Кримінальна відповідальність та профілактика корупції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальна відповідальність та профілактика корупції

Сирота Дмитро Іванович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри фундаментальних і галузевих юридичних наук, Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

Сергієнко Анфіса Сергіївна старший викладач кафедри фундаментальних і галузевих юридичних наук, Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

Даценко Людмила Євгеніївна старший викладач кафедри фундаментальних і галузевих юридичних наук, Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, м. Кременчук,

Анотація

корупція кримінальна відповідальність

Згубний вплив корупції на соціально-економічний розвиток будь-якої країни очевидний та беззаперечний. Метою статті є дослідження різних аспектів корупції, а саме незаконне збагачення, та визначення ефективних заходів з її профілактики та запобігання. В ході дослідження встановлено, що корупційні дії, відповідно до чинного законодавства України, є кримінально карним діянням. Визначено, що саме незаконне збагачення є найбільш поширеним злочином в українському політикумі вищої ланки та чинить фатальний вплив на демократичний розвиток нашої держави. Досліджено та актуалізовано історичні етапи становлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення в Україні, зокрема, що вказаний інститут зазнав багато реформаторських змін, однак так і не досягнув бажаної мети. Проведено оцінку показників Transparency International за 2022 рік щодо індексу сприйняття корупції у світі. Це дало змогу дійти висновку, що Україна рухається дуже повільними кроками на шляху викорінення цього соціально- негативного явища. Однак, за час воєнного стану з 24 лютого 2022 року Україна не погіршила свої показники та змогла піднятися на один бал, що дає можливість зробити висновок про непоширення корупційних явищ в особливий період. Водночас, у ході дослідження було встановлено, що профілактичні заходи є одним з найважливіших критеріїв, які здатні поступово знижувати рівень корупції в Україні. Також була дана оцінка окремим профілактичні заходи, які запропоновані у науковій літературі, та здійснено аналіз їх відповідності чинному законодавству. Встановлено, що декларативні заяви та наміри уповноважених осіб щодо боротьби з корупцією у державних органах не дають бажаних антикорупційних результатів, оскільки такі особи здебільшого знаходяться під впливом керівників таких органів. Також встановлено, що одним з найбільш дієвих способів профілактики корупції є цифрова трансформація державних послуг, коли будь-які дії посадовця щодо витрачання державних коштів перевіряються засобами різних електронних ресурсів та є загальнодоступними для громадськості й засобів масової інформації. Однак, впровадження таких цифрових можливостей, в свою чергу, залежить від управлінських рішень чиновників.

Ключові слова: антикорупційні цифрові інновації, корупція, кримінальна відповідальність, профілактика, незаконне збагачення.

Abstract

Syrota Dmytro Ivanovych PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Fundamental and Branch Legal Sciences, Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University, Kremenchuk

Serhienko Anfisa Serhiivna Senior Teacher of the Department of Fundamental and Branch Legal Sciences, Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University, Kremenchuk,

Datsenko Liudmyla Yevheniivna Senior Teacher of the Department of Fundamental and Branch Legal Sciences, Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University, Kremenchuk

CRIMINAL LIABILITY AND PREVENTION OF CORRUPTION

The destructive impact of corruption on the socio-economic development of any country is evident and irrefutable. The purpose of this article is to explore various aspects of corruption, particularly illegal enrichment, and to identify effective measures for its prevention and deterrence. The research establishes that corrupt actions, according to the current legislation of Ukraine, constitute a criminal offense. It is identified that illegal enrichment is the most widespread crime in the higher echelons of Ukrainian politics, exerting a detrimental influence on the democratic development of our state. The historical stages of the formation of criminal liability for illegal enrichment in Ukraine are examined and updated, indicating that the institution has undergone many reformative changes but has not yet achieved its desired goal. An assessment of Transparency International's indicators for the Corruption Perceptions Index in 2022 was conducted. This led to the conclusion that Ukraine is progressing very slowly in the eradication of this socially negative phenomenon. However, during the state of war declared on February 24, 2022, Ukraine did not worsen its indicators and managed to increase by one point, allowing the conclusion of the non-proliferation of corrupt practices in a specific period. At the same time, the research established that preventive measures are one of the most important criteria capable of gradually reducing the level of corruption in Ukraine. An evaluation was also given to specific preventive measures proposed in scientific literature, and an analysis of their compliance with current legislation was carried out. It is found that declarative statements and intentions of authorized persons regarding the fight against corruption in state institutions do not yield the desired anti-corruption results, as these individuals are often under the influence of the leaders of such institutions. It is also established that one of the most effective ways to prevent corruption is through the digital transformation of public services, where any actions of officials regarding the expenditure of public funds are verified through various electronic resources and are made publicly accessible to the public and media. However, the implementation of such digital capabilities, in turn, depends on the managerial decisions of officials.

Keywords: anti-corruption digital innovations, corruption, criminal liability, prevention, illegal enrichment.

Постановка проблеми

Корупційні прояви у суспільно-політичному житті є основними деструктивним елементом, який загрожує нормальному економічному розвитку суспільства, оскільки корупційні схеми поглинають грошові потоки, що за своїм призначенням мали бути витрачені на потреби громадян та загальний економічний розвиток держави. Корупція у різних проявах існує навіть у самих розвинених країнах світу та постійно змінює свої форми й прояви, тому вивчення даної проблематики потребує постійного продовження й поглиблення. По мірі розвитку суспільства в умовах стрімкої цифрової трансформації постійно виникають нові виклики, що пов'язані з корупційними діями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема корупції як явища, кримінальної відповідальності за корупційні діяння та визначення профілактичних заходів у боротьбі з цим деструктивним явищем, є одним з найбільш обговорюваних питань у наукових колах.

Адже корупція прямо чи опосередковано впливає на життєдіяльність кожного громадянина та суспільства в цілому. Так, З. Живко та В. Гура досліджували тему корупції в Україні у порівнянні з досвідом інших країн [1]. І. Юрчишин [2], А. Фаріон-Мельник та Ю. Мельник [3] досліджували питання саме незаконного збагачення та кримінальної відповідальності за такі протиправні діяння.

Кримінологічну характеристику профілактики корупційних злочинів у своєму дослідженні здійснили В. Біла та Л. Кулик [4], а також М. Кікалішвілі [5]. Напрямки протидії корупційним діянням у своєму дослідженні запропонував А. Мошинін [6].

Метою даної статті є дослідження теми корупції та генезису кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а також визначення дієвих профілактичних заходів, які запобігають вчиненню корупційних діянь. Відповідно завданням даного дослідження є порівняльний аналіз діючих профілактичних антикорупційних заходів та виділення серед них тих, які демонструють реальні результати.

Виклад основного матеріалу

Корупційні дії створюють загрози не лише для економіці та соціальному розвитку суспільства, але й безпеці держави. Військова агресія росії проти України також є наслідком корупційних явищ, адже за часів незалежності окремі політики, які були задіяні країною-агресором у корупційних схемах, неупинно знижували боєздатність збройних сил і спроможність здійснювати військовий опір. Результати цих корупційних діянь сьогодні сповна відчувають на собі не тільки всі громадяни України, але й громадяни багатьох країн світу.

Як вірно зауважили З. Живко та В. Гура, втрати від корупції можна поділити на прямі та непрямі [1]. Схема деструктивного впливу на економіку внаслідок корупційних втрат проілюстровано на рисунку 1.

Рис. 1. Види корупційних втрат Джерело: розробка авторів на основі [1].

Корупція за своєю природою нерозривно пов'язана з організованою злочинністю. Проникаючи у всі шари суспільно-політичного життя, корупція дезорганізовує органи державної влади, коли просуває у ряди політикуму «своїх» людей, які зможуть лобіювати бізнес-інтереси лідерів злочинних угрупувань. Корупція також сприяє розширенню тіньової економіки, нездатності держави впливати на економічну ситуацію у країні та згодом руйнує більшість ринкових механізмів. Отже, країни з високим рівнем корупції втрачають інвестиційну привабливість збоку іноземні інвестори. Все це призводить до соціальної напруги та загальної недовіри до держави зі сторони населення [1; 6].

За даними Організації об'єднаних націй (ООН) економічні втрати від корупції у світі сягають 2,6 трильйона доларів США, що перевищує 5% глобального валового внутрішнього продукту (ВВП.) При цьому, обсяг хабарництва у світовому вимірі становить один трильйон доларів США на рік. На жаль, у цій негативній статистиці Україна займає одне з панівних місць [1].

Так, згідно з дослідженнями Transparency International у 2022 році Україна за рівнем корупції посіла 116 місце з 180 країн, отримавши 33 бали зі 100 можливих при розрахунку Індексу сприйняття корупції. Однак, хоча цей показник і зріс на один бал у порівнянні з попереднім роком, рівень корупції в нашій країні залишається зависоким. Так само як і Україна, 33 бали за результатами 2022 року мають: Алжир, Ангола, Замбія, Монголія, Сальвадор та Філіппіни. При цьому, Гамбія, Індонезія, Малаві, Непал, Сьєрра-Леоне випереджають нас на один бал. Вищий рівень корупції, та відповідно 28 балів у Індексі сприйняття корупції, продемонструвала росія, втративши один бал у порівнянні з 2021 роком [7].

Одним із основних правових інструментів боротьби з корупцією є саме кримінальна відповідальність, яка полягає у превентивних та каральних заходах.

Корупційними кримінальними правопорушеннями, відповідно до примітки до статті 45 Кримінального кодексу України (далі - КК України), вважаються: кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368 - 369-2 КК України, а у випадку вчинення злочинів шляхом зловживання службовим становищем передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України. Кримінальними правопорушеннями, що пов'язані з корупцією, вважаються правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 КК України. Безумовно корупційними у розумінні ст. 45 КК України є кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією та визначені у ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368 - 369-2 КК України [8].

Зазначені вище норми закону визначають відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, перевищення службових повноважень, службове підроблення, службову недбалість тощо, які як окремо, так і у сукупності можуть мати ознаки корупційного злочину. Однак особливої уваги заслуговує саме відповідальність за незаконне збагачення, оскільки саме це кримінально карне діяння є ключовим фактором, що спричиняє стагнацію соціально-економічного розвитку держави та її занепаду.

Загалом крізь ретроспективу становлення інституту кримінальної відповідальності за незаконне збагачення можна виділити наступні етапи її розвитку.

> Перший етап: ратифікація Україною у 2006 р. Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003 р. Ратифікація вказаного міжнародно-правового акту дала можливість Україні надалі криміналізувати незаконне збагачення.

> Другий етап: криміналізація незаконного збагачення. У 2011 році КК України було доповнено статтею 368-2, яка визначала незаконне збагачення як «одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва (незаконне збагачення)». Частина 2 вказаної статті визначала кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.

> Третій етап: прийняття Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 р. На цьому етапі починається формування нової системи антикорупційних органів, розпочалося впровадження системи електронного декларування.

> Четвертий етап: визнання неконституційною ст. 368-2 КК України. Так, Конституційний суд своїм Рішенням від 26.02.2019 р. № 1-р/2019 скасував її дію, оскільки вказана стаття не відповідала принципу юридичної визначеності як складової частини конституційного принципу верховенства права. Вказане рішення по суті декриміналізувало незаконне збагачення, що викликало суспільно-політичний резонанс, зокрема, і на міжнародному рівні.

> П'ятий етап: доповнення наприкінці 2019 р. КК України статтею 368-5. Повернення механізмів кримінальної відповідальності за корупційні діяння було обов'язковою вимогою міжнародних партнерів. Означена стаття запроваджувала можливість стягувати на користь держави активи осіб, що були уповноважені виконувати функції держави, якщо ті не могли довести законність набуття таких активів [2].

Саме стаття 368-5 КК України потребує більш детального аналізу, оскільки її прийняття відновило кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні після прийняття згаданого вище рішення Конституційного суду України.

Так, у вказаної статті під незаконним збагаченням розуміється набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи. При цьому згідно частини 2 ст. 268-5 КК України під набуттям активів слід розуміти «набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними» [8].

Однак, повернення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення не призвело до суттєвого покращення ситуації із корупцією в Україні. Зокрема, проблемним моментом виявилося розмежування між хабарем та незаконним збагаченням. Умовою ідентифікації хабарництва є обов'язкова наявність двох сторін: особи, яка дає хабар, та особи, що його отримує. В такому випадку відбувається взаємодія з особою, яка використовує службове становище для отримання неправомірної вигоди, і такі складові злочину досить легко доводяться. На відміну від хабарництва, довести факт незаконного збагачення набагато складніше, адже основною ознакою цього злочину є лише збільшення активів. При цьому, строк такого збільшення не визначено у законі, в результаті чого особа може встигнути реалізувати активи, що були примножені незаконним шляхом, або передати їх іншим особам, чи здійснювати управління власними активами через третіх осіб [3].

Передумовою притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що підозрюються у незаконному збагаченні, має бути детальне встановлення такої особи, яке полягає зокрема у наступному.

> Встановлення бібліографічних даних ймовірного злочинця: освіта, досвід роботи, сімейні зв'язки, наявність розлучень тощо. Остання обставина дуже часто відіграє вагому роль, оскільки фіктивні розлучення дають змогу передавати активи іншому подружжю, не привертаючи до себе уваги. Також мають бути встановлені обставини набуття повноважень, які спрямовані на виконання функцій держави. Особлива увага має бути приділена джерелам доходів означених осіб. Інформація щодо джерел доходів встановлюється з системного аналізу декларацій за весь період перебування такої особи на державній службі, також дані про наявність активів перевіряються засобами різноманітних державних реєстрів. Ключовим у доведенні факту незаконного збагачення є і встановлення відомостей щодо особистих витрат підозрюваного. Адже дуже часто задекларовані доходи не співпадають з реальним способом життя осіб, що були уповноважені на виконання функцій держави.

> Встановлення даних про близьких родичів ймовірного злочинця. Встановлення таких даних нерідко є єдиним способом доведення вини. Зокрема, встановленню підлягають: відомості щодо способу життя таких осіб; джерела їх фінансових надходжень; банківські операції у певний проміжок часу; юридичний статус по відношенню до особи, яка уповноважена на виконання функцій держави.

> Встановлення даних про фізичних осіб які перебувають під впливом осіб уповноважених на виконання функцій держави. Встановлюються дані, щодо ймовірних зав'язків та взаємної зацікавленості у незаконній співпраці, зокрема встановлюються демографічні дані, дані щодо місця проживання ймовірних родинних зав'язків тощо.

> Встановлення даних про юридичних осіб. Встановлення взаємозв'язків підозрюваного, який виконує функції держави, засобами аналізу організаційно-правової структури певної юридичної особи, її засновників, інвесторів, бенефіціарів тощо. Перевіряється інформація, щодо міграції активів, руху по банківських рахунках та безпосередньої дотичності з особою підозрюваною при незаконному збагаченні [9].

Встановлення зазначених вище обставин дає можливість кваліфікувати діяння особи як такі, що підпадають або не підпадають під кримінально карні корупційні правопорушення.

У контексті досліджуваної теми актуальним є питання реальних показників у боротьбі з корупцією та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за такі діяння. Так, згідно зі звітом Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) за І півріччя 2023 року було повідомлено про підозру 137 особам, направлено до суду 58 обвинувальних актів щодо 147 осіб [10].

Загалом 2023 рік став досить успішним у викритті корупціонерів вищої ланки. Зокрема, детективами НАБУ було викрито схему у сприянні укладенню договорів на закупівлю обладнання та техніки, у якій був задіяний заступник Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури. Чиновник був затриманий в ході отримання хабаря у розмірі 400 тис. дол. США. Також, детективами НАБУ та спеціальної антикорупційної прокуратури (далі - САП) було виявлено злочинну схему розкрадання державних коштів організовану посадовими особами Фонду держмайна України. Учасники вказаної схеми впродовж 2019-2021 років заволоділи понад 500 млн грн коштів АТ «Одеський припортовий завод» та АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія». Не менш гучним стало викриття у травні 2023 року схеми підкупу керівництва Верховного Суду. Загалом, економічний ефект від антикорупційної діяльності за І півріччя 2023 року склав понад 1,67 млрд грн [10].

Знищення корупції є ключовою проблемою України, адже це явище вкоренилося в українському соціумі на ментальному рівні. Однак, чи може ця проблема зникнути повністю? Фундаментальні дослідження вказують на те, що в тих чи інших проявах корупція існує навіть у найбільш розвинених демократичних державах, а різниця полягає лише ступені її поширення. Тому важливим аспектом є впровадження дієвих профілактичних механізмів, які будуть протидіяти корупційним злочинам, а точніше, запобігати їм. Сюди можна віднести і виховання правосвідомості дітей та молоді, зокрема, формування нетерпимого їх відношення до найдрібніших корупційних дій та розширення каральних заходів.

Розглядаючи теоретичні аспекти заходів із запобігання корупції кримінологічна наука виділяє наступні індивідуальні профілактичні методи.

> Метод переконання - полягає у роз'ясненні та формуванні розуміння про те, що будь-які корупційні прояви є неприйнятними. Метод переконання та формування нетерпимого відношення до корупційних дій є найбільш ефективним з раннього підліткового віку. Цей метод може бути реалізований через проведення лекцій, організацію круглих столів, видання наукових статей, формування певних локальних актів роботодавця, які визначають етичну поведінку державного службовця, антикорупційна пропаганда засобами ЗМІ. Означений метод характеризується, зокрема, і використанням засобів психологічного впливу на підсвідомість особи.

> Метод допомоги - полягає у певних адаптивних діях, які направлені на недопущення потрапляння нового учасника до корупційних схем. Так, якщо особа після влаштування на нову роботу розуміє, що вона потрапила у корупційне середовище, і може продовжити працювати там лише за умови участі у цих корупційних схемах, але не бажає займатися корупційною діяльністю, то по відношенню до такої особи має застосовуватись саме метод допомоги.

> Метод санкції (примусу) - найчастіше застосовуваний метод, який полягає у накладанні певних обмежень, штрафів або арешту. Цей метод є найбільш стримуючим елементом для осіб, що потенційно схильні до коруп- ційних злочинів, оскільки страх формує фундамент до самозбереження [4; 5].

У наукових колах виникають дискусії, щодо фактичних попереджувальних заходів, які можуть запобігти виникненню корупційних злочинів (табл. 1).

Таблиця 1Засоби запобігання корупційним діям

Джерело: розробка авторів на основі [6].

Оцінюючи зазначені вище попереджувальні заходи, не можна погодитись із їх беззаперечною реальною дієвістю. Наприклад, створення окремих підрозділів чи посад, які будуть займатися розслідуванням та викриттям випадків корупції не матиме ніякого сенсу, якщо такі особи будуть підпорядковуватись керівнику структури у якій працюють. Наразі відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про запобігання корупції» у органах державної влади, місцевого самоврядування на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління державного органу утворюються (визначаються) уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції. Завданням таких осіб (підрозділів) є здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції. При цьому відповідно до частини 3 згаданої статті Закону такі уповноважені особи (підрозділи) підконтрольні керівнику відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування [11].

Тому, питання доцільності функціонування таких посад чи підрозділів є сумнівним, оскільки вони перебувають під безпосереднім впливом потенційних корупціонерів. Тому такі посади можуть мати сенс у випадку безпосереднього підпорядкування уповноважених осіб з питань викриття корупції органам НАБУ, та прямої їх зацікавленості у викритті корупційних злочинів.

Аналогічна ситуація існує із викривачами корупції. Так, відповідно до статті 51-1 Закону України «Про запобігання корупції», інформація про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, отримана через регулярні канали повідомлення такої інформації, вноситься до Єдиного порталу повідомлень викривачів, уповноваженими на це особами відповідних суб'єктів [11].

Таким чином, викривачі корупції у процесі викриття повинні комунікувати з уповноваженими особами з питань запобігання корупції, які, у свою чергу, перебувають у сфері впливу керівників організацій, де вони працюють. Така послідовність взаємодії є стримуючим фактором у викритті корупції, оскільки викривачі ризикують втратити своє робоче місце, або ж бути підданими мобінгу.

Таким чином, викриття корупції матиме сенс у разі налагодження прямих каналів комунікації викривачів корупції з органами НАБУ або САП без посередництва осіб, які безпосередньо перебувають під керівним впливом осіб, що уповноважені на виконання функцій держави.

Найбільш дієвим профілактичним засобом, із наведених у таблиці 1, варто виділити «прозорість управлінських послуг». Від початку децентралі- заційних процесів та масового створення центрів надання адміністративних послуг отримувачі таких послуг визнають значне спрощення у низці процедур певних державних реєстрацій, отриманні дозволів тощо. Проривом у цьому сегменті стала діджиталізація адміністративних послуг. Засобами певних електронних програм та мобільних застосунків можливе отримання окремих документів не виходячи з власного кабінету або дому. Недоліком вказаного засобу є те, що він не охоплює потенційних корупційних злочинців вищої ланки.

До профілактичних заходів слід віднести і антикорупційні цифрові інновації, за допомогою яких знижується корупційний вплив зацікавлених осіб.

> Prozoro - електронна система публічних закупівель, яка надає рівний доступ усім підприємцям. Засоби даної системи дозволяють громадськості контролювати витрати коштів платників податків, тим самим знижувати корупційні ризики. У 2020 році систему публічних закупівель визнали найбільш прозорою системою у світі.

> Prozoro продажі - електронна система онлайн-аукціонів продажу та здачі в оренду майна. За оцінками Світового Банку Prozoro продажі має позитивний вплив на ринок землі та знижує корупційну складову у цьому сегменті.

> eHealth - електронна система охорони здоров'я, засобами якої здійснюється автоматизація обліку медичних послуг. Вона дає змогу громадянам отримувати медичні послуги онлайн, зокрема, записатися до лікаря чи отримати електронний рецепт. Засобами вказаної електронної системи знизилися корупційні складові у закладах охорони здоров'я.

> Spending - веб-портал, який містить інформацію щодо використання публічних коштів та транзакції по них із зазначенням призначення платежу та отримувачів.

> Система е-декларування - система, за допомогою якої громадськість має доступ до інформації щодо майнового стану чиновників. Саме інформація з декларацій після її громадського розголосу стала каталізатором багатьох антикорупційних розслідувань. Е-декларування розкриває реальні статки високопосадовців та сприяє розслідуванням й винесенню реальних вироків ро корупційним злочинам. Однак, на час воєнного стану декларування зробили добровільним, що не сприяє прогресу у антикорупційній боротьбі [7].

Загалом, беручи до уваги низку гучних розслідувань, які починалися саме з розголосу певної інформації у ЗМІ, одним із дієвих засобів профілактики корупції можна виділити відкриття даних, які не шкодять інтересам безпеки та оборони. У цьому контексті беззаперечно необхідним є відновлення подання е-декларацій, щоб громадськість мала доступ до інформації щодо статків держслужбовців.

Висновки

В умовах сьогодення одним із найбільших прагнень нашої держави є вступ до Європейського Союзу. Однак саме прогрес у боротьбі з корупцією є ключовою перепоною у євроінтеграційних процесах нашої держави, адже корупція глибоко проникла у всі державні інституції. Під час дослідження було встановлено, що корупція є кримінально карним діянням, зокрема, КК України налічує 14 статей, які передбачають види корупційних злочинів та відповідальність за них. У фокусі даного дослідження було надання окремої оцінки саме корупційному діянню у вигляді незаконного збагачення. Було досліджено, що інститут кримінальної відповідальності за незаконне збагачення пройшов 5 етапів свого становлення, однак, так і не дав відчутних результатів у боротьбі з корупцією [12].

Встановлено, що діючий Закон України «Про протидію корупції» не став ефективним інструментом, а декларативні профілактичні заходи не дають бажаних результатів, оскільки не охоплюють всієї проблематики. Відсутність реальної протидії корупції підтверджується, зокрема, і даними Індексу сприйняття корупції, адже за останні 10 років Україна у рейтингу піднялася лише на 8 балів. Тобто, жодні нововведення щодо посилення кримінальної відповідальності чи профілактичних дій з недопущення корупції не дали такого результату, аби Україна покинула коло найбільш корумпованих країн світу. Гучні викриття корупційних злочинів у 2023 році створюють потенціал для покращення позиції України на світовій арені у питаннях боротьби з корупцією. У цьому напрямку сьогодні вже існують дієві механізми, які здатні запобігти корупційним злочинам - антикорупційні цифрові інновації, саме вони максимально виключають людський фактор з багатьох корупційних схем. Тому подальші наукові розвідки повинні зосередитись на дослідженні проблем впровадження цифрових інновацій як засобів профілактики та боротьби з корупцією.

Література

1. Zhyvko, Z., & Hura, V. (2023). Riven koruptsii v Ukraini za mizhnarodnymy otsinkamy [The level of corruption in Ukraine according to international estimates]. Scientific Notes of the University ”KROK”, (1(69), 78-85. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2022-69-78-85 [in Ukrainian].

2. Yurchyshyn, I. B. (2020). Henezys kryminalnoi vidpovidalnosti za nezakonne zbahachennia v Ukraini [The genesis of criminal responsibility for illicit enrichment in Ukraine]. Subcarpathian Law Herald, (1(30), 182-187. https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).542 [in Ukrainian].

3. Farion-Melnyk, A., & Melnyk, Yu. (2023). Okremi aspekty doslidzhennia fenomena nezakonnoho zbahachennia v Ukraini [The separate aspects of investigation the illegal enrichment in Ukraine]. Actual Problems of Law, (1(33), 221-226. https://doi.org/10.35774/app2023.01.221 [in Ukrainian].

4. Bila, V. M., & Kulik L. M. (2022). Kryminolohichna profilaktyka koruptsiinykh zlochyniv [Criminological prevention of corruption crimes]. In Kryminalno-pravovi, kryminolohichni ta kryminalno-vykonavchi zakhody poperedzhennia zlochynnosti [Criminal legal, criminological, and criminal executive measures for the prevention of crime] (рр. 156-159). Odesa State University of Internal Affairs. http://surl.li/namag [in Ukrainian].

5. Kikalishvili, M. V. (2022). Metody indyvidualnoi profilaktyky koruptsiinykh zlochyniv [Methods of individual prevention corruption crimes]. Kyiv Law Bulletin, (1), 25-33. https://doi.org/10.32782/klj-2022-1.04 [in Ukrainian].

6. Moshnin A. (2022). Koruptsiia u suchasnii Ukraini: Stan ta napriamky protydii [Current problems of information security in Ukraine and prospective directions for their solution]. Scientific Works of Interregional Academy of Personnel Management. Political Sciences and Public Management, (2(62), 106-110. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-2(62)-16 [in Ukrainian].

7. Transparency International Ukraine. (2022). Indeks spryiniattia koruptsii - 2022 [Corruption perception index - 2022]. http://surl.li/mdnvr [in Ukrainian].

8. Kryminalnyi kodeks Ukrainy [Criminal Code of Ukraine], No. 2341-III. (2001). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text [in Ukrainian].

9. Svanadze L. P. (2023). Vidomosti pro osobu zlochyntsia, shcho pidliahaiut vstanovlenniu v khodi dosudovoho rozsliduvannia nezakonnoho zbahachennia [Information on the identity of the criminal to be established during the pre-judicial investigation of illegal enrichment]. Scientific Journal of the M. P. Dragomanov National Pedagogical University. Series 18. Law, (39), 44-50. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series18.2023.39.08 [in Ukrainian].

10. National Anti-Corruption Bureau of Ukraine. (2023). Zvit: Pershepivrichchia 2023 roku [Report: First half of 2023]. https://nabu.gov.ua/activity/reports/report-first-half-2023/ [in Ukrainian].

11. Zakon Ukrainy "Pro zapobihannia koruptsii" [Law of Ukraine "On Prevention of Corruption"], No. 1700-VT1. (2014). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text [in Ukrainian].

12. Sopilko I.M., Tokareva K.S. The genesis of scientific studies of the problem of determining the essence and content of the administrative and legal basis of the activity of law enforcement agencies. Science and technology today. No. 12 (26). 2023. P. 204-219. https://doi.org/ 10.52058/2786-6025-2023 -12(26)-204-219

Размещено на Allbest.ru