Lex ferenda: правові проблеми демілітаризації космічного простору

Размещено на http://www.allbest.ru

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Lex ferenda: правові проблеми демілітаризації космічного простору

Пічко Роман Сергійович кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права

Анотація

Двовекторність між мирним використанням космосу та його мілітаризацією визначає багатогранну та складну взаємодію глобальних інтересів та технологічних досягнень. За своєю суттю ця проблема обертається навколо подвійної природи дослідження та використання космосу, ставлячи на порядок денний питання, чи служить космічний простір доменом для міжнародного співробітництва, наукової діяльності та просування ідеї блага для всього людства чи перетворюється в театр геополітичної конкуренції, військового холодного протистояння та потенційних конфліктів. Область мирного застосування космічного простору охоплює різноманітні види діяльності, спрямовані на спільне поліпшення умов життя людей. Ці прагнення включають наукові дослідження, супутниковий зв'язок, спостереження за Землею для екологічного моніторингу та управління природними лихами, а також інші міжнародні проєкти. Ці зусилля спрямовані на підтримку співпраці між націями, подолання політичних бар'єрів та сприяння спільному добробуту всього людства. Однак досягнення мирного вивчення космосу стикається з викликами та потенційними загрозами у зв'язку з зростаючою тенденцією мілітаризації. Мілітаризація, в цьому контексті, включає розробку та впровадження космічних технологій для військових цілей, таких як супутники для розвідки, слідкування та зв'язку, а також можливе використання космосу як платформи для проведення військових операцій, зокрема протисупутникову оборону. Розділення між мирним та військовим використанням космосу не завжди є чітким, а з норм міжнародного та національного права виходить що ця межа ще більш примарна. Технології з подвійним використанням, такі як супутники, що обслуговують як цивільні, так і військові функції, сприяють розмиттю розрізнення між цими двома категоріями. Крім того, спільне використання аналогічних орбіт для військових та цивільних цілей підкреслює взаємозв'язок цих сфер в космосі.

Ключові слова: міжнародне космічне право, Договір про космос, Комітет ООН з космосу, демілітаризація космічного простору, адміністративні процедури, адміністративне право.

Pichko Roman Serhiiovich Associate Professor of the Department of Civil, Labor and Economic Law, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro,

LEX FERENDA: LEGAL ASPECTS OF DEMILITARIZATION OF

OUTER SPACE

Abstract

The dual nature between the peaceful use of outer space and its militarization defines a multifaceted and intricate interplay of global interests and technological advancements. Essentially, this issue revolves around the dual character of explor ing and utilizing outer space, bringing to the forefront the question of whether space serves as a domain for international cooperation, scientific endeavors, and the advancement of the common good for all humanity or transforms into a theater of geopolitical competition, military cold war, and potential conflicts.

The realm of peaceful applications of outer space encompasses various activities aimed at collectively improving the living conditions of people. These endeavors include scientific research, satellite communication, Earth observation for environmental monitoring, and disaster management, among other international projects. These efforts are directed towards supporting collaboration between nations, overcoming political barriers, and promoting the common welfare of all humanity. However, the achievement of peaceful exploration of outer space faces challenges and potential threats due to the growing trend of militarization.

Militarization, in this context, involves the development and deployment of space technologies for military purposes, such as reconnaissance, surveillance, and communication satellites, as well as the potential use of space as a platform for military operations, including anti-satellite defense. The distinction between peaceful and military uses of outer space is not always clear, and the norms of international and national law make this boundary even more elusive. Technologies with dual-use, such as satellites serving both civilian and military functions, contribute to the blurring of distinctions between these two categories. Furthermore, the shared use of similar orbits for military and civilian purposes underscores the interconnection of these spheres in space.

Keywords: International space law, Outer space Treaty, UN Committee on the peaceful uses of Outer space (COPUOS), demilitarization of Outer space, administrative procedures, administrative law

Постановка проблеми. Нездатність держав вирішувати свої спори мирними засобами пропонованими міжнародним правом та сучасне загострення військових конфліктів актуалізує проблему збереження мирного використання та дослідження космічного простору. Це вимагає спільних міжнародних зусиль, дипломатичних угод та встановлення норм для запобігання мілітаризації космосу та пом'якшення можливих конфліктів. Постійний діалог на цю тему підкреслює необхідність вироблення глобального обов'язкового зобов'язання по забезпеченню космічного простору як виключно сфери дослідження та співпраці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що питанню демілітаризації космічного простору приділена значна увага, зокрема, в роботах таких українських вчених як Ю. С. Шемшученко, Н. Р. Малишева, Л. В. Сорока, О. М. Григоров. Крім цього є роботи зарубіжних дослідників, зокрема, Theresa Hitchens, Frans von der Dunk, Fabio Tronchetti, Irmgard Marboe, Peter Lothian Nelson, George S. Robinson. Однак сучасна військова практика держав знову і знову актуалізує питання збереження космосу як мирного простору.

Мета статті. На підставі правових аспектів, які стосуються укладених міжнародних угод та конвенцій, спрямованих на забезпечення демілітаризаційного статусу спробувати визначити шляхи подальших удосконалень та розвитку правових механізмів з метою забезпечення сталої демілітаризації космічного простору.

Виклад основного матеріалу. Опанування космічного простору розпочалося на тлі протистояння СРСР та США та їх союзниками, що отримало назву «Холодна війна». Тому не дивно, що до трьох існуючих сфер військового протистояння - земля, вода та повітря в середині ХХ ст. долучилася четверта - космічний простір. Військове освоєння космічного простору розпочалося запуском СРСР в 1961 р. космічного супутника «Зеніт -2», основним призначенням якого було фотоспостереження земної поверхні. У 1966--1976 роках пройшли льотні випробування та були прийняті на озброєння досконаліші космічні апарати фотоспостереження серії «Зеніт», космічні комплекси радіотехнічної («Целина», УС -П) та радіолокаційної (УС-А) розвідки, юстування (типу ДС), геодезичного забезпечення («Сфера») ), космічні системи зв'язку («Блискавка», «Стріла»), метеоспостереження («Метеор»), навігації («Цікада», «Вітрило» та ін.). У цей же період було розпочато роботи зі створення космічної системи попередження про ракетний напад, і в 1972--1976 роках запущено чотири експери - ментальні супутники (типу УС-К). Створення та використання космічних засобів у США було розпочато у ті ж роки й за подібними напрямками. Так перший експериментальний розвідувальний супутник Discovery-1 був запущений 28 лютого 1959 р. (запуск був невдалим, оскільки супутник не вийшов на задану орбіту). У 1960 -ті роки для ведення видової розвідки було розпочато використання КА серії «Samos», що пройшли у своєму розвитку три покоління («Samos-2», D1, «Samos-P» та «Samos-M»), космічні апарати радіотехнічної розвідки «Ferret», зв'язки «Skor», «Syncom» та метеозабезпечення «Tiros». 5 серпня 1963 р. СРСР, США, Великобританія підписали Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою. Положеннями договору передбачалося, що держави -учасниці Договору зобов'язуються заборонити, запобігати та не проводити будь-які випробувальні вибухи ядерної зброї та будь-які інші ядерні вибухи в будь-якому місці, що знаходиться під їх юрисдикцією або контролем, зокрема, в атмосфері та за її межами, включаючи космічний простір. космічний демілітаризація lex ferenda

У цьому ж 1963 році Генеральна Асамблея ООН одноголосно схвалила резолюцію, у якій закликала держави «утриматися від виведення на орбіту навколо Землі будь-яких об'єктів з ядерною зброєю або будь -якими іншими видами зброї масового знищення, встановлення такої зброї на небесних тілах чи розміщення такої зброї в космічному просторі будь -яким іншим чином».

Саме аспект мирного дослідження та використання космічного простору став акцентом у Договорі про космос. Зокрема, Стаття IV встановлює, що:

Держави-учасниці Договору зобов'язуються не виводити на орбіту навколо Землі будь -які об'єкти з ядерною зброєю або будь -якими іншими видами зброї масового знищення, не встановлювати таку зброю на небесних тілах і не розміщувати таку зброю в космічному просторі будь -яким іншим чином.

Місяць та інші небесні тіла використовуються всіма державами - учасницями Договору виключно в мирних цілях.

Забороняється створення на небесних тілах військових баз, споруд і укріплень, випробування будь -яких типів зброї та проведення військових маневрів. Використання військового персоналу для наукових досліджень або якихось інших мирних цілей не забороняється. Не забороняється також використання будь-якого обладнання або засобів, необхідних для мирного дослідження Місяця та інших небесних тіл [1].

Зазначимо, що цією нормою не заборонена військова діяльність в космічному просторі, оскільки дозволяється використання військового персоналу для наукових досліджень або якихось інших мирних цілей. Оскільки військова діяльність є двох типів: агресивна та неагресивна, можемо констатувати, що через незаборонну неагресивної військової діяльності в космічному простір, як це зроблено по відношенню з агресивною військовою діяльністю, особливістю міжнародного космічного права є не повна, а часткова демілітаризація космічного простору.

При цьому, законність надмірної мілітаризації і космічних озброєнь не повинна визначатися виключно на основі застосування і тлумачення одного положення статті IV Договору по космосу. Всі положення повинні тлумачитися в поєднанні з іншими положеннями, преамбулою Договору, а також з історією його прийняття. Посол Артур Г олдберг, який брав участь від імені США в переговорах щодо прийняття Договору, у своїх свідченнях перед Комітетом з міжнародних відносин Сенату США щодо Договору про космос зазначив, що "будь -який документ необхідно читати в повному обсязі, і ви повинні взяти статтю I і прочитати її у зв'язку зі статтями II, III, IV, тобто весь Договір. Ви не можете виокремити один розділ і читати його ізольовано, і коли ви читаєте його в цілому, ви отримуєте сенс Договору». У своєму письмовому зверненні до Сенату посол Голдберг, посилаючись на статтю IV, також зазначив: "Безумовно, набагато краще і, безумовно, легше закрити двері гонці озброєнь до того, як вона увійде в новий вимір, ніж намагатися викорінити її після того, як вона вже встановилася". Вітаючи прийняття Договору по космосу в 1967 році, тодішній президент США Ліндон Джонсон назвав його "найважливішим досягненням у сфері контролю над озброєннями з часів Договору про обмежену заборону ядерних випробувань 1963 року". Так само, подаючи Договір на розгляд Сенату США для отримання його рекомендацій і згоди, президент Джонсон стверджував, що відтепер "ніхто не може викорис - товувати космічний простір або космічні тіла для розв'язання війни" [ 2].

При укладанні Угоди про Місяць у 1979 р. держави -учасниці намагалися більш конкретно сформулювати демілітаризаційні положення по відношенню до використання Місяця. Так ст. 3 Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах встановлює:

Місяць використовується всіма державами -учасницями винятково в мирних цілях.

На Місяці забороняється загроза силою або застосування сили або будь-які інші ворожі дії або загроза вчинення ворожих дій.

Забороняється також використання Місяця для вчинення будь - яких подібних дій або застосування будь-яких подібних загроз щодо Землі, Місяця, космічних кораблів, персоналу космічних кораблів або штучних космічних об'єктів.

Держави-учасниці зобов'язуються не виводити на орбіту навколо Місяця або на іншу траєкторію польоту до Місяця або навколо нього об'єкти з ядерною зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення, а також не встановлювати і не використовувати таку зброю на поверхні Місяця або в його надрах.

Забороняється створення на Місяці військових баз, споруд і укріплень, випробування будь-яких типів зброї і проведення військових маневрів.

Використання військового персоналу для наукових досліджень або якихось інших мирних цілей не забороняється. Не забороняється також використання будь-якого обладнання або засобів, необхідних для мирного дослідження і використання Місяця [3].

Воєнні конфлікти, що мали місце після підписання Договору про космос та Угоди про Місяць демонструють, що використання космічних засобів для військових потреб стало загальновизнаним і закономірним як під час стратегічного планування, так і в ході планування дій угруповань військ та сил флоту нижчого рівня. Першим досвідом широкомасштабного практичного використання космічних систем у ході бойових дій стали події у Перській затоці 1991 р., коли багатонаціональні сили застосовували космічні засоби на всіх фазах операції. Основні завдання, покладені на органи управління космічного командування в районі конфлікту, полягали в забезпеченні розвідки, зв'язку, оцінки результатів поразки об'єктів супротивника, у навігаційному, топогеодезичному та метеорологічному забезпеченні військ. Найбільшу роль відіграли сили космічної розвідки США. До початку бойових дій до складу їх орбітального угруповання входило 29 космічних апаратів, у тому числі 4 космічних апарати видової розвідки (оптичної та радіолокаційної), а решта -- радіо- та радіотехнічної розвідки. Характеристики засобів розвідки дозволили впевнено розкривати практично всі об'єкти сухопутних військ, систему базування ВПС, ракетних частин та підрозділів, а також об'єкти військово -економічного потенціалу.

На цей час використання супутників у військовій галузі набуло широкого поширення серед космічних держав, особливо це демонструє українсько-російська війна, яка розпочалася російським повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 р.

Супутники не лише відіграють вирішальну роль у контексті військових операцій, а й є важливими компонентами стратегій національної безпеки найбільш технологічно розвинених держав.

Використання космічного простору у військових цілях було предметом гарячих дипломатичних та академічних дискусій. Ці дискусії в основному зосереджені на законності та обмежені військової діяльності в космосі. Спори щодо використання космічного простору у військових цілях значною мірою пов'язані з чотирма чинниками:

1) використання космічного простору у військових цілях є дуже делікатним питанням, і держави часто неохоче приймають юридичні обмеження чи заборони на таке використання; 2) відсутня єдина правова база, що регулює військові дії в космосі - натомість застосовні норми міжнародного права розподілені між різними джерелами права, включаючи міжнародне публічне право, міжнародне гуманітарне право та міжнародне космічне право;

3) ці правила іноді не забезпечують чіткого розуміння ключових термінів та понять; 4) космічні технології (особливо щодо ракет-носіїв) та космічні об'єкти (особливо супутники) зазвичай мають подвійне призначення, оскільки можуть бути використані в цивільних та військових цілях.

У міжнародних договорах, що торкаються регулювання використання космічного простору не передбачено всеосяжну правову структуру, яка регулює всі види використання космосу у військових цілях. На цей час можна констатувати, що деякі конкретні види використання космічного простору у військових цілях належним чином регулюються, інші залишаються по суті невирішеними та викликають суперечки щодо реалізації [4].

Часткова демілітаризація космічного простору не забороняє випробування й розміщення у космічному просторі звичайних і нетрадиційних видів зброї. Зокрема, це дозволило в 2007 році Китаю обґрунтувати проведення випробувань протисупутникової зброї, в ході яких за допомогою балістичної ракети наземного базування був знищений китайський метеорологічний супутник Feng Yun 1C, що вийшов з ладу [5].

Таким чином, зростаюча роль космосу в досягненні цілей збройної боротьби в XXI ст. може визначатися можливістю вирішення такого завдання як активний вплив і бойова підтримка з космосу дій збройних сил. Її рішення здатне призвести до створення й розгортання бойових засобів космічного базування для ведення військових операцій у космосі та з космосу. Це завдання охоплює захист своїх супутників, забезпечення безперешкодного доступу в космос і протидію використанню потенційним противником космічних засобів у своїх цілях, знищення наземних центрів управління, засобів і ліній зв'язку з супутниками, виведення з ладу орбітальних засобів. Вона може також включати використання бойових космічних засобів, що передбачає застосування їх з космосу по наземних цілях. На рубежі XXI ст. з'явилися технології інформаційної війни й нелетальної дії на людей. Засоби, створені на базі цих технологій, можуть бути розміщені на космічних апаратах і в перспективі здатні забезпечити можливість безперервного або періодичного масованого впливу на вибрані регіони з метою виведення на певний час з ладу живої сили, деморалізації населення та ін.

Генеральна Асамблея ООН неодноразово підтверджувала важливість та невідкладність завдання запобігання гонці озброєнь у космічному просторі та готовність усіх держав зробити свій внесок у досягнення цієї спільної мети відповідно до положень Договору про космос. Заявляла про своє визнання тому, що правовий режим космічного простору, сам по собі не гарантує запобігання гонці озброєнь у космічному просторі. Існуючий режим відіграє важливу роль у запобіганні гонки озброєнь у цьому середовищі, проте необхідно зміцнювати і посилювати цей режим і підвищувати його ефективність.

Наголошувала на необхідності подальших заходів, що передбачають адекватні та ефективні положення про контроль, для запобігання гонці озброєнь у космічному просторі. Також неодноразово закликала всі держави, зокрема ті, які мають великий космічний потенціал, активно сприяти досягненню мети мирного використання космічного простору й запобігання гонці озброєнь у космічному просторі та утримуватися від дій, що суперечать цій меті та існуючим відповідним договорам, в інтересах підтримки міжнародного миру та миру розвитку міжнародного співробітництва.

ООН як інституція, а міжнародне право як концепт не завжди ефективно реагують на порушення конкретною державою правил мирного співіснування та мирного розв'язання спорів. У більшості випадків санкції проти держави - порушника виробляються та застосовуються post factum. Космічний простір є не тільки надбанням всього людства, але і майбутнім людської цивілізації. При цьому його нерозумне використання здатне знищити наш світ. Саме тому, міжнародне право повинно або розробити імперативні правила повної демілітаризації космічного простору, які б виключали ведення в космічному просторі бойових операцій, ураження об'єктів противника на Землі і в повітряному просторі за допомогою зброї космічного базування, ураження космічних об'єктів за допомогою зброї наземного, морського й повітряного базування, проліт через цей простір бойових ракет однієї держави для нанесення удару по наземним військовим об'єктам противника. Або, при збереженні режиму часткової демілітаризації, розробити та інституціонально забезпечити невідворотність настання відповідальності за порушення принципу заборони агресивної військової діяльності в космічному просторі.

У травні 2016 р. з ініціативою детального опрацювання питання застосування міжнародного права до військової космічної діяльності виступив канадський Університет МакГілла. Ініціатива знайшла значний відгук у світовому науковому співтоваристві.

Проєкт Університету МакГілла формалізувався у «Посібник з міжнародного права, що застосовується до використання космічного простору у військових цілях» (МІЛАМОС). Посібник спрямований на розробку широко визнаного керівництва, що роз'яснює основні правила, які застосовуються до військового використання космічного простору у мирний час. Його головна ціль - роз'яснити обмеження, які міжнародне право накладає на загрозу силою або її застосування у космічному просторі. Посібник дозволяє подивитися, як на тлі технологій та додатків, що швидко розвиваються, які військові види використання та об'єкти вважаються законними або прямо забороненими в мирний час [6].

Посібник Макгілла лише визначає і роз'яснює застосовний закон як такий, що регулює космічну діяльність, включаючи використання космічного простору у військових цілях. Посібник Макгілла не ставить за мету переформулювати те, яким має бути чи має стати закон, і не є переформулюванням закону відповідно до кращої політики чи практики якоїсь конкретної держави чи зацікавленої сторони, яка бере участь у дослідженні та використанні космічного простору. Посібник є чітким відображенням існуючого законодавства, проаналізованого незалежною групою експертів, що спирається виключно на використання первинних ресурсів та офіційних документів, що відображають практику держав [7].

Згідно з Посібником космічна діяльність визначається як діяльність з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. При цьому вона може мати чи повинна мати прямі наслідки: - у космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла; - з експлуатації космічної інфраструктури в космічному просторі та/або - з космосу до іншої області.

Посібник Макгілла підкреслює, що міжнародне право забороняє, зокрема, випробування будь-якої хімічної, біологічної чи ядерної зброї в космічному просторі, зокрема на Місяці та інших небесних тілах.

Також заборонено виведення на орбіту навколо Землі будь -якого об'єкта, що несе зброю масового ураження, встановлення такої зброї на небесних тілах та розміщення такої зброї в космічному просторі будь - яким іншим способом. Не дивлячись на заборону використання зброї масового знищення, космічна діяльність з використанням інших видів зброї здійснюється відповідно до міжнародного права, включаючи Статут Організації Об'єднаних Націй та міжнародне космічне право [8].

Отже, розробка, випробування і розгортання космічних систем протисупутникової і протиракетної оборони, на додаток до загрози нинішньому мирному використанню космічного простору, може також позбавити будь-яку країну явного права на використання космічного простору на користь неявного дозволу на його використання першою країною, яка успішно розмістить таку зброю в космічному просторі. Доступ до космічного простору за допомогою космічних ракет-носіїв, ймовірно, буде обмежений орбітальною зброєю космічного базування. Зброя в космосі слугує перевагою для небагатьох, що порушує один з основних принципів Договору по космосу Договору по космосу: космічний простір є надбанням усього людства. Крім того, зброя в космічному просторі створює недовіру і підозрілість між державами у світі, який все більше потребує глобальної глобальної безпеки та співпраці. В інтересах усіх країн - і тих, що мають технологічно розвинені космічні програми, і тих, що не мають космічних програм, - досягти угоди, яка б запобігала озброєнню космосу. Навіть якщо важко посадити за стіл переговорів важливі сторони за стіл переговорів з метою розробки письмового, юридично обов'язкового закону, підводна течія міжнародної думки щодо зброї в космічному просторі, здається, визнає її небезпеку, і норми, схоже, зміщуються в бік норми звичаєвого міжнародного права, яка забороняє зброю в космічному просторі. Зважаючи на швидкий розвиток сучасних технологій і небезпеки, які можуть виникнути, якщо ці технології залишаться неврегульованими, ця норма може швидко перетворитися на норму звичаєвого міжнародного права. Якщо це станеться, то може з'явитися письмовий договір про припинення мілітаризації космічного простору, і космічний простір залишиться надбанням усього людства, яке буде використовуватися для просування інтересів усього людства, а не для а не для просування кількох за рахунок інших [9].

Дійсно великим викликом у космічному праві буде регулювання використання космосу у військових цілях. За останнє десятиліття було кілька випадків, коли національні держави випробовували військову техніку в космосі. Прикладами є рішення Китаю випробувати протисупутникову зброю в 2007 році, що створило велику хмару сміття, яка продовжує спричиняти проблеми в космосі (наприклад, Міжнародна космічна станція ледь не зіткнулася з уламком 10 листопада 2021 року); і нещодавній запуск Росією ракети для знищення одного з власних супутників 15 листопада 2021 року, що продовжує загрожувати Міжнародній космічній станції та іншим космічним об'єктам, які наразі перебувають на орбіті. Подібні запуски протисупутникової зброї були здійснені США у 2018 році та Індією у 2019 році, які, як повідомлялося, були менш руйнівними, але, тим не менш, зустріли несхвалення широкої міжнародної спільноти. І хоча Організації Об'єднаних Націй і Договору по космосу належить заслуга в підтримці миру в космосі протягом останніх 60 років, це завдання може виявитися більш складним зі зростанням участі приватних суб'єктів, що діють в космосі, і зростанням космічної економіки. 1 листопада 2021 року РКЗК ООН схвалив п'ять проєктів резолюцій, "спрямованих на запобігання гонці озброєнь у космічному просторі". Одна з цих резолюцій передбачає створення робочої групи відкритого складу для оцінки загроз космічним операціям, надання допомоги в переговорах щодо юридично обов'язкових інструментів, необхідних для підтримання миру в цю нову космічну епоху, і "надання рекомендацій щодо можливих норм, правил і принципів відповідальної поведінки" [10].

Держави так чи інакше поступово готуються до використання космосу для ведення війни, домінування і контролю. Міжнародне співтовариство в особі ООН повинно вжити термінових і узгоджених заходів, щоб запобігти гонці космічних озброєнь, поки не стало занадто пізно. Необхідно розробити і прийняти спеціальну резолюцію щодо загальних принципів, яка б уточнювала і посилювала положення, вже включені в кілька договорів, що регулюють космічний простір, зокрема в Договір по космосу, з метою запобігання гонці озброєнь в космосі і захисту його мирного використання всіма державами. Запропонована резолюція повинна прямо і чітко заборонити в мирний час будь-яку загрозу силою або її застосування в космічному просторі або з космосу [11].

Не є новиною зростаючий інтерес військових, а значить і держав до використання переваг космічних операцій чи наземних операцій з космічною підтримкою. Це все більше і більше деформує демілітарний статус космічного простору. Не реагування на ці процеси можуть призвести до напруги в міждержавних відносинах, особливо серед космічних держав, до масового використання космічного озброєння, яке формально не є тим, яке згадується у Договорі про космос. Прихована мілітаризація космосу під гаслами національних оборонних інтересів неодмінно призведе до звуження реалізації суто комерційних тобто цивільних космічних проєктів. Це буде обумовлено, по-перше, збільшенням інвестицій у військові космічні проєкти, а, по-друге, зростаючий рівень ризику для реалізації цивільних космічних проєктів. Тим більш це реальний наслідок, оскільки ймовірність застосування зброї в космічному просторі чи завдяки космічному простору, а тим більш бойових дій у космосі породжує абсолютну небезпеку для усіх космічних об'єктів, що знаходяться в космосі.

Зрозуміло, що з розвитком технологій міжнародне співтовариство стає перед завданням забалансувати прагнення до мирного дослідження космосу з необхідністю захисту національних інтересів. Стратегічна привабливість, що надається космічними можливостями, такими як розвідка, навігація та зв'язок, робить їх привабливими для військового використання. Однак ця привабливість повинна бути врівноважена потенційними наслідками, такими як загроза гонки озброєнь, утворення космічного сміття та ризик взаємодії, які можуть піддавати сумніву довгострокову стійкість космічної діяльності.

Хоча десятирічні дискусії на Конференції з роззброєння продовжують залишатися в глухому куті, Комітет з космосу ООН та його юридичний підкомітет також не демонструють значного прогресу у цьому питанні. Деякі делегації держав, які брали участь у 66 сесії Комітету з космосу ООН, висловили думку, що загроза мілітаризації космічного простору посилює значення міжнародного діалогу і переговорів, спрямованих на розробку юридично обов'язкових норм забезпечення прозорості та зміцнення довіри. У цьому ж ключі було зазначено, що робота Комітету з широкого спектра питань забезпечує використання космічного простору в мирних цілях і є одним із головних стримувальних чинників для ризику перегонів озброєнь та мілітаризації космічного простору, а відтак доповнює й підтримує роботу інших форумів з питань запобігання перегонам озброєнь у космосі [12].

Відмітимо, що сьогодні космічний сектор стає все більш комерціалізованим, що призводить до швидкого зростання кількості та різноманітності суб'єктів, що діють у космічному просторі, та до збільшення кількості об'єктів на орбіті. Це так чи інакше призводить до загострення космічної конкуренції. Наша цивілізація проходила вже періоди, коли конкуренція розвинутих держав за нові простори перетворювалася на колоніальну та військову гонитву. Чинне міжнародне космічне право поставило бар'єри проти цього, проголосивши, зокрема, що дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюються на благо і в інтересах всіх країн, незалежно від ступеня їх економічного або наукового розвитку, і є надбанням всього людства. Однак сьогодні космічний простір стає все більш перенасиченою, оспорюваною та конкурентною сферою. Збільшення запуску нових космічних об'єктів призводить до збільшення числа активних супутників. Значить і обсяг космічного сміття зростатиме, збільшуючи ризик зіткнень у космосі. Сьогодні прямо чи опосередковано держави розглядають деякі космічні об'єкти як таки, що потенційно мають подвійне призначення. Це викликає нові побоювання щодо забезпечення безпеки космічних систем та результативності зусиль щодо запобігання гонці озброєнь у космічному просторі. Отже, збереження космічного середовища в довгостроковій перспективі вимагає, щоб міжнародне співтовариство, тобто усі держави, взяло на себе зобов'язання ніколи не розміщувати в космосі жодних видів зброї. І завдання держав полягає у тому, щоб Комітет ООН по космосу посилював свою унікальну та основну роль у питаннях глобального управління космічною діяльністю та міжнародного співробітництва в космічній сфері. Через це він повинен відігравати більш активну роль у питаннях роззброєння в космічному просторі та демілітаризації космічного простору.

Висновки

Вважаємо, що на платформі Комітету ООН по космосу, його обох підкомітетів слід розпочинати дискусії щодо модернізації норм міжнародного космічного права з огляду на рівень розвитку і космічної діяльності, і космічних правовідносин в цілому. Модернізація існуючих норм повинна сприяти створенню атмосфери довіри, яка потрібна для розробки, погодженню та впровадженню заходів регулювання космічної діяльності, які мають юридично обов'язкову силу. Зокрема, це дасть змогу вітали доповідь Генерального секретаря про зменшення космічних загроз шляхом прийняття норм, правил та принципів відповідальної поведінки (A/76/77). Доцільно із залученням широкого кола науковців, Комісії ООН по міжнародному праву створити та розпочати роботу робочій групі в напрямку дослідження зменшення космічних загроз шляхом прийняття норм, правил та принципів (A/77/20) відповідальної поведінки. Робота такої відкритої групи сприяла б більш поглибленому обговоренню теми нормативного регулювання космічної діяльності, зокрема, і створення спеціалізованої всесвітньої космічної організації на базі Комітету. Синергія міжнародного та національного права в цьому питанні може призвести до розробки та впровадження ефективних адміністративних процедур, нових спеціальних норм адміністративного права, щоб забезпечити мирне використання космічного простору. На тепер можна виділити лише ряд критичних напрямків, які визначають стратегічний план дій для забезпечення стабільності в цій важливій сфері.

По-перше, необхідно чітке визначення міжнародних правових норм, спрямованих на демілітаризацію космічного простору.

По-друге, закріплення норм, що зобов'язують держави здійснювати відкриті декларації щодо своїх космічних програм та намірів. Це забезпечить транспарентність у відносинах між космічними державами, державами, що розвиваються, сприяючи взаємному розумінню їхніх намірів та дій. В тому числі, необхідність налагодження співпраці між космічними агентствами та організаціями для обміну інформацією та координації заходів.

По-третє, забезпечення інституціоналізації здійснення міжнародного нагляду, з одного боку, за космічними діями держав з метою перевірки дотримання принципу демілітаризації космічного простору, а, з іншого - розробка та впровадження міжнародних механізмів контролю за розміщенням та використанням військових об'єктів в космічному просторі. В тому числі і визначення обмежень та стандартів для військових технологій, що застосовуються у космічних програмах.

По-четверте, розробка і впровадження обов'язкових для застосування засобів мирного вирішення спорів, пов'язаних із дослідженням і використанням космічного простору (як безпосередньо у космічному просторі, так і в підготовчих етапах на Землі), зокрема, за допомогою міжнародного арбітражу чи консультацій.

По-п'яте, проведення освітніх кампаній з метою підвищення усвідомленості щодо важливості демілітаризації космосу. Залучення науковців, експертів та громадськості до обговорення питань, пов'язаних із забезпеченням миру в космосі.

Вважаємо, що ці адміністративні процедури мають сприяти створенню стійкого міжнародного режиму, який покликаний забезпечити, що космічний простір залишиться областю мирного використання та співпраці, уникаючи мілітаризації та зберігаючи його для майбутніх поколінь.

Література

Treaty on Principles Governing the Activities of States in the Exploration and Use of Outer Space, including the Moon and Other Celestial Bodies URL: https://www.unoosa.org/pdf/ garesMRES_21_2222E.pdf

Ram Jakhu LEGAL ISSUES RELATING TO THE GLOBAL PUBLIC INTEREST IN OUTER SPACE https://ssrn.com/abstract=2801681

Agreement Governing the Activities of States on the Moon and Other Celestial Bodies URL: https://www.unoosa.org/oosa/en/ourwork/spacelaw/treaties/moon-agreement.html

HANDBOOK OF SPACE LAW Edited by Frans von der Dunk. Cheltenham, UK and Northampton, MA, USA. 2015. 1136 p.

China Criticized for Anti-Satellite Missile Test) URL: http://www.washingtonpost.com/ wp-dyn/content/article/2007/01/18/AR2007011801029.html

Manual on International Law Applicable to Military Uses of Outer Space URL: https://www.mcgill.ca/milamos

Product of the McGill Project to draft the Manual on International Law Applicable to Military Uses of Outer Space (MILAMOS Project) URL: https://www.mcgill.ca/milamos/ files/milamos/mcgill_manual_ volume_i_-_rules_final.pdf

Canadian Department of Foreign Affairs and International Trade THE NON- WEAPONIZATION OF OUTER SPACE, supra note 203.

Blair Stephenson Kuplic The Weaponization of Outer Space: Preventing an Extraterrestrial Arms Race URL: https://core.ac.uk/download/pdf/151516583.pdf

Nick Stross Space law, the next frontier for international disputes? URL: https://www.taylorwessing.com/en/insights-and-events/insights/2022/04/space-law-the-next-frontier- for-i nternati onal -di spute s

Ram Jakhu LEGAL ISSUES RELATING TO THE GLOBAL PUBLIC INTEREST IN OUTER SPACE URL: https://ssrn.com/abstract=2801681

Report of the Committee on the Peaceful Uses of Outer Space Sixty-sixth session (31 May-9 June 2023) URL:

https://www.unoosa.org/res/oosadoc/data/documents/2023/a/a7820_0_html/A_78_020E.pdf

References

Treaty on Principles Governing the Activities of States in the Exploration and Use of Outer Space, including the Moon and Other Celestial Bodies URL: https://www.unoosa.org/pdf/ gares/ARES_21_2222E.pdf

Ram Jakhu LEGAL ISSUES RELATING TO THE GLOBAL PUBLIC INTEREST IN OUTER SPACE https://ssrn.com/abstract=2801681

Agreement Governing the Activities of States on the Moon and Other Celestial Bodies URL: https://www.unoosa.org/oosa/en/ourwork/spacelaw/treaties/moon-agreement.html

HANDBOOK OF SPACE LAW Edited by Frans von der Dunk. Cheltenham, UK and Northampton, MA, USA. 2015. 1136 p.

China Criticized for Anti-Satellite Missile Test) URL: http://www.washingtonpost.com/ wp- dyn/content/article/2007/01/18/AR2007011801029.html

Manual on International Law Applicable to Military Uses of Outer Space URL: https://www.mcgill.ca/milamos

Product of the McGill Project to draft the Manual on International Law Applicable to Military Uses of Outer Space (MILAMOS Project) URL: https://www.mcgill.ca/milamos/ files/milamos/mcgill_manual_ volume_i_-_rules_final.pdf

Canadian Department of Foreign Affairs and International Trade THE NON- WEAPONIZATION OF OUTER SPACE, supra note 203.

Blair Stephenson Kuplic The Weaponization of Outer Space: Preventing an Extraterrestrial Arms Race URL: https://core.ac.uk/download/pdf/151516583.pdf

Nick Stross Space law, the next frontier for international disputes? URL: https://www.taylorwessing.com/en/insights-and-events/insights/2022/04/space-law-the-next- frontier-for-international-disputes

Ram Jakhu LEGAL ISSUES RELATING TO THE GLOBAL PUBLIC INTEREST IN OUTER SPACE URL: https://ssrn.com/abstract=2801681

Report of the Committee on the Peaceful Uses of Outer Space Sixty-sixth session (31 May-9 June 2023) URL:

https://www.unoosa.org/res/oosadoc/data/documents/2023/a/a7820_0_html/A_78_020E.pdf

Размещено на Allbest.ru