Українське питання в політичній діяльності Кирила Трильовського

Українське питання в політичній діяльності Кирила Трильовського

Анотація

У статті розкривається діяльність Кирила Трильовського як захисника прав українського населення Галичини. Зазначено, що діяч брав активну участь у публічних виступах на численних зборах та мітингах, де систематично порушував важливі питання щодо відстоювання прав та свобод рідного народу. Наголошено, що адвокат брав участь у створенні різного роду товариств та організацій (товариства «Народна спілка», «Народна Воля»), які працювали на користь інтересів простого народу.

Розкрито діяльність К. Трильовського як учасника Русько-української радикальної партії - першої політичної сили серед галицьких українців, яка обрала у своїй діяльності європейські орієнтири. Вказано, що центральним завданням діяльності партії вважалося утворення окремої політичної території з частин Галичини та Буковини з якнайширшою автономією. В умовах австрійського панування партія проголосила важливим завданням вибороти для населення таке становище, щоб воно мало цілковиту політичну свободу та рівноправність з іншими народами імперії.

Охарактеризовано погляди К. Трильовського на тогочасне земельне, виборче та податкове законодавство, зокрема представлено ідеї громадського діяча, які репрезентували його україноцентричну позицію та орієнтувалися на захист прав і свобод місцевого населення. Розглядаючи питання земельного і податкового законодавства, діяч неодноразово наголошував, що селяни не повинні одночасно сплачувати податки ні з окремої хати, де вони проживають, ні з окремої ділянки, а натомість сплачувати до державної казни тільки один із зазначених.

Закцентовано на активній парламентській діяльності Кирила Трильовського, зокрема на його виступах і промовах, які торкалися найрізноманітніших форм порушення чинного законодавства, законних прав та інтересів громадян крайовими та місцевими органами влади.

Ключові слова: Русько-українська радикальна партія, товариство «Народна Воля», Кирило Трильовський, законодавство (земельне, податкове та виборче), правозахисна діяльність, українське державотворення, Галичина.

Виклад основного матеріалу

правозахисний парламентський адвокат трильовський галичина буковина

Кирило Трильовський є однією з ключових постатей українського суспільно-політичного та громадського життя західноукраїнських земель кінця ХІХ - початку XX століття. У вітчизняному національно-визвольному русі він став одним із творців ідеологічної основи діяльності

Української радикальної партії та здійснив помітний вплив на становлення вітчизняної політичної й правової думки того часу. Він належав до так званої «адвокатської доби» [2, с. 64] у розвитку українського національного руху, тобто періоду, коли адвокати займали ключове становище в політичному, суспільному, культурному та економічному житті західноукраїнських земель [4, с. 217].

Кирило Йосифович Трильовський народився 6 травня 1864 р. у селі Богутин на Золочівщині в сім'ї священика. Його шкільні роки пройшли у Золочеві й Бродах, а згодом у гімназії в Бродах та Коломиї [1, с. 126]. Ще в період навчання він належав до таємного учнівського гуртка. Згодом здобував вищу освіту як студент юридичного факультету Чернівецького, а потім і Львівського університетів [10, с. 154]. Під час навчання у Львівському університеті був головою українського студентського товариства «Академічне Братство» (18881890), що стало передумовою його майбутньої політичної діяльності [12, с. 432].

Аналізуючи питання захисту прав українського народу в політичній спадщині К. Трильовського, варто відзначити, що воно детально простежується в контексті його активної державницької позиції. Ще з 1884 р. діяч бере активну участь у публічних виступах на численних зборах та мітингах, де систематично порушує важливі питання щодо відстоювання прав і свобод рідного народу. Зокрема, адвокат брав участь у створенні різного роду товариств та організацій (товариства «Народна спілка», «Народна Воля»), які працювали на користь інтересів простого народу [8, с. 61]. Особливу увагу Трильовський приділяв захисту прав селян, які піддавалися систематичним утискам з боку австро-угорської влади. Так, агітуючи за загальне виборче право, громадський діяч відстоював ідею щодо безоплатної передачі селянам земельних наділів та припинення зловживань стосовно них з боку місцевої адміністрації. Паралельно він закликав до боротьби проти клерикалізму [3, с. 3031].

Поряд із активною правовою діяльністю, чимало уваги він зосереджував на суспільно-політичних і культурно-просвітницьких справах.

Зокрема, у 1884 році К. Трильовський став одним із засновників читальні «Просвіта» на Снятинщині [11, с. 48], діяльність якої спрямовувалася на поширення грамотності та підвищення рівня освіченості місцевого населення.

У 1890 році було засновано Русько-українську радикальну партію (РУРП), першу політичну силу серед галицьких українців, яка обрала у своїй діяльності європейські орієнтири. К. Трильовський як учасник РУПР на публічних заходах закликав місцеве населення приєднуватися до політичної програми партії та масово відстоювати права й свободи місцевого народу, захищаючи їх від зловживань місцевих чиновників. Зауважимо, що політична програма партії відображала вкрай актуальні питання того часу. Зокрема, центральним завданням у діяльності партії вважалося утворення окремої політичної території з частин Галичини та Буковини з якнайширшою автономією. І хоча партія проголошувала широку автономію в межах усієї території України, однак, оскільки вона будувала свою діяльність на території західноукраїнських земель, то мова йшла насамперед про Галичину та Буковину. В умовах австрійського панування партія проголосила важливим завданням вибороти для населення таке становище, щоб воно мало цілковиту політичну свободу та рівноправність з іншими народами імперії [7, с. 32].

З огляду на це РУПР домагалася, щоб Галичина була поділена на дві частини: західну польську та українську. До української частини Галичини мала бути приєднана частина Буковини, на якій проживає українське населення, щоб на основі такого поділу створити окрему українську провінцію з окремим сеймом, і щоб у ній офіційно була запроваджена українська мова як державна.

Важливим результатом діяльності Кирила Трильовського була участь у створенні товариства «Народна Воля», робота якого спрямовувалася на захист прав українського населення з використанням юридичних інструментів. Певним підсумком діяльності «Народної Волі» стало скликання у Коломиї 12 грудня 1897 р. п'ятих зборів товариства. Участь у заході взяло близько 800 жителів краю. На переконання її керівника К. Трильовського, важливою метою діяльності товариства в цей період мала стати політична просвіта населення краю. Саме політичне усвідомлення та організація селянства визначалися прерогативою у діяльності організації. Водночас члени товариства вважали перемогою запровадження п'ятої курії під час виборів до Державної ради, оскільки Коломийський виборчий округ цієї курії охоплював майже всі прилеглі повіти (Богородчанський, Городенківський, Коломийський, Косівський, Надвірнянський та Снятинський). На зборах обрано новий керівний склад політичного товариства у кількості дев'яти осіб, а головою призначено К. Трильовського, заступником П. Лаврука, секретарем П. Терпелюка, касиром Л. Бачинського [9, с. 134].

Обстоюючи державницькі ідеї, К. Трильовський акцентував увагу на реформуванні громадського самоврядування. На його переконання, новаторства Австрійської влади стосовно реформування місцевого самоуправління не відповідали інтересам українського населення країни, оскільки чітко простежувались тенденції до домінування інтересів заможних верств населення. Він наголошував, що наслідком реформування місцевого самоврядування було злиття сільських громад у межах єдиної окружної громадської одиниці. Така організація суттєво порушувала права українських селян, які у цьому випадку, було б дуже важко відстояти на практиці. З таких позицій він наголошував на важливості рішень саме місцевої громади, переконуючи, що війт повинен дослухатися і повною мірою виконувати рішення сільських представників. Крім того, діяч наголошував на запровадженні рівного виборчого права, акцентувавши, що вибори до місцевих органів самоврядування мають проходити на основі загального, рівного, безпосереднього виборчого права.

Розглядаючи питання земельного і податкового законодавства, діяч неодноразово наголошував, що селяни не повинні одночасно сплачувати податки ні з окремої хати, де вони проживають, ні з окремої ділянки, а натомість сплачувати до державної казни тільки один із зазначених. При цьому найбідніші категорії місцевого селянства не повинні сплачувати жодних податків на користь держави. Він переконував, що розподіл земельних ділянок без погодження з місцевою громадою є неправомірним. Панські маєтки, пасовища й ліси повинні бути викуплені державою та передані у користування сільській громаді. Якщо ж такі земельні ділянки будуть розташовуватись біля населеного пункту, то місцева громада має бути першою у питанні щодо визначення розподілу майна. Усі робітники, які працюють у панських маєтках, у своїх правах повинні прирівнюватися за статусом до робітників, що працюють на фабриках і заводах, у тому числі й стосовно заробітної плати. Такі ідеї яскраво простежуються в його громадсько-просвітницькій діяльності того часу.

Слід зауважити, що питання реформування чинного на той час виборчого законодавства стало пріоритетним у діяльності товариства на початку XX століття. Товариство «Народна Воля» ініціювало проведення низки публічних заходів, де загальне виборче право ставало головною темою для обговорення. Зокрема акцентувалося на дотриманні загального безпосереднього і таємного голосування на виборах до різних рівнів законодавчих гілок влади, ліквідації куріальної системи та палати панів у складі Державної ради. За результатами засідань була розроблена низка резолюцій, зокрема звернення до депутатів Руського клубу в Австрійському парламенті щодо більш систематичного обговорення питання стосовно пропорційності кількості громадян, які мають право голосу при здійсненні виборчої кампанії у тому чи іншому окрузі, висловлено публічне неприйняття нового кримінального закону, який передбачав заборону ведення політичної агітації напередодні виборів. Водночас закликали місцевих жителів брати більш активну участь у виборчому процесі, що забезпечило б належне представництво народних обранців у різного роду законодавчих органах влади Австро-Угорської імперії.

Потрібно зауважити, що далеко не всі публічні заходи, які були ініційовані товариством «Народна Воля» отримували схвалення місцевої влади. Річ у тому, що товариство на початку XX століття мало чималу кількість прихильників, а питання, які висувалися на публічне обговорення, часто несли загрозу для усталених традицій місцевої адміністрації. З огляду на це, місцева влада неодноразово намагалася заборонити публічні зібрання. Так, на 14 листопада 1906 року було заплановано чергове віче, а К. Трильовський озвучив перед місцевим керівництвом його порядок денний. З-поміж питань, які планувалося обговорити, було реформування чинного виборчого законодавства, аналіз соціально-економічного становища місцевого населення, заснування видавництва для друку радикальної літератури та визначення подальших перспектив діяльності організації. Такий порядок денний не був підтриманий місцевою владою, яка офіційно заборонила проводити цей захід. Очевидно, що місцева влада мала на це свої підстави через те, що питання щодо скасування чинного виборчого права, яке регулярно було ініційовано представниками радикального руху на публічних заходах, не приймалося місцевою адміністрацією, яку як правило уособлювали представники польської національності.

Окрім важливих політичних питань, на публічних масових заходах співорганізатором яких був К. Трильовський, приймався ряд актуальних рішень культурно-просвітницького та освітнього характеру. На вічі у Коломиї 17 жовтня 1909 року, крім важливих ухвал суспільно- політичного характеру, чимало уваги було приділено проблемам порушення прав української мови у краї. У зв'язку з цим місцевим жителям рекомендувалось повідомляти про такі факти українських депутатів Державної ради, а також готувати відповідні петиції до міністерських органів Австро-Угорщини. Наголошувалося, що у тих громадах, де більшість населення становлять українці, повинні зосереджуватися виключно українські навчальні заклади, а тому навчання має вестися українською мовою з мінімальним впливом польської мови викладання. Мова йшла насамперед про учительські семінарії, середні, промислові, торговельні й господарські школи. Важливою є також позиція про те, що підходи до навчального процесу у міських та сільських школах не повинні відрізнятися. З метою якісного навчання необхідно для українських навчальних закладів підручники формувати у національному дусі, що сприяло б активізації національної самосвідомості та розвитку патріотизму шкільної молоді. При цьому інспектори, які мали право на здійснення перевірки українських навчальних закладів, обов'язково повинні знати українську мову й українські звичаї. Крім того, у районах, де переважає українське населення, в окружних шкільних радах мають працювати представники українського населення. Окрему увагу було приділено створенню українського університету у Львові, а також заснуванню окремої української окружної шкільної ради [9, с. 140].

Під час роботи у парламенті Кирило Трильовський представляв русько-український клуб [5, c. 8], який було засновано на першому його засіданні ще у червні 1907 року [6, с. 93]. Він регулярно брав участь у публічних дискусіях та у своїх виступах порушував актуальні питання українського національного руху. К. Трильовський був незалежним політиком з окремою точкою зору, а тому його політична позиція не завжди була співзвучною з думками інших українських депутатів.

Упродовж депутатської каденції К. Трильовський з парламентської трибуни виголосив близько 18 великих промов, які були різними за часом і тривалістю [13, с. 381]. Тільки за першу каденцію (1907-1911) К. Трильовський виголосив 11 великих промов, кожна з яких тривала 2-4 год., а під час «обструкції» українськими депутатами виголосив 10-годинну промову, торкаючись найрізноманітніших форм порушення чинного законодавства, законних прав та інтересів громадян крайовими та місцевими органами влади [12, с. 433434]. З початку своєї депутатської діяльності парламентарій намагався підняти проблему українського народу на загальнодержавний рівень. У своїх виступах, один з яких тривав аж 5 год. [1, с. 128], порушував важливі питання щодо різноманітних форм недотримання прав та свобод стосовно українського народу.

Висновки

Таким чином можемо стверджувати, що К. Трильовський брав активну участь в організації публічних масових заходів, на яких підіймались важливі тогочасні питання, пов'язані із реформуванням центрального й місцевого виборчого законодавства, належною організацією шкільної справи в краї, потребою розмежування земельних угідь між селянським населенням і більш заможними власниками, необхідності ремонту доріг та потреби організації народних читалень як дієвого механізму у справі просвітницького руху в українських землях. Результатом такої активної позиції стало заснування товариства «Народна воля», яке прагнуло об'єднати місцеве населення під програмними засадами радикальної партії.

К. Трильовський спричинився до ідейної та організаційно-правової діяльності товариства, особисто брав участь в організації публічних заходів, де підіймались важливі питання соціально-економічного життя населення та вдосконалення виборчого законодавства. Поступово діяч утверджується на керівній посаді цієї організації й бере безпосередню участь у виборчих кампаніях до Галицького крайового сейму та Державної ради.

Література

1. Андрусяк Т. Правові погляди Кирила Трильовського. Вісник Львівського університету. Серія: юридична. 2000. Випуск 35. С. 125-134.

2. Аркуша О.Г. Соціально-професійна група українських адвокатів у Галичині другої половини ХІХ - початку ХХ століття: методологія і контексти досліджень. Адвокатура України: історія та сучасність: матеріали Всеукраїнського круглого столу. Київ; Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка. 2013. С. 63-67.

3. Бойчук А. Політико-правові погляди Кирила Трильовського. Вісник Одеського національного університету. Правознавство. 2009. Том 14. Вип. 9. С. 29-36.

4. Василик І. Адвокатська еліта Східної Галичини у становленні української державності. Українознавчий альманах. 2013. Вип. 14. С. 217-222.

5. Василик І.Б. Адвокати-державники в історії України.

6. Григорук Н. Парламентські вибори і діяльність української репрезентації у Відні в 1907-1911 рр. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Сер. Історія. 2017. Вип. 2. С. 93-97.

7. Данилович С.Т. Пояснення Програми русько-української Радикальної партії. Львів, 1897. 72 c.

8. Карпова І.Г. Видатні адвокати України К. Трильовський, А. Чайковський та Є. Олесницький як культурно-просвітні діячі. Актуальні проблеми юридичної науки та практики. 2019. №1 (5). С. 60-65.

9. Королько А., Марчук В. Кирило Трильовський та діяльність українського радикального політичного товариства «Народна воля» в м. Коломиї (1893-1914 рр.). Кирило Трильовський і січовий рух: Матеріали наукової конференції, приуроченої 150-річчю від дня народження Кирила Трильовського та 100-річчя створення Легіону Українських Січових Стрільців (Коломия, 6 травня 2014 р.). Коломия: Вік, 2014. C. 116153.

10. Нагірний В. Трильовський і Коломия. Кирило Трильовський і січовий рух: Матеріали наукової конференції, приуроченої 150-річчю від дня народження Кирила Трильовського та 100-річчя створення Легіону Українських Січових Стрільців (Коломия, 6 травня 2014р.). Коломия: Вік, 2014. C. 154-157.

11. Нагірняк А.Я. Кирило Трильовський - організатор січового руху у Галичині (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.). Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Держава та армія. 2014. №784. С. 46-51.

12. Петрів М.Й. Українські адвокати: державні, громадські, політичні та культурно-освітні діячі кінця XIX - першої половини XX ст. Кн. 1. Київ: Вид-во «ЮСТІНІАН», 2014. 544 с.

13. Політичні портрети України у ХІХ ст. / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, О.О. Карасевич, Л.С. Шачковська. Умань.: ФОП Жовтий О.О., 2015. 594 с.

References

1. Andrusiak, T. (2000), “Legal views of Kyrylo Trylovskyi”, Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia: yurydychna., vol. 35, pp. 125-134.

2. Arkusha, O.H. (2013), “A social and professional group of Ukrainian lawyers in Galicia in the se cond half of the 19th and early 20th centuries: methodology and research contexts: metodolohiia i konteksty doslidzhen. Advokatura Ukrayiny: istoriia ta suchasnist: materialy Vseukrainskoho kruhloho stolu [Bar of Ukraine: history and modernity: materials of the All-Ukrainian Round Table], Kyiv; Ternopil', Ukraine, pp. 63-67.

3. Boichuk, A. (2009), “Political and legal views of Kyrylo Trylovskyi”, Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu. Pravoznavstvo, Odesa, vol. 9, p. 14, pp. 29-36.

4. Vasylyk, I. (2013), “The legal elite of Eastern Galicia in the formation of Ukrainian statehood”, Ukrayinoznavchyi almanakh, vol. 14, pp. 217-222.

5. Vasylyk, I.B. “State lawyers in the history of Ukraine”

6. Hryhoruk, N. (2017), “Parliamentary elections and activities of the Ukrainian representation in Vienna in 1907-1911”, Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu im. Volodymyra Hnatiuka. Ser. Istoriia., vol. 2, pp. 93-97.

7. Danylovych, S.T. (1897), Poiasnennia Prohramy rusko-ukrainskoi Radykalnoi partii [Explanation of the Program of the Russian-Ukrainian Radical Party]. Lviv, Ukraine.

8. Karpova, I.H. (2019), “Outstanding Ukrainian lawyers K. Trylovskyi, A. Tchaikovskyi and Ye. Olesnytskyi as cultural and educational figures”, Aktualni problemy yurydychnoi nauky ta praktyky, vol. 1 (5), pp. 60-65.

9. Korolko, A. and Marchuk, V. (2014), “Kyrylo Trylovskyi and the activities of the Ukrainian radical political society “Narodna Volia” in Kolomyia (1893-1914)”, Kyrylo Trylovskyi i sichovyi rukh: Materialy naukovoi konferentsii, pryurochenoi 150-richchiu vid dnia narodzhennia Kyryla Trylovskoho ta 100-richchia stvorennia Lehionu Ukrainskykh Sichovykh Striltsiv [Kyrylo Trylovskyi and Sich movement: Materials of the scientific conference "Kyril Trylovsky and the Sich movement", dedicated to the 150th anniversary of the birth of Kyril Trylovsky and the 100th anniversary of the creation of the Legion of Ukrainian Sich Riflemen], Vik, Kolomyia, Ukraine, pp. 116-153.

10. Nahirnyi, V. (2014), “Trylovskyi and Kolomyia”, “Kyrylo Trylovskyi i sichovyi rukh”: Materialy naukovoi konferentsii, pryurochenoi 150-richchiu vid dnia narodzhennia Kyryla Trylovskoho ta 100-richchia stvorennia Lehionu Ukrainskykh Sichovykh Striltsiv Kyrylo Trylovskyi and Sich movement: Materials of the scientific conference Kyrylo Trylovskyi and the Sich movement", dedicated to the 150th anniversary of the birth of Kyrylo Trylovskyi and the 100th anniversary of the creation of the Legion of Ukrainian Sich Riflemen], Vik, Kolomyia, Ukraine, pp. 154-157.

11. Nahirniak, A.Ya. (2014), “Kyrylo Trylovskyi - the organizer of the Sich movement in Galicia (end of the 19th - beginning of the 20th century)”, Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Derzhava ta armiia, vol. 784, pp. 46-51.

12. Petriv, M. (2014), Ukrainski advokaty: derzhavni, hromadski, politychni ta kulturnoosvitni diiachi kintsia XIX - pershoi polovyny XX st. [Ukrainian lawyers: state, public, political and cultural and educational figures of the end of the 19th - the first half of the 20th century], vol. 1, «YuSTINIAN», Kyiv, Ukraine.

13. Politychni portrety Ukrainy u ХІХ st. [Political portraits of Ukraine in the 19th century] (2015) / Comp.: Karasevych, A.O., Levkivskyi, K.M., Karasevych, O.O. and Shachkovska, L.S., Uman, Ukraine.

Размещено на Allbest.Ru