Виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю: досвід деяких європейських країн і перспективи правового регулювання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університету права НАН України

ВИКЛЮЧЕННЯ УЧАСНИКА З ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ: ДОСВІД ДЕЯКИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН І ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Олег Павлович Іоніцой-Доценко, аспірант

Постановка проблеми

Введення в дію положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон, Закон про ТОВ), яким товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ, товариство) виведено з-під правового регулювання норм Закону України «Про господарські товариства»¹, призвело до того, що учасника ТОВ, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, більше не може бути виключено з товариства, оскільки Закон не передбачає такої підстави для виключення учасника.

При цьому Закон про ТОВ передбачає всього дві підстави для виключення учасника, рішення про що приймається загальними зборами учасників, а саме: 1) якщо учасник товариства прострочив внесення вкладу (його частини) у зв'язку зі створенням ТОВ та не вніс вклад (або його частину) для погашення заборгованості перед товариством протягом наданого додаткового строку (п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону); 2) у разі смерті оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону (ч. 2 ст. 23 Закону)².

Натомість проєктом Закону про ТОВ, що був прийнятий парламентом у першому читанні, передбачалось, що учасник або учасники товариства, номінальна вартість часток яких у сукупності становить не менше 10 відсотків статутного капіталу товариства, мають право звернутися до суду з вимогою про виключення учасника з товариства в судовому порядку, якщо дії' чи бездіяльність учасника унеможливлюють діяльність товариства або суттєво іи заважають. Крім цього, проєктом Закону у редакції, що була прийнята в першому читанні, також було зазначено, що статут товариства може передбачати інші підстави для виключення учасника товариства за рішенням загальних зборів товариства. Статутом може бути передбачено заборону на виключення учасника з товариства³. Однак згодом ці положення були виключені з проєкту Закону про ТОВ.

Своєю чергою судова практика не визнає можливість виключення учасника ТОВ на підставі рішення суду, що ухвалюється за позовом про виключення учасника з товариства, поданим ТОВ чи іншим його учасником, а натомість стверджується, що норми Закону про ТОВ передбачають лише дві підстави для виключення учасника з ТОВ і саме за рішенням органів управління товариства (загальних зборів учасників), а не суду⁴.

Відтак на сьогодні немає жодних правових механізмів впливу на недобросовісного або незаінтересованого в діяльності товариства учасника, що, однак, не означає відсутність необхідності в такому правовому інструменті впливу на учасників товариства. Навпаки, поява в проєкті Закону наведених положень і практика застосування Закону про ТОВ свідчить про потребу в додаткових підставах для виключення учасника ТОВ, що дало б можливість виключати зі складу учасників ТОВ, які заважають діяльності товариства.

З огляду на викладене, існує необхідність у формулюванні науково обґрунтованих пропозицій щодо внесення змін до законодавства України з метою приведення його у відповідність до потреб практики в частині підстав, порядку та правових наслідків виключення учасника з ТОВ. Для цілей формулювання таких пропозицій слід проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо правового регулювання виключення учасника ТОВ з підстав перешкоджання діяльності товариства, наукові публікації, присвячені виключенню учасника ТОВ, а також досвід застосування та тлумачення положень ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», що передбачали відповідну підставу для виключення учасника товариства в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемні питання виключення учасника з ТОВ досліджували такі науковці, як-от: В. Кравчук, А. Смітюх, І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Цікало, М. Суханов, І. Ромащенко, В. Оцел та ін. Однак невирішеність на законодавчому рівні проблем щодо підстав виключення учасника ТОВ, який унеможливлює або перешкоджає діяльності товариства, зумовлює актуальність подальших досліджень у цій сфері з метою окреслення перспектив правового регулювання виключення учасника ТОВ в Україні. Окрім додаткових підстав для виключення учасника товариства, не позбавлене сенсу дослідження також деяких інших проблемних питань, пов'язаних з виключенням учасника товариства, у тому числі порядку та правових наслідків виключення учасника.

Метою статті є окреслення можливостей і перспектив правового регулювання правовідносин, пов'язаних із виключенням учасника з ТОВ, який перешкоджає діяльності товариства, ґрунтуючись на аналізі національного та зарубіжного досвіду правового регулювання виключення учасника з ТОВ.

Викладення основного матеріалу

Загалом у юридичній літературі переважає підхід, відповідно до якого виключення учасника є підставою припинення корпоративних правовідносин учасника з товариства, що застосовується примусово, незалежно від волі та бажання учасника, який підлягає виключенню, та являє собою санкцію за невиконання або неналежне виконання учасником своїх корпоративних обов'язків перед товариством.

На думку В. Кравчука, виключення є формою корпоративної відповідальності учасника перед товариством, і за своєю правовою сутністю є дією товариства, спрямованою на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за невиконання учасником корпоративних обов'язків⁵.

У національній юридичній доктрині прийнято вважати, що виключення відбувається за рішенням вищого органу управління товариства - загальних зборів учасників і лише у випадку вчинення учасником істотних порушень. Вказане, по суті, відображає підхід вітчизняного законодавця до порядку та підстав виключення учасника.

Так, до набрання чинності Законом про ТОВ діяла норма ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачала, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере⁶.

За змістом ч. 2 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства⁷.

Водночас інститут виключення учасника юридичної особи, зокрема, учасника ТОВ або юридичних осіб подібних організаційно-правових форм в правових системах іноземних держав, у законодавстві іноземних держав характеризується різноманітністю підходів до підстав та процедури виключення учасника, а також суб'єктів, що можуть ініціювати виключення та приймати рішення про виключення. Водночас варто відзначити, що в деяких державах прогалини в законодавчому регулюванні підстав та порядку виключення учасника заповнюються напрацюваннями судової практики.

Розглянемо досвід деяких зарубіжних країн щодо правового регулювання виключення учасника ТОВ або юридичних осіб подібних організаційно-правових форм.

Стаття 350 Закону Іспанії «Про корпоративні підприємства» (далі - Закон Іспанії про компанії) передбачає дві підстави для виключення товариством з обмеженою відповідальністю свого учасника: 1) добровільне недотримання учасником своїх додаткових обов'язків, що передбачені статутом товариства; 2) порушення учасником - директором заборони на конкуренцію або у разі, якщо рішенням суду, що не підлягає оскарженню, його зобов'язано відшкодувати товариству збитки, завдані діями, які суперечать цьому закону чи статуту або через відсутність належної обачності⁸.

При цьому конкретні причини для виключення можуть бути передбачені у статуті корпоративних підприємств, або будь-які такі причини, включені в них, можуть бути змінені або виключені зі статуту за умови одностайної згоди всіх учасників (ст. 351 Закону Іспанії про компанії). Статтею 352 цього Закону регулюється процедура виключення. Виключення відбувається за рішенням загальних зборів. Відповідне рішення приймається двома третинами голосів, а учасник, який підлягає виключенню, у голосуванні участі не бере (статті 199, 190 Закону). При цьому виключення учасника з розміром частки, що перевищує або дорівнює двадцяти п'яти відсоткам статутного капіталу, за винятком учасників-директорів, яким суд постановив відшкодувати збитки компанії, повинно бути розглянуто не лише на загальних зборах товариства, а й підтверджено рішенням суду, що не підлягає оскарженню, у випадку якщо такий учасник не погоджується з його виключенням (п. 2 ст. 352 Закону Іспанії про компанії)⁹.

Цікавим є те, що цим Законом прямо передбачається можливість виключення учасників-директорів, які вчинили порушення, діючи при цьому саме як директори. Натомість в Україні під час дії положень ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» точились дискусії стосовно можливості виключення учасника за дії, вчинені ним в іншому правовому статусі, ніж учасник, зокрема у правовому статусі директора товариства¹⁰.

Цивільний кодекс Швейцарії допускає виключення учасника ТОВ як за рішенням загальних зборів учасника у випадках, передбачених статутом, так і на підставі рішення суду за заявою товариства у випадку наявності «поважної причини» (ст. 823 В). Вирішення питання щодо звернення до суду із заявою про виключення учасника у зв'язку з поважною причиною чи виключення учасника з підстав, передбачених статутом, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників (пп. 14, 15 ч. 2 ст. 804 А). Для прийняття цих рішень загальними зборами учасників вимагається, щоб за них проголосували учасники, що одночасно володіють не менше двох третин наявних на зборах голосів і абсолютною більшістю всього статутного капіталу, щодо якого може бути використано право голосу (пп. 8, 9 ч. 1 ст. 808 В).

Відповідно до п. 1 ст. 2:236 Цивільного кодексу Нідерландів (далі - ЦК Нідерландів) один або кілька учасників, які одноосібно або спільно забезпечили принаймні одну третину сформованого статутного капіталу, можуть вимагати в суді від іншого учасника, який своєю поведінкою завдає шкоди або завдав шкоди інтересам корпорації таким чином, що продовження його володіння часткою обґрунтовано більше не є допустимим, щоб він передав частку відповідно до ст. 2:341. Своєю чергою ст. 2:341 ЦК Нідерландів передбачає порядок передачі частки відповідачем позивачам або іншим учасникам товариства, які користуються переважним правом на купівлю частки відповідно до ст. 2:195 або статуту товариства. Ціна, за якою викуповується частка учасника, який виключається, фіксується у рішенні суду, зокрема, на підставі висновку призначених експертів¹².

Статтею 266 Кодексу господарських товариств Республіки Польща (далі - Кодекс ГТ) передбачено, що з важливих причин, що стосуються певного учасника, суд може ухвалити рішення про виключення учасника з товариства на вимогу всіх інших учасників, якщо сукупний розмір їх часток становить більше половини статутного капіталу. Статутом також може бути надано право подати такий позов меншій кількості учасників, якщо їхні частки становлять більше половини статутного капіталу. У цьому випадку всі інші учасники повинні бути залучені у суді як відповідачі (співвідповідачі)¹³.

При цьому Кодекс ГТ не окреслює, які важливі причини можуть бути підставою для подання позову про виключення учасників, тому за судом залишається право оцінки, чи можуть причини, на які посилаються позивачі (позивач), вважатися підставою для виключення, чи ні. Причини виключення учасника з товариства повинні стосуватися окремих учасників. У процесі про виключення причини виключення повинні бути індивідуалізовані. На практиці приймається, що це можуть бути причини об'єктивні (наприклад, довготривала хвороба), суб'єктивні (знущання учасників), умисні або неумисні. Так, наприклад, згідно з рішенням Верховного суду Республіки Польща від 19.03.1997 року «неможливість безконфліктної співпраці з учасником, яка є наслідком міжособистісних стосунків усередині товариства з обмеженою відповідальністю, може бути важливою причиною виключення учасника з товариства»¹⁴.

Відповідно до § 3 ст. 266 Кодексу ГТ частка виключеного учасника повинна бути прийнята учасниками або третіми особами. Ціна придбання визначається судом виходячи з дійсної вартості на день вручення позову¹⁵.

Статтями 151, 165, 204 Закону Чеської Республіки «Про господарські товариства та кооперативи (Закон про бізнес корпорації)» регулюються підстави та порядок виключення учасника в Чеській Республіці. Стаття 151 цього Закону передбачає, що учасник, який не виконує своїх зобов'язань щодо внесків, може бути виключений з товариства загальними зборами. Стаття 165 Закону також передбачає можливість виключення учасника загальними зборами у разі порушення ним зобов'язання щодо внесення додаткових вкладів¹⁶.

Принагідно зазначимо, що в Україні невнесення додаткового вкладу в межах процедури збільшення статутного капіталу (ст. 18 Закону про ТОВ) не є підставою для виключення на підставі положення п. 1 ч. 2 ст. 15 цього Закону, оскільки останнє застосовується виключно під час внесення вкладу у зв'язку зі створенням ТОВ. Аналіз положень ст. 18 Закону про ТОВ свідчить про те, що внесення додаткового вкладу на підставі рішення загальних зборів учасників є правом, а не обов'язком учасника, а правові наслідки невнесення учасником додаткового вкладу для складу учасників та розподілу часток між ними передбачені виключно нормою ч. 10 ст. 18 Закону про ТОВ, яка не передбачає можливості виключення учасника¹⁷.

Натомість ст. 204 Закону Чехії про господарські товариства та кооперативи встановлює право компанії вимагати від суду виключення учасника, який особливо серйозно порушив свої обов'язки, незважаючи на запрошення компанії забезпечити їх належне виконання та письмове повідомлення про можливість виключення. При цьому зобов'язання подати згадане запрошення учаснику не застосовується, якщо порушення обов'язків учасником мало правові наслідки, які не можна виправити. Також аналіз статей 170, 171 та п. (b) ч. 1 ст.173 зазначеного Закону свідчить про те, що рішення про виключення учасника чи про звернення до суду з клопотанням про його виключення приймаються загальними зборами простою більшістю голосів учасників, а учасник, який виключається, права голосу не має¹⁸.

Заслуговує на увагу застосування інституту виключення учасника ТОВ у Німеччині. Стаття 21 Закону ФРН «Про товариства з обмеженою відповідальністю» передбачає лише одну підставу для виключення учасника - невнесення ним вкладу до статутного капіталу товариства після спливу визначеного пільгового періоду, який має становити не менше одного місяця. У такому випадку учасник втрачає право на свою частку та будь-які часткові внески, зроблені ним на внесення вкладу. Крім цього, частина перша ст. 34 зазначеного закону передбачає можливість стягнення частки учасника товариством, якщо це дозволено статутом. При цьому згідно з частиною другою цієї статті стягнення здійснюється без згоди особи, яка має право на частку, лише в тому випадку, якщо підстави для цього були визначені в статуті до моменту, коли особа, яка має право, придбала частку¹⁹.

Натомість жодних підстав для виключення учасника, який своїми недобросовісними діями або іншим чином завдає шкоди інтересам товариства, Закон ФРН «Про товариства з обмеженою відповідальністю» не передбачає. Фактично вказаний закон пропонує лише такий спосіб вирішення корпоративних конфліктів, як ліквідація товариства (ст. 61 Закону ФРН «Про товариства з обмеженою відповідальністю»)²⁰. Однак, очевидно, що такий захід є надмірним і не повною мірою відповідає інтересам добросовісних учасників, які бажають продовжувати діяльність товариства після вирішення корпоративного конфлікту.

У зв'язку із цим суди Німеччини, на противагу ліквідації, почали шукати інші способи вирішення корпоративних конфліктів. Таким способом стало виключення учасника. Так, 1953 року Верховний суд Німеччини висловився, що учасник, який став причиною проблем у діяльності товариства, залежно від обставин справи може бути виключений²¹.

Причина виключення може полягати в особистості учасника або його поведінці, зокрема учасник, який підлягає виключенню, є загрозою для подальшого існування товариства і не можна розумно чекати від інших учасників подальшого продовження відносин з ним, а інші способи розв'язання конфлікту відсутні²².

Х. Скогін відзначав, що на практиці траплялися такі випадки, коли суди задовольняли позови про виключення учасника: похилий вік; тривала хвороба чи психічний розлад, які роблять участь у діяльності товариства неможливим; відсутність надійності та кредитоздатності; неорганізованість фінансових обставин; втрата особистих якостей, необхідних відповідно до статуту; порушення обов'язків; зловживання довірою, що викликає суперечності між учасниками, які неможливо усунути; порушення обов'язків щодо конкуренції або використання інформації про діяльність товариства у власних цілях²³.

Отже, з аналізу законодавства та судової практики зарубіжних країн щодо виключення учасника з ТОВ можна зробити такі висновки.

По-перше, у законодавстві багатьох країн з високим рівнем правосвідомості підстави для виключення учасника ТОВ сформульовані переважно в оціночних поняттях та є доволі розмитими: «поважна причина», «важливі причини, що стосуються певного учасника», «поведінка учасника завдає шкоди або завдала шкоди інтересам корпорації таким чином, що продовження його володіння часткою обґрунтовано більше не є допустимим», «особливо серйозне порушення учасником своїх обов'язків» тощо. Варто підкреслити, що ці підстави часто охоплюють не лише випадки, коли учасник не виконує свої корпоративні обов'язки або іншим чином завдає шкоду товариству своїми винними діями, а й ті випадки, коли учасник перешкоджає діяльності товариства з обставин, які не залежать від його волі та бажання (довготривала хвороба, психічні розлади тощо). Це дещо не відповідає традиційному розумінню виключення учасника у національній доктрині як форми корпоративної відповідальності або санкції, оскільки цей правовий інститут використовується не лише і не стільки для покарання недобросовісного учасника, як для забезпечення нормальної діяльності товариства через вплив на склад учасників товариства шляхом припинення правовідносин з тим учасником, який створює загрозу або перешкоджає нормальній діяльності товариства. З огляду на зазначене, вбачається, що слід говорити про виключення як про спосіб захисту інтересів товариства та опосередковано інтересів інших його учасників, а не як про санкцію за вчинене корпоративне правопорушення.

По-друге, у багатьох зарубіжних країнах рішення про виключення учасника, який перешкоджає діяльності товариства, здебільшого приймається не загальними зборами учасників, а судом. Таких же висновків раніше дійшов А. Смітюх: «Виключення учасника за загальною підставою, що сформульована в оціночних поняттях (важлива, справедлива причина, грубе порушення учасником обов'язків та ін.), майже у всіх досліджених правових системах здійснюється на підставі судового рішення, прийнятого за результатами розгляду позову, поданого учасниками товариства або самим товариством...»²⁴. З позовом про виключення учасника звертається товариство за рішенням загальних зборів учасників або самі учасники товариства. Якщо передбачається право окремих учасників звертатись до суду із позовом про виключення іншого учасника, законодавством іноземних держав встановлюється певний ценз - мінімальний розмір частки, яким повинен володіти учасник або учасники, якщо вони вирішили об'єднатись.

По-третє, неможливо не звернути увагу на те, що в іноземних правопорядках передбачена інша юридична доля частки, що належала виключеному учаснику. Так, на відміну від правового регулювання виключення учасника ТОВ в Україні, де наслідком виключення є автоматичне зменшення розміру статутного капіталу на розмір частки учасника, якого виключають, тобто частка такого учасника фактично анулюється, зникає (ч. 3 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»)²⁵, в іноземних державах частка учасника, якого виключають, не зникає, а за відповідну компенсацію переходить до інших учасників, третіх осіб або товариства.

Що стосується правового регулювання виключення учасника ТОВ національним законодавством, то слід відзначити, що в Україні виключення учасника здійснювалось виключно в позасудовому порядку за рішенням загальних зборів учасників, навіть у випадку з доволі оціночними підставами, що були передбачені ст. 64 Закону України «Про господарські товариства»²⁶.

Так, Пленум Вищого господарського суду України роз'яснював, що під час вирішення спорів, пов'язаних з виключенням учасників з господарських товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції загальних зборів учасників цих товариств, а не суду. Виключення учасника з товариства судом є втручанням у господарську діяльність товариства, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством; суд перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним. Також господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів (п. 4.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4)²⁷.

Таким чином, судовий контроль за правомірністю виключення учасника здійснювався на етапі оскарження рішення загальних зборів учасників про виключення, коли позивач, як правило, вже був позбавлений статусу учасника товариства. Звичайно, це не сприяло захисту прав учасників, яких було виключено, на що звертали увагу науковці²⁸. На практиці були поширені випадки, коли учасників безпідставно виключали з ТОВ, а інші учасники отримували повний контроль над управлінням товариством, що дозволяло їм здійснити всі необхідні дії для виведення майна товариства або перерозподілу часток його учасників таким чином, що саме по собі задоволення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів про виключення учасника не призводило до реального поновлення його прав та інтересів шляхом відновлення правового становища, яке існувало до неправомірного виключення такого учасника.

Загалом практика застосування ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» свідчить про те, що в цілому підставою для виключення вважалось невиконання учасником своїх обов'язків, тобто дії (бездіяльність) учасника, які характеризуються виною, навіть у тих випадках, коли виключення здійснювалось на такій підставі, як «перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства». Це закріплювало уявлення про виключення як про форму корпоративної відповідальності та водночас унеможливлювало застосування цієї правової конструкції до випадків, коли певний учасник перешкоджає діяльності товариства не внаслідок своєї поведінки, а в силу інших обставин, які можуть перебувати поза його волею.

Наслідками виключення учасника було:

1) виплата частини майна товариства пропорційно до частки в статутному капіталі протягом 12 місяців;

2) виплата належної учаснику частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виключення;

3) повернення в натуральній формі без винагороди майна, переданого учасником товариству тільки в користування;

4) зменшення розміру статутного капіталу, шо відбувається до проведення розрахунків з учасником, якого виключено²⁹.

Також варто відзначити, що до 27.08.2011 року ч. 3 ст. 100 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачала можливість встановлення випадків і порядку виключення учасника товариства не лише законом, а й установчими документами³⁰. При цьому можливість встановлення додаткових підстав виключення учасника товариства було спірним питанням, на що звертав увагу В. Кравчук. Так, на його думку, малось на увазі не встановлення додаткових підстав виключення як таких, а передбачення додаткових корпоративних обов'язків, невиконання яких могло бути підставою для виключення на підставі ст. 64 Закону України «Про господарські товариства»³¹.

Отже, наведений аналіз дає можливість запропонувати такі концептуальні засади реформування національного законодавства, що регулює підстави, порядок та правові наслідки виключення учасника ТОВ, у частині впровадження механізму виключення учасників, які перешкоджають діяльності товариства.

Передусім потрібно зазначити, що підстави для виключення, які стосуються випадків перешкоджання учасником діяльності товариства, повинні бути визначені виключно законом, що однаково захищатиме інтереси всіх учасників товариства від невизначеності в частині підстав позбавлення учасника права власності на частку та припинення його корпоративних правовідносин з товариством. Натомість ми скептично ставимось до можливості учасників товариства самостійно визначати справедливі та адекватні підстави свого виключення у статуті.

Другим важливим питанням є визначення природи обставин, які могли б слугувати підставою для виключення учасника. Іншими словами, чи слід визнавати підставами для виключення учасника лише діяння, які підпадають під ознаки правопорушення, чи підставами для виключення повинні визнаватись також обставини, які не залежать від волі учасника?

На наше переконання, підстави для виключення повинні також охоплювати випадки, коли певні обставини хоча й перебувають поза волею учасника, однак заважають діяльності товариства. Це пов'язано з тим, що ТОВ як окремий вид господарських товариств характеризується тісними персональними зв'язками його учасників, незважаючи на те, що традиційно ТОВ розглядається як об'єднання капіталів (майна). Для діяльності товариства важливу роль відіграють рішення загальних зборів учасників, що часто-густо потребують кваліфікованої більшості голосів або навіть одностайності. Не слід забувати і про те, що метою діяльності ТОВ є отримання прибутку, для досягнення чого від учасників вимагається не лише безпосередня участь у діяльності товариства, а й наявність певних особистих якостей, які є необхідними для участі в управлінні юридичною особою, що здійснює підприємницьку діяльність. Натомість можна змоделювати безліч випадків, коли особа без власної вини починає перешкоджати діяльності товариства. Зокрема, виникнення різноманітних психічних розладів чи перебування учасника тривалий час під окупованими територіями України фактично унеможливлює нормальну участь в управлінні ТОВ особи, яка потрапила у такі обставини, що може призвести в тому числі до блокування діяльності товариства. Натомість визначення підставою виключення учасника лише «корпоративне правопорушення» обмежує можливість припинити правовідносини з такими учасниками. Крім того, незалежно від конкретних мотивів, причин чи обставин, з яких учасник не бере участі в управлінні товариством, або іншим чином перешкоджає діяльності товариства, це однаково негативно впливає на інтереси товариства та інших його учасників. Більше того, цивільному праву відомо безліч випадків, коли ті чи інші правовідносини можуть припинятися не лише внаслідок допущеного їх учасником порушення, а й з інших підстав: істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК України), визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності (п. 2 ч. 1 ст. 1008 ЦК України), оголошення учасника банкрутом (п. 2 ч. 1 ст. 1141 ЦК України) тощо³².

Також, як зазначалось, убачається, що метою виключення учасника є не покарання недобросовісного учасника, а захист інтересів товариства шляхом припинення правовідносин з учасником, який створює загрозу нормальній діяльності товариства. Зважаючи на це, ми вважаємо, що виключення учасника ТОВ слід розглядати як окремий випадок такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України³³). З огляду на це, вважаємо, що необхідно відійти від розуміння виключення учасника, як форми корпоративної відповідальності або санкції, оскільки одне й те ж явище не може в певній своїй частині відповідати більш широкому поняттю, а в іншій частині - ні, оскільки це суперечитиме правилам формальної логіки*.

При цьому вважаємо, що правомірний інтерес товариства у забезпеченні можливості припинення правовідносин із учасником, який заважає нормальній діяльності товариства, переважає над інтересом учасника зберегти свою участь у товаристві, навіть якщо він не бажав виникнення обставин, через які товариство не може продовжувати свою нормальну діяльність.

Так чи інакше, на нашу думку, незалежно від того, чи виключення відбувається у зв'язку з допущеним учасником порушенням чи з інших обставин, цей спосіб захисту має застосовуватись виключно у виняткових випадках, коли відсутні будь-які інші способи чи засоби вирішення корпоративного конфлікту або усунення перешкод в діяльності товариства.

Слід також звернути увагу на той аспект, що на сьогодні в законодавстві України відсутнє закріплення так званого «обов'язку лояльності», який передбачений у законодавстві багатьох держав і покладає на учасників обов'язок здійснювати свої'корпоративні права та обов'язки добросовісно щодо товариства³⁴. Також цей обов'язок може полягати в утриманні учасниками від дій, які порушують принцип добросовісності, чесності та добрих звичаїв³⁵. По суті, обов'язок лояльності повинен убезпечувати товариство від недобросовісних дій своїх учасників. Так, учасник товариства може виступати в різноманітних правових статусах, у яких він здатен вплинути на діяльність товариства в той чи інший спосіб, зокрема, він може виступати: директором, іншим працівником, орендодавцем, постачальником товариства, учасником іншої юридичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність у тій же сфері, що й товариство, або яка є контрагентом товариства тощо. У всіх цих випадках учасник повинен дотримуватись обов'язку лояльності, тобто принаймні не завдавати шкоди інтересам товариства.

Ми вважаємо, що закріплення в національному законодавстві «обов'язку лояльності» сприятиме забезпеченню інтересів товариств, їх учасникам і забезпечить належне обґрунтування виключення учасників у випадках, коли дії учасника, хоча й шкодять товариству, однак не порушують обов'язків, що передбачені чинним законодавством України (ст. 117 ЦК України³⁶; ст. 6 Закону про ТОВ³⁷).

По-третє, що стосується того, як саме визначити підстави для виключення учасника ТОВ, то, на нашу думку, підстави виключення не слід формулювати занадто конкретизовано, а натомість варто піти шляхом закріплення на рівні закону формулювань абстрактного, оціночного характеру, конкретний зміст яких буде формуватися судовою практикою та доктриною. Як випливає із уже цитованими положеннями первісної редакції проєкту Закону про ТОВ, такого підходу дотримувались також автори цього законопроєкту. Загалом ми погоджуємось із тими підставами виключення, які були сформульовані авторами проєкту Закону про ТОВ, однак з тим зауваженням, що виключення повинно застосовуватися не лише у випадках, коли діі' чи бездіяльність учасника унеможливлюють діяльність товариства або суттєво іи заважають, а й тоді, коли саме подальше перебування особи у складі учасників товариства призводить до таких же наслідків.

Такий підхід може бути пояснений величезною різноманітністю способів, якими учасник може унеможливлювати діяльність товариства або суттєво заважати їй, а відтак відсутній будь-який сенс намагатись перерахувати такі випадки в законі. Можливість певних обставин бути підставою для виключення учасника повинна оцінюватись у кожному конкретному випадку індивідуально. Натомість орієнтовні критерії для оцінки судом тих чи інших обставин як підстави для виключення повинні напрацьовуватись судовою практикою та доктриною.

По-четверте, на наше переконання, виключення учасника, який заважає діяльності товариства, повинно відбуватись у судовому порядку. Це зумовлено тим, що припинення корпоративних правовідносин проти волі особи, з якою ці правовідносини припиняються, з підстав, які мають абстрактний та оціночний характер, доцільно здійснювати за посередництва органу державної влади, який спеціалізується на вирішенні юридичних спорів та тлумаченні і застосуванні законів, - суду. Такий підхід відповідає тенденції, яка простежується в законодавстві іноземних держав, природі виключення учасника як окремому різновиду способу захисту, передбаченого п. 7. ч. 2 ст. 16 ЦК України (припинення правовідношення), та одночасно як втручанню у правову сферу учасника, якого виключають, шляхом припинення його участі у товаристві та позбавлення права власності на частку. Саме судовий порядок виключення забезпечить додержання балансу, який полягає в одночасній необхідності забезпечення захисту інтересів компанії у виключенні учасника, так і захист учасника від неправомірного виключення.

Право звертатись до суду з відповідним позовом, як ми вважаємо, слід надати учасникам товариства,

Мається на увазі, що виключення учасника товариства не може бути санкцією у випадках, коли виключення учасника відбувається внаслідок допущеного ним правопорушення та одночасно не бути санкцією у випадках, коли виключення є наслідком інших обставин (банкрутство, психічні розлади, фізичні недуги тощо), що не може вважатись санкцією у зв'язку із відсутністю протиправної поведінки.

які володіють часткою з певним розміром (визначення конкретного розміру частки є політико-правовим питанням). При цьому з таким позовом повинні мати можливість звертатись і міноритарії. Так, одним із недоліків виключення учасника відповідно до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», на нашу думку, було те, що виключити іншого учасника міг лише мажоритарний учасник. Водночас мажоритарні учасники не могли бути виключені, що давало їм неначе «імунітет» від виключення. Убачається, що такий підхід був категорично несправедливий і неправильний. Крім цього, можливість бути виключеними з товариства не стимулювало учасників з переважаючою часткою до належної поведінки по відношенню до товариства.

З огляду на це, вважаємо підхід, який закріплений у ЦК Нідерландів³⁸ та який був запропонований авторами проєкту Закону про ТОВ у редакції, прийнятій в першому читанні³⁹, найбільш зваженим і справедливим. При цьому заслуговує на увагу підхід законодавця Нідерландів у тій частині, що учасники, які звертаються з позовом про виключення, повинні володіти оплаченими частками. Так, цілком справедливим і логічним видається те, що учасник, який вимагає виключення іншого учасника, повинен сам виконати принаймні основний свій обов'язок перед товариством - внести вклад.

Правова природа позову учасника про виключення учасника з товариства, процесуальні особливості його подання та розгляду судом - це питання, які потребують окремого ґрунтовного дослідження. Однак, судячи із того, що метою такого позову є виключення учасника, тобто припинення корпоративних правовідносин учасника з товариством, а виключення є способом захисту прав та інтересів саме товариства, з огляду на те, що учасник заважає діяльності товариства, варто констатувати, що такий позов матиме ознаки непрямого позову⁴⁰.

Ще одним важливим аспектом, на який варто звернути увагу при реформуванні концептуальних засад виключення учасника з ТОВ, є питання наслідків виключення учасника в частині юридичної долі частки.

На нашу думку, існуюче регулювання наслідків виключення, за якого частка виключеного учасника просто зникає як об'єкт права власності, а статутний капітал товариства автоматично зменшується, має ряд недоліків.

По-перше, у зв'язку із виключенням учасника у товариства виникає обов'язок виплатити колишньому учаснику вартість його частки, що, як правило, істотно впливає на вартість чистих активів товариства, а отже, і на його платоспроможність. Ця обставина не може не впливати на інтереси кредиторів. Тобто в цьому випадку зменшення розміру статутного капіталу супроводжується зменшенням вартості активів товариства, однак без забезпечення гарантій прав кредиторів, які передбачені при зменшенні статутного капіталу в порядку ст. 19 Закону про ТОВ⁴¹.

По-друге, такий підхід не сприяє поновленню прав учасника, якого було неправомірно виключено через зникнення частки як об'єкта його права власності. Так, вважається, що після набрання чинності Законом про ТОВ, у разі незаконного виключення учасника, єдиним належним способом захисту є визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у такому товаристві (пп. д) п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»⁴²). Однак застосування цього способу захисту може бути ускладнене зміною складу учасників та розміру статутного капіталу, які матимуть місце після незаконного виключення. У такому випадку відновити реальне правове становище, яке існувало до виключення учасника, з відповідним розподілом часток учасників, може бути неможливо.

На нашу думку, у цьому контексті варто звернути увагу на досвід Німеччини, Нідерландів і Польщі, де після виключення учасника частка як об'єкт правовідносин не зникає, а лише переходить до товариства (яке може відчужити частку на користь інших учасників або третіх осіб) або учасників товариства. Такий механізм нівелює недоліки підходу вітчизняного законодавця у цьому питанні, оскільки убезпечує товариство від різкого зменшення активів або принаймні спрощує організаційно залучення додаткового капіталу для компенсації втрат унаслідок необхідності виплати вартості частки (для того, щоб залучити додатковий капітал в Україні, товариству необхідно приймати рішення про збільшення статутного капіталу), а також дає можливість виключеному учаснику вимагати повернення своєї частки у разі поновлення своєї участі у товаристві. Слід відзначити, що перехід частки до товариства або інших учасників, а не її зникнення, у сукупності із судовим порядком виключення, більш якісно забезпечує стабільність складу учасників товариства та визначеність правовідносин, пов'язаних із виключенням учасника. Отже, доцільно запозичити концептуальний підхід щодо наслідків виключення учасника в частині юридичної долі частки виключеного учасника, який закріплений у законодавствах зазначених держав.

Висновки

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що законодавство України потребує запровадження механізму виключення учасника, який унеможливлює діяльність товариства або перешкоджає їй.

Крізь призму аналізу законодавства та судової практики таких країн, як Іспанія, Швейцарія, Нідерланди, Польща, Чехія та Німеччина, а також національного досвіду регулювання виключення недобросовісних учасників, пропонуємо запровадити судовий порядок виключення учасника ТОВ за позовом учасників, які володіють часткою з певним розміром (залежно від політико-правового обґрунтування), та переходом частки від виключеного учасника до товариства, яке в особі загальних зборів учасників вирішить подальшу долю отриманої частки, або до інших учасників. Підстави виключення повинні бути сформульовані абстрактно та в оціночних поняттях й охоплювати не лише випадки вчинення учасником корпоративного правопорушення, а й обставини, які не залежать від волі та бажання учасника, однак так само заважають діяльності товариства.

Також потрібно переглянути правову природу виключення учасника як форми корпоративної відповідальності, а натомість необхідно розглядати виключення як спосіб захисту прав та інтересів товариства.

Література

1. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII. URL: http s: //zakon.rada. gov.ua/laws/show/2275-19

2. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII. URL: http s://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2275-19

3. Проект Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 13.05.2016. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1 ?pf3511=59093

4. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 січня 2020 року у справі № 905/859/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86961698

5. Кравчук В. М. Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах: монографія. Львів: Край, 2009. С. 282.

6. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157612#Text

7. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157612#Text

8. Corporate Enterprises Act of Spain of 2.07.2010. URL: https://www.mjusticia.gob.es/es/AreaTematica/DocumentacionPublica ciones/Documents/ Corporate_Enterprises_Act_2015_-_Ley_de_Sociedades_de_Capital.PDF

9. Corporate Enterprises Act of Spain of 2.07.2010. URL: Corporate Enterprises Act of Spain of 2.07.2010. URL: https://www. mjusticia.gob.es/es/AreaTematica/DocumentacionPublicaciones/Documents/ Corporate_Enterprises_Act_2015_-_Ley_de_Socieda des_de_Capital.PDF

10. Кравчук В. М. Названа праця. С. 285-287.

11. Federal Act on the Amendment of the Swiss Civil Code (Part Five: The Code of Obligations) of 30 March 1911. URL: https://www.admin.ch/opc/en/classifi ed-compilation/19110009

12. Civil Code of the Netherlands. URL: http://www.dutchcivillaw.com/civilcodegeneral.htm

13. Kodeks spolek handlowych: Ustawa z dnia 15 wrzesnia 2000 r. № 94 poz. 1037. URL: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet? id=WDU20000941037

14. Яценко С. І. Корпоративне право Республіки Польща: (основні положення): наук.-практ. посіб. Київ: Юрінком Інтер, 2008. С. 130.

15. Kodeks spolek handlowych: Ustawa z dnia 15 wrzesnia 2000 r. № 94 poz. 1037. URL: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet? id=WDU20000941037

16. On Commercial Companies and Cooperatives (Business Corporations Act): Law of Czech Republic dd. 25.01.2012. URL: http://obcanskyzakonik.justice.cz/images/pdf/Business-Corporations-Act.pdf

17. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII. URL: http s://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2275-19

18. On Commercial Companies and Cooperatives (Business Corporations Act): Law of Czech Republic dd. 25.01.2012. URL: http://obcanskyzakonik.justice.cz/images/pdf/Business-Corporations-Act.pdf

19. German Act on Limited Liability Companies (Gesetz betreffend die Gesellschaften mit beschrankter Haftung - GmbHG). URL: https://www.gesetze-im-internet.de/englisch_gmbhg/englisch_gmbhg.html

20. Там само.

21. Vries P. P. de. Exit rights of minority shareholders in a private limited company. De-venter: Kluwer, 2010. P. 154-155.

22. Muller K. J. The GMBH. A Guide to the German Limited Liability Company. 2nded. Munchen: C. H. Beck, 2009. P. 128.

23. Scogin H. T. Withdrawal and Expulsion in Germany: A Comparative Perspective on the «Close Corporation Problem». Michigan Journal of International Law.1993-1994. Vol. 15. P. 160.

24. Смітюх А. В. Підстави та порядок виключення учасника з товариств з обмеженою відповідальністю: порівняльно-правовий аспект. Правова держава. 2020. № 37. С. 93.

25. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/755-15

26. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157612#Text

27. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин: постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0004600-16

28. Суханов М. О. Корпоративні права та обов'язки учасника товариства з обмеженою відповідальністю: дис. докт. філософії: 081 Право / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2022. С. 128.

29. Кравчук В. М. Названа праця. С. 312-313.

30. Цивільний кодекс Украіни № 435-IV від 16.01.2003. Відомості Верховної 'Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.

31. Кравчук В. М. Названа праця. С. 298-300.

32. Цивільний кодекс Украіни: закон України № 435-IV від 16.01.2003. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ conv#Text

33. Там само.

34. Зеліско А. Правова характеристика сучасного стану та тенденцій модифікації системи господарських товариств. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 2. С. 17-18.

35. Opalski А. Obowizek lojalnoci w spkach kapitaowych. Kwartalnik Prawa Prywatnego. 2008, nr 2. P. 14.

36. Цивільний кодекс Украіни: закон України № 435-IV від 16.01.2003. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ conv#Text

37. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII. URL: http s://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2275-19

38. Civil Code of the Netherlands. URL: http://www.dutchcivillaw.com/civilcodegeneral.htm

39. Проект Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 13.05.2016. URL: http://w1. c 1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1 ?pf3511=59093

40. Смірнов Г. Похідний позов: особливості та проблеми правового регулювання в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 44-45.

41. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19

42. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань: Закон України від 15.05.2003 № 755-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/755-15

Резюме

Іоніцой-Доценко О.П. Виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю: досвід деяких європейських країн і перспективи правового регулювання в Україні.

У статті висвітлено результати дослідження правового регулювання виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю в правових системах Іспанії, Швейцарії, Нідерландів, Польщі, Чехії та Німеччини. Також у статті наведено аналіз застосування положень ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачала відповідні підстави виключення учасника до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

На основі аналізу законодавства зарубіжних держав і практики його застосування запропоновано концептуальні засади вдосконалення національного законодавства щодо підстав, порядку та правових наслідків виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю. У статті детально описується пропонований судовий механізм виключення учасника товариства з обмеженою відповідальністю. Звертається також увага на таку умову звернення учасника до суду з відповідним позовом, як повне внесення ним вкладу. виключення учасник товариство відповідальність

Обґрунтовується доцільність передбачення в національному законодавстві широких за змістом, абстрактно сформульованих підстав для виключення учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

Ключові слова: виключення учасника, товариство з обмеженою відповідальністю, підстави виключення учасника, припинення участі у товаристві, частка в статутному капіталі, корпоративна відповідальність, санкція, судовий порядок виключення учасника.

Summary

Oleh loinitsoi-Dotsenko. Exclusion of a member from a limited liability company: experience of some European countries and perspectives of legal regulation in Ukraine.

The article highlights the results of research into the legal regulation of the exclusion of a member from a limited liability company in the legal systems of Spain, Switzerland, the Netherlands, Poland, the Czech Republic, and Germany. The article also provides an analysis of the application of the provisions of Article 64 of the Law of Ukraine “On the commercial companies”, which provided for the relevant grounds for excluding a member before the Law of Ukraine “On Limited and Additional Liability companies” came into force.

On the basis of the analysis of the legislation of foreign countries and the practice of its application, the conceptual principles of improving the national legislation regarding the grounds, procedure and legal consequences of the exclusion of a member from a limited liability company are proposed.

The need to move from understanding the exclusion of a participant as a form of corporate responsibility of the participant or a sanction for a corporate offense committed by him to understanding it as a way of protecting the rights and interests of the company is substantiated, which should be applied not only in cases when the member commits actions or inactions that make the activity of the company impossible or significantly interfere with its activities, but also in the event of circumstances related to the participant that do not depend on his will and interfere with the activities of the company.

The author proves the need to introduce in the legislation of Ukraine a judicial mechanism for the exclusion of a member of a limited liability company at the request of a member of the company with a legal consequence in the form of the transfer of the share to the company or its other members. the possibility of applying the exclusion of a member from the company exclusively at the will of other members of the company.