Роль принципу справедливості в аспекті розбудови правової держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль принципу справедливості в аспекті розбудови правової держави

Бабікова Олена, директор Науково-дослідного інституту проблем досудового розслідування, професор кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор, м. Київ, Україна

Статтю присвячено дослідженню питання визначення ролі принципу справедливості під час розбудови правової держави. Автором досліджується міжнародний досвід розвитку правової системи та впливу принципів права, зокрема принципу справедливості, на становлення і розбудову правової держави. Дослідження питання розвитку правової системи на основі принципів права в правовій державі грає важливу роль й у визначенні напрямків розвитку, в тому числі й сучасного законодавства про кримінальну відповідальність.

Ключові слова: принципи справедливості, міжнародний досвід, система права, правова держава

Статья посвящена исследованию вопроса определения роли принципа справедливости в процесее развития правового государства. Автором исследуется международный опыт развития правовой системы и влияния принципов права, в частности принципа справедливости, на становление и развитие правового государства. Исследование вопроса развития правовой системы на основе принципов права в правовом государстве играет важную роль и в определении направлений развития, в том числе и современного законодательства об уголовной ответственности.

Ключевые слова: принцип справедливости, международный опыт, система права, правовое государство

THE ROLE OF THE PRINCIPLE OF JUSTICE IN THE ASPECT OF DEVELOPING THE RULE OF LAW

Babikova Olena

Director of the Research Institute of problems of pre-trial investigation, Professor of the Department of Criminal Law National Academy of Internal Affairs, DS (Law),Professor, Kyiv, Ukraine

The article is devoted to the study of the question of determining the role of the principle of justice during the development of the rule of law. The author also examines the international experience of the development of the legal system and the influence of the principles of law, in particular the principle of justice, on the formation and development of the rule of law. It was determined that the appearance of a whole series of interesting and meaningful scientific studies of the phenomenon of the rule of law does not remove from the agenda the relevance and significance of the problem of scientific understanding of the fundamental ideas and provisions that underlie the model of the rule of law and the process of its formation and development. The study of the development of the legal system based on the principles of law in the rule of law plays an important role in determining the directions of development, including modern legislation on criminal liability. In a number of ECtHR decisions, we find the interpretation of justice as a criminal law principle. Yes, the Court in the case "Kraska v. Switzerland", (Applicationno. 13942/88), 19.04.1993, determined that the effectiveness of a fair trial is achieved when the parties to the process have the right to present to the court those arguments that they consider important for the case. At the same time, such arguments must be heard, that is, carefully considered by the court. In other words, the court has the duty to conduct a thorough consideration of submissions (motions), arguments and evidence submitted by the parties. According to the results of the research conducted by the author of the article, it is proved that in order to achieve a positive result in the process of building the legal state, active state activity in the aspect of raising legal awareness is necessary not only the legislator, but also the entire population, that is, on the scale of the entire country. At the same time, one should not forget that "law and justice are not (and should not be!) the subject of unlimited discretion of the legislator.

Keywords: principles of justice, international experience, legal system, rule of law

Вступ

справедливість правова держава

Відповідно до положень Основного Закону (ст. 1): «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.» [1]. В аспекті нашого дослідження нас найбільше цікавіть саме зміст поняття - «правова держава». З одного боку питанням вивчення поняття «правової держави» займається окрема галузь науки - теорія держави і права. Звісно, вчені цієї галузі вивели своє розуміння та значення цього терміну. Відповідно до нього, правова держава -- це суверенна політична, територіальна організація влади, яка може існувати тільки в цивільному демократичному суспільстві, і базується на основі соціально-справедливого права. З іншого боку, значення цього поняття для різних галузей права важко переоцінити.

Ключовим воно виступає і для кримінального права, є обов'язковим для врахування під час формування будь-якої галузі права, законодавства.

Поява цілої низки цікавих і змістовних наукових досліджень феномену правової держави не знімає з порядку денного актуальності та значимості проблеми наукового осмислення фундаментальних ідей і положень, які лежать в основі моделі правової держави та процесу її формування і розвитку. Неузгодженості та прорахунки в діяльності Української держави в цій сфері часто дають підстави говорити про її «неправовий характер», про спотворення змісту принципів правової держави [2].

Аналіз результатів останніх досліджень

Свої роботи питанням вивчення природи окремих принципів права, в тому числі кримінального, присвячували свої роботи такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: П.С. Берзін, В.О. Гацелюк, І.М. Гнатів, О.П. Горох, О.О. Дудоров, Ю.Л. Дятлова, М.А. Залигіна, С.Г. Келіна, В.Н. Кудрявцев, М.А. Малигіна, М.В. Мазур, В.В. Мальцев, В.О. Навроцький, А.Е. Скакун, Л.Ю. Тимофєєва, В.І. Тютюгін, В.Д. Філімонов, Д.Ю. Фісенко, Є.Є. Чередніченко, К.В. Шундиков та багато інших.

Згадані науковці вивчали природу та основні ознаки загальноправових принципів кримінального права. Питання впливу окремих принципів права на розвиток правової держави вказаними авторами не досліджувалось.

Наприклад, П.С. Берзін в своїх дослідженнях здійснив систематизацію принципів та надав їм стислу характеристику, а також порушував питання історії виникнення та становлення основположних начал в різні історичні періоди. О.О. Дудоров та М.В. Мазур здійснювали порівняльну характеристику окремих принципів та вивчали їх природу. Д.Ю. Фісенко досліджувала спеціальні принципи кримінального права та надавала їм характеристику.

Метою цієї статті є дослідження практичного аспекту впливу окремих принципів права на розвиток правової держави в Україні з урахуванням міжнародного досвіду.

Викладення основного матеріалу

Порушуючи питання про окремі складові елементи загальної моделі правової держави, не можна лишити поза увагою їх реалізацію і забезпечення їх на практиці. Таке дослідження питання розвитку правової системи на основі принципів права в правовій державі виникнення грає важливу роль й у визначенні напрямків розвитку в тому числі й сучасного законодавства про кримінальну відповідальність. Але все ж таки для початку, необхідно з'ясувати теоретичне визначення поняття «правова держава.» У самому загальному вигляді, згідно з положеннями теорії правової держави, закон мусить бути єдиним для всіх - і для держави, і для громадян, при цьому мати правовий характер, тобто відповідати високим моральним принципам, вимогам, ідеям. В такому випадку закони повинні відповідати також вимогам моральності, гуманізму, демократизму та справедливості і не повинні біти спрямовані лише на захист державної влади. Не зважаючи на те, що Україна ще у 1996 році Конституцією була проголошена правовою державою, гадаємо, що насправді, з огляду на сьогоднішні події, наша держава відкинута на самий початок шляху щодо визнання її правовою державою, на превеликий жаль. Так, ознакою правовою держави є не лише прийняття Основного Закону, проголошення ним високих цінностей, а й дотримання останніх, безпосереднє сприйняття законодавцем волі народу країни, втілення цінностей сучасного суспільства у нормах права.

Європейські країни у своїх конституціях іноді вказують на особливу визначальну роль справедливості, принципу справедливості при творенні законів. Адже, як ми вже зазначали раніше в наших дослідженнях, саме задля реалізації принципу справедливості й було винайдено суспільством право й визначено його основним регулятором суспільних відносин.

Так, в одному зі своїх перших рішень Конституційний Суд Чехії вказав: «З огляду на концепцію конституційної держави, на якій заснована чеська Конституція, право і справедливість не є предметом необмеженої дискреції законодавця, не є предметом навіть закону, адже законодавець обмежений певними основними цінностями, які Конституція проголошує непорушними. Наприклад, чеська Конституція передбачає у Частині 2 Статті 9, що «зміни до суттєвих вимог демократичної правової держави неприпустимі». Таким чином, установчі принципи демократичного суспільства в рамках Конституції стоять вище за законодавчу владу і Парламент не має повноважень у їх відношенні. Конституційна держава витримає або впаде разом з цими принципами. Позбутися будь-якого з цих принципів у будь-який спосіб - будь-то рішенням більшості чи навіть одностайним рішенням Парламенту - означає ніщо інше як скасування конституційної держави як такої» [3].

Відмітимо, що загальним і безумовним моментом усіх сучасних концепцій справедливості є ідея прав людини, тобто визнання однакового поводження з людьми і відмова від привілеїв та імунітету, пов'язаних з національними і релігійними ознаками [4].

Принцип справедливості або як його ще називають принцип соціальної справедливості ґрунтується на визнанні справедливості ознакою права. В кримінальному праві, наприклад, він означає відповідність видів «кримінально-правової аномалії» та інших діянь, що враховуються у змісті відповідних елементів механізму кримінально-правового регулювання, передбаченим за їх здійснення кримінально-правовим наслідкам. Він дійсно прямо не сформульований ні в міжнародно-правових актах, ні в Конституції України.

Водночас, ст. 10 Загальної декларації прав людини встановлює: «Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і неупередженим судом» [5]. У ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права сказано: «Кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, або при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону» [6]. Вимога, схожа з наведеними, міститься і в ст. 6 Протоколу №6 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод [7].

Що стосується конкретизації досліджуємого питання в практичній площині, то суди України у кримінальних справах, наприклад, часто посилаються на принцип справедливості у комплексі з іншими принципами права, зокрема кримінального права. В ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 березня 2020 р. вказувалося, що суд виходить з «принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації», відтак, «покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню». При цьому, суд розтлумачує значення терміну «явно несправедливе покарання», під яким пропонує розуміти «не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру». Також суд зробив висновок, що «покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, а тому не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість». Крім цього, суд зазначив, що, «виходячи із принципів розумності та справедливості місцевий суд вважав, що заявлена потерпілою сума моральної шкоди є завищеною і обґрунтовано зменшив її до 500 000 грн.». Водночас, висновок суду в частині вирішення цивільного позову узгоджується «з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру та обсягу моральних страждань потерпілої, встановлених судом при дослідженні всіх обставин справи» [8].

В іншому випадку ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 лютого 2020 р. вказувалося на таке: «Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного». Крім цього, суд спеціально наголосив, що «обставини цього кримінального провадження відповідають принципам законності, індивідуалізації та справедливості при призначенні покарання» [9].

У низці рішень ЄСПЛ знаходимо тлумачення справедливості як кримінально - правового принципу. Так, Суд у справі «Kraska v. Switzerland», (Applicationno. 13942/88), 19.04.1993 р., визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань (клопотань), аргументів та доказів, поданих сторонами [10].

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі «Пономарьов проти України», 03.04.2008 р., сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін [11].

Повертаючись до порушеного нами вище питання, яке більш масштабне за своїм змістом, хотілось би зазначити, що проголошення принципу справедливості (принципу соціальної справедливості) Основним законом держави, визначення цього принципу, розуміння його сутності, використання на практиці тощо - різні речі, іноді навіть суттєво (кардинально) різняться.

Справа в даному випадку в тому, що розуміння та ставлення до системи принципів права, до моральних засад та цінностей суспільства в різні часи була різною. Якщо в давні часи панував принцип «око за око, зуб за зуб», що більше схоже у чистому вигляді на прояв принципу справедливості, то сьогодні панівне місце в ієрархії принципів права зайняв принцип гуманізму, відповідно до якого, як стверджується в Політологічному словнику, останній становить собою «форми життєвої практики, системи мислення людей, світоглядний принцип, які ґрунтуються на переконанні, що людина є найвищою суспільною цінністю, на впевненості в здатності людини до необмеженого розвитку і самореалізації всіх її сутнісних сил, здібностей і талантів; ідея гуманізму - одна з центральних у людській культурі та історії цивілізації, змістовим стержнем якої визначено гуманність, що розуміється як людяність, людинолюбство, повага до людської гідності» [12, с. 160]. У Літературознавчому словнику-довіднику визначений в етичному плані як «моральний принцип, в основі якого лежить переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, вимога свободи й захисту гідності особистості, ідея про право людини на щастя» [13, с. 171-172].

На нашу думку, якщо поставити на визначальне місце один з перелічених принципів, може статися дисбаланс у побудові не лише системи принципів права, але й у системі моральних засад суспільства. Саме тому принцип справедливості повинен виступати арбітром в ситуаціях, коли виникають певні протиріччя між іншими принципами [14, с. 7-13].

Але, як вбачається з положень Конституції Чехії, то згадана держава, по-перше, визначаючи себе як уповноваженого суб'єкта влади як конституційна, а не як правова держава, акцент на чому ставиться в Україні. По-друге, через основний закон у законодавця вилучено навіть можливість змістити акценти у формуванні державної політики країни в сфері правотворення, якщо це йде у розріз із розумінням справедливості (принципу справедливості). Таке ставлення до справедливості є визначальним та суттєво скорочує шлях до визнання держави правовою та появи в такій державі громадянського суспільства. Водночас, приймаючи на перспективу норми права (закони) треба пам'ятати, що принципи, як і самі норми, не залишаються незмінними, так само як і самі принципи мають динамічний характер і можуть змінюватись, іноді доволі суттєво.

Висновки

Отже, на наш погляд, визначальним для визнання держави правовою є дотримання її державними органами, а також іншими інституціями державної та приватної форми власності режиму законності, який побудований на дотриманні принципів права, які в свою чергу представляють собою згладжену та впорядковану систему. Для досягнення позитивного результату та настання моменту, з якого залежить від рівня правосвідомості не лише самого законодавця, а й населення будь -якої країни загалом. І як записано в Конституції однієї з європейських держав: «право і справедливість не є предметом (і не повинні бути!) необмеженої дискреції законодавця, не є предметом навіть закону, адже законодавець обмежений певними основними цінностями, які Конституція проголошує непорушними». Таким чином, правовою державою може назвати себе держава, де панує справедливість, тобто діють справедливі закони, правосуддя здійснюють справедливі суди - і все це відбувається на основі принципа справедливості, який стоїть понад усі інші основоположні начала, покладені в основу організації та існування системи державної влади, всього суспільства й окремо взятої людини. При цьому, розуміння та ставлення до цього принципу повинно бути максимально уніфікованим, зрозумілим та прийнятним для всіх, хто вважає або хоче вважати себе членом такого суспільства.

Література:

1. Конституція України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141 ййрз://7акоп.габа.доу.иа/1ам^/зйом7254к/96-вр#Тех1:

2. Правова держава в Україні: питання теорії і практика реалізації // Матеріали конференції : №18, вересень 2010 https://veche.kiev.ua/journal/2191/

3. Конституція Чехії від 16 грудня 1992 р. https://www.wikiwand.com/uk/Конституція Чехії

4. Філософські проблеми людини і суспільства в реаліях ХХІ століття : в

рамках програми МОН України Всеукраїнські сковородинські навчання «Пізнай себе», (13 берез. 2020 р.). Київ, 2020. 450 с. URL:

http://library.nlu.edu.ua/POLN TEXT/4%20KURS/4/2/47Chast2Rozd7Tema1Paragraf3.htm

.

5. Загальна декларація прав людини : прийнята и проголошена в резолюції 217 A (III) ГА ООН від 10 груд. 1948 р. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995 015#Text

6. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : прийнято ГА ООН

від 16 груд. 1966 р. Верховна Рада України : [сайт].

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995 043#Text

7. Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари : підписаний 28 квіт. 1983 р. ; зі змінами, внесеними протоколом № 11. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994 802#Text

8. Архів Верховного Суду. Ухвала колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 берез. 2020 р. Справа № 146/501/19, провадження № 51-1123ск20

9. Архів Верховного Суду. Ухвала колегії суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 лют. 2020 р. Провадження № 51-789 ск 20

10. Kraska v. Switzerland (Applicationno. 13942/88), 19.04.1993. The Judgment of the European Court of Human Rights. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57828

11. Справа Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) : рішення Європейського суду з прав людини від 03 квіт. 2008 р. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974 434#Text

12. Політологічний словник : навч. посіб. для студ. вищ. навч. заклад. / за ред. М. Ф. Головатого, О. В. Антонюка. Київ : МАУП, 2005. 792 с.

13. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. Київ : Академія, 2007. 752 с.

14. Олійник О. С. Ієрархія принципів кримінального права України. Правова позиція. 2019. № 3 (24). С. 7-13.

Размещено на Allbest.ru