Потенціал волонтера та його залежність від психотипу в контексті законодавчої новели щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги

Размещено на http://allbest.ru

Потенціал волонтера та його залежність від психотипу в контексті законодавчої новели щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги

Н.О. Веселовська Наталія Олександрівна Веселовська, кандидат юридичних наук, доцент доцент кафедри кримінального права та процесу Київського університе-ту права НАН України, М.О. Рєзнік Максим Олексійович Рєзнік, аспірант Київського університету права НАН України, керівник юридичного відділу Благодійної організації «Фонд Ріната Ахметова»

Вступ

Постановка проблеми. До початку повномасштабного вторгнення мотиви для заняття волонтерством розглядалися часто з боку соціальної мотивації або ж волонтерство було зрозумілим, якщо особа безпосередньо в певний період брала участь у АТО/ООС чи мала близьких на фронті саме так сприймалося волонтерство пересічними громадянами. Проте 24 лютого 2022 року волонтером став майже кожен українець (у тому числі й ті, хто пішов до лав ЗСУ, допомагають фінансово зооволонтерам або тим, хто бореться з хворобою). Відповідно до результатів досліджень, близько 61 % українців волонтерять (за даними Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва), проте в квітні 2023 року в Реєстрі волонтерів було зареєстровано лише 4 тисячі осіб. Де ж ті десятки тисяч осіб, які допомагають наближати Перемогу? Громадяни вважають допомагати і волонтерити за необхідне, проте не поспішають реєструватися, адже вони роблять все, що в їхніх силах, кожен і кожна на своєму «фронті», а звітність забирає багато сил, ресурсів (наприклад, оплата роботи бухгалтерів) тощо. Крім того, приватні особи вважають, що якщо інші люди довіряють їм і перераховують кошти на приватні картки, то вони самі можуть обрати кому і як допомогти на передовій, наприклад¹.

Періодично виникають скандали й непорозуміння, адже чимало питань вирішити можна не так швидко, як того потребує війна. Чому, навіть без підтримки державою, люди продовжують волонтерити? Що ж їх надихає, мотивує, додає сил? Чому особи, які самі потребують допомоги, стають волонтерами для інших? Що є детермінантами становлення особи як волонтера?

Іноді волонтери порушують закон не зі злої волі (потрібно швидко, «на вчора» тощо), не всі вони є бухгалтерами та часто це просто люди, які хочуть допомогти. Проте запровадження кримінальної відповідальності за «незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги», що набула відображення у ст. 201-2 КК України², також викликало багато обурень і запитань від волонтерів та призвело до появи нових статей і досліджень з боку науковців. Невже волонтери, що з усіх сил роблять все, що є можливим, становлять аж таку загрозу чи небезпеку, допомагаючи військовим і підтримуючи державу?

Назріло багато питань щодо вивчення волонтерського руху в Україні, адже волонтерство стало надважливим чинником формування громадянського суспільства, які практикам, дослідникам, теоретикам і всім небайдужим буде необхідно ґрунтовно вивчити та донести до громадськості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні проблематика потенціалу волонтера та його залежність від психотипу набула відображення у довоєнних дослідженнях таких науковців, як: Н. Вайнілович, О. Іщенко, О. Касперович, Т. Лях, О. Панькова, О. Проценко. З початку повномасштабного вторгнення над цією темою працювали В. Гришко, В. Вашкович, О. Василенко, Н. Гайсонюк, В. Зелінська, Т. Карабін, З. Красько, Я. Лазур, В. Манзюк, В. Рошканюк.

Формулювання мети статті. Метою статті є дослідження потенціалу волонтерів залежно від психотипу, а також їх реакцій на криміналізацію відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги.

Викладення основного матеріалу

З початком повномасштабного вторгнення спостерігаємо великий сплеск волонтерства, надання гуманітарної допомоги, підтримки та збору всього необхідного. Проте так було не завжди. У 2012-2013 роках багато хто не міг зрозуміти хто ж такі волонтери, чим вони мають право займатися і чим вони можуть бути корисними. На той час волонтерів ми зустрічали більше у допомозі по роботі з дітьми, з особами у складних життєвих обставинах та захисту тварин, а також як людей, які допомагали в лікарнях (наприклад, у дитячих онковідділеннях) чи таборах.

Проте ситуація на Донбасі у 2014 році привела до значного руху волонтерства й про волонтерів заговорили не як про «безкоштовних аніматорів», не як про меценатів, а як про людей, що допомагають військовим, військовополоненим у забезпеченні всього необхідного та в реабілітації.

Отже, внутрішньополітична криза спричинила розвиток волонтерства та надання гуманітарної допомоги³. При цьому старше покоління все одно часто ставилося з недовірою до людей, які безкоштовно допомагали, їздили на передову, залишали родини на певний період заради чужих людей, яким необхідна допомога. Тут є важливим розуміння, що в СРСР і певний період після його розпаду благодійність і волонтерство не регулювалися на законодавчому рівні й вважалося, що держава сама може забезпечити соціальний захист і забезпечення своїх громадян⁴.

Потім настав час регулювання волонтерства, благодійництва, надання гуманітарної допомоги, який показав важливість цього питання для України, для її становлення як демократичної держави. У процесі розвитку суспільства виявилося, що волонтери «вигоряють», що вони самі потребують певної допомоги та підтримки, що, крім законодавчого регулювання, їм необхідна підтримка та захист. Крім того, з'ясувалося, що вони дуже активні й іноді навіть агресивно можуть обстоювати свої права, права тих, кому вони допомагають, а також, що вони можуть бути для когось «незручними». Події на Майдані стали тим важливим поштовхом волонтерської діяльності, коли кожен і кожна в Україні змогли відчути, що від нас залежить наше майбутнє. Ми змогли підтримати певну сторону, ми навчились висловлюватись та обстоювати свою думку, надавати підтримку тим, хто цього потребував. Почався новий етап українського волонтерства: етап становлення справедливості, відповідальності, гуманності.

Фактично кожен зміг спробувати себе в тому напрямі волонтерства, де він відчув «моє не моє» та взагалі спробував свої сили бути активним громадянином, а не перебувати в позиції «я не втручаюсь у політику і в усьому цьому не розбираюся». Постійно збільшувалась кількість необхідних ресурсів і потреб і волонтери взяли на себе відповідальність допомагати родинам поранених і загиблих бійців, забезпечувати необхідне на передовій (у тому числі медичні засоби), таким чином у 2014 році 70 % допомагали армії, у тому числі пораненим, а також проходили навчання та ставали інструкторами, які могли б якісно навчати бійців для зменшення втрат⁵. Саме ці особи продовжували допомагати іншим, адже були добре мотивовані. Саме вони стали тим ядром, на якому почалося будування інституту волонтерства в такому вигляді, в якому ми маємо його на сьогодні.

З 2014 по 2022 рік була потреба в постійній допомозі, тому психологічне вигоряння та емоційне виснаження призвели до того, що люди почали відходити від волонтерства, особливо, якщо вони не стали активними членами громадських організацій, об'єднань, не зайняли місце в органах влади та місцевого самоврядування.

Проте ранком 24 лютого 2022 року все змінилося: кожному і кожній з нас довелося зробити вибір, що конкретно я робитиму, починаючи з цієї миті. Як слушно зауважує О. Проценко, волонтерство базується на цінностях взаємодопомоги, доброти та альтруїзму, відповідальності та солідарності⁶. Не можна відкидити й волонтерство, засноване на релігійних засадах, проте до початку повномасштабного вторгнення воно було більш систематичним та організованим, часто було спрямоване на підтримку цивільних, які потребують допомоги, на роботу з дітьми, у лікарнях тощо. Нині релігійне волонтерство стало динамічним і потужним, заповідь «Возлюби ближнього як самого себе» стала важливим поштовхом до активної діяльності, адже майже в кожній родині є ті, хто наближає Перемогу на передовій, а життя в релігійній громаді дає змогу кожному віруючому відчувати підтримку інших, відповідальність за тих, хто поруч, і важливість своїх добрих справ.

Для розуміння свого потенціалу як волонтера важливо зрозуміти свій психотип (у цьому нам допоможе профайлінг і оперативна характерологія), адже це дасть змогу з'ясувати, які в нас реакції, потреби, чи можемо ми доводити справу до кінця, чи можемо спілкуватися з великою кількістю людей та брати на себе відповідальність за інших тощо.

Спершу потрібно зрозуміти, чи взагалі нам підходить така діяльність, як волонтерство, надання чи збір благодійної та гуманітарної допомоги. Перше, що необхідно з'ясувати, це самі принципи волонтерства: неприбутковість і добровільність, гуманність та етичність, законність і доброчинність, суспільна корисність і невтручання органів влади та посадовців, конфіденційність, відкритість і доступність⁷. Дотримання цих принципів є надважливим для волонтера, але для кожного з 8 психотипів оперативної характерології (профайлінгу) є властиві базові емоції та потреби, які особа задовольнятиме в той чи інший спосіб.

Ми провели дослідження серед 80 волонтерів з різних регіонів і виявили їх базовий психотип. Базовий психотип залежить від типу нервової системи, що включає базову емоцію, ядро характеру (індивідуальне особистості, що проявляється та відрізняє поведінку саме цієї людини та є властивим для її реакцій у різних життєвих ситуаціях) та поведінку. Кожен відділ мозку формується в певний період, починаючи з внутрішньоутробного розвитку і приблизно до 23 років, і його неможливо сформувати наново. Отже, можемо використовувати потенціал свого організму для ефективної та продуктивної роботи (так, цікавими були навіть реакції відповіді на опитування про усвідомлення відповідальності волонтерів: епілептоїди готові доводити свою правоту і дійти до суду задля досягненя результату, а емотиви хвилюються, що роблять недостатньо, хоча обсяг роботи вони виконували значний і приносили у своїх організаціях багато користі). Дослідження було проведено серед 80 волонтерів різних психотипів і ми зазначатимемо у відсотках, якій кількості даного психотипу властиві ці відповіді чи поведінка.

Важливим є те, чи волонтери належать до організованих, чи неорганізованих типів. Організовані зазвичай працюють на результат, чітко розуміють, що потрібно зробити, та як цього досягти, знають свої сильні та слабкі сторони, вміють працювати в команді та використовувати час найбільш ефективно. Неорганізовані часто хочуть допомогти, проте своїми діями можуть не мати результату, а навпаки, відволікати інших волонтерів від їхніх завдань. Крім того, неорганізовані працюють не для досягнення результату, а для того, аби перебувати в процесі. До прикладу, 82 % опитуваних волонтерів (з неорганізованим психотипом) вказали, що волонтерство допомагає їм подолати свої страхи, свою невпевненість і дає змогу вважати, що вони гідні життя.

Волонтерство це певне мислення. Як казав Рене Декарт, «я мислю, отже існую». Як мислимо, так ми і існуємо: думання може бути структурним і хаотичним. У організованих психотипів і мислення, і саме волонтерство, і результат діяльності буде структурним, а реакція оточення буде зрозумілою як для самого волонтера, так і для суспільства. За цією ж схемою мислення, волонтерство та результат діяльності неорганізованих психотипів буде хаотичним, не до кінця зрозумілим, а іноді навіть таким, що заважає або обтяжує і може викликати реакцію роздратування в оточуючих.

Волонтерами не народжуються, а стають завдяки певним вчинкам, тому необхідно робити систематичні спроби якісного виконання своїх завдань, що сприятиме виробленню звички (навіть на м'язовому рівні) робити це якісно, проте може мати наслідком: регулярні спроби звичка доведення до автоматизму не бачення проблем або помилки і недбалість. Обов'язково необхідно звертатися до інших фахівців, це можуть бути супервізори, юристи або громадські діячі, які підказуватимуть, чи ми є достатньо ефективними та чи дійсно працюємо на Перемогу, адже наші вкладені зусилля не завжди мають наслідком вдалий результат і взагалі потрібний результат. Іноді результатом може бути порушення закону, зруйновані стосунки, погіршення ситуації тощо. Волонтерство може приносити не лише користь, а й шкоду, особливо якщо не вивчати питання попиту та пропозиції, не слідкувати за змінами в законодавстві та не ставитися до волонтерської діяльності свідомо.

Серед 80 респондентів психотипи розділилися так: епілептоїди, тривожно-недовірливі та гіпертими по 12 осіб; емотиви, істероїди, депресивні по 10 осіб; 8 шизоїдів і 2 паранояли (за базовою лінією поведінки). В описуванні відсотки будуть вказувати на кількість відповідей респондентів саме цього психотипу.

Епілептоїд серед організованих волонтерів зустрічається найчастіше (у дослідженні по 12 осіб представлені також гіпертими та тривожно-недовірливі, проте вони не належать до організованих і їм властиве періодичне відходження від діяльності, а потім повернення до неї через певний період). Волонтери епілептоїди дуже свідомо ставляться до власності (своєї та колективної), вони люблять порядок, консервативні, в них багато енергії, люблять все контролювати та домінувати, говорять голосно та чітко, всіх організовують; вони дуже хоробрі, педантичні, старанні, хоча й дратівливі, люблять правила та інструкції, у них все дуже чітко розписано, розкладено по поличках, контейнерах, окремих складах; вся документація є в наявності та зазвичай інші волонтери чітко розуміють за що вони відповідальні; майже завжди вони співпрацюють з бухгалтерами та юристами. Незважаючи на їхню вимогливість та часто несприйняття чужого горя, вони будуть першими, хто якісно може організувати будь-яку діяльність, яка стосується евакуації, закупки необхідного, поховання, вивезення з окупованих територій тощо. Найчастіше епілептоїди стають військовими, спортсменами, фінансистами, юристами, тому для цього психотипу було легше адаптуватися до складних умов, особливо на початку повномасштабного вторгнення. І хоча вони можуть злитися, бути агресивними та бурхливо реагують, співпраця з ними буде дуже ефективною. Для них важливі форма (в тому числі форма одягу, манера спілкування, грамоти та регалії, відзнаки, які покажуть місце кожної особи в ієрархії), чіткість, їхні негативні сторони проявляються через агресію і тиск. Епілептоїди можуть навіть застосовувати фізичне насильство, проте мають практичний склад розуму, що має наслідком потужні результати.

На запитання, чи знайомі вони з законодавчою новелою щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, 83,3 % відповіли «так»; підтримують 66,6 % епілептоїдів це нововведення; будуть уважніше ставитися до волонтерської діяльності та взагалі у роботі з гуманітарною допомогою 100 %; потребують консультацій та/або допомоги фахівців (бухгалтера, юриста) 83,3 %.

Параноялів у волонтерстві мало тому, що їх у чистому вигляді мало взагалі. Вони дуже цілеспрямовані, їхня мета дуже масштабна і зазвичай стосується змін у державі або світі. Вони дуже енергійні, надійні та незалежні, проте інші люди для них є лише ресурсом, інших вони сприймають зверхньо й нехтують потребами інших людей. У волонтерстві зазвичай очолюють організації, а інші психотипи фактично виконують всю роботу. Задля досягнення результату вони підуть навіть на великі жертви і тому можуть порушувати закон або правила поведінки, прийняті в суспільстві. Їхня ефективність визначається ефективністю команди, але волонтери інших психотипів часто бояться співпрацювати з такими людьми, адже відчувають не лише тиск у свій бік, а й можливе порушення їхніх прав і навіть загрозу для життя. Паранояли люблять будувати своє, руйнуючи те, що було до них. Тому вони роблять таку волонтерську організацію, яка була б для них зручною та діяла за тими правилами, які придумані та оприлюднені параноялом. На запитання, чи знайомі паранояли з законодавчою новелою щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, 100 % відповіли «так»; підтримують 0 % параноялів це нововведення; будуть уважніше ставитимуться до волонтерської діяльності та взагалі у роботі з гуманітарною допомогою 50 %; потребують консультацій та/або допомоги фахівців (бухгалтера, юриста) 100 %, проте зауважили, що дадуть таке завдання знайомим фахівцям (зверхність, яка зазвичай проявляється у параноялів, відчулась навіть в опитуванні).

Гіпертим це людина із сильною нервовою системою, проте, на відміну від епілептоїда та паранояла, він не є організованою особою. Для нього найважливіше це свобода, воля, він легко збуджується до нової діяльності і не перевіряє чи можна (в тому числі чи законно це), дуже рухливий; для нього важливим є переміщення, різні проекти, велика кількість комунікацій. Часто цей психотип тяжіє до екстремальної діяльності, не боїться їхати в гарячі точки, але не продумує наслідки. Його зацікавленість процесом і непосидючість допомагає вирішити багато різних проблем одночасно, навколо нього завжди бурхлива діяльність, про нього багато знають і завдяки цьому гіпертим може швидко домовитися про те, що необхідно знайти; особи, з якими він спілкується, вважають його близькою людиною, до якої можна завжди звернутися по допомогу, він не відчуває страху, сміливий до ненормальності й часто це приводить у захват оточуючих, особливо тих, які бояться екстриму чи бути активним, помітним, видимим. Його головними негативними рисами є не доведення до кінця розпочатих проектів і справ та небажання звітувати. волонтер громадянський психотип відповідальність

Це дуже ускладнює співпрацю з гіпертимом і його командою, адже для волонтерства є дуже важливим звітування та якісне завершення справ. Такий підхід гіпертимів до волонтерства може приводити до порушення ними законодавства не через умисел, а через зацікавленість процесом і невміння вчасно контролювати свою діяльність та передбачити наслідки. На запитання, чи знайомі вони з законодавчою новелою щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, 50 % відповіли «так»; підтримують 16,6 % гіпертимів це нововведення; будуть уважніше ставитися до волонтерської діяльності та взагалі у роботі з гуманітарною допомогою 75 %; потребують консультацій та/або допомоги фахівців (бухгалтера, юриста) 100 %. Проте, коли минуло менше години, ті, хто збирався звернутися по консультацію до фахівців та свідоміше підходити до волонтерської діяльності, додали, що, можливо, все буде добре і можна не звертати уваги на це нововведення і діяти як і раніше, адже головне що ми робимо добрі справи, допомагаємо, а наші помилки перекриваються реальною діяльністю задля Перемоги, тому не потрібно звертати на це увагу. «Все буде добре» постійно звучить від людей цього психотипу.

Істероїди у волонтерстві дуже яскраво проявляються як бренди певної сфери діяльності: можемо знати бойового медика істероїдного психотипу, військового психолога або іншого фахівця, якому подобається розповідати про свою діяльність, для якого комунікації зводяться до виступу перед глядачами. Сам істероїд працюватиме більше на публіку або викладатиме звіти своєї діяльності у соціальних мережах, проте серйозної роботи від них не завжди можна чекати, адже він імовірно мотивуватиме команду працювати активніше, а сам стане «обличчям» своєї організації чи певного напряму діяльності. Цей психотип може бути соціально активним, але достатньо поверхнево розуміти глибину проблеми, з якою працює. Вони дуже впевнені в собі і це дає змогу їм робити доволі сміливі вчинки. Для істероїда важливе захоплення оточуючих. У них найсучасніше обладнання, найкраща форма, все повинно виглядати дуже стильно та демонструвати крутість цієї особи. У істероїда дуже яскраво проявляються здібності організатора і йому подобається бути керівником будь-чого: організації, певного підрозділу, якогось проєкту. Проте керівна роль швидко його втомлює і він швидко зморюється й перестає бути ефективним. Головною потребою цього психотипу є перебування серед людей і необхідність відчувати їх захват, тому якщо не вдається отримувати позитивні реакції оточуючих, то істероїд готовий проявлятися навіть негативно, що може призводити до порушення законодавства, сварок, нерозуміння з іншими волонтерами, образи та наклепів. На запитання, чи знайомі вони із законодавчою новелою щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, 70 % відповіли «так»; підтримують 20 % істероїдів це нововведення; будуть уважніше ставитися до волонтерської діяльності та взагалі у роботі з гуманітарною допомогою 60 %; потребують консультацій та/або допомоги фахівців (бухгалтера, юриста) 90%. Наприкінці опитування всі 100 % істероїдів додали, що, якби не вони, то багато роботи не було б зроблено, тобто вони своєю діяльністю приводять регулярно до зменшення втрат, до забезпечення бійців і медиків, саме вони змогли зробити свою організацію відомою на все місто чи регіон і саме вони диктуватимуть умови співпраці у волонтерстві, а нововведення вважають таким, що заважає наближати Перемогу та працювати всією країною.

Шизоїди часто не розуміють суті волонтерства. Це психотип, який постійно пізнає навколишню дійсність, природа та наука для нього більш цікава, ніж люди. Серед волонтерів шизоїди найчастіше зустрічаються в напрямах логістики, інформаційної діяльності, розробки нових шляхів вирішення проблем, знаходження фінансів, а не в командній роботі чи у спілкуванні з іншими. Це дуже дивний психотип і оточуючі часто його не розуміють, через що не відчувають себе у безпеці й намагаються мінімізувати контакти з шизоїдами. Крім того, люди цього психотипу замкнуті, інтровертні, не люблять контактувати й поводяться нестандартно, а їх рухи та слова не збігаються; вони часто не розуміють цінностей матеріального світу, а їх розсудливість і малоактивність не дозволяє їм бути активними членами волонтерських груп. Співпраця нашого центру навчання медиків показала, що з особами цього психотипу спілкуватися складно, проте понад 70 % коштів для потреб бойових медиків передали саме шизоїди. На запитання, чи знайомі вони з законодавчою новелою щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, 75 % відповіли «так»; підтримують 87,5 % шизоїдів це нововведення; будуть уважніше ставитися до волонтерської діяльності та взагалі до роботи з гуманітарною допомогою 100 %; потребують консультацій та/або допомоги фахівців (бухгалтера, юриста) 100 %. Також усі 100 % опитуваних протягом декількох годин після опитування додали, що тепер постійно думають про це нововведення. Нервова система шизоїдів дійсно ніби в'язне у питанні, яке вони почули, чи у тому, яку інформацію вони отримали.

Емотиви це ідеальні волонтери, для яких турбота, вірність, любов, дружба, допомога є основною потребою. Вони живуть заради того, аби віддавати своє тепло та піклування. На відміну від шизоїда, емотиву цікаві люди, тварини та все, що пов'язано з життям. Найчастіше зооволонтерами та медиками, а також кухарями з перших днів повномасштабного вторгнення стали саме емотиви. У них сильна нервова система і вони вміють себе організувати, проте їхня м'якість характеру заважає їм організовувати інших людей. Представники цього психотипу дуже доброзичливі, гармонійні, через що часто оточуючі недооцінюють їх та не сприймають їх як потужних волонтерів, проте намагаються використати їх у своїх цілях. Крім того, вони дуже вірні й волонтерську команду сприймають як родину, тому можуть приносити з дому щось для своїх колег та віддавати волонтерству набагато більше, ніж інші. Емотиви є дуже законослухняними і отримують задоволення від виконання зрозумілих правил та відчуття підтримки закону.

З емотивів були знайомі із законодавчою новелою щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги 30 %; підтримують це нововведення 80 % емотивів; будуть уважніше ставитися до волонтерської діяльності та взагалі до роботи з гуманітарною допомогою 100 %; потребують консультацій та/або допомоги фахівців (бухгалтера, юриста) 100 %. Тривожно-недовірливі волонтери акуратні та боязкі люди, які зазвичай приходять у волонтерство для подолання своїх страхів та для отримання відчуття, що вони мають «право жити». Тривожним страшно працювати в колективах, бо їм здається, що вони недостатньо ефективні та що оточуючі в них постійно розчаровані. При цьому тривожно-недовірливі є дуже якісними виконавцями і без них волонтерство в Україні не набуло б такого поширення, адже з перших годин повномасштабного вторгнення тривожні почали робити що-небудь, аби подавити в собі відчуття страху й тривоги і бути корисними для інших, якщо це можливо. Страх є основною емоцією цього психотипу, адже тривожні люди перебувають під підвищеною дією гормонів страху (кортизолу, адреналіну та норадреналіну). Це допомагає їм бути витривалими фізично, хоча їхня нервова система є слабкою та неврівноваженою. Цікаво, що самостійно волонтерити їм також страшно, адже їм може здаватися, що їх хочуть обманути, використати їх у своїх цілях, у тому числі й протизаконних. Свідомо люди цього психотипу не порушують закон, адже бояться відповідальності, покарання й осудження оточуючими, проте їм здається, що їх обов'язково перевірятимуть і покарають.

На запитання, чи знайомі вони із законодавчою новелою щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, 41,6 % відповіли «так»; підтримують 41,6 % тривожно-недовірливих це нововведення; будуть уважніше ставитися до волонтерської діяльності та взагалі до роботи з гуманітарною допомогою 100 %; потребують консультацій та/або допомоги фахівців (бухгалтера, юриста) 83,3 %. Депресивно-сумні мають занижену самооцінку, тому, хоча й хочуть бути корисними, не відчувають у собі достатньо сил для активності та спілкування з іншими людьми. За підтримки близьких їм людей вони можуть бути дуже успішними в деяких напрямах волонтерської діяльності. Вони можуть добре вчитися, глибоко досліджувати якісь теми або пропрацьовувати певні навички і починають робити це досконало. Враховуючи, що вони дуже спокійні та не відчувають дискомфорту від тривалого перебування на одному місці, вони можуть виконувати величезний пласт роботи, робити це якісно, послідовно, з глибоким розумінням для чого це робиться, у тому числі на одному місці. Люди цього психотипу вміють організувати себе, проте їм важко організувати інших людей собі на допомогу, тому вони можуть виконати всю роботу самі, але потім можуть ображатися, що їм не допомогли. Часто люди цього психотипу вимушені робити щось самостійно, тому що їхній постійний депресивний настрій передається оточуючим. Інші волонтери не хочуть відчувати себе сумними, тому обмежують спілкування з такою людиною, хоча поважають її як справжнього фахівця.

На запитання, чи знайомі вони із законодавчою новелою щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, 40 % відповіли «так»; підтримують 20 % депресивно-сумних це нововведення; будуть уважніше ставитися до волонтерської діяльності та взагалі до роботи з гуманітарною допомогою 90 %; потребують консультацій та/або допомоги фахівців (бухгалтера, юриста) 90 %.

Опитування допомогло зрозуміти реакцію волонтерської спільноти на новелу, проте неможливо не наголосити на тому, що для заняття волонтерством та з гуманітарною допомогою, особи мають певну мотивацію. Відповідно до дослідження Н. Вайнілович⁸, є певні мотиви, які мотивують осіб, тому ми використали цю інформацію та об'єднали з власним опитуванням і це дає змогу побачити картину, які ж психотипи схильні більше до якого виду мотивації.

Так, духовні та психологічні мотиви назвали як пріоритетні більшість емотивів, депресивно-сумних, тривожно-недовірливих і 10 % гіпертимів. Сюди входять відчуття бути потрібним іншим, зростання себе як особистості, віра в бога, допомога іншим тощо. Найменше голосів набрала боротьба з самотністю, хоча теж це мало місце у відповідях респондентів.

Соціальними мотивами як найбільш значущими для себе вважає переважна більшість (83,3 %) епілептоїдів, частина істероїдів, емотивів та тривожно-недовірливих. Сюди увійшли розширення контактів, поліпшення життя в регіоні або населеному пункті, патріотизм, приклад інших людей, відчуття, що «так правильно», тощо. Гедоністичні мотиви обрала більшість гіпертимів (66,6 %), третина істероїдів, 1 параноял та 20 % шизоїдів: дозвілля, відпочинок та різного виду ігри. Що стосується освітньо-професійних мотивів, то їх очікувано обрали як найважливіші для себе 50 % шизоїдів, 20 % епілептоїдів, 20 % депресивно-сумних та 16,6 % тривожно-недовірливих. Для них важливим є підвищення кваліфікації, навчання (у тому числі безкоштовне), підвищення рівня знань, отримання нових навичок, які можна застосовувати одразу після отримання.

Дослідження мотивації волонтерів та усвідомлення їх відповідальності щодо використання гуманітарної допомоги привело також до ряду питань до респондентів, що ж таке мотивація, які можуть бути її види та яке її визначення. Ми посилались на ґрунтовну статтю Т. Лях⁹, у якій вона наводить три групи факторів, які можуть мотивувати. Перша це інстинкти та потреби людини. На їх важливості погодилися 98 % респондентів, проте частина осіб (53,7 %) для себе зрозуміла, що не розуміє власних потреб. Після дослідження та курсу для волонтерів вони змогли зрозуміти та вказати, які саме їхні потреби є базовими. Розуміння цих факторів допомагає зрозуміти людині, що робить її активною, ефективною та що підштовхує до певного виду діяльності (і порушення законодавства зокрема).

Друга група факторів це мотиви, які ми розглянули вище, посилаючись на дослідження Н. Вайнілович, куди входять також і причини вибору того чи іншого варіанта поведінки, що є також важливим для розуміння схильності особи до порушення законодавства та усвідомлення відповідальності. 82 % респондентів вказало, що їм не хочеться думати про цю групу факторів, адже тоді необхідно визнати, що волонтерська діяльність та робота із благодійною допомогою повинна бути дуже чіткою, відповідальною і тоді необхідно погодитися, що новела (ст. 201-2 КК України) є необхідною.

До третьої групи входять не лише бажання, мета, прагнення та ціннісні установки, а і прояв емоцій, що є надважливим для волонтерської діяльності. 96 % опитуваних наголосили, що ця група є дуже важливою саме для якісного виконання волонтерської діяльності, адже, як зазначає Т. Лях, так ми усвідомлюємо як саме здійснюємо регулювання динаміки. Важливим для запобігання правопорушенням у сфері волонтерства є також розуміння мотивів для зайняття цим видом діяльності теорія, запропонована А. Омото і М. Снайдер, яка має назву теорії «альтруїзму-егоїзму»¹⁰. Переважна більшість респондентів вказала, що при тому, що волонтерська діяльність не оплачується, вони не хочуть вважати себе ні альтруїстом, ні егоїстом, проте опитування показало, що ця теорія має місце: в її першу групу входить почуття релігійного чи морального обов'язку (важливість їх для себе показало 90 % респондентів) та бажання допомагати іншим людям чи тваринам, які цього потребують (88 % опитуваних).

Таке нерозуміння певних термінів і несприйняття себе в якості когось привело до питання і хто такий волонтер та чи сприймає людина себе волонтером. Без допомоги інтернету опитувані не могли відповісти на запитання хто ж такий волонтер (найчастіша відповідь «людина, яка безкоштовно допомагає»), проте відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність» «волонтерська діяльність добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги, і, що важливо, вона «не стосується допомоги на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин»¹¹.

Не сприймають стосовно себе слово «волонтер» 11,2 % респондентів істероїди та гіпертими за психотипом, хоча займаються волонтерською діяльністю. Це знову показало необхідність не лише емоційно ставитися до певної діяльності та реакцій суспільства, а й працювати над розумінням законодавчої бази, а також показує необхідність проведення занять із волонтерами з розуміння їхніх реакцій, потенціалу та потреб.

Висновки

Дослідження потенціалу волонтерів і його залежність від психотипу в контексті законодавчої новели щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги допомогло проаналізувати потенціал різних психотипів, зрозуміти мотивацію осіб, які займаються волонтерською діяльністю. Проведено аналіз опитування 80 осіб, що займаються волонтерською діяльністю та деякі з них працюють безпосередньо із благодійною допомогою, що дало змогу зрозуміти готовність суспільства до усвідомлення кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, побачити мотиви та мотивацію, яка сприяє підтримці волонтерської діяльності в Україні. Дослідження показало напрями подальшої роботи, розкрило додаткові дані, що потребують подальшого вивчення та безпосередньої роботи з волонтерами. Вирішальними визначальними факторами незаконного використання гуманітарної допомоги названо найчастіше бажання допомогти конкретним особам, у тому числі медикам, бійцям, особам, що втратили житло або потребують допомоги; нерозуміння для чого витрачати стільки часу на акти, звіти, фотовідгуки, якщо всі ми робимо важливу справу допомоги особам, які цього потребують; задоволення потреби самореалізації (особливо у одиноких волонтерів, які почали займатися волонтерською діяльністю після початку повномасштабного вторгнення); розчарування в лідерах думок або інших важливих для осіб речах; недостатність фінансування також приводить до м'якого ставлення до можливої відповідальності, адже у свідомості багатьох осіб допомога іншим не може бути покарана. Така характеристика психотипів, опитування та класифікація волонтерів показує, що ця проблема є поширеною в суспільстві, впливає на матеріальний стан осіб, на отримання допомоги тим, хто її потребує.

Посилання

¹ Тетянич Юлія. Оподаткування волонтерів: «війна» з державою заради допомоги державі. URL: https://www.ukrinform. ua/rubric-economy/3717153-opodatkuvanna-volonteriv-vijna-z-derzavou-zaradi-dopomogi-derzavi.html

² Крим. кодекс Укр. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14tfText

³ Матійчик А. В. Волонтерська діяльність як детермінанта розвитку громадянського суспільства. Науково-теоретичний журнал «Грані». 2016. Т. 19. № 8. С. 100-107. С. 103.

⁴ Кривенко Ю. В. Благодійна та волонтерська діяльність: спільне та відмінне. Молодий вчений. 2016. № 12.1 (40), грудень. С. 594-597. С. 594.

⁵ Матяш Михайло. Українське волонтерство явище унікальне. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2324579ukrainske-volonterstvo-avise-unikalne-jomu-zavdacuemo-suverenitetom.html

⁶ Проценко О. Волонтерські практики в умовах вимушеної міграції в сучасній Україні: чинники та наслідки актуалізації / Харківський нац.. університет імені В. Н. Каразіна МОН України. Харків, 2021. 243 с. С. 136.

⁷ Інформ.-методич. матеріал «Волонтерська проєктна діяльність здобувачів освіти». URL: https://nenc.gov.ua/ wp-content/uploads/2020/11/2022-10-194.pdf

⁸ Вайнілович Н. А. Чинники мотивації людини до здійснення волонтерської діяльності Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2012. № 2 (14). С. 35-41.

⁹ Лях Т. Л. Види мотивації до волонтерської діяльності. Вісник Запорізького національного університету. 2011. № 2(15). С. 37-41. С. 37.

¹⁰ Там само. С. 39.

¹¹ Про волонтерську діяльність: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3236-17tfText

Резюме

Потенціал волонтера та його залежність від психотипу в контексті законодавчої новели щодо кримінальної відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги

Веселовська Н. О., Рєзнік М. О.

У статті проаналізовано такі поняття, як «волонтер», «психотип», розкрито відмінність різних психотипів у волонтерській діяльності та ставлення їх до використання гуманітарної допомоги. Підкреслено значення психотипів у волонтерській діяльності та використанні гуманітарної допомоги. Показано види мотивації волонтерській діяльності та її чинники. Установлено причини, вказані респондентами, що впливають на можливе порушення закону незаконне використання гуманітарної допомоги. Розкрито вплив волонтерства на самореалізацію осіб. Указано на важливість розуміння законодавства та ознайомлення зі змінами в ньому для профілактики правопорушень.

Ключові слова: волонтер, психотипи, профайлінг, гуманітарна допомога, мотивація, правопорушення, причини.

Summary

Volunteer potential and its dependence on psychotype in the context of the legislative novelty on criminal liability for the illegal use of humanitarian aid

Nataliia Veselovska, Maksym Rieznik

The scientific article explores the relationship between volunteer potential and psychotype in the context of the new law on criminal liability for the illegal use of humanitarian aid.

The study delves into the concepts of “volunteer” and “psychotype” highlighting their significance in volunteering and the use of humanitarian aid. It also discusses different motivations for volunteer activity and identifies factors that may lead to the illegal use of humanitarian aid.

The impact of volunteering on individual self-realization is examined, emphasizing the importance of understanding the legislation and its changes to prevent crimes.

The research involved surveying 80 volunteers with different psychotypes, revealing their varied interpretations of the new law on “criminal liability for the illegal use of humanitarian aid” and what constitutes such illegal use.

Key factors influencing the illegal use of humanitarian aid include the desire to help specific individuals, like doctors, fighters, and those who have lost their homes or require assistance.

Additionally, some volunteers may feel that excessive bureaucratic tasks hinder their ability to help effectively, leading to a disregard for potential consequences.

Moreover, factors like personal disappointment in opinion leaders and inadequate funding contribute to a lenient attitude toward potential responsibility, as many believe that helping others should not be punished.

The article concludes that this issue is widespread in society and affects individuals' financial well-being and the access to necessary help for those in need.

The author also analyzed theoretical and criminological constructs related to volunteer activity research, suggesting that potential violations by volunteers should be understood not only as a result of probable illegal behavior but also due to insufficient awareness and understanding of the importance of adhering to the law.

Key words: volunteer, psychotypes, profiling, humanitarian aid, motivation, offense, reasons.

Размещено на Allbest.ru