Спеціальні ознаки працівника критичної інфраструктури України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спеціальні ознаки працівника критичної інфраструктури України

Лубінець Д.В. доктор філософії

Стаття присвячена з'ясуванню спеціальних ознак працівника критичної інфраструктури України. Встановлено, що основною відмінною характеристикою працівника критичної інфраструктури є те, що він виконує трудові функції, в результаті яких забезпечується діяльність об 'єкта критичної інфраструктури, на якому він працює, зазнаючи при цьому комплексу особливих соціальних ризиків. Виходячи із цього автор окреслює перелік похідних спеціальних ознак працівників критичної інфраструктури. По-перше, для таких працівників характерним є те, що для них властива підвищена вразливість до ризиків і викликів, пов'язаних з посадовими обов'язками, необхідними для функціонування об'єктів критичної інфраструктури. По-друге, працівники критичної інфраструктури можуть зобов'язуватись проходити більш суворе оцінювання їх компетентності, чесності та лояльності до держави. По-третє, такі працівники можуть зобов 'язуватись проходити спеціалізовану підготовку для вдосконалення навичок, які мають важливе значення для ефективного виконання ними трудових обов'язків (на додаток до періодичних курсів підвищення кваліфікації). По-четверте, працівники критичної інфраструктури можуть працювати в умовах, які характеризуються критичною небезпечністю для їх соціальної безпеки. По-п'яте, відповідні працівники можуть працювати поза дією стандартів гідної праці. У висновках до статті узагальнюються результати проведеного дослідження та дається уточнене визначення поняття «працівник критичної інфраструктури».

Ключові слова: гідна праця, критична інфраструктура, працівник критичної інфраструктури, соціальна безпека, соціальний захист, соціальні ризики.

The article elucidates the unique characteristics of a critical infrastructure worker in Ukraine. It's determined that the primary distinctive feature of such workers is their role in ensuring the operation of the critical infrastructure facility at which they work, all the while navigating a host of specialized social risks. Drawing on this premise, the author outlines a series of specific attributes unique to critical infrastructure workers. Firstly, such workers typically exhibit heightened vulnerability to the risks and challenges tied to job responsibilities essentialfor the operation of critical infrastructure facilities. Secondly, critical infrastructure workers might be subjected to more stringent evaluations of their competence, integrity, and loyalty to the government. Thirdly, these employees might need specialized training to hone skills vital to their job performance, as well as regular refresher courses. Fourthly, critical infrastructure workers often operate in environments that pose significant risks to their social safety. Fifthly, such workers might often operate beyond the bounds of conventionally decent work standards. The article's conclusions summarize the research outcomes and offer a refined definition of the term 'critical infrastructure worker'.

Keywords: critical infrastructure worker, critical infrastructure, decent work, social protection, social risks, social security.

Вступ

Постановка питання. Інтерес науковців до дослідження особливостей правового статусу працівників критичної інфраструктури закономірним чином існує завжди у силу потреби комплексного осмислення цієї складної юридичної конструкції, оптимізації забезпечення можливостей таких працівників працювати в умовах дії стандартів гідної праці, ефективного забезпечення таких працівників дієвими гарантіями соціальної безпеки у сфері праці та зайнятості та ін. Поряд із тим, такий науковий інтерес загострюється під час криз, які загрожують нормальному функціонуванню суспільства та держави. Зазначимо, що під час пандемії COVID-19 більшість держав визнали необхідність нормативно- правових та інституційних коригувань правового статусу працівників об'єктів критичної інфраструктури, а також потребу уточнення механізмів їх соціального захисту. Поштовхом до таких прогресивних (у соціально-правовому сенсі) дій перш за все була необхідність: 1) ґрунтовного перегляду напрямів забезпечення соціальної захищеності цих працівників з огляду на різноманітні загрози виконанню ними трудових (службових) обов'язків (відповідно, й потреба приведення їх трудової (службової) діяльності у відповідність із стандартами гідної праці); 2) підвищення ефективності роботи цієї групи працівників шляхом усунення перешкод, які в тій чи іншій мірі перешкоджають реалізації виробничій функції національного трудового права, особливо з огляду на виклики, пов'язані зі швидким поширенням інфекційної хвороби та вжиття профілактичних заходів; 3) посилення гарантій підтримки критичної інфраструктури, забезпечення безперебійної та безпечної роботи суспільних систем, запобігання будь-якому підриву фундаментальних цілей соціально-економічного зростання в кризові епохи в житті суспільства і держави. На сьогоднішній же день проблематика правового статусу вказаного кола працівників, а щонайперше - ознак таких працівників в Україні актуалізується триваючою по сьогодні широкомасштабною війною та потребою забезпечення соціальної безпеки працівників критичної інфраструктури, як важливих кадрів у системі забезпечення обороноздатності держави.

Аналіз наукової літератури та невирішені раніше питання. По сьогодні з'ясуванню спеціальних ознак працівника критичної інфраструктури ще не приділялась увага науковців, хоча, можемо помітити, що багатьма українськими та зарубіжними ученими і дослідниками (серед яких Дж. Бейхем [1], Ю.І. Бабич [2], Д. Давідович [3], В.М. Курепін [4], П.В. Парфомак [5], С.М. Черноус [6] та ін.) вже розкривались ті чи інші аспекти соціально-правової та трудо-правової природи правового статусу працівника критичної інфраструктури. Враховуючи відповідні напрацювання та наукові дослідження і розвідки, учених, в яких розкривались ознаки працівників (зокрема, наукові праці М.І. Іншина [7], Л.В. Котової [8], Т.А. Пузанової [9], О.М. Ярошенка [10] та ін.), можемо вирішити проблему комплексної відсутності наукової думки щодо спеціальних ознак працівника критичної інфраструктури України.

Мета статті - з'ясувати перелік спеціальних ознак працівника критичної інфраструктури в Україні. Задля досягнення цієї мети виконуються такі завдання: 1) уточнити перелік загальних рис відповідного кола працівників та з'ясувати можливість виокремлення спеціальних ознак цих працівників; 2) з'ясувати базову спеціальну рису працівника критичної інфраструктури; 3) окреслити та пояснити похідні спеціальні характеристики працівника критичної інфраструктури; 4) узагальнити результати наукової розвідки.

Виклад основного матеріалу

Працівники критичної інфраструктури характеризуються загальними та спеціальними рисами, що обумовлені їх спеціальним трудо-правовим статусом, критичний аналіз якого дає підстави стверджувати, що: по - перше, відповідне коло працівників є неоднорідним за своїми професійними та іншими характеристиками, а тому вони можуть відрізнятися наявністю певних ознак, якими вони характеризуються залежно від: обсягу та специфіки професійних обов'язків; специфіки конкретної галузі критичної інфраструктури, в якій вони працюють; залежно від ситуацій, в яких вони працюють. По-друге, спеціальний вимір працівників критичної інфраструктури в Україні дозволяє універсалізувати їх певні характерні риси, властиві для усіх (чи для більшості) працівників критичної інфраструктури.

Приймаючи до уваги окреслені попередні висновки зазначимо, що основною спеціальною характеристикою працівника критичної інфраструктури є те, що він є працівником, котрий працює на об'єкті критичної інфраструктури, а відтак виконує роботу, що прямо чи опосередковано є необхідною для задоволення життєво важливих національних інтересів, зазнаючи при цьому відповідних соціальних та інших ризиків. У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» об'єктами критичної інфраструктури слід розуміти «об'єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам». Тобто, працівник критичної інфраструктури працює на об'єктах, які реалізують життєво важливі функції (послуги), а отже (приймаючи до уваги п. 2 ч. 1 ст. 1, ст. 8 і 9 вказаного Закону): по-перше, є органами державної влади, органами місцевого самоврядування, установами, суб'єктами господарювання та організаціями будь-якої форми власності, які задіяні в таких галузях, як: енергетика, хімічна промисловість, транспорт, банки та фінанси, інформаційні технології та телекомунікації (електронні комунікації), продовольство, охорона здоров'я, комунальне господарство. По-друге, вважаються такими, що не можуть допускати збоїв (переривання) в їх роботі (переривання надання послуг), адже це призводитиме до швидких негативних наслідків для національної безпеки, зокрема, призвести до значних матеріальних та фінансових збитків, людських жертв.

Тобто, в контексті окресленої ознаки працівником критичної інфраструктури є працівник, котрий працевлаштований та виконує трудові (службові) обов'язки на об'єктах інфраструктури, які відповідають сукупності критеріїв критичної інфраструктури та внесені до державного реєстру об'єктів критичної інформаційної інфраструктури у відповідності до спеціального порядку, затвердженого урядовою постановою від 09 жовтня 2020 року № 943. При цьому, приймаючи до уваги зміст ч. 3 ст. 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» можемо дійти висновку, що працівник критичної інфраструктури - це працівник, який виконує трудові (службові) обов'язки за трудовим договором (контрактом) на підприємстві (в установі, організації), що: по-перше, виконують функцій із забезпечення життєво важливих національних інтересів (в сенсі п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру»). По-друге, функціонують в умовах існування особливих викликів (загроз), які спроможні зашкодити досягненню мети існування відповідного об'єкту інфраструктури (також на функціонування суміжних секторів критичної інфраструктури), що має критичне значення, а також спричинити негативні наслідки для суспільства і держави (тобто, результатом цього може бути значна шкоду нормальним умовам життєдіяльності населення держави). Отже, працівники, котрі працюють на цих об'єктах, повинні бути обізнані про вразливості свого робочого місця та потенційні наслідки неналежного запобігання або неадекватного реагування на ці загрози. Вказане аргументовано тим, що об'єкт критичної інфраструктури є вразливим перед відповідними викликами (загрозами), неналежне попередження яких й неадекватне реагування на які може призводити до негативних наслідків, які є: 1) тяжкими негативними наслідками, а саме в контексті заподіяння значної шкоди здоров'ю населення, соціальній сфері, державному суверенітету, економіці або ж природним ресурсам загальнодержавного (місцевого) значення; 2) масштабними негативними наслідками для держави в контексті їх:

а) секторальності (впливають на діяльність стратегічно важливих об'єктів для кількох секторів життєзабезпечення); б) цінності (призводять до втрати унікальних національно значущих активів, систем і ресурсів); в) темпоральності (матимуть тривалі наслідки для держави).

Враховуючи викладене, можемо дійти висновку, що крім виконання функцій, що забезпечують життєво важливі національні інтереси, працюючи на об'єктах, що мають вирішальне значення для національної безпеки та економіки, відповідні працівники також характеризуються додатковими спеціальними ознаками, а саме:

1) працівники критичної інфраструктури більшою мірою (порівняно з іншими працівниками) є вразливими перед ризиками зіткнутися із загрозами (викликами), пов'язаними з функціонуванням об'єктів критичної інфраструктури. Оскільки це коло працівників працює на підприємстві (в установі, організації), які відіграють життєво важливу роль у підтримці національних інтересів, то працівники можуть постраждати, зокрема, від: а) характеру виконання роботи (наприклад, через надмірну інтенсивність роботи в кризових ситуаціях, через надання медичної допомоги в умовах пандемії тощо); б) значущості об'єкта інфраструктури, який можуть вважати «мішенню» екстремістські, терористичні організації та збройні сили держави, що здійснює агресивну експансивну політику відносно іншої держави за методом терору тощо; в) небезпечних наслідків збою належного функціонування об'єкта інфраструктури (наприклад, на атомних електростанціях) тощо. Іншими словами, відповідні працівники можуть стикатися з надзвичайно небезпечними для їх фізичного та психологічного здоров'я, а також для життя проблемами в силу критичного характеру їх роботи й потенційного впливу збоїв чи атак на об'єкти, на яких вони працюють. Додатково слід наголосити й на тому, що працівники критичної інфраструктури можуть бути також зазнавати ризиків інформаційної безпеки, оскільки в результаті кібератак на їх підприємство (установу, організацію), зловмисник може заволодіти інформаційною базою про персонал. При цьому вказане може мати вкрай шкідливі (іноді - небезпечні) для працівника наслідки, враховуючи те, що в базах даних працівників критичної інфраструктури роботодавець може зберігати чутливу інформацію про працівників і близьких їм осіб, котра була зібрана та консолідована з метою забезпечення режиму кадрової безпеки функціонування відповідного підприємства, установи, організації);

2) працівники критичної інфраструктури можуть бути піддані більш суворим (додатковим) перевіркам їх компетенції, доброчесності, сумлінності, патріотичності (лояльності державі). Ця ознака зазначених працівників обумовлена значимістю роботи, яку вони виконують, а також потенційними наслідками порушення дисципліни, стандартів праці, стандартів непідкупності, вимог моралі (добросовісності) такого працівника. У зв'язку з цим, роботодавець може, якщо в цьому є необхідність, здійснювати ретельну перевірку біографічних даних працівника та його рівня компетенції, доброчесності, сумлінності, надавати йому обмежені службові допуски, зобов'язувати працівника проходити спеціальне навчання з питань безпеки та виконання протоколів безпеки тощо. Важливо підкреслити, що ці заходи обумовлені необхідністю мінімізації ризиків навмисного або ненавмисного заподіяння шкоди об'єктам критичної інфраструктури, а також для забезпечення безперервності функціонування таких об'єктів;

3) від працівників критичної інфраструктури може вимагатись проходження спеціальної підготовки з метою удосконалення навичок для ефективного виконання трудових (службових) обов'язків, а також періодичне проходження курсів для актуалізації спеціальних знань працівника. Ця ознака також обумовлена тим, що працівники критичної інфраструктури зазвичай виконують надзвичайно важливі функції, що мають вирішальне значення для підтримки добробуту суспільства, й будь-які збої у виконанні цих функцій можуть мати серйозні наслідки, а тому спеціалізоване навчання може допомогти цим працівникам виявити потенційні ризики та небезпеки, пов'язані з їх роботою, а також адекватно (оперативно, пропорційно) вживати відповідних заходів щодо зниження таких ризиків або ж мінімізації їх негативних наслідків. Водночас обов'язок проходження періодичного навчання, в яких працівники актуалізують свої знання, є важливою додатковою гарантією забезпечення власної безпеки, безпеки колег та суспільства в цілому (оскільки відповідні працівники будуть в курсі останніх галузевих стандартів, технологічних досягнень і нормативних вимог, які мають бути враховані при виконанні трудових (службових) обов'язків). Відповідно, сприяння роботодавцем належній об'єктивації зазначеної характеристики працівника дозволяє забезпечувати безпеку, компетентність працівника, збільшує рівень його готовності та здатності ефективно реагувати на будь-які непередбачувані події та ситуації, що можуть виникнути у функціонуванні об'єкта критичної інфраструктури;

4) трудові (службові) обов'язки працівника критичної інфраструктури можуть припускати безпосереднє виконання роботи в умовах реальних ризиків для його життя і здоров'я. Ця обставина пов'язана із тим, що працівник може виконувати покладені на нього обов'язки, які передбачають реагування на стихійні лиха, терористичні атаки тощо, де існує висока ймовірність небезпеки і заподіяння шкоди життю та здоров'ю працівника. Між тим, слід мати на увазі, що значним чином знижує (утім, не усуває) негативний ефект таких ризиків той факт, що відповідні працівники проходять спеціалізовану підготовку (навчання, тренування), а також забезпечуються належним захисним обладнанням, актуальними інструкціями щодо реагування на відповідні надзвичайні ситуації, неочікувані кризові ситуації;

5) працівник критичної інфраструктури може працювати понаднормово, вночі, у вихідні та святкові дні, а також залишатися на зв'язку після закінчення робочого дня й у вихідні дні (також під час відпустки) для того, щоб за необхідності бути викликаним на роботу для реагування на надзвичайні ситуації чи несподівані події. Оскільки об'єкти критичної інфраструктури, як правило, повинні працювати безперервно, не допускаючи збоїв у функціонуванні, відповідні працівники часто стикаються з тим, що їх право на відпочинок може ними реалізуватися з множинними застереженнями, що корегуються тими чи іншими нормативно передбаченими обставинами дійсності. Тому ці працівники, на відміну від інших працівників, повинні бути готові до того, що вони будуть працювати поза стандартним режимом робочого часу, а також бути готовим до того, що їх час відпочинку може бути несподівано перервано для швидкого реагування на відповідні події (наприклад, необхідність у проведенні термінової хірургічної операції, яку може провести тільки цей працівник; необхідність збору групи екстреного реагування на акти масових заворушень, що загрожують життю і безпеці людей, публічному порядку тощо). Однак, зазначені обставини роботи працівника критичної інфраструктури не можуть вважатися виправданням для трудової експлуатації такого працівника або ж для іншої форми несправедливого, непропорційного впливу характеру роботи на рівень соціальної безпеки працівника, який також досягається шляхом надання працівникові можливості відпочити від роботи, відновити свої сили і жити повним соціальним життям.

Висновки

Узагальнюючи викладене зазначимо, що основною відмінною характеристикою працівника критичної інфраструктури є його професійна роль у забезпеченні належного функціонування об'єктів критичної інфраструктури, на яких він виконує трудові (службові) обов'язки, а відтак - роль такого працівника у задоволенні життєво важливих національних інтересів, зазнаючи при цьому супутніх соціальних та інших ризиків. Виходячи із цього, можемо дійти висновку, що в конкретизованому вигляді відмінними рисами цих працівників є: по-перше, підвищена вразливість до ризиків і викликів, пов'язаних з посадовими обов'язками, необхідними для функціонування об'єктів критичної інфраструктури; по-друге, необхідність працівника проходити більш сувору оцінку його компетентності, чесності та лояльності до держави; по-третє, на таких працівників може покладатись обов'язок проходити спеціалізовану підготовку для вдосконалення навичок, надзвичайно важливих для ефективного виконання своїх завдань, на додаток до періодичних курсів підвищення кваліфікації; по-четверте, такі працівники можуть постійно чи періодично працювати в умовах, які характеризуються відчутними ризиками для їх особистої безпеки та добробуту (іноді - й для безпеки їх членів сімей); по-п'яте, такі працівники можуть працювати понад стандартний час, включаючи ніч, вихідні та святкові дні, й підтримувати стан доступності навіть у особистий час для вирішення надзвичайних ситуацій або непередбачених подій. Викладене сукупно дає підстави стверджувати, що працівник критичної інфраструктури - це працівник, який за трудовим договором (контрактом) на підприємстві (в установі, організації): по-перше, виконує насамперед завдання, необхідні для забезпечення життєво важливих національних інтересів; по-друге, діє в умовах конкретних викликів або загроз, які можуть поставити під загрозу основні цілі відповідного об'єкта інфраструктури (означені загрози також можуть вплинути на відповідні сектори критичної інфраструктури та можуть мати глибокі наслідки для суспільства та держави, потенційно порушуючи нормальні умови життя населення держави). посадовий обов'язок критичний інфраструктура

Список використаних джерел

1. Bayham J., Hill A.E. Ensuring the Continued Functionality of Essential Critical Infrastructure Industries by Estimating the Workforce Impacts of COVID-19. Fort Collins: Colorado State University, 2020. P. 1-4.

2. Бабич Ю.І., Бабич М.І., Тонконогий В.М. Визначення індивідуальних характеристик суб'єкта критичної інфраструктури, які впливають на процес відновлення його кваліфікаційних знань в знання-орієнтованих системах підтримки прийняття рішень. Високі технології в машинобудуванні. 2014. Вип. 1 (24). С. 3-10.

3. Davidovic D., Kesetovic Z., Pavicevic O. National Critical Infrastructure Protection in Serbia: The Role of Private Security. Journal of Physical Security. 2012. Vol. 6 (1). P. 59-72.

4. Курепін В.М. Пріоритети державної політики щодо розвитку трудових відносин в умовах воєнного часу на підприємствах аграрного профілю. Незалежність України: права людини та національна безпека: матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 20 травня 2022 р.). Львів: НУ «Львівська політехніка», 2022. С. 333-336.

5. Parfomak P.W. Guarding America: Security Guards and U.S. Critical Infrastructure Protection. CRS Report for Congress. Washington, DC: The Library of Congress, 2004. № RL32670. 28 p.

6. Черноус С.М. Конституційне право працівників на відпочинок: проблеми обмеження в умовах воєнного стану в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2022. № 4. С. 71-78. doi:10.32782/3922122.

7. Венедиктов В.С., Іншин М.І. Статус працівників органів внутрішніх справ України як державних службовців: наук.-практ. посіб. Харків: НУВС, 2003. 187 с.

8. Котова Л.В. Розвиток правової категорії працівник у сучасних умовах. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2013. Вип. 27. С. 65-75.

9. Пузанова Т.А. Державні службовці органів внутрішніх справ України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. № 8. С. 103-105.

10. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: автореф. дис. ... канд. юрид наук: 12.00.05. Харків, 1999. 18 с.

Размещено на Allbest.ru