Державна служба як вид публічної служби: поняття, особливості, етапи проходження

Размещено на http://www.allbest.ru

Державна служба як вид публічної служби: поняття, особливості, етапи проходження

Запотоцька Олена Василівна -- доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Державного торговельно-економічного університету

Пустовіт Юлія Юріївна -

доцент кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Державного торговельно-економічного університету

В даній статті розкрито зміст, особливості та етапи проходження державної служби. Визначено місце державної служби в системі публічної служби.

Ключове місце в системі публічної влади займає державна служба. Зважаючи на особливості та специфічні рисами державної служби, то слід сказати, що працівники цієї сфери діяльності, які несуть службу виконуючи посадові обов 'язки, мають особливий адміністративно-правовий статус. Крім того, основним обов'язком державного службовця є правильне виконання поручених йому завдань, дотримуючи посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку.

державна публічна служба

Основними ознаками державної служби є високий ступінь професійності та публічності, а також політична неупередженість під час виконання покладених на службовця завдань та функцій. Ці основні ознаки відбиваються у принципах, яких має дотримуватися державний службовець у своїй діяльності. Тобто, державна служба є публічною професійною діяльністю нормативно-інструктивного характеру на принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. Наслідком реалізації зазначених принципів має стати така поведінка державних службовців, що відповідає очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства і громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод громадян.

Нормативно-правове регулювання сфери державної служби не обмежено лише положеннями Закону України «Про державну службу». В контексті можливості потрапляння на державну службу, процес її проходження та припинення важливе значення має законодавче врегульованість цих етапів. Проходження державної служби здійснюється на призначеній посаді за результатами проведення конкурсу. Тому класифікація посад є ключовою складовою системи проходження державної служби, що забезпечує визначення відносної цінності посади порівняно з іншими посадами на державній службі і закладає основу для встановлення справедливої і конкурентної системи оплати праці та впровадження ефективних інструментів управління персоналом на державній службі, які дозволяють здійснювати добір йутримання кваліфікованих працівників, об 'єктивно оцінювати діяльність державних службовців, сприяти їхньому професійному розвитку (визначати зміст і форми навчання та підвищення кваліфікації) і кар'єрному зростанню тощо.

Ключові слова: державна служба, публічна служба, службове право, нормативно-правове регулювання державної служби, державний службовець, юридична відповідальність.

Olena V. Zapototska --

doctor of juridical sciences, associate professor, professor of the Department of Administrative, Financial and Informational Law,

State Trade Economic University

Yuliia Yu. Pustovit -- associate professor of the Department of Administrative, Financial and Informational Law,

State Trade Economic University

O.V. Zapototska, Yu.Yu. Pustovit Civil Service as a Type of Public Service: Concepts, Features, Stages of Completion

This article describes the content, features and stages of public service. The place of civil service in the public service system is determined.

The key place in the system of public power is occupied by the civil service. Taking into account the peculiarities and specific features of the civil service, it should be said that the employees of this field of activity, who serve in the performance of official duties, have a special administrative and legal status. In addition, the main duty of a civil servant is to correctly perform the tasks assigned to him, observing the job description and the rules of the internal labor procedure.

The main characteristics of the civil service are a high degree ofprofessionalism and publicity, as well as political impartiality during the performance of the tasks and functions assigned to the official. These main features are reflected in the principles that a civil servant must follow in his activities. That is, public service is a public professional activity of a regulatory and instructional nature based on the principles of: service to the people of Ukraine; democracy and legality; humanism and socialjustice; the priority of human and citizen rights; professionalism, competence, initiative, honesty, dedication; personal responsibility for the performance of official duties and discipline; compliance with the rights and legitimate interests of local and regional self-government bodies; observance of the rights of enterprises, institutions and organizations, associations of citizens. The consequence of the implementation of these principles should be the behavior of civil servants that meets the expectations of the public and ensures the trust of society and citizens in the civil service, and promotes the realization of the rights and freedoms of citizens.

Normative and legal regulation of the sphere of public service is not limited only to the provisions of the Law of Ukraine "On Public Service ". In the context of the possibility of entering the civil service, the process of its completion and termination, the legislative regulation of these stages is of great importance. Completion of civil service is carried out in the appointed position based on the results of the competition. Therefore, the classification of positions is a key component of the civil service system, which ensures the determination of the relative value of the position compared to other positions in the civil service and lays the foundation for establishing a fair and competitive system of remuneration and the introduction of effective personnel management tools in the civil service, which allow selection and retention of qualified employees, objectively evaluate the activities of civil servants, promote their professional development (determine the content andforms of education and professional development) and career growth, etc.

Keywords: public service, public service, official law, legal regulation of public service, public servant, legal responsibility.

Постановка проблеми. Державна служба призначенням якої є задоволення, в першу чергу,

займає важливе місце у суспільстві, чужих потреб шляхом виконання визначених

завдання та дотримуючи відповідної політики. Будь-який процес, як-то проходження державної служби та будь-яка сфера діяльності, як-то державна служба як вид діяльності, які, відповідно, реалізується в межах публічного управління, потребують обов'язкового

правового врегулювання. В умовах економічної кризи спричиненою повномасштабним

військовим вторгненням роль і значення державної служби лише посилилося. Зокрема, в таких умовах має підвищитися рівень відповідальності державних службовців за виконання ними свої обов'язків, дотримуючи законодавства України та підтримуючи економіку держави. Криза створила складні проблеми, які сьогодні мають вирішувати державні службовці, а тому питання ефективності інституту державної служби, процесу її проходження, відповідальності за реалізацію покладених законодавством

обов'язків тощо є актуальними як ніколи.

Аналіз останніх досліджень і

публікацій. Особливості державної служби та правове врегулювання даного виду публічної служби є досить складним та багатогранним завданням. Тому дана тема знайшла широке відображення у вітчизняних і зарубіжних публікаціях. Так, Владовська К. досліджувала питання про правову природу поняття «публічна служба» у законодавстві України та в адміністративно-правовій доктрині, а Дрозд О.Ю. питання проходження державної служби в Україні як складову предмета адміністративно- правового регулювання. У свою чергу К.О. Ващенко, І.Б. Коліушко, В.П. Тимощук, В.А. Дерець та інші дали науково практичну оцінку законодавства України про державну службу.

Виклад основного матеріалу. Державна служба покликана забезпечувати реалізацію державних завдань та функцій. З розвитком соціально-економічних відносин роль державної служби у суспільстві певним чином було модифіковано. Вимога сучасної публічної служби полягає у тому, що державна служба має здійснюватися прозоро, що безпосередньо пов'язано із ступенем відкритістю відповідних державних структур, які вже довгий час вважаються забюрократизованими та такі, що врегульовані застарілими нормативно-

правовими документами. Це викликало проблеми щодо визначення місця державної служби в системі публічної служби. Дійшло навіть до того, що ці поняття почали вважати тотожними. Все ж таки, підтримуємо думку більшості науковців, що публічна служба є ширшим поняття, ніж державна служба. Тому будемо розглядати державну службу як один з видів публічної служби.

Відповідно статті 4 пункту 17 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що публічна служба -- це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування [1].

З огляду на твердження законодавця одним з основних видів публічної служби слід вважати безпосередньо державну службу, муніципальну служба, тобто в органах місцевого самоврядування, а також мілітаризовану та службу професійного апарату чиновників. Слід підкреслити, що, як правило, останній вид ототожнюють із цивільною службою.

Існуючі види служби та посад створюють відмінності за якими можна відокремити державну та публічну служби. Зокрема, Владовська К. зауважує, що, якщо до державної служби відноситься адміністративна та спеціалізована служба, в тому числі служба у правоохоронних органах та військових формуваннях, то до публічної служби додатково відноситься служба на політичних, в тому числі виборних посадах, служба у корпоративних утвореннях та громадських формуваннях, за умови делегування їм повноважень державних органів або органів місцевого самоврядування відповідно до положень законів України [2, с. 127].

Продовжуючи розглядати публічну службу як систему, що охоплює інші види державної служби, то слід виокремити типи посад в органах державної влади. Всі посади в органах державної влади поділяються на адміністративні, політичні, патронатні. Ці типи посад виокремлено і відповідно до Указу Президента України «Про Стратегію реформування державної служби в Україні» від 14 квітня 2000 р. №599/2000 [3]. Відповідно до цього Указу:

до політичних посад мають бути віднесені посади Прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України та деякі інші посади, статус яких як політичних буде визначено законами України. Особи, які займатимуть політичні посади, повинні зосередитися на визначенні урядової політики, розв'язанні стратегічних проблем економічного і соціального розвитку суспільства та відповідної сфери управління і з цією метою мають бути звільненими від щоденних адміністративних справ та управління персоналом. Ці посади не повинні відноситися до категорій посад державних службовців, передбачених Законом України "Про державну службу" ( 3723-12 ), дія якого має поширюватися на них у частині, що не суперечитиме відповідним законам України.

Виконання функцій з організації та впровадження рішень міністра, прийнятих у межах законодавства, прийняття управлінських рішень щодо завдань, покладених на апарат міністерства, а також управління персоналом повинен здійснювати державний секретар міністерства. Ця посада має відноситися до адміністративних посад і бути вищою серед посад державних службовців міністерства.

до адміністративних посад мають належати також інші посади керівників, заступників керівників та спеціалістів, крім політичних і патронатних посад. Вони в установленому порядку віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Особи, які займатимуть ці посади, мають зберігати інституційну пам'ять, організаційний досвід, забезпечувати стабільну роботу органів державної влади відповідно до законодавства. Зміна керівників, структури та підпорядкування органів державної влади не може бути підставою для звільнення з посад державних службовців, які займають адміністративні посади в органах державної влади.

до патронатних посад відносяться посади радників, консультантів, помічників, прес-секретарів та інші посади, передбачені штатним розписом для організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності членів Кабінету Міністрів України, керівників органів державної влади. На посади патронатної служби відповідні керівники мають право самостійно добирати та приймати осіб поза конкурсом. Разом з тим посади патронатної служби в установленому порядку мають відноситися до відповідних категорій посад державних службовців. У разі необхідності на посади патронатної служби керівник може призначати на умовах контракту осіб, які не набувають статусу державних службовців.

Успіх соціально-економічних і політичних перетворень в нашій державі залежить, насамперед, від ефективної роботи органів державної влади всіх рівнів. Провідна роль у цих процесах належить посадовцям, які очолюють органи державної влади. Одна їх частина є політиками, інша - державними службовцями.

Поняття “державної служби” можна охарактеризувати як особливий вид професійної діяльності. В цьому контексті державний службовець -- це особа, яка на законних підставах обіймає посаду в державних органах влади. Слід особливо наголосити, що не будь-яка особа, що працює в державних органах влади чи організаціях, є державним службовцем. Державним службовцем людина стає тільки в тому випадку, коли вона працює на посаді державного службовця.

У вітчизняному законодавстві про державну службу зазначається, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ст. 1 ЗУ «Про державну службу») [4].

Основними ознаками державної служби є високий ступінь професійності та публічності, а також політична неупередженість під час виконання покладених на службовця завдань та функцій. Ці основні ознаки відбиваються у принципах, яких має дотримуватися державний службовець у своїй діяльності. Тобто, державна служба є публічною професійною діяльністю нормативно-інструктивного характеру на принципах: служіння народу України;

демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. Наслідком реалізації зазначених принципів має стати така поведінка державних службовців, що відповідає очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства і громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод громадян.

Особливості державної служби криються в правовому та соціальному статусі державного службовця. Адміністративно-правовий статус державних службовців складається з основних прав, обов'язків та обмежень для службовців. Основою для розгляду прав, обов'язків та обмежень державних службовців є положення Закону України «Про державну службу».

Основні права державних службовців: одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій необхідну інформацію з питань, що належать до їхньої компетенції; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, на участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; на соціальний і правовий захист відповідно до статусу.

Основні обов'язки державних службовців: додержання в роботі чинного законодавства; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; діяти в межах своїх повноважень.

Слід зазначити, що переліченні загальні обов'язки та права всіх державних службовців не є вичерпаними. Конкретні ж визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються в положеннях і посадових інструкціях, що затверджуються відповідними керівниками.

Доцільно в ракурсі розгляду адміністративно-правового статусу звертати увагу на обмеження, що виникають у особи, яка має намір стати або вже є державним службовцем. Обмеження державних службовців - це встановлені чинним законодавством певні обмеження (заборони), пов'язані з прийняттям, просуванням та припиненням державної служби, які мінімізують можливість учинення корупційних діянь та інших правопорушень.

Окрім правового статусу державний службовець має соціальний статус у суспільстві. І особливістю в цьому плані є соціальна роль, яку відіграє державний службовець, утілюючи в життя статусні приписи, оскільки це має значний вплив на дії та положення державного органу. Так, державний службовець, непрофесійно виконуючи роль керівника, знижує рівень як власного реального посадового статусу, так і статусу всієї системи в цілому. І навпаки - якісна реалізація покладених на службовця обов'язків, розширюючи власний рольовий набір при виконанні професійних дій з виходом за формальні межі, формує позитивний образ службовця і системи в цілому.

Проходження державної служби - це сукупність правочинів, які згідно чинного законодавства виникають у зв'язку із вступом на державну службу, зміною умов служби або її припиненням. Проходження державної служби включає вступ на службу (призначення на посаду), безпосередньо здійснення служби та припинення державної служби.

До основних принципів проходження державної служби можна віднести: єдність системи державної служби і дотримання конституційного закріплення положень щодо державної служби; законність; пріоритет прав та свобод, захист цих прав; рівний доступ до державної служби; єдність правових та організаційних правил державної служби, тобто законодавче закріплення єдиного підходу до організації державної служби; взаємозв'язок державної та муніципальної служби; відкритість державної служби та її доступність для громадського контролю, забезпечення

об'єктивною інформацією суспільства про діяльність державних службовців;

професійність, компетентність і патріотизм державних службовців тощо.

Основною цілю проходження державної служби є виконання посадових обов'язків, що відповідають задачам і функціям держави. Для реалізації цілі державних службовців наділяють спеціальним адміністративно-правовим статусом та соціальним статусом.

Здійснивши аналіз положень Закону України «Про державну службу» умовно можна виділити наступні етапи проходження державної служби, а саме: вступ на державну службу; призначення на посаду державної служби; прийняття присяги державного службовця; просування державного службовця по службі; проведення оцінювання результатів службової діяльності; підвищення рівня професійної компетентності державних службовців;

припинення державної служби.

Розкриємо їх зміст.

Вступ на державну службу. На цьому етапі здійснюється збір необхідної інформації щодо потенційного держслужбовця. Слід відзначити, що призначення на посаду державного службовця та підписання з ним контракту здійснюється на підставі отриманих результатів під час проведення конкурсу. Реалізація права на вступ гарантована законодавством, зокрема про державну службу. Таким чином, якщо особа досягла повноліття, вільно володіє державною мовою та якій присвоєно ступінь вищої освіти не нижче: 1) магістра - для посад категорій «А» і «Б»; 2) бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорії «В», то така особа може скористатися даним правом на вступ до державної служби.

Наступним етапом є призначення на посаду державної служби. На посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Відповідне рішення приймається:

на посаду державної служби категорії «А» - суб'єктом призначення, визначеним

Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, Законом України «Про державну службу» та іншими законами України;

на посади державної служби категорій «Б» і «В» - керівником державної служби.

Наступним етапом є прийняття присяги державного службовця. Особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця та з цього момент набуває статусу державного службовця. Також на цьому етапі державний службовець підтверджує, що він ознайомлений з посадовою інструкцією й правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Четвертим етапом процесу проходження державної служби є безпосередньо просування по службі. Рішення про просування приймається виходячи з того який ранг має державний службовець та яку посаду він займає. Отримати відповідний ран державний службовець може згідно порядку їх присвоєння, який визначений Кабінетом Міністрів України [5].

П'ятим етапом процесу проходження державної служби є оцінювання результатів службової діяльності. Як відомо, державний службовець у своїй діяльності має діяти відповідно поставлених, визначений завдань та обов'язків, які піддаються кількісним та якісним оцінкам, показникам ефективності та результативності, а також оцінки дотримання державним службовцем правил етичної поведінки, управління інтересом конфліктів та не вчиняти та запобігати проявам корупційної поведінки. На підставі такої оціни, яка має проводитись щороку, приймається рішення про просування по службі, надання премій, забезпечення кар'єрного заростання, а також виявлення потреби у підвищенні кваліфікації державного службовця.

Шостим етапом процесу проходження державної служби є підвищення рівня професійної компетенції. Відповідно до частин першої, другої та восьмої статті 48 Закону України «Про державну службу» та пункту 2 Порядку стажування державних службовців, затвердженого наказом Нацдержслужби від 3 березня 2016 року № 48 [6], державним

службовцям створюються умови для підвищення рівня професійної компетентності шляхом професійного навчання, яке проводиться постійно. Воно проводиться за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, через систему підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації, зокрема, в галузі знань «Публічне управління та адміністрування» у встановленому законодавством порядку в навчальних закладах, установах, організаціях незалежно від форми власності, які мають право надавати освітні послуги у тому числі за кордоном.

Сьомим етапом процесу проходження державної служби є її припинення. Державна служба припиняється:

у разі втрати права на державну службу або його обмеження;

у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби;

за ініціативою державного службовця або за угодою сторін;

за ініціативою суб'єкта призначення;

у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін;

у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку зі зміною її істотних умов;

у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади» [7].

Отже, процес проходження державної служби має багато етапів, які врегульовано чинним законодавством. Таким чином, словосполучення «проходження державної служби» охоплює коло питань, пов'язаних з просуванням по службі державних службовців, зміну істотних умов державної служби, службові відрядження, оцінювання результатів службової діяльності, оплату праці, робочий час, час відпочинку, службову дисципліну тощо [8].

Висновки

Ключове місце в системі публічної влади займає державна служба. Зважаючи на особливості та специфічні рисами державної служби, то слід сказати, що працівники цієї сфери діяльності, які несуть службу виконуючи посадові обов'язки, мають особливий адміністративно-правовий статус. Крім того, основним обов'язком державного службовця є правильне виконання поручених йому завдань, дотримуючи посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно можна констатувати, що регулювання сфери державної служби не обмежено лише положеннями Закону України «Про державну службу». В контексті можливості потрапляння на державну службу, процес її проходження та припинення важливе значення має законодавче врегульованість цих етапів. Проходження державної служби здійснюється на призначеній посаді за результатами проведення конкурсу. Тому класифікація посад є ключовою складовою системи проходження державної служби, що забезпечує визначення відносної цінності посади порівняно з іншими посадами на державній службі і закладає основу для встановлення справедливої і конкурентної системи оплати праці та впровадження ефективних інструментів управління персоналом на державній службі, які дозволяють здійснювати добір й утримання кваліфікованих працівників, об'єктивно оцінювати діяльність державних службовців, сприяти їхньому професійному розвитку (визначати зміст і форми навчання та підвищення кваліфікації) і кар'єрному зростанню тощо.

Список використаних джерел

Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 липня 2005 року № 2747IV. Верховна Рада України. 2005. № 35-36, № 37. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2747-15#Text

Владовська К. До питання про правову природу поняття «публічна служба» у законодавстві України та в адміністративно-правовій доктрині. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. №2. C. 124-128.

Про Стратегію реформування системи державної служби в України: Указ Президента України від 14 квітня 2000 року № 599/2000. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/599/2000.

Про державну службу: Закон України від 2016 року № 889-VIII. URL: https://za-

kon.rada.gov.ua/l aws/show/889-19#Text.

Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями. Постанова КМУ від 20 квітня 2016 р. № 306. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/306-2016-%D0%BF#Text.

Про затвердження Порядку стажування державних службовців: наказ Національного агентства України з питань державної служби від 03.03. 2016 № 48. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0439- 16/paran13#n13.

Про очищення влади: Закон України від 16.09.2014 № 1682-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 44. С. 2041.

Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну службу» / Ред. кол.: К.О. Ващенко, І.Б. Коліушко, В.П. Тимощук, В.А. Дерець (відп. ред.). К.: ФОП Москаленко О.М., 2017. 796 с.

References

Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 6 lypnia 2005 roku № 2747-IV. Verkhovna Rada Ukrainy. 2005. № 35-36, № 37. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2747-15#Text

Vladovska K. Do pytannia pro pravovu pryrodu poniattia “publichna sluzhba” u zakonodavstvi Ukrainy ta v administratyvno-pravovii doktryni. Analitychno-porivnialnepravoznavstvo. 2022. №2. C. 124-128.

Pro Stratehiiu reformuvannia systemy derzhavnoi sluzhby v Ukrainy: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 14 kvitnia 2000 roku № 599/2000. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/599/2000.

Pro derzhavnu sluzhbu: Zakon Ukrainy vid 2016 roku № 889-VIII. URL: https://za-

kon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text.

Pytannia prysvoiennia ranhiv derzhavnykh sluzhbovtsiv ta spivvidnoshennia mizh ranhamy derzhavnykh sluzhbovtsiv i ranhamy posadovykh osib mistsevoho samovriaduvannia, viiskovymy zvanniamy, dyplomatychnymy ranhamy ta inshymy spetsialnymy zvanniamy. Postanova KMU vid 20 kvitnia 2016 r. № 306. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/306-2016-%D0%BF#Text.

Pro zatverdzhennia Poriadku stazhuvannia derzhavnykh sluzhbovtsiv: nakaz Natsionalnoho ahentstva Ukrainy z pytan derzhavnoi sluzhby vid 03.03. 2016 № 48. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0439- 16/paran13#n13.

Pro ochyshchennia vlady: Zakon Ukrainy vid 16.09.2014 № 1682-VII. Vidomosti Verkhovnoi Rady. 2014. № 44. S. 2041.

Naukovo-praktychnyi komentar do Zakonu Ukrainy “Pro derzhavnu sluzhbu” / Red. kol.: K.O. Vashchenko, I.B. Koliushko, V.P. Tymoshchuk, V.A. Derets (vidp. red.). K.: FOP Moskalenko O.M., 2017. 796 s.

Размещено на Allbest.ru