Міжнародний досвід відкриття матеріалів кримінального провадження іншій стороні

Размещено на http://www.allbest.ru

Міжнародний досвід відкриття матеріалів кримінального провадження іншій стороні

А. Б. Антонюк

Анастасія Борисівна Антонюк, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу Київського університету права НАН України

Резюме

Антонюк А. Б. Міжнародний досвід відкриття матеріалів кримінального провадження іншій стороні.

У статті привертається увага до процедури відкриття матеріалів кримінального провадження на основі міжнародного досвіду окремих країн, до процесуальних дій відкриття матеріалів іншій стороні, які слід розглядати, як засіб реалізації засад верховенства права, змагальності, права на захист, а також як умову забезпечення прав підозрюваного та потерпілого. У контексті здійснення відкриття матеріалів іншій стороні найбільшої уваги, враховуючи їх роль і значення, заслуговують питання кримінальної процесуальної форми (процесуального порядку) проведення цієї дії. І від вирішення низки теоретичних та практичних аспектів її реалізації прокурором, слідчим, захисником залежить можливість досягнення завдань кримінального провадження, зокрема в частині охорони прав, свобод та законних інтересів усіх його учасників.

Ключові слова: кримінальний процес, захисник, прокурор, матеріали провадження, міжнародний досвід.

Summary

Anastasiia Antoniuk. International experience of opening the materials of criminal proceedings to another party.

The purpose of the proposed article is to try to draw the attention of scientists and practitioners to the procedure for opening the materials of criminal proceedings based on the international experience of individual countries.

During the processing of the question, attention was paid to the procedural actions of opening materials to the other party, which should be considered as a means of implementing the principles of the rule of law, competition, the right to defense, as well as a condition for ensuring the rights of the suspect and the victim. In the context of the disclosure of materials to the other party, given their role and importance, the question of the criminal procedural form (procedural order) of this action deserves the greatest attention. And the ability to achieve the goals of criminal proceedings, in particular in terms of protecting the rights, freedoms and legitimate interests of all its participants, depends on the resolution of a number of theoretical and practical aspects of its implementation by the prosecutor, investigator, and defense attorney.

Key words: criminal process, defense counsel, prosecutor, proceedings materials, international experience.

Постановка проблеми. Науковий і популярний інтерес до світових систем кримінального процесу має своє раціональне значення, адже детальне вивчення досвіду або хоча б його поверхневе споглядання цікаві для всіх суспільних сфер. Значний інтерес викликає аналіз нетипових для України прикладів правової практики зарубіжних країн. Особливий інтерес становить юридична практика і джерела, на якій вона базується, що відмінні від вітчизняного кримінального процесу.

Одним із таких є кримінальний процес англо-американської системи кримінального процесу. Цей процес характеризується низкою системних особливостей, дослідження яких необхідно провести як для ознайомлення, так і з метою наукового аналізу, зокрема для запозичення позитивного досвіду для перспективного правового регулювання кримінального процесу України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти відкриття матеріалів іншій стороні досліджували такі вчені, як: Ю. Аленін, Н. Боржецька, І. Глов'юк, Ю. Грошевий, О. Капліна, В. Маляренко, М. Маркуш, О. Мохонько, Н. Обрізан, В. Попелюшко, В. Рогальська, О. Татаров, С. Фомін, Б. Яворський, О. Яновська та ін.

Формулювання мети статті. Визначити окремі прогалини в дослідженні питання процесуального порядку відкриття матеріалів іншій стороні, ролі у його реалізації, що не тільки перешкоджають належній реалізації засад кримінального провадження під час здійснення цієї процесуальної дії, а й не сприяють підвищенню рівня забезпечення прав, свобод і законних інтересів учасників процесу.

Викладення основного матеріалу. Незважаючи на важливість судового прецеденту в Англії, що формує так зване загальне право, паралельно існує система статутного права, яке складається з низки нормативно-правових актів. Оскільки, виносячи свої рішення, судді опираються саме на норми статутного права, як на такі, що містять специфічні регуляторні норми, розпочнемо з аналізу саме нормативних приписів.

Головним нормативно-правовим актом, що регулює процедуру відкриття матеріалів кримінального провадження сторонами є Criminal Procedure and Investigations Act 1996 та Criminal Procedure and Investigations Act 1996 (section 23(1)) Code of Practice. Загалом процес відкриття матеріалів у кримінальному процесі стороною обвинувачення можна розділити на два етапи: відкриття матеріалів органом досудового розслідування прокурору, що представлятиме справу в суді або прийме рішення про відсутність підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності та подальше відкриття матеріалів процесуальним керівником стороні захисту. Згідно з положеннями Criminal Procedure and Investigations Act 1996 (section 23(1)) Code of Practice на представника правоохоронних органів (disclosure officer) покладено обов'язок відкрити матеріали процесуальному керівнику прокуратури до відправлення справи до суду1.

Відповідно до ст. 3 Criminal Procedure and Investigations Act 1996 прокурор повинен розкрити обвинуваченому будь-які матеріали обвинувачення, які раніше не були розкриті обвинуваченому і які можна обґрунтовано вважати здатними підірвати (зруйнувати) справу для обвинувачення проти обвинуваченого або надати допомогу обвинуваченому у розгляді справи, або дати обвинуваченому письмову заяву про відсутність таких матеріалів. Такими матеріалами, відповідно до цієї статті, зокрема, вважаються матеріали, які є в розпорядженні прокурора і надійшли до нього у зв'язку зі справою від органів поліції2.

Отже, англійське законодавство оперує доволі широким терміном для опису обсягу, який потрібно відкрити прокурору на стадії завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, проте все ж уникаючи прив'язки до формулювання «будь-яких матеріалів, що прокурор має намір використати в суді».

Натомість англійський законодавець намагався звузити дискреційні повноваження прокурора в цій частині, спираючись на «обґрунтованість» належності цих матеріалів до суті самої справи. Це поняття, зокрема, розкривається в CPS Disclosure Manual, де вказується, що матеріал може мати значення для розслідування, якщо виявляється, що він стосується будь-якого злочину, що розслідується, або будь-якої особи, яка є учасником провадження, або обставин справи3.

Як ми бачимо із вказаних норм, законодавство не визначає спосіб розкриття інформації або процедуру, яку має застосовувати прокуратура, воно зосереджене на кінцевому результаті такого розкриття.

Головною проблемою в моделі відкриття матеріалів у кримінальному процесі Англії залишається надмірна дискреція органу досудового розслідування щодо визначення матеріалів, які вони передають процесуальному керівнику, що, своєю чергою, створює низку корупціогенних ризиків. Законодавством покладено обов'язок відкриття не лише тих матеріалів, які формують і підкріплюють позицію обвинувачення, а й тих, які загалом стосуються справи та, своєю чергою, можуть допомогти стороні захисту у формуванні власної позиції у справі.

На відміну від країн континентальної Європи, наприклад, в Австралії немає уніфікованого Кримінального чи Кримінального процесуального кодексу, які б кодифікували кримінальні закони. Австралія тривалий час перебувала в статусі колонії Великої Британії, що й залишило відбиток на її правовій системі4.

Основними джерелами австралійського права дотепер є судовий прецедент загального права і закон. Тільки в другій половині XX століття австралійське загальне право внаслідок рішення Судового комітету Таємної ради в Лондоні вийшло з-під впливу загального права Англії та почало розглядатися як окрема правова система. Проте слід зауважити, що австралійські судді «за звичкою» продовжують покликатись на рішення англійських судів у своїй практиці. Загальне австралійське право є загальнообов'язковим.

Щодо статутного права Австралії, то поряд із загальнодержавним законодавством кожен штат може приймати власні нормативно-правові акти, які у випадку невідповідності загальнодержавному законодавству не беруться до уваги5.

Для початку звернемось до статутного права Нового Південного Уельсу, для того щоб зрозуміти процедуру відкриття матеріалів у кримінальному провадженні, а також наслідки невідкриття таких матеріалів. Згідно зі ст. 15А Director of Public Prosecutions Act 1986 співробітники правоохоронних органів, які розслідують імовірні правопорушення, зобов'язані розкрити прокурору всю відповідну інформацію, документи чи інші речі, отримані під час розслідування, які, як можна обґрунтовано очікувати, можуть допомогти розгляду справи для обвинувачення або справи щодо обвинуваченого6.

Таким чином закріплюється первісний механізм відкриття матеріалів кримінального провадження, а саме передача органом досудового розслідування матеріалів процесуальному керівнику для подальшої передачі справи до суду.

Подальше розкриття матеріалів кримінального провадження прокурором стороні захисту регламентується Criminal Procedure Act 1986, а саме статтями 141, 142 та 146, у яких міститься перелік обов'язкових до розкриття матеріалів та прописані санкції за невідкриття відповідних матеріалів. Згідно з положеннями ст. 141 після пред'явлення обвинувального акта обвинуваченій особі або його подання до суду необхідно розпочати процедуру взаємного відкриття матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення та стороною захисту. Розпочинається ця процедура з надсилання стороною обвинувачення стороні захисту відповідного повідомлення, у відповідь на яке перша повинна отримати повідомлення від сторони захисту з матеріалами, які кожна зі сторін має намір використовувати під час судового розгляду.

Крім того, частиною другою ст. 141 чітко передбачається, що обов'язок досудового відкриття матеріалів, яке вимагається цим розділом, має відбутися до дати, визначеної для розгляду справи у суді, та згідно з графіком, який встановлюється судом3. Отже, «конструкція механізму відкриття матеріалів у кримінальному провадженні» в англійському законодавстві у даному випадку чітко перегукується з українським відповідником. Стаття 142 попередньо згаданого акта чітко передбачає перелік тих матеріалів, які повинні бути у повідомленні прокурора стороні захисту. З-поміж іншого, до цього повідомлення повинні додаватися копія обвинувального акта, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (необов'язкова передача транскрипту таких аудіо- чи відеозаписів), експертні висновки, які отримувались під час досудового розслідування, а також копію будь-якої інформації, документа чи іншої речі, наданої працівниками правоохоронних органів прокурору, які обґрунтовано вважатимуться такими, що є релевантними до справи обвинувачення чи захисту, і які іншим чином не були надані чи розкриті обвинуваченому7.

У цьому контексті необхідно звернути увагу на відмінність граматичної конструкції, яка прописує розкриття матеріалів правоохоронними органами прокурору та відкриття матеріалів прокурором стороні захисту. Зважаючи на центральну роль прецедентного права в Австралії та цінність судового казуального тлумачення інституту відкриття матеріалів кримінального провадження в рамках цієї статті, необхідно звернутись до рішень британських судів, які стосувалися проблематики наслідків невідкриття матеріалів стороні захисту.

Визначальним для австралійських суддів є фактор того, чи спричинило невідкриття стороні захисту певних матеріалів кримінального провадження «miscarriage of justice», що можна інтерпретувати як судову помилку, помилку при здійсненні правосуддя або винесення неправосудного рішення в справі. Судді досліджують питання, чи відкриття невідкритих матеріалів могло б привести до винесення іншого рішення в кожній конкретній справі та можливого виправдання обвинуваченого.

Під час аналізу іноземної практики в забезпеченні обвинуваченому чи підозрюваному належного доступу до права на справедливий суд через процедуру відкриття матеріалів, метою якого є пошук релевантного досвіду для української судової та законодавчої систем, неможливо не звернути увагу на функціонування цього інституту в Сполучених Штатах Америки. Особливу актуальність такому дослідженню надає той факт, що саме американський досвід став підґрунтям для імплементації механізму відкриття матеріалів у кримінальному провадженні в нашій державі.

До ухвалення Кримінального процесуального кодексу України 2012 року такий механізм був відсутній у нашому законодавстві. З прийняттям цього Кодексу Україна зробила свій вибір на користь демократизації та гуманізації кримінального процесу, запозичивши нові для нас інститути саме із американської правової системи, із намаганнями підлаштувати їх під українські реалії.

Як відомо, американська державність на початку свого існування перебувала під значним впливом правової системи Англії, що й залишило значний відбиток у сучасному державному укладі США. Як і в інших країнах - представницях англосаксонської правової сім'ї, у США одну з центральних ролей відіграє судовий прецедент як форма суддівської правотворчості, що взаємодоповнює нормативно закріплені положення.

Отже, ми знову проведемо аналіз як статутного права США, так і, що є центральним питанням у цій статті, загального права в контексті регулювання інституту відкриття матеріалів кримінального провадження сторонами на стадії завершення досудового розслідування8.

Для дослідження було обрано Федеративну Республіку Німеччина як одну із найяскравіших представниць континентального права. За загальним правилом, у країнах із такою правовою системою головним джерелом права вважають законодавчо закріплену норму. У Німеччині питання здійснення кримінального провадження регулюється на рівні Кримінального процесуального кодексу, тобто уніфікованого юридичного акта, який регламентує основні положення кримінальної процесуальної системи. Прийнятий цей кодекс був у 1877 році, проте відтоді зазнавав значних змін і доповнень, що є цілком логічним з огляду на динамічну сутність суспільних відносин та права загалом8.

Протягом тривалого періоду в німецькій системі координат був відсутній інститут відкриття матеріалів кримінального провадження протилежній стороні, що, скоріше, пов'язано з інквізиційністю кримінального переслідування та спрямованістю на пошук та визначення винної особи. Глобальні зміни були зроблені після Другої світової війни на хвилі демократизації та лібералізації суспільних відносин. Так, у 1964 році був прийнятий закон «Про зміни кримінального судочинства та судоустрою», який надав обвинуваченій особі та її захиснику право ознайомлюватись із матеріалами сторони обвинувачення задля належного забезпечення права на справедливий суд6.

Станом на сьогодні процедура відкриття матеріалів у кримінальному провадженні закріплена у ст. 147 Кримінального процесуального кодексу ФРН. Частина перша цієї статті надає право захиснику обвинуваченого ознайомлюватися з тими матеріалами, які є в розпорядженні суду або які мали б бути передані до суду, якби обвинувачення було подано, а також ознайомлюватися з доказами, які перебувають у сторони обвинувачення6.

Необхідно зазначити, що механізм відкриття матеріалів у Німеччині разюче відрізняється від аналогічних інститутів в інших аналізованих країнах та Україні зокрема. Перші відмінності спостерігаються у тому, що німецький законодавець не оперує терміном «відкриття» щодо таких матеріалів, а використовує поняття «право на інспекцію (ознайомлення) матеріалів. Таке формулювання одразу наштовхує на міркування про неабсолютність відповідного зобов'язання сторони обвинувачення надавати протилежній стороні будь-які матеріали, зібрані під час досудового розслідування.

Такий підхід закріплюється в частині 5 ст. 147 Кримінального процесуального кодексу ФРН, відповідно до положень якої, прокуратура вирішує, чи дозволити перевірку матеріалів під час підготовчого провадження та після остаточного завершення провадження; в усіх інших випадках уповноважений вирішувати головуючий суддя, який розглядає справу8.

Спостерігаємо абсолютну дискрецію повноважень процесуальних керівників у частині надання стороні захисту доступу до матеріалів. У той же час німецьке законодавство не робить прив'язки до точки завершення досудового розслідування та подальшого звернення до суду як абсолютної та крайньої для здійснення відкриття.

З одного боку, сторона захисту має можливість ознайомлення з матеріалами протягом усього ходу кримінального провадження, проте можливість відмови прокуратури з досить розлогим формулюванням «якщо це може зашкодити меті розслідування» спрямована на звуження основоположного права на справедливий судовий розгляд для обвинуваченого та породжує корупціогенні ризики з боку правоохоронних органів.

Спеціальний режим створений для доступу до протоколів огляду обвинуваченого або таких судово- слідчих дій, до яких був або повинен був бути допущений захисник, а також в огляді висновків експертів. Відповідно до положень частини 3 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу ФРН, доступ до таких матеріалів повинен бути вільним для захисника на будь-якій стадії кримінального провадження та не може обмежуватись8.

Цікаво, що система відкриття матеріалів у кримінальному провадженні не розмежовує ознайомлення обвинуваченого та його захисника. У випадку, коли обвинувачена особа здійснює свій захист через спеціаліста, відкриття матеріалів законодавчо закріплене тільки для захисника, що, своєю чергою, презюмує: останній ознайомить із матеріалами свого клієнта7. Якщо обвинувачений здійснюватиме свій захист самостійно, відповідно до частини 4 попередньо згаданої статті, доступ до усіх матеріалів, зібраних під час досу- дового розслідування, не повинен обмежуватись.

Достатньо широкі повноваження сторони обвинувачення все ж обмежуються вже на стадії передачі справи до суду, адже тоді питання доступу до матеріалів перебуває у юрисдикції судді, що сприяє належній підготовці особи до її захисту в судовому провадженні. Ключовим питанням у цій ситуації, на нашу думку, є достатність часу на ознайомлення та формування стратегії захисту в такій системі.

Для прикладу проведемо аналогію з шахами: гравець не здатен повною мірою сформувати та спрогнозувати свої дії до того моменту, поки не проаналізує дії свого суперника. Однаковий доступ для обох сторін до зібраних доказів є запорукою забезпечення реалізації рівності сторін у кримінальному провадженні як одного із фундаментальних принципів верховенства права.

матеріал кримінальний провадження

Висновки

Отже, провівши аналіз функціонування і підходів до судового казуального тлумачення інституту відкриття матеріалів сторонами у кримінальному провадженні в правових системах Англії, Австралії, США та Німеччини, ми переконались у важливості існування цього інституту для системи кримінальної юстиції в цілому.

Проаналізовані країни знайшли індивідуальний підхід до регламентації та судового тлумачення інституту надання доступу до матеріалів, проте їхні позиції сходяться в одну точку - належний механізм відкриття матеріалів є однією зі складових забезпечення особі, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування, права на справедливий суд.

Література

Аленін Ю. Особливості відкриття матеріалів іншій стороні за новим КПК України: здобутки та прорахунки. Юридичний вісник. 2013. № 4. С. 89-94.

Барсук В. М., Зейкан Я. П., Лисак О. М. Стратегія і тактика захисника в кримінальному процесі. Київ: Освіта України. 2018. 656 с.

Боржецька Н. Л. Реалізація права на захист особою, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру на етапі завершення досудового розслідування. Права та свободи людини і громадянина: механізм їх реалізації та захисту різними галузями права: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Братислава, 19-20 вересня 2014 р.). Братислава, 2014. С. 58-61.

Гура О. Судова практика ВС щодо відкриття доказів іншій стороні за ст. 290 КПК: топ-17 кейсів. FEMIDA.UA. URL: Біір8://іешіба.иа/абуісе8/8ибоуа-ргакіука-У8-8ЬЬобо-уідкгуііуа-бокагіу-т8Біі-8іогот-7а-8і-290-крк-іор-17-кеІ8іу/

Гришин О. Ю. Особливості процесуального алгоритму відкриття сторонами матеріалів кримінального провадження. Від громадянського суспільства - до правової держави: матеріали Х міжнар. наук. конф. студ. та молодих учених. URL: http:// '№№^согр-1диуб.1д.иа/б130109.html

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. URL: http://zakon2.rada.goу.ua/1aws/ show/4651-17

Татаров О. Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС України): монографія. Київ - Донецьк: Промінь, 2012. 638 с.

Фомін С. Б. Відкриття матеріалів іншій стороні кримінального провадження для ознайомлення: чи вирішить новий процесуальний інститут старі проблеми? Адвокат. 2012. № 7. С. 21-25.

Размещено на Allbest.ru