Міжнародне регулювання прав засуджених до позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Міжнародне регулювання прав засуджених до позбавлення волі

Головкін Богдан Миколайович доктор юридичних наук, професор кафедри кримінально-правової політики

Таволжанський Олексій Володимирович кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правової політики

Харків

Анотація

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних теоретико-методологічних проблем кримінально-виконавчого права щодо питання міжнародних стандартів забезпечення прав засуджених до позбавлення волі осіб. Норми захисту прав засуджених закріплюються різними принципами, конвенціями та рекомендаціями, що встановлюють стандарти поводження адміністрації установ виконання покарань з цією вразливою групою населення.

Положення таких міжнародних актів, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та Європейська конвенція з прав людини мають загальний характер, а тому поширюється на усіх людей. Низка спеціальних договорів, наприклад, Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими та Європейські пенітенціарні правила визначають цілі існування пенітенціарних установ і методи, за допомогою яких ці цілі досягаються.

На шляху до євроінтеграції України важливо ретельно вивчати міжнародні та європейські стандарти щодо поводження з особами, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі. Значної уваги потребує відповідність національного законодавства загальновизнаним стандартам.

Метою цієї статті є правовий аналіз національних норм з урахуванням відповідності стандартам ООН та європейським стандартам щодо поводження з такими особами, як засуджені до позбавлення волі. У статті також розглянуто позитивні правові аспекти регулювання прав засуджених, розроблені рекомендації щодо усунення існуючих недоліків.

У результаті проведеного дослідження, встановлено, міжнародні правові стандарти диктують межі правових обмежень, які включають у себе не тільки права та обов'язки засуджених, а й встановлюють стандарти ставлення та поводження адміністрації установ із засудженими. Реалізація цих стандартів має вирішальне значення для забезпечення дотримання прав і гідності засуджених під час відбування покарання. Доведено, що застосування ізоляції не повинно використовуватися як засіб тортур чи нелюдського поводження, а як спосіб забезпечення безпеки як засудженого, так і суспільства в цілому.

Ключові слова: права засуджених, міжнародні стандарти, установи виконання покарань, ізоляція засуджених.

Abstract

Holovkin Bohdan Mykolayovych Doctor of Law, Professor of the Department of Criminal Law Policy, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv,

Tavolzhanskyi Oleksii Volodymyrovych PhD in Law, Associate Professor of the Department of Criminal Law Policy, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv,

INTERNATIONAL REGULATION OF CONVICTED PRISONERS' RIGHTS

The article is devoted to highlighting one of the current theoretical and methodological issues of criminal executive law regarding the issue of international standards for ensuring the rights of convicted persons sentenced to imprisonment. The rules for the rights protection of convicts are enshrined in various principles, conventions and recommendations that set standards for the treatment of this vulnerable group of the population by the administration of penal institutions.

The provisions of such international instruments as the United Nations Universal Declaration of Human Rights, the International Convention on Civil and Political Rights and the European Convention on Human Rights are comprehensive and therefore apply to all people. A number of special treaties, such as the Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners and the European Prison Rules, define the purposes of penitentiary institutions and the methods by which these purposes are achieved.

On the path to European integration, it is important for Ukraine to carefully study international and European standards for the treatment of persons serving custodial sentences. Considerable attention should be paid to the compliance of national legislation with generally accepted standards.

The purpose of this article is to provide a legal analysis of national norms with regard to compliance with UN and European standards on the treatment of persons sentenced to imprisonment. The article also examines the positive legal aspects of the regulation of the rights of convicts, and develops recommendations for eliminating the existing shortcomings.

As a result of the study, it is established that international legal standards dictate the limits of legal restrictions, which include not only the rights and obligations of prisoners, but also set standards for the treatment and behaviour of prison administrations with prisoners. The implementation of these standards is crucial for ensuring that the rights and dignity of convicts are respected while serving their sentences. It is proved that the use of isolation should not be used as a means of torture or inhuman treatment, but to ensure the safety of both the convict and society as a whole.

Keywords: rights of convicts, international standards, penitentiary institutions, isolation of convicts.

Вступ

Постановка проблеми. На поточному етапі вдосконалення національної системи кримінально-виконавчого законодавства перед нами стоїть завдання складного характеру: покращення дії чинного кримінально-виконавчого законодавства з метою забезпечення ефективності органів, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, а також гармонізація захисту прав осіб, які перебувають під владою держави внаслідок виконання покарань у виді позбавлення волі, з міжнародними стандартами і нормами. Важливо підкреслити, що цей процес адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів повинен бути багатопрофільним і враховувати всі аспекти поводження з особами, які засуджені. Крім того, дії уряду та правозастосовних органів України повинні бути направлені на постійне вдосконалення системи виконання покарань, забезпечуючи збалансований підхід до питань покарання, реабілітації та ресоціалізації осіб, які перебувають під владою держави через покарання позбавленням волі.

Позбавлення волі має бути останнім заходом і застосовуватися лише тоді, коли існує загроза завдати великої шкоди суспільству. Пенітенціарна система повинна спрямувати всі зусилля на забезпечення громадської безпеки в майбутньому після звільнення засудженого та мінімізувати негативний вплив позбавлення волі на особу. Належне забезпечення прав засуджених сприятиме формуванню соціальних навичок, знань і навичок, які допоможуть засудженим вести законослухняний спосіб життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав засуджених висвітлюється такими українськими вченими, як: О. М. Джужа, В. I. Олефір, О. Г. Колб, М. В. Романов, А. Х. Степанюк та інші.

Мета статті - проаналізувати національні норми з урахуванням відповідності стандартам ООН та європейським стандартам щодо поводження з такими особами, як засуджені до позбавлення волі.

Виклад основного матеріалу

Ув'язнення та інші засоби ізоляції, які відокремлюють злочинця від навколишнього оточення, можуть спричиняти страждання через позбавлення особи її права на самовизначення через обмеження свободи. За винятком випадків, коли ізоляція є обґрунтованою, або коли це обумовлено потребою забезпечення дисципліни, система виконання покарань не повинна спричиняти додаткові страждання. Режим у в'язниці повинен намагатися зменшити різницю між умовами відбування покарання в ув'язненні та на волі, що сприяє збереженню відповідальності та гідності осіб, які перебувають під владою держави [4, с.122].

Ці стандарти включають у себе низку прийнятих на міжнародному рівні принципів, конвенцій, рекомендацій та норм, що регулюють діяльність установ виконання покарань у різних сферах. До них відносяться Загальна Декларація Прав Людини (1948 рік), Міжнародний Пакт про Громадянські та Політичні Права (1966 рік), Декларація про Захист Від Катувань та Інших Таких Діянь (1975 рік), Конвенція Про Запобігання Катуванням та Іншим Таким Діянням (1975 рік), Європейська Конвенція З Прав Людини (1950 рік), Європейська Конвенція Про Запобігання Катуванням та Іншим Таким Діянням (1989 рік), Мінімальні Стандартні Правила Поводження з Ув'язненими (1955 рік) (не мають обов'язкового статусу в міжнародному праві), Звід Принципів Захисту Всіх Осіб, Затриманих або Ув'язнених У Будь-Якій Формі (1988 рік), Європейські Пенітенціарні Правила (1973 рік), Кодекс Поведінки Посадових Осіб у Підтриманні Правопорядку (1979 рік), Принципи Медичної Етики (1982 рік), Мінімальні Стандартні Правила ООН, які Стосуються Відправлення Правосуддя Щодо Неповнолітніх (Пекінські Правила, 1985 рік). засуджений міжнародний європейський

Для систематизації міжнародних стандартів та їх подальшого аналізу, дослідники використовують різні критерії. Наприклад, В. І. Олефір у своєму дослідженні класифікував міжнародні стандарти у сфері захисту прав засуджених за такими ознаками: універсальні (затверджені ООН) та регіональні (встановлені Радою Європи та іншими регіональними об'єднаннями); загального характеру, які не містять спеціальних норм і регламентують поводження засудженими в рамках загальних прав людини, і спеціального характеру, які безпосередньо регулюють стандарти поводження із засудженими [3, с.62].

За наступною класифікацією міжнародних стандартів у цій галузі, вносяться вносить додаткові критерії, такі як джерела їх походження. У теорії права також розглядаються питання взаємозв'язку національного і міжнародного права [2, с.375]. Це може бути ще одним критерієм, який визначає співвідношення між національним і міжнародним правом: перша група розглядає їх як дві рівноправні і самостійні системи права, де міжнародне право має вищий статус, а друга група визнає абсолютну перевагу внутрішнього державного права.

Спершу, слід відмітити важливість розгляду норм, які застосовуються у найбільш відповідальних країнах світового співтовариства. Щодо змістовних позицій у сфері міжнародних стандартів, що регулюють відносини у сфері виконання покарань, їх можна визначити, аналізуючи нормативно-правові акти, такі як Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими (МСП) [5] і Європейські тюремні правила (ЄТП) [1]. Тому, для розкриття ключових ідей під час виконання покарання, пропонується почати аналіз саме цих документів.

Слід звернути увагу на цілі існування установ виконання покарань та методи, якими ці цілі досягаються, як визначено у МСП і ЄТП. Оскільки ці цілі є фундаментальними для розуміння ролі місць позбавлення волі у суспільстві.

У вступі до МСП зазначено: «Генеральна Асамблея також закликає держави-учасниці приділяти всі можливі зусилля для впровадження Правил у своїх пенітенціарних та виправних установах та враховувати їх при розробці національного законодавства». У Правилі 58 закріплено: «Метою і виправданням вироку до тюремного ув'язнення або позбавлення волі є, врешті-решт, захист суспільства та запобігання злочинам, які загрожують суспільству. Ці цілі можна досягти лише тоді, коли після закінчення строку покарання та повернення до нормального життя в суспільстві, правопорушник виявляється не лише готовим, але і здатним підкорюватися законодавству та забезпечувати своє існування» [5].

Це правило закликає створювати дві основні умови для досягнення мети покарання: готовність правопорушника виконувати закон і забезпечити своє існування, або здатність жити згідно з діючим законодавством.

Положення Мінімальних стандартів Правил ООН стосовно поводження з ув'язненими чітко підкреслюють необхідність забезпечення ефективної реабілітації та ресоціалізації осіб, які перебувають під владою держави через покарання позбавленням волі. Засуджені повинні мати можливість повернутися до суспільства як готові і здатні громадяни, здатні відповідати вимогам законодавства та жити у відповідності до правил суспільства.

У цьому контексті, важливо акцентувати увагу на ролі держави у створенні адекватних умов у виправних установах, які сприяють реабілітації та підготовці засуджених до повернення до суспільства. Національне законодавство повинно відповідати міжнародним стандартам, забезпечуючи справедливий та гуманний підхід до осіб, які відбувають покарання.

Дотримання цих принципів сприяє не лише відновленню порушених прав засуджених, але й зміцнює загальний принцип правової держави, де правопорушник має можливість покарання та перевиховання, а суспільство забезпечується від злочинів та злочинців.

Правило 59 визначає засоби досягнення цих цілей: «Для цього установа має використовувати всі виправні, виховні, моральні та духовні сили та види допомоги, які він має у своєму розпорядженні та вважає за доцільні, застосовуючи їх з урахуванням потреб перевиховання кожного ув'язненого» [5].

Важливо зазначити, що це формулювання вказує на те, що позбавлення волі повинно бути останньою мірою і застосовуватися тільки тоді, коли загрожує суспільству велика шкода. У цьому контексті пенітенціарна система має спрямовувати всі зусилля на забезпечення суспільної безпеки в майбутньому після звільнення ув'язненого та мінімізувати негативний вплив позбавлення волі на особистість. Науковці також вказують, що тюремне ув'язнення мало впливає на рівень злочинності у суспільстві. Тому маємо працювати над переконанням колишніх засуджених переглянути свою злочинну поведінку та допомогти їм інтегруватися у суспільство після звільнення.

Правило 58 чітко вказує на те, що практично всі особи, які перебувають у в'язницях, рано чи пізно повертаються в суспільство [5]. Часто це стається до завершення строку ув'язнення за рахунок пом'якшення вироку або умовно- дострокового звільнення. Однак, якщо ув'язнений повернеться до суспільства, ще більше збагативши себе навичками та знаннями зі світу злочинності, це може спричинити погіршення ситуації. Дослідження в області кримінології підтверджують, що це є однією з найпоширеніших наслідків покарання у в'язниці [8, с.7]. Тому влади в різних країнах шукають способи зменшення шкоди, яку може завдати особистості та суспільству в'язниця, як перший крок до полегшення адаптації засуджених до життя в суспільстві. Зрозуміло, що це стосується покращення умов виконання покарання, де більша увага має бути приділена процесу повернення особи в суспільство. Правило також чітко вказує на те, що слід сприяти формуванню соціальних навичок, знань і вмінь, які допоможуть засудженим жити далі з дотриманням закону.

Міжнародно-правові стандарти також враховують духовну ізоляцію. Наприклад, Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими [6, с.80] наголошують на основному аспекті ізоляції особи, яка полягає в її обмеженні свободи. Тому, за винятком ситуацій, коли ізоляція є обґрунтованою або необхідною для дисципліни, в'язнична система не повинна поглиблювати страждання, викликані цим станом.

Зокрема, стосовно контактів зі зовнішнім світом, засуджені можуть спілкуватися під наглядом через регулярні інтервали зі своїми родинами або друзями з бездоганною репутацією, включаючи листування. Важливо також розповідати в'язням про найважливіші новини через газети, журнали або спеціальні в'язничні видання, радіо та лекції, або інші контрольовані організацією адміністрації засоби [5].

Європейські пенітенціарні правила надають особливе значення впливу зовнішнього середовища на виховання осіб, які перебувають в ув'язненні. З метою повернення засуджених у суспільство, у кожній установі слід мати соціального працівника, сприяти співпраці з громадськістю та підтримувати зв'язок з родинами засуджених. Крім того, слід забезпечувати засудженим збереження їхніх прав в галузі громадянських інтересів, соціального забезпечення і соціальних пільг [1].

Що стосується відображення міжнародних стандартів у нормах національного законодавства, варто погодитися із думкою, Б. М. Телефанко, що міжнародні механізми забезпечення прав засудженого отримали своє відображення в кримінально-виконавчому законодавстві України. Однак нинішній стан їх реалізації в Україні має переважно ситуативний характер і не набув ще ознак пріоритетності та беззаперечного прийняття таких механізмів на практиці [7, с.490; 9].

Для досягнення злагоди у цьому дискусійному питанні, важливо розглядати обидві сторони аргументації і шукати компромісні рішення. Зазвичай, збалансований підхід передбачає комбінування стратегій соціального захисту та реабілітації злочинців, з орієнтацією на індивідуальні потреби та можливості кожної особи, що потрапила в систему кримінальної відповідальності. Такий підхід може сприяти покращенню якість правосуддя і зменшенню рецидиву злочинів, забезпечуючи одночасно захист суспільства та засуджених осіб.

Висновки

З представленого матеріалу випливає, що у галузі кримінально-виконавчого права в Україні спостерігається відсутність єдності у науковому співтоваристві стосовно впровадження міжнародних стандартів у проведенні соціально-виховної роботи зі засудженими. Також зазначається, що не вистачає належного аналізу імплементації міжнародного досвіду у роботі з особами, позбавленими волі.

Важливо пам'ятати, що сама ізоляція особи, позбавленої волі, згідно з міжнародними стандартами, є останнім заходом державного примусу і має застосовуватися тільки у випадках, коли інші види покарання не можуть досягти поставлених цілей. Міжнародні нормативно-правові акти встановлюють межі правових обмежень, які є складовими ізоляції засуджених.

Узагальнюючи, впровадження міжнародних стандартів у виконання покарань є важливим завданням для забезпечення прав і гідного ставлення до засуджених. Однак цей процес вимагає подальшого глибокого дослідження та розробки національних підходів до їхнього впровадження та використання.

Література

1. Європейські тюремні правила. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_032 (дата звернення: 15.09.2023).

2. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права: підруч. / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. Львів, 2003. 584 с.

3. Кримінально-виконавче право України [у схемах та таблицях]: навч. посіб. / В. I. Олефір, О. Г. Колб, Н. 3. Рогатинськата ін.; за заг. ред. проф. В. І. Олефіра та проф. Г. Колба. Київ, 2016. 264 с.

4. Реалізація принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарань у кримінально-виконавчій діяльності України: навч.пос. / О. Г. Колб, О. М. Джужа, В. Я. Конопельський та ін.; за заг. ред. д.ю.н., професора О. Г. Колба та О. М. Джужи. К.: Кондор-Видавництво, 2016. 336 с.

5. Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими. URL: https://zakon.rada. gov.ua/ laws/show/995_212#Text (дата звернення: 15.09.2023).

6. Право на особисту безпеку засуджених до позбавлених волі в Україні: поняття, зміст та форми забезпечення / А. В. Бабяк, В. В. Василевич, З. В. Журавська, В. П. Захаров, О. Колб та ін.; за заг. ред. д.ю.н., О. М. Джужи та д. ю. н., проф. О. Г. Колба. Львів: Галицька видавнича спілка, 2014. 254 с.

7. Телефанко Б. М. Міжнародні стандарти забезпечення прав засуджених. Юридичний науковий електронний журнал. 2002. Вип. № 12. С. 488-491. DOI https://doi.org/10.32782/ 2524-0374/2022-12/115.

8. Яцишин М. М. Соціально-правова природа злочинності і кримінальних покарань. 2008. URL: https://api.core.ac.uk/oai/oai:esnuir.eenu.edu.ua:123456789/2168 (дата звернення: 15.09.2023).

9. Грицай, С. О. "Економічний аналіз промислового садівництва." Таврійський науковий вісник, Херсон 54 (2007): 224-236.

References

1. Yevropeiski tiuremni pravyla. [European Prison Rules]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_032 [in Ukrainian].

2. Kelman M. S. Zahalna teoriia derzhavy ta prava: pidruch [General theory of state and law]. / M. S. Kelman, O. H. Murashyn, N. M. Khoma. Lviv, 2003. 584 p [in Ukrainian].

3. Kryminalno-vykonavche pravo Ukrainy (u skhemakh ta tablytsiakh) [Criminal Executive Law of Ukraine (in diagrams and tables): navch. posib. / V. I. Olefir, O. H. Kolb, N. 3. Rohatynskata in.; za zah. red. prof. V. I. Olefira ta prof. O. H. Kolba. Kyiv, 2016. 264 p. [in Ukrainian].

4. Realizatsiia pryntsypu dyferentsiatsii ta indyvidualizatsii vykonannia pokaran u kryminalno-vykonavchii diialnosti Ukrainy [Implementation of the principle of differentiation and individualization of execution of sentences in the criminal executive activity of Ukraine: a study guide]: navch.pos. / O. H. Kolb, O. M. Dzhuzha, V. Ya. Konopelskyi ta in.; za zah. red. d.iu.n., profesora O. H. Kolba ta O. M. Dzhuzhy. K.: Kondor-Vydavnytstvo, 2016. 336 p. [in Ukrainian].

5. Minimalni standartni pravyla povodzhennia z uv'iaznenymy [Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_ 212#Text. [in Ukrainian].

6. Pravo na osobystu bezpeku zasudzhenykh do pozbavlenykh voli v Ukra'ini: poniattia, zmist ta formy zabezpechennia [The right to personal security of persons sentenced to imprisonment in Ukraine: concept, content and forms of provision] / A. V. Babiak, V. V. Vasylevych, Z. V. Zhuravska, V. P. Zakharov, I. O. Kolb ta in.; za zah. red. d.iu.n., O. M. Dzhuzhy ta d. yu. n., prof. O. H. Kolba. Lviv: Halytska vydavnycha spilka, 2014. 254 p. [in Ukrainian].

7. Telefanko B. M. Mizhnarodni standarty zabezpechennia prav zasudzhenykh [International standards for ensuring the rights of convicts]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. 2002. Vyp. № 12. P. 488-491. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-12/115. [in Ukrainian].

8. Yatsyshyn M. M. Sotsialno-pravova pryroda zlochynnosti i kryminalnykh pokaran [Social and legal nature of crime and criminal punishment]. 2008. Retrieved from https://api.core.ac.uk/oai/oai:esnuir.eenu.edu.ua:123456789/2168 [in Ukrainian].

9. Hrytsai, S. O. "Economic analysis of industrial horticulture." Taurian Scientific Bulletin, Kherson 54 (2007): 224-236.

Размещено на Allbest.ru