Аналіз посилення режиму законності права власності на зброю в законодавстві іноземних держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

АНАЛІЗ ПОСИЛЕННЯ РЕЖИМУ ЗАКОННОСТІ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗБРОЮ В ЗАКОНОДАВСТВІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

Щербина Н.О. Суддя

Солонянського районного суду

Дніпропетровської області, аспірант

м. Дніпро

Анотація

Війна завжди вносить свої корективи у сталий та спокійний уклад життя. Під час збройної агресії з боку сусідньої держави, питання про прийняття закону, який би врегулював обіг зброї, перед українським суспільством стоїть досить гостро. Забезпечення миру стало неможливим без зброї, як би парадоксально це не виглядало. Але Україна стикнулася віч-на-віч із збройовим питанням вже перебуваючи в довготривалому підвішеному стані. Поготів, питання про зброю є неабияким для українців в такі нелегкі часи, в тому числі стосовно визначення такого поняття та його відмежування від схожих дефініцій. Також і в питанні легалізації володіння зброєю. Роками законотворці намагаються виправити ситуацію навколо зброї, яка склалася з початку незалежності. Намагаються ухвалити достойний нормативний акт, який би на належному рівні регулював збройове питання та вирішив всі правові та процедурні прогалини, які існують. Важливість та актуальність теми статті обумовлена тим, що врегулювання питання про зброю сьогодні назріло до найвищого рівня. Її обіг набирає обертів на всій території нашої держави. У той же час питання про законність володіння зброєю врегульоване не законом, а лише підзаконним нормативним актом. В сучасних реаліях, на нашу думку, це є недопустимим. Враховуючи динаміку розвитку галузі зброярства, підзаконні акти сьогодні навіть не в змозі врегулювати належним чином питання обігу сучасної зброї. Під час опрацювання роботи шляхом аналізування та узагальнення іноземного досвіду було отримано безцінний досвід, який стане корисним для національного законодавства. Тому метою даної статті є розбір зарубіжного досвіду для відшукування відповідей щодо доцільності легалізації зброї. Такий досвід слід отримати для врахування всіх істотних та вагомих моментів під час розробки та ухвалення вольових національних рішень про зброю. Задля убезпечення існування прогалин у спеціальному законі, який на даний час перебуває лише на стадії ухвалення, все ж таки доцільним на нашу думку, буде перейняти досвід найбільш безпечних країн з точки зору злочинності в питанні застосування та легалізації зброї. Рухаючись тільки в такому напрямку Україна отримає якісний та юридично невразливий нормативний акт. У статті спостережено як обеззброєння населення може впливати на стан злочинності. Розкрито історичний досвід зарубіжних країн в частині надання дозволів на вільне володіння зброєю. Запропоновано дотримуватися орієнтиру на практику найбільш незагрозливих країн світу в питанні легалізації зброї. Ключові слова: зброя; досвід; легалізація; злочинність; кримінальне право; дефініція.

Annotation

зброя легалізація дозвіл володіння

АNALYSIS OF REINFORCING THE REGIME OF LEGALITY OF WEAPONS OWNERSHIP IN THE FOREIGN LEGISLATION

Nataliia Shcherbyna Judge of the Soloniansky District Court of the Dnipropetrovsk Region, Postgraduate Student of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro, Ukraine

The war always makes its own adjustments to a stable and peaceful lifestyle. During the military aggression by a neighboring state, the issue of adopting a law that would regulate the circulation of weapons proves to be rather acute for Ukrainian society. Ensuring peace has become impossible without weapons, however paradoxical it may appear. Nonetheless, Ukraine has faced the weapons issue which had already been previously unresolved for an extended time. Even more so, the issue of weapons is relevant to Ukrainians in such difficult times, both in terms of defining this concept and distinguishing it from similar definitions as well as in terms of legalizing weapons ownership. For years, lawmakers have been trying to remedy the situation regarding weapons that has been established since the beginning of Ukraine's independence and to adopt a worthwhile regulatory act that would properly regulate the weapons issue and address all existing legal and procedural gaps. The importance and relevance of the subject matter of the presented article lies in the fact that providing resolution to the emphasized problem is long overdue and has become a critical priority, as weapons trafficking is gaining momentum throughout our country. At the same time, the issue of legal grounds for possession of weapons is not regulated by law, but only by a bylaw, which the authors deem totally unacceptable in the current realities. In addition, given the dynamics of the development of the arms industry, bylaws today are not even capable of adequately regulating the issue of circulation of modern weapons. Processing information for the presented work through analyzing and summarizing foreign practices contributed to gaining invaluable experience that will prove useful for national legislation. Therefore, the purpose of this article is to analyze foreign experience with regard to the expediency of legalization of weapons in order to obtain a positive feedback and take into consideration all the essential points in the development and adoption of willful national decisions on weapons. In order to ensure the absence of even the slightest admissible gaps in the special law which at present remains merely at the stage of pending the adoption, it would still be advisable, in the authors' opinion, to adopt the experience of the safest countries, in terms of low crime rates, in the issue of use and legalization of weapons. Only by treading in this direction will Ukraine be able to secure an efficient and legally invulnerable regulatory act. The article allows observing how disarmament of the population can affect the crime rate. The work goes on to reveal historical experience of foreign countries in terms of granting permits for free possession of weapons. It is suggested to adhere to the experience of the least threatening countries in the world with regard to the issue of legalization of weapons. Key words: weapons; experience; legalization; crime; criminal law; definition.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Сьогодення диктує умови за яких зброя, в тому числі і у загальновживаному широкому розумінні, набирає обертів в дискусіях щодо доцільності її володіння та застосування. Відомо, що Україна лише намагається законодавчо оформити право пересічних громадян на самозахист шляхом врегулювання їх прав на цивільну вогнепальну зброю, набої до неї, а також конструктивно схожих зі зброєю та набоями виробів. Наш Президент - Володимир Зеленський, 28 лютого 2022 року підписав заявку на членство України в Європейському Союзі (далі - ЄС), а у квітні вже передав главі представництва ЄС - Матті Маасікас заповнену анкету для набуття статусу кандидата. Європейська комісія підтримала рекомендацію надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС та 23 червня 2022 року відбулася історична подія, оскільки було схвалено резолюцію Європарламенту, в якій йшлося про те, що Україні необхідно невідкладно надати статус кандидата у члени ЄС. Яким чином майбутнє членство нашої держави в ЄС буде впливати на обіг зброї? Відповідь можемо знайти в тому, що Україна одночасно отримала від Єврокомісії і сім умов, за невиконання яких наша держава може втратити таке бажане кандидатство. Серед них: прийняття комплексного стратегічного плану реформування всього правоохоронного сектору, як частини середовища безпеки України. На нашу думку, до цього розділу «європейських умов» можна з упевненістю віднести і питання щодо впорядкування обігу зброї. Якщо ґрунтовно підходити до вирішення такого надсерйозного питання, то доцільним буде врахувати досвід зарубіжного законодавства, який надасть змогу врегулювати на законодавчому рівні питання набуття та володіння громадянами зброї для захисту свого життя та здоров'я від злочинних посягань, а також для захисту життя та здоров'я оточуючих. Поготів для нашої держави, яка зараз опинилася від прицілом різноманітної зброї, це надто важливо.

Обіг цивільної вогнепальної зброї вже сьогодні законодавчо врегульовано спеціальними законами у всіх країнах Європи. Так, обіг короткоствольної вогнепальної зброї дозволений зокрема в Естонії, Латвії, Литві, Молдові. В той же час Україна лишається без відповідного нормативно-правового акту, яким би не тільки врегульовувалося питання обігу зброї, а хоча б на законодавчому рівні визначалося її поняття. Задля обрання правильного вектору в питанні подолання проблеми відсутності чіткого визначення дефініції «зброя» в національному законодавстві, слід спрямувати наш погляд на європейський досвід. На нашу думку, з огляду на те, що західний досвід впровадження та легалізації зброї є більш тривалішим, саме тому він є і більш зрілим. Дотримуючись європейської спрямованості, вважаємо доцільним врахувати саме таку зрілу практику в досліджуваній проблемі. Будемо намагатися занурити читача в історичний розвиток використання зброї в європейському законодавстві, через який можна отримати практичний досвід для його подальшого впровадження в національне законодавство.

Відсутність правової дефініції «зброя» в сучасному кримінальному праві породжує проблематику визначення кола та меж відповідальності осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення з її застосуванням. Сучасний Кримінальний кодекс України не розкриває поняття «зброя». Він містить згадування лише про вогнепальну та холодну зброю. Проте чи є таке поняття повним за умови лише двох видів зброї? Проєкт кодексу є більш прогресивним в цьому питанні Його розробники навіть наводять в його тексті визначення такого поняття. Однак ми будемо намагатися вирішити іншу проблему - розглянути доцільність легалізації права на володіння зброєю з точки зору зарубіжного досвіду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Про проблематику та перспективи формування дефініції «зброя» вже йшлося в статтях та роботах О. М. Бокія [1], В. Большакова [2], О. Голубова [3], А. М. Колоска [4], А. Кофанова [5], М. Г. Пінчука [6], М. П. Федорова [7], О. С. Фролова [8], В. В. Шаблистого [9,17].

Вивчаючи опубліковані матеріали, в яких дослідники аналізують поняття зброї, доцільність її легалізації, шляхи вдосконалення законодавства та дискутують про позитивні і негативні наслідки ухвалення певних спеціальних законів, з подивом з'ясувалося, що згадка про зброю міститься навіть у Святому письмі - Біблії. У 36 вірші 22 глави Євангеліє від Луки записано так: «А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча» [4]. Отож питання озброєння турбувало людство ще за часів Христа.

У сучасності сформована практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) на основі статті 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка спрямована на захист людей від покарання за відсутності закону. Українські суди при ухваленні своїх рішень повинні враховувати таку практику ЄСПЛ. За відсутності базового регуляторного закону, у цій сфері діє велика кількість неузгоджених підзаконних нормативних актів. Вони фактично створюють видимість регулювання обігу зброї. Хоча відповідно до Конституції та Цивільного кодексу України (далі - ЦК) обіг зброї має регламентуватися виключно законом. Наслідком застосування таких нормативних актів, а не законів, є свавільне обмеження права власності на певні речі. Також неналежне правове регулювання обігу зброї є величезним корупційним ризиком як безпосередньо в питаннях придбання, зберігання, носіння та використання зброї, так і в сферах суспільного життя, які безпосередньо пов'язані із зброєю. Наприклад, виробництво чи ремонт зброї, функціонування стрілецьких тирів та стрільбищ, навчання поводження зі зброєю, спорт тощо [11]. Відсутність чіткої законодавчо встановленої термінології та класифікації не дозволяє узгодити підзаконні нормативні акти між собою та сприяти розвитку законних суспільних відносин у сфері обігу цивільної зброї та боєприпасів.

З огляду на існування діаметрально різних позицій щодо легалізації зброї в Україні, звернемося до іноземного, більше до американського та європейського досвіду у вирішенні цього питання, що і є метою даної статті.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

З огляду на існування діаметрально різних позицій щодо легалізації зброї в Україні, звернемося до іноземного, більше до американського та європейського досвіду у вирішенні цього питання, що і є метою даної статті.

Виклад основного матеріалу дослідження

Отож, питання озброєння дуже давнє. Так, Томас Джефферсон - третій президент США зазначав, що головна причина, по якій громадянам дано право вільного володіння зброєю, - це використання її, у разі потреби, в якості останнього засобу, щоб захистити себе від державної тиранії. Найбільш вагомий внесок у дослідження даної проблеми вніс д.ю.н., професор юридичного інституту Чикагського університету - Джон Лот. Він зібрав дані про злочинність по усіх графствах Сполучених Штатів за останні вісімнадцять років. Аналіз цих даних і свої висновки професор опублікував в книзі з парадоксальною назвою «Більше зброї - менше злочинів» [4]. В американському суспільстві навіть сформувався усім відомий афоризм: «Бог створив людей різними, а містер Кольт зробив їх рівними» [4].

В Україні питання про легалізацію зброї є досить складним та спірним. Точки зору різняться діаметрально як серед населення, так і серед політиків. У національному застосунку «Дія» 01 червня 2022 року завершилося опитування стосовно ставлення громадян України до вільного володіння зброєю. Опитування стартувало 25 травня 2022 року та в ньому прийняли участь 1 мільйон 726 тисяч 452 особи. Результати опитування оприлюднив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров та голосування показало, що:

- 58,75% опитаних вважають, що всі громадяни, які відповідають вимогам закону, можуть мати пістолет та вільно носити його з собою в громадських місцях для особистого захисту;

- 21,82% опитаних зазначають, що пістолети категорично не повинні бути в обігу серед цивільного населення;

- 19,43% опитаних відзначили, що пістолети можуть мати всі громадяни, які відповідають закону та використовувати їх тільки в тирах чи на стрільбищах, тобто для спеціальних потреб. У такому разі носити зброю з собою заборонено.

Тож, більшість громадян підтримують право на вільне володіння зброєю. Однак не вирішена проблема все ж не полишає полицю надважливих у суспільстві сфер державного регулювання і тому слід зважити всі «за» та «проти» [12].

Почати можна з історичного дослідження питання про стан дотримання прав іноземних громадян після прийняття відповідних законів, якими б володіння зброєю обмежувалося або заборонялося.

Наприклад, в Туреччині за період 1915 - 1917 років 1,5 мільйона вірмен були вбиті після прийняття в 1911 році статті 166 Кримінального кодексу. В СРСР у 1929 - 1953 роки 20 мільйонів осіб стали жертвами сталінських репресій після прийняття в 1929 році статті 182 Кримінального кодексу (виготовлення, зберігання, купівля та збут вибухових речовин або снарядів, а також зберігання вогнепальної (не мисливської) зброї без відповідного дозволу). У Німеччині за 1933 - 1945 роки мільйони людей були вбиті після прийняття Указу про вогнепальну зброю і боєприпаси 1929 року і Указу про зброю 1938 року. В Китаї у 1949 - 1976 роки 20 мільйонів антикомуністів і прореформістів пали жертвами режиму Мао Цзедуна після прийняття статей 186 - 187 Кримінального кодексу в 1935 році і Закону про безпеку в 1957 році. В Уганді у 1971 - 1979 роки 300 тисяч християн і політичних конкурентів були убиті після прийняття Указу про вогнепальну зброю 1971 року, а в Камбоджі у 1975 - 1979 роки більше мільйона представників інтелігенції були вбиті після прийняття статей 322 - 328 Кримінального кодексу [4, с. 2-8].

На підставі таких історичних фактів можна зробити лише один висновок, що позбавлення громадян права на володіння зброєю мало надто негативні наслідки.

У сучасному світі тройку лідерів за кількістю легально озброєних громадян на 100 осіб населення впевнено займають США - 90 осіб, Швейцарія - 46 та Норвегія - 36 осіб, відповідно. Завершують список з 24 країн четвірка, де кількість озброєного населення становить 2 особи на 100 чоловік - це Гватемала, Гондурас, Парагвай та Ямайка. Останню вважають найнебезпечнішою державою в світі, а індекс злочинності тут складає 77,33.

Тому повернемося до тих країн, де рівень злочинності значно нижчий. Розглянемо ситуацію зі зброєю саме там, оскільки спрямованість українського суспільства на досягнення найвищого рівня безпеки життя є мрією кожного громадянина. А як свідчить зарубіжний досвід, наближення кількості осіб, які мають зброю до нуля свідчить про зліт злочинності до неба.

У США кількість загиблих від вогнепальної зброї на 100 тисяч осіб у середньому складає 11,3. В країні, залежно від штату, різне законодавство щодо права купівлі, зберігання, відкритого та прихованого носіння зброї. Надзвичайно цікавою є порівняльна статистика штатів, де дозволено та заборонено володіння зброєю. Наприклад, за 2007 рік на 100 тис. жителів у штаті Колумбія було зареєстровано 30,8 вбивств із застосуванням вогнепальної зброї, у Вірджинії - 5,3, а у Вермонті - 1,9. Парадоксальним є те, що в штаті Колумбія заборонено володіння зброєю, її купівля продаж чи ввезення з інших штатів. Існують місця, де зі зброєю заборонено перебувати навіть поліцейським, а рівень убивств у шість разів вищий ніж у сусідньому штаті Вірджинія, де кожен громадянин досягнувши 21 року і пройшовши спеціальні курси вартістю 50 доларів має право приховано носити короткоствольну зброю. А от у штаті Вермонт можна вільно носити будь-яку вогнепальну зброю, а рівень убивств у 15 разів менший, ніж у штаті Колумбія. У місті Кенессо, штату Джорджія, у 1980 році прийнятий закон, що зобов'язує громадян міста мати у кожній квартирі як мінімум одну одиницю вогнепальної зброї. У результаті рівень злочинності в 1982 році знизився на 74 %, а в 1982 ще на 45% і залишається дуже низьким і сьогодні. За період з 1980 по 2000 роки у місті було скоєно лише одне вбивство із застосуванням вогнепальної зброї. Аналогічний закон був прийнятий у місті Верджин, штат Юта. У штаті Вермонт взагалі пропонували запровадити податок з громадян, які не мають вогнепальної зброї у сумі 500 доларів на рік. Кожного року в США громадяни під час самооборони вбивають в два рази більше злочинців ніж поліція, але при цьому процент випадково постраждалих в три рази менший ніж при діях поліції [4, с. 2-8].

Уряд Великобританії в 1997 році заборонив вільне володіння вогнепальною зброєю, в результаті чого число злочинів зросло на 88%, озброєних пограбувань на 101%, зґвалтувань - 105%, вбивств - 24% [4, с. 2-8].

У Латвії, Литві та Естонії після розпаду СРСР були прийняті закони, які дозволили громадянам володіти вогнепальною зброєю. У результаті в усіх країнах відбувся значний спад злочинності. А в Естонії рівень тяжких злочинів знизився на 80%, в результаті чого навіть штат поліції було скорочено вдвоє [4, с. 2-8].

У Швейцарії кількість загиблих від вогнепальної зброї на 100 тисяч осіб у середньому складає 3,7. В цій державі з 18 років громадяни мають право на придбання як цивільних, так і армійських зразків зброї. Окремо видається дозвіл на носіння зброї, якщо громадянин країни зможе довести необхідність носіння зброї для самозахисту або захисту інших людей або майна. Армія Швейцарії комплектується за принципом ополчення, що накладає певні особливості на володіння громадянами зброєю. Кілька разів на рік резервісти виїжджають на армійські збори, а в час між зборами табельна зброя солдата (штурмова рушниця М-57 і 24 магазини патронів до неї) зберігається у нього вдома. Після досягнення 60 років громадяни здають табельну зброю або за бажанням залишають її собі [4, с. 2-8].

У Молдові кількість загиблих від вогнепальної зброї на 100 тисяч осіб у середньому складає 1,9. Право на володіння і носіння зброї громадянин Молдови отримує в 18 років, якщо для цього немає медичних протипоказань. Перший закон у Молдові про зброю був ухвалений 18 травня 1994 року. Поправки до нього приймалися п'ять разів в 1998-2005 роках. До володіння і носіння в країні дозволені пістолети і револьвери калібру не більше 9 мм, під патрон «Магнум». Закон не обумовлює спосіб носіння зброї - приховано або відкрито. На кожну нову зброю, що придбавалася, необхідно отримувати новий дозвіл, а число таких дозволів законом не обмежене. На сьогоднішній день загальний рівень злочинності в Молдові знизився на 50%, а рівень убивств з використанням вогнепальної зброї знизився втричі порівняно з періодом, коли володіння зброєю було заборонене [4, с. 2-8].

За часів правління Богдана Хмельницького кожен українець мав шаблю і два пістоля. Відповідно до бази даних органів поліції, станом на 01 жовтня 2021 року на території нашої держави зареєстровано 707 тисяч 117 власників вогнепальної зброї, які мають в особистому користуванні 790 055 одиниць мисливської гладкоствольної та 170 195 одиниць мисливської нарізної і комбінованої зброї. У власності громадян також перебувають майже 220 тис одиниць травматичних пістолетів і револьверів. Загальна кількість зброї, пристроїв, газових пістолетів і револьверів становить 1 225 353 одиниці [13].

Тобто теоретично в Україні на 100 осіб зброю мають 2-3 особи. Фактично це рівень Гватемали, Гондурасу, Парагвая та Ямайки. Про рівень злочинності в цих державах ми вже знаємо, а от загальний рівень злочинності в Україні упродовж перших півроку 2022 року зменшився на 25% порівняно з минулим періодом. Так, станом на червень 2022 року повідомлялося, що криміногенна ситуація у воєнний час в Україні значно покращилася: зареєстровано 65 тисяч кримінальних правопорушень, що на 16% менше, ніж за аналогічний період мирного часу. Також удвічі зменшилася кількість злочинів проти власності, пограбувань, розбійних нападів тощо [14].

Попри те, що окремі види вогнепальної зброї нині є у власності цивільних громадян, а в перші дні війни тільки в Києві Національна поліція роздала 20 тисяч автоматів, правове регулювання обігу зброї здійснюється лише на рівні наказу МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 [15]. Такий стан правового регулювання можливий у перехідний період, коли відбувається розроблення спеціального закону щодо забезпечення регулювання відповідної сфери суспільних відносин. Проте його не можна сприймати як стабільну правову практику. Можливо рівень злочинності зменшився через війну та насиченість зброєю порівняно з мирним часом? Чи не варто замислитися тоді над позитивним ефектом такого «зазброєння» суспільства, коли він відчувається безпосередньо, а не з огляду на досвід інших країн? Будемо вважати це певним знаком.

Не варто також забувати, що вражаюча здатність мисливської рушниці за дульною енергією в 10 разів перевищує ці ж показники пістолета чи револьвера. Тому при поранені з пістолета, при вчасному наданні допомоги людина як правило виживає, а при пораненні з мисливської зброї - гине. З іншого боку легалізація травматичної зброї в Україні може не призвести до очікуваних наслідків, а навпаки загострить ситуацію. Досвід ряду країн пострадянського простору свідчить, що громадяни використовують необдумано травматичну зброю. Вважають, що вона не може спричинити летальних випадків. Але це не так, оскільки при попаданні у скроню, в око, а в деяких випадках і в серце - людина гине і від гумової кулі. Тому не слід применшувати силу пострілу з травматичної зброї.

З іншого боку гумова куля не завжди стримує нападника та дає йому можливість все-таки скоїти злочин. Крім того, гумовій кулі неможливо провести балістичну експертизу, а це значно ускладнює слідчі дії. Використання ж бойових набоїв від травматичних є більш ефективним, оскільки будь-яке поранення буде нести стримуючий ефект для нападника. В свою чергу громадяни не стануть використовувати бойовий набій без крайньої необхідності, а за летальною дією свинцева куля має ті ж місця ураження, що й гумова. Невже коло замкнулося?

Науково-технічний прогрес вніс свої певні корективи у справу виробництва зброї та її використання. У 2013 році американській компанії Defense Distributed, засновником якої є юрист та винахідник Коді Уілсон, вдалося надрукувати на 3D принтері перший у світі вогнепальний пістолет із пластику Liberator (Визволитель). Надійність пістолета була вкрай низькою, але сама подія сколихнула громадськість - ще б пак, виходить, що тепер кожен зможе зробити собі зброю, яку не покаже жодна експертиза. Але на цьому винахідник не зупинився. Вже у 2015 році його компанія пропонувала всім бажаючим придбати автоматичні фрезерні верстати Ghost Gunner. Це програмовані верстати загального призначення, але вони рекламуються як пристрої для виготовлення в домашніх умовах ствольної коробки для гвинтівки AR-15. Інші частини гвинтівки є у вільному продажу в США. Тому виготовивши цю недостатню запчастину, «гаражний Кулібін» отримує повністю функціональну зброю. Дізнавшись про це, компанія FedEx відмовилася робити доставки цього верстата покупцям стартапу та взяла час на обмірковування своїх подальших дій [16].

Враховуючи те, що 3D друк стає все доступнішим, дане питання з часом стане актуальним і для України. Тому проблему збройової реформи необхідно вирішувати вже тепер, поки не наступив хаос [4, с. 2-8].

Отже, обеззброєння громадян призводить до тоталітарного режиму та терору. Не зважаючи на превалюючу збройну допомогу нашій державі на етапі війни з Росією саме від США, Україна має все ж таки європейський напрямок законодавчих поглядів.

Напевне можна сказати, що легалізація цивільної зброї не збільшуватиме кількість збройних нападів чи пограбувань, адже злочинці навряд чи будуть використовувати з цією метою зареєстровані пістолети та гвинтівки. Але доступність зброї негативно впливає на рівень побутового насильства. Зброя є фактором ризику передусім у родинах, коли, наприклад, чоловіки вбивають своїх жінок через те, що ті хочуть їх покинути. Дослідження підтверджують також прямий зв'язок між доступністю зброї та ризиком спробувати вкоротити собі віку [3].

У різних країнах норми, які регулюють право громадян на озброєний захист, суттєво різняться. Це і не дивно, з огляду на різницю культур та історію становлення держав. Наприклад, Чехія належить до тих країн, де придбати пістолет з метою самозахисту за певних умов можна цілком легально. У Чехії це відбувається, як в автошколі. Людина навчається в тирі, здає тест у присутності поліцейського, відповідає на велику кількість складних теоретичних питань, в тому числі юридичного характер. Процедура передбачає також і медичне обстеження. Загалом, це достатньо ліберальна за європейськими мірками, але все одно достатньо зарегульована процедура озброєння цивільного населення. На відміну від США, де у деяких штатах зброю можна купити, «як булочку в крамниці» [3].

У порівнянні із Чехією, закони щодо зброї у Німеччині є значно суворішими. Для німецьких громадян придбання та володіння зброєю є непростою задачею. Для цього потрібні особливі підстави. Вони перевіряються й іноді запит задовольняється. Через те, що правила є суворими, кількість власників зброї у Німеччині є досить невеликою. Однак деякі дослідники вважають, що така суворість виправдана. З кримінологічної точки зору, володіння зброєю не збільшує рівень безпеки в суспільстві [3].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

З урахуванням статистичних даних більшість українців підтримують ідею озброєння. Досвід європейських країн також свідчить про можливі позитивні зміни на тлі злочинності через надання права громадянам на володіння зброєю. За належного регулювання легальна зброя навряд чи перетворить вулиці міст на поле бою, як цього побоюються супротивники легалізації цивільної зброї. Наше суспільство, як показав на жаль негативний досвід вже більш ніж річної війни та насиченість армійською зброєю всіх куточків держави, цілком готове до володіння зброєю. Проте не варто забувати що пістолет чи гвинтівка в руках цивільного не стане ефективним інструментом запобігання злочинності в цілому. У демократичній країні з нормальним режимом управління, вільна людина повинна мати право захистити себе. Яким чином вона зможе реалізувати таке право - залежить від самої країни. Позитивним зі спроби співставити національний та зарубіжний досвід легалізації зброї є те, що такі навички існують. Як негативні так і позитивні. Україні слід до них прислухатися, піддавати критичній оцінці і обирати найкраще.

Бібліографічний список

1. Bokii, O. M. (2011). Problemy vdoskonalennia pravovoho rehuliuvannia obihu zbroi v Ukraini [Problems of improving the legal regulation of weapons circulation in Ukraine]. Forum prava - Law forum, 1, 100-106. Retrieved from http://surl.li/iadfp [in Ukrainian].

2. Bolshakov, V. N. (2009). Ozbroienyi i nebezpechnyi [Armed and dangerous]. Retrieved from http://surl.li/iadem [in Ukrainian].

3. Holubov, O. (2015, 25 veresnia). Yevropeiskyi dosvid lehalizatsii zbroi [European experience of weapon legalization]. Made for means. Retrieved from http://surl.li/iaddw [in Ukrainian].

4. Kolosok, A. M. (2013). Lehalizatsiia zbroi yak katalizator rozvytku sotsialnoividpovidalnostisuspilstva [Legalization of weapon as catalyst of development social responsibility of society]. Aktualni problemy ekonomiky - Actual problems of the economy, 11, 113-118. Retrieved from http://surl.li/iaeif [in Ukrainian].

5. Kofanov, A. V. (2014). Deiaki aspekty sudovo-balistychnykh doslidzhen vohnepalnoi zbroi (skhozhykh z neiu prystroiv), naboiv ta boiovykh prypasiv v umovakh vidsutnosti Zakonu Ukrainy «Pro zbroiu” [Some aspects of forensic ballistic studies of firearms (devices similar to them), ammunition and ammunition in the absence of the Law of Ukraine «On Weapons»]. Kriminalistika i sudebnaya ekspertiza - Criminalistics and forensics, 59, 283-293. Retrieved from http://surl.li/iadra [in Ukrainian].

6. Pinchuk, M. H. (2004). Do pytannia vyznachennia pravovoi katehorii «zbroia» [On the issue of defining the legal category of «weapons»]. Pravo i Bezpeka - Law and Security, 4, 98-101. Retrieved from http://surl.li/iadvl [in Ukrainian].

7. Fedorov, M. (1998). Pravo na vohnepalnu zbroiu: za i proty [The Right to Firearms: Pros and Cons]. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, (2), 57-64.

8. Frolov, O. S. (2008). Problemy vyznachennia uzahalnenoho poniattia «zbroia» yak predmeta administratyvnoho deliktu [Problems of defining the generalized concept of «weapon» as the subject of an administrative delict]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs, 43, 158-165. Retrieved from http://surl.li/iaead [in Ukrainian].

9. Shablystyi, V. V. (2018). Nezakonnyi obih zbroi v Ukraini: pytannia kryminalnoi vidpovidalnosti [Illegal weapon circulation in Ukraine: issues of criminal liability]. Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy - Bulletin of the Criminal Law Association of Ukraine, № 1(10), 116-129. DOI: https://doi.org/10.21564/2311-9640.2018.10.161673 [in Ukrainian].

10. Bibliia [Bible]. Retrieved from http://surl.li/iaema [in Ukrainian].

11. Poiasniuvalna zapyska do proiektu Zakonu Ukrainy “Pro pravo na samozakhyst ta volodinnia tsyvilnoiu vohnepalnoiu zbroieiu” vid 12 lyp. 2021 roku [Explanatory note to the draft Law of Ukraine «On the right to selfdefense and possession of civilian firearms» from July 12 2021]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://surl.li/iaepk [in Ukrainian].

12. Fedorov, M. (2022, 01 chervnia). Opytuvannia pro vilne volodinnia zbroieiu: 59% korystuvachiv «Dii» pidtrymaly lehalizatsiiu [Poll on gun ownership: 59% of Action users support legalization]. Slovo i dilo. Analitychnyiportal - Word and deed. Analytical portal. Retrieved from http://surl.li/iaezp [in Ukrainian].

13. Drapiatyi, B. (2021, 07 hrudnia). MVS doklade maksymalnykh zusyl zadlia napratsiuvannia yakisnoi zakonodavchoi bazy u sferi obihu zbroi ta yii efektyvnoho pravozastosuvannia [The Ministry of Internal Affairs will make maximum efforts to develop a high-quality legislative framework in the field of weapons circulation and its effective law enforcement]. Portal MVS - Рortal of the Ministry of Internal Affairs. Retrieved from http://surl.li/iafac [in Ukrainian].

14. Steshenko, A. (2022, 04 lypnia). Kilkist zlochyniv stala menshoiu na 25% vid dovoiennoho chasu, - MVS [The number of crimes has decreased by 25% since the pre-war period, - the Ministry of Internal Affairs]. LB.ua - LB.ua. Retrieved from http://surl.li/iafcz [in Ukrainian].

15. Instruktsiia pro poriadok vyhotovlennia, prydbannia, zberihannia, obliku, perevezennia ta vykorystannia vohnepalnoi, pnevmatychnoi, kholodnoi i okholoshchenoi zbroi, prystroiv vitchyznianoho vyrobnytstva dlia vidstrilu patroniv, sporiadzhenykh humovymy chy analohichnymy za svoimy vlastyvostiamy metalnymy snariadamy nesmertelnoi dii, ta patroniv do nykh, a takozh boieprypasiv do zbroi, osnovnykh chastyn zbroi ta vybukhovykh materialiv: nakaz Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrainy vid 21 serpnia 1998 roku № 622 [Instructions on the procedure for the manufacture, acquisition, storage, accounting, transportation and use of firearms, pneumatic, cold and cooled weapons, devices of domestic production for firing cartridges, equipped with rubber or similar in their properties metal projectiles of non-lethal action, and cartridges for them, as well as ammunition to weapons, main parts of weapons and explosive materials: о^єг of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine dated August 21, 1998 No. 622]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://surl.li/iafiu [in Ukrainian].

16. Savchuk, Т. (2018, 02 serpnia). Zbroia, nadrukovana na 3D-prynteri: chy maie buty lehalnoiu? [3D-Printed Guns: Should They Be Legal?]. Radio Svoboda - Radio Svoboda. Retrieved from http://surl.li/iaflb [in Ukrainian].

17. Shcherbyna, N. O., & Shablystyi, V. V. (2022). Poniattia «zbroia» v Kryminalnomu kodeksi Ukrainy ta proiekti Kryminalnoho kodeksu [The conception of «weapons» in the Criminal code of Ukraine and the draft criminal code]. Naukovo-vyrobnychyi zhurnal «Derzhava ta rehiony». Seriia: Pravo - Scientific and industrial journal «State and Regions». Series: Law, 3, 67-71. DOI https://doi.org/10.32840/1813-338X-2022.37 [in Ukrainian].

18. Shcherbyna, N. (2022). Perspektyvy vyznachennia poniattia «zbroia» v natsionalnomu zakonodavstvi [Prospects for defining the concept of «weapons» in national legislation]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 4, 445-450. DOI https://doi.org/10.31733/2078-3566-2022-4-445-450 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru