Український парламент і парламентаризм: політико-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Український парламент і парламентаризм: політико-правовий аспект

Даниленко Лідія Іванівна

доктор педагогічних наук, професор

професор кафедри парламентаризму

Аліксійчук Олександр Васильович

доктор філософії з політології

з галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки»

за спеціальністю 052 «Політологія

Анотація

правовий статус парламент влада

Ця стаття пропонує аналіз політико-правового аспекту українського парламенту та парламентаризму. Розглядає мораль та функції українського парламенту в системі влади, зосереджуючись на його взаємодії з іншими політичними інституціями та акторами. Ми досліджуємо правовий статус парламенту та його повноваження, а також механізми контролю за діяльністю влади та реалізацію законодавчої функції.

У статті розглядаються історичні аспекти формування українського парламенту та його еволюція протягом останніх десятиліть. Аналізуємо зміни у парламентському процесі, включаючи виборчу систему, ролі політичних фракцій, процедури прийняття рішень та взаємодію з громадськістю. Особлива увага приділяється стану парламентської демократії в Україні, включаючи проблеми корупції, недостатньої відповідальності та нестабільності української політичної системи.

Ми також аналізуємо взаємодію парламенту з правоохоронними органами, судовою системою та громадськими організаціями. Обговорюємо роль парламенту у формуванні законодавства та контролі за дотриманням конституційних принципів та прав громадян. Аналізуються виклики, з якими стикається український парламент у забезпеченні ефективного представництва та реалізації волі громадян.

Висновки статті мають на меті пролити світ на складність та суперечливість політико-правового аспекту українського парламентаризму. Наголошуємо на необхідності подальших реформ українського парламенту з метою зміцнення демократичних принципів, підвищення відкритості та відповідальності перед громадянами.

Стаття сприяє поглибленню розуміння політичного та правового контексту українського парламентаризму, її висновки можуть бути корисними для політичних діячів, правознавців та дослідників, що цікавляться демократичними процесами та інститутами в Україні. Додатковою перевагою статті є її актуальність у контексті сучасної політичної ситуації в Україні та її потенційність як основи для подальших досліджень та дебатів щодо розвитку українського парламентаризму.

Ключові слова: український парламент, парламентаризм, політичні інституції, парламентські об'єднання, парламентські фракції, демократія, громадянське суспільство, законодавча функція, виборча система, Верховна Рада України.

Danylenko Lidia Ivanivna, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor Department of Parliamentarism, Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv

Aliksiichuk Oleksandr Vasyliovych, Doctor of Philosophy in Political Science from the field of knowledge 05 "Social and Behavioral Sciences" in the specialty 052 "Political Science"

Ukrainian parliament and parliamentarism: political and legal aspect

Abstract

This article offers an analysis of the political and legal aspect of the Ukrainian parliament and parliamentarism. We consider the role and functions of the Ukrainian parliament in the system of government, focusing on its interaction with other political institutions and actors. We examine the legal status of the parliament and its powers, as well as the mechanisms of control over the activities of the authorities and the implementation of the legislative function.

The article examines the historical aspects of the formation of the Ukrainian parliament and its evolution over the past decades. We analyze changes in the parliamentary process, including the electoral system, the roles of political factions, decision-making procedures and interaction with the public. Special attention is paid to the state of parliamentary democracy in Ukraine, including problems of corruption, lack of accountability and instability of the Ukrainian political system.

We also analyze the interaction of the parliament with law enforcement agencies, the judicial system and public organizations. We discuss the role of the parliament in the formation of legislation and control over the observance of constitutional principles and citizens' rights. The challenges faced by the Ukrainian parliament in ensuring effective representation and realization of citizens' will are analyzed.

The article's conclusions aim to shed light on the complexities and contradictions of the political and legal aspect of Ukrainian parliamentarism. We emphasize the need for further reforms of the Ukrainian parliament in order to strengthen democratic principles, increase openness and accountability to citizens.

The article contributes to deepening the understanding of the political and legal context of Ukrainian parliamentarism, its conclusions can be useful for political figures, legal scholars and researchers interested in democratic processes and institutions in Ukraine. An additional advantage of the article is its relevance in the context of the current political situation in Ukraine and its potential as a basis for further research and debate on the development of Ukrainian parliamentarism.

Keywords: Ukrainian parliament, parliamentarism, political institutions, parliamentary associations, parliamentary factions, democracy, civil society, legislative function, electoral system, Verkhovna Rada of Ukraine.

Постановка проблеми

Український парламент та парламентаризм в Україні стикаються з рядом складних політико-правових проблем, які впливають на ефективність його роботи та стабільність політичної системи. Зокрема, ці проблеми включають нестабільність політичної ситуації, недостатню відповідальність парламентських представників, проблеми корупції та недостатню демократичну легітимність.

Крім того, важливо дослідити взаємодію парламенту з іншими політичними інституціями, такими як правоохоронні органи та судова система, а також його взаємодію з громадськими організаціями та громадянами. Проблеми забезпечення відкритості, прозорості та ефективного представництва також потребують уваги, включаючи виборчу систему, роль політичних фракцій та процедури прийняття рішень.

Отже, постановка проблеми полягає у визначенні викликів, з якими стикається український парламент та парламентаризм, зокрема щодо забезпечення стабільності, демократичного легітимністю, відповідальності, боротьби з корупцією та забезпечення ефективного представництва громадян.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналізується, що в загальнотеоретичній юридичній літературі наразі не існує повного синтезу об'єктивних та суб'єктивних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування українського парламентаризму в усій його структурній розмаїтості. Багато праць українських вчених присвячені парламенту як політико-правовому феномену загалом та українському парламенту зокрема, однак ці дослідження мають свої обмеження.

Деякі українські дослідники (О. Бандурка, Ч. Вайз, А. Георгіца, Ю. Древаль, П. Кислий, В. Шаповал та ін.) зосереджуються на важливих аспектах діяльності парламенту, але їх роботи не охоплюють усю многогранність проблеми українського парламентаризму в історичному та сучасному контексті.

Зазначається, що протягом 10 років незалежності України Верховна Рада набула певного досвіду законодавчої діяльності, але цей досвід потребує наукового осмислення. Оскільки країна сталкивається з різними викликами та змінами у політичному та правовому середовищі, важливо вивчити та зрозуміти шляхи подальшого вдосконалення парламенту, зберігаючи демократичні принципи та національний контекст парламентаризму.

Таким чином, аналіз досліджень підкреслює необхідність глибокого і комплексного дослідження проблем українського парламентаризму з урахуванням його історичного розвитку та сучасних викликів. Він вказує на потребу у систематичному аналізі структурних особливостей українського парламенту, розгляді ролі та функцій парламентаризму в політичній та правовій системі країни, а також вивченні ефективності парламентського контролю та його впливу на процес прийняття рішень.

Мета статті - Виокремити й проаналізувати проблеми політико- правового забезпечення розвитку українського парламенту в сучасній політико-правовій системі.

Завдання дослідження:

Виділити та проаналізувати проблеми політичного та правового забезпечення розвитку українського парламенту в сучасній політико-правовій системі.

Вивчити історичний контекст формування та еволюції українського парламенту, зокрема звернути увагу на зміни у парламентському процесі та виборчій системі, ролі парламентських об'єднань) фракцій, груп, коаліції, опозиції), процедурах прийняття рішень.

Проаналізувати взаємодію парламенту з іншими політичними інституціями, включаючи правоохоронні органи, судову систему та громадські організації, з огляду на їх вплив на законодавчий процес та дотримання конституційних принципів і прав громадян.

Оцінити виклики, з якими стикається український парламент у забезпеченні ефективного представництва та реалізації волі громадян, а також визначити можливі шляхи подальших реформ для зміцнення демократичних принципів українському парламентаризмі, зокрема щодо політичної стабільності, забезпечення відповідальності та прозорості, боротьби з корупцією та забезпечення ефективного законодавчого процесу.

Запропонувати рекомендації щодо подальших кроків та реформ українського парламенту та парламентаризму з метою зміцнення демократичних принципів, політичної стабільності, відповідальності та забезпечення ефективного представництва громадян.

Ці завдання дослідження спрямовані на розкриття проблем політико-правового забезпечення розвитку українського парламенту в сучасній політичній системі та визначення шляхів для подальшого вдосконалення цього інституту з метою забезпечення стабільності, демократичності та відповідальності перед громадянами.

Виклад основного матеріалу

Український парламент та парламентаризм в Україні відіграють важливу роль у системі влади та законодавчому процесі. Як політико-правовий аспект, вони визначають правовий статус та повноваження парламенту, а також встановлюють механізми його взаємодії з іншими політичними інституціями.

Український парламент, відомий як Верховна Рада, є найвищим законодавчим органом країни. Він складається з народно-обраного представницького органу, який складається з 450 депутатів. Згідно з Конституцією України, парламент має широкі повноваження щодо прийняття законів, контролю за виконанням законодавства та здійсненням владних функцій уряду [1].

Одним із головних аспектів парламентаризму є представництво громадян у парламенті. Український парламент є місцем, де обрані представники народу мають змогу висловлювати думку та виражати інтереси своїх виборців. Через виборчу систему та роль політичних фракцій, парламент стає ареною для політичного діалогу, формування коаліцій та прийняття рішень, що відповідають потребам громадян.

Однак, український парламент та парламентаризм стикаються з рядом викликів і проблем. Політична нестабільність, роздробленість політичного спектру та зміна політичних сил можуть ускладнювати формування стабільних урядів та роботу парламенту. Нестабільна політична ситуація може спричиняти перешкоди для прийняття необхідних реформ та розвитку країни.

Крім того, проблеми корупції та недостатня прозорість політичних процесів також становлять серйозні виклики для українського парламенту. Корупція підриває довіру громадян до політичних лідерів та інституцій, порушує принципи демократії та правової держави. Недостатня прозорість у прийнятті рішень та контролі за владою може спричинити втрату легітимності та авторитету парламенту [2].

Взаємодія парламенту з іншими політичними інституціями також має велике значення. Правоохоронні органи та судова система грають важливу роль у забезпеченні додержання законів та захисті прав громадян. Важливо розглянути механізми взаємодії парламенту з цими інституціями, зокрема у контексті боротьби з корупцією та забезпеченням правової держави.

Одним із ключових аспектів українського парламентаризму є роль громадських організацій та громадянського суспільства. Парламент повинен бути відкритим для діалогу з цими акторами, а їх активна участь та контроль є важливим елементом демократичного процесу.

Отже, розуміння та аналіз політико-правового аспекту українського парламенту та парламентаризму дозволяє виявити проблеми, з якими стикається парламент, і знайти шляхи для їх вирішення. Це важлива передумова для розвитку стабільної, демократичної та ефективної політичної системи в Україні [3].

Нестабільність політичної ситуації може бути спричинена різноманітними причинами, які взаємодіють та посилюють один одного.

По-перше, однією з основних причин політичної нестабільності є політичні конфлікти та роздробленість політичного спектру. В Україні спостерігаються часті зміни у політичних силах та конфлікти між ними. Нестабільність політичного ландшафту та відсутність стабільних мажоритарних більшинств можуть ускладнювати формування коаліційного уряду та прийняття рішень у парламенті.

По-друге, економічна нестабільність також має великий вплив на політичну ситуацію. Кризові економічні умови, висока безробіття, економічні нерівності та недостатність соціальних заходів можуть підірвати довіру громадян до політичних лідерів та спричинити нестабільність у політичній системі. Недостатні ресурси для реалізації соціальних програм та невпевненість у майбутньому можуть знижувати легітимність парламенту та призводити до появи соціальних протестів.

По-третє, недостатня прозорість політичних процесів є серйозними загрозами для політичної стабільності. Недостатня прозорість в парламентській діяльності можуть підірвати довіру громадян до політичних лідерів та інституцій. Не достатня ефективність механізму контролю та відповідальності може дискредитувати роботу парламенту перед громадськістю [4].

По-четверте, вплив зовнішніх чинників також може призводити до політичної нестабільності. Геополітичні інтереси, конфлікти в регіоні та залучення до міжнародних альянсів можуть мати значний вплив на внутрішні політичні процеси. Зовнішні втручання, недостатня підтримка або навіть дестабілізуючі дії з боку зовнішніх акторів можуть призводити до загострення політичної ситуації та ускладнювати роботу парламенту.

Такий аналіз може послужити основою для розробки і впровадження політичних реформ, спрямованих на зміцнення демократії, встановлення правової держави та підвищення рівня довіри громадян до політичних інституцій.

Взаємодія парламенту з правоохоронними органами, судовою системою та громадськими організаціями є важливим аспектом українського парламентаризму. Ця взаємодія спрямована на забезпечення додержання законів, захист прав громадян та забезпечення правової держави [5].

Правоохоронні органи, такі як поліція та спеціальні служби, мають важливу роль у забезпеченні правопорядку та боротьбі зі злочинністю. Парламент повинен мати ефективні механізми співпраці з правоохоронними органами, щоб забезпечити координацію дій та виконання законодавства. Важливо розглядати питання щодо незалежності та ефективності правоохоронних органів, їх відповідальності перед парламентом та громадянами.

Судова система відіграє ключову роль у реалізації правосуддя та захисту прав та свобод громадян. Парламент має забезпечувати незалежність та ефективність судової системи, а також сприяти зміцненню правової культури та довіри до судової влади. Питання щодо складу судів, процедур їх призначення та розслідування судових справ є важливими для забезпечення справедливості та недискримінації у правосудді [6].

Громадські організації та громадське суспільство мають важливу роль у демократичному процесі. Вони представляють інтереси громадян, мають можливість висловлювати свою думку та впливати на прийняття рішень у парламенті. Важливо створити механізми для активної участі громадських організацій у законотворчому процесі та розгляді суттєвих питань. Це може включати залучення громадських обговорень, публічних слухань та консультацій з громадськістю.

Проблема не достатньо ефективного представництва та відповідного законодавчого процесу також відіграє важливу роль у політико-правовому аспекті українського парламенту. Недостатнє представництво може виникати через непропорційну систему виборів або недостатнє залучення різних груп населення до політичного процесу. Це може призводити до недосягнення рівноваги інтересів та потреб різних соціальних груп.

Крім того, недостатність законодавчого процесу може включати такі аспекти, як підготовка якісного законодавства, врахування громадської думки та консультаційних процесів, ефективний розгляд та прийняття рішень. Важливо забезпечити відкритість та прозорість у законотворчому процесі, а також здійснювати ефективний контроль за дотриманням законів після їх прийняття [7].

Розв'язання цих проблем вимагає комплексного підходу та системних реформ. Парламент повинен сприяти зміцненню взаємодії з правоохоронними органами, судовою системою та громадськими організаціями, створювати механізми для ефективного впливу громадськості на законодавчий процес та забезпечувати високу якість прийнятих рішень. Такий підхід може сприяти зміцненню демократії, правової держави та ефективності у законотворчому процесі Українського парламенту.

На основі викликів, з якими стикається український парламент, і з метою зміцнення демократичних принципів [8], політичної стабільності, відповідальності та забезпечення ефективного представництва громадян, пропонуються такі рекомендації:

Реформа виборчої системи: Провести реформу виборчої системи з метою забезпечення більшої пропорційності та представництва. Розглянути варіанти, такі як змішана система виборів або впровадження елементів пропорційності у наявну систему, що дозволить краще відображати волю громадян у парламенті.

Підвищення відкритості та прозорості: Забезпечити відкритість роботи парламенту шляхом публічного доступу до інформації про законопроекти, засідання та голосування [9]. Розробити електронну систему моніторингу та публікації інформації про роботу парламенту для громадськості.

Зміцнення контролю та відповідальності: Встановити ефективні механізми контролю за роботою парламенту та його членів, включаючи етичні стандарти, незалежний орган етики та ефективний механізм розслідування корупційних порушень. Забезпечити відповідальність депутатів перед громадянами та підвищити рівень їх взаємодії з виборцями [10].

Посилення громадського участі: Забезпечити активну участь громадськості у прийнятті рішень через проведення публічних слухань, консультацій та залучення громадських організацій до законотворчого процесу. Розглянути можливість встановлення механізмів прямої демократії, таких як референдуми, які дозволять громадянам безпосередньо впливати на прийняття важливих рішень.

Зміцнення парламентського контролю: Забезпечити ефективний парламентський контроль за виконанням законів та роботою уряду. Підвищити роль комітетів парламенту у розгляді законопроектів та контролі за роботою урядових структур [11]. Забезпечити регулярну звітність уряду перед парламентом та його комітетами.

Професіоналізація парламентської діяльності: Забезпечити підвищення рівня знань, навичок та експертизи депутатів шляхом проведення навчальних програм, тренінгів та підтримки науково-дослідницької роботи. Встановити етичні стандарти та кодекс поведінки для депутатів, які регламентуватимуть їхню професійну діяльність.

Сприяння розвитку громадянського суспільства: Забезпечити підтримку та сприяння розвитку громадських організацій, незалежних ЗМІ та інших акторів громадянського суспільства [12]. Створити механізми для їх активної участі у законотворчому процесі та контролі за діяльністю парламенту.

Ці рекомендації спрямовані на зміцнення демократичних принципів, політичної стабільності, відповідальності та забезпечення ефективного представництва громадян українським парламентом. Їх реалізація вимагатиме широкої політичної підтримки, консенсусу між політичними силами та належної реалізації через відповідні законодавчі та інституційні механізми.

Висновки

Український парламент і парламентаризм відіграють важливу роль у системі влади та законодавчому процесі країни. Їхні політико-правові аспекти визначають правовий статус та повноваження парламенту, а також встановлюють механізми його взаємодії з іншими політичними інституціями.

Український парламент стикається з рядом викликів у забезпеченні ефективного представництва та реалізації волі громадян. Проблеми, такі як недостатнє представництво, недостатня відкритість та прозорість, вплив корупції та слабкість законодавчого процесу, ставлять під сумнів демократичні принципи та ефективність роботи парламенту.

Для зміцнення демократичних принципів українського парламентаризму необхідно проводити реформи. Ці реформи повинні орієнтуватись на реалізацію наступних принципів: відкритість та прозорість, забезпечення ефективного представництва громадян, політичної стабільності та відповідальності парламенту перед громадянами.

Серед запропонованих рекомендацій до подальших реформ українського парламенту можна виділити: реформу виборчої системи, підвищення відкритості та прозорості, зміцнення контролю та відповідальності, підтримку громадської участі, професіоналізацію парламентської діяльності та сприяння розвитку громадянського суспільства. Ці рекомендації спрямовані на забезпечення більш демократичного, відповідального та ефективного функціонування українського парламенту.

Реалізація цих реформ вимагатиме широкої політичної підтримки, співпраці між усіма політичними об'єднаннями (фракціями, групами, політичними силами), залучення експертів та громадськості. Це вимагатиме впровадження відповідних законодавчих та інституційних механізмів, а також зміни політичної культури та свідомості.

Зміцнення українського парламенту та парламентаризму є важливим кроком у будівництві сильної демократичної країни, яка ґрунтується на принципах правової держави, громадянського участі та захисту прав і свобод громадян.

Узагальнюючи зазначимо, що український парламент та парламентаризм мають ключове значення для демократичного розвитку України. Шлях до покращення лежить у проведенні необхідних реформ, які забезпечать ефективне представництво громадян, політичну стабільність, зокрема чітку структурованість парламенту, відкритість та відповідальність парламенту перед громадянами. Це вимагатиме спільних зусиль політичних лідерів, керівників парламентських фракцій і груп, неформальних і формальних парламентських об'єднань, громадськості та експертного середовища для побудови сильної та демократичної політичної системи в Україні.

Література

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996. - 80 с.

2. Положення про Апарат Верховної Ради України: Розпорядження Голови Верховної Ради України № 769 від 25.08.2011 //http://zakon2.rada.gov.ua.

3. Про вибори народних депутатів України Верховна Рада України: Закон від 17 листопада 2011//ВВР. - 2012. - № 10-11. - Ст. 3526.

4. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. //ВВР. - 1995. - № 19. - Ст. 135. - 1998. - № 40-41. - Ст.250.

5. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. // ВВР. - 2010. - № 14-15. - № 16-17. - Ст. 133.

6. Про статус народного депутата України: Закон України від 17.11.1992. // ВВР. - 1993. - № 3. - Ст. 17.

7. Демків, Роман Ярославович. Конституційне право України [Текст]: курс лекцій / Р.Я. Демків; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л.: [б. в.], 2012. - 331 с.

8. Конституційне право України. Повний курс [Текст]: навч. посіб. / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 541 с.

9. Конституційне право України. Посібник для підготовки до іспиту / Ю.Г. Барабаш, Л.К. Байрачна, І.І. Дахова та ін.; за заг. ред. Ю.Г. Барабаша. - Х.: Право, 2012. - 304 с.

10. Конституційне право України: Підручник / За заг. Ред. В.Л. Федоренка. - 4-е вид., перероб. І доопр.; передмова проф.. В.М. Шаповала. - К., 2012. - 727 с.

11. Кравченко Віктор Віталійович. Конституційне право України [Текст]: навч. посіб. / В.В. Кравченко. - Вид. 6-е, випр. та доп. - К.: Атіка, 2008. - 592 с.

12. Серьогін, Віталій Олександрович. Конституційне право України [Текст]: навч. посіб. / В.О. Серьогін; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х.: [ХНУВС], 2010. - 368 с. а, 2014. - 367 с.

References

1. Yurinkom. (1996). Konstytutsiia Ukrainy: Pryiniata na piatii sesii Verkhovnoi Rady Ukrainy 28 chervnia 1996 roku [Constitution of Ukraine: Adopted at the Fifth Session of the Verkhovna Rada of Ukraine on June 28, 1996].

2. Polozhennia pro Aparat Verkhovnoi Rady Ukrainy: Rozporiadzhennia Holovy verkhovnoi Rady Ukrainy vid 25.08.2011 № 769 [Regulations on the Apparatus of the Verkhovna Rada of Ukraine: Order of the Chairman of the Verkhovna Rada of Ukraine No. 769 of 08/25/2011] //http://zakon2.rada.gov.ua.

3. Pro vybory narodnykh deputativ Ukrainy Verkhovna Rada Ukrainy: Zakon vid 17.11.2011 r. [On elections of peoples deputies of Ukraine Verkhovna Rada of Ukraine: Law of November 17, 2011].

4. Pro Komitet Verkhovnoi Rady Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 04.04.1995 r [About the Committee of the Verkhovna Rada of Ukraine: Law of Ukraine dated April 4, 1995].

5. Pro Rehlament Verkhovnoi Rady Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 10.02.2010r. [About the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine: Law of Ukraine dated February 10, 2010].

6. Pro status narodnoho deputata Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 17.11.1992 r. [On the status of Peoples Deputy of Ukraine: Law of Ukraine dated 17.11.1992.].

7. Demkiv, Roman Yaroslavovych. (2012). Konstytutsiini prava Ukrainy: kurs lektsii [Constitutional law of Ukraine: a course of lectures]. Ukraine: Lviv state University of Internal Affairs affairs.

8. O.V. Sovgyria, N.G. Shuklina, Jurinkom Inter. (2012). Konstytutsiine pravo Ukrainy. Povnyi kurs: osvita. posibnyk [Constitutional law of Ukraine. Full course: education. manual].

9. Y.G. Barabash, L.K. Bayrachna, I.I. Dakhova; in general ed. Yu.G. Barabasha. (2012). Konstytutsiine pravo Ukrainy. Instruktsiia z pidhotovky do testudo ispytu [Constitutional law of Ukraine. Test preparation guide].

10. V.L. Fedorenko, V.M. Shapovala. (2012). Konstytutsiine pravo Ukrainy: Navch [Constitutional Law of Ukraine: Textbook].

11. Viktor Vitaliyovych Kravchenko. (2008). Konstytutsiine pravo Ukrainy: navch. posibnyk [Constitutional law of Ukraine: education. manual].

12. Seryogin Vitaly Oleksandrovych. (2014). Konstytutsiine pravo Ukrainy: navch. posibnyk [Constitutional law of Ukraine: education. manual]. Kharkiv National University of Internal Affairs.

Размещено на Allbest.ru