Правова природа норм та відносин у сфері правової охорони тваринного світу: досвід України та Німеччини

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

КНЕУ імені Вадима Гетьмана

Юридичний інститут

Кафедра теоретичної юриспруденції

Правова природа норм та відносин у сфері правової охорони тваринного світу: досвід України та Німеччини

Кравченко М.Г., д.ю.н., професор

Анотація

Ключові слова: тваринний світ, домашні тварини, дикі тварини, державна політика, публічне адміністрування, адміністративне право, система права.

Annotation

The legal nature of norms and relations in the field of legal protection of the animal world: the experience of Ukraine and Germany

M.H. Kravchenko, dr jurid. Sci., professor of the Department of theoretical jurisprudence, Institute of Law, Kyiv National Economics University named after Vadym Hetman

The article is devoted to the characteristics of the legal nature of norms and relations in the field of legal protection of the animal world based on the analysis of the experience of Ukraine and Germany.

As a result of the conducted research, the following conclusions can be drawn: Determining whether legal norms belong to a certain legal entity must be carried out with mandatory consideration of the universally recognized concept of dividing law into public and private. At the same time, it is necessary to take into account the fact that symbiosis of public and private law is impossible, because the smallest entity within the legal system - a rule of law can be either private law or public law. Thus, all other higher-order entities that arise within the legal system, and in particular: legal institutes, sub-branches and branches of law can be either public-legal or private-legal.

In the Federal Republic of Germany, the legal basis of public administration is the norms of administrative law, which are combined into two subsystems: General and Special Administrative Law. General administrative law regulates general legal institutions and procedures that apply everywhere within public administration. Special administrative law contains norms that are adapted to the needs of a specific sphere of public administration and are applied only within its limits. One of the branches of the Special Administrative Law of Germany is environmental law, which includes a system of norms aimed at public administration in the field of animal welfare.

In our opinion, the norms of administrative law of Ukraine, which are the legal basis of public administration in the field of legal protection of the animal world, are a sub-branch of environmental law as a branch of the Special Administrative Law of Ukraine.

Keywords: animal world, domestic animals, wild animals, state policy, public administration, administrative law, legal system.

Постановка проблеми

Правове регулювання певної сфери життєдіяльності суспільства неможливе без визначення природи тих правових норм, які регулюють відносини між суб'єктами права у відповідній сфері. Вирішення цього завдання пов'язано з тим, що правові норми мають різну природу, яка визначальним чином впливає на характер взаємодії суб'єктів права, у відповідних правовідносинах. Якщо правовідносини регулюється нормами публічного права, то такі правовідносини, як правило, побудовані на правовій нерівності їхніх учасників та регулюються на підставі імперативного методу правового регулювання. Особливістю публічного права є те, що його норми регулюють, насамперед, побудову та функціонування органів публічної влади, а також порядок їхньої взаємодії з приватними особами у межах реалізації тих функцій і завдань, які покладені на відповідних суб'єктів публічної влади. Публічне право спрямоване на реалізацію публічного інтересу.

Антиподом публічного права є приватне право. Ця підсистема права заснована на диспозитивності, юридичній рівності, добровільності вступу у приватноправові відносини. Як правило, приватні особи вступають у приватноправові відносини з метою реалізації власних приватних інтересів. В основі регулювання приватноправових відносин лежить диспозитивний метод правового регулювання. Сторони приватноправових відносин самостійно визначають чи вступати в такі відносини, чи ні.

Варто відзначити те, що в основі розмежування публічного та приватного права також лежить інтерес, реалізацію якого забезпечує публічно-правові та приватноправові норми. Концепція інтересу була започаткована ще давньоримським юристом Домцієм Ульпіаном. Цінність цієї концепції полягає в тому, що вона визнається не тільки в Україні, а й в багатьох країнах світу, у тому числі й у Німеччині. Якщо підвести певний проміжний підсумок, то визначити те, що усі правові утворення, які існують у межах системи права, можуть бути або публічно-правовими, або приватноправовими. Не може бути якихось інших варіантів. Причина цього достатньо зрозуміла - норма права може бути або публічно-правовою або приватноправовою. Не може бути норми права, яка одночасно є публічно-правовою та приватноправовою, диспозитивною та імперативною. Така ситуація вводить в оману адресатів норми права і неодмінно призводить до проблем реалізації норм права.

Отже, виходячи із таких вихідних засад спробуємо поглянути на правову природу норм та відносин у сфері правової охорони тваринного світу крізь призму поглядів, які сформувалися в межах української та німецької юридичної науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. При проведенні дослідження нами була проаналізована література, присвячена: по-перше, системі права та елементам, з яких вона складається [1, 2]; по-друге, екологічному праву [3, 4]; по-третє, системі адміністративного права, загальному адміністративному праву та особливому адміністративному праву [5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12].

Невирішені раніше проблеми. Основна проблематика, яка існує в контексті визначення місця правових норм, які є юридичною основою публічного адміністрування у сфері забезпечення правової охорони тваринного світу в Україні - це позиціонування вказаних норм поза межами адміністративного права. Такий підхід стає на заваді ефективному публічному адмініструванню у сфері правової охорони тваринного світу в нашій державі. На наш погляд, юридичною основою публічного адміністрування у цій сфері є норми саме Загального та Особливого адміністративного права.

Мета. Враховуючи наведене, визначається й мета цієї статті, яка полягає у конкретизації правової природи норм та відносин у сфері правової охорони тваринного світу з огляду на досвід України та Німеччини. Вибір Німеччини пов'язаний з тим, що ця країна є колискою германської правової традиції, до якої належить також Україна. З огляду на це її досвід має стати еталоном для розвитку система права в Україні. Крім того, такий підхід дасть змогу пришвидшити європеїзацію адміністративного права України.

Виклад основного матеріалу

Розпочати наше дослідження хотілося б з думки відомого німецького компаративістика К. Цвайгерта, який сказав: «...Пізнаючи іноземне право, іноземний досвід ми можемо краще зрозуміти те, що існує у нас.» [13, р. 56]. На наш погляд, ця думка досить влучно підходить до нашого дослідження. Саме тому на підставі компаративного аналізу ми б хотіли пояснити, яке місце система норм права, які є юридичною основою правової охорони тваринного світу, займають у системі права України.

Очевидно, що аналіз варто почати з України. В Україні традиційно правовідносини з приводу забезпечення правової охорони тваринного світу відносять до предмету екологічного права. Так, В.І. Андрейцев вважає, що предмет екологічного права становлять три групи суспільних відносин: природоресурсні (земельні, лісові, з приводу об'єктів рослинного світу, з приводу об'єктів тваринного світу, водні, гірничі, з приводу атмосферного повітря); природоохоронні (з приводу охорони навколишнього природного середовища); антропоохоронні або відносини із забезпечення екологічної безпеки [14, с. 15-16]. Подібну позицію відстоює К.А. Рябець, яка зазначає, що предмет екологічного права - це суспільні відносини в сфері охорони і поліпшення навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки [15, с. 22]. У свою чергу правовідносини щодо охорони тваринного світу належать до природоресурсових правовідносин, які виникають з приводу раціонального використання та відтворення природних ресурсів: земель, вод, лісів, надр, атмосфери, фауни, рослин не лісового походження [15, с. 23]. Безперечно, можна найти й інші аналогічні наукові позиції.

Крім того, у багатьох наукових джерелах еколого-правового спрямування ми можемо віднайти думку про те, що екологічне право є комплексною галуззю права [15, с. 20; 16, с. 12]. Варто відзначити те, що сама концепція комплексних галузей права з моменту її запровадження піддавалася справедливій критиці. Так, відомий радянський дослідник С.М. Братусь ще у 60-х роках ХХ століття зазначав: «комплексних галузей права не існує, бо кожна галузь права відповідає певному видові суспільних відносин, а тому можна говорити лише про комплексні нормативні акти, комплексну систематизацію нормативного матеріалу й комплексні правові навчальні дисципліни або навіть про комплексні юридичні науки» [17, с. 152]. Висловлюючи власну позицію з цього питання, маємо відзначити те, що норми права, які формують структуру галузей публічного та приватного права мають певну логіку їхнього утворення. Вони є складовою певного механізму правового регулювання, а отже «зайвих» або «незадіяних норм права» в системі права немає. На наше переконання, формування системи галузей права має здійснюватися із обов'язковим дотриманням наступних критеріїв: юридичний адміністративний захист тварина україна німеччина

по-перше, при виокремленні окремих галузей права необхідно чітко дотримуватися поділу права на публічне та приватне не поєднуючи в межах однієї галузі норми публічного та приватного права, які є різними за своїми характеристиками та призначенням [18, с. 81];

по-друге, галузь права не може обґрунтовуватися за рахунок правових норм, правових інститутів та підгалузей права, які належать до інших галузей права [18, с. 81].

Крім того, маємо звернути увагу на те, що правова охорона тваринного світу в Україні - це окрема функція публічної адміністрації. Слушною у цій частині є наукова позиція Р.С. Мельника, який зазначає: «Адміністративне право - це галузь права, нерозривно пов'язана із інститутами публічної влади, публічного інтересу і публічного адміністрування. Інакше кажучи адміністративне право існує у межах названих категорій. Відповідно, лише ті суспільні відносини, в яких бере участь суб'єкт публічної влади (або інший носій адміністративних повноважень), що діє з метою задоволення публічного інтересу у формі публічного адміністрування, можуть регулюватися нормами адміністративного права» [6, с. 43]. Ця наукова позиція має безпосереднє відношення до функції публічної адміністрації з правової охорони тваринного світу в Україні. У межах реалізації цієї функції публічної адміністрації задіяні такі її суб'єкти як: Кабінет Міністрів України, який здійснює загальне публічне адміністрування у цій сфері, профільне міністерство - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України тощо. Основу діяльності цих суб'єктів публічної адміністрації становлять норми саме адміністративного права. До такого висновку можна прийти із аналізу юридичної природи тих правовідносин, які виникають з приводу публічного адміністрування у сфері правової охорони тваринного світу в Україні. Так, для адміністративно-правових відносин властиве:

а) адміністративно-правові відносини, пов'язані з реалізацією (захистом) суб'єктивних публічних прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права;

б) у підґрунті адміністративно-правових відносин мають лежати публічні інтереси;

в) адміністративно-правові відносини можуть виникати між будь-якими суб'єктами права, наділеними публічними правами та обов'язками;

г) адміністративно-правові відносини пов'язуються зазвичай з реалізацією публічних завдань, тобто тих завдань, які належать до виключної компетенції суб'єктів публічної адміністрації - держави в особі її органів, органів місцевого самоврядування, інших видів юридичних осіб публічного права. Особливість публічних завдань полягає у тому, що приватні особи не можуть вільно, тобто на підставі загальних принципів права або загальних положень законодавства, взяти на себе їх виконання [5, с. 125].

Якщо подивитися на усі комбінації правовідносин, що виникають з приводу публічного адміністрування у сфері правової охорони тваринного світу в Україні, то можна безпомилково ідентифікувати їх саме як адміністративно-правові. Отже, роблячи проміжний висновок відзначимо те, що правовідносини, які виникають з приводу публічного адміністрування у сфері правової охорони тваринного світу в Україні, належать до адміністративного права.

Важливим аспектом нашого дослідження є визначення місця норм адміністративного права, які є юридичною основою публічного адміністрування у сфері правової охорони тваринного світу в Україні у системі адміністративного права як галузі публічного права. Система адміністративного права України складається з двох великих підсистемних утворень - Загального адміністративного права і Особливого адміністративного права [6, с. 75]. Виокремлення таких підсистем у межах адміністративного права є логічним продовженням глибинного реформування цієї фундаментальної галузі публічного права України. Загальне адміністративне право об'єднує норми адміністративного права та адміністративно-правові інститути, регулюючий вплив яких поширюється на усі напрями та види діяльності суб'єктів публічного адміністрування [6, с. 75]. Особливе адміністративне право складається з відповідних правових утворень публічного права, які регулюють напрями діяльності суб'єктів публічного адміністрування або процедури реалізації окремих прав приватних осіб [6, с. 75]. Таким чином, функція публічної адміністрації щодо публічного адміністрування у сфері правової охорони тваринного світу в Україні може претендувати на статус окремого правового утворення у Особливого адміністративного права.

Тепер хотілося б дещо сказати з приводу сформованого в Німеччині підходу до системи адміністративного права.

Загальновизнаним у ФРН є поділ цієї галузі права на: Allgemeines Verwaltungsrecht (Загальне адміністративне право) та Besonderes Verwaltungsrecht (Особливе адміністративне право) [7, 8, 9]. Загальне адміністративне право регулює загальні правові інститути та процедури, які в принципі застосовуються всюди в межах публічного адміністрування [19]. Особливе адміністративне право містить норми, які пристосовані до потреб конкретної сфери публічного адміністрування й застосовуються лише у її межах [19]. Однією із галузей Особливого адміністративного права Німеччини є das Umweltrecht (екологічне право) [9, s. 556740]. Невід'ємною складовою екологічного права Німеччини є норми, які регулюють Als Tierschutz (добробут тварин) [20]. Отже, право добробуту тварин є складовою екологічного права як галузі Особливого адміністративного права.

Повертаючись до системи права України, ми можемо прийти до однозначного висновку, що норми адміністративного права, які є юридичною основою публічного адміністрування у сфері правової охорони тваринного світу, утворюють підгалузь екологічного права, яка є галуззю Особливого адміністративного права України.

Висновок

В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Визначення належності норм права до певного правового утворення має здійснюватися із обов'язковим урахуванням загальновизнаної у світі концепції поділу права на публічне та приватне. Водночас необхідно зважати на те, що неможливі симбіози публічного та приватного права, адже найменше утворення у межах системи права - норма права може бути або приватноправовою, або публічно-правовою. Таким чином, усі інші утворення вищого порядку, які виникають у межах системи права, а зокрема правові інститути, підгалузі та галузі права, можуть бути або публічно-правовим або приватноправовими.

2. У Федеративній Республіці Німеччина юридичною основою публічного адміністрування є норми адміністративного права, які об'єднані у дві підсистеми: Загальне та Особливе адміністративне право. Загальне адміністративне право регулює загальні правові інститути та процедури, які застосовуються всюди в межах публічного адміністрування. Особливе адміністративне право містить норми, які пристосовані до потреб конкретної сфери публічного адміністрування і застосовуються лише у її межах. Однією із галузей Особливого адміністративного права Німеччини є екологічне право, яка включає систему норм, спрямованих на публічне адміністрування у сфері добробуту тварин.

3. На наше переконання, норми адміністративного права України, які є юридичною основою публічного адміністрування у сфері правової охорони тваринного світу, є підгалуззю екологічного права як галузі Особливого адміністративного права України.

Список використаних джерел

1. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. Київ: Атіка, 2005. 592 с.

2. Теорія держави і права: елементарний курс / Н.М. Крестовська, Л.Г. Матвєєва. Харків: Одіссей, 2008. 442 с.

3. Екологічне право: підручник /за ред. А.П. Гетьмана; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2019.552 с.

4. Екологічне право: навч. посіб. / кол. авт. [Резворович К.Р., Юнін О.С., Кірін Р.С. та ін.]. Дніпро: Видавець Біла К. О., 2020. 318 с.

5. Мельник Р.С. Система адміністративного права України: монографія. Харків: Вид-во Харків. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. 398 с.

6. Мельник Р.С. Загальне адміністративне право в питаннях і відповідях: навч. посіб. Київ: Юрінком Інтер, 2018. 308 с.

7. Bachmann S., Baumgartner G., Feik R., Giese K., Jahnel D., Lienbacher G. Besonderes Verwaltungsrecht. SprinderLink. 2010. 608 s.

8. Hans J. Wolff, Otto Bachof, Rolf Stober, Winfried Kluth. Verwaltungsrecht. Band 1., 13. Auflage. Munchen, 2016. 973 s.

9. Schmidt-ABmann. E. Besonderes Verwaltungsrecht, 13. Aufl., Berlin, 2005. 924 s.

10. Кравченко М.Г. Управління побутовими відходами в Україні: адміністративно-правовий аспект: дис. ... д-ра юрид. наук. Київ, 2019. 575 с.

11. Кравченко М.Г. Екоресурсне право як юридична основа управління побутовими відходами в Україні: стан та перспективи розвитку. Журнал східно-європейського права. 2017. №46. С.70-80.

12. Кравченко М.Г. Побутові відходи як об'єкт управління у сучасних умовах розвитку Української держави. Журнал східно-європейського права. 2017. №44. С. 94-104.

13. Zweigert K., Koetz H. An Introduction to Comparative Law. 3rd Edition.Clarendon Press. 1998. 744 p.

14. Андрейцев В.І. Екологічне право. Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. Київ: Вентурі, 1996. 208 с.

15. Рябець К.А. Екологічне право України: Навчальний посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2009. 438 с.

16. Екологічне право у схемах та визначеннях: навч. посібник /кол. авт.; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. К.Р. Резворович. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2022. 188 с.

17. Братусь С.Н. Предмет и система гражданского права. Москва: Государственное издательство юридической литературы.1963. 197 с.

18. Кравченко М.Г. Управління побутовими відходами в Україні (адміністративно-правовий вимір): монографія. Київ, 2019, 470 с.

19. Verwaltungsrecht.

20. Felde B. Tierschutzrelevantes Wissen in Gesetzgebung, Verwaltungsverfahren und Verwaltungsprozess. Nomos, 2019. 427 s.

References

1. Kotiuk V.O. Zahalna teoriia derzhavy i prava: Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Atika, 2005. 592 s.

2. Teoriia derzhavy i prava: elementarnyi kurs / N.M. Krestovska, L.H. Matvieieva. Kharkiv: Odissei, 2008. 442 s.

3. Ekolohichne pravo: pidruchnyk /za red. A.P. Hetmana; M-vo osvity i nauky Ukrainy, Nats. yuryd. un-t im. Yaroslava Mudroho. Kharkiv: Pravo, 2019.552 s.

4. Ekolohichne pravo: navch. posib. / kol. avt. [Rezvorovych K.R., Yunin O.S., Kirin R.S. ta in.]. Dnipro: Vydavets Bila K.O., 2020. 318 s.

5. Melnyk R.S. Systema administratyvnoho prava Ukrainy: monohrafiia. Kharkiv: Vyd-vo Kharkiv. nats. un-tu vnutr. sprav, 2010. 398 s.

6. Melnyk R.S. Zahalne administratyvne pravo v pytanniakh i vidpovidiakh: navch. posib. Kyiv: Yurinkom Inter, 2018. 308 s.

7. Bachmann S., Baumgartner G., Feik R., Giese K., Jahnel D., Lienbacher G. Besonderes Verwaltungsrecht. SprinderLink. 2010. 608 s.

8. Hans J. Wolff, Otto Bachof, Rolf Stober, Winfried Kluth. Verwaltungsrecht. Band 1., 13. Auflage. Munchen, 2016. 973 s.

9. Schmidt-ABmann. E. Besonderes Verwaltungsrecht, 13. Aufl., Berlin, 2005. 924 s.

10. Kravchenko M.H. Upravlinnia pobutovymy vidkhodamy v Ukraini: administratyvno-pravovyi aspekt: dys. ... d-ra yuryd. nauk. Kyiv, 2019. 575 s.

11. Kravchenko M.H. Ekoresursne pravo yak yurydychna osnova upravlinnia pobutovymyvidkhodamy v Ukraini: stan ta perspektyvy rozvytku. Zhurnal skhidnoievropeiskoho prava. 2017. №46. S.70-80.

12. Kravchenko M.H. Pobutovi vidkhody yak ob'iekt upravlinnia u suchasnykh umovakh rozvytku Ukrainskoiderzhavy. Zhurnal skhidnoievropeiskoho prava.2017. №44. S. 94-104.

13. Zweigert K., Koetz H. An Introduction to Comparative Law. 3rd Edition.Clarendon Press. 1998. 744 p.

14. Andreitsev V.I. Ekolohichne pravo. Kurs lektsii: Navch. posibnyk dlia yuryd. fak. vuziv. Kyiv: Venturi, 1996. 208 s.

15. Riabets K.A. Ekolohichne pravo Ukrainy: Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury, 2009. 438 s.

16. Ekolohichne pravo u skhemakh ta vyznachenniakh: navch. posibnyk /kol. avt.; za zah. red. d-ra yuryd. nauk, dots. K.R. Rezvorovych. Dnipro: Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav, 2022. 188 s.

17. Bratus S.N. Predmet y systema hrazhdanskoho prava. Moskva: Hosudarstvennoe yzdatelstvo yurydycheskoi lyteraturbi.1963. 197 s.

18. Kravchenko M.H. Upravlinnia pobutovymy vidkhodamy v Ukraini (administratyvno-pravovyi vymir): monohrafiia. Kyiv, 2019, 470 s.

19. Verwaltungsrecht.

20. Felde B. Tierschutzrelevantes Wissen in Gesetzgebung, Verwaltungsverfahren und Verwaltungsprozess. Nomos, 2019. 427 s.

Размещено на Allbest.Ru