Стимулюючий правовий режим господарювання у системі господарського права: поняття та співвідношення зі спеціальним режимом господарювання

Водночас стимулюючий правовий режим господарювання пропонується визнати як субінститут у межах інституту спеціального режиму господарювання. Адже цілком логічним виглядатиме внутрішнє структурування інституту спеціального режиму господарювання із виділенням функціонально узгоджених субінститутів.

Комплексним характером вирізнятиметься і субінститут стимулюючого правового режиму господарювання, регулюючий вплив якого на суспільні відносини можливий за умови узгодженого функціонування його елементів, які можуть бути представлені таким чином:

«правове ядро» субінституту, уособлене у господарсько-правових нормах, що визначають засади підприємництва, економічної конкуренції, зокрема таких її складових як державна допомога та захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту, господарській договір, публічні закупівлі, державно-приватне партнерство, інвестиційна, інноваційна та зовнішньоекономічна діяльність тощо;

правові норми суміжних галузей права та їхніх підгалузей, а також інститутів, які спрямовані на створення інституціональних умов для досягнення господарсько-правовими нормами мети правового регулювання відповідних суспільних відносин. Зокрема, О.Р. Зельдіна, у контексті спеціального режиму господарювання, відносила до суміжних з господарським правом норми митного, фінансового, екологічного, земельного, адміністративного права [2, с. 29].

Як видно, зміст «правового ядра» субінституту стимулюючого правового режиму господарювання складають норми низки підгалузей та інститутів господарського права, яким присвячені окремі ґрунтовні наукові дослідження та які характеризуються високим ступенем інтеграції до змісту та структури спеціального режиму господарювання.

Так, О.Р. Зельдіна виділяла спеціальний режим інвестиційної діяльності як підвид заохочувального режиму господарювання у межах спеціального режиму господарювання, який, за її визначенням, є «юридичною конструкцією залучення інвестицій в економіку депресивних регіонів України, яка застосовується законодавцем на територіях пріоритетного розвитку і передбачає заохочувальні заходи для суб'єктів господарювання, які виконують спеціальні вимоги законодавця, що забезпечує сполучення публічних і приватних інтересів» [2, с. 6]. На думку вченої, спеціальний режим інвестиційної діяльності включає не тільки заходи заохочення, але й визначає критерії, що надають можливість суб'єктам підприємництва здійснювати господарську діяльність. Попри те, що ст. 415 Господарського кодексу України, якою визначено особливості здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку, було скасовано внаслідок ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо засад державної регіональної політики та політики відновлення регіонів і територій» від 09.07.2022, результати наукових досліджень О.Р. Зельдіної щодо проблематики спеціального режиму інвестиційної діяльності дотепер залишаються затребуваними.

Водночас у наукових дослідженнях, присвячених кодифікації інвестиційного законодавства, можна прочитати, що спеціальні правові режими інвестиційної діяльності в окремих галузях економіки, в спеціальних (вільних) економічних зонах та територіях з пріоритетним розвитком відносяться та визнаються інститутами інвестиційного законодавства [39, с. 120]. Проте відсутнє акцентування уваги на кореляції цієї тези із вищенаведеним науковим підходом щодо кваліфікації спеціального режиму інвестиційної діяльності як складової частини спеціального режиму господарювання.

О.М. Вінник наголошує на можливості встановлення специфіки правового регулювання іноземних інвестицій законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Однак правовий режим іноземних інвестицій, що запроваджується у таких зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України «Про режим іноземного інвестування» [40, с. 94].

Як різновид спеціального режиму господарювання В.Е. Вакім пропонує розглядати спеціальний режим інноваційної діяльності, який, на її думку, є механізмом реалізації інноваційної політики держави за допомогою системи правових засобів, спрямованих на регулювання і стимулювання інноваційних відносин, творчої та підприємницької мотивації їх суб'єктів [41, с. 24]. М.Д. Василенко наголошує на співвідношенні спеціального режиму господарювання та спеціального режиму інноваційної діяльності як загального та спеціального [42, с. 116].

На доцільності визначення правового режиму зовнішньоекономічної діяльності як спеціального режиму господарювання акцентує увагу В.В. Чайковська [15, с. 152]. Додатково дослідниця надає загальний опис певних стимулюючих аспектів правового режиму зовнішньоекономічної діяльності, виділяючи заохочення у податковій сфері [15, с. 154].

Досліджуючи особливості правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних зі створенням, функціонуванням і ліквідацією вільних економічних зон, Л.В. Крупа обґрунтовує положення про доцільність виділення спеціальних режимів інвестиційної, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності у вільних економічних зонах. Зокрема, за запропонованим ученою підходом так визначені режими:

спеціальний режим інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах -- особливий порядок правового регулювання відносин щодо залучення цінностей, що мають ринкову вартість, у підприємницький обіг на території вільних економічних зон, який встановлюється відносно закріпленого законом кола суб'єктів та визначеної сфери їхньої діяльності і який відрізняється від загального режиму пільговою стимулюючою спрямованістю регулювання, виявляючись у всіх елементах механізму правового регулювання, зокрема через гарантії, пільги, форми державної підтримки, обмеження, заборони і додаткові підстави юридичної відповідальності;

спеціальний режим підприємницької діяльності у вільних економічних зонах -- особливий порядок правового регулювання здійснення підприємницької діяльності, її ліцензування і оподаткування, а також залучення та використання фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, який встановлюється стосовно суб'єктів таких вільних економічних зон і сфери їхньої діяльності, який відрізняється від загального режиму пільговою спрямованістю регулювання, проявляючись у всіх елементах його механізму через закріплення гарантій, пільг, форм державної підтримки, обмежень, заборон і підстав юридичної відповідальності;

спеціальний режим зовнішньоекономічної діяльності у вільних економічних зонах -- особливий порядок приватноправового і публічно-правового регулювання зовнішньоекономічних договірних зобов'язань, включно з валютними і митними правовідносинами, що виникли під час їх реалізації, який встановлюється стосовно суб'єктів вільних економічних зон або сфери їхньої діяльності і який відрізняється від загального режиму пільговою спрямованістю регулювання, виявляючись у всіх елементах його механізму через закріплення гарантій, пільг, форм державної підтримки, обмежень, заборон і додаткових підстав юридичної відповідальності [16, с. 8--11].

Важливо також зазначити, що задля досягнення мети спеціального правового режиму господарювання загалом і стимулюючого правового режиму господарювання зокрема деякі юридичні конструкції, розроблені у межах відповідних інститутів господарського права, набувають певних особливостей, які отримують закріплення в актах законодавства України. Наприклад, правове регулювання договірних відносин у сфері державно-приватного партнерства та концесії як однієї з форм такого партнерства виділяється низкою правових ознак, які загалом не притаманні господарським договорам.

Також до змісту концесійного договору інтегруються правові умови, які за своєю природою є віддзеркаленням засобів державного регуляторного впливу на господарську діяльність (наприклад, умова про надання державної підтримки), стимулювання внутрішнього споживання промислових товарів (умови використання вітчизняних матеріалів), реалізації соціально-трудової політики держави (умови найму та працевлаштування громадян України) (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про концесію» від 03.10.2019).

Відмінними від загального порядку правового регулювання господарських договірних відносин можна також визнати низку застережень, якими визначено обсяг гарантій прав концесіонера від можливих змін у законодавстві, створюючи певні регуляторні запобіжники. Зокрема до прав і обов'язків концесіонера, визначених концесійним договором, застосовується законодавство України, чинне на день укладення концесійного договору (крім законодавства, що зменшує розмір податків чи зборів або скасовує їх, спрощує регулювання господарської діяльності, послаблює процедури державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, пом'якшує відповідальність концесіонера або в інший спосіб покращує становище концесіонера, що має застосовуватися з дня набрання чинності таким законодавством). Водночас перелічені гарантії не поширюються на зміни законодавства щодо питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку та охорони довкілля, ліцензування, правил та умов надання суспільно значущих послуг на ринках у стані природних монополій (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про концесію»).

Міжгалузеві засади розвитку спеціального режиму господарювання, зокрема у частині стимулюючих елементів, найяскравіше описані у наукових розробках А.Г. Бобкової. Вона пропонує розглядати правовий режим екологічного підприємництва на перетині господарського та екологічного права, які можуть взаємодоповнювати регуляторний потенціал обох галузей права для досягнення таких цілей: вирішення екологічних та соціально-економічних проблем, що пов'язані із забезпеченням раціонального використання природних ресурсів та збереженням екологічно безпечного довкілля, зокрема із забезпеченням екологічно чистими продуктами харчування; по-друге, організація виробництва товарів, що будуть допущені до європейського ринку [43, с. 72--73]. На думку вченої, серед правових засобів, які доцільно використовувати під час введення зазначеного спеціального режиму, можна назвати встановлення обмежень у поєднанні з наданням різних засобів підтримки, зокрема щодо оподаткування, кредитування, субсидіювання, сертифікації, ціноутворення, інформування тощо, застосування яких буде сприяти залученню суб'єктами господарювання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів до здійснення екологічного підприємництва [43, с. 73].

Треба зазначити, що взаємоузгоджена дія правових норм, що складають зміст стимулюючого правового режиму господарювання, можлива за умови дотримання у процесі побудови певних юридичних конструкцій принципів права, які у наукових джерелах характеризуються як найзагальніші вимоги, що ставляться до суспільних відносин та їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості та свободи, визначають загальну спрямованість і найістотніші риси чинної правової системи [44, с. 197].

Систематику принципів права, виходячи з наявних підходів у правовій науці до їх класифікації, а також зважаючи на особливості спеціального режиму господарювання, які впливають на змістовно-структурні характеристики стимулюючого правового режиму господарювання, можна упорядкувати так: 1) міжнародні принципи права; 2) загальні принципи права; 3) міжгалузеві принципи права; 4) галузеві принципи права.

Без наміру надати вичерпну характеристику наведених принципів права, вбачаємо за доцільне стисло наголосити на деяких аспектах, а саме:

На вагомості впливу міжнародних принципів права, зокрема у частині дослідження пріоритетності міжнародно-правового (наддержавного) регулювання, що в межах ЄС набуває ознак принципу верховенства європейського права стосовно національного, на формування засад стимулюючого правового режиму господарювання вже частково було наголошено у межах цієї статті.

Зважаючи на те, що стимулюючий правовий режим господарювання передбачає також залучення іноземних інвестицій, відповідного важливого значення набувають принципи, що знайшли вияв у праві СОТ, як-то режим найбільшого сприяння та національний режим: зазначені принципи закріплено у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947).

До речі, з приводу коректності ідентифікації наведених засад правового регулювання міжнародних торговельних відносин як «принципу» чи «режиму», аргументованими вбачаються думки В.В. Поєдинок. Вона зазначає, що режим найбільшого сприяння та національний режим є певними стандартами ставлення до іноземних інвесторів, які не відповідають визначенням поняття правового режиму, оскільки не мають власного змістовного наповнення у вигляді характерної саме для них системи правових засобів. На думку вченої, можна вести мову лише про відповідність або невідповідність регуляторної практики держави режиму найбільшого сприяння чи національному режиму як стандартам. Сама ж регуляторна практика (тобто вжиття конкретних засобів регулювання) цими «режимами» не охоплюється [45, c. 290]. У підсумку В.В. Поєдинок наголошує, що «режим найбільшого сприяння» та «національний режим» є нічим іншим, як принципами правового регулювання, тобто керівними засадами, що визначають спрямованість правового регулювання відповідних суспільних (у нашому випадку -- інвестиційних) відносин. Саме принципами, як зауважує науковець, найбільше сприяння та національний режим іменуються в іншомовних джерелах (англ. most-favoured nation principle, national treatment principle, нім. Meistbegtinstigungsprinzip, Inlanderbehandlungs-grundsatz) [45, с. 290--291].

Попри те, що у ст. 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» допускається вживання термінів «режим найбільшого сприяння» та «національний режим», В.В. Поєдинок слушно підкреслює умовність такого вітчизняного терміновживання [45, с. 291]. Вона підкреслює, що обидва принципи найбільшого сприяння та національного режиму є комплементарними складовими єдиного принципу недискримінації. І протиставляти ці принципи, як зроблено у деяких наукових працях [46, с. 55], на думку дослідниці недоцільно, оскільки їх регуляторна спрямованість не перетинається -- перший слугує забезпеченню рівності іноземних та вітчизняних інвесторів, другий -- рівності іноземних інвесторів між собою незалежно від їх державної належності [47, с. 39].

Серед загальних принципів права, безперечно, фундаментальне значення має принцип верховенства права, однією з вимог якого є юридична визначеність, яка своєю чергою розкривається, зокрема, через принцип правомірних (легітимних) очікувань [48, с. 189], увагу якому у межах цієї статті було приділено через призму правотлумачення з боку юрисдикційних органів ЄС, зокрема щодо сфери надання державної допомоги.

Як наголошено у науковій літературі, міжгалузевими називаються принципи, що діють відразу в декількох галузях права. І зазвичай більшість науковців звертає увагу на перетинання деяких принципів у галузях господарського та цивільного права. Так, О.А. Беляневич зазначає: «Дія принципів цивільного права, які із урахуванням спеціалізації права можуть визначатися як міжгалузеві, в сфері господарських договірних відносин переломлюються крізь призму загальних засад господарського права, і насамперед це стосується принципу свободи договору» [49, с. 115]. Принцип свободи договору розглядається як міжгалузевий також у дисертаційному досліджені В.С. Мілаш. Зокрема, як зазначає вчена: «Міжгалузеві та галузеві принципи мають похідний характер відносно загальних принципів (наприклад, загальноправовий принцип свободи та рівності -- ґрунт міжгалузевого принципу свободи договору, та галузевого -- свободи підприємницької діяльності)» [50, с. 159].

Зважаючи на те, що у більшості випадків реалізація стимулюючого правового режиму господарювання опосередковується укладенням договору, принцип свободи договору напевно можна вважати одним із ключових для належної організації господарських відносин. Водночас з огляду на той факт, що у більшості випадків договір обтяжується публічним інтересом, особливо тоді, коли на договірних засадах надаються суб'єкту господарювання певні форми державної допомоги, здійснюються публічні закупівлі, забезпечується участь держави чи органів місцевого самоврядування у відносинах державно-приватного партнерства тощо, вважаємо за доцільне підтримати думку О.А. Беляневич про те, що інституційним принципом господарського права є принцип обмеження свободи договору у передбачених законом випадках [49, с. 115].

Додатково, для розвитку думки В.С. Мілаш, вважаємо за потрібне зазначити, що принцип свободи підприємницької діяльності можна визнати не стільки галузевим, скільки міжгалузевим. Це підкріплюється тим, що майже співзвучно, але з деякими акцентами, зазначений принцип відображено у загальних принципах господарювання -- «свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом» (ст. 6 Господарського кодексу України) та загальних засадах цивільного законодавства -- «4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом» (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Обрані законодавцем лексичні конструкції під час формулювання цього принципу свідчать про концептуальну відмінність у підходах, зумовлених використанням міжгалузевих принципів: «дозволено все, що не заборонено законом», а також «дозволено тільки те, що прямо дозволено законом, все інше заборонено» [44, с. 204]. Хоч останній більше притаманний правовому регулюванню відносин щодо реалізації органами державної влади та місцевого самоврядування, а також їх посадовими особами владних повноважень, однак акцент «у межах, визначених законом» у формулюванні принципу свободи підприємницької діяльності свідчить про притаманність галузевому господарсько-правовому регулюванню предметної спрямованості на спеціальних учасників суспільних відносин -- суб'єктів господарювання, діяльність яких позначається низкою особливостей, не притаманних суб'єктному колу цивільних правовідносин.

Безперечно, вирішальну роль у забезпеченні функціонування стимулюючого правового режиму господарювання відіграють принципи господарського права.

Як наголошує О.А. Беляневич із посиланням на підручник з господарського права за редакцією В.К. Мамутова, принципи господарського права розглядаються у контексті конституційних основ правопорядку в сфері господарювання та загальних принципів господарювання, закріплених в ст. 5 та 6 Господарського кодексу України [49, с. 113--114; 51, с. 27].

Зокрема, у ч. 2 ст. 5 Господарського кодексу України наводяться такі конституційні основи правового господарського порядку в Україні: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення винятково законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання винятково законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Своєю чергою загальні принципи господарювання представлені у ст. 6 Господарського кодексу України, до кола яких віднесено:

забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

захист національного товаровиробника;

заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.

Спираючись на аналіз згаданих вище статей Господарського кодексу України, В.С. Щербина пропонує виділити такі основні принципи господарського права:

оптимальне поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів;

економічна багатоманітність;

визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, недопущення протиправного позбавлення власності;

забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання;

право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом;

забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції;

соціальна спрямованість економіки [52, с. 88-89].

Доцільно наголосити, що названі нормативні та наукові підходи до визначення переліку та змісту принципів господарського права певною мірою виявляються у стимулюючому правовому режимі господарювання, що частково висвітлено під час аналізу міжгалузевих принципів права. Застосування таких принципів господарського права, як-то «вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України» та «захист національного товаровиробника» має бути релевантним принципам найбільшого сприяння та національного режиму, які отримали поширення у праві СОТ та які формують правову основу недискримінації у міжнародній торгівлі.



Висновки

Запропоновано визначення стимулюючого правового режиму господарювання як системи правових норм, спрямованих на регулювання господарських відносин із використанням комплексу правових засобів стимулюючого характеру, які переслідують мету створення передумов для реалізації державної економічної політики за її пріоритетними напрямами у спосіб, що забезпечить сталий розвиток держави та суспільства.

Спираючись на теоретичні розробки у межах науки господарського права, запропоновано визнати стимулюючий правовий режим господарювання як субінституту у межах інституту спеціального режиму господарювання.

Структура субінституту стимулюючого правового режиму господарювання може бути представлена таким чином:

«правове ядро» субінституту, яке уособлене у господарсько-правових нормах, що визначають засади підприємництва, економічної конкуренції, зокрема таких її складових як державної допомоги та захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту, господарського договору, публічних закупівель, державно-приватного партнерства, інвестиційної, інноваційної та зовнішньоекономічної діяльності тощо;

правові норми суміжних галузей права та їх підгалузей, а також інститутів, які спрямовані на створення інституціональних умов для досягнення господарсько-правовими нормами мети правового регулювання відповідних суспільних відносин.

Аргументовано, що предмет стимулюючого правового режиму господарювання як складової частини спеціального режиму господарювання позначається певною специфікою. Зазначається, що домінантні у господарсько-правовій літературі підходи до визначення сфери дії спеціального режиму господарювання як частини території держави, окремих галузей економіки чи видів господарської діяльності є неприйнятними для ідентифікації предмета стимулюючого правового режиму господарювання. Зокрема відстоється позиція про поширення сфери дії стимулюючого правового режиму господарювання саме на суб'єктів господарювання.

Аргументовано, що для досягнення мети спеціального правового режиму господарювання загалом і стимулюючого правового режиму господарювання зокрема, певні юридичні конструкції, розроблені у межах відповідних інститутів господарського права набувають особливостей, які отримують закріплення в актах законодавства України. Зокрема, у межах стимулюючого правового режиму господарювання до змісту господарського договору інтегруються правові умови, які за своїм змістом є віддзеркаленням засобів державного регулюючого впливу на господарську діяльність (наприклад, умови про державну підтримку) або ж визначають обсяг гарантій прав суб'єкта господарювання від можливих змін у законодавстві, створюючи певні регуляторні запобіжники.

Наголошено на тому, що взаємоузгоджена дія правових норм, що складають зміст стимулюючого правового режиму господарювання, можлива за умови дотримання в процесі побудови певних юридичних конструкцій принципів права.

Зважаючи на особливості спеціального режиму господарювання, що впливають на його змістовно-структурні характеристики, запропоновано систематику принципів права, які створюють основу для системного функціонування зазначеного режиму: 1) міжнародні принципи права; 2) загальні принципи права; 3) міжгалузеві принципи права; 4) галузеві принципи права.

Водночас акцентовано увагу на тому, що стимулюючий правовий режим господарювання перебуває під значним впливом міжнародно-правових норм, що дає можливість вказувати на притаманність цьому режиму пріоритетності міжнародно-правового регулювання над національним рівнем правового регулювання. У зв'язку з цим обґрунтовано положення про доцільність зміщення пріоритету з національного на міжнародне право, що створило б передумови для виключення дискреції центральних органів державної влади, насамперед Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, в ухваленні на основі суб'єктивної оцінки рішень щодо інтенсивності імплементації норм міжнародного права, вагомою частиною якого є право ЄС.

Додатково відзначено важливість усвідомлення того, що саме через призму загальновідомих правових принципів та підходів, які водночас отримали специфічне змістовне наповнення з боку юрисдикційних органів ЄС під впливом фундаментальних засада права ЄС, здійснюється оцінка можливих правових ризиків окремих заходів, упроваджуваних у межах стимулюючого правового режиму господарювання на національному рівні.

Перспективи подальших досліджень. Виконане дослідження може закласти підґрунтя для поглиблення наукових розробок, присвячених визначенню пріоритетних напрямів подальшого розвитку інституту спеціального режиму господарювання та стимулюючого правового режиму господарювання як його складової частини.



Список літератури

1. Устименко В.А., Зельдіна О.Р., Гостєва О.Ю., Гришко В.В. Території пріоритетного розвитку як інструмент вирішення соціально-економічних проблем Донецької та Луганської областей: монографія. За заг. ред. О.Р. Зельдіної. Київ: НАН України, ДУ «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України», 2021. 104 с.

2. Зельдіна О.Р. Теоретичні аспекти спеціального режиму господарювання: автореф. дис. ... д-ра. юрид. наук: 12.0.04. НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. Донецьк, 2007. 40 с.

3. Сєрєбряк С.В. До визначення правової природи поняття «спеціальний режим» у сфері господарювання. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2022. № 1 (43). С. 80--90.

4. Вакім В.Е. Спеціальні режими інноваційної діяльності: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Харків, 2020. 219 с.

5. Таран Л.В. Специальный правовой режим предпринимательской деятельности в свободных экономических зонах Украины (комплексное исследование). Харків: Видавець СПД ФО-П Вапнярчук Н.М., 2004. 256 с.

6. Матвєєва А.В. Спеціальний правовий режим господарювання: поняття і види. Право та інновації. 2018. № 4 (24). С. 39--44.

7. Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.04. Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. Харків, 2009. 458 с.

8. Сльота Ю.Г. Господарсько-правове регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Харків, 2014. 148 с.

9. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум, 2001. 656 с.

10. Ковальський В.С., Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. За ред. С.Л. Лисенкова. Київ: Юрінком Інтер, 2005. 448 с.

11. Петруненко Я.В. Створення спеціальних (вільних) економічних зон як засіб державного стимулювання економічного розвитку окремих територій. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2022. Вип. 73. Ч. 1. С. 141--146. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.73.23.

12. Вакарюк Л.В. Ознаки правового режиму у теорії права. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2018. № 50. С. 11--14.

13. Цілі сталого розвитку: Україна: національна доповідь. 2017. ООН. Україна. URL: https://ukraine.un.org/uk/49413-2017-nacionalna-dopovid-cili-stalogo-rozvitku-ukraina (дата звернення 02.08.2023).

14. Зельдіна О.Р. Теоретичні аспекти спеціального режиму господарювання: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.04. НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. Донецьк, 2007. 317 с.

15. Чайковська В.В. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності як спеціальний режим господарювання. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2014. Вип. 24. Том 2. С. 151--155.

16. Крупа Л.В. Спеціальний режим підприємницької діяльності у вільних економічних зонах України (комплексне дослідження). автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2000. 20 с.

17. Швидка Т.І., Халецька К.К. Шляхи вдосконалення законодавства про спеціальні режими в умовах воєнного стану. Часопис цивілістики. 2022. № 45. С. 88--93.

18. Господарське право: підручник. За ред. О.П. Подцерковного. 2-ге вид., доп. і перероб. Харків: Одіссей, 2011. 640 с.

19. Матвєєва А.В. Підрозділ 1.5 Проблеми правової регламентації спеціальних режимів господарювання. Правові основи здійснення господарської діяльності в інноваційному суспільстві: монографія. За ред. А.П. Гетьмана, С.В. Глібка, О.О. Дмитрик, Г.В. Анісімової. Харків: Право, 2018. 364 с.

20. Матвєєва А.В. Здійснення господарської діяльності в умовах дії спеціальних режимів господарювання. Розвиток підприємництва в Україні: безпека здійснення господарської діяльності: зб. наук. пр. за підсумками круглого столу (14 груд. 2018, м. Харків). Харків: Право, 2018. С. 142--146.

21. Єгорова О.О. Роль державної допомоги в рамках спеціальних правових режимів економічної діяльності в Україні. Стратегічні пріоритети: наук.-аналіт. зб. Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 2009. № 1. С. 189--196.

22. Державна допомога суб'єктам господарювання: посібник для суддів. 2021. 40 с. URL: https://amcu.gov.ua/storage/app/uploads/public/620/3c0/0c9/6203c00c947ec265372141.pdf (дата звернення: 20.07.2023).

23. Ліллемяе О.Е. Господарсько-правове забезпечення державної допомоги суб'єктам господарювання: дис. канд. юрид. наук: 12.00.04. НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. Київ, 2016. 201 с.

24. Quigley C., Anthony M. Collins. EC State Aid Law and Policy. Portland, OR: Hart Publishing, 2011. 408 p.

25. On the part of the scheme adapting the national tax system to the specific characteristics of the Autonomous Region of the Azores which concerns reductions in the rates of income and corporation tax: Commission Decision 2003/442/ EC of 11 December 2002. OJ. 2003. L 150. P. 52.

26. Пастушок Г.І. Комунітарне право Європейського Союзу: філософсько-правовий вимір: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12. Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України. Київ, 2013. 223 с.

27. Шемшученко Ю.С. Європейське право. Юридична енциклопедія: в 6 т. Київ: Українська енциклопедія, 1999. Т. 2: Д-Й. 744 с.

28. Європейська інтеграція України: політично-правові проблеми: монографія. За ред. В.П. Горбатенка. Київ: Юридична думка, 2005. 330 с.

29. Баклан О.В. Еволюція правосуб'єктності європейського союзу щодо сфери економіки та підприємництва держав-членів ЄС: спрямування та принципи. Правова інформатика. 2014. № 2 (42). С. 106-112.

30. Commission Analytical report on Ukraine's alignment with the EU acquis. URL: https://neighbourhood-enlargement. ec.europa.eu/commission-analytical-report-ukraines-alignment-eu-acquis_en (дата звернення: 20.07.2023).

31. Communication from the Commission on the application of the European Union State aid rules to compensation granted for the provision of services of general economic interest. 11.1.2012, 2012/C8/02. Офіційний вебсайт Eur-lex. Access to European Union Law. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX%3A52012 XC0111%2802%29 (дата звернення: 20.07.2023).

32. Малолітнева В.К. Господарсько-правовий інститут публічних закупівель: монографія. Київ: ДУ «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України», 2020. 412 с.

33. Сіюшов Д.Ю. Податкове стимулювання підприємництва при наданні державної допомоги: господарсько-правовий аспект: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2021. 252 с.

34. Judgment of the Court (First Chamber) of 15 January 2002. Gerald Weidacher (as administrator of the insolvent company Thakis Vertriebs- und Handels GmbH) v Bundesminister fur Land- und Forstwirtschaft. Case C-179/00. Official Website The Court of Justice of the European Union. URL: https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=47008&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=4700299 (дата звернення: 20.07.2023).

35. Judgment of the Court (Third Chamber) of15 July 2004. Willy Gerekens and Association agricole pour la promotion de la commercialisation laitiere Procola v Etat du grand-duche de Luxembourg. Case C-459/02. Official Website The Court of Justice of the European Union. URL: https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=49422&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=4700659 (дата звернення: 20.07.2023).

36. Judgment of the Court of 20 March 1997. Land Rheinland-Pfalz v Alcan Deutschland GmbH. State aid. Case C-24/95. Official Website The Court of Justice of the European Union. URL: https://curia.europa.eu/juris/showPdf.jsf?text=&docid=100242&pageIndex=0&doclang=en&mode=req&dir=&occ=first&part=1&cid=4703367 (дата звернення: 20.07.2023).

37. Устименко В.А. Політико-правові детермінанти повоєнного розвитку економіки України. Вісник Національної академії наук України. 2023. № 5. С. 64-71. https://doi.org/10.15407/visn2023.05.064.

38. Максимов С.І. Правова реальність як предмет філософського осмислення: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.0.12. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2002. 40 с.

39. Кудрявцева В.В. Кодифікація інвестиційного законодавства України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2010. 228 с.

40. Вінник О.М. Інвестиційне право: навч. посібник. Київ: Юридична думка, 2005. 568 с.

41. Ваким В. Специальные режимы инновационной деятельности: понятие и функции. Lega si viata. 2018. № 1/2 (313). С. 21-25.

42. Василенко М.Д. Концептуальні засади господарсько-правового режиму технопарків і технополісів: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.04. Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2013. 457 с.

43. Бобкова А.Г. Щодо правового режиму екологічного підприємництва у контексті договору про асоціацію України з ЄС. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/132412575.pdf (дата звернення: 20.07.2023).

44. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів. За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. НАПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. НАПрН України О.В. Петришина. Харків: Право, 2009. 584 с.

45. Поєдинок В.В. Теоретичні проблеми регулювання інвестиційної діяльності в Україні (господарсько-правовий аспект): дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.04. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2013. 475 с.

46. Федорчук Д.Э. Режим прямого иностранного инвестирования (сравнительно-правовое исследование): дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. НАН Украины; Институт экономико-правовых исследований. Донецк, 2003. 229 с.

47. Поєдинок В. Система правових режимів іноземного інвестування. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2011. № 88. С. 36-40.

48. Смородинський В. Правова визначеність. Філософія права і загальна теорія права. 2020. № 2. С. 185-201. https://doi.org/10.21564/2707-7039.2.242858.

49. Беляневич О.А. Теоретичні проблеми господарського договірного права: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.04. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2006. 569 с.

50. Мілаш В.С. Комерційний договір у господарському праві: теоретичні проблеми становлення та розвитку: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.04. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2008. 430 с.

51. Хозяйственное право: Учебник. Под ред. Мамутова В.К. Київ: Юринком Интер, 2002. 912 с.

52. Щербина В.С. До питання щодо принципів господарського права. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2014. № 1. С. 85--92.

References

1. Ustymenko V.A., Zeldina O.R., Hostieva O.Iu., Hryshko V.V. Terytorii priorytetnoho rozvytku yak instrument vyrishennia sotsialno-ekonomichnykh problem Donetskoi ta Luhanskoi oblastei: monohrafiia. Za zah. red. O.R. Zeldinoi. Kyiv: NAN Ukrainy, DU “Instytut ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni V.K. Mamutova NAN Ukrainy”, 2021. 104 p. [in Ukrainian].

2. Zeldina O.R. Teoretychni aspekty spetsialnoho rezhymu hospodariuvannia: avtoref. dys. ... d-ra. yuryd. nauk: 12.00.04. NAN Ukrainy; Instytut ekonomiko-pravovykh doslidzhen. Donetsk, 2007. 40 p. [in Ukrainian].

3. Sieriebriak S.V. Do vyznachennia pravovoi pryrody poniattia spetsialnyi rezhym u sferi hospodariuvannia. Aktualni problemyprava: teoriia ipraktyka. 2022. No. 1 (43). P. 80-90 [in Ukrainian].

4. Vakim V.E. Spetsialni rezhymy innovatsiinoi diialnosti: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Natsionalnyi yurydychnyi universytet imeni Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 2020. 219 p. [in Ukrainian].

5. Taran L.V. Spetsyalnbii pravovoi rezhym predprynymatelskoi deiatelnosty v svobodnbikh эkonomycheskykh zonakh Ukraynbi (kompleksnoe yssledovanye). Kharkiv: Vydavets SPD FO-P Vapniarchuk N.M., 2004. 256 p. [in Ukrainian].

6. Matvieieva A.V. Spetsialnyi pravovyi rezhym hospodariuvannia: poniattia i vydy. Pravo ta innovatsii. 2018. No. 4 (24). P. 39-44 [in Ukrainian].

7. Atamanova Yu.Ie. Osnovni problemy systemnoho hospodarsko-pravovoho rehuliuvannia vidnosyn v innovatsiinii sferi: dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.04. Natsionalm yurydychna akademiia imeni Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 2009. 458 p. [in Ukrainian].

8. Slota Yu.H. Hospodarsko-pravove rehuliuvannia investytsiinoi diialnosti v umovakh chlenstva Ukrainy v SOT: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Natsionalnyi yurydychnyi universytet imeni Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 2014. 148 p. [in Ukrainian].

9. Skakun O.F. Teoriia derzhavy i prava: pidruchnyk. Kharkiv: Konsum, 2001. 656 p. [in Ukrainian].

10. Kovalskyi V.S., Lysenkov S.L., Kolodii A.M., Tykhomyrov O.D. Teoriia derzhavy i prava. Za red. S.L. Lysenkova. Kyiv: Yurinkom Inter, 2005. 448 p. [in Ukrainian].

11. Petrunenko Ya.V. Stvorennia spetsialnykh (vilnykh) ekonomichnykh zon yak zasib derzhavnoho stymuliuvannia ekonomichnoho rozvytku okremykh terytorii. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia Pravo. 2022. Vyp. 73. Ch. 1. P. 141-146. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.73.23 [in Ukrainian].

12. Vakariuk L.V. Oznaky pravovoho rezhymu u teorii prava. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia “Pravo ”. 2018. No. 50. P. 11-14 [in Ukrainian].

13. Tsili staloho rozvytku: Ukraina: natsionalna dopovid. 2017. OON. Ukraina. URL: https://ukraine.un.org/uk/49413-2017-nacionalna-dopovid-cili-stalogo-rozvitku-ukraina [in Ukrainian].

14. Zeldina O.R. Teoretychni aspekty spetsialnoho rezhymu hospodariuvannia: dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.04. NAN Ukrainy; Instytut ekonomiko-pravovykh doslidzhen. Donetsk, 2007. 317 p. [in Ukrainian].

15. Chaikovska V.V. Pravovyi rezhym zovnishnoekonomichnoi diialnosti yak spetsialnyi rezhym hospodariuvannia. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia Pravo. 2014. Iss. 24. Vol. 2. P. 151-155 [in Ukrainian].

16. Krupa L.V. Spetsialnyi rezhym pidpryiemnytskoi diialnosti u vilnykh ekonomichnykh zonakh Ukrainy (kompleksne doslidzhennia): avtoref. dys... kand. yuryd. nauk: 12.00.03. Natsionalna yurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 2000. 20 p. [in Ukrainian].

17. Shvydka T.I., Khaletska K.K. Shliakhy vdoskonalennia zakonodavstva pro spetsialni rezhymy v umovakh voiennoho stanu. Chasopys tsyvilistyky. 2022. No. 45. P. 88-93 [in Ukrainian].

18. Hospodarske pravo: pidruchnyk. Za red. O.P. Podtserkovnoho. 2-he vyd., dop. i pererob. Kharkiv: Odissei, 2011. 640 p. [in Ukrainian].

19. Matvieieva A.V. Pidrozdil 1.5 Problemy pravovoi rehlamentatsii spetsialnykh rezhymiv hospodariuvannia. Pravovi osnovy zdiisnennia hospodarskoi diialnosti v innovatsiinomu suspilstvi: monohrafiia. Za red. A.P. Hetmana, S.V. Hlibka, O.O. Dmytryk, H.V. Anisimovoi. Kharkiv: Pravo, 2018. 364 p. [in Ukrainian].

20. Matvieieva A.V. Zdiisnennia hospodarskoi diialnosti v umovakh dii spetsialnykh rezhymiv hospodariuvannia. Rozvytok pidpryiemnytstva v Ukraini: bezpeka zdiisnennia hospodarskoi diialnosti: zb. nauk. pr. za pidsumkamy kruhloho stolu (14 hrud. 2018, m. Kharkiv). Kharkiv: Pravo, 2018. P. 142-146 [in Ukrainian].

21. Yehorova O.O. Rol derzhavnoi dopomohy v ramkakh spetsialnykh pravovykh rezhymiv ekonomichnoi diialnosti v Ukraini. Stratehichnipriorytety: nauk.-analit. zb. Kyiv: Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen, 2009. No. 1. P. 189-196 [in Ukrainian].

22. Derzhavna dopomoha subiektam hospodariuvannia: posibnyk dlia suddiv. 2021. 40 p. URL: https://amcu.gov.ua/storage/app/uploads/public/620/3c0/0c9/6203c00c947ec265372141.pdf [in Ukrainian].

23. Lillemiae O.E. Hospodarsko-pravove zabezpechennia derzhavnoi dopomohy subiektam hospodariuvannia: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.04. NAN Ukrainy; Instytut ekonomiko-pravovykh doslidzhen. Kyiv, 2016. 201 p. [in Ukrainian].

24. Quigley C., Anthony M. Collins. EC State Aid Law and Policy. Portland, OR: Hart Publishing, 2011. 408 p.

25. On the part of the scheme adapting the national tax system to the specific characteristics of the Autonomous Region of the Azores which concerns reductions in the rates of income and corporation tax: Commission Decision 2003/442/ EC of 11 December 2002. OJ. 2003. L 150. P. 52.

26. Pastushok H.I. Komunitarne pravo Yevropeiskoho Soiuzu: filosofsko-pravovyi vymir: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.0.12. Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav MVS Ukrainy. Kyiv, 2013. 223 p. [in Ukrainian].

27. Shemshuchenko Yu.S. Yevropeiske pravo. Yurydychna entsyklopediia: v 6 t. Kyiv: Ukrainska entsyklopediia, 1999. T. 2: D-I. 744 p. [in Ukrainian].

28. Yevropeiska intehratsiia Ukrainy: politychno-pravovi problemy: monohrafiia. Za red. V.P. Horbatenka. Kyiv: Yurydychna dumka, 2005. 330 p. [in Ukrainian].

29. Baklan O.V. Evoliutsiia pravosubiektnosti yevropeiskoho soiuzu shchodo sfery ekonomiky ta pidpryiemnytstva derzhav-chleniv YeS: spriamuvannia ta pryntsypy. Pravova informatyka. 2014. No. 2 (42). P. 106-112 [in Ukrainian].

30. Commission Analytical report on Ukraine's alignment with the EU acquis. URL: https://neighbourhood-enlargement.ec.europa.eu/commission-analytical-report-ukraines-alignment-eu-acquis_en.

31. Communication from the Commission on the application of the European Union State aid rules to compensation granted for the provision of services of general economic interest. 11.1.2012, 2012/C8/02. Офіційний вебсайт Eur-lex. Access to European Union Law. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX%3A52012XC0111%2802%29.

32. Malolitneva V.K. Hospodarsko-pravovyi instytut publichnykh zakupivel: monohrafiia. Kyiv: DU “Instytut ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni V.K. Mamutova Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy”, 2020. 412 p. [in Ukrainian].

33. Siiushov D.Iu. Podatkove stymuliuvannia pidpryiemnytstva pry nadanni derzhavnoi dopomohy: hospodarsko-pravovyi aspekt: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Natsionalnyi universytet “Odeska yurydychna akademiia”. Odesa, 2021. 252 p. [in Ukrainian].

34. Judgment of the Court (First Chamber) of 15 January 2002. Gerald Weidacher (as administrator of the insolvent company Thakis Vertriebs- und Handels GmbH) v Bundesminister fur Land- und Forstwirtschaft. Case C-179/00. Official Website The Court of Justice of the European Union. URL: https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=47008&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=4700299.

35. Judgment of the Court (Third Chamber) of 15 July 2004. Willy Gerekens and Association agricole pour la promotion de la commercialisation laitiere Procola v Etat du grand-duche de Luxembourg. Case C-459/02. Official Website The Court of Justice of the European Union. URL: https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=49422&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=4700659.

36. Judgment of the Court of 20 March 1997. Land Rheinland-Pfalz v Alcan Deutschland GmbH. State aid. Case C-24/95. Official Website The Court of Justice of the European Union. URL: https://curia.europa.eu/juris/showPdf.jsf?text=&docid=100242&pageIndex=0&doclang=en&mode=req&dir=&occ=first&part=1&cid=4703367.

37. Ustymenko V.A. Polityko-pravovi determinanty povoiennoho rozvytku ekonomiky Ukrainy. Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. 2023. No. 5. P. 64-71. https://doi.org/10.15407/visn2023.05.064 [in Ukrainian].

38. Maksymov S.I. Pravova realnist yak predmet filosofskoho osmyslennia: avtoref. dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.12. Natsionalna yurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 2002. 40 p. [in Ukrainian].

39. Kudriavtseva V.V. Kodyfikatsiia investytsiinoho zakonodavstva Ukrainy: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.04. Natsionalna yurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 2010. 228 p. [in Ukrainian].

40. Vinnyk O.M. Investytsiine pravo: navch. posibnyk. Kyiv: Yurydychna dumka, 2005. 568 p. [in Ukrainian].

41. Vakim V. Special'nye rezhimy innovacionnoj dejatel'nosti: ponjatie i funkcii. Lega si viata. 2018. No. 1/2 (313). P. 2125 [in Russian].

42. Vasylenko M.D. Kontseptualni zasady hospodarsko-pravovoho rezhymu tekhnoparkiv i tekhnopolisiv: dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.04. Natsionalnyi universytet “Odeska yurydychna akademiia”. Odesa, 2013. 457 p. [in Ukrainian].

43. Bobkova A.H. Shchodo pravovoho rezhymu ekolohichnoho pidpryiemnytstva u konteksti dohovoru pro asotsiatsiiu Ukrainy z YeS. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/132412575.pdf [in Ukrainian].

44. Zahalna teoriia derzhavy i prava: Pidruchnyk dlia studentiv yurydychnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv. Za red. d-ra yuryd. nauk, prof., akad. NAPrN Ukrainy M.V. Tsvika, d-ra yuryd. nauk, prof., akad. NAPrN Ukrainy O.V. Petryshyna. Kharkiv: Pravo, 2009. 584 p. [in Ukrainian].

45. Poiedynok V.V. Teoretychni problemy rehuliuvannia investytsiinoi diialnosti v Ukraini (hospodarsko-pravovyi aspekt): dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.04. Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka. Kyiv, 2013. 475 p. [in Ukrainian].

46. Fedorchuk D.Je. Rezhim prjamogo inostrannogo investirovanija (sravnitel'no-pravovoe issledovanie): diss. ... kand. jurid. nauk: 12.00.04. NAN Ukrainy; Institut jekonomiko-pravovyh issledovanij. Doneck, 2003. 229 p. [in Russian].

47. Poiedynok V. Systema pravovykh rezhymiv inozemnoho investuvannia. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Yurydychninauky. 2011. No. 88. P. 36-40 [in Ukrainian].

48. Smorodynskyi V. Pravova vyznachenist. Filosofiiaprava izahalna teoriiaprava. 2020. No. 2. P. 185-201. https://doi.org/10.21564/2707-7039.2.242858 [in Ukrainian].

49. Belianevych O.A. Teoretychni problemy hospodarskoho dohovirnoho prava: dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.04. Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka. Kyiv, 2006. 569 p. [in Ukrainian].

50. Milash V.S. Komertsiinyi dohovir u hospodarskomu pravi: teoretychni problemy stanovlennia ta rozvytku: dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.04. Natsionalna yurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 2008. 430 p. [in Ukrainian].

51. Hozjajstvennoe pravo: Uchebnik. Pod red. Mamutova V.K. Kyiv: Jurinkom Inter, 2002. 912 p. [in Russian].

52. Shcherbyna V.S. Do pytannia shchodo pryntsypiv hospodarskoho prava. Visnyk Pivdennoho rehionalnoho tsentru Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy. 2014. No. 1. P. 85-92 [in Ukrainian]. Размещено на Allbest.ru