Право державних службовців правоохоронних органів на відпустку: особливості реалізації в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра публічного управління, адміністрування та права

Національного університету Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка

Право державних службовців правоохоронних органів на відпустку: особливості реалізації в сучасних умовах

Єрмак Олександр Олександрович,

доктор юридичних наук, професор

У даній статті розглянуто питання про право державних службовців правоохоронних органів на відпустку. Зазначено, що це право визначено національним законодавством України з урахуванням сучасних умов військового стану. Зазвичай державні службовці мають право на щорічну основну відпустку, а кількість днів відпустки може варіюватися залежно від рівня посади та стажу роботи. У статті проаналізовано як загальні норми щодо права державних службовців правоохоронних органів на відпустку так і спеціальні норми.

Ключові слова: державні службовці, право на відпустку, законодавство, щорічна відпустка, додаткова відпустка.

O.O. Yermak The Right of Public Officers of Law Enforcement Bodies to Vacation: Features of Implementation in Modern Conditions

This article deals with the issue of the right of civil servants of law enforcement agencies to vacation.

Keywords: civil servants of law enforcement agencies, the right to leave, legislation, annual leave, additional leave.

Вступ

Постановка проблеми. Постійні реформаційні перетворення в системі державних органів, зокрема й в правоохоронних, активні зміни законодавства щодо проходження державної служби, зумовлюють необхідність дослідження нормативно-правового регулювання в сфері організації трудової діяльності державних службовців та часу відпочинку.

Сьогодні, у військовий час, коли держава перебуває у стані війни, державні службовці можуть бути залучені до виконання важливих завдань, пов'язаних з підтримкою обороноздатності держави. Тому у такий період надання відпусток для державних службовців може бути обмеженою або скасованою з метою забезпечення безпеки держави та національної безпеки.

Метою статті є дослідження права державних службовців правоохоронних органів на відпочинок та особливості його реалізації в умовах режиму воєнного стану.

Аналіз останніх досліджень. Вивченням питань, які пов'язаних із реалізацією прав державних службовців займалися такі науковці, як В. Б. Авер'янов, А. М. Авторгов, Н. О. Армаш, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, Т. О. Гуржій, Є. В. Додін, Д. С. Каблов, С. Ф. Константінов, Л. В. Крупнова, У. І. Ляхович, В.В. Прокопенко та інші. При цьому вважаємо за потрібне здійснити дослідженням права на відпочинок державних службовців правоохоронних органів в сучасних умовах здійснення агресії щодо нашої держави.

Виклад основного матеріалу

Отже охарактеризуємо таке загальне право державних службовців правоохоронних органів, як право * на відпочинок, що врегульоване рядом нормативних актів, а саме Конституцією [1], Законом України «Про державну службу» [2], Законом України «Про відпустки» [3], спеціальними законами, Кодексом законів про працю України [4] та підзаконними нормативно-правовими актами, колективними договорами, галузевими угодами, статутами.

Конституційне право на відпочинок є одним з фундаментальних прав людини та громадянина, яке забезпечує здоров'я, емоційний та соціальний стан людини. Для забезпечення цього права в Україні існують законодавчі норми, які встановлюють мінімальні тривалості відпусток, порядок їх надання та інші правила. Так, зокрема, Закон України «Про відпустки» встановлює, що кожний працівник має право на щорічну відпустку тривалістю не менше ніж 24 робочих дні [3].

Режим праці та відпочинку відповідно до Закону України «Про державну службу України» відносяться до істотних умов контракту. Окрім цього, інформація про початок та кінець робочого часу державного службовця; перерви, що надаються для відпочинку та прийняття їжі визначаються в Правилах внутрішнього службового розпорядку державного органу. Питанням робочого часу і відпочинку державного службовця та відпусткам присвячено окремий розділ VII Закону України «Про державну службу», в якому визначено, що Згідно зі статтею 40 Закону України «Про державну службу» державні службовці мають право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів [2].

Також, згідно зі статтею 42 вище вказаного закону, державні службовці можуть мати право на додаткову відпустку на підставі певних обставин, зокрема:

Якщо службовець працює зі шкідливими та небезпечними умовами праці, йому можуть додатково надаватися відпустки тривалістю від 3 до 24 днів на рік.

Якщо службовець є матір'ю або батьком дитини до 14-ти років, він має право на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів на рік.

Якщо службовець має три і більше дітей, які не досягли віку 16 років, він має право на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів на рік.

Відпустка надається з відповідними збереженнями заробітної плати та інших соціальних гарантій за період її тривалості [2].

Отже, право на відпочинок є важливим складовим прав людини та громадянина і гарантується Конституцією України та іншими нормативними актами. Зокрема, порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток також затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 270 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток».

Цей Порядок доповнює та конкретизує попередню постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2012 № 1091.

Згідно з даною постановою, додаткові оплачувані відпустки можуть надаватися державним службовцям за такими підставами:

* За вислугу років на державній службі. Додаткова відпустка надається державному службовцю за наявності вислуги років на державній службі відповідно до розміру та умов, передбачених ст. 54 КЗпП України [4].

* За виконання службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням за кордон або на інший територіальний підрозділ. Додаткова відпустка надається у розмірі, передбаченому законодавством про державну службу.

* За особливо важкі або шкідливі умови праці. Додаткова відпустка надається у розмірі, передбаченому законодавством про державну службу.

* За наявності особистих підстав.

Додаткова відпустка може надаватись державному службовцю з особистих підстав, передбачених ст. 54-1 КЗпП України [4].

Право на відпочинок відповідно до законодавства у розумінні КЗпП України віднесено до основних трудових прав працівників. Кодекс законів про працю містить окрему главу V, присвячену часу відпочинку. Згідно з Кодексом законів про працю України (КЗпП), всі працівники мають право на оплачувану щорічну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів. Відпустка може бути поділена на частини за згодою працівника, але одна з її частин повинна бути не менше 14 календарних днів [4].

Окрім цього, КЗпП України передбачено, що режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку встановлюються у колективному договорі.

Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки для громадян України, в тому числі для державних службовців. Цей закон регулює порядок та умови надання відпусток, встановлює тривалість та порядок оплати відпусток різних видів, визначає порядок здійснення контролю за дотриманням прав громадян на відпустку. Таким чином, закон забезпечує захист прав громадян на відпочинок та встановлює мінімальні гарантії щодо надання відпусток. Так, встановлено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки, яка в свою чергу має такі підвиди як:

1.1) основна відпустка надається за загальним правилом працівнику тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік;

1.2) додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290 [3];

1.3) додаткова відпустка за особливий характер праці, яка надається: окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою;

1.4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3) відпустка для підготовки та участі в змаганнях, надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях;

4) соціальні відпустки;

5) додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності;

6) відпустки без збереження заробітної плати [3].

Цей перелік відпусток не є вичерпним. Законодавством, колективним договором, галузевою угодою та трудовим договором можуть надаватись інші види відпусток.

Пропонуємо класифікувати відпустки в залежності від мети на: 1) ті, надання яких пов'язано із відновленням працездатності; 2) ті, надання яких пов'язано із зміцненням здоров'я; 3) ті, надання яких пов'язано для виховання дітей; 4) ті, надання яких пов'язано для власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи; 6) ті, надання яких пов'язано із звільненням; 7) ті, надання яких пов'язано із навчанням та науковою діяльністю; 8) ті, надання яких пов'язано із профспілковою діяльністю; 9) ті, надання яких пов'язано із донорством крові та ін. [5, с. 39].

Право на відпустку для працівників правоохоронних органів, зокрема поліцейських, регулюється спеціальним законодавством. Так, згідно зі статтею 36 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, працівники поліції мають право на відпустку за основним місцем роботи тривалістю не менше 24 календарних днів на рік. Також, відповідно до статті 37 цього Закону, працівники поліції можуть мати право на додаткові відпустки, передбачені законодавством України про працю [6].

Додаткові відпустки для працівників поліції можуть бути надані у зв'язку з виконанням службових обов'язків, участю в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, науково-дослідній роботі, підвищенні кваліфікації та інші випадки, передбачені законодавством.

Отже, спеціальні закони можуть передбачати право на відпустки для державних службовців, залежно від їхньої категорії та виду діяльності. При цьому, такі відпустки можуть бути надані окремо від відпусток, передбачених загальним законодавством про відпустки.

Так, якщо притримуватись думки, ряду вчених, які вважають, що державна служба у випадках, перед бачених чинним законодавством, притаманна і для правоохоронних органів, то дія закону про державну службу, відповідно поширюється на поліцейських як особливих суб'єктів конституційних, адміністративних та інших правовідносин. За формальними ознаками служба в поліції - це державна служба особливого та безперервного характеру зі спеціальними умовами, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, є публічною, політично неупередженою, професійною діяльністю поліцейських із практичного виконання визначених функцій з метою реалізації виконання поставлених завдань з використанням наданих поліції повноважень [7, с. 220].

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про Дисциплінарний статут національної поліції», поліцейським можуть бути надана додатково відпустка тривалістю до 5 календарних днів як один із видів заохочень.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації внесені корективи у законодавство щодо відпусток. Саме у зв'язку з військовими діями на території України, одним з актуальних та сумнівних питань стало надання відпусток працівникам, зокрема і державним службовцям.

Як зазначалось вище, реалізація працівниками права на відпустки визначається Кодексом законів про працю та Законом України «Про відпустки», але протягом дії воєнного стану, якій було введено відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», встановлені обмеження й особливості організації трудових відносин, що визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон 2136). Даний Закон визначив, що на час дії режиму воєнного стану наступні норми законодавства про працю не застосовуються: Закону України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», та інших законодавчих актів, які врегулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування. І вже 19 липня 2022 року було внесені зміни до вище згаданого Закону, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.

Так, у частині 1 статті 12 Закону 2136 щодо відпусток визначено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Загалом залишається незмінним правило, що щорічні основні відпустки роботодавцями надаються відповідно до графіка відпусток.

Але, у період дії воєнного стану, роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п'ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п'ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України «Про відпустки» у період дії воєнного стану не застосовуються.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, з 19.07.2022 року роботодавець має право вирішувати на власний розсуд, чи надати працівнику щорічну основну відпустку в умовах воєнного стану повної тривалості, чи обмежити її 24 календарними днями. Крім того, роботодавець самостійно вирішує, чи надавати щорічну основну відпустку під час воєнного стану за минулий рік.

Законом № 2136 не обмежується можливість оформити протягом періоду воєнного стану щорічну додаткову, соціальну, навчальну та іншу відпустку тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки.

Проте, відмова у наданні відпустки під час війни можлива, якщо працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури. В такому разі роботодавець має право під час дії воєнного стану відмовити йому у щорічній або іншій відпустці, окрім відпусток [8, ч. 2]: у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Тому звернемось до законодавства для визначення об'єктів критичної інфраструктури. Зокрема, об'єкти критичної інфраструктури -- це об'єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам [9].

Перелік життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, згідно зі статтею 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру»:

1) урядування та надання найважливіших публічних (адміністративних) послуг;... 12) оборона, державна безпека; 13) правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою; 14) цивільний захист населення та територій, служби порятунку [9]. Також, відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» Кабінет Міністрів України затвердив перелік секторів критичної інфраструктури, до яких зокрема і віднесено працівників сфери охорони публічного (громадського) порядку, фізичного захисту критичної інфраструктури, цивільного захисту населення і територій, сектору національної безпеки. Саме до даних секторів належать державні службовці, право на відпустку яких і було досліджено у статті.

Висновки

державний службовець правоохоронний відпустка

Під час військового стану державні службовці правоохоронних органів можуть знаходитись в складних та небезпечних умовах, тому їхня відпустка може зменшити ризик виникнення втоми та стресу, що можуть негативно вплинути на їхню роботу та прийняття рішень. Відпустка для державних службовців правоохоронних органів на період військового стану є важливою для забезпечення готовності особи до дій у кризових умовах та забезпечення ефективної та безпечної роботи державних структур під час військових дій. Але зважаємо на те, що у період війни державні службовці правоохоронних органів можуть бути залучені до виконання важливих завдань з підтримки обороноздатності держави. Це може призвести до обмеження або скасування надання відпусток для державних службовців з метою забезпечення національної безпеки та безпеки держави.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР2. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80#Text.

2. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/card2#Card.

3. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text.

4. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 р. № 322-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text.

5. Єрмак О.О. Право державних службовців правоохоронних органів на відпустки, як елемент адміністративно-правового статусу. Правові новели. 2021 р. № 13. Т. 2. С. 36-41

6. Про Національну поліцію: Закон України від від 02.07.2015 № 580-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text/.

7. Соколенко О.М. Служба в поліції як державна служба особливого характеру. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018 р. № 2 (107). URL: https://ojs.naiau.kiev.ua/index.php/scientbul/artide/download/866/874/.

8. Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану: Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text.

9. Про критичну інфраструктуру: Закон України від від 16.11.2021 № 1882-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1882-20#Text.

References

1. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR2. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80#Text.

2. Pro derzhavnu sluzhbu: Zakon Ukrainy vid 10.12.2015 r. № 889-VIII. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/card2#Card.

3. Pro vidpustky: Zakon Ukrainy vid 15.11.1996 r. № 504/96-VR. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text.

4. Kodeks zakoniv pro pratsiu Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 10.12.1971 r. № 322-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text.

5. Yermak O.O. Pravo derzhavnykh sluzhbovtsiv pravookhoronnykh orhaniv na vidpustky, yak element administratyvno-pravovoho statusu. Pravovi novely. 2021 r. № 13. T. 2. S. 36-41

6. Pro Natsionalnu politsiiu: Zakon Ukrainy vid vid 02.07.2015 № 580-VIII. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text/.

7. Sokolenko O.M. Sluzhba v politsii yak derzhavna sluzhba osoblyvoho kharakteru. Naukovyi visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav. 2018 r. № 2 (107). URL: https://ojs.naiau.kiev.ua/index.php/scientbul/article/download/866/874/.

8. Pro orhanizatsiiu trudovykh vidnosyn v umovakh voiennoho stanu: Zakon Ukrainy vid 15.03.2022 № 2136-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text.

9. Pro krytychnu infrastrukturu: Zakon Ukrainy vid vid 16.11.2021 № 1882-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1882-20#Text.

Размещено на Allbest.ru