Сутність цивілізованого лобізму як антикорупційної технології

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Кафедра комп'ютерних та інформаційних технологій

Сутність цивілізованого лобізму як антикорупційної технології

Кучерявий В.М. старший викладач

м. Київ

Анотація

В статті розкрито сутність цивілізованого лобізму як антикорупційної технології. З'ясовано, що розвиток інституту цивілізованого лобізму в країні дозволяє забезпечити передусім участь громадськості до процесу розробки та ухвалення державно-управлінських рішень, зокрема в сфері подолання корупції в Україні. Визначено роль корупції та лобіювання в сучасних умовах. Встановлено, що корупція вважається первинним фактором, який здійснює нищівний вплив на економічну систему кожної країни, та який впродовж певного періоду може зруйнувати економічну основу держави, заподіюючи шкоду найбільш незахищеним верствам населення і формуючи у них відчуття безпорадності та посилюючи зневагу до права.

Виокремлено умови для забезпечення становлення та розвитку цивілізованого лобізму, а саме: обов'язкове узаконення лобістської діяльності та формування її законодавчої бази; реалізація безперервного державно-громадського контролю за роботою лобістських груп, зокрема в частині їх обов'язкової реєстрації, податкового контролю тощо; забезпечення розуміння як державою, так і суспільством того, що сам лобізм може дієво розвиватися на благо населення.

Водночас варто розуміти, що лобізм на сьогоднішній день вже є сформованим у вигляді своєрідної політичної системи держави, тому варто надати йому певної «цивілізованості»; забезпечення високого рівня професіоналізму осіб, які здійснюють лобістську діяльність; забезпечення належного інформування стосовно роботи лобістських структур з метою удосконалення функціонування інституту лобізму загалом.

Наведено проблеми лобізму в Україні, які зумовлені браком законодавчого регулювання цивілізованого лобізму в Україні, що унеможливлює здійснення державного та громадського контролю. З'ясовано, що головна проблема лобізму у вітчизняних умовах полягає у його непрозорістю та неконтрольованістю як країною, так і громадськістю, що, у свою чергу, здійснює деструктивний вплив на суспільні відносини. Обґрунтовано необхідність прийняття Етичного кодексу поведінки лобіста, який спрямований на створення умов для покращення ділового іміджу та ефективності роботи лобістських структур.

Ключові слова: цивілізований лобізм, корупція, антикорупційна технологія, проблеми лобізму, Етичний кодекс поведінки лобіста.

Abstract

The essence of civilized lobbying as an anti- corruption technology

Kucheriavyi V.M. Senior teacher of the department of computer and information technologies, V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

The article reveals the essence of civilized lobbying as an anticorruption technology. It was found that the development of the institution of civilized lobbying in the country allows to ensure, first of all, the participation of the public in the process of development and adoption of state-management decisions, in particular in the field of overcoming corruption in Ukraine. The role of corruption and lobbying in modern conditions is determined. It has been established that corruption is considered to be the primary factor that has a devastating effect on the economic system of every country, and that over a certain period can destroy the economic basis of the state, causing harm to the most vulnerable sections of the population and forming in them a sense of helplessness and increasing contempt for the law.

The conditions for ensuring the formation and development of civilized lobbying are highlighted, namely: mandatory legalization of lobbying activities and the formation of its legislative base; implementation of continuous state and public control over the work of lobby groups, in particular in terms of their mandatory registration, tax control, etc.; ensuring the understanding of both the state and society that lobbying itself can effectively develop for the benefit of the population. At the same time, it is worth understanding that lobbyism today is already formed in the form of a peculiar political system of the state, so it is worth giving it a certain "civilization"; ensuring a high level of professionalism of persons engaged in lobbying activities; providing proper information about the work of lobbying structures in order to improve the functioning of the lobbying institute in general. The problems of lobbying in Ukraine are given, which are due to the lack of legislative regulation of civilized lobbying in Ukraine, which makes it impossible to exercise state and public control. It was found that the main problem of lobbying in domestic conditions is its lack of transparency and lack of control by both the country and the public, which, in turn, has a destructive effect on social relations.

The need to adopt the Code of Ethics for lobbyists, which is aimed at creating conditions for improving the business image and effectiveness of lobbying structures, is substantiated.

Keywords: civilized lobbying, corruption, anti-corruption technology, problems of lobbying, Ethical code of behavior of a lobbyist.

Постановка проблеми

У вітчизняних умовах на даний час лобізм не є інституціоналізованим, а в основному суперечливою та багатофункціональною системою, яку здебільшого вважають тіньовою формою взаємодії органів публічної влади з представниками бізнесу. Через це уряд України ухвалив Антикорупційну стратегію до 2025 року, якою передбачається розробка та ухвалення відповідного законодавчого акту про лобіювання. Тому, на нашу думку, це є найважливішим викликом сьогодення, оскільки розвиток інституту цивілізованого лобізму в країні дозволяє забезпечити передусім участь громадськості до процесу розробки та ухвалення державно- управлінських рішень, зокрема в сфері подолання корупції в Україні. Законодавче закріплення лобізму дасть змогу більш дієво викривати злочинців (тих, хто намагається здійснювати вплив на діяльність органів публічної влади), а також посилити конкуренцію в всіх галузях економіки. Даний закон відіграватиме найважливішу роль у період відновлення нашої країни після закінчення воєнних дій, коли до України надходитимуть різного роду інвестиції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дану проблематику досліджували чимало науковців, зокрема Д. Базілевич, Н. Гнатенко, С. Годний, Н. Гричина, О. Гросфельд, В. Денисенко, В. Корнієнко, Р. Мацкевич, В. Нестерович, О. Одінцова, У. Парпан, О. Сорба, А. Стельмах, Н. Сумало, А. Трофименко, В. Федоренко, Н. Хома, М. Цимбалюк та інші.

Метою статті є розкриття сутності цивілізованого лобізму як антикорупційної технології.

Виклад основного матеріалу

У ході модифікації політико-державного механізму України, приведення його у відповідність до змінюваних економічних і політичних умов сучасності триває рух сучасного українського суспільства шляхом демократизації. Розвиток демократичних інститутів супроводжується формуванням нових соціально-політичних явищ, що відображають глибинні процеси громадського життя країни і мають потребу в глибокому дослідженні, до яких належить таке явище як лобізм. Лобізм як політико-правове явище є внутрішньо суперечливим. Виконуючи ряд важливих для суспільства позитивних функцій, лобізм разом із тим має й негативні сторони. Це диктує необхідність обмеження лобізму твердими правовими рамками, які дозволять не тільки врегулювати форми й методи лобістської діяльності, але й забезпечити контроль за її здійсненням з боку як держави, так і суспільства в цілому. Таким чином, сьогодні для України необхідно виробити цивілізовані форми взаємодії зацікавлених груп із владою, з різними державними структурами, щоб існуючі контакти не реалізовувалися за допомогою “тіньових” методів, а здійснювалися у спосіб, вигідний для всіх суб'єктів правовідносин. При здійсненні правового регулювання лобізму держава повинна переслідувати такі основні цілі: закріпити цивілізовані рамки, шляхи, методи і способи взаємодії зацікавлених груп і різних суб'єктів правовідносин з органами державної влади всіх рівнів; створити рівні умови різним зацікавленим групам при відстоюванні інтересів і сприяти наданню можливостей усе більш широкому колу громадян України впливати на владу; створити ефективні і ретельно продумані стимули, які стали би вигідними для самих груп тиску підпорядковуватися вимогам цивілізованих взаємин; організувати облік і системну, аналітичну обробку інформації, що базувалася б на аналізі звертань громадян, опитувань суспільної думки тощо; привести у відповідність до нового механізму регулювання лобістської діяльності всю нормативно-правову базу, яка торкалася б найбільш актуальних питань, інститутів, категорій, що стосуються усіх форм взаємодії з владою зацікавлених осіб, і органів державної влади [1].

Цивілізований лобізм в органах державної влади України проходить стадію становлення. Переважно він має тіньовий, не контрольований державою і суспільством характер та тісно пов'язаний із корупцією. Небезпека такої ситуації полягає в тому, що слідом за формуванням негативного образу лобістів часто слідують заходи деструктивного характеру, спрямовані на порушення механізмів представництва інтересів у владних структурах. Разом із тим лобізм у цивілізованих проявах є об'єктивним процесом, що має урівноважувати вплив груп інтересів на органи державної влади [2].

Тому постає потреба запровадження його дієвих легальних форм, що мають стати органічною складовою частиною механізмів державного управління в Україні. При цьому, з теоретичного погляду, важливо принципово змінити досить однобічне трактування лобізму як феномена одновекторного впливу на органи влади приватних осіб і громадських організацій, фахову діяльність службовців та спеціальних консультантів, найнятих компаніями, спрямовану на прийняття рішень органами влади. Натомість, з управлінських позицій, вітчизняний лобізм має стати механізмом двосторонніх взаємовідносин влади і суспільства на засадах належного урядування [3].

На даний час корупція в Україні належить до основних внутрішніх загроз національній безпеці, значною мірою гальмуючи розвиток держави та провокуючи руйнівні процеси у ній. Лобізм та корупція - важливі риси публічного апарату у багатьох сучасних суспільствах і політичних системах, оскільки вони визначають суттєві засоби, крім голосування, за допомогою яких окремі особи можуть впливати на певні рішення державної влади та органів місцевого самоврядування. Корупцію та лобіювання часто поєднують в суспільній свідомості: критики лобіювання припускають, що це «хабарництво під прикриттям», або «хабарництво в костюмі» [4].

Незважаючи на те, що ці явища спрямовані на позитивний результат з боку суб'єкта права, однак ці практики зостаються відмінними з точки зору юриспруденції. Проблематика, пов'язана із подоланням корупції відіграє важливу роль у забезпеченні ефективного розвитку господарювання та держави зокрема, згідно із демократичними та євроінтеграційними принципами. На даний час не є «секретом» існування активного розвитку корупції в нашій державі, однак має місце також і приховане лобіювання. Органи державної та законодавчої влада не можуть ухилятися від питань, які є важливими для широких верств населення. Найважливішим таким завдання в умовах сучасності виступає потреба у законодавчому регулюванні лобізму, що є своєрідним механізмом у співпраці між органами публічної влади та суспільством, способом громадської участі у процесі ухвалення державних рішень тощо.

Корупція вважається первинним фактором, який здійснює нищівний вплив на економічну систему кожної країни. Повільними темпами, але послідовно з'являється корумпована система, що призводить до неефективності та появі перешкод протягом короткострокового періоду. Варто зазначити, що впродовж певного періоду, це може зруйнувати економічну основу держави, заподіюючи шкоду найбільш незахищеним верствам населення і формуючи у них відчуття безпорадності та посилюючи зневагу до права.

У Законі України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII корупція - це використання особою, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей [5].

Лобіювання - це організація групи однодумців, галузей чи організацій, щоб впливати на авторитетний орган чи законотворчу особу, часто через фінансові внески. Цим поняттям охоплюється діяльність суб'єкта, яка здійснюється не забороненими законодавством методами та способами, шляхом впливу на об'єкти лобіювання з метою забезпечення власних інтересів чи інтересів своїх клієнтів. Ця практика зазвичай виконується окремими особами або організаціями, які зареєстровані в законному порядку. В Україні протягом всього періоду незалежності науковці та практики докладали досить багато зусиль у напрямі пошуку оптимальної моделі лобізму та її законодавчого закріплення. Досить багато нормативно-правових актів містить норми, що створюють підґрунтя для лобістської діяльності та опосередковано регламентують різні її аспекти. При цьому лобізм посідає чільне місце у системі сучасних суспільних відносин в Україні. Його специфіка, на думку дослідників, полягає в переважному існуванні в форматі так званого «квазілобізму» - лобістської діяльності у прихованих неправових та здебільшого нецивілізованих формах [6].

В. Несторович доводить, що «в Україні головними суб'єктами споживання лобістських послуг виступають фінансово-промислові групи, які потребують дієвих способів вираження власних інтересів на правотворчому рівні. Тому великий бізнес постійно та активно шукає «точки доступу», за допомогою яких він має змогу впливати на прийняття рішень органів публічної влади. У таких умовах брак легітимних механізмів лобізму породжує корупцію, оскільки остання в бізнесовому середовищі в багатьох випадках вважається найбільш ефективним способом просування справ» [7].

Варто зазначити, що попри намагання уряду рішуче подолати корупцію шляхом належного законодавчого та інституційного регулювання, в нашій країні все ж таки і надалі процвітає корупційна діяльність. Це підтверджується показником Індексу сприйняття корупції, який на кінець 2022 року склав 33 бали, що зумовило 116 місце серед 180 країн поряд із Алжиром, Анголою, Замбією, Монголією, Сальвадором та Філіппінами [8].

На думку науковців, своєчасно не тільки ввести в науковий обіг поняття «корупційний лобізм», а й закріпити його законодавчо. У цьому випадку законодавець розведе корупційний лобізм і лобізм без корупційної складової як інструмент демократичних перетворень. Під корупційним лобізмом використання незаконних методів тиску на органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб для відстоювання незаконних інтересів. Основними причинами корупційного лобізму є соціально-економічні та політико-правові чинники життєдіяльності сучасного українського суспільства. Науковці, оцінюючи соціально-економічні фактори корупційності сучасного суспільства, вказують на наявність широкомасштабної тіньової економіки, яка полягає у тому числі з незаконних доходів, які курсують між представниками бізнесу та чиновницького апарату з метою вирішення питань, які не враховують інтереси держави і суспільства в цілому. До їх числа можна віднести відсутність цивілізованої ринкової економіки і нормальної конкуренції між її суб'єктами, що дозволяє за допомогою корупції монополізувати економіку, а також низьку оплату праці державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, особливо в середньому, наймасовішому секторі обслуговування, яка провокує їх на пошук і створення додаткових незаконних джерел доходу. Одним з головних економічних чинників, що породжують корупцію і корупційний лобізм, є значний розрив між доходами більшості громадян країни і нечисленної фінансово-політичною елітою [9].

Однак, розвинуті держави світу намагаються відокремлювати «лобізм» від «корупції». Негативне сприймання лобізму можна пояснити через брак його нормативно-правового регулювання. У випадку коли в державі інститут лобізму не регулюється законодавством, він змінюється на корупцію. У вітчизняних умовах лобістській діяльності притаманний здебільшого «викривлений» характер, зокрема, народні депутати користуються виборами до Верховної Ради України з метою лобіювання особистих бізнес-інтересів або конкретних осіб, які сприяли їхньому депутатству. Відтак, можна вважати, що у цьому є головна ознака лобізму, яка підтверджує його універсальність. Водночас, лобізм зі сторони права виражається на абсолютно усіх рівнях влади.

Із врахуванням практики зарубіжних країн можна виокремити певні умови для забезпечення становлення та розвитку цивілізованого лобізму, а саме:

- обов'язкове узаконення лобістської діяльності та формування її законодавчої бази;

- реалізація безперервного державно-громадського контролю за роботою лобістських груп, зокрема в частині їх обов'язкової реєстрації, податкового контролю тощо;

- забезпечення розуміння як державою, так і суспільством того, що сам лобізм може дієво розвиватися на благо населення. Водночас варто розуміти, що лобізм на сьогоднішній день вже є сформованим у вигляді своєрідної політичної системи держави, тому варто надати йому певної «цивілізованості»;

- забезпечення високого рівня професіоналізму осіб, які здійснюють лобістську діяльність;

- забезпечення належного інформування стосовно роботи лобістських структур з метою удосконалення функціонування інституту лобізму загалом.

Доцільно виділити низку проблем лобізму в Україні, що зумовлюють його тісний зв'язок із корупцією. Зокрема, у вітчизняних реаліях лобізм нерідко зводиться до потужного інформаційного та психологічного тиску на представників органів публічної влади, спрямованого на отримання різноманітних пільг, дотацій, субсидій, дозволів на приватизацію підприємств за спеціальними схемами, державних інвестицій і пільгових кредитів тощо [10; 11]. Таким чином, головна проблема лобізму у вітчизняних умовах полягає у його непрозорістю та неконтрольованістю як країною, так і громадськістю, що, у свою чергу, здійснює деструктивний вплив на суспільні відносини. Все це сприяє розподілу та перерозподілу економічного потенціалу та впливових сфер на користь «вузьких груп інтересів», що заподіює значну шкоду для більшої частини населення держави. цивілізований лобізм україна законодавчий корупція

Відсутність юридичного оформлення лобізму зумовлює також проблему неструктурованості суб'єктів цієї діяльності. В Україні немає організацій, аналогічних західним, для яких лобістська діяльність є офіційно оголошеною, зареєстрованою, відкритою, оплачуваною метою. Це призводить до надзвичайної латентності процесів лобіювання, коли відкритими для суспільства є лише владне рішення та суб'єкт його прийняття, а все інше залишається прихованим, зокрема, замовник лобістських послуг, інші учасники процесу, їх матеріальна винагорода та ін. Одним з аспектів прихованого лобізму є також неконтрольований вплив іноземного лобі на прийняття державних рішень, зокрема, представників іноземних держав, міжнародних організацій тощо [12; 13; 14].

На думку О. Гросфельда, «внаслідок неможливості формування офіційних лобістських структур в Україні діє дволанкова модель лобізму (групи інтересів - центри прийняття рішень), на відміну від класичної триланкової моделі (групи інтересів - професійні лобісти - центри прийняття рішень), що діє, наприклад, у США та країнах ЄС» [15]. Отже, виникає проблема досить частого поєднання в одній особі лобіста і парламентарія або посадової особи виконавчої влади. Згідно з аналізом науковців, в Україні великі бізнес-групи прагнуть особисто лобіювати власні інтереси шляхом просування своїх представників до парламенту, виконавчих структур та місцевих рад, що веде до зрощення бізнесу і влади. Тому поширення набуло явище так званого «внутрішнього» лобізму, тобто практичного злиття його суб'єкта і об'єкта, коли просуванням певних інтересів у органах публічної влади займаються їх посадові особи [16]. Тому науковці виокремлюють втрату Верховною Радою України і місцевими радами значною мірою функцій загальносуспільного представництва та посилення процесу їх перетворення на своєрідні майданчики для реалізації корпоративних економічних інтересів на користь вузького кола осіб [17].

Монопольний характер впливу невеликого кола груп інтересів на прийняття рішень органів публічної влади в Україні робить гострою проблему обмежених можливостей великих суспільних прошарків та груп захищати власні інтереси через лобістські механізми. Вітчизняна практика лобізму перешкоджає реалізації конституційних прав громадян на участь в управлінні державними справами. Наслідком цього є соціальна несправедливість, подальша олігархізація держави та посилення відчуження між суспільством і владою, зростання соціальної напруженості в суспільстві і зниження соціальної відповідальності бізнесу. Те, що держава починає переважно представляти вузькогрупові інтереси певних груп та об'єднань, провокує деструктивні процеси у критично важливих сферах українського суспільства та становить загрозу національній безпеці [18]. Відтак, можна вважати, що здебільшого деструктивність цивілізованого лобізму в Україні обумовлює проблему переважання негативного сприймання лобістської діяльності в думці громадськості, що виступає основним фактором громадської зневіри до роботи представників різних гілок влади. Подібне сприймання лобізму в Україні не слід вважати певною випадковістю, оскільки це зумовлено його олігархічністю, що суперечить звичній практиці лобістської діяльності в зарубіжних країнах.

В суспільній думці лобізм здебільшого асоціюється з протекціонізмом, прихованими впливами, часто протиправною та аморальною практикою «просування» у парламенті законів в інтересах певних осіб чи угруповань. Нерідко лобізм в Україні ототожнюють із корупцією. Як вважають чимало науковців, усі описані вітчизняні проблеми розвитку лобізму як явища, притаманного цивілізованій державі, зумовлені відсутністю його легалізації як правового інституту та цілісної нормативно-правової бази його функціонування. Хоча в Україні існує конституційно-правове підґрунтя для здійснення лобістської діяльності, вона, існуючи де-факто, залишається відокремленою від законодавства. Тому поняття лобізму та його суб'єктів є законодавчо не визначеними, не встановлено єдиного порядку його здійснення, нормативно-правові акти не містять механізмів забезпечення впливу лобістів на прийняття рішень органів публічної влади, контролю лобістської діяльності тощо. Виходячи з цього, науковці досить одностайно рекомендують здійснити правову інституціоналізацію лобізму в Україні шляхом прийняття спеціального закону, що має законодавчо закріпити даний інститут, дати чітке тлумачення відповідного явища та врегулювати лобістську діяльність з достатнім ступенем деталізації. Ми приєднуємося до цієї рекомендації та поділяємо аргументи дослідників, які вважають, що наявність даного закону є необхідною умовою детінізації лобізму, переведення його у цивілізовану площину та перетворення на дієвий інститут представництва суспільних інтересів, забезпечення належного державного й громадського контролю лобістської діяльності, а також вагомим чинником зниження рівня корупції, забезпечення рівноваги інтересів між різними суспільними групами та прошарками тощо [19; 20; 21].

Впродовж двадцяти п'яти років незалежності в Україні змінилось кілька парадигм на шляху пошуку концепції легалізації явища лобізму. У перші роки незалежності вона носила світоглядний (символічний) характер, який відтворював процес переоцінки багатьох явищ суспільної дійсності з точки зору демократичного транзиту. На другому етапі, в період первісного накопичення капіталу, домінував утилітарний підхід до вирішення проблеми легалізації лобізму. Відповідні ініціативи народних депутатів пропонували, по суті, легалізувати політичну корупцію в парламенті. Сьогодні полеміка довкола інституціоналізації лобізму носить антикорупційний характер. Очевидно, що легалізація лобізму не призведе до миттєвої детінізації процесу прийняття парламентських рішень в Україні, проте саме визнання цього явища на рівні Закону, чітке правове окреслення суб'єктів та об'єктів лобізму, сприятиме формуванню цивілізованих механізмів взаємодії парламенту та позапарламентських груп інтересів. Також це стане ще одним кроком у напрямку інтеграції країни до Європейського Союзу. На нашу думку, усі реєстри, які потенційно можуть містити інформацію про корупційні порушення мають вестися одним органом, а саме Національним агентством з питань запобігання корупції. При цьому на достовірність наданої інформації мають перевірятись не лише суб'єкти лобіювання, але і замовники лобістської діяльності. З цього приводу законопроект передбачає покладення функцій такої реєстрації на Міністерство юстиції України та створення Електронного реєстру суб'єктів лобіювання, що має містити детальні дані про лобістів та їх замовників, бути загальнодоступним для ознайомлення. Останнє має ключове значення для забезпечення прозорості лобізму. Щоправда, більш логічною видається рекомендація, щоб реєстрацію здійснювало Національне агентство з питань запобігання корупції [22].

Багатовимірність феномену лобізму не дозволяє охопити нормативно- правовим регулюванням усю сукупність лобістських відносин. У цьому зв'язку важливе значення має прийняття корпоративних етичних правил поведінки лобістів, що здебільшого оформлюються у вигляді спеціальних кодексів та не мають юридичної сили. Зокрема, О. Одінцова розробила проект Етичного кодексу поведінки лобіста, що встановлює систему добровільного самообмеження учасників лобістської діяльності на користь суспільства. Основну мету такого кодексу дослідниця вбачає у тому, щоб поставити діяльність лобістів у рамки основних моральних критеріїв і принципів громадського життя. Правила поведінки, етичні кодекси визначають тип людських взаємин і можуть стати оптимальним варіантом при виконанні професійних обов'язків будь-якими особами (держслужбовцем, лобістом, чиновником). Етичний кодекс поведінки лобіста - документ, що встановлює характер внутрішнього регламенту та має систему добровільного самообмеження учасників лобістської діяльності на користь суспільства. Таким чином, прийняття етичного кодексу має створити умови для зміцнення ділової репутації, підвищення ефективності діяльності лобістських структур [23]. На нашу думку, даний Етичний кодекс поведінки лобіста необхідно узгодити із подібно затвердженими кодексами етичної поведінки не лише народних депутатів і членів уряду, але й публічних службовців і посадових осіб місцевої влади, передбачивши у даних кодексах принципи співпраці представників публічних органів влади з лобістами.

Висновки

Таким чином, на основі вище наведеного можна дійти висновку, що під поняттям лобізму слід розуміти законний вплив на як державні, так і місцеві органи влади зі сторони приватних осіб чи представників бізнесу задля ухвалення підходящих для них законодавчих актів, чи ухвалення відповідних державно-управлінських рішень. Лобізм є найважливішим елементом у системі новітніх суспільних відносин у нашій державі, проте здебільшого розвивається як так званий «псевдо лобізм», який тісно переплітається із корупцією. Тому, на даний час, головні проблеми у розвитку цивілізованого лобізму в Україні, пов'язані із:

- його неконтрольованістю країною та громадськістю;

- неорганізованістю суб'єктів подібної діяльності;

- неодноразовим уособленням в одній людині як лобіста, так і члена уряду чи посадовця виконавчого органу влади;

- обмеженими можливостями великих верств населення у захисті своїх інтересів шляхом використання лобістських механізмів;

- переважним негативним ставленням лобізму у думці громадськості.

Вище наведені проблеми зумовлені браком законодавчого регулювання цивілізованого лобізму в Україні, що унеможливлює здійснення державного та громадського контролю. Тому, на сьогоднішній день постає гостра необхідність в ухваленні окремого закону, який повинен законодавчо визначити цей інститут, чітко роз'яснити сутність даного явища. При невиконанні даної умови, лобізм постійно буде пов'язуватися із корупцією. Для забезпечення сприятливого впливу лобізму на державу та суспільство варто дотримуватися реальних демократичних норм, забезпечити економічно- політичну стабільність в країні та її засобів масової інформації, а також стійкий розвиток інститутів громадянського суспільство тощо.

Література

1. Одінцова О. Цивілізований лобізм як форма боротьби з корупцією. Право України. 2006. №6. С. 110-114.

2. Корнієнко В., Годний С. Комунікативний потенціал лобіфеномену в сучасній українській політиці. Вісник Донецького національного університету. 2016. №1. С. 92-95.

3. Хома Н.Н., Денисенко В.М., Сорба О.М. Політологія: навчальний енциклопедичний довідник. Львів: Новий Світ-2000, 2014. 779 с.

4. Цимбалюк М.М., Парпан У.М., Сумало Н.М. Корупція та лобіювання: розмежування. Scientific notes of Lviv University of Business and Law. 2021. №29. С. 201-206.

5. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 №1700-VII.

6. Гричина Н.А. Лобізм як інститут сучасної демократії: автореф. дис. ... канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Київ, 2009. 19 с.

7. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові засади інституту лобіювання: зарубіжний досвід та перспективи для України: монографія. МВС України Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Д.О. Дідоренка. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. 752 с.

8. Індекс сприйняття корупції -2022.

9. Стельмах А.В. Проблеми реалізації лобістської діяльності в системі публічного управління: теоретичні підходи. Вчені записки Університету «КРОК». 2020. №4. С. 83-88.

10. Гричина Н.А. Лобізм як інститут сучасної демократії: автореф. дис. канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Київ, 2009. 19 с.

11. Гросфельд О.В. Становлення лобізму в сучасній Україні: автореф. дис. канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Сімферополь, 2009. 16 с.

12. Базілевич Д., Нестерович В., Федоренко В. Інститут лобіювання в Україні та за кордоном: походження, проблеми, перспективи розвитку: наук.-інформ. вид. Київ: ФОП Москаленко О.М., 2015. 111 с.

13. Гричина Н.А. Лобізм як інститут сучасної демократії: автореф. дис. канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Київ, 2009. 19 с.

14. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові засади інституту лобіювання: зарубіжний досвід та перспективи для України: монографія. МВС України Луган. держ. ун-т внутр.справ ім. Д.О. Дідоренка. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. 752 с.

15. Гросфельд О.В. Становлення лобізму в сучасній Україні: автореф. дис. канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Сімферополь, 2009. 16 с.

16. Трофименко А.В. Проблеми інституціоналізації лобізму в Україні. Вісник Маріупольського державного університету. 2014. Вип. 11. С. 203-212.

17. Мацкевич Р.М. Політико-правові засади формування інституту лобізму в Україні: автореф. дис. ... канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Одеса, 2008. 17 с.

18. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові засади інституту лобіювання: зарубіжний досвід та перспективи для України: монографія. МВС України Луган. держ. ун-т внутр.справ ім. Д.О. Дідоренка. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. 752 с.

19. Гричина Н.А. Лобізм як інститут сучасної демократії: автореф. дис. канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Київ, 2009. 19 с.

20. Гросфельд О.В. Становлення лобізму в сучасній Україні: автореф. дис. канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Сімферополь, 2009. 16 с.

21. Мацкевич Р.М. Політико-правові засади формування інституту лобізму в Україні: автореф. дис. канд. політ. наук: спец. 23.00.02. Одеса, 2008. 17 с.

22. Гнатенко Н.Г. Інституціоналізація лобізму в Україні: історія та сучасність. Гілея. 2016. Вип. 115. С. 434-438.

23. Одінцова О. Цивілізований лобізм як форма боротьби з корупцією. Право України. 2006. №6. С. 110-114.

References

1. Odintsova, O. (2006). Tsyvilizovanyi lobizm yak forma borotby z koruptsiieiu [Civilized lobbyism as a form of fighting corruption]. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 6, 110-114.

2. Korniienko, V. & Hodnyi, S. (2016). Komunikatyvnyi potentsial lobifenomenu v suchasnii ukrainskii politytsi [Communicative potential of the lobby phenomenon in modern Ukrainian politics]. Visnyk Donetskoho natsionalnoho universytetu - Bulletin of the Donetsk National University, 1, 92-95 [in Ukrainian].

3. Khoma, N.N., Denysenko, V.M. & Sorba, O.M. (2014). Politolohiia [Political science]. Lviv: Novy Svit-2000 [in Ukrainian].

4. Tsymbaliuk, M.M., Parpan, U.M. & Sumalo, N.M. (2021). Koruptsiia ta lobiiuvannia: rozmezhuvannia [Corruption and lobbying: distinction]. Scientific notes of Lviv University of Business and Law - Scientific notes of Lviv University of Business and Law, 29, 201-206 [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy «Pro zapobihannia koruptsii» [The Law of Ukraine «On the prevention of corruption»].

6. Hrychyna, N.A. (2009). Lobizm yak instytut suchasnoi demokratii [Lobbyism as an institution of modern democracy]. Extended abstract of candidate 's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

7. Nesterovych, V.F. (2010). Konstytutsiino-pravovi zasady instytutu lobiiuvannia: zarubizhnyi dosvid ta perspektyvy dlia Ukrainy [Constitutional and legal foundations of the lobbying institute: foreign experience and prospects for Ukraine]. Luhansk: RVV LDUVS im. E.O. Didorenka [in Ukrainian].

8. Indeks spryiniattia koruptsii - 2022 [Corruption Perception Index - 2022].

9. Stelmakh, A.V. (2020). Problemy realizatsii lobistskoi diialnosti v systemi publichnoho upravlinnia: teoretychni pidkhody [Problems of implementing lobbying activities in the public administration system: theoretical approaches]. Vcheni zapysky Universytetu «KROK» - Scientific notes of the KROK University, 4, 83-88 [in Ukrainian].

10. Hrychyna, N.A. (2009). Lobizm yak instytut suchasnoi demokratii [Lobbyism as an institution of modern democracy]. Extended abstract of candidate 's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

11. Hrosfeld, O.V. (2009). Stanovlennia lobizmu v suchasnii Ukraini [The formation of lobbyism in modern Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Simferopol [in Ukrainian].

12. Bazilevych, D., Nesterovych, V. & Fedorenko, V. (2015). Instytut lobiiuvannia v Ukraini ta za kordonom: pokhodzhennia, problemy, perspektyvy rozvytku [Institute of lobbying in Ukraine and abroad: origin, problems, prospects of development]. Kyiv: FOP Moskalenko O.M. [in Ukrainian].

13. Hrychyna, N.A. (2009). Lobizm yak instytut suchasnoi demokratii [Lobbyism as an institution of modern democracy]. Extended abstract of candidate 's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

14. Nesterovych, V.F. (2010). Konstytutsiino-pravovi zasady instytutu lobiiuvannia: zarubizhnyi dosvid ta perspektyvy dlia Ukrainy [Constitutional and legal foundations of the lobbying institute: foreign experience and prospects for Ukraine]. Luhansk: RVV LDUVS im. E.O. Didorenka [in Ukrainian].

15. Hrosfeld, O.V. (2009). Stanovlennia lobizmu v suchasnii Ukraini [The formation of lobbyism in modern Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Simferopol [in Ukrainian].

16. Trofymenko, A.V. (2014). Problemy instytutsionalizatsii lobizmu v Ukraini [Problems of institutionalization of lobbying in Ukraine]. VisnykMariupolskoho derzhavnoho universytetu - Bulletin of the Mariupol State University, 11, 203-212 [in Ukrainian].

17. Matskevych, R.M. (2008). Polityko-pravovi zasady formuvannia instytutu lobizmu v Ukraini [Political and legal principles of the formation of the lobbying institute in Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

18. Nesterovych, V.F. (2010). Konstytutsiino-pravovi zasady instytutu lobiiuvannia: zarubizhnyi dosvid ta perspektyvy dlia Ukrainy [Constitutional and legal foundations of the lobbying institute: foreign experience and prospects for Ukraine]. Luhansk: RVV LDUVS im. E.O. Didorenka [in Ukrainian].

19. Hrychyna, N.A. (2009). Lobizm yak instytut suchasnoi demokratii [Lobbyism as an institution of modern democracy]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

20. Hrosfeld, O.V. (2009). Stanovlennia lobizmu v suchasnii Ukraini [The formation of lobbyism in modern Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Simferopol [in Ukrainian].

21. Matskevych, R.M. (2008). Polityko-pravovi zasady formuvannia instytutu lobizmu v Ukraini [Political and legal principles of the formation of the lobbying institute in Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

22. Hnatenko, N.H. (2016). Instytutsionalizatsiia lobizmu v Ukraini: istoriia ta suchasnist [Institutionalization of lobbyism in Ukraine: history and modernity]. Hileia - Gilead, 115, 434-438 [in Ukrainian].

23. Odintsova, O. (2006). Tsyvilizovanyi lobizm yak forma borotby z koruptsiieiu [Civilized lobbyism as a form of fighting corruption]. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 6, 110-114.

Размещено на Allbest.Ru