Адміністративні правовідносини та штучний інтелект: проблема суб’єктності

Стверджується, що широке використання ШІ у життєдіяльності людей, що дозволяє ефективно реалізовувати будь-яку соціальну діяльність, беззаперечно в майбутньому буде робити його обов'язковим атрибутом суспільних відносин. Залежно від функціонального призначення конкретного ШІ, від ступеня автономності його функціонування (незалежності від волі людей) його можна розглядати або як об'єкт, або як суб'єкт певних конкретних суспільних відносин [26].

У подальших дослідженнях щодо визначення засад правового регулювання у випадку застосуванням ШІ в СДР будемо використовувати підхід запропонований у роботі [27]. Сутність зазначеного підходу полягає у можливості визнання ШІ (робота із ШІ) в якості суб'єкта суспільних відносин як правового еквівалента фізичної особи. Правова еквівалентність означає еквівалентність у юридичних правах, обов'язках та відповідальності.

У зазначеній роботі [27] було досліджено модель правовідносин, яка набуває широкої популярності у сфері рітейлу (роздрібної торгівлі). Йдеться про використання продавцем для обслуговування покупців робота-складу та про використання покупцем для закупівлі товарів свого робота-холодильника. Тобто ми маємо ситуацію, коли певні етапи правовідносин купівлі-продажу здійснюються в автоматичному режимі завдяки використанню цифрових технологій, зокрема технологій штучного інтелекту. Ця ситуація з точки зору правовідносин є аналогічною ситуації державної реєстрації в автоматичному режимі юридичного статусу режиму суб'єктів права.

У межах моделі рітейлу взаємодія між продавцем та покупцем відбувається у двох режимах:

а) безпосереднього - при укладанні та виконанні рамкового контракту постачання товарів;

б) опосередковано - при укладанні та виконанні локальних контрактів, які є невід'ємною частиною рамкового контракту, призначених для купівлі конкретних товарів завдяки автоматичному режиму взаємодії відповідно робота-складу та робота-холодильника.

Теорія права передбачає випадки, коли правовідносини здійснюються не безпосередньо їх суб'єктом, а його представником, який наділяється відповідними повноваженнями. При цьому представник суб'єкта правовідносин має право діяти лише у визначених межах повноважень, які надані йому або законом або суб'єктом правовідносин та виключно в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Інститут представництва описано у главі 17 Цивільного кодексу України, згідно якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У випадку наявності представництва модель правовідносин буде мати наступні складові (рисунок 4):

- безпосередні правовідносини - це правовідносини, які реалізуються безпосередньо їх суб'єктами за обов'язкової наявності безпосередньої інформаційної взаємодії між ними;

— опосередковані правовідносини - це такі правовідносини, в яких хоча б один суб'єкт правовідносин бере участь через представника. Тобто опосередковані правовідносини - це такі правовідносини, які реалізуються представником на основі делегування йому суб'єктом безпосередніх правовідносин вичерпної частини своїх прав і обов'язків за наявності інформаційної взаємодії або між представниками, або між представником і безпосереднім суб'єктом правовідносин.

- гібридні правовідносини - це комплексні правовідносини, в яких їх суб'єкти беруть безпосередню участь в одній частині правовідносин, а інша частина тих самих правовідносин здійснюється за допомогою представників за наявності інформаційної взаємодії як між представниками, так і між безпосередніми суб'єктами правовідносин. Гібридні правовідносини за їх юридичною природою - це завжди сукупність безпосередніх і опосередкованих правовідносин [27].

Досягнення мети діяльності або окремої дій відбувається в процесі реалізації суспільних відносин. Якщо для досягнення мети потрібно реалізувати суспільні відносини як певну системну сукупність взаємопов'язаних суспільних відносин, то будемо їх називати складними суспільними відносинами, а відповідні правовідносини - складними правовідносинами.

У реальному житті, зазвичай, досягнення більшості соціальних цілей відбувається за допомогою реалізації складних правовідносин, частина з яких здійснюється представниками. Функціонал дій, прав, обов'язків та відповідальності представників визначається законом, договором, юридичним актом або суб'єктом правовідносин, якого він представляє. У такому випадку представник має право реалізовувати правовідносини лише в межах наданих йому повноважень.

У світі широко обговорюються перспективи впровадження цифрових технологій, серед яких особливе місце займають технології штучного інтелекту. Саме застосування штучного інтелекту буде мати фундаментальний вплив практично на всі аспекти суспільства. Прикладом є праці, в яких стверджується, що штучний інтелект принесе великі зміни, надаючи широкі можливості для для досягнення Цілей сталого розвитку, для значного підвищення продуктивності у всіх сферах суспільного життя, для покращення якості життя людей [28; 29]. У такому випадку сучасні цифрові технології відкривають широкі перспективи для підвищення ефективності реалізації функціонально широкого спектру інституту представництва шляхом упровадження технологій штучного інтелекту.

Припустимо, що в складних правовідносинах, які в більшості випадків можна віднести до гібридних правовідносин, при реалізації функції представництва буде здійснено заміну суб'єкта права з певним функціоналом на штучний інтелект, який забезпечує реалізацію еквівалентного функціоналу.

Така заміна суб'єкта права з фізичної особи на штучний інтелект стає можливою на основі доведеного принципу визнання ШІ як правового еквівалента фізичної особи [26]. Цей принцип означає, що наявність еквівалентності когнітив- них функціоналів фізичної особи та штучного інтелекту при реалізації певної діяльності є підґрунтям для визнання еквівалентності обсягу їх правоздатності та дієздатності. Зрозуміло, що наявність еквівалентності когнітивних функціоналів є необхідною умовою здійснення функцій представництва штучним інтелектом.

Така заміна суб'єкта права - фізичної особи на штучний інтелект стає можливою на основі доведеного принципу визнання ШІ як правового еквівалента фізичної особи [26]. Цей принцип означає, що наявність еквівалентності когнітивних функціоналів фізичної особи та штучного інтелекту, що є необхідною умовою представництва при реалізації певної діяльності є підґрунтям для визнання еквівалентності обсягу їх правоздатності та дієздатності.

Використання в теорії права визнання ШІ, як правового еквівалента фізичної особи, стає можливим за умови введення в доктрину права наступної юридичної догми: ШІ, який виконує частину функцій людини в процесі надання послуг або проведення робіт, є суб'єктом права [27]. Внаслідок цієї догми стає можливим сформулювати наступну юридичну фікцію: ШІ як суб'єкт права, може розглядатися в якості представника в розумінні ст. 237 ЦКУ, який зобов'язаний або має право вчиняти правочини від імені його власника (розпорядника), якого він (ШІ) представляє.

Застосуємо описаний вище підхід для визначення засад правового регулювання державної реєстрації юридичного статусу суб'єктів права у випадку застосування ШІ. Для подальшого аналізу використаємо форсайт соціально-правову моделі СДР з використанням технологій штучного інтелекту (рисунок 3).

У СДР використання штучного інтелекту для автоматизації складної обробки інформації дозволяє здійснити:

-- розпізнавання, збір та обробку різноманітних документів, наприклад, реєстраційних форм, статутів, протоколів засновників, довідок з податкової, назв суб'єктів, адрес, реквізитів тощо;

- перевірку та аналіз інформації, наприклад, перевірку достовірності документів, які засвідчують певні юридичні факти, довідки, даних з інших реєстрів чи баз даних тощо;

- створення інтерактивних форм для заповнення реєстраційної документації із інтерактивними засобами допомоги щодо їх правильного заповнення тощо;

- організацію інтерактивної взаємодії із заявниками, зокрема надання відповіді на запитання, надання рекомендацій та інформації щодо процесу реєстрації;

- оформлення документів, наприклад, надання виписок з ЄДР, довідок тощо.

Форсайт соціально-правову модель СДР опишемо як систему правовідносин традиційних суб'єктів (ЦОВВ, суб'єктів реєстрації та заявників) та особливого суб'єкта права - штучного інтелекту (Реєстратор-ШІ) (рисунок 5). Реєстратор-ШІ має окремі алгоритми дій для кожного виду державної реєстрації згідно вимог Закону.

1) ЦОВВ - суб'єкт публічного права:

- формує та реалізує державну політку щодо функціонування СДР;

- відповідає за держану реєстрацію всіх видів юридичного статусу;

- держатель ЄДР та Реєстратора-ШІ;

- визначає порядок здійснення державної реєстрації;

- делегує частину власних повноважень з державної реєстрації державним реєстраторам та Реєстратору-ШІ;

1) ЦОВВ - державний реєстратор:

- взаємодіє із заявником;

- здійснює державну реєстрацію окремих видів юридичного статусу суб'єктів права, яка реалізується завдяки взаємодії із Реєстратором-ШІ;

2) державний реєстратор - суб'єкт публічного права:

- взаємодіє із заявником;

— здійснює державну реєстрацію окремих видів юридичного статусу суб'єктів права, яка реалізується завдяки взаємодії із Реєстратором-ШІ;

3) Реєстратор-ШІ - суб'єкт публічного права:

— взаємодіє із заявником;

— здійснює отримання, збір, обробку, перевірку, передачу та зберігання інформації, необхідної для реєстрації юридичного статусу суб'єктів права, надання свідоцтва та довідки про державну реєстрацію;

— взаємодіє з державними реєстраторами та ЦОВВ як державним реєстратором;

— здійснює державну реєстрацію юридичного статусу суб'єктів права;

4) заявник - суб'єкт публічного чи приватного права:

— взаємодіє із Реєстратором-ШІ для державної реєстрації юридичного статусу;

— взаємодіє із відповідними державними реєстраторами та ЦОВВ як реєстратором для державної реєстрації окремих видів юридичного статусу.

До окремих видів державної реєстрації відноситься така реєстрація, яка вимагає змістовного аналізу найменувань та символіки, установчих документів на відповідність вимогам Конституції України та законів України тощо. Таку реєстрацію здійснюють:

— Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, тощо згідно з вимогами Закону;

— територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, тощо згідно з вимогами Закону;

— центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій.

Об'єкт правовідносин у СДР - державна реєстрація різних видів юридичного стану суб'єктів публічного чи приватного права.

Права, обов'язки та відповідальність усіх суб'єктів правовідносин у СДР визначаються згідно із Законом з урахуванням певних особливостей відповідно до делегованих повноважень.

Особливості обов'язків суб'єктів правовідносин у СДР визначаються в наступних випадках для:

— державних реєстраторів та ЦОВВ як державного реєстратора щодо отримання, збору, обробки, перевірки, передачі та зберігання інформації, необхідної для реєстрації юридичного статусу суб'єкта права тощо;

— Ресторатора-ШІ щодо отримання, збору, обробки, перевірки, передачі та зберігання інформації, необхідної для реєстрації юридичного статусу суб'єкта права, державної реєстрації, надання свідоцтва та довідки про державну реєстрацію тощо;

— заявника щодо подання вичерпної, повної та достовірної інформації, необхідної для реєстрації юридичного статусу суб'єкта права.

Особливості прав суб'єктів правовідносин у СДР визначаються в наступних випадках для:

— заявника - щодо права на захист порушених прав та оскарження в суді рішення, дій чи бездіяльність державного реєстратора, ЦОВВ як державного реєстратора, Реєстратора-ШІ.

Особливості відповідальності суб'єктів правовідносин у СДР наступні:

— Ресторатор-ШІ - ЦОВВ несе відповідальність за рішення, дій чи бездіяльність Реєстратора-ШІ як його держатель та як такий, що делегував йому повноваження;

— державний реєстратор - несе відповідальність за рішення, дії чи бездіяльність у межах делегованих йому повноважень.

Загальний алгоритм здійснення державної реєстрації юридичного статусу суб'єктів права наступний:

1) державна реєстрація юридичного статусу заявника:

— заявник передає безпосередньо Реєстратору-ШІ інформацію, яка є необхідною для реєстрації певного юридичного статусу суб'єкта права;

— Реєстратор-ШІ після обробки інформації приймає рішення щодо державної реєстрації юридичного статусу заявника, вносить відповідні дані до ЄДР та повідомляє про це заявника;

2) державна реєстрація певних видів юридичного статусу заявника:

— заявник передає державному реєстратору чи ЦОВВ як державному реєстратору інформацію, яка є необхідною для реєстрації окремого юридичного статусу суб'єкта права;

— державний реєстратор чи ЦОВВ як державний реєстратор після аналізу та обробки наданої інформації приймає рішення щодо державної реєстрації юридичного статусу заявника;

— передає необхідну для державної реєстрації інформацію Реєстратору-ШІ;

— Реєстратор-ШІ вносить відповідні дані до ЄДР і повідомляє про це заявника та державних реєстраторів;

— якщо державний реєстратор чи ЦОВВ як державний реєстратор після аналізу та обробки наданої інформації відмовляє у державній реєстрації юридичного статусу заявника, то про це повідомляється заявник та Реєстратор-ШІ, який вносить відповідні записи до ЄДР.

Таким чином, запропонована форсайт соціально-правова модель СДР дозволяє реалізувати мету щодо кардинального зменшення організаційних та інших витрат у процесі державної реєстрації суб'єктів права завдяки використанню технологій штучного інтелекту. Зазначена соціально-правова модель відповідає принципу правової визначеності та позбавлена правових колізій.

Основою реалізованого підходу до побудови правової моделі СДР з використанням технологій штучного інтелекту стало застосування опосередкованих правовідносин. Саме завдяки опосередкованим правовідносинам забезпечується введення штучного інтелекту в процес проведення державної реєстрації як представника ЦОВВ за юридичним статусом еквівалентного традиційному державному реєстратору. Еквівалентність гарантується делегуванням ЦОВВ відповідних повноважень Реєстратору-ШІ.

У даному випадку правовий інститут «делегування» за юридичним сенсом співпадає із інститутом цивільного права - «представництво», який формально в даному випадку не може бути використаний з огляду на публічно-правовий характер державної реєстрації. Треба зауважити, що теорія права, законодавство та правозастосовна практика рясніють прикладами передачі певних повноважень від одних суб'єктів публічного права до інших. Така передача за правовою сутністю співпадає з розумінням делегування повноважень, яке викладено в даній роботі.

Таким чином, маємо підстави запропонувати наступну юридичну фікцію: ШІ як суб'єкт права може розглядатися в якості суб'єкта публічного права, якщо йому делеговані повноваження іншим суб'єктом публічного права.

Введення у законодавство запропоновану юридичну фікцію дозволить створити вільне від правої невизначеності та колізій правове забезпечення функціонування технологій штучного інтелекту в системи загальнодержавних публічних електронних реєстрів. Крім того, вбачається, що запропонована методологія може бути застосована для формування правового регулювання використання технологій штучного інтелекту в інших сегментах публічних правовідносин, зокрема для надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг при здійснення дозвільної діяльності, при реалізації публічного управління та регулювання тощо.

Висновки

Широке впровадження цифрових технологій, зокрема технологій штучного інтелекту, відкриває вражаючи перспективи для забезпечення різкого підвищення ефективності публічного управління та регулювання у сфері забезпечення національної безпеки, зміцнення системи державної влади, розвитку економіки та інших сегментів суспільного життя, підвищення якості життя громадян, в цілому для організації досягнення Цілей сталого розвитку.

Використання своєчасної, повної, достовірної й актуальної офіційної інформації є однією з визначальних умов ефективного функціонування держави, що має надважливе значення для виконання суспільно важливих завдань у сучасному взаємопов'язаному та взаємообумовленому динамічному світі. Саме задля забезпечення такої умови в державі має бути створена Система загальнодержавних публічних електронних реєстрів із використанням технологій штучного інтелекту.

Однією із важливих складових Системи загальнодержавних публічних електронних реєстрів є Загальнодержавний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який функціонує в системі державної реєстрації юридичного статусу суб'єктів публічного та приватного права. Але правове забезпечення державної реєстрації юридичного статусу характеризується наявністю системних недоліків, зокрема правової невизначеності в частині засадничих термінів та повноважень центральних органів виконавчої влади, юридичної непослідовності та алогічності, колізій та «білих плям». Такий негативний стан ще більше погіршився особливо після останніх змін у законодавстві із забезпечення правового регулювання застосування автоматичного режиму державної реєстрації.

Ефективність системи державної реєстрації юридичного статусу суб'єктів публічного та приватного права може бути значно покращена завдяки широкому використанню цифрових технологій, зокрема технологій штучного інтелекту, але за умови вдосконалення правового забезпечення його застосування. У цьому випадку виникає проблема визначення правових засад та формування законодавства щодо правового регулювання застосування технологій штучного інтелекту, яка сьогодні є вельми актуальною в усьому світі.

Розроблено теоретико-методологічні засади формування вдосконаленого законодавства на основі запропонованої форсайт соціально-правової моделі системи державної реєстрації юридичного статусу суб'єктів публічного та приватного права з використанням технологій штучного інтелекту.

Задля вирішення правової проблеми застосування штучного інтелекту та забезпечення правової визначеності теоретично обґрунтовано введення відповідних правової догми та правової фікції, що дозволяє в межах сучасного законодавства визначати ШІ суб'єктом права, який може розглядатися в якості суб'єкта публічного права, якщо йому делеговані повноваження іншим суб'єктом публічного права.

Введення правового інституту делегування повноважень від одного суб'єкта публічного права до іншого дозволяє сформувати коректні зміни до законодавства, які повністю враховують особливості застосування та функціонування технологій штучно інтелекту.

Розроблені теоретико-методологічні засади щодо правового регулювання застосування штучного інтелекту в системі державної реєстрації юридичного статусу суб'єктів права можуть бути використано для вдосконалення законодавства у сфері публічних електронних реєстрів. Крім того, вбачається, що вони можуть бути застосовані для формування правового регулювання використання технологій штучного інтелекту в різних сегментах публічних правовідносин, зокрема для надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг при здійсненні дозвільної діяльності, при реалізації публічного управління та регулювання тощо.

Запропонований підхід до формування форсайт соціально-правової моделі системи державної реєстрації юридичного статусу суб'єктів публічного та приватного права рекомендується використовувати у загальному випадку розгляду та аналізу правовідносин, реалізація яких відбувається за допомогою цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту.

Вважаємо за доцільне провести ґрунтовні конституційно-правові та адміністративно-правові дослідження щодо обґрунтування введення інституту делегування повноважень у публічне право.

Список використаних джерел

1. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. An SME Strategy for a sustainable and digital Europe. COM(2020) 103 final European Commission. Brussels, 10.3.2020.

2. Small and medium-sized enterprises. Fact Sheets on the European ипюню. European Parliament. 2022.

3. Болгар О.В. Інститут державної реєстрації як об'єкт адміністративно-правового регулювання. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. 2021. № 54. Т 1. С. 30-33.

4. Логвиненко М.І., Листопад Л.В. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації юридичних осіб в Україні. Правові горизонти. 2019. № 16 (29). С. 7-11.

5. Давидова І.В. Використання інформаційних технологій як гарантія інформаційної безпеки під час створення юридичних осіб. Часопис цивілістики. 2019. № 35. 55-59.

6. Гезь П.О. Удосконалення нормативно-правової основи протидії правопорушенням у сфері державної реєстрації в Україні: пошук перспектив. Juridical science. 2021.

7. Грабильнікова О.А. Етапи вдосконалення процедури реєстрації суб'єктів господарювання. Trends in science and practice of today. 2021. № 28. С. 170.

8. Квасницька О.О. Цілі, принципи та функції державної реєстрації суб'єктів підприємництва. Актуальні проблеми держави і права. 2004. № 22. С. 663-668.

9. Руденко Н. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вісник Центру комерційного права. 2003. № 13. С. 2-3.

10. Фетько Ю.Б. Правова природа та сутність державної реєстрації. Київський часопис права. 2022. № 2. С. 106-110.

11. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: Закон України за станом на 01.01.2023. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 31-32. Ст. 263.

12. Баранов О.А. Трансформація: соціальна & цифрова & правова: монографія у 3-х т. Одеса: Вид. дім «Гельневтика». 2022. Т 1. Порятунок цивілізації: економіка результату. 272 с.

13. Про державні адміністративні послуги: Закон України за станом на 19.11.2022 / Відомості Верховної Ради України. 2013. № 32. Ст. 409.

14. Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг: Закон України за станом на 31.03.2023. Відомості Верховної Ради України. 2021. № 47. Ст. 383.

15. Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України: зареєстр. в Мін-ві юстиції України від 25.06.2015 № 754/27199

16. Статут Державного підприємства «Національні інформаційні системи»: затв. наказом Мін-ва юстиції України від 10.01.2019 № 754/27199.

17. Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху). Офіційний вісник України. 2011. № 101. С. 128.

18. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Офіційний вісник України. 2005. № 39. С. 95.

19. Крайній П.І., Торончук І.Ж. Система фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі: окремі аспекти правозастосування. Право і суспільство. 2020. № 4. С. 163-169.

20. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху 586-VI, перша редакція - прийняття від 24.09.2008. Відомості Верховної Ради України. 2009. № 10-11. Ст. 137.

21. Кодекс України про адміністративні правопорушення за станом на 20.03.2023. Відомості Верховної Ради України. 1984. № 51. Ст. 1122.

22. Комзюк В. Т Щодо недоліків законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави. 2016. С. 101-107.

23. Невядомський Д. Відеофіксація порушень ПДР: нові правила - старі цілі. Державний диктат замість соціального договору. Закон і Бізнес.

24. Теорія держави та права / Гусарєв Д. та ін. Київ: НАВС, Освіта України. 2017. 320 с.

25. Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки: методичні рекомендації за станом на 27.11.2014

26. Баранов О.А. Інтернет речей (IoT): робот зі штучним інтелектом у правовідносинах. Юридична Україна. 2018. № 5. С. 75-95.

27. Баранов О.А. Інтернет речей (IoT): регулювання надання послуг роботами зі штучним інтелектом. Інформація і право. 2018. № 4. С. 46-70.

28. Makridakis Spyros. The forthcoming Artificial Intelligence (AI) revolution: Its impact on society and firms. Futures. 2017. № 90. Р 46-60.

29. Nishant Rohit, Mike Kennedy, Jacqueline Corbett. Artificial intelligence for sustainability: Challenges, opportunities, and a research agenda. International Journal of Information Management. 2020. № 53. Р 102-104.

References

1. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. An SME Strategy for a sustainable and digital Europe. COM (2020) 103 final European Commission. Brussels, 10.3.2020.

2. Small and medium-sized enterprises. Fact Sheets on the European Unionm. European Parliament. 2022.

3. Bolgar O. (2021). Institute of state registration as an object of administrative and legal regulation. International Humanitarian University Herald, 54, 1, 30-33.

4. Logvinenko M.I., Listopad L.V. (2019). Administrative and legal regulation of state registration of legal entities in Ukraine. Legal horizons, 16 (29), 7-11.

5. Davydova I.V. (2019). Using of information technologies as a guarantee of information security during creating legal entities. Journal of civil studies, 35, 55-59.

6. Hez P. (2020). Improving the legal basis for counteraction offenses in the state registration sphere in Ukraine: searching for prospects. Juridical science, 2(104), 116-122.

7. Grabylnikova O.A. (2021). Stages of improvement of the procedure of registration of economic entities. Trends in science and practice of today, 28, 170.

8. Kvasnytska O.O. (2004). Goals, principles and functions of state registration of business entities. Current Problems of State and Law, 22, 663-668.

9. Rudenko N. (2003). State registration of legal entities and individual entrepreneurs. Bulletin Of The Center For Commercial Law, 13, 2-3.

10. Fetko Yu.B. (2022). Legal nature and essence of state registration. Kyiv Law Journal, 2, 106-110.

11. On State Registration of Legal Entities, Individual Entrepreneurs and Public Organisations: Law of Ukraine (2023, January). Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2003, 31-32, 263.

12. Baranov O.A. (2022). Transformation: social & digital & legal: a monograph in 3 volumes. Vol 1. Saving of civilization: the economy of the result. Odesa: Publishing house «Helneutika».

13. On Administrative Services: Law of Ukraine (2022, November). Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2013, 32, 409.

14. On the peculiarities of providing public (electronic public) services: Law of Ukraine (2023, March). Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2021, 47, 383.

15. Some questions regarding the definition of the administrator of the Unified and State registers, the holder of which is the Ministry of Justice of Ukraine: registered in the Ministry of Justice of Ukraine (2015, June)

16. Statute of the State Enterprise «National Information Systems»: approved by order of the Ministry of Justice of Ukraine (2019, January)

17. The decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case of the constitutional appeal of the citizen of Baginsky, Artem Oleksandrovych, regarding the official interpretation of the provisions of the first part of Article 14-1 of the Code of Ukraine on administrative offenses (the case of administrative responsibility in the field of ensuring road traffic safety). Official Herald of Ukraine, 2011, 101, 128.

18. The decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case based on the constitutional submission of 51 people's deputies of Ukraine regarding the conformity of the Constitution of Ukraine (constitutionality) with the provisions of Article 92, Clause 6 of Chapter X «Transitional Provisions» Land Code of Ukraine (the case of permanent use of land plots). Official Herald of Ukraine, 2005, 39, 95.

19. Krainiy P.I., Toronchuk I.Zh. (2020). The system of recording administrative offenses in the field of ensuring road traffic safety in automatic mode: certain aspects of law enforcement. Law and Society, 4, 163-169.

20. On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Improving the Regulation of Relations in the Field of Road Traffic Safety 586-VI. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2009, 10-11, 137.

21. Code of Ukraine on administrative offenses (2023, March). Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 1984, 51, 1122.

22. Komzyuk V.T. (2016). Regarding the shortcomings of the legislative regulation of administrative responsibility for offenses in the field of road safety, recorded in automatic mode. Actual problems ofthe formation ofcivil society and the formation ofthe legal state, 101-107.

23. Neviadomskyi D. Video recording of traffic violations: new rules - old goals. State dictate instead of a social contract. Law and Business.

24. Husarev, D. and oth. (2017). Theory of the state and law. Kiev: National Academy of Sciences, Education of Ukraine.

25. Rules for drawing up draft laws and the main requirements of the legislative technique: methodological recommendations (2014, November)

26. Baranov O.A. (2018). The Internet of Things (IoT): Robot with Artificial Intelligence in Legal Relations. Legal Ukraine, 5, 75-95.

27. Baranov O.A. (2018). Internet of Things (IoT): regulation of service provision by robots with artificial intelligence. Information and law, 4, 46-70.

28. Makridakis, Spyros. (2017). The forthcoming Artificial Intelligence (AI) revolution: Its impact on society and firms. Futures. 90, 46-60.

29. Nishant, Rohit, Mike, Kennedy, & Jacqueline, Corbett. (2020). Artificial intelligence for sustainability: Challenges, opportunities, and a research agenda.» International Journal of Information Management. 53, 102-104.

Размещено на Allbest.ru