Співвідношення понять "суспільний" і "соціальний" у юридичній науці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Співвідношення понять "суспільний" і "соціальний" у юридичній науці

Коваленко Р.І. кандидат юридичних наук, асистент кафедри трудового права та права соціального забезпечення

У статті досліджуються підходи до розуміння складних за змістом понять "соціальний" та «соціальний у юридичній науці. За допомогою дедуктивного методу правового регулювання проаналізовано співвідношення близьких за значенням понять "суспільний" та "соціальний". Висвітлено еволюцію поглядів на зміст даного поняття у правовій доктрині. Розглянуто можливість міждисциплінарного підходу до аналізу поняття "соціальний". Обґрунтовано необхідність узгодження його тлумачення для ефективного правового регулювання.

Ключові слова: соціальний, суспільний, право, юридична наука, правова доктрина, поняття.

The article examines the approaches to understanding the concepts of "social" and "social in legal science which are complex in nature. Using the deductive method of legal regulation, the author analyzes the correlation of the concepts of "public" and "social" which are similar in meaning. The author highlights the evolution of views on the content of this concept in legal doctrine. The possibility of an interdisciplinary approach to the analysis of the concept of "social" is considered. The necessity of harmonizing its interpretation for effective legal regulation is substantiated.

Keywords: social, public, law, legal science, legal doctrine, concept.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Складність розуміння понять « суспільний» та «соціальний» полягає в їх багатогранності. Дані терміни можуть вказувати на відносини між індивідами у суспільстві, культурні чи етичні аспекти, а також на вплив соціальних чинників на поведінку та умови життя людей. Оскільки ці терміни знаходять широке застосування у різних галузях науки та громадському дискурсі, їх інтерпретація може бути різною залежно від контексту, що ускладнює узагальнення та дослідження поняття «суспільний» та «соціальний».

В нашому випадку, що стосується складності розуміння понять «суспільний» та «соціальний» в юридичній науці визначається їх різноманітністю та еволюцією в тлумаченні даних понять саме в контексті правового регулювання. Спроби впровадження соціальних аспектів у юридичну науку стикаються з різними підходами та інтерпретаціями. Суть складності полягає у тому, що саме поняття «соціальний» може охоплювати широкий спектр понять, включаючи соціальну систему, соціальну справедливість, соціальну відповідальність, інтереси суспільства тощо, так само і поняття «суспільний», що охоплюється такими явищами, як суспільний лад, суспільні відносини, суспільство і ще багато інших.

Правові норми, які використовують ці терміни, можуть бути відкритими для різних тлумачень, що створює важкість в уніфікації і стандартизації правових норм, пов'язаних із соціальними питаннями. Таким чином, розуміння «суспільний» та «соціальний» в юридичній науці вимагає уважного аналізу та узгодження понять для ефективного впровадження змін у правову практику.

Мета даної статті полягає у аналізі та систематизації доктринальних підходів до розуміння понять «суспільний» та «соціальний» в юридичній науці з метою встановлення та узагальнення різноманітних тлумачень цього терміну.

Виклад основного матеріалу

Поняття « суспільний» та «соціальний» є дуже складними поняттями для розуміння через їх багатогранність, залежність від контексту, мультидисциплінарність і еволюцію в часі, що призводить до різноманітних інтерпретацій у різних наукових галузях та суб'єктивних розумінь.

Однією із причини, що ускладнює його розуміння є співвідношення понять «суспільний» і «соціальний». Звертаючи увагу на тлумачення даних понять слід звернути увагу на підхід який викладений у Кембриджському словнику академічного змісту, де суспільний - від латинського слова public слід розглядати як всіх людей, особливо тих, що живуть в одному місці або країні. а соціальний - від латинського слова social, стосуються суспільства та способу життя людей разом [1] тобто, як бачимо наявність зав'язків із суспільством і способом життя людей. Таким чином із даного словника випливає те, що поняття «суспільний» охоплює в собі «соціальний»

У доктрині також знайшлося місце для дискусій. Так М.П. Недюх приділяє значну увагу відмінностям суспільних відносин від соціальних, і в такому випадку через призму суспільних відносин і соціальних відносин ми можемо розмежувати поняття «суспільний» і «соціальний». Так, науковець у свій праці зауважує на тому, що по -перше суспільні відносини - це термін, що походить з марксистської теорії і відображає пріоритет економічних відносин над політичними та ідеологічними. Де суб'єктами суспільних відносин є соціально-класові, етнонаціональні, демографічні та інші групи. Людина розглядається лише як представник певної групи. А що стосується соціальних відносин, автор стверджує, що це поняття людиноцентричне, що відображає зв'язки між людьми з приводу реалізації їх прав, свобод, інтересів. Суб'єктом соціальних відносин є особистість. Вони формуються під впливом громадянського суспільства[2, с. 193]. Автор також наголошує на тому, що суспільні відносини не передбачають пріоритету прав людини, на відміну від соціальних. Суспільні орієнтовані на класові, групові інтереси, а соціальні - на реалізацію прав і свобод кожної людини.

На дану проблему також звертає увагу і О.Т. Панасюк у своєму досліджені також приділяє увагу співвідношенню даних понять, у контексті "соціального права". При цьому наголошує, що питання синонімізації понять "суспільний" та "соціальний" створює підстави для критики і може призводити до непорозумінь. При цьому вказує на можливість відмінностей між цими поняттями, визначаючи, що "соціальне" передбачає взаємодію мінімум двох суб'єктів та спрямоване на благо всього суспільства, в той час як "суспільний" може вказувати на інші аспекти суспільства, не обов'язково пов'язані з соціальною взаємодією. Такий аналіз підкреслює важливість відрізнення цих понять та надає можливість більш точно розуміти їхнє значення у правовому та соціальному контексті [3, с. 46]. Слід погодитися із думкую О. Т. Панасюка у тому, що поняття «суспільний» та «соціальний» не є тотожними. суспільний соціальний правовий

Враховуючи то факт, що мало науковців досліджувало дану проблематику, вбачаємо за доцільно використати дедуктивний метод у вирішенні даного питання, а саме з'ясувати загальні поняття які містять у собі конструкції «суспільний» та «соціальний» та виділити їх значення в побудові зв'язків, віднесених до нашого предмету дослідження, а також як явища в їхній суперечності і розвитку.

На наш погляд слід розпочати із поняття «суспільний». Оскільки дане поняття являє собою більш складну конструкцію і для її з'ясуванні, на нашу думку, слід через призму поняття «суспільний лад» викормити поняття «суспільний». З огляду на сучасну Українську енциклопедію то суспільний лад розглядається як юридичний та реальний стан суспільних відносин, які сформовані в певний історичний період у політичній, економічній, соціальній, духовно-культурній сферах та регулюються нормами чинного законодавства[4].

Суспільний лад має відповідну структуру, в яку входять: політична система; економічна система; соціальна система; духовна (соціокультурна) система. Тим не менше слід наголосити, що автори даної енциклопедії наголошують на тому, що природа суспільного ладу подвійна: 1) юридичний суспільний лад -- закріплений Основним Законом та іншими нормативно-правовими актами; 2) реальний суспільний лад -- фактично існуючий (передбачається забезпечення та реалізація норм Основного Закону та інших нормативно-правових актів).

Т.І. Гудзь у своїй роботі наголошує на тому, що суспільний лад явище об'єктивне, воно являє собою систему базових суспільних відносин, що характеризують конкретно - історичний етап роз-витку суспільно-економічної формації. Характер цих відносин зумовлений певним рівнем виробництва, розподілу й обміну продуктів, особливостями суспільної свідомості й традиціями взаємодії людей у різних сферах життя, які охороняються державою і правом[5, с.21].

З точки зору науки конституційного права суспільний лад постає як “передбачена конституцією і законами загальнонаціональна система суспільних відносин - організаційних і функціональних, - зумовлена зовнішніми і внутрішніми факторами”[6]

На думку К.А. Бабенко вважає, що суспільний лад - це складний інтегрований комплекс суспільних відносин, який об'єднує різноманітні аспекти життя суспільства, такі як економічні, політичні, правові, соціальні та екологічні відносини, і формує загальний фундамент для розвитку держави і громадянського суспільства, який закладений в конституційних основах[7].

Інші науковці притримується думки, що “суспільний лад” дозволяє охопити та вивчити не лише державні відносини, але й ті правовідносини, які формуються на рівні суспільства, а також в сфері взаємодії держави і суспільства[8]

Враховуючи вище викладене, слід наголосити, що суспільний лад - це складний інтегрований комплекс суспільних відносин, який об'єднує різноманітні аспекти життя суспільства, такі як економічні, політичні, правові, соціальні та екологічні відносини. Він формує загальний фундамент для розвитку держави і громадянського суспільства і може бути розглянутий з двох аспектів: 1) юридичний суспільний лад, який закріплений в Основному Законі та інших нормативно-правових актах і регулюється ними; 2) реальний суспільний лад, що фактично існує і передбачає забезпечення та реалізацію норм Основного Закону та інших нормативно-правових актів.

Це поняття охоплює як державні відносини, так і правовідносини, що формуються на рівні суспільства, а також в сфері взаємодії держави і суспільства. Суспільний лад може бути розглянутий з точки зору різних аспектів, таких як політична, економічна, соціальна та духовна (соціокультурна) системи, але він завжди визначається системою базових суспільних відносин, які характеризують конкретно-історичний етап розвитку суспільно- економічної формації і обумовлені певним рівнем виробництва, розподілу і обміну продуктами, суспільною свідомістю та традиціями взаємодії людей у різних сферах життя, які охороняються державою і правом.

Таким чином, як бачимо із вище наведеного спільний лад описує сукупність відносин та структур, які існують в суспільстві і включає в себе соціальні відносини, правові норми, культурні та моральні цінності, а також описує, як люди взаємодіють між собою та зі своїм оточенням. О.А Кочнова у своїй роботі заначила, що людина як суспільний діяч певним чином сама створює умови й обставини як свого власного, так і суспільного життя в цілому. Її дії органічно вплетені в механізм функціонування різноманітних соціально-правових систем. Особистість виступає одночасно і як об'єкт, і як суб'єкт соціально-правової взаємодії, що має діалектичний характер[9, с. 20].

Враховуючи вище викладене, ми приходимо до висновку, що саме поняття «суспільний» - це комплекс суспільних відносин, які формують життя суспільства і охоплюють різні його аспекти, такі як економічні, політичні, правові, соціальні та екологічні відносини. Цей комплекс включає в себе як юридичний аспект, який регулюється законами і нормами, так і реальний аспект, що фактично існує в суспільстві.

Розглянувши підхід до розуміння поняття «суспільний» слід проаналізувати поняття «соціальний», яке теж можна виокремити через призму юридичних конструкцій.

Так у своєму дослідженні А.Г. Гудз наголошує, що важливе місце у формуванні та функціонуванні суспільного ладу пострадянських держав посідає і соціальна система [5, с.23 ]. У такому випадку, доцільно проаналізувати і визначити поняття «соціальна система».

На думку Л. Р. Наливайко та О. С. Чепік-Трегубенко соціальна система являє собою цілісне, впорядковане соціальне утворення, єдність взаємопов'язаних інститутів, груп, організацій, спільнот, котрі, взаємодіючи, забезпечують матеріальні та нематеріальні потреби та інтереси людей. Науковці зауважили на тому, що соціальні системи істотно відрізняються від неорганічних (технічних, механічних) та органічних (біологічних, екологічних) систем і основними ознаками соціальної системи: 1) її елементами є соціальні утворення (соціальні спільноти, соціальні групи, соціальні інститути, соціальні організації); 2) зв'язками -- найрізноманітніші соціальні відносини та взаємодії людей; 3) вибудувана на внутрішніх зв'язках, структурно цілісна; 4) пов'язана з іншими об'єктами та системами зовнішніми зв'язками; 5) самоорганізована і саморегульована, є відносно автономним об'єктом із власними кордонами; 6) прагне до самозбереження, використовує для цього всі можливі способи та засоби; 7) виконує численні функції; 8) скерована на досягнення певного результату.

Також дані науковці виділили структуру соціальної системи, де наголошують на тому, що стабільність та внутрішній порядок соціальної системи як об'єднання, функціонування кожного елемента забезпечує її структура. Соціальна система має системну якість, яку не має жоден з її елементів. Це зумовлено внутрішніми й зовнішніми зв'язками, що встановлюються між елементами та забезпечують функціонування всієї системи. Основні елементи соціальної системи: 1) соціальні організації; 2) соціальні інститути; 3) соціальні групи; 4) соціальні спільноти [6].

Автори А.А. Герасимчук, Ю.І. Палеха, О.М Шиян у своїй праці наголошують на тому, що соціальна система -- це складно-організоване цілісне утворення, впорядковане і пов'язане з сукупністю взаємо-детермінованих зв'язків між його елементами.

Автори виділяють ознаки, які притаманні соціальній системі: 1) цілісність, відносна завершеність об'єкта і його відносна єдність; 2) наявність внутрішніх зв'язків; 3) наявність зовнішніх зв'язків з іншими об'єктами та системами; 4) має свою структуру, внутрішню будову; 5) соціальна система як об'єкт є відносно автономною; 6) само-організована і саморегульована система; 7) виконує численні функції; 8) соціальна система скерована на досягнення певного результату [10].

Виходячи із вище наведеного можна наголосити на тому, що соціальна система - це цілісне утворення, що складається з людей, їх зв'язків, взаємин та взаємодій, а також соціальних інститутів та організацій, які взаємодіють між собою та взаємодіють з оточуючим середовищем. Соціальна система може бути різною за своєю природою, складом та функціонуванням. Вона може бути малою, наприклад, сім'єю, або великою, наприклад, державою. Соціальна система може бути статичною або динамічною, залежно від того, наскільки швидко вона змінюється. Соціальна система може бути відкритою або закритою, залежно від того, наскільки вона взаємодіє з оточуючим середовищем. Соціальна система може бути різноманітною за своїми цілями, функціями та структурою, але завжди вона є цілісним утворенням, що складається з взаємопов'язаних елементів.

Серед цього можна виокремити основні ознаки соціальної системи до яких можна віднести: 1) цілісність і відносна завершеність; 2) наявність внутрішніх зв'язків між елементами; 3) наявність зовнішніх зв'язків; 4) структурованість та впорядкованість; 5) відносна автономність; 6) здатність до самоорганізації і саморегуляції; 7) спрямованість на досягнення конкретних цілей.

Таким чином проаналізувавши підходи до розуміння соціальної системи, можна виділити те, що саме розуміння поняття «соціальний» являє собою характеристику або властивість, яка вказує на важливість та об'єктивну наявність соціальних аспектів, відносин, інститутів та взаємодій у суспільстві, а також на їхню внутрішню структурованість, взаємозалежність, спрямованість на досягнення конкретних цілей, і здатність до самоорганізації та саморегуляції, що характеризують об'єкти або явища, пов'язані із суспільними відносинами, процесами та структурами в суспільстві.

Основними ознаками являється наступне: 1) цілісність і відносна завершеність; 2) Наявність внутрішніх і зовнішніх зв'язків; 3) структурованість та впорядкованість; 4) відносна автономність; 5) здатність до самоорганізації і саморегуляції; 6) спрямованість на досягнення конкретних цілей.

Висновок

На основі співвідношення понять «суспільний» та «соціальний» слід зробити наступні висновки. По -перше поняття «суспільний» є ширшим і охоплює комплекс суспільних відносин в усіх сферах життя суспільства - економічній, політичній, правовій, соціальній, екологічній. По-друге поняття «соціальний» стосується більш вузької сфери - соціальних аспектів, відносин, інститутів та процесів у суспільстві. Також потрібно враховувати той момент, що обидва поняття пов'язані між собою, оскільки соціальні відносини є складовою частиною суспільних відносин в цілому.

Із аналізу ми можемо виділити як спільні так відмінні риси даних понять так спільними рисами є:1) цілісність, структурованість, упорядкованість; 2) наявність внутрішніх і зовнішніх зв'язків; 3) відносна автономність; 4) здатність до самоорганізації і саморегуляції; 5) спрямованість на досягнення конкретних цілей.

Відмінними рисами слід вважати наступне: 1) поняття «суспільний» має більш широке значення і охоплює усі сфери суспільного життя; 2) «соціальний» стосується більш вузької сфери соціальних відносин і є складовою «суспільного». Отже, поняття тісно взаємопов'язані, але поняття «суспільний» є більш загальним і ширшим за значенням. «Соціальний» стосується окремої сфери суспільних відносин, а саме спрямований на реалізацію цілей, функції соціальної системи.

Таким чином, поняття «суспільний» має на меті - охопити комплекс суспільних відносин в усіх сферах життя суспільства, включаючи економічну, політичну, правову, соціальну, екологічну. Це поняття дозволяє проаналізувати суспільство в цілому. Що стосується поняття «соціальний» переслідує мету зосередження на більш вузькій сфері, а саме на соціальних аспектах, відносинах, інститутах та процесах у суспільстві. Воно дозволяє детальніше дослідити саме соціальну складову суспільного життя. Таким чином, "суспільний" має на меті охопити суспільство в цілому, тоді як "соціальний" зосереджується на окремому соціальному аспекті. Але обидва поняття взаємопов'язані, оскільки соціальна сфера є частиною суспільного життя.

Список використаних джерел

1. Social. Explore the Cambridge Dictionary. https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/social

2. Недюха М. П. Суспільні відносини»та «соціальні відносини»як поняття політико-правової науки. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2018. Вип. 2. С. 188-200

3. ПанасюкС. (2018). Поняття соціального права: методологія визначення. Соціальне Право, (3), 44-50. вилучено із https://soclaw.com.ua/index.php/journal/article/view/227

4. Наливайко Л. Р., Чепік-Трегубенко О. С. Суспільний лад // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Суспільний лад

5. Gudz, T.I. (2015), “Constitutional consolidation of social system: the main approaches” [“Konstytutsiine zakriplennia suspilnoho ladu: osnovni pidkhody”], Pravo i Bezpeka, No. 3, pp. 21-25

6. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. К., 1999. - С.88.

7. Конституційне регулювання основ суспільного ладу як предмет дослідження науки конституційного права. (б. д.), із https://6aas.gov.ua/ua/proekty/articles/b/255-konstitutsijne- regulyuvannya-osnov-suspilnogo-ladu-yak-predmet-doslidzhennya-nauki-konstitutsijnogo- prava.html

8. Колодий А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л., Медведчук В. В. Основы конституционного строя Украины. - К., 1998. - С. 10-11.

9. Філософія правового. А. П. Гетьман, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, Ю. Ю. Калиновський, Г. П. Клімова, І. І. Коваленко, В. О. Лозовой, С. І. Максимов, Є. М. Мануйлов, Ю. В. Мелякова, О. В. Прудникова, Н. І. Сатохіна, В. А. Трофименко; Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. - 2-ге видання, доповнене. Харків: Право, 2014. - 248 с.

10. Соціологія - Навчальний посібник Автори: Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. Рік видання: 2004. Видавець: Київ: Вид-во Європейського університету 246 с.

Размещено на Allbest.ru