Права людини і демократія: загрози глобального характеру
Аналіз стану обмеження прав людини в демократичному суспільстві в контексті глобалізаційних змін сучасності та їх впливу на суспільно-правову реальність. Права людини як юридично обов’язкові для держав-учасниць через міжнародні договори та законодавство.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.01.2024 |
| Размер файла | 25,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Права людини і демократія: загрози глобального характеру
Юрченко О.А., аспірант кафедри теорії та історії держави
і права ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»
Філіпчук К.В., аспірант кафедри теорії права та конституціоналізму Національного університету «Львівська політехніка»
Анотація
Стаття присвячена аналізу стану обмеження прав людини в демократичному суспільстві в контексті глобалізаційних змін сучасності та їх впливу на суспільно-правову реальність. Сучасна парадигма державної політики демократичних держав ґрунтується на ідеї, що права людини є юридично обов'язковими для держав-учасниць через міжнародні договори та національне законодавство. Державні установи та особи, які діють від імені держави, зобов'язані поважати, захищати та виконувати права людини не залежно від соціально-політичних обставин. Констатовано, що донедавна демократія як форма публічно-владних відносин поширилася в більшості країн світу, проте пандемічна загроза трансформувала право. Глобалізація впливає на всі сфери життя суспільства, міграційні процеси, пандемічна загроза, а тепер і військові конфлікти спричинили суттєве обмеження всієї системи прав людини. Доведено, що саме зміна правових чинників задля забезпечення громадського здоров'я продемонструвала безпрецедентну проблему - суттєве обмеження прав людини у всіх державах, у всіх сферах та на всіх рівнях. Демократія знову стала під суттєвою загрозою. Правова політика урядів різних країн щодо подолання пандемії була подібна до умов військового стану, характеризується вжиттям заходів, які серйозно обмежують користування особистими свободами, до такого рівня, який був безпрецедентним у демократичних країнах у мирний час. Також і політичні права на державному рівні були «відкладеними». Доведено, що, проте, не тільки соціально-комунікативна чи трудова сфера передбачала обмеження прав людини. Демократичні цінності, вироблені людством роками, на сучасному етапі розвитку міжнародно-правової системи, підлягають трансформації та обмеженню. Пандемічна загроза стала викликом для реалізації політичних прав громадян та досвід багатьох держав доводить суттєву прогалину в правовому регулюванні і виваженій політиці. Загроза громадському здоров'ю використовується як чинник забезпечення владних інтересів правлячої еліти, провокує неможливість належної реалізації прав та свобод громадян, створює інформаційну закритість органів публічної влади. Тому вагомим є належне регулювання кризових явищ та вироблення загальних стандартів заради можливості протидії майбутнім загрозам глобального характеру.
Ключові слова: глобалізація, політичні права, демократія, права людини, трансформація, обмеження прав людини, права національних меншин.
Human rights and democracy: global threats
Yurchenko O.A., PhD student of the Department of Theory and History of the State and Law of the Higher Educational Institution "KROK" University of Economics and Law
Filipchuk K.V., PhD student of the Department of Legal Theory and Constitutionalism of the Lviv Polytechnic National University
Annotation
The article is devoted to the analysis of the state of restriction of human rights in a democratic society in the context of globalization changes of modern times and their impact on social and legal reality. The modern paradigm of public policy in democratic states is based on the idea that human rights are legally binding on member states through international treaties and national legislation. State institutions and persons acting on behalf of the state are obliged to respect, protect, and fulfill human rights regardless of socio-political circumstances. It is noted, that until recently, democracy as a form of public-governing relations has spread in most countries worldwide, but the pandemic threat has transformed the law. Globalization affects all spheres of society, migration processes, the threat of a pandemic, and now military conflicts have caused a significant limitation of the entire system of human rights. It has been proven that the change of legal factors to ensure public health demonstrated an unprecedented problem - a significant restriction of human rights in all states, spheres and at all levels. Democracy is under serious threat once again. Governments' legal policies, connected with the pandemic were similar to martial law, characterized by measures that severely curtailed the enjoyment of personal liberties to a level unprecedented in peacetime democracies. Also, political rights at the state level were "postponed". However, not only the social-communicative or labor sphere predicted the limitation of human rights. It has been proven that the democratic values developed by humanity over the years at the current stage of the development of the international legal system should be transformed and limited. The pandemic threat has become a challenge for the realization of the political rights of citizens, and the experience of many states proves a significant gap in legal regulation and balanced policy. The threat to public health is used as a factor to ensure the power interests of the ruling elite, provokes the impossibility of the proper realization of the rights and freedoms of citizens, and creates informational closure of public authorities. Therefore, proper regulation of crisis phenomena and the development of common standards are essential for the ability to counter future threats of a global nature.
Keywords: globalization, political rights, democracy, human rights, transformation, restrictions on human rights, rights of national minorities.
Вступ
Постановка проблеми. Останніми десятиліттями трансформувалася форма державного правління, спрямована на реальне забезпечення політичних прав людини, тому відбувався суттєвий етап затребуваності демократичних процесів як на рівні державної влади, так і особистості.
Демократія - це не лише політико-правове явище, а й висока цінність, пов'язана з високою духовністю, багатою культурою, особистісною зрілістю, що визначає духовно-моральний стан кожного громадянина. Якщо порівнювати східну та західну демократії, то на відміну від її західних демократій, «зміна світу, суспільного життя починається спочатку в людині, в її духовному світі» [1, c.132].
Демократія як форма публічно-владних відносин поширилася в більшості країн. Для цього достатньо причин: внутрішня втрата легітимності військових режимів, однопартійних систем та інших форм авторитарного правління, через порушення прав людини та відсутність популярності системи тотального контролю. Це ставало більш неприйнятним для населення. На практичному рівні люди мобілізувалися і вимагали зміни комунікативних відносин між владою і громадськістю. Проте у той час, коли міжнародно-правове регулювання декларувало затребуваність та впровадження демократичних методів управління на різних рівнях, на національних рівнях розроблявся цілісний механізм людиноцентриських відносин у публічно-владній сфері, а авторитарні режими намагалися створити вигляд «демократизації» влади, наше суспільство отримало значний трансформаційний чинник, що суттєво змінив правове регулювання у світлі прав людини.
Глобалізація впливає на всі сфери життя суспільства: міграційні процеси, пандемічна загроза, а тепер і військові конфлікти спричинили суттєве обмеження всієї системи прав людини. Політичні права тут не є винятком. Зазначене актуалізує проблему належного забезпечення і захисту прав людини та демократичних процедур у глобально-трансформаційний період розвитку сучасного соціуму.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед українських науковців слід відзначити праці О. Бикова, І. Жаровської, Н. Бортник, І. Личенко, В. Чорнописької, М. Сірант та інших.
Не вирішені раніше частини загальної проблеми. Сутнісні характеристики, питання оновлення та дієвості правил і норм політичного характеру були предметом аналізу фахівцями у сфері як конституційного, так і адміністративного права, а також загальнотеоретичної юриспруденції.
Більш досконало цими питаннями займалися представники іноземної доктрини, зокрема: Garikipati S., Kambhampati U., Zamani Y.S., Repucci S., Slipowitz A. M. Nakib та інші.
Метою статті є аналіз стану обмеження прав людини в демократичному суспільстві в контексті глобалізаційних змін сучасності та їх впливу на суспільно-правову реальність.
Виклад основних положень
Договори про права людини, укладені такими організаціями, як Організація Об'єднаних Націй, Африканський Союз, Організація американських держав і Рада Європи ґрунтуються на Загальній декларації прав людини 1948 р. та передбачають чітко встановлені й прийняті правові межі для використання державної влади, також під час впровадження заходів із запобігання вірусам. Права людини є юридично обов'язковими для держав-учасниць через міжнародні договори та національне законодавство. Державні установи та особи, які діють від імені держави, зобов'язані поважати, захищати та виконувати права людини не залежно від соціально-політичних обставин.
Акцент на важливості цінностей, поглядів і навичок, які сприяють взаємній повазі та мирному співіснуванню, дає глибокий огляд багатьох проблем, з якими стикається правова реальність. Біфуркаційний рух зовнішніх чинників трансформує право, яке виступає тільки зовнішньою «оболонкою». Це «допомагає врегулювати, унормувати і стабілізувати суспільні відносини, адже виникають додаткові ризики для демократії» [2].
Тут важливо знайти оптимальне поєднання належності та законності обмеження прав із заходами подолання пандемічних загроз. Будь-який значущий правозахисний підхід до COVID-19 має бути цілісним і визнавати широту проблем як для економічних, соціальних і культурних прав, так і для громадянських і політичних прав. Він має ґрунтуватися на аналізі загрози, яку представляє хвороба, але також має «залучати широкий спектр державних і недержавних суб'єктів» [3]. Така правова політика держави має спрямовуватися на позитивне бачення ефективної глобальної реакції та протидіяти спробам неправомірного обмеження прав.
На рівні міжнародних інституційних гарантій також не спостерігалося належного регулювання. Багато експертів констатують, що світ, не дивлячись на давню історію пандемічних загроз, був не готовий до подолання кризи. Багато нарікань про те, що політичні дії в міжнародній системі порушили співпрацю у боротьбі проти пандемії та завдали шкоди міжнародному праву. Всесвітня організація охорони здоров'я як центр тяжіння міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я протистоїть кризам політичним і у сфері охорони здоров'я. Інші майданчики для співпраці, включаючи Раду Безпеки ООН і Групу 7, не були продуктивними. Суперечки, пов'язані з COVID-19, завдали шкоди основній міжнародній угоді з інфекційних захворювань, Міжнародним медико-санітарним правилам (2005). «Традиційні світові лідери охорони здоров'я, такі як Сполучені Штати та Велика Британія, виявилися не готовими до коронавірусу та нездатними реагувати на нього» [4].
Звернемося до пандемічної загрози як фактора трансформації права. «Саме зміна правових чинників задля забезпечення громадського здоров'я продемонструвала безпрецедентну проблему - суттєве обмеження прав людини у всіх державах, у всіх сферах та на всіх рівнях» [5]. Демократія знову стала під суттєвою загрозою.
Правова політика урядів щодо подолання пандемії була подібна до умов військового стану, характеризується вжиттям заходів, які серйозно обмежують користування особистими свободами до такого рівня, який був безпрецедентним у демократичних країнах у мирний час. Приймаючи різні форми в різних країнах, ухвалені заходи загалом спрямовані на дотримання соціального дистанціювання серед населення, щоб мінімізувати передачу нового коронавірусу від людини до людини, який викликає COVID-19^k наслідок, мільярди людей в усьому світі потрапили під карантинні обмеження. Проте не тільки соціально-комунікативна чи трудова сфера передбачала обмеження прав людини, також і політичні права на державному рівні були «відкладеними».
Пандемія викликала кризу демократії в усьому світі. З початку спалаху коронавірусу стан демократії та прав людини погіршився у 80 країнах. Науковці та міжнародні експерти вказують, що уряди відповіли зловживанням владою, придушили опозицію, послабивши або закривши важливі установи, часто підриваючи самі системи підзвітності, необхідні для захисту громадського здоров'я.
У висновку дослідження Freedom House про вплив COVID-19 на демократію та права людини, що включало дослідження 192 країн, переконливо підтверджується гіпотеза, що пандемія вплинула на зниження свободи, при цьому відкинувши її рівень на 14 років назад. Проблема полягає у нерівності в окремих країнах. Демократичні режими знизили рівень свободи, але більш загостреною була ситуація з політичними правами людини в державах із високим репресивним режимом. Іншими словами, найбільше страждають країни, які вже мали слабкі гарантії проти зловживання владою.
Наприклад, досвід Шрі-Ланки ілюструє світові тенденції. Правлячий уряд протягом шести місяців контролював опозицію, не допускав поширення незалежної звітності і несприятливі виступи, зокрема через засоби кримінального покарання будь-якій особі, що виступала проти карантинних обмежень. Дострокові вибори призначено, але через прискорення спалаху були відкладені, таким чином безпрецедентно розширивши терміни повноваження законодавчого органу. Влада також використовувала проблеми зі здоров'ям як привід для порушення прав людини, особливо проти мусульманської меншини. Слід зазначити, що саме національні меншини особливо страждають від відсутності доступу до демократичних процедур.
Ще однією проблемою, що має довгострокову дію, є криза демократичного правління, яка передбачає, що закони та норми, котрі набували чинності, буде важко скасувати. Серед опитаних експертів 64 % погодилися, що вплив COVID-19 на демократію і права людини в їхній країні будуть зосереджені в основному в негативному напрямку протягом наступних п'яти років.
27% респондентів згаданого Звіту повідомили про зловживання урядом владою як одну з трьох найбільш актуальних проблем через спалах коронавірусу. Правоохоронні органи вчиняли насильство щодо мирного населення, затримували людей безпідставно та перевищували свої повноваження. Уряди використовують пандемію як виправдання наділити себе особливими повноваженнями понад ті, які є необхідні для захисту здоров'я населення. «Вони використовують ці надзвичайні повноваження, щоб втрутитися в систему правосуддя, накладають безпрецедентні обмеження на політичних опонентів і підривають основні законодавчі функції» [6].
Принцип відкритості та доступності влади суттєво порушується в час глобалізаційних криз, що призводить до багатьох проблем: знижуються рівень легітимності публічно-управлінського апарату, комунікація між громадськістю та владою. Це впливає на підтримку правової політики держави. Окрім того, «населення перестає з часом довіряти публічній інформації, і це той показник, який має довготривалий характер і повернути цю довіру буде складно» [7].
Так, політична еліта Польщі робила публічні заяви, згодом відкликаючи їх, заперечували тривалий час існування коронавірусу представники правлячої верхівки Нікарагуа та Туркменістану, а уряд Бразилії й Танзанії пропагував небезпечні або неперевірені методи лікування.
Загалом слід погодитися з позицією, висловленою іноземними представниками загальнотеоретичної юриспруденції N. Hostmaelingen та H. Bentzen, в тому, що хоча запровадження заходів для боротьби з пандемією потребує оцінки прав людини, державні органи також зобов'язані адаптувати заходи до поточної ситуації. Навіть, якщо карантин і використання геолокаційних даних є прийнятними заходами на ранніх стадіях розвитку пандемії, позитивні зміни в рівнях захворюваності та смертності означають, що такі інвазивні заходи мають бути відповідно налаштовані або скасовані. Отже, «необхідне постійне, прозоре та засноване на знаннях оцінювання» [8].
Звернемо увагу, що правовою міжнародною спільнотою ще до коронавірусної кризи розроблено загальні підходи до пандемічної загрози. Проте розроблені правила та підходи неправомірно обмежувалися з боку органів публічної влади багатьох держав.
У перші роки епідемії ВІЛ багато країн прийняли закони, що передбачають кримінальну відповідальність за нерозголошення, зараження та/або передачу ВІЛ. З тих пір було встановлено, що ці заходи, призначені для обмеження передачі та покарання тих, кого вважають «безвідповідальними», підривають ефективну відповідь на ВІЛ, відштовхуючи людей від діагностики та посилюючи стигматизацію щодо тих, хто живе з ВІЛ. З появою COVID-19 захисники прав людини та охорони здоров'я висловили занепокоєння, що «країни знову можуть відповісти підходами обмеження прав людини» [9], у тому числі у політичній сфері.
Правовий праксіологічний досвід дуже вагомий для правового регулювання прав та законних інтересів громадян. У майбутніх пандеміях нормотворчі органи повинні ретельно оцінити необхідність обмеження політичних прав людини, застосування кримінальних і каральних заходів та переконатися, що надзвичайні розпорядження відповідають зобов'язанням країн у сфері прав людини, механізми забезпечення та дотримання принципів, викладених у Сіракузських принципах щодо положень про обмеження та відступи в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, включаючи законність, законну мету, пропорційність, недискримінацію, обмежену тривалість і можливість перегляду.
Суспільству необхідно винести урок з «пандемічних загроз» [10], оскільки екологічна ситуація, міграційні процеси, збільшення кількості мешканців планети, розвиток біотехнологій та й інші фактори суттєво в майбутньому впливатимуть на можливості повторення пандемічних процесів.
Висновки
право людина демократичний глобалізаційний
Демократичні цінності, вироблені людством роками на сучасному етапі розвитку міжнародно-правової системи підлягають трансформації та обмеженню. Пандемічна загроза стала викликом для реалізації політичних прав громадян та досвід багатьох держав доводить суттєву прогалину в правовому регулюванні і виваженій політиці.
Загроза громадському здоров'ю використовується як чинник забезпечення владних інтересів правлячої еліти, провокує неможливість належної реалізації прав та свобод громадян, створює інформаційну закритість органів публічної влади. Тому вагомим є належне регулювання кризових явищ та вироблення загальних стандартів заради можливості протидії майбутнім загрозам глобального характеру.
Література
1. Sobirovich T. National Principles of Democracy in Uzbekistan Mediterranean Journal of Basic and Applied Sciences. 2021, Vol. 5, Is. 3, P. 131-135.
2. Weiffen B. Latin America and COVID-19 Political Rights and Presidential Leadership to the Test in Democratic Theory. Democratic Theory: An Interdisciplinary Journal 2020. Vol. 7. Is. 2.
3. Bennoune K. “Lest We Should Sleep”: COVID-19 and Human Rights. American Journal of International Law, 2020. Vol. 114(4). Р. 666-676. doi:10.1017/ajil.2020.68.
4. Fidler D. To Fight a New Coronavirus: The COVID-19 Pandemic, Political Herd Immunity, and Global Health Jurisprudence, Chinese Journal of International Law, 2020. Vol. 19,Is. 2 P. 207- 213,
https://doi.org/10.1093/chinesejil/jmaa016 (дата звернення: 10.02.2023).
5. Garikipati S., Kambhampati U. Leading the fight against the pandemic: Does gender `really ' matter?
2020. URL: https://ssrn.com/abstract=3617953 or https://doi.org/10.2139/ssrn.3617953 (дата звернення: 10.02.2023).
6. Repucci S., Slipowitz A. Democracy under Lockdown The Impact of COVID-19 on the Global Struggle for Freedom https://apo.org.au/sites/default/files/resource-files/2020-10/apo-nid308628.pdf (дата звернення: 10.02.2023).
7. Diamond L. Democracy versus the pandemic: The coronavirus Is emboldening autocrats the world over. Foreign Affairs. September/October 2020 URL: https://www.foreignaffairs.com/articles/world/2020-06- 13/democracy-versus-pandemic (дата звернення: 10.02.2023)..
8. Hostmaelingen N, Bentzen H.B. How to operationalise human rights for COVID-19 measures BMJ Global Health 2020 Vol. 5: e003048.
9. Sun N., Christie E. Cabal L. et al Human rights in pandemics: criminal and punitive approaches to COVID-19 BMJ Global Health Vol. 2022. Vol. 7: e008232.
10. Council of Foreign Relations. Improving pandemic preparedness: Lessons from COVID-19. Independent Task Force Report N. 78. 2020. URL: https://www.cfr.org/report/pandemic-preparedness-lessons-COVID- 19/.(дата звернення: 10.02.2023)
References
1. Sobirovich T. (2021) National Principles of Democracy in Uzbekistan Mediterranean Journal of Basic and Applied Sciences, 5 (3): 131-135.
2. Weiffen B. (2020) Latin America and COVID-19 Political Rights and Presidential Leadership to the Test in Democratic Theory. Democratic Theory: An Interdisciplinary Journal, 7(2).
3. Bennoune K. (2020) “Lest We Should Sleep”: COVID-19 and Human Rights. American Journal of International Law, 114(4): 666-676. doi:10.1017/ajil.2020.68.
4. Fidler D. (2020) To Fight a New Coronavirus: The COVID-19 Pandemic, Political Herd Immunity, and Global Health Jurisprudence, Chinese Journal of International Law, 19 (2): 207-213, https://doi.org/10.1093/chinesejil/jmaa016.
5. Garikipati S., Kambhampati U. (2020) Leading the fight against the pandemic: Does gender `really' matter? Availaible at: https://ssrn.com/abstract=3617953 (Accessed 1 February 2023)
6. Repucci S., Slipowitz A. (2020) Democracy under Lockdown The Impact of COVID-19 on the Global Struggle for Freedom URL:https://apo.org.au/sites/default/files/resource-files/2020-10/aponid308628.pdf (Accessed 1 February 2023)
7. Diamond L. (2020) Democracy versus the pandemic: The coronavirus Is emboldening autocrats the world over. Foreign Affairs. URL:https://www.foreignaffairs.com/articles/world/2020-06-13/democracyversuspandemic (Accessed 1 February 2023)
8. Hostmaelingen N, Bentzen H.B. (2020) How to operationalise human rights for COVID-19 measures BMJ Global Health, 5:e003048.
9. Sun N., Christie E. Cabal L. et al. (2022) Human rights in pandemics: criminal and punitive approaches to COVID-19 BMJ Global Health, 7:e008232.
10. 10. Council of Foreign Relations. (2020) Improving pandemic preparedness: Lessons from COVID- 19. Independent Task Force Report N. 78. URL: https://www.cfr.org/report/pandemicpreparedness-lessons-COVID-19 (Accessed 1 February 2023)
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.
реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009Поняття прав людини. Характеристика загальнообов’язкових норм міжнародного права про права людини. Аналіз міжнародно-правових норм, що слугують боротьбі з порушеннями прав людини. Особливості відображання прав людини у внутрішньодержавному праві.
курсовая работа [56,6 K], добавлен 09.01.2013Розвиток прав людини в Україні. Економічні, соціальні та культурні права людини. Економічні права людини. Соціальні права та свободи людини. Культурні права людини. Механізм реалізації і захисту прав, свобод людини і громадянина, гарантії їх забезпечення.
курсовая работа [48,3 K], добавлен 04.12.2008Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні. Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина. Міжнародний захист прав людини. Органи внутрішніх справ і захист прав людини.
магистерская работа [108,6 K], добавлен 04.12.2007Загальна характеристика та історія прав людини і громадянина. Український фактор при створенні головних міжнародних документів у галузі прав людини. Міжнародні гарантії прав людини: нормативні (глобальні і регіональні), інституційні та процедурні.
сочинение [25,7 K], добавлен 09.12.2014Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014Місце і роль людини в сучасному суспільстві й державі. Сутність правового статусу людини. Громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні та культурні права і свободи людини і громадянина. Загальні конституційні обов'язки громадян України.
реферат [48,5 K], добавлен 28.04.2011Поняття і класифікація конституційних прав і свобод. Особисті права і свободи. Політичні права і свободи. Економічні права і свободи людини і громадянина. Соціальні та культурні права і свободи людини і громадянина. Основні обов'язки громадян.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 10.06.2006Утвердження інституту омбудсмана у світі та в Україні. Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні. Конвенція про захист прав людини та основних свобод для України: європейська мрія чи реальний захист прав людини?
курсовая работа [48,3 K], добавлен 13.04.2008Міжнародне право в галузі прав людини, дієвість міжнародного права, міжнародні організації захисту прав людини та їх діяльність, міжнародні організації під егідою ООН. Європейська гуманітарна юстиція.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 05.03.2003
