального права Англії. Проте у процесі апеляційного процесу, як і під час розгляду заяви позивача зміст норм права іншої держави, незважаючи на вжиті з цією метою заходи, в розумні строки з'ясовано не було. Це дає підставу касаційному суду застосувати відповідні норми законів та інших нормативно- правових актів України. Таким чином, касаційна скарга позивача -- громадянина України була задоволена колегією суддів та передана до суду першої інстанції на повторний розгляд.

Багато сучасних кодифікацій міжнародного приватного права в колізійних питання спадкування віддають перевагу критерію місця проживання спадкодавця. Для прикладу, Федеральний закон про міжнародне приватне право Швейцарії в редакції 2017 року визначає, що спадкування майна особи, яка мала останнє місце проживання за кордоном, здійснюється відповідно до права, на яке вказують колізійні норми законодавства країни місця проживання спадкодавця, а у випадку, коли останнє місце проживання померлого було у Швейцарії, то до відносин спадкування застосовується швейцарське право [7]. В Україні правове регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом у сфері спадкування виходить із колізійного критерію місця проживання. Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються правом держави, в якій спадкодавець мав останнє місце проживання [1]. Проте необхідно зазначити, що законодавство України визначає різні варіації спадкування залежно від виду спадкового майна. Так, щодо спадкування нерухомого майна застосовується право тієї держави, на території якої це майно знаходиться, разом із тим спадкування майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.

Для прикладу застосування особистого закону фізичної особи, змоделюємо наступну ситуацію: Громадянка України В. виїхала до Республіки Франція у зв'язку із повномасштабною війною на території її проживання. Згодом, через проблеми зі здоров'ям помер її батько С. , який не зміг виїхати. С. встиг скласти та нотаріально завірити заповіт, у якому зазначено, що він заповідає квартиру та приватний будинок, що належав йому за правом власності своїй дочці В. Таким чином, В., перебуваючи на території Франції, де діє французьке законодавство, має право звернутися до посольства України для прийняття спадку, тобто застосувати особистий закон фізичної особи, керуючись законодавством України про порядок спадкування.

Приватноправові відносини, ускладнені іноземним елементом, мають певні особливості та характеристики, які є релевантними для правопорядків різних юрисдикцій. Особисте право осіб, об'єднаних спільними правовідносинами, може мати принципово різну природу. Саме тому виявлені аспекти, для вироблення єдиної рекомендації, потребують подальших поглиблених досліджень, обговорення та узагальнення.

Висновки

У результаті дослідження поняття особистого закону фізичної особи у площині українського законодавства, можна сформулювати наступні висновки. По-перше, особистий закон фізичної особи є базовою нормою, яка закріплена законодавцями більшості країн світу та має свої особливості застосування у кожній системі права. По-друге, колізійна норма lex personalis (особистий закон фізичної особи) набуває дедалі ширшого застосування, зокрема громадянами України, що були змушені виїхати до інших країн у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф.

Проживаючи на території держав, де діє законодавство та правова система, відмінні від української та виступаючи суб'єктом цивільних правовідносин у таких державах, громадяни України все ще мають право на захист своїх прав та законних інтересів, користуючись нормами українського законодавства, якщо інше не передбачено законом країни свого перебування. І по-третє, Україна може також укладати нові міжнародні угоди, що регулюють питання прав та обов'язків громадян за кордоном, тим самим поліпшувати захист їх прав та їх становище вцілому .

Список використаних джерел

1. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 року у редакції від 23.12.2022 року. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2709-15#Text.

2. Казарян К. А. Типи колізійних прив'язок у сфері регулювання договірних правовідносин подружжя. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право». Випуск 20. 2015. С. 250-253.

3. Цивільний Кодекс Франції (Code civil Frangais) від 21.03.1804 року. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/texte_lc/LEGITEXT000006070721/.

4. Німецьке цивільне уложення (Burgerliches Gesetzbuch) від 01.01.1900 року. Електронний ресурс. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/bgb/

5. Про міжнародне приватне право: Закон Республіки Австрія (Bundesrecht konsolidiert) від 1978 року. URL: https://www.ris.bka.gv.at/GeltendeFassung.wxe?Abfrage=Bundesnormen&Gesetzesnummer=10002426

6. Про міжнародне право (Prawo prywat^ miфdzynarodowе): Закон Польщі від 04.02.2011 року. Електронний ресурс. URL: https://sip.lex.pl/akty-prawne/dzu-dziennik-ustaw/prawo-prywatne-miedzynarodowe-17699007.

7. Федеральний закон про міжнародне приватне право Швейцарії (Schweizerisches Bundesgesetz uber das Volkerrecht). URL: https://www.bj.admin.ch/bj/de/home/staat/voelkerrecht.html.

References

1. Pro mizhnarodne pryvatne pravo: Zakon Ukrainy vid 23.06.2005 roku u redaktsii vid 23.12.2022 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text.

2. Kazarian K. A. Typy koliziinykh pryv'iazok u sferi rehuliuvannia dohovirnykh pravovidnosyn podru- zhzhia. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia «Pravo». Vypusk 20. 2015. S.250-253.

3. Tsyvilnyi Kodeks Frantsii (Code civil Frangais) vid 21.03.1804 roku. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/texte_lc/LEGITEXT000006070721/.

4. Nimetske tsyvilne ulozhennia (Burgerliches Gesetzbuch) vid 01.01.1900 roku. Elektronnyi resurs. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/bgb/

5. Pro mizhnarodne pryvatne pravo: Zakon Respubliky Avstriia (Bundesrecht konsolidiert) vid 1978 roku. URL: https://www.ris.bka.gv.at/GeltendeFassung.wxe?Abfrage=Bundesnormen&Gesetzesnummer=10002426

6. Pro mizhnarodne pravo (Prawo prywatne mi^dzynarodowe): Zakon Polshchi vid 04.02.2011 roku. Elektronnyi resurs. URL: https://sip.lex.pl/akty-prawne/dzu-dziennik-ustaw/prawo-prywatne-miedzynarodowe- 17699007.

7. Federalnyi zakon pro mizhnarodne pryvatne pravo Shveitsarii (Schweizerisches Bundesgesetz uber das Volkerrecht). URL: https://www.bj.admin.ch/bj/de/home/staat/voelkerrecht.html.a

Размещено на Allbest.ru