Організаційно-правові засади забезпечення транспортної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет інфраструктури та технологій

Юридичний факультет

Організаційно-правові засади забезпечення транспортної безпеки

Беззубов Дмитро Олександрович

доктор юридичних наук, професор

академік Міжнародної кадрової академії

завідувач кафедри конституційного

та адміністративного права

Юридичного факультету

Синиця Вікторія Тарасівна

студентка 3 курсу

Анотація

національний безпека транспортний правоохоронний

Стаття розглядає різні аспекти транспортної безпеки, зокрема безпеку вантажів, функціонування та експлуатації об'єктів і транспортних засобів, економічну, екологічну, інформаційну, пожежну, санітарну, хімічну, бактеріологічну, ядерну та радіаційну безпеку. Автори визначають поняття «безпека транспортного перевезення» як активну діяльність, спрямовану на мінімізацію ризиків та небезпек при перевезенні пасажирів. В статті висвітлюється важливість чіткого та правильного функціонування всіх видів транспорту для забезпечення національної безпеки, а також зазначається, що логістичні коридори є основним елементом для військового забезпечення національної безпеки. Автори статті також розглядають безпеку перевезень вантажів, багажу та вантажобагажу, яка включає діяльність органів державної влади та правоохоронних органів. Підкреслюється важливість чіткого визначення ролі, місця та відповідальності правоохоронних органів у забезпеченні транспортної безпеки. Особлива увага приділяється необхідності розробки та впровадження ефективних стратегій мобілізаційної готовності галузей транспортного комплексу, як ключового чинника забезпечення всіх аспектів безпеки в транспортній діяльності.

В статті детально проаналізовано можливі виклики, з якими можуть зіткнутися країни у вирішенні завдань щодо забезпечення безпеки транспортних коридорів. Зазначається, що розвиток ефективної співпраці та координації між різними зацікавленими сторонами виступає ключовим фактором у подоланні цих викликів. Робота висвітлює важливі аспекти такої співпраці та наголошує на необхідності розробки та впровадження ефективних стратегій для забезпечення безпеки в транзитних маршрутах.

Загалом, в статті розкривається поняття транспортної безпеки та її значення для різних сторін інтересів, включаючи пасажирів, власників транспортних засобів, транспортний комплекс, економічний стан країни, а також інші важливі аспекти, що впливають на безпеку у сфері транспорту.

Ключові слова: транспортна безпека, санітарна безпека, хімічна безпека, бактеріологічна безпека, ядерна безпека, радіаційна безпека, мобілізаційна готовність, дорожньо-транспортні пригоди, ризик травм і смертельних випадків, правила, обмеження швидкості, учасники дорожнього руху, транспортний комплекс, інфраструктура, дорожній рух.

Dmytro O. Bezzubov -- Doctor of juridical sciences, professor, Academician of the International Human Resources Academy, Head of the Department of Constitutional and Administrative Law of the Law Faculty, the State University of Infrastructure and Technologies Kyiv

Viktoriia T. Synytsia -- 3rd year student of the Law Faculty, the State University of Infrastructure and Technologies Kyiv

Organizational and Legal Principles of Ensuring Transport Safety

Abstract

The article considers various aspects of transport security, in particular cargo security, operation and operation of facilities and vehicles, economic, environmental, informational, fire, sanitary, chemical, bacteriological, nuclear and radiation safety. The authors define the concept of ”safety of transportation” as an active activity aimed at minimizing risks and dangers during the transportation of passengers. The article highlights the importance of the clear and correct functioning of all types of transport for ensuring national security, and also notes that logistics corridors are the main element for the military provision of national security. The authors of the article also consider the security of transportation of goods, luggage and baggage, which includes the activities of state authorities and law enforcement agencies. The importance of clearly defining the role, place and responsibility of law enforcement agencies in ensuring transport safety is emphasized. Special attention is paid to the need to develop and implement effective strategies for mobilization readiness of the transport complex industries, as a key factor in ensuring all aspects of safety in transport activities.

The article analyzes in detail the possible challenges that countries may face in solving the tasks of ensuring the safety of transport corridors. It is noted that the development of effective cooperation and coordination between various stakeholders is a key factor in overcoming these challenges. The work highlights important aspects of such cooperation and emphasizes the need to develop and implement effective strategies to ensure security in transit routes.

In general, the article reveals the concept of transport safety and its importance for various stakeholders, including passengers, vehicle owners, the transport complex, the economic state of the country, as well as other important aspects that affect safety in the field of transport.

Keywords: transport safety, sanitary safety, chemical safety, bacteriological safety, nuclear safety, radiation safety, mobilization readiness, traffic accidents, risk of injuries and fatalities, rules, speed limits, road users, transport complex, infrastructure, road movement.

Постановка проблеми

Проблема, яка розглядається в цій науковій роботі це недостатній рівень транспортної безпеки в Україні. Відсутність єдиної політики забезпечення транспортної безпеки в державі та недосконалість вітчизняного законодавства у цій сфері є основними причинами цієї проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання, які стосуються забезпечення транспортної безпеки були предметом наукових досліджень Д.О. Беззубов, Г.П. Фердмана, Клепікова О.В., А.В. Володіна, С.С. Гончаренко, А.В. Ковтунова, В.А. Корзуна, А.Ф. Котляренко, П.В. Куренкова, В.А. Ламіна, А.Г. Мартинова, В.Ю. Малова, О.В. Соколової, В.А. Хмеля, Дзьобань О.П, Ліпкан В.А., Нижник Н.Р., Петрів І., Пилипчук В.І. Оніщенко, С. Жук, С. Мосов, П. Пригунов, М. Сунгуровський, О. Мельник, Іванец Г.І., Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, С.Г. Серьогіна, Л. Шипілова, Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк. та ін.

Мета статті

Мета статті полягає в системному вивченні та аналізі сучасних організаційних та правових механізмів, спрямованих на забезпечення безпеки в транспортній сфері. Стаття визначити ключові аспекти взаємодії між органами влади, галузевими структурами для досягнення оптимального рівня транспортної безпеки. Передбачається висвітлення сучасних викликів та можливостей для вдосконалення системи забезпечення безпеки через розвиток ефективних організаційних стратегій та вдосконалення правового регулювання в цій області.

Виклад основного матеріалу

Транспортна безпека в адміністративному праві є ключовим елементом національної безпеки. Саме чітке і правильне функціонування всіх видів транспорту дозволяє забезпечити національну безпеку в повному об'ємі. Логістичні коридори є основним елементом для військової складової забезпечення національної безпеки.

Практика протистояння військовій агресії після 2022 року доводить наскільки ефективне функціонування всіх видів транспорту є важливим з позиції проведення військових та гуманітарних операцій.

В функціонуванні транспорту одним із головних елементів є забезпечення безпеки функціонування транспорту.

Проблема транспортної безпеки знаходить своє відображення в працях українських таких вчених Г.П. Фердмана та Клепікова О.В. В своїх працях вони розглядають декілька аспектів такої діяльності.

Г.П. Фердман вважав, що транспортна безпека - це стан захищеності об'єктів транспортної інфраструктури, що дає змогу забезпечувати національну безпеку і національні інтереси в галузі транспортної діяльності, та її стійкості, здатність запобігати завданню шкоди здоров'ю і життю людей, збитку майну та навколишньому середовищу, мінімізувати загальнонаціональний економічний збиток у процесі транспортної діяльності[1].

У свій же час Клепікова О.В. сприймав поняття транспортної безпеки як засіб державного регулювання, що поєднується з виконанням відповідних цьому обов'язків суб'єктами господарювання.

На нашу думку, транспортна безпека - це стан, коли всі фізичні особи і товари, що переміщуються за необхідності діяльності юридичних осіб, а також всі учасники забезпечення такого переміщення, можуть здійснювати таку діяльність, без ризику для свого життя, здоров'я та економічних втрат.

З позиції внутрішнього аспекту забезпечення це включає в себе запобігання дорожнім аваріям, забезпечення безпеки вагонів громадського транспорту, технічну надійність транспортних засобів, а також забезпечення безпеки вантажів під час їх перевезення.

Транспортна безпека полягає в запобіганні аваріям та інцидентам на транспорті. Така діяльність з огляду на пріоритетність прав і свобод людини здійснюється шляхом створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення транспортних аварій і мінімізації їх наслідків. Під забезпеченням транспортної безпеки варто розуміти соціальний процес діяльності відповідних суб'єктів суспільних відносин із запобігання аваріям та інцидентам на транспорті.

Транспортна безпека спрямована на захист пасажирів, власників, одержувачів та перевізників вантажів, власників та користувачів транспортних засобів, транспортного комплексу та його працівників, економіки і бюджету країни, навколишнього середовища від загроз у транспортному комплексі. На нашу думку, транспортна безпека включає в себе наступні елементи: 1) безпечні для життя і здоров'я пасажирів умови проїзду (власне безпека); 2) безпека перевезень вантажів, багажу та вантажобагажу (безпека вантажів); 3) безпеку функціонування та експлуатації об'єктів і транспортних засобів (безпека транспорту); 4) економічну (в тому числі зовнішньоекономічну) безпеку; 5) екологічну безпеку; 6) інформаційну безпеку; 7) пожежну безпеку; 8) санітарну безпеку; 9) хімічну, бактеріологічну, ядерну, та радіаційну безпеку (галузеві види безпеки). Всі вище перераховані види безпеки в транспортній діяльності забезпечуються через мобілізаційну готовність галузей транспортного комплексу.

З позиції і логіки дослідження ми можемо запропонувати такі визначення цих напрямів транспортної безпеки: 1) безпека транспортного перевезення - це активна цілеспрямована діяльність органів виконавчої влади та посадових осіб, що спрямована на мінімізацію ризиків та небезпек при перевезенні пасажирів; 2) безпека перевезень вантажів, багажу та вантажобагажу - це діяльність органів державної влади та органів спеціальної компетенції (правоохоронних органів) щодо мінімізації втрат та пошкоджень вантажів, багажу та вантажобагажу при транспортному перевезенні; 3) безпеку транспорту - це реалізація компетенцій в транспортній діяльності з метою забезпечення безпечного функціонування об'єктів транспортної інфраструктури та їх нормальної життєдіяльності; 4) економічна безпека - це забезпечення нормального функціонування об'єктів транспортної інфраструктури через економічні механізми, в тому числі забезпечення беззбитковості в транспортних перевезеннях; 5) екологічна безпека - це дотримання стандартів та процедур мінімізація впливу від експлуатації транспортних засобів на оточуючі середовища природу та людей; 6) інформаційна безпека - це створення режиму обміну інформацією між суб'єктами транспортної діяльності при якій відсутній ризик зовнішнього втручання; 7) пожежна безпека - це дотримання правил, стандартів і процедур в сфері захисту від вогню; 8) санітарна безпека - це дотримання санітарних правил експлуатації транспорту та перевезення пасажирів з метою протидії виникнення загрози життю та здоров'ю людини, а також негативного впливу на навколишнє середовище; 9) галузеві безпеки - це напрямок дотримання правил процедур в певних галузях використання та експлуатації транспорту.

Отже, аналіз національних інтересів крізь призму транспортної безпеки свідчить, що остання спрямована на захист пасажирів, власників, отримувачів і перевізників вантажів як осіб, що безпосередньо споживають або створюють транспортний продукт; власників транспортних засобів і осіб, що його фрахтують; транспортного комплексу, включаючи інфраструктуру та працівників; економічний стан країни, включаючи бюджети всіх рівнів; екологічний стан навколишнього середовища[1].

Транспортна безпека спрямована на досягнення:

безпеки для життя, здоров'я пасажирів під час здійснення перевезення, а також посадки, висадки й очікування транспортного засобу, пристосованого для перевезення людей;

безпеки перевезення вантажів і багажу, включаючи обмеження на переміщення небезпечних і негабаритних вантажів, спеціалізацію транспортних засобів для переміщення таких вантажів, розробку окремих маршрутів і встановлення обмежень за графіком використання магістралей загального призначення;

безпеки експлуатації та функціонування транспортних об'єктів і засобів, регламентуючи вимоги до їх стану та проведення комплексу робіт із ремонту й обслуговування, унеможливлюючи доступ до небезпечних об'єктів (небезпечних через особливості свого функціонування для оточення, а також порушення нормальних умов функціонування яких може спричинити аварії або техногенні катастрофи);

охорони громадського порядку на транспорті - сукупності установлених і взятих під охорону державою (в особі уповноважених державних органів, посадових осіб) правил поведінки у громадських місцях, на транспорті з метою реалізації прав громадян, іноземців, осіб без громадянства на безпечне переміщення, внаслідок якого задовольняються їхні відповідні інтереси, а також потреби державного розвитку;

безпечного стану дорожніх умов шляхом розробки та впровадження організаційних, інженерно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення збереження життя і майна учасників дорожнього руху, приведення у належний стан доріг, вулиць і залізничних переїздів, усунення причин виникнення місць концентрації ДТП, удосконалення організації руху транспорту тощо.

Транспортна безпека насамперед проявляється у задоволенні транспортних потреб держави, її економіки, оборонного комплексу для стійкого та гармонійного розвитку суспільства, захисту його національних інтересів.

Системний характер поняття транспортної безпеки визначає необхідність комплексного, системного вирішення проблем у цій сфері.

Серед основних причин недостатнього рівня транспортної безпеки в Україні можливо виділити:

відсутність єдиної політики забезпечення транспортної безпеки в державі;

недосконалість вітчизняного законодавства у сфері транспортної безпеки та відсутність основних нормативних документів для регулювання суспільних відносин у цій сфері: закону, концепції, стратегії та програми;

неузгодженість і несистемний характер заходів і зусиль органів державної влади з підвищення рівня транспортної безпеки;

низький рівень правосвідомості та дисципліни працівників і користувачів сфери транспорту;

незадовільний технічний стан транспортних засобів, транспортних комунікацій та об'єктів, великий обсяг застарілих транспортних засобів і споруд в експлуатації на території України;

вибухоподібне зростання кількості автотранспорту в країні на фоні відставання розвитку дорожньої інфраструктури;

незадовільне фінансування заходів із підвищення рівня транспортної безпеки; - низький рівень підготовки осіб, які впливають на стан транспортної безпеки, зокрема державних службовців у цій сфері, водіїв транспортних засобів та інших працівників транспортної сфери тощо.

Аналіз системи й компетенції суб'єктів управління транспортним комплексом України засвідчує, що нинішня система державного управління безпекою на транспорті потребує вдосконалення. Відсутній єдиний орган управління транспортною безпекою держави, саме тому відсутня єдина загальна координація дій суб'єктів забезпечення транспортної безпеки України. Необхідне вдосконалення взаємодії всіх органів виконавчої влади та правоохоронних органів, які відповідають і беруть участь у забезпеченні транспортної безпеки. Згідно із завданнями та функціональними обов'язками правоохоронних органів, спецслужб і контролюючих служб повинні бути більш чітко визначені на законодавчому рівні їх роль, місце та відповідальність як учасників процесу забезпечення транспортної безпеки.

В системі організаційної діяльності основними напрямами забезпечення транспортної безпеки є наступні рівні: а) нормативний рівень - це прийняття нових нормативних актів та корегування діючих нормативних актів з метою удосконалення системи забезпечення транспортної безпеки; б) науковий рівень - це розробка в технічних, юридичних та гуманітарних науках різних аспектів забезпечення транспортної безпеки; в) соціальний рівень - впровадження системи просвіти в сфері безпеки транспорту; г) педагогічний рівень - підготовка фахівців сфери транспортної безпеки.

Організаційна діяльність щодо підвищення рівня транспортної безпеки повинна включати в себе також декілька основних елементів з позиції науки адміністративного права: а) правовий елемент - тобто удосконалення ЗУ «Про транспорт» та розробку і прийняття Транспортного кодексу України; б) управлінський елемент - систематизація та уточнення компетенцій окремих органів виконавчої влади та посадових осіб щодо забезпечення транспортної безпеки. В поєднанні ці елементи формують нормативно-управлінську базу щодо удосконалення транспортної безпеки на різних видах транспорту[3].

Висновок

Транспортна безпека є важливим аспектом транспортного комплексу. Вона спрямована на захист пасажирів, власників, одержувачів та перевізників вантажів, а також на забезпечення безпеки функціонування та експлуатації транспортних засобів. Транспортна безпека також має на меті забезпечити економічну, екологічну, інформаційну та пожежну безпеку.

Отже, задля підвищення рівня транспортної безпеки, можна навести кілька пропозицій: а) Міжнародні стандарти безпеки: розвиток та прийняття уніфікованих стандартів транспортної безпеки; б) Технологічні інновації: впровадження передових технологій, таких як сучасні системи моніторингу, штучний інтелект для прогнозування ризиків та автоматизовані системи безпеки; в) Співпраця та обмін інформацією: зміцнення співпраці між країнами для обміну інформацією про загрози та практиками управління ризиками; г) Тренінг та освіта: навчання персоналу, який відповідає за транспортну; д) Консолідація ресурсів: спільна робота міжнародних організацій, урядів та приватного сектору для оптимізації ресурсів та реагування на поточні виклики безпеки; є) Створення механізмів управління кризовими ситуаціями: планування та реалізація ефективних стратегій реагування на кризові ситуації у транспортній безпеці.

Список використаних джерел

1. Клепікова О. транспортна безпека як засіб державного регулювання. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2019. Т. 1, № 55. С. 150-153.

2. Фердман Г. Загрози транспортній безпеці України за умов глобалізації: державно-управлінський аспект. Публічне управління і адміністрування в Україні. 2020. № 17. С. 148-150.

3. Фердман Г. Сутність поняття транспортної безпеки: державно-управлінський аспект. Право та державне управління. 2020. № 2. С. 232-235.

References

1. Klepikova O. transportna bezpeka yak zasib derzhavnoho rehuliuvannia. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. 2019. T. 1, № 55. S. 150-153.

2. Ferdman H. Zahrozy transportnii bezpetsi ukrainy za umov hlobalizatsii: derzhavno-upravlinskyi aspekt. Publichne upravlinnia i administruvannia v Ukraini. 2020. № 17. S. 148-150.

3. Ferdman H. Sutnist poniattia transportnoi bezpeky: derzhavno-upravlinskyi aspekt. Pravo ta derzhavne upravlinnia. 2020. № 2. S. 232-235.

Размещено на Allbest.ru