Проблеми та шляхи удосконалення законотворчої діяльності Верховної Ради України

Отже, реальність участі громадян у законотворенні потребує системного підходу щодо популяризації громадського (публічного) обговорення законопроєктів, встановлення його обов'язковості, а також врегулювання прозорого порядку проведення громадського обговорення (поєднуючи різні онлайн і офлайн форми), розгляду та врахування висловлених громадськістю зауважень і пропозицій до законопроєктів. У цьому контексті згідно проєкту Плану відновлення України [10, с.90] для удосконалення порядку громадського обговорення законопроєктів може бути слушним не тільки оновлення положень Регламенту Верховної Ради України, але й прийняття окремого закону про публічні консультації.

Альтернативні законопроєкти

Актуальною проблемою законодавчого процесу в Україні є штучне затягування розгляду та прийняття відповідних законопроєктів. Перш за все, йдеться про можливість подання необмеженої кількості альтернативних законопроєктів (навіть із мінімальними, суто формальними відмінностями). З одного боку, це потенційно дозволяє обрати найкращий варіант регулювання суспільних відносин. З іншого ж боку, згідно ч.4 ст.110 Регламенту Верховної Ради України парламент розглядає альтернативні законопроєкти одночасно з основним законопроєктом, що об'єктивно ускладнює та подовжує процес розгляду та прийняття відповідного законопроєкту. Адже наразі обмежується строк подання альтернативних законопроєктів (протягом 14 днів після дня надання народним депутатам України першого законопроєкту), але не їх кількість. На нашу думку, вирішення даної проблеми потребує деякого обмеження кількості можливих альтернативних законопроєктів (наприклад, не більшого одного від депутатської фракції/групи). Крім того, у науковій літературі [42, с.55] також наголошується на необхідності запобігання реєстрації змістовно подібних, однотипних законопроєктів не як альтернативних, що потребує уточнення законодавчого розуміння альтернативних законопроєктів і чітких критеріїв (підстав) визначення законопроєкту як альтернативного.

Поправковий спам

Законотворча діяльність Верховної Ради України наразі все ще залишається обтяжена таким явищем як "поправковий спам". Його сутність полягає у внесенні народними депутатами України надмірної кількості (інколи декількох тисяч) поправок до законопроєкту задля ускладнення та затягування, якщо не унеможливлення, його прийняття. Наприклад, до законопроєкту від 30.03.2020 р. реєстр. № 2571-д було подано понад 16 тис. поправок. В основі поправкового спаму зловживання народними депутатами України їх правом законодавчої ініціативи, що включає у себе й необмежене право на внесення пропозицій та поправок до законопроєктів. Задля протидії поправковому спаму є автоматичне відхилення наступних пропозицій у разі прийняття однієї з попередніх пропозицій (ч.5 ст.45 Регламенту Верховної Ради України), також було прийнято Закони України від 03.10.2019 р. № 163-IX [43] і від 16.04.2020 р. № 561-IX [44]. Зокрема останній допускає застосування особливої процедури розгляду законопроєктів у другому читанні, якщо до нього було подано понад 500 пропозицій/поправок. Суть такої процедури зводиться до обмеження кожної депутатської фракції/групи можливістю наполягати лише на п'ятьох своїх пропозиціях/поправках, а кожного позафракційного народного депутата України правом наполягати тільки на одній своїй пропозиції/поправці.

Погоджуючись з нагальністю протидії поправковому спаму, з даного приводу маємо зауважити наступне. Вказана особлива процедура розгляду законопроєктів, викладена у ст. 119-1 Регламенту Верховної Ради України, фактично є обмеженням реалізації конституційного права законодавчої ініціативи, що ставить під сумнів її відповідність Конституції України, виходячи з викладеного у Рішенні Конституційного Суду України від 28.02.2018 р. № 2-р/2018 [45] широкого розуміння права законодавчої ініціативи. Крім того, дискусійним вбачається надання кожній фракції/групі права наполягати на однаковій кількості пропозицій/поправок без урахування їх кількісного складу. Слушним було би визначати кількість пропозицій/поправок, на яких можуть наполягати депутатські фракції/групи та позафракційні, більш гнучко залежно від реального обсягу відповідних законопроєктів. Вирішення цих суперечливих питань потребує не тільки перегляду змісту конституційного права законодавчої ініціативи, але й загалом забезпечення більшої обґрунтованості обраного підходу до обмеження кількості пропозицій і поправок до законопроєктів.

Іншим можливим варіантом, запропонованим у Концептуальній записці щодо удосконалення законодавчого процесу в Україні, може бути запровадження необхідності подання пропозицій/поправок у другому читанні лише із супровідними документами (обґрунтуванням), які потребують належної підготовки таких змін та її аргументації [9, с.29, 92]. Даний підхід потенційно може підвищити якість пропозицій/поправок і зменшити їх кількість, але потребуватиме більшого часу не тільки на підготовку, а й на опрацювання та вивчення супровідної документації поданих пропозицій/поправок до законопроєкту. Наступна пропозиція щодо групування ідентичних і взаємовиключних поправок може дещо пришвидшити їх опрацювання й розгляд, але загалом не спроможна зняти проблему "поправкового спаму". Існує й пропозиція З.О. Погорєлової щодо "проведення комітетами узгодження з ініціаторами поправок, що вносяться до законопроєкту" [37, с.47], що нібито має зменшити обсяг розгляду поправок на пленарному засіданні. Проте це навряд чи буде ефективним, оскільки проблему складає саме умисне подання значної кількості пропозицій/поправок не стільки для їх ухвалення (чи узгодження у головному комітеті), скільки для затягування законодавчого процесу.

Процедура розгляду законопроєкту

Сьогодні згідно ч.4 ст.102 Регламенту Верховної Ради України існує можливість остаточного прийняття законопроєкту відразу після першого чи другого читання, якщо він не потребує доопрацювання та якщо не надійшло зауважень від народних депутатів України, юридичного чи експертного підрозділів апарату парламенту. Такий підхід цілком слушно дозволяє істотно спростити та прискорити ухвалення поточних (нескладних, невеликих і недискусійних) законопроєктів. Разом із тим, наведену норму слід дещо уточнити в частині відсутності зауважень від юридичного підрозділу Апарату Верховної Ради України, оскільки юридична експертиза за загальним правилом має проводитись на етапі підготовки до другого читання. Тому, на нашу думку, подібне остаточне прийняття законопроєкту вже після першого читання має допускатись лише за умови наявності заздалегідь підготовленого Висновку юридичної експертизи, який і засвідчуватиме відсутність зауважень до відповідного законопроєкту.

Крім того, звертається увага і на доцільність забезпечення обговорення законопроєктів за повною процедурою в першому читанні, оскільки на практиці нерідко обговорення законопроєктів взагалі не відбувається, не дотримуючись при цьому навіть скороченої процедури [19, с.12, 37; 41, с.9]. Хоча, як на нас, має йтися не про відмову від існуючої можливості розгляду за скороченою процедурою порівняно невеликих законопроєктів, які включають не більше 100 статей/пунктів (що дійсно пришвидшує та спрощує роботу парламенту), а про недопущення зловживання нею. Для цього, наприклад, може бути збільшена кількість голосів, необхідна для прийняття рішення про розгляд законопроєкту за скороченою процедурою, вимагатись відсутність заперечень з боку ініціатора законопроєкту чи головного комітету тощо.

Право Верховної Ради України приймати рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від регламентних процедур дозволяє скоротити наполовину розгляд законопроєкту (який включає не більше 100 статей, пунктів) у першому та другому читаннях. Водночас процедура (зокрема відсутність обговорення) та підстави прийняття парламентом рішень ad hoc залишаються непрозорими та недостатньо урегульованими, що не виключає зловживання даним механізмом із боку парламентської більшості для поспішного ухвалення суперечливих та/або неякісних законів. Усунення таких недоліків має передбачати не тільки чіткіше й ширше унормування особливостей, умов і порядку прийняття парламентом рішень ad hoc, але й, як пропонується в експертній літературі [9, с.90], встановлення додаткових винятків, які би запобігали застосуванню процедури ad hoc відносно найбільш резонансних і суперечливих законопроєктів.

У той же час важливою складовою законотворчості має стати належний розгляд законопроєктів саме за процедурою трьох читань, як це передбачено чинним Регламентом Верховної Ради України. Адже, як відомо, парламент протягом останніх скликань взагалі фактично не використовує таку стадію законодавчого процесу як розгляд законопроєкту у третьому читанні, іноді підміняючи її етапом техніко-юридичного доопрацювання [9, с.99, 119]. Хоча більшість законопроєктів, які розглядає парламент, мають численні недоліки, неточності та суперечності, а тому прийняття законопроєкту у другому читанні мало би бути скоріше винятком. Натомість базовою (не тільки де-юре, а і де-факто) має залишатись процедура розгляду законопроєкту у трьох читаннях, зокрема забезпечуючи під час третього читання остаточне доопрацювання законопроєкту, усунення помилок і суперечностей без зміни його змісту.

Підготовка підзаконних актів на виконання законопроєкту

Корисним для забезпечення ефективного застосування законодавства може бути й перехід до практики підготовки урядом підзаконних актів на виконання закону ще до його ухвалення. Сьогодні згідно ч.2 ст.127 Регламенту Верховної Ради України це є факультативною особливістю розгляду законопроєкту у третьому читанні, в рамках якого разом із законопроєктом може подаватись одержаний від уряду план організаційних, кадрових, матеріально-фінансових, інформаційних заходів і проєкти урядових актів, необхідні для введення відповідного закону в дію. В результаті, як відомо, протягом останніх скликань такі документи фактично не розроблялись.

У зв'язку із цим висловлюються пропозиції, що підготовлювані підзаконні акти "повинні бути узгоджені з відповідними комітетами" та мають все ж таки розглядатись у парламенті за процедурою третього читання [19, с.30]. Адже наявність на етапі прийняття закону повноцінного плану його імплементації та розроблених підзаконних актів дозволяє зробити закон і підзаконні акти більш гармонізованими та якісно виписаними [46, с.4]. Погоджуючись з важливістю викладеного для забезпечення належної імплементації законопроєкту, наголосимо на необхідності дотримання меж функцій парламенту та його комітетів, розгляд і схвалення якими плану заходів і проєктів підзаконних актів до законопроєкту не мають обмежувати правозастосування та підзаконне регулювання уряду. У той же час, враховуючи нинішню певну відумерлість процедури третього читання, більш реалістичним вбачається запропоноване у проєкті Плану відновлення України [10, с.88] визначення ще у супровідних документах до законопроєкту необхідних для реалізації майбутнього закону підзаконних актів, а також організаційних, технічних та інших заходів.

Прийняття законів та оцінка ефективності їх застосування

Етап прийняття закону також пов'язаний з низкою можливих зловживань і порушень регламентних процедур. Наприклад, це неособисте голосування народних депутатів України, проблема якого значною мірою була знята лише після його криміналізації наприкінці 2019 року, практика повторного голосування за законопроєкт, який не отримав необхідної кількості голосів, тощо.

Постанова про скасування рішення про прийняття закону

Досить неоднозначною є практика внесення народними депутатами України проєкту постанови про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття в другому читанні та в цілому відповідного законопроєкту. Оскільки необхідність розгляду проєкту такої постанови фактично на певний час блокує підписання прийнятого закону Головою Верховної Ради України та далі Президентом України, зазначена практика нерідко застосовується саме для затягування законодавчого процесу. При цьому, для обґрунтування потреби скасування результатів голосування зазвичай використовуються будьякі реальні чи ймовірні відхилення від вимог Регламенту Верховної Ради України під час прийняття законопроєкту. Як приклад тут можна вказати проєкт Постанови Верховної Ради України від 11.04.2023 р. реєстр. № 8312-П про скасування прийняття законопроєкту через несвоєчасне надання народним депутатам України законопроєкту, підготовленого до другого читання.

Вважаємо, що з метою запобігання зловживанню можливістю скасувати рішення Верховної Ради України правом ініціювати розгляд цього питання мають наділятись не усі народні депутати України, а лише їх певна кількість, що представляє конкретну депутатську фракцію/групу. Схожі спроби обмежити "постановочний спам" були безуспішно прийняті законопроєктами від 21.07.2021 р. реєстр. № 5813 [47] і від 22.07.2021 р. реєстр. № 5813-1 [48], які теж надавали право вносити постанову про скасування тільки визначеній кількості народних депутатів України. Також може йтися й про певне скорочення термінів парламентського розгляду постанов про "скасування результатів голосування" Верховної Ради України та/або врегулювання переліку підстав скасування рішення парламенту (тобто відповідних істотних порушень Регламенту Верховної Ради України).

Мінімальна кількість голосів для прийняття закону

Заслуговує на увагу й пропозиція щодо переходу до ухвалення парламентом звичайних/ординарних законів не абсолютною більшістю народних депутатів України від їх конституційного складу, а простою більшістю присутніх парламентарів за умови дотримання кворуму [6, с.111; 8; 10, с.71; 19, с.37; 41, с.10, 29; 49, с.13]. Серед іншого це обґрунтовується низьким рівнем відвідуваності народними депутатами України пленарних засідань, тривалістю досягнення консенсусу більшістю парламентарів для ухвалення "звичайного" законодавства. Як відомо, практика прийняття звичайних законів простою більшістю голосів присутніх депутатів за наявності кворуму застосовується у низці зарубіжних країн (Австрія, Велика Британія, Португалія та ін.), а в Україні до прийняття чинної Конституції України теж існували вимоги щодо кворуму у парламенті. Схожі пропозиції раніше вже висловлювались і у науковій літературі [50, с.341], зокрема в контексті спрощення існуючих жорстких умов прийняття законів.

Певною мірою вищевикладене дійсно може пришвидшити та спростити законодавчий процес в Україні. Більш того, навіть стимулювати активнішу участь народних депутатів України у пленарних засіданнях задля підтримки ними одних або перешкоджання прийняттю інших законопроєктів. З іншого боку, перехід до прийняття звичайних законів більшістю народних депутатів України, присутніх на пленарному засіданні, може поставити під сумнів легітимність таких законів, адже об'єктивно вони будуть ухвалені меншістю парламентарів від імені усієї Верховної Ради України (наприклад, третиною від її конституційного складу, якщо кворум становитиме дві третіх). Крім того, це політично загострить питання скорочення чисельності народних депутатів України (наприклад, відповідно до результатів всеукраїнського референдуму 2000 року), оскільки активна участь більшої частини парламентарів у пленарних засіданнях фактично не буде критично необхідною для законодавчого процесу. Ситуативне ухвалення законів присутніми народними депутатами України може додатково сприяти ще більшій дезорганізації та номінальності парламентської більшості. Дискусійною в нинішніх умовах є й можливість чіткої однозначної диференціації законів на звичайні та "важливі", які би, як і раніше, мали ухвалюватись більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

З огляду на це перехід до прийняття законів більшістю народних депутатів України, присутніх на пленарному засіданні за наявності кворуму, залишається досить дискусійним і суперечливим. Більш дієвими заходами стимулювання активної законодавчої діяльності парламентарів вбачаються не нарахування заробітної плати народному депутату України через його неучасть у голосуваннях на пленарних засіданнях (Закон України від 16.10.2019 р. № 196-IX [51]) та криміналізація неособистого голосування (Закон України від 19.12.2019 р. № 404-IX [52]). У цьому контексті також досить перспективним може бути потенційне позбавлення народного депутата України мандата за безпідставні прогули пленарних засідань Верховної Ради України. Хоча така новація все ще потребує більшого обґрунтування, зокрема в контексті оцінки та усунення ризиків зловживання даною підставою дострокового припинення повноважень народного депутата України.

Зловживання правом вето

У контексті законотворчої діяльності Верховної Ради України не можна не відмітити проблему зловживання Президентом України своїм правом вето. Зокрема йдеться про невиконання главою держави вимог ч.2, 3 ст.94 Конституції України щодо підписання ним закону, який протягом встановленого строку не був ним повернений для повторного розгляду до Верховної Ради України. Зазначені конституційні норми залишають неврегульованими випадки, коли Президент України і не повертає закон, і утримується від його підписання та офіційного оприлюднення. Внаслідок цього законодавчий процес залишається фактично заблокованим, адже парламент не має змоги приступити до повторного розгляду такого закону, а він у свою чергу не може набути чинності до його підписання та офіційного оприлюднення. Наприклад, як повідомляється [53], станом на 10 квітня 2023 року є вже 25 таких непідписаних і неповернених законопроєктів, окремі з яких роками залишаються заблокованими.

Дана проблема, в основі якої очевидне нехтування Конституцією України гарантом її додержання, створює істотну загрозу законотворчій діяльності Верховної Ради України, адже будьякий прийнятий закон без жодного публічного обґрунтування та наслідків наразі фактично може бути заблокований Президентом України. Оскільки йдеться саме про прогалину та недосконалість норм Конституції України, вирішення окресленої проблеми можливе шляхом підвищення рівня правової та політичної культури глави держави або ж тільки через внесення відповідних змін до Конституції України. Такі зміни, врівноважуючи систему стримування і противаг, мають дозволяти офіційно оприлюднювати за підписом Голови Верховної Ради України закон, який Президент України не повернув, але й залишив без підписання.



Оцінка ефективності застосування законодавства

Втілення концепції законодавчого процесу "від початку до кінця" неможливе без запровадження системи оцінки ефективності застосування законодавства, що забезпечуватиме взаємозв'язок між прийняттям закону та його можливим переглядом. Як наголошує І.Л. Литвиненко, оцінка ефективності застосування закону логічно завершує цикл законотворчої діяльності та створює передумови для подальшого вивчення правових потреб суспільства та відповідно підготовки нових законів [3, с.254]. У різних країнах такий постзаконодавчий контроль здійснюється урядом, органами парламенту, окремими державними чи громадськими інституціями. Як слушно наголошено у Концептуальній записці щодо удосконалення законодавчого процесу в Україні [9, с.102; 54, с.9], Верховна Рада України має відігравати головну роль в оцінюванні відповідності її очікуванням результатів тривалого застосування законів, що потребує належного нормативного, організаційного та методологічного забезпечення парламенту.

Сьогодні ж згідно ч.1 ст.24 Закону України від 04.04.1995 р. № 116/95-ВР [55] комітети Верховної Ради України здійснюють аналіз практики застосування законів України, аналіз відповідності їм підзаконних актів і своєчасності їх прийняття. Разом із тим, такий правовий моніторинг має здебільшого епізодичний характер й пов'язаний більше з наданням точкових рекомендацій відповідним органам публічної влади, аніж із комплексною оцінкою дієвості певного закону та напрацюванням на її підставі концепції майбутніх законодавчих змін. Здійснення за зверненням профільного комітету досліджень ефективності реалізації прийнятого законодавчого акту також прямо покладається на Дослідницьку службу Верховної Ради України (пп.5 п.10 Положення від 11.08.2022 р. [56]). Проте наразі крім нормативного закріплення даного повноваження Дослідницької служби підстави, методика, порядок і наслідки аналізу виконання ухвалених законів предметно не врегульовані. На нашу думку, здійснення оцінки ефективності застосування законодавства доцільно в цілому покласти на профільний комітет (або в окремих випадках на тимчасову спеціальну комісію), діяльність якого має забезпечуватись (організаційно, аналітично та іншим чином) фаховими підрозділами Апарату Верховної Ради України та її Дослідницької служби. Саме їх працівники (а не парламентарі) насамперед повинні мати необхідну кваліфікацію, досвід і навички, володіти обраною методикою оцінки ефективності законодавства.

Так чи інакше, оцінка парламентом ефективності застосування законодавства, завершуючи законодавчий цикл, дозволить йому встановити наслідки прийнятого законодавчого акту відповідно до даних, зібраних від максимально широкого кола заінтересованих сторін. На цій основі крім надання рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків у правозастосуванні парламент має визначити потребу оновлення чи перегляду законодавчого акту, зумовлюючи тим самим новий законодавчий процес. Як відзначається з даного приводу в експертній літературі, висновок оцінки реалізації закону має покладатись в основу будь-якої законодавчої ініціативи, яка у свою чергу повинна супроводжуватись планом майбутньої оцінки ефективності [19, с.37]. Разом із тим, слід зважати на істотну ускладненість належної оцінки ефективності застосування закону (яка інформативна тільки через 3-5 років після набуття ним чинності) в умовах властивої національному законодавству нестабільності та постійної змінюваності.



Висновки

Сьогодні законотворча діяльність Верховної Ради України значною мірою ускладнена прогалинами та неефективністю існуючих процедур законодавчого процесу, допускаючи нехтування та зловживання ними. Основними проблемами у сфері законотворення є: безсистемність законотворчого процесу, відсутність його цілісної концепції; формалізм і неефективність планування законопроєктної роботи Верховної Ради України; законодавчий і поправковий спам; формалізм при підготовці супровідних документів до законопроєкту; нераціональна організація роботи парламентської сесії та формування її порядку денного; низька роль комітетів у законодавчому процесі; слабке експертне забезпечення законотворчості, відсутність сталої практики громадського обговорення законопроєктів; нехтування повноцінною процедурою розгляду законопроєктів у трьох читаннях; зловживання Президентом України правом вето; відсутність системи оцінки ефективності застосування законодавства.

2. Ключовими векторами підвищення ефективності законотворчої діяльності Верховної Ради України та якості прийнятих нею законів має бути насамперед впровадження цілісної концепції законодавчого процесу "від початку до кінця", покращення координації між суб'єктами законодавчого процесу, підвищення в ньому ролі уряду, перехід до колективного здійснення народними депутатами України права законодавчої ініціативи, посилення експертного забезпечення та реальне впровадження громадського обговорення законопроєктів, забезпечення дотримання регламентних законотворчих процедур, запровадження оцінки ефективності ухвалених законів тощо.



Список використаних джерел

1. Баскакова Ю. В. Організаційно-правові аспекти діяльності комітетів Верховної Ради України. Політологічний вісник. 2015. Вип. 79. С. 344-356.

2. Бригінець О. O., Галус О. О., Рижук І. В. Вирішення проблем правового регулювання окремих стадій законодавчого процесу в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2021. Т. 4. № 96. С. 35-45. https://doi.org/10.33766/2524-0323.96.35-45

3. Литвиненко І. Л. До питання вдосконалення законотворчого процесу в Україні. Університетські наукові записки. 2016. № 3 (59). С. 246-256.

4. Якименко О. А., Кризина Н. П. Законотворча роль Верховної Ради України в механізмі державної влади. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2022. № 6. https://doi.org/10.32702/2307-2156.2022.6.3

5. Погорєлова З. О. Проблеми удосконалення законотворчої діяльності. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2021. Вип. 68. С. 25-29. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.68.4

6. Щебетун І. С., Рожко Г. І. Законотворчий процес в Україні: шляхи вдосконалення. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2019. Вип. 37. С. 102-116.

7. Рекомендації щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності парламенту. http://www.golos.com.ua/article/365466

8. Про заходи з реалізації рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 17.03.2016 № 1035VIM. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 14. Ст. 149.

9. Концептуальна записка щодо удосконалення законодавчого процесу в Україні. https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/PRP Concept note legislative process UKR.pdf

10. Проект Плану відновлення України. Матеріали робочої групи "Державне управління" (липень 2022). https://www.kmu.gov.Ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/ua/governance.pdf

11. "Принципи Торонто": ключові пріоритети проведення реформ в Україні на 2019-2023 роки. https://rpr.org.ua/wp-content/uploads/2019/07/TORONTO-PRINCIPLES-ua.pdf

12. Про внесення зміни до Регламенту Верховної Ради України щодо планування та системності законотворчої діяльності Верховної Ради України: Закон України від 03.10.2019 № 162-IX. Офіційний вісник України. 2019. № 84. Ст. 2844.

13. Пропозиції щодо основних підходів до планування та моніторингу законотворчої діяльності у Верховній Раді України. https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/Proposals on planning and monitoringlawmaking UKR.pdf

14. Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення процесу планування законопроектної роботи Верховної Ради України: проект Закону України від 01.03.2021 № 5178. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=71274&pf35401=543653

15. Про правотворчу діяльність: проект Закону України від 25.06.2021 № 5707. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511 =72355&pf35401=550179

16. Погорєлова З. О. Народний депутат як суб'єкт права законодавчої ініціативи: Матеріали 73-ї підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету (м. Ужгород, 28 лютого 2019 р.) / за заг. ред. С. Б. Булеци, Я. В. Лазура. Ужгород: Ужгородський національний університет, 2019. С. 73-76.

17. Мудра О. М. Конституційний статус суб'єктів права законодавчої ініціативи: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02. Київ, 2003. 193 с.

18. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

19. Концепція законодавчого процесу "від початку до кінця" (Policy Paper). https://parlament.org.ua/wp-content/uploads/2017/10/Policy-Paper End-to-end.pdf

20. Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо листа підтримки законопроектів): проект Закону України від 22.06.2017 № 6640. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511 =62122&pf35401=427451

21. Нестерович В. Ф. Конституційно-правове регулювання громадських обговорень у деяких за рубіжних країнах. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2017. Вип. 4. С. 19-30.

22. Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо удосконалення законодавчої процедури: проект Закону України від 28.03.2023 № 9153. https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1710191

23. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10.02.2010 № 1861-VI. Офіційний вісник України. 2010. № 12. Ст. 565.

24. Парламентські офіси нормопроектування: інформаційна довідка, вересень 2022 № 26. https://pdf.usaid.gov/pdf docs/PA00ZKX6.pdf

25. Шипіка А. В. Організаційно-правові аспекти діяльності комітетів Верховної Ради України. Європейські перспективи. 2016. Вип. 2. С. 21-28.

26. Зозуля О. І. Розробка та попередній розгляд законопроектів у комітетах Верховної Ради України. Форум права. 2018. № 1. С. 57-65. http://doi.org/10.5281/zenodo.1238940

27. Зозуля О. І. Конституційно-правовий статус комітетів Верховної Ради України: дис.... докт. юрид. наук: 12.00.02. Ужгород, 2019. 508 с.

28. Доповідь та Дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, підготовлена Місією Європейського парламенту з оцінки потреб (вересень 2015 - лютий 2016 рр.). http://www.europarl.europa.eu/resources/library/media/20160301RES16508/20160301RES16508.pdf

29. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо графіка проведення пленарних засідань Верховної Ради України: Закон України від 15.09.2020 № 893-IX. Офіційний вісник України. 2020. № 80. Ст. 2584.

30. Про порядок денний дев'ятої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання: Постанова Верховної Ради України від 07.02.2023 № 2911-IX. Офіційний вісник України. 2023. № 22. Ст. 1177.

31. Зозуля О. І. Конституційно-правовий статус парламентських комітетів в Україні. Харків: Майдан, 2019. 620 с.

32. Перерва Ю. М. Деякі питання експертизи законопроектів в Україні. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2008. Вип. 42. С. 166-171.

33. Погребняк Н. С. Експертиза у сфері законотворчості: на прикладі діяльності Апарату Верховної Ради України (теоретичний аспект). Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2016. Вип. 31. С. 39-51.

34. Пропозиції щодо вдосконалення експертизи законопроєктів (бюджетна, інклюзивна, гендерна, антикорупційна експертизи законопроєктів, експертиза законопроєктів на відповідність положенням законодавства ЄС). https://www.undp.Org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/PRP On expertise UKR.pdf

35. Богачова О. В. Теоретико-правові засади та практика законотворення: автореф. дис.... докт. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2013. 39 с.

36. Мінкова О. Г. Застосування експертизи на різних стадіях правотворчості. Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 3. С. 28-33.

37. Погорєлова З. О. Процедура розгляду законопроектів у Верховній Раді України: проблеми теорії та практики. Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія: Право. 2015. Вип. 35. Ч. 1. Т. 1. С. 45-48.

38. Статистика щодо обговорення законопроектів. https://itd.rada.gov.ua/services/pubd/?aname=statistics

39. Про деякі заходи щодо забезпечення відкритості процесу роботи Верховної Ради України, її органів, народних депутатів України та Апарату Верховної Ради України: Розпорядження Голови Верховної Ради України від 05.02.2016 № 47. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/16-рг

40. Дорогих С. О. Залучення громадян до законотворчого процесу: деякі підсумки. Інформація і право. 2020. № 1 (32). С. 106-109. https://doi.org/10.37750/2616-6798.2020.1(32).200387

41. Концепція змін до законодавчих актів України щодо підвищення ефективності функціонування Верховної Ради України ("Біла Книга" українського парламентаризму). https://parlament.org.ua/upload/docs/White Book ed.pdf

42. Неселевська А. А. Нормативно-правове регулювання реєстрації та розгляду альтернативних законопроектів Верховною Радою України. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2017. № 2. С. 50-55.

43. Про внесення зміни до статті 116 Регламенту Верховної Ради України щодо вимог до пропозицій і поправок до законопроекту, який готується до другого читання: Закон України від 03.10.2019 № 163-IX. Офіційний вісник України. 2019. № 84. Ст. 2845.

44. Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням правами народних депутатів України у ході законодавчої процедури: Закон України від 16.04.2020 № 561IX. Офіційний вісник України. 2020. № 35. Ст. 1159.

45. Рішення Конституційного Суду України від 28.02.2018 № 2-р/2018. Офіційний вісник України. 2018. № 37. Ст. 1315.

46. Парламентські процедури: між приписами і практикою. Парламент, 2021-2022. Вип. 2. https://parlament.org.ua/wp-content/uploads/2023/01/CHasopis-2 Final.pdf.

47. Про внесення змін до статті 48 Регламенту Верховної Ради України щодо реєстрації постанов про скасування рішень Верховної Ради: проект Закону України від 21.07.2021 № 5813. https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/847058

48. Про внесення змін до статті 48 Регламенту Верховної Ради України щодо реєстрації постанов про скасування рішень Верховної Ради України: проект Закону України від 22.07.2021 № 5813-1. https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/850197

49. Концепція парламентської реформи "Україна після перемоги". Бачення України 2030. https://pravo.org.ua/wp-content/uploads/2023/03/Kontseptsiya reformy parlamentaryzmu-1.pdf

50. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. Чернівці: Рута, 1998. 483 с.

51. Про внесення змін до Закону України "Про статус народного депутата України" та до Регламенту Верховної Ради України щодо припинення відшкодування народному депутату України витрат, пов'язаних з виконанням депутатських повноважень, у разі пропуску без поважних причин пленарних засідань Верховної Ради України або засідань комітетів Верховної Ради України: Закон України від 16.10.2019 № 196-IX. Офіційний вісник України. 2019. № 86. Ст. 2890.

52. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України на пленарних засіданнях Верховної Ради України: Закон України від 19.12.2019 № 404-IX. Офіційний вісник України. 2020. № 6. Ст. 263.

53. "Законодавче чистилище": що робити із законопроєктами, які не підписує президент? https://parlament.org.ua/2023/04/20/zakonodavche-chistilishhe-shho-robiti-iz-zakonoprovektami-vaki-ne-pidpisuye-prezident

54. Методологічні підходи та рекомендації для Верховної Ради України щодо здійснення оцінки ефективності застосування законодавства. https://www.undp.Org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/Methodology PLS Ukraine UKR.pdf

55. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04.04.1995 № 116/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 19. Ст. 134.

56. Про Дослідницьку службу Верховної Ради України: Розпорядження Голови Верховної Ради України від 11.08.2022 № 438. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/438/22-рг

References

1. Baskakova, YU. V. (2015). Orhanizatsiyno-pravovi aspekty diyalnosti komitetiv Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [Organizational and legal aspects of the activities of the committees of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Politolohichnyy visnyk, (79), 344-356 (in Ukr.).

2. Bryhinets, O. O., Halus, O. O., & Ryzhuk, I. V. (2021). Vyrishennya problem pravovoho rehulyuvannya okremykh stadiy zakonodavchoho protsesu v Ukrayini z urakhuvannyam zarubizhnoho dosvidu [Solving problems of legal regulation of individual stages of the legislative process in Ukraine, taking into account foreign experience]. Visnyk Luhanskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav imeni E.O. Didorenka, 4(96), 35-45. https://doi.org/10.33766/2524-0323.96.35-45 (in Ukr.).

3. Lytvynenko, I. L. (2016). Do pytannya vdoskonalennya zakonotvorchoho protsesu v Ukrayini [To the issue of improving the law-making process in Ukraine]. Universytetski naukovi zapysky, 3(59), 246-256 (in Ukr.).

4. Yakymenko, O. A., & Kryzyna, N. P. (2022). Zakonotvorcha rol Verkhovnoyi Rady Ukrayiny v mekhanizmi derzhavnoyi vlady [The legislative role of the Verkhovna Rada of Ukraine in the mechanism of state power]. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok, (6). https://doi.org/10.32702/23072156.2022.6.3 (in Ukr.).

5. Pohoryelova, Z. O. (2021). Problemy udoskonalennya zakonotvorchoyi diyalnosti [Problems of improving law-making activity]. Naukovyy visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriya: Pravo, (68), 25-29. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.68.4 (in Ukr.).

6. Shchebetun, I. S., & Rozhko, H. I. (2019). Zakonotvorchyy protses v Ukrayini: shlyakhy vdoskonalennya [Law-making process in Ukraine: ways of improvement]. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovryaduvannya, (37), 102-116 (in Ukr.).

7. Rekomendatsiyi shchodo vnutrishnoyi reformy ta pidvyshchennya instytutsiynoyi spromozhnosti parlamen-tu [Recommendations on internal reform and increasing the institutional capacity of the parliament]. http://www.golos.com.ua/article/365466 (in Ukr.).

8. Pro zakhody z realizatsiyi rekomendatsiy shchodo vnutrishnoyi reformy ta pidvyshchennya instytutsiynoyi spromozhnosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [On measures to implement recommendations on internal reform and increasing the institutional capacity of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Postanova Verkhovnoyi Rady Ukrayiny (17.03.2016 No. 1035-8). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, (14), 149 (in Ukr.).

9. Kontseptualna zapyska shchodo udoskonalennya zakonodavchoho protsesu v Ukrayini [Concept note on improving the legislative process in Ukraine]. https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/PRP Concept note legislative process UKR.pdf (in Ukr.).

10. Proekt Planu vidnovlennya Ukrayiny. Materialy robochoyi hrupy "Derzhavne upravlinnya" (lypen 2022) [Project of the Recovery Plan of Ukraine. Materials of the working group "State Administration" (July 2022)]. https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/ua/governance.pdf (in Ukr.).

11. "Pryntsypy Toronto": klyuchovi priorytety provedennya reform v Ukrayini na 2019-2023 roky ["Toronto Principles": key priorities for reforms in Ukraine for 2019-2023]. https://rpr.org.ua/wpcontent/uploads/2019/07/TORONTO-PRINCIPLES-ua.pdf (in Ukr.).

12. Pro vnesennya zminy do Rehlamentu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny shchodo planuvannya ta systemnosti zakonotvorchoyi diyalnosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [On amending the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine regarding planning and systematic law-making activities of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Zakon Ukrayiny (03.10.2019 No. 162-9). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (84), 2844 (in Ukr.).

13. Propozytsiyi shchodo osnovnykh pidkhodiv do planuvannya ta monitorynhu zakonotvorchoyi diyalnosti u Verkhovniy Radi Ukrayiny [Proposals regarding the main approaches to planning and monitoring of lawmaking activities in the Verkhovna Rada of Ukraine]. https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/Proposals on planning and monitoring lawmaking UKR.pdf (in Ukr.).

14. Pro vnesennya zmin do deyakykh zakoniv Ukrayiny shchodo udoskonalennya protsesu planuvannya zakonoproektnoyi roboty Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [On amendments to some laws of Ukraine regarding the improvement of the process of planning the legislative work of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Proekt Zakonu Ukrayiny (01.03.2021 No. 5178). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=71274&pf35401=543653 (in Ukr.).

15. Pro pravotvorchu diyalnist [About law-making activity]. Proekt Zakonu Ukrayiny (25.06.2021 No. 5707). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511 =72355&pf35401=550179 (in Ukr.).

16. Pohoryelova, Z. O. (2019). Narodnyy deputat yak subyekt prava zakonodavchoyi initsiatyvy [People's deputy as a subject of the right of legislative initiative]. In: Buletsa, S. B., & Lazur, YA. V. (Reds.). Materialy 73-yi pidsumkovoyi naukovoyi konferentsiyi profesorsko-vykladatskoho skladu yurydychnoho fakultetu (m. Uzhhorod, 28 lyutoho 2019 r.). Uzhhorod: Uzhhorodskyy natsionalnyy universytet (s. 7376) (in Ukr.).

17. Mudra, O. M. (2003). Konstytutsiynyy status subyektiv prava zakonodavchoyi initsiatyvy [Constitutional status of legal subjects of legislative initiative]. Candidate's thesis (12.00.02). Kyiv (in Ukr.).

18. Konstytutsiya Ukrayiny [Constitution of Ukraine]. Zakon Ukrayiny (28.06.1996 No. 254k/96-vr. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, (30). 141 (in Ukr.).

19. Kontseptsiya zakonodavchoho protsesu "vid pochatku do kintsya" (Policy Paper) [Concept of legislative process "from beginning to end" (Policy Paper)]. https://parlament.org.ua/wpcontent/uploads/2017/10/Policy-Paper End-to-end.pdf (in Ukr.).

20. Pro vnesennya zmin do Rehlamentu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny (shchodo lysta pidtrymky zakonoproek-tiv) [On amendments to the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine (regarding the letter of support for draft laws)]. Proekt Zakonu Ukrayiny (22.06.2017 No. 6640). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511 =62122&pf35401=427451 (in Ukr.).

21. Nesterovych, V. F. (2017). Konstytutsiyno-pravove rehulyuvannya hromadskykh obhovoren u deyakykh zarubizhnykh krayinakh [Constitutional and legal regulation of public discussions in some foreign countries]. Visnyk Luhanskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav imeni E. O. Didorenka, (4), 1930 (in Ukr.).

22. Pro vnesennya zmin do Rehlamentu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny shchodo udoskonalennya za konodavchoyi protsedury [On making changes to the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine regarding the improvement of the legislative procedure]. Proekt Zakonu Ukrayiny (28.03.2023 No. 9153). https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1710191 (in Ukr.).

23. Pro Rehlament Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [About the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Zakon Ukrayiny (10.02.2010 No. 1861-6). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (12), 565 (in Ukr.).

24. Parlamentski ofisy normoproektuvannya [Parliamentary offices of normative design]. Informatsiyna dovidka, (veresen 2022 No. 26). https://pdf.usaid.gov/pdf docs/PA00ZKX6.pdf (in Ukr.).

25. Shypika, A. V. (2016). Orhanizatsiyno-pravovi aspekty diyalnosti komitetiv Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [Organizational and legal aspects of the activities of the committees of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Yevropeyski perspektyvy, (2), 21-28 (in Ukr.).

26. Zozulia, O. I. (2018). Rozrobka ta poperedniy rozhlyad zakonoproektiv u komitetakh Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [Drafting and preliminary consideration of draft laws in the committees of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Forum prava, (1). 57-65. http://doi.org/10.5281/zenodo.1238940 (in Ukr.).

27. Zozulia, O. I. (2019). Konstytutsiyno-pravovyy status komitetiv Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [Constitution al and legal status of committees of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Doctor's thesis (12.00.02). Uzhgorod (in Ukr.).

28. Dopovid ta Dorozhnya karta shchodo vnutrishn'oyi reformy ta pidvyshchennya instytutsiynoyi spromo-zhnosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, pidhotovlena Misiyeyu Yevropeyskoho parlamentu z otsinky potreb (veresen 2015 - lyutyy 2016 rr.) [Report and Roadmap on Internal Reform and Institutional Capacity Building of the Verkhovna Rada of Ukraine, prepared by the European Parliament's Needs Assessment Mission (September 2015 - February 2016)]. http://www.europarl.europa.eu/resources/librarv/media/20160301RES16508/20160301RES16508.pdf (in Ukr.).

29. Pro vnesennya zmin do deyakykh zakonodavchykh aktiv Ukrayiny shchodo hrafika provedennya plenarnykh zasidan Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [On making changes to some legislative acts of Ukraine regarding the schedule of plenary sessions of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Zakon Ukrayiny (15.09.2020 No. 893-9). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (80), 2584 (in Ukr.).

30. Pro poryadok dennyy devyatoyi sesiyi Verkhovnoyi Rady Ukrayiny devyatoho sklykannya [About the agenda of the ninth session of the Verkhovna Rada of Ukraine of the ninth convocation]. Postanova Verkhovnoyi Rady Ukrayiny (07.02.2023 No. 2911-9). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (22), 1177 (in Ukr.).

31. Zozulia, O. I. (2019). Konstytutsiyno-pravovyy status parlamentskykh komitetiv v Ukrayini [Constitutional and legal status of parliamentary committees in Ukraine]. Kharkiv: Maydan (in Ukr.).

32. Pererva, YU. M. (2008). Deyaki pytannya ekspertyzy zakonoproektiv v Ukrayini [Some issues of exami nation of draft laws in Ukraine]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav, (42), 166-171 (in Ukr.).

33. Pohrebnyak, N. S. (2016). Ekspertyza u sferi zakonotvorchosti: na prykladi diyalnosti Aparatu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny (teoretychnyy aspekt) [Expertise in the field of law-making: on the example of the activity of the Apparatus of the Verkhovna Rada of Ukraine (theoretical aspect)]. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovryaduvannya, (31), 39-51 (in Ukr.).

34. Propozytsiyi shchodo vdoskonalennya ekspertyzy zakonoproyektiv (byudzhetna, inklyuzyvna, henderna, antykoruptsiyna ekspertyzy zakonoproyektiv, ekspertyza zakonoproyektiv na vidpovidnist polozhennyam zakonodavstva YES) [Proposals for improving the examination of draft laws (budgetary, inclusive, gender, anti-corruption examination of draft laws, examination of draft laws for compliance with the provisions of EU legislation)]. https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/PRP On expertise UKR.pdf (in Ukr.).

35. Bohachova, O. V. (2013). Teoretyko-pravovi zasady ta praktyka zakonotvorennya [Theoretical and legal principles and practice of law-making]. Extended abstract of doctor's thesis (12.00.01). Kyiv (in Ukr.).

36. Minkova, O. H. (2015). Zastosuvannya ekspertyzy na riznykh stadiyakh pravotvorchosti [Application of expertise at different stages of law-making]. Porivnyalno-analitychne pravo, (3), 28-33 (in Ukr.).

37. Pohoryelova, Z. O. (2015). Protsedura rozhlyadu zakonoproektiv u Verkhovniy Radi Ukrayiny: problem teoriyi ta praktyky [The procedure for consideration of draft laws in the Verkhovna Rada of Ukraine: problems of theory and practice]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho Natsionalnoho universytetu. Seriya: Pravo, 35(1/1), 45-48 (in Ukr.).

38. Statystyka shchodo obhovorennya zakonoproektiv [Statistics on the discussion of draft laws]. https://itd.rada.gov.ua/services/pubd/?aname=statistics (in Ukr.).

39. Pro deyaki zakhody shchodo zabezpechennya vidkrytosti protsesu roboty Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, yiyi orhaniv, narodnykh deputativ Ukrayiny ta Aparatu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [About some measures to ensure the openness of the work process of the Verkhovna Rada of Ukraine, its bodies, People's Deputies of Ukraine and the Apparatus of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Rozporyadzhennya Holovy Verkhovnoyi Rady Ukrayiny (05.02.2016 No. 47). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/16-рг (in Ukr.).

40. Dorohykh, S. O. (2020). Zaluchennya hromadyan do zakonotvorchoho protsesu: deyaki pidsumky [In volvement of citizens in the law-making process: some conclusions]. Informatsiya i pravo, 1 (32), 106109. https://doi.org/10.37750/2616-6798.2020.1(32).200387 (in Ukr.).

41. Kontseptsiya zmin do zakonodavchykh aktiv Ukrayiny shchodo pidvyshchennya efektyvnosti funktsionuvannya Verkhovnoyi Rady Ukrayiny ("Bila Knyha" ukrayinskoho parlamentaryzmu) [The concept of changes to the legislative acts of Ukraine to increase the effectiveness of the functioning of the Verkhovna Rada of Ukraine ("White Book" of Ukrainian parliamentarism)]. https://parlament.org.ua/upload/docs/White Book ed.pdf (in Ukr.).

42. Neselevska, A. A. (2017). Normatyvno-pravove rehulyuvannya reyestratsiyi ta rozhlyadu alternatyvnykh zakonoproektiv Verkhovnoyu Radoyu Ukrayiny [Normative and legal regulation of registration and consideration of alternative draft laws by the Verkhovna Rada of Ukraine]. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, (2), 50-55 (in Ukr.).

43. Pro vnesennya zminy do statti 116 Rehlamentu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny shchodo vymoh do propozytsiy i popravok do zakonoproektu, yakyy hotuyetsya do druhoho chytannya [On amending Article 116 of the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine regarding requirements for proposals and amendments to the draft law, which is being prepared for the second reading]. Zakon Ukrayiny (03.10.2019 No. 163-9). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (84), 2845 (in Ukr.).

44. Pro vnesennya zmin do Rehlamentu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny shchodo protydiyi zlovzhyvannyam pravamy narodnykh deputativ Ukrayiny u khodi zakonodavchoyi protsedury [On making changes to the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine on countering the abuse of the rights of People's Deputies of Ukraine during the legislative procedure]. Zakon Ukrayiny (16.04.2020 No. 561 -9). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (35), 1159 (in Ukr.).

45. Rishennya Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny vid 28.02.2018 № 2-r/2018 [Decision of the Constitutional Court of Ukraine dated February 28, 2018 No. 2-р/2018]. Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (37), 1315 (in Ukr.).

46. Parlamentski protsedury: mizh prypysamy i praktykoyu [Parliamentary procedures: between prescriptions and practice]. Parlament, 2021-2022, (2). https://parlament.org.ua/wpcontent/uploads/2023/01/CHasopis-2 Final.pdf (in Ukr.).

47. Pro vnesennya zmin do statti 48 Rehlamentu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny shchodo reyestratsiyi postanov pro skasuvannya rishen Verkhovnoyi Rady [On amendments to Article 48 of the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine regarding the registration of resolutions on the annulment of decisions of the Verkhovna Rada]. Proekt Zakonu Ukrayiny (21.07.2021 No. 5813). https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/847058 (in Ukr.).

48. Pro vnesennya zmin do statti 48 Rehlamentu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny shchodo reyestratsiyi postanov pro skasuvannya rishen Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [On amendments to Article 48 of the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine regarding the registration of resolutions on the annulment of decisions of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Proekt Zakonu Ukrayiny (22.07.2021 No. 5813-1). https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/850197 (in Ukr.).

49. Kontseptsiya parlamentskoyi reformy "Ukrayina pislya peremohy". Bachennya Ukrayiny 2030 [Concept of parliamentary reform "Ukraine after victory". Vision of Ukraine 2030]. https://pravo.org.ua/wpcontent/uploads/2023/03/Kontseptsiya reformy parlamentaryzmu-1.pdf (in Ukr.).

50. Heorhitsa, A. Z. (1998). Suchasnyy parlamentaryzm: problemy teoriyi i praktyky [Modern parliamentary ism: problems of theory and practice]. Chernivtsi: Ruta (in Ukr.).

51. Pro vnesennya zmin do Zakonu Ukrayiny "Pro status narodnoho deputata Ukrayiny" ta do Rehlamentu Verkhovnoyi Rady Ukrayiny shchodo prypynennya vidshkoduvannya narodnomu deputatu Ukrayiny vytrat, povyazanykh z vykonannyam deputatskykh povnovazhen, u razi propusku bez povazhnykh prychyn plenarnykh zasidan Verkhovnoyi Rady Ukrayiny abo zasidan komitetiv Verkhovnoyi Rady Ukrayiny [On Amendments to the Law of Ukraine "On the Status of a People's Deputy of Ukraine" and to the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine regarding the termination of reimbursement to a People's Deputy of Ukraine for expenses related to the performance of parliamentary powers in the event of missing plenary sessions of the Verkhovna Rada of Ukraine or meetings of committees of the Verkhovna Rada without valid reasons Council of Ukraine]. Zakon Ukrayiny (16.10.2019 No. 196-9). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, (86), 2890 (in Ukr.).