Поняття та загальна характеристика інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та загальна характеристика інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні

Логвиненко Борис Олексійович доктор юридичних наук, професор, професор кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Анотація

Стаття присвячена теоретико-правовій характеристиці інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні. У статті звертається увага на те, що Україна займає одне з перших місць у світі по кількості внутрішньо переміщених осіб, і ця ситуація виникла внаслідок тимчасової анексії Криму та збройної агресії Російської Федерації на України. Обґрунтовується, що в нашій державі створений відповідний інституційний механізм забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб, складовими елементами якого є органи публічної влади та інститути громадянського суспільства. Під інституційним механізмом забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб запропоновано розуміти ієрархічну систему органів різних гілок влади і сукупність інститутів громадянського суспільства, які у межах повноважень та своєї компетенції мають і реалізують конкретні завдання щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Робиться висновок, що залежно від обсягу повноважень, що стосуються забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб то їх можна поділити на ті які спеціально створені для забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб); на ті, для яких ця діяльність має важливе значення (Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України, органи місцевого самоврядування) і на ті, для яких така діяльність не є визначальною (суди, правоохоронні органи). У статті звертається увага на те, що ефективне забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб можливо шляхом чіткого розподілу ролі та функцій кожного суб'єкта та виділення спеціального органу (або органів), який буде координувати, перевіряти, контролювати та акумулювати результати з метою виправлення недоліків та усунення проблем, пов'язаних з порушенням прав та свобод внутрішньо переміщених осіб, а також з недостатнім їх забезпеченням.

Ключові слова: інституційний механізм, права і свободи, внутрішньо переміщені особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інтеграція, гарантії, воєнний стан, територіальна цілісність.

Abstract

Concept and general characteristics of the institutional mechanism for ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons in Ukraine

Logvinenko Borys Oleksiyovych Doctor of Law Sciences, Professor, Professor of the Department of Administrative Law, Process and Administrative Activities, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs

The article is devoted to the theoretical and legal characteristics of the institutional mechanism for ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons in Ukraine. The article draws attention to the fact that Ukraine occupies one of the first places in the world for the number of internally displaced persons, and this situation arose as a result of the temporary annexation of Crimea and the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. It is substantiated that our country has created an appropriate institutional mechanism for ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons, the constituent elements of which are public authorities and institutions of civil society.

The institutional mechanism for ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons is proposed to be understood as a hierarchical system of bodies of various branches of government and a set of civil society institutions that, within the limits of their authority and competence, have and implement specific tasks to ensure the rights and freedoms of internally displaced persons. It is concluded that depending on the scope of powers related to ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons, they can be divided into those specially created to ensure the rights and freedoms of internally displaced persons (Ministry of Temporarily Occupied Territories and Internally Displaced Persons); on those for whom this activity is important (the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Social Policy of Ukraine, local self-government bodies) and on those for whom such activity is not decisive (courts, law enforcement agencies).

The article draws attention to the fact that the effective provision of the rights and freedoms of internally displaced persons is possible through a clear distribution of the role and functions of each subject and the selection of a special body (or bodies) that will coordinate, verify, monitor and accumulate results in order to correct deficiencies and elimination of problems related to the violation of the rights and freedoms of internally displaced persons, as well as their insufficient provision.

Keywords: institutional mechanism, rights and freedoms, internally displaced persons, state authorities, local self-government bodies, integration, guarantees, martial law, territorial integrity.

Постановка проблеми

На сьогоднішній день Україна займає одне з перших місць у світі з кількості внутрішньо переміщених осіб, і ця ситуація виникла внаслідок тимчасової анексії Криму та збройної агресії російської федерації на України.

Станом на 1 вересня в Україні зареєстровано 4 млн 965 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО), з яких 300 тис. додалися за останній рік, тобто з 1 вересня 2022-го [1].

Згідно з рекомендаціями Ради Європи, захист прав внутрішньо переміщених осіб є головним завданням держави. Держави-члени, відповідно до своїх зобов'язань, як визначено в статтях 2, 3 та 5 Європейської конвенції з прав людини, повинні прикласти належні зусилля для запобігання діям, які можуть порушити права внутрішньо переміщених осіб на життя, фізичну недоторканність, свободу та безпеку. Також держава зобов'язана розслідувати порушення цих прав [2].

У доповіді Верховного комісара ООН з прав людини відзначається, що забезпечення захисту внутрішньо переміщених осіб суттєво пов'язане з правами людини. Процес має бути спрямованим на підтримку і захист інтересів і гідності окремих осіб і громад. Важливо, щоб внутрішньо переміщені особи мали можливість користуватися широким спектром прав людини та основних свобод, без будь-якої дискримінації. Люди і громади, які пережили переміщення, повинні бути в центрі всіх заходів щодо їхнього захисту. Такий підхід вимагає захисту їхніх прав, розуміння кореневих причин їхнього трудного становища та спрямований на покращення їхнього життя [3].

Виконання цих завдань не можливо без ефективного інституціонального механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Важливого значення у забезпеченні прав та свобод внутрішньо переміщених осіб відіграє інституціональна складова загально державного механізму забезпечення і захисту прав, свобод і інтересів внутрішньо переміщених осіб в Україні. В умовах воєнного стану в Україні, інституціональна складова має важливого значення, адже державна політика щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб реалізується системою органів публічної влади, інститутів громадянського суспільства. Тому, актуальним завданням є дослідження сутності та змісту цієї системи в умовах воєнного стану в нашій країні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

При дослідженні особливостей ефективного забезпечення прав і свобод людини та громадянина, які є необхідними умовами функціонування демократичної, правової держави, часто дослідниками використовується таке поняття, як «механізм» для пояснення різних аспектів правових явищ, як правило взаємодіючих елементів системних явищ. Цим поняттям охоплюються такі правові явища, як державний механізм, механізм захисту прав людини, механізм системи органів публічної влади та інші. Втім, точного та загальноприйнятного визначення цього терміну в юридичній літературі не існує. Це стосується і інституціонального механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Його можна розглядати як систему і комплекс дій публічної влади, спрямованих на забезпечення прав людини та громадянина; як компонента механізму забезпечення прав людини, що включає заходи з реалізації і відновлення порушених прав; або як система органів, засобів та положень, закріплених у Конституції та інших законодавчих актах, які забезпечують найповне та найефективне забезпечення прав і свобод людини та громадянина, що проявляється у діяльності публічної влади.

При подальшому дослідженні важливо відзначити, що основу інституціонального механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб складають умови та вимоги, які стосуються діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадян. Усе це разом забезпечує дотримання, реалізацію та сприяє захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, вирішенню їх потреб та питань у різних сферах суспільного життя. Можна стверджувати, що він також містить систему взаємопов'язаних правових норм, які закріплюють основні права і свободи внутрішньо переміщених осіб і встановлюють гарантії їх реалізації, і тим самим спрямовують діяльність відповідних органів публічної влади по їх забезпеченню. Крім того, ця система включає в себе й діяльність інститутів громадянського суспільства, міжнародних організацій, приватних осіб, волонтерів, які здійснюють забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Отже, інституційний механізм системи, що забезпечує права та свободи, а також правовий статус внутрішньо переміщених осіб складається із системи органів публічної влади до яких належать: Верховна Рада України, яка приймає закони, що стосуються прав та свобод цієї категорії громадян; Президент України, глава держави, який несе обов'язок за виконання законів та здійснення державної політики з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, відповідальний за впровадження законів у життя та формування державної політики щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; центральні та місцеві органи виконавчої влади, які реалізують (втілюють у життя) конкретні заходи щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; військово-цивільні адміністрації, які у межах повноважень опікуються тимчасово окупованими територіями та забезпечують підтримку внутрішньо переміщених осіб у зоні конфлікту; органи місцевого самоврядування, які надають послуги та підтримку внутрішньо переміщеним особам на своїх територіях; Уповноважений Верховною Радою України з прав людини, яка відстоює права та свободи цих громадян.

Ця система органів державної влади та місцевого самоврядування відіграє важливу роль у забезпеченні прав, свобод та правового статусу внутрішньо переміщених осіб відповідно до конституційних та правових норм.

У забезпеченні та захисті прав і свобод внутрішньо переміщених осіб важливу роль виконує Верховна Рада України. Вона відповідає за ухвалення законів та нормативно-правових актів, а також здійснює парламентський контроль щодо дотримання прав і свобод людини, у тому числі внутрішньо переміщених осіб. У цьому контексті важливого значення має інститут Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини. Здійснення контролю та моніторингу за станом забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб є важливим пріоритетом діяльності Омбудсмена.

Відповідно до статті 102 Конституції України Президент виступає як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України та забезпечення виконання Конституції України, а також прав і свобод громадян [13]. Оскільки Президент України, як глава держави, має обов'язок гарантувати дотримання прав та свобод людини і громадянина, це стосується того, що він має певне повноваження щодо всіх гілок державної влади зобов'язувати дотримуватися і забезпечувати права і свободи людини і громадянина. У контексті забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб Президент України видає укази та розпорядження, які мають наступні особливості: по-перше, вони докладно конкретизують закони та підзаконні правові акти, якими регулюється забезпечення, охорона та захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; по-друге, вони регулюють правовий статус, завдання та функції органів публічної влади, які здійснюють забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Укази Президента України, які стосуються прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, спрямовані на конкретизацію та виконання законів України в цій сфері. Президент України також своїми Указами зобов'язує органи виконавчої влади до розробки програм, стратегій і заходів, спрямованих на забезпечення правового статусу внутрішньо переміщених осіб. Наприклад, під час військової агресії Президент України активно використовує своє право на видання підзаконних актів для покращення соціального, економічного та правового статусу внутрішньо переміщених осіб, сприяючи їх адаптації на нових місцях. Важливо зауважити, що подальша активна роль Президента України в нормотворчій діяльності сприятиме успішному забезпеченню прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні.

Органи виконавчої влади здійснюють основну роль у забезпеченні прав та свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні. Їх завдання полягають у впровадженні у життя приписів законів України та Указів Президента України, що регулюють правовий статус внутрішньо переміщених осіб, створенні умов для забезпечення прав та свобод цієї категорії громадян. Вони приймають активну участь у розробці юридичних, матеріальних та організаційних заходів, що забезпечують належні права, свободи та інтереси внутрішньо переміщених осіб у соціальній, гуманітарній, освітній та інших сферах тощо.

Уряд в Україні є основним організатором і виконавцем заходів, спрямованих на забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» [14], уряд є найвищим органом у системі виконавчої влади та відповідає за виконання законів разом із міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями. Він керує, координує та контролює діяльність цих органів, спрямовану на забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Основним документом, який визначає структуру та повноваження органів, що займаються забезпеченням прав і свобод внутрішньою переміщених осіб, є Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» [15]. У цьому нормативному акті конкретизовані повноваження відповідних органів, які стосуються забезпечення правового статусу цієї категорії осіб. Згідно зі статтею 10 цього закону, Кабінет Міністрів України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у здійсненні деяких заходів для захисту прав та внутрішньо свободи переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб було створено в квітні 2016 року і зараз воно також є профільними міністерством, яке реалізує державну політику у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Існування такого міністерства є цілком правильним, адже саме воно, реалізовуючи законодавство, вирішує чисельну кількість питань щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб [16].

До системи інших міністерств, що відповідають за реалізацію прав та свобод внутрішньо переміщених осіб, згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», можна віднести наступні: Міністерство соціальної політики, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство освіти та науки України. Багато питань щодо забезпечення правового статусу внутрішньо переміщених осіб виконує Державна міграційна служба України.

Щодо місцевого рівня, більшість повноважень, які покладено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на органи місцевої влади та місцевого самоврядування стосовно гарантування прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, є спільними з центральними органами виконавчої влади.

Важливу роль у забезпеченні прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відіграють громадські об'єднання та міжнародні організації, які взяли на себе роль надання соціальної підтримки вимушеним переселенцям, зокрема, багато з них активно діють в регіонах Донецької, Луганської, Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей. Зростання організованості громадянського суспільства було помітним з 2014 по 2018 рік, і кількість громадських об'єднань збільшилася з 61,090 до 80,500 [17-18]. Розширення волонтерської діяльності в 2015 році також вплинуло і зараз продовжує впливати на стан забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Досвід демократичних держав підтверджує, що розвиток громадянського суспільства зі стабільною підтримкою з боку держави дозволяє залучати додаткові людські, організаційні, фінансові та технічні ресурси для надання соціальних та інших важливих послуг внутрішньо переміщеним особам. Це сприяє процесу децентралізації державного управління та підвищенню якості цього управління, а також може допомогти скоротити державні витрати та уникнути можливих ризиків [19].

Потрібно розуміти, що визначення суб'єктів забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб не може бути лише формальним. Як ми переконалися, забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб у різному обсязі здійснюють всі органи публічної влади (законодавчої, виконавчої та судової в), а також громадяни та їх об'єднання.

Ефективне забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб можливо шляхом чіткого розподілу ролі та функцій кожного суб'єкта та виділення спеціального органу (або органів), який буде координувати, перевіряти, контролювати та акумулювати результати з метою виправлення недоліків та усунення проблем, пов'язаних з порушенням прав та свобод внутрішньо переміщених осіб, а також з недостатнім їх забезпеченням [20-21; 22].

Для вирішення завдань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, суб'єкти, які відповідають за цей процес, повинні ефективно взаємодіяти на організаційному, правовому та фінансово-економічному рівнях відповідно до законодавства з іншими органами публічної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, установами і підприємствами, громадянами та міжнародними організаціями.

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що в нашій державі створений відповідний інституційний механізм забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб, складовими елементами якого є органи публічної влади та інститути громадянського суспільства. Під інституційним механізмом забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб слід розуміти ієрархічну систему органів різних гілок влади і сукупність інститутів громадянського суспільства, які у межах повноважень та своєї компетенції мають і реалізують конкретні завдання щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осі. Що стосується органів публічної влади, то залежно від обсягу повноважень, що стосуються забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб то їх можна поділити на ті які спеціально створені для забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб); на ті, для яких ця діяльність має важливе значення (Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України, органи місцевого самоврядування) і на ті, для яких така діяльність не є визначальною (суди, правоохоронні органи).

влада самоврядування право переміщена особа

Література

1. За рік кількість ВПО збільшилася на 300 тис. осіб.

2. Recommendation Rec (2006) of the Committee of Ministers to member states on internally displaced persons.

3. Коротка доповідь про групове обговорення питання прав людини внутрішньо переміщених осіб на ознаменування двадцятої річниці прийняття Керівних принципів щодо переміщення осіб у країні: доповідь Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини. Рада з прав людини. Сорокова сесія (25 лютого - 22 березня 2019 р.) A/HRC/40/266.

4. Бовкун Е.М. Механізм правового захисту конституційних прав внутрішньо переміщених осіб в Україні: окремі аспекти // Rechtder Osteuropaischen Staaten (ReOS). № 1 2020, с. 15-19.

5. Басова І.С. Внутрішньо переміщена особа як суб'єкт права соціального забезпечення: автореф. дис. ... к.ю.н. Одеса, 2019. 23 с.

6. Кобець М.П. Адміністративно-правове забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в Україні: дис. ... к.ю.н. К., 2016. 268 с.

7. Крахмальова К.О. Адміністративно-правове забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб в Україні: дис. ... к.ю.н. К., 2017. 210 с.

8. Кхасраві О.З. Адміністративно-правове регулювання внутрішніх переміщень населення в умовах проведення військових операцій (на прикладі України та Іраку): дис. ... к.ю.н. К., 2016. 226 с.

9. Малиновська О.А. Внутрішня міграція та тимчасові переміщення в Україні в умовах політичних та соціально-економічних загроз // Аналітична записка.

10. Наливайко Л.P., Орєшкова А.Ф. Внутрішньо переміщені особи: визначення поняття // Право і суспільство. № 1 (1) 2018, с. 34-39.

11. Новікова О.Ф., Панькова О.В. Вимушена міграція внутрішньо переміщених осіб України: стан, проблеми, шляхи розв'язання // Проблеми економіки. № 3 (37) 2018, с. 217-225.

12. Павлів-Самоїл Н.П. Вимушена міграція як наслідок порушених прав // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». № 21 2019, с. 70-76.

13. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року.

14. Про Кабінет Міністрів України. Закон України від 27 лютого 2014 року № 794-VII.

15. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII.

16. Положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 376.

17. Державна служба статистики України.

18. Наливайко Л.Р., Чепік-Трегубенко О.С. Децентралізація влади в Україні в умовах розбудови демократичного громадянського суспільства // Підприємництво, господарство і право. № 10 2015, с. 44-47.

19. Nalyvaiko L. (2014). Transparency as a democratic standard of the government functioning // Evropsky politicky a pravni diskurz, 4, 51-61.

20. Наливайко І.О. Стандарти Ради Європи та правові позиції ЄСПЛ у сфері запобігання та протидії домашньому насильству: теоретико-правова характеристика. Юридичний науковий електронний журнал. № 7 2022, с. 2524-2537.

21. Minakova Ye., Nalyvaiko I. (2022). Public participation in the mechanism of prevention and anti-corruption in ukraine. KELM (Knowledge, Education, Law, Management), 7 (51), 167-173.

22. Грицай, С. "Цифрова валюта центральних банків: нестандартний методологічний підхід у правовому полі України." Філософські та методологічні проблеми права (2022): 25-34.

References

1. Za rik kilkist VPO zbilshylasia na 300 tys. osib [Over the year, the number of IDPs increased by 300,000]. [in Ukranian].

2. Recommendation Rec (2006) of the Committee of Ministers to member states on internally displaced persons. [in English].

3. Korotka dopovid pro hrupove obhovorennia pytannia prav liudyny vnutrishno peremishchenykh osib na oznamenuvannia dvadtsiatoi richnytsi pryiniattia Kerivnykh pryntsypiv shchodo peremishchennia osib u kraini: dopovid Upravlinnia Verkhovnoho komisara Orhanizatsii Obiednanykh Natsii z prav liudyny. Rada z prav liudyny. Sorokova sesiia (25 liutoho - 22 bereznia 2019 r.) A/HRC/40/266 [Brief report on a group discussion on the issue of human rights of internally displaced persons to mark the twentieth anniversary of the adoption of the Guiding Principles on Internal Displacement: report of the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. Human Rights Council. Fortieth session (February 25 - March 22, 2019) A/HRC/40/266]. [in Ukranian].

4. Bovkun E.M. (2020). Mekhanizm pravovoho zakhystu konstytutsiinykh prav vnutrishno peremishchenykh osib v Ukraini: okremi aspekty [Mechanism of legal protection of constitutional rights of internally displaced persons in Ukraine: individual aspects]. Rechtder Osteuropaischen Staaten (ReOS) - The law of Eastern European states, 1, 15-19 [in Ukranian].

5. Basova I.S. (2019). Vnutrishno peremishchena osoba yak subiekt prava sotsialnoho zabezpechennia: avtoref. dys. ... k.iu.n. [Internally displaced person as a subject of social security law: autoref. thesis ... Doctor of Law]. Odesa, 23 s. [in Ukranian].

6. Kobets M.P. (2016). Administratyvno-pravove zabezpechennia prav vnutrishno peremishchenykh osib v Ukraini: dys. ... k.iu.n. [Administrative and legal protection of the rights of internally displaced persons in Ukraine: thesis. ... Doctor of Law]. Kyiv, 268 s.

7. Krakhmalova K.O. (2017). Administratyvno-pravove zabezpechennia statusu vnutrishno peremishchenykh osib v Ukraini: dys. ... k.iu.n. [Administrative and legal provision of the status of internally displaced persons in Ukraine: dissertation ... Doctor of Law]. Kyiv, 210 s. [in Ukranian].

8. Kkhasravi O.Z. (2016). Administratyvno-pravove rehuliuvannia vnutrishnikh peremishchen naselennia v umovakh provedennia viiskovykh operatsii (na prykladi Ukrainy ta Iraku): dys. ... k.iu.n. [Administrative and legal regulation of internal population movements in the conditions of military operations (on the example of Ukraine and Iraq): dissertation. ... Doctor of Law]. Kyiv, 226 s. [in Ukranian].

9. Malynovska O.A. Vnutrishnia mihratsiia ta tymchasovi peremishchennia v Ukraini v umovakh politychnykh ta sotsialno-ekonomichnykh zahroz [Internal migration and temporary displacement in Ukraine in the conditions of political and socio-economic threats]. Analitychna zapyska - Analytical note. [in Ukranian].

10. Nalyvaiko L.R., Orieshkova A.F. (2018). Vnutrishno peremishcheni osoby: vyznachennia poniattia [Internally displaced persons: definition of the concept]. Pravo i suspilstvo - Law and society, 1 (1), 34-39. [in Ukranian].

11. Novikova O.F., Pankova O.V. (2018). Vymushena mihratsiia vnutrishno peremishchenykh osib Ukrainy: stan, problemy, shliakhy rozviazannia [Forced migration of internally displaced persons of Ukraine: state, problems, solutions]. Problemy ekonomiky - Problems of the economy, 3(37), 217-225. [in Ukranian].

12. Pavliv-Samoil N.P. (2019). Vymushena mihratsiia yak naslidok porushenykh prav [Forced migration as a consequence of violated rights]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika» - Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic", 21, 70-76.

13. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 28.06.1996 r. [Law of Ukraine "Constitution of Ukraine" from June 28, 1996]. [in Ukranian].

14. Pro Kabinet Ministriv Ukrainy. Zakon Ukrainy vid 27.02.2014 r. № 794-VII [Law of Ukraine "About the Cabinet of Ministers of Ukraine" from February 27, 2014, № 794-VII]. [in Ukranian].

15. Pro zabezpechennia prav i svobod vnutrishno peremishchenykh osib. Zakon Ukrainy vid 20.10.2014 r. № 1706-VII [Law of Ukraine "On ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons" from October 20, 2014, № 1706-VII]. [in Ukranian].

16. Polozhennia pro Ministerstvo z pytan tymchasovo okupovanykh terytorii ta vnutrishno peremishchenykh osib. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 08.06.2016 № 376 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "Regulations on the Ministry of Temporarily Occupied Territories and Internally Displaced Persons" from June 8, 2016, № 376]. [in Ukranian].

17. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. [in Ukranian].

18. Nalyvaiko L.R., Chepik-Trehubenko O.S. (2015). Detsentralizatsiia vlady v Ukraini v umovakh rozbudovy demokratychnoho hromadianskoho suspilstva [Decentralization of power in Ukraine in the context of the development of a democratic civil society]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law, 10, 44-47 [in Ukranian].

19. Nalyvaiko L. (2014). Transparency as a democratic standard of the government functioning. Evropskypoliticky apravnidiskurz, 4, 51-61 [in English].

20. Nalyvaiko I.O. (2022). Standarty Rady Yevropy ta pravovi pozytsii YeSPL u sferi zapobihannia ta protydii domashnomu nasylstvu: teoretyko-pravova kharakterystyka [Standards of the Council of Europe and legal positions of the ECtHR in the field of prevention and counteraction of domestic violence: theoretical and legal characteristics]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 7, 2524-2537 [in Ukranian].

21. Minakova Ye., Nalyvaiko I. (2022). Public participation in the mechanism of prevention and anti-corruption in ukraine. KELM (Knowledge, Education, Law, Management), 7 (51), 167-173 [in English].

22. Hrytsai S. "Digital currency of central banks: a non-standard methodological approach in the legal field of Ukraine." Philosophical and methodological problems of law (2022): 25-34.

Размещено на Allbest.ru