Окремі правові питання епідемічної безпеки під час війни в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі правові питання епідемічної безпеки під час війни в Україні

Н. О. Гуторова, докторка юридичних наук, професорка, головна наукова співробітниця Науково- дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені акад. В. В. Сташиса НАПрН України

Т. О. Михайліченко, кандидатка юридичних наук, доцентка, доцентка кафедри кримінального права та кримінально-правових дисциплін Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Ю. Ю. Забуга, кандидатка юридичних наук, асистентка кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Широкомасштабна війна, яку розпочала рф 24.02.2022 р. на території України, не лише змінила життя всіх українців, а й окреслила нові виклики перед суспільством і державою. Під загрозою опинилася не лише територіальна цілісність і суверенітет країни, а й її епідемічна безпека. З давніх-давен відомо, що війна створює найбільш сприятливу обстановку для поширення так званих «хвороб війни». Враховуючи це, в статті визначається стан епідемічної безпеки держави під час збройного конфлікту, а також фактори, які на нього впливають, та окреслюються ті правові засоби, що здатні мінімізувати чи нейтралізувати вплив цих загроз на стан громадського здоров'я та епідемічну безпеку в цілому.

Авторками було встановлено, що нині стан епідемічної безпеки в Україні є незадовільним. У країні є можливим стрімке поширення таких захворювань, як туберкульоз, ВІЛ/СНІД та інших захворювань, які передаються статевим шляхом, а так само холери, кишкових інфекцій, черевного тифу, захворювань на гепатити та правець, а також на такі вакцинокеровані захворювання, як поліомієліт, кір, дифтерія, паротит. Нікуди не зникла і пандемія коронавірусу. Можна лише спрогнозувати подальші спалахи цього захворювання. Очікується збільшення кількості випадків зараження на сказ через часте контактування безпритульних тварин із воєнними та цивільними. Варто очікувати також початку епідемії посттравматичного стресового розладу серед населення України, в першу чергу, серед військовослужбовців та людей, які були в окупації чи проживали на лінії фронту. Це ймовірно призведе до збільшення кількості насильницьких злочинів, а також самогубств.

Водночас у статті були визначені правові засоби, які здатні мінімізувати або нейтралізувати ті загрози, що погіршують стан епідемічної безпеки в країні під час війни. Зокрема, до них належить адаптація чинного законодавства (йдеться передусім про положення законів України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 р. N 2586-Ш, «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III, «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. №4004-XII) до потреб воєнного часу та ухвалення низки нових підзаконних нормативно-правових актів. Окрему увагу слід приділити внесення змін до чинного Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особливо це стосується виведення із кола суб'єктів колабораційноїдіяльності та пособництва державі- агресору медичних працівників, які надавали медичну допомогу під час окупації, а також забезпечували функціонування закладів охорони здоров'я чи реалізацію фармацевтичної продукції на окупованих територіях.

Ключові слова: епідемічна безпека, епідеміологічна ситуація, збройний конфлікт, війна, загрози для епідеміологічної безпеки, правові засоби, відповідальність.

Gutorova N. О., Mykhailichenko T. О., Zabuha Yu. Yu. Selected legal issues of epidemic safety during the war

The large-scale war that the Russian Federation started on the territory of Ukraine on 24.02.2022 not only changed the life of all Ukrainians but also marked the new challenges for society and the state. Not only was the country's territorial integrity and sovereignty under threat, but also its epidemic security. It has long been known that war creates the most favorable environment for the spread of the so-called «war diseases». In view of the above, the article defined the state of state epidemic security during the armed conflict, factors influencing it and outlines the legal means, which can minimize or neutralize the impact of these threats to public health and epidemic security in general.

The authors have determined that today the state of epidemic safety in Ukraine is not satisfactory enough. In the country there is a possible rapid spread of diseases such as tuberculosis, cholera, intestinal infections, typhoid, hepatitis and tetanus, HIV/AIDS and other sexually transmitted diseases, vaccine-preventable diseases (poliomyelitis, measles, diphtheria, mumps, etc.). The coronavirus pandemic has also not disappeared. We can only predict further outbreaks of the disease. The number of cases of rabies infection is expected to increase due to contact of stray animals by the military and civilians. We should expect the beginning of an epidemic of post-traumatic stress disorder amid the population of Ukraine, primarily among the military and people who were in the occupation or lived near the front line. This can lead to an increase in violent crimes, as well as suicides.

In the article legal means can minimize or neutralize those threats that worsen the state of epidemic security in the country during war were identified. Particularly, they include adaptation of the current legislation (mainly the Law of Ukraine «On Combating Tuberculosis» (July 5, 2001, No 2586-Ш), «On Protection of Population against Infectious Diseases» (April 6, 2000, No 1645-Ш), «On Ensuring Sanitary and Epidemic Welfare of Population» (February 24, 1994, No 4004-XII)) for the needs of war time and adoption of a number of new by-laws. Special attention should be devoted to the introduction of amendments to the current Criminal Code of Ukraine and the Code of Ukraine on Administrative Offences. Especially it concerns the withdrawal from the circle of subjects of collaborationist activity and aiding the aggressor state medical workers, who provided medical care during the occupation, ensured the functioning of health institutions and the sale of pharmaceutical products in the occupied territories.

Key words: epidemiological security, epidemiological situation, armed conflict, war, threats to epidemiological security, legal means, liability.

Постановка проблеми

Будь-яка держава має піклуватися про здоров'я населення, що є неможливим без забезпечення епідемічної безпеки, в основі якої лежить захист громадського здоров'я, в тому числі від спалахів та подальшого поширення територією держави інфекційних хвороб. Питання епідемічної безпеки гостро стоїть перед Україною повсякчас: спочатку в державі розпочалася епідемія туберкульозу, потім - стрімке поширення ВІЛ/СНІДу, гепатитів, дифтерії, наостанок же - пандемія COVID-19, яка взагалі змінила обличчя нашого сучасного світу і стала викликом для кожної держави. Так, А. В. Ландіна відмічає, що «фактична загроза поширення небезпечної хвороби в умовах пандемії зробила виклик практично всім галузям, які регулюють суспільне життя як на міжнародному, так і національному рівнях» Ландіна А. В. 'Проблеми кримінально-правового за-безпечення епідемічної безпеки в умовах пандемії' (2020) 3-4 Університетські наукові записки 78-85 <DOI 10.37491/ UNZ.75-76.8> (дата звернення 12.04.2023). епідемічна безпека адміністративне правопорушення

І як тільки ситуація трохи стабілізувалася, 24.02.2022 р. росією було розпочате широкомасштабне вторгнення в Україну. Ця подія стала суттєвою загрозою епідемічній безпеці нашої країни. Із цього часу постійно відбувається цілеспрямоване руйнування цивільної інфраструктури, терористичні акти проти мирного населення, масове вчинення воєнних злочинів, включаючи й сексуальне насильство на окупованих територіях. Населення України на захоплених територіях позбавляється можливості отримати необхідну медичну допомогу. Окремо слід звернути увагу на шкоду, яка завдається сектору охорони здоров'я Mykhailichenko T., Zabuha Yu., Babanina V., Syiploki M. Protection of the Right to Health During the Period of Armed Conflict: The Experience of Ukraine (2022) 4(16) Access to Justice in Eastern Europe 66-81. <https://doi.org/10.33327/ AJEE-18-5.4-a000434> (дата звернення 12.04.2023). Так, якщо за даними Міністерства охорони здоров'я України станом на 24.07.2022 р., тобто за 5 місяців війни, країною-терористом було вбито щонайменше 18 медичних працівників, зазнали поранень - понад 50, зруйновано 869 об'єктів системи охорони здоров'я, з яких 123 не підлягають відновленню¹, то станом на 10.12.2022 р. росіяни зруйнували 144 медичні заклади та ще понад 1 тис. пошкодили. Найбільше втрат зафіксовано на Донеччині, Харківщині, Херсонщині, Миколаївщині та Київщині 'П'ять місяців боротьби із повномасштабною росій-ською агресією. 150 днів опору, незламності на шляху до перемоги' (Міністерство охорони здоров'я України. Facebook) <https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/pfbid05bu258Y9Z7y e1G8PSp2op1EJAC2gzZMZYiSSwXG4gBBqU9SnjbqD37N8uf mVhUtyl> (дата звернення 12.04.2023) ^{'Росіяни зруйнували лікарень на понад 1 мільярд дола-рів, - Олексій Яременко' (Урядовий портал, 10 Грудня 2022) <}https://www.kmu.gov.ua/news/rosiiany-zruinuvaly-likaren-na- ponad-1-miliard-dolariv-oleksii-iaremenko> (дата звернення

12.04.2023). В подальшому тенденція до знищення та пошкодження закладів охорони здоров'я російськими військами, на жаль, зберігається. Все це створює неблагополучну епідемічну ситуацію, а також може призвести до різкого збільшення кількості інфекційних і неінфекційних захворювань на всій території України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволяє констатувати, що починаючи з 2020 р. питання епідемічної безпеки постійно перебуває у спектрі наукових пошуків. Так, раніше нами відмічалося, що «Україна вже кілька років поспіль переживає і ймовірно ще буде переживати наслідки пандемії та повномасштабного вторгнення рф. Додатковим викликом постає загроза поширення так званих «хвороб війни», в тому числі й вакцинокерованих» Gutorova N. O., Zabuha Yu. Yu., Mykhailichenko T. O. 'Legal Issues of Epidemic Safety Due to the Pandemic COVID-19 and the War in Ukraine' The European dimension of modern legal science : Scientific monograph («Baltija Publishing», 2022) 181-205. <https://doi.org/10.30525/978-9934-26-252-4-9> (дата звернення 12.04.2023).

Питання забезпечення права на охорону здоров'я, в т. ч. й епідемічної безпеки, в умовах війни піднімають такі іноземні дослідники, як Р. Озарас, Г Леблебічіоглу, М. Сунбул Ozaras R, Leblebicioglu H, Sunbul M, et al. 'The Syrian conflict and infectious diseases' (2016)14(6) Expert Rev Anti Infect Ther 547-555 <doi:10.1080/14787210.2016.1177457> (дата звернення 12.04.2023), К. Рой, С. Рей Roy K, Ray S. 'War and epidemics: A chronicle of infectious diseases' (2018) 20 (1) Journal of Marine Medical Society 50-54 <DOI: 10.4103/jmms.jmms_34_18.> (дата звернення

12.04.2023), Л. Рубінштейн, К. Футер Footer K., Rubenstein L. 'A Human Rights Approach to, Р. Хаар, К. Ріс- ко, С. Сінгх, Д. Рейес, А. Албайк, М. АлнаджарHealth Care in Conflict' (2013) 95 (889) International Review of та ін. Серед українських же дослідників варто відмітити роботи В. Батиргареєвоїthe Red Cross 167-187 <DOI: 10.1017/S1816383113000349> ^{Rubenstein L. 'War, Political Conflict, and the Right to Health' (2020) 22 (1) Health and Human Rights 339-341}

Haar R. J., Risko C. B., Singh S., Rayes D., Albaik A., Alnajar M., et al. 'Determining the scope of attacks on health in four governorates of Syria in 2016: Results of a field surveillance program' (2018) 15 (4) PLoS Med e1002559. <DOI: 10.1371/ journal.pmed.1002559> (дата звернення 12.04.2023)

Батиргареєва В. С. 'Війна та епідемії: незасвоєні уроки' Правові питання епідемічної безпеки під час воєнного стану : матеріали міжнар. круглого столу. (16 черв. 2022 р., Хар-ків) 40-45. <DOI: https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6 >; - 'Виклики громадському здоров'ю під час війни: україн-ські реалії' Правове регулювання діяльності у сфері охорони здоров'я під час війни: виклики сьогодення : матеріали VI Між- нар. мед.-прав. форуму (25 листоп. 2022 р., м. Харків) 14-16 <https://doi.org/10.31359/978-966-998-461-6> (дата звернення

12.04.2023)

Гревцова Р. О. 'Правове забезпечення епідеміологічної безпеки в умовах війни та у відбудовний період: міжнародний досвід і пропозиції до дорожньої карти' Правові питання епідемічної безпеки під час воєнного стану : матеріали між-нар. круглого столу. (16 черв. 2022 р., м. Харків) 21-24 < https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6> (дата звернення

12.04.2023)

Кашинцева О. Ю., Рачинська В. В. 'Протидія грома-дянським суспільством інфікуванню віл на деокупованих територіях' Правове регулювання діяльності у сфері охорони здоров'я під час війни: виклики сьогодення : матеріали VI Міжнар. мед.-прав. форуму (25 листоп. 2022 р., м. Харків) 48-49 <https://doi.org/10.31359/978-966-998-461-6> (дата звер-нення 12.04.2023), Р. Гревцової⁹, О. Кашинцевої, В. Рачинської¹⁰, Т Михайліченко, Ю. Забуги, В. Бабаніна, М. Сийплокі Mykhailichenko T., Zabuha Yu., Babanina V., Syiploki M. 'Protection of the Right to Health During the Period of Armed Conflict: The Experience of Ukraine' (2022) 4 (16) Access to Justice in Eastern Europe 66-81 <https://doi.org/10.33327/AJEE- 18-5.4-a000434> (дата звернення 12.04.2023)

Пашков В. М. 'Профілактика інфекційних захворювань у під час війни: правова характеристика' Правові питан-ня епідемічної безпеки під час воєнного стану : матеріали міжнар. круглого столу. (16 черв. 2022 р., м. Харків ) 66-68 <https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6> (дата звернення

12.04.2023)

Політова А. С. 'Захист права на здоров'я в умовах зброй-ного конфлікту в Україні' Правове регулювання діяльності у сфері охорони здоров'я під час війни: виклики сьогодення : матеріали VI Міжнар. мед.-прав. форуму (25 листоп. 2022 р., м. Харків) 89-92 <https://doi.org/10.31359/978-966-998-461-6> (дата звернення 12.04.2023), В. Пашкова¹², А. Політової¹³, де аналізуються різноманітні аспекти права на охорону здоров'я в умовах війни загалом та права на епідемічну безпеку, зокрема.

Дослідження має на меті визначити: 1) стан епідемічної безпеки в Україні під час війни, 2) загрози, які постали перед громадським здоров'ям у зв'язку із наявним збройним конфліктом на території держави; 3) коло правових засобів, здатних мінімізувати негативні наслідки впливу таких загроз на громадське здоров'я та епідемічну безпеку в цілому.

Виклад основного матеріалу

Війна - це не лише зруйновані міста та села, а й зруйновані долі... Будь-яка війна тягне низку негативних змін в економіці, соціальній сфері та у сфері громадського здоров'я. Негативний вплив війни на епідемічну ситуацію в Україні не є виключенням. Із давніх часів науковці спостерігали катастрофічний вплив інфекційних хвороб на військових і цивільне населення під час воєнних дій. За словами К. Роя та С. Рея, епідемії атакували та спустошували людство після Пелопоннеської війни 430 р. до н. е. між Спартою та Афінами за панування над Грецією. Автори доходять висновку, що насправді до кінця Другої світової війни більше солдатів померло від воєнних епідемій, ніж від дій ворога. Хоча після появи антибіотиків, вакцин і новітніх засобів діагностики, захворюваність і смертність від інфекційних хвороб знизилися, але під час останніх військових конфліктів, а також певний час після них фіксуються спалахи інфекційних захворювань. Таким чином, війни, на думку К. Роя та С. Рея, відіграли важливу роль у повторній появі таких захворювань, як чума та холера (епідемія чуми у 70-х - на початку 80-х рр. ХХ ст. у В'єтнамі, епідемія холери в Демократичній Республіці Конго (1994 р.), спалах поліомієліту серед переміщеного сирійського населення у 2017 р.)¹. Інші автори звертають увагу на те, що в Сирії руйнування закладів охорони здоров'я, нестача медичного персоналу та критична нестача життєво необхідної медичної продукції, насамперед ліків, створили відповідні умови, що призвели до повторної появи туберкульозу, шкірного лейшманіозу, поліомієліту та кору².

Аналіз ситуації, яка склалася в Україні з початку повномасштабної агресії рф, а також вивчення досвіду інших країн, в яких в останні десятиріччя мали місце війни чи військові конфлікти, дозволяють спрогнозувати основні загрози епідемічній безпеці під час та одразу після завершення війни. У свою чергу, фахівці в галузі права здій снюють пошук найбільш ефективних правових засобів, що дозволять мінімізувати негативний вплив на зумовлену війною епідемічну ситуацію в Україні Примітка. Вирішенню цих проблем був присвячений міжнародний круглий стіл «Правові питання епідемічної без-пеки під час воєнного стану» (16.06.2022 р.) та міжнародний медико-правовий форум «Правове регулювання діяльності у сфері охорони здоров'я під час війни: виклики сьогодення» (25.11.2022 р.)..

З урахуванням усіх цих напрацювань розглянемо основні виклики епідемічній безпеці та правові засоби мінімізації їх негативних наслідків для громадського здоров'я.

Подальше поширення туберкульозу. Україна належить до числа країн, для яких поширення туберкульозу є суттєвою проблемою для громадського здоров'я. За даними Центру громадського здоров'я МОЗ України, у 2022 р. показник захворюваності на туберкульоз, включаючи і його рецидив, становив 18 510 випадків, або 45,1 на 100 тис. населення, що на 2,5% більше показника 2021 р. (18 241 випадок, або 44,0 на 100 тис. населення) 'Статистика з туберкульозу' (Центр громадського здоров'я МОЗ України) <https://www.phc.org.ua/kontrol- zakhvoryuvan/tuberkuloz/statistika-z-tb> (дата звернення

12.04.2023).

Відповідно до Глобального звіту ВООЗ про туберкульоз за 2021 р., незважаючи на глобальне падіння кількості повідомлень про випадки туберкульозу в період між 2019 та 2020 рр., Україна була визначена як одна з двадцяти країн із найбільшою оцінкою кількості випадків лікарсько-стійкого туберкульозу 'Global tuberculosis report 2021' (World Health Organization, 2021) <https://www.who.int/teams/global- tuberculosis-programme/tb-reports> (дата звернення 12.04.2023). Водночас Е. Холт відмічає, що повно- масштабне вторгнення створює серйозні виклики для системи охорони здоров'я та «ставить під загрозу безперервність надання допомоги хворим на туберкульоз у країні» Holt E. 'Tuberculosis services disrupted by war in Ukraine' (The Lancet, March 22, 2022) <https://doi.org/10.1016/S1473- 3099(22)00214-6> (дата звернення 12.04.2023).

В Україні реалізується Державна стратегія розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню Про схвалення Державної стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню. Затвер-джена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 лис-топада 2019 р. № 1414-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1414-2019-%D1 %80#Text (дата звернення 12.04.2023), яку ухвалено в контексті досягнення стратегічних цілей відповідно до концепції Глобальних цілей сталого розвитку ООН стосовно подолання туберкульозу до 2030 р. та досягнення цільових індикаторів ліквідації туберкульозу до 2035 р., визначених Стратегією ВООЗ «The End TB Strategy»¹. Разом із тим через відсутність необхідної медичної допомоги, недостатнє харчування на окупованих територіях і територіях, де ведуться бойові дії, руйнування будинків і соціальної інфраструктури, значне скупчення людей у бомбосховищах і місцях тимчасового проживання ці досягнення можуть бути втрачені. Особливе занепокоєння експертів у сфері громадського здоров'я викликає суттєве зниження (а на окупованих територіях аж до позбавлення) можливостей своєчасно діагностувати захворювання, а також забезпечити медикаментами хворих на туберкульоз осіб, які вже розпочали лікування.

Із метою мінімізації ризиків суттєвого погіршення ситуації з розповсюдженням туберкульозу існує необхідність адаптації Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»² та ухвалених на його підставі підзаконних нормативно- правових актів до потреб воєнного часу. Особлива увага має бути приділена своєчасному й ефективному обміну інформацією щодо хворих на туберкульоз осіб, які потребують медикаментозного лікування, оперативному забезпеченню ліками та надання іншої медичної допомоги хворим за місцем їх перебування.

Збільшення кількості випадків захворюваності ВІЛ/СНІДта інших захворювань, що передаються статевим шляхом. Аналіз цієї загрози епідемічній безпеці в Україні слід проводити, на нашу думку, в двох аспектах: 1) погіршення в Україні ситуації через зумовлені війною відсутність або недостатність медичної допомоги хворим, а також несвоєчасне виявлення та лікування нових випадків захворювань; 2) розповсюдження захворювань, які передаються статевим шляхом внаслідок воєнних злочинів сексуального характеру, вчинених комбатантами рф.

Вочевидь, найбільшу загрозу серед розглядуваної групи злочинів становить зараження ВІЛ- інфекцією, що у подальшому може призвести до захворювання на СНІД. Цей вірус, який справедливо названий чумою ХХ до смертельно небезпечного захворювання, а випадки його зникнення в організмі зараженої людини є поодинокими і недостатньо дослідженими Turk G, Seiger K, Lian X, et al. 'A Possible Sterilizing Cure of HIV-1 Infection Without Stem Cell Transplantation' (2022) 175(1) Ann Intern Med 95-100 <10.7326/L21-0297>; Tamalet C, Colson P, Decroly E, et al. 'Reevaluation of possible outcomes of infections with human immunodeficiency virus' (2016) 22(4) Clin Microbiol Infect 299-311 <10.1016/j.cmi.2015.11.022>.

Звіт Європейського центру профілактики та контролю захворювань (ECDC) та Європейського регіонального бюро ВООЗ також засвідчує, що Україна має один із найвищих показників нових випадків ВІЛ-інфекції на 100 тис. населення. При цьому варто наголосити, що найвищий показник спостерігався в рф (40,8), яка є державою- агресором. Другу сходинку у цьому переліку, на жаль, посідає Україна (37,5). Кількість нових діагнозів ВІЛ в Україні зросла з 14 240 у 2016 р. до 16 270 у 2019 р., трохи знизившись до 15 660 у 2020 р. (напевно, це пояснюється скороченням доступу до тестування на ВІЛ через пандемію COVID-19) 'HIV/AIDS surveillance in Europe 2021 (2020 data)' (European Centre for Disease Prevention and Control Regional Office for Europe) <https://www.ecdc.europa.eu/en/publications- data/hiv-aids-surveillance-europe-2021-2020-data> (дата звер-нення 14.08.2022).

Згідно з останніми даними, зібраними в рамках опитування Дублінської декларації у 2022 р., приблизно у 75% із 244 900 людей, які живуть з ВІЛ в Україні, було діагностовано, 62% отримували антиретровірусне лікування, а у 58% вірус був пригнічений 'Operational considerations for the provision of the HIV continuum of care for refugees from Ukraine in the EU/EEA' (European Centre for Disease Prevention and Control 5 July 2022) <https://www.ecdc.europa.eu/sites/default/files/documents/ Operational-considerations-provision-HIV-care-for-Ukraine- refugees.pdf> (дата звернення 14.08.2022).

Експерти Європейського центру профілактики та контролю захворювань підкреслюють, що безкоштовна та легкодоступна допомога ВІЛ- інфікованим, включаючи надання антиретровірус- ної терапії, терапії супутніх інфекцій та терапії опіатними агоністами, а так само профілактику опортуністичних інфекцій, є життєво важливими для людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією або знаходяться в групі ризику. Безкоштовне тестування та лікування в пункті доступу принесе користь не лише особам, які отримують допомогу, а й країнам у цілому, в яких вони залишаються, запобігаючи тим самим підвищенню витрат на лікування та погіршенню стану здоров'я в середньостроковій та довгостроковій перспективах»¹. Зазначені вимоги повною мірою мають стосуватися не лише біженців до країн ЄС, а й тимчасово переміщених осіб, які через війну були вимушені виїхати до інших регіонів України. Такі кроки підтримують й українські дослідниці В. Рачинська _ ^{Рачинська В. В. 'Питання епідеміологічної безпеки під час війни крізь призму законопроєктних ініціатив у сфері ВІЛ'} Правові питання епідемічної безпеки під час воєнного стану : матеріали міжнар. круглого столу. (16 черв. 2022 р., Харків) <https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6> (дата звернення 12.04.2023) та А. Сер- біна Сербіна А. В. 'Підвищення небезпеки інфікування віл під час збройної агресії рф в Україні. Постконтакта до-помога. Законодавчі виклики.' Правові питання епідемічної безпеки під час воєнного стану : матеріали міжнар. круглого столу. (16 черв. 2022 р., Харків) <https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6>.

Іншим суттєвим чинником небезпеки розповсюдження ВІЛ-інфекції та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, є воєнні злочини статевого характеру, котрі вчиняються комбатантами рф на окупованих територіях.

У ст. 27 IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. зазначено, що жінки мають бути особливо захищені від будь-якого посягання на їх честь, зокрема від зґвалтування, примусової проституції чи будь-якої форми непристойного посягання The IV Geneva Convention Relative to the Protection of Civilian Personsin Time of War of 12 August 1949. URL: https:// www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocity-crimes/ Doc.33_GC-IV-EN.pdf (дата звернення 12.04.2023). Незважаючи на це, на жаль, сексуальні насильства часто використовують як зброю війни. За даними експертів ООН, «приблизно 60 тис. жінок були зґвалтовані під час громадянської війни в Сьєрра- Леоне (1991-2002 рр.), до 60 тис. у колишній Югославії (1992-1995 рр.), до 250 тис. під час геноциду в Руанді (1994 р.), понад 40 тис. у Ліберії (1989-2003 рр.) і принаймні 200 тис. у Демократичній Республіці Конго починаючи з 1998 р. Сексуальне насильство характерне для конфліктів від Афганістану до Іраку та від Сомалі до Сирії» 'Seventieth Anniversary. 70 Ways the UN Makes a Difference' (United Nations) <https://www.un.org/un70/en/. Не стали виключенням і жителі України.

Про повну інформацію щодо кількості сексуальних злочинів, вчинених комбатантами рф проти цивільного населення України, а також військовополонених, поки що говорити зарано. Хоча у ЗМІ існує значна кількість таких повідомлень, проте їх остаточна перевірка правоохоронними органами наразі триває. Слід ураховувати, що досить часто жертви таких злочинів не повідомляють про їх вчинення правоохоронним органам, соромлячись ситуації, в якій вони опинилися та не бажаючи поглиблювати психологічну травму. Крім того, значна кількість жертв зараз знаходиться на окупованій рф території. Тому наводити будь- яку статистичну інформацію з цього приводу поки що, як нам видається, зарано. Разом із тим жорстокість і нелюдське ставлення до цивільного населення і військовополонених, у т. ч. й з використанням сексуального насильства, з боку комбатантів рф є неодноразово доведеним фактом. Ці воєнні злочини обов'язково отримають належну оцінку судами, а їх організатори та безпосередні виконавці понесуть покарання, на яке вони заслуговують.

Ситуація ускладнюється й тим, що рф, за інформацією ВООЗ, посідає перше в Європі місце за кількістю нових випадків зараження ВІЛ- інфекцією та має найвищі показники вперше виявлених ВІЛ-інфекцій на 100 тис. населення - як вище зазначалося, цей коефіцієнт дорівнюється 40,8. При цьому держава-агресор не вважає за потрібне співпрацювати з міжнародними організаціями щодо обміну інформацією про заходи контролю над розповсюдженням ВІЛ/СНІД, не забезпечує на належному рівні медичну допомогу, включаючи й інформацію про виявлення цього захворювання та догляд за ВІЛ-інфікованимиcontent/70ways/index.html> (дата звернення 12.04.2023). Зважаючи на це, ризик зараження ВІЛ-інфекцією від комбатантів рф значно зростає.

Враховуючи це, завданням держави є організація медичної і психологічної допомоги жертвам воєнних злочинів, пов'язаних із сексуальним насильством. Задля своєчасного лікування потерпілих і попередження подальшого розповсюдження захворювань, які передаються статевим шляхом, вельми важливою є дестигматизація хворих осіб, а також осіб, які перебувають у групі ризику. У зв'язку з цим особливої актуальності, як вже зазначалося раніше, набувають законодавчі ініціативи щодо виключення із КК України спеціальних норм, які фактично передбачають відповідальність хворої людини за зараження інфекційною хворобою. Йдеться про ст. 130 «Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби» і ст. 133 «Зараження венеричною хворобою» КК України¹. Натомість, доцільним є передбачити відповідальність за зараження будь- якою інфекційною хворобою (а не лише тією, яка передається статевим шляхом) у межах заподіяння тілесного ушкодження відповідного ступеня тяжкості. Зазначимо, що саме таке рішення було запропоноване в Проєкті КК України, розробленому Робочою групою з питань розвитку кримінального права комісії з питань правової реформи при Президентові України².

Актуальним є також виключення адміністративної відповідальності за заняття проституцією (ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення), коригування політики у сфері протидії наркозлочинності шляхом декриміналіза- ції діянь, пов'язаних зі зберіганням і переміщенням наркотичних засобів і психотропних речовин наркозалежними особами без мети збуту, тощо.

До інших інфекційних захворювань, які перебувають у зоні підвищеної небезпеки під час війни, слід віднести: а) холеру, кишкові інфекції, черевний тиф, факторами розповсюдження яких є відсутність питної води, руйнування очисних споруд, антисанітарія в місцях ведення бойових дій та на окупованих територіях, незаконні поховання; б) захворювання на гепатити та правець через численні поранення і травми, яких зазнають військові на фронті, а мирні жителі - під час постійних ракетних та артилерійських обстрілів; в) COVID-19, пандемія якого тривала на момент початку повно- масштабного вторгнення рф в Україну і загрожувала новими небезпечними хвилями на тлі фактичного припинення протиепідемічних обмежень, зниження уваги до вакцинації та її неможливості на окупованих територіях, великого скупчення людей в бомбосховищах, місцях спільного проживання тимчасово переміщених осіб тощо; г) так звані вакцинокеровані захворювання, зокрема поліомієліт, кір, дифтерія, паротит тощо через порушення графіків вакцинації населення та ускладнення доступу до неї на окупованих територіях і територіях, де ведуться бойові дії, зруйновані об'єкти медичної інфраструктури 'Health Cluster Ukraine. Public Health Situation Analysis (PHSA). Last update - July 2022' (Humanitarian Response) <https://www.humanitarianresponse.info/en/operations/ukraine/ document/ukraine-public-health-situation-analysis-phsa-long- form-01 -aug-2022-en?fbclid=IwAR027OnZyoBDOldSuzydxPd Ome3XW8WdzT3549LyRcyeHA-WVlx09fJPF9I> (дата звер-нення 12.04.2023).

Окрему увагу в цій категорії, з урахуванням реалій російсько-української війни, варто приділити непохованим бойовим утратам. Так, як відмічається у ЗМІ, українцями, міжнародними експертами та організаціями, росія в абсолютній більшості випадків уникає повернення тіл своїх загиблих військовослужбовців. У результаті цього на окремих ділянках фронту (приміром, Бахмут, Вугледар, Кремінна та ін.) територія переповнена тілами загиблих людей. І якщо морози сприяють «консервації» тіл, то з приходом весни ситуація може стати критичною Роп Н.'«Посадки завалені трупами росіян». Як вигля-дають бої на найгарячішому Бахмутському напрямку очи-ма рядового бійця й ексдепутата Ю. Сиротюка' (Агентство «Інтерфакс-Україна»14 грудня 2022) <https://nv.ua/ukr/ukraine/ events/bahmut-zemlya-zavalena-trupami-rosiyan-sirotyuk-pro- bezgluzdu-taktiku-rf-novini-ukrajini-50290861.html> Урбансь- ка Т 'Еколог Олена Кравченко: Трупи окупантів - величезна проблема для довкілля, і коли розкладаються, і коли горять' (УНІАН 04 квітня 2022) <https://www.unian.ua/ecology/ ekolog-olena-kravchenko-trupi-okupantiv-velichezna-problema- dlya-dovkillya-i-koli-rozkladayutsya-i-koli-goryat-11771923. html> ; 'Bodies of Russian soldiers lie in town recaptured by Ukraine' (Al Jazeera Media Network 04 October 2022) <https:// www. aljazeera.com/news/2022/10/4/ukrainians-collect-bodies- in-lyman-russia-ratifies-treaties> (дата звернення 12.04.2023). Якщо таку ситуацію не змінити найближчим часом, то ймовірні спалахи низки інфекційних хвороб як серед людей, так і серед тварин, а також забруднення водойм та ґрунту.

До цієї самої групи слід віднести і небезпеку спалахів сказу через велику кількість покинутих домашніх тварин (особливо котів і собак), а також сільськогосподарських тварин. Заходи щодо вакцинації домашніх і сільськогосподарських тварин проти сказу на значній території України не проводились через окупацію і військові дії. Нерідкими є й випадки, коли господарі, покидаючи свої домівки через війну, залишали домашніх тварин. Як свідчить зарубіжний досвід, у зоні ризику зараження на сказ перебувають як цивільне населення, так і військові, які досить часто «всиновлюють» безпритульних тварин Cooper E. D., Debboun M. 'The relevance of rabies to today's military' (2012) Jul-Sep US Army Med Dep J 4-11.. Рік повномасштабного вторгнення, як відмічає А. Горностай, підтверджує цю тенденцію. Більше того, ще до цих подій «ситуація з епідемією сказу у тварин в Україні викликала занепокоєння. У 2020 р. кількість звернень за медичною допомогою осіб внаслідок нападу тварин хворих на сказ складала 942 особи (або 2,26 на 100 тис. населення). З-поміж хворих та з підозрою на сказ тварин, які спричинили напади на людей, найбільша питома вага належить котам і собакам - 68,15 % (642 випадки), у т.ч. котам 31,21% (294 випадки), собакам 36,96% (348 випадків), питома вага сільськогосподарських тварин - 13,27% (125 випадків), лисиць - 16,45% (155 випадків)»¹. Наразі ж маємо масштабну смертність або втечу сільськогосподарських тварин; погані умови їх годування та утримання; проблеми з підтриманням належного стану їх здоров'я, зокрема неможливість спалення мертвих тварин; швидке збільшення кількості безпритульних і покинутих тварин; відсутність вакцинації та нагляду. До того ж значно підвищується ризик контакту цих тварин із людьми, між собою чи з дикими тваринами та їх зараження².

Система правових заходів захисту населення від інфекційних хвороб в Україні в цілому створена. Так, правове регулювання у цій сфері здійснюється на підставі законів «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III, «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-XII, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів. В умовах війни окремі положення цих нормативно-правових актів потребуватимуть адаптації. Основною проблемою є належне їх правозастосування, що потребуватиме додаткового ресурсного забезпечення.

Епідемія посттравматичних стресових розладів (posttraumatic stress disorders) заслуговує на окрему увагу. Сучасні дослідження дають невтішний прогноз щодо епідемії посттравматичного стресового розладу, яка є невід'ємним наслідком війн і військових конфліктів. На відміну від епідемій інфекційних захворювань, з більшістю з яких у сучасному світі досить ефективно борються за допомогою вакцинації і своєчасного лікування, швидкої протидії посттравматичному стресовому розладу не існує.

За словами К. Роя та С. Рея, «нові знання, отримані від ветеранів війни із США, привернули увагу до неінфекційних епідемій. Оцінка Департаменту у справах ветеранів США показує, що 31% ветеранів війни у В'єтнамі, 10% ветеранів війни в Перській затоці, 11% ветеранів війни в Афганістані та 20 % ветеранів війни в Іраку страждали від посттравматичних стресових розладів» Roy K., Ray S. 'War and epidemics: A chronicle of infectious diseases' (2018) 20 (1) Journal of Marine Medical Society 50-54 < 10.4103/jmms.jmms_34_18>. На думку міністра охорони здоров'я України В. Ляшка, «попередні дослідження і гіркий досвід інших країн, що постраждали від збройних конфліктів, показує: щонайменше кожна 5 людина буде мати негативні наслідки для психічного здоров'я, а кожна десята відчує ці наслідки на рівні середньої тяжкості або тяжкої хвороби» 'Вплив війни на психічне здоров'я - колосальний - Віктор Ляшко' (Міністерство охорони здоров'я) <https://moz.gov.ua/ article/news/vpliv-vijni-na-psihichne-zdorov%e2%80%99ja-- kolosalnij--viktor-ljashko> (дата звернення 12.04.2023).

Психічні розлади постраждалих внаслідок війни осіб не лише завдаватимуть шкоду їх здоров'ю, а в багатьох випадках являтимуть небезпеку для оточуючих. Так, зокрема, в МВС України прогнозують збільшення випадків домашнього насильства внаслідок погіршення через війну психоемоційного стану українців 'МВС, громадські та правозахисні організації визна-чили спільні кроки для зміцнення системи протидії домаш-ньому насильству' (Портал МВС) <https://mvs.gov.ua/news/ mvs-gromadski-ta-pravozaxisni-organizaciyi-viznacili-spilni- kroki-dlya-zmicnennya-sistemi-protidiyi-domasnyomu-nasilstvu> (дата звернення 12.04.2023). Слід очікувати і збільшення кількості інших насильницьких злочинів.

Мінімізація негативних наслідків для психічного здоров'я, на нашу думку, потребує комплексного підходу щодо своєчасного виявлення осіб, які потребують психологічної допомоги, а також надання такої допомоги висококваліфікованими фахівцями з використанням найкращих світових методик Гнедик Є. С., Гуторова Н. О. 'Епідемічна безпека під час і після війни: питання правового регулювання' Правові питання епідемічної безпеки під час воєнного стану : матері-али міжнар. круглого столу. (16 черв. 2022 р. Харків) <https:// doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6>. З огляду на це заслуговує на підтримку ініціатива О. Зеленської, МОЗ та партнерів, які запускають Національну програму психічного здоров'я та психосоціальної підтримки¹. Реалізація цієї програми потребуватиме, у тому числі, й відповідного правового забезпечення.

Окресливши окремі, найбільш суттєві, на нашу думку, загрози епідемічній безпеці під час війни в Україні, а також правові засоби щодо їх мінімізації, слід звернути увагу ще на один надзвичайно важливий аспект. Своєчасна й ефективна медична допомога, надана населенню, у т. ч. й на окупованих територіях, є одним з основних чинників протидії розповсюдженню епідемій. У той самий час діяльність медичних закладів й окремих лікарів на окупованій території, як і реалізація фармацевтичної продукції, часом можуть розглядатися як колабораційна діяльність або пособництво дер- жаві-агресору. Винні у вчиненні таких дій можуть підлягати кримінальній відповідальності відповідно за ст. 111¹ або ст. 111 'Офіс першої леді, МОЗ та партнери запускають На-ціональну програму психічного здоров'я та психосоціаль-ної підтримки' (Урядовий портал) <https://www.kmu.gov.ua/ news/ofis-pershoyi-ledi-moz-ta-partneri-zapuskayut-nacionalnu- programu-psihichnogo-zdorovya-ta-psihosocialnoyi-pidtrimki> (дата звернення 12.04.2023) ^{Rubenstein L. 'War, Political Conflict, and the Right to} КК України.

Ця проблема не є новою для сучасного світу. Так, Л. Рубінштейн звертає увагу на пробіли, які мають місце у міжнародному праві, зокрема в Женевських конвенціях 1949 р., у частині захисту права на здоров'я в умовах війни або збройних конфліктів. Автор зауважує, що переосмислення ставлення до медичної допомоги як життєво необхідної під час війни і військових конфліктів проходить лише перші кроки. У цьому аспекті «право на охорону здоров'я також використовується для оскарження криміналізації медичної допомоги та дискримінаційної і несправедливої медичної допомоги в умовах окупації»². В якості позитивного руху в цьому напрямі дослідник справедливо вказує на доповіді, підготовлені спеціальними представниками ООН, а саме: доповідь Спеціального доповідача з питань права на здоров'я А. Гровера (2013), доповідь Верховного комісара ООН з прав людини, Захист економічних, соціальних і культурних прав у ситуаціях збройного конфлікту з особливим акцентом на права на здоров'я та освіту (2015) і, як найважливіше, доповідь А. Калламар, спеціального доповідача з питань сумарних, свавільних і позасудових страт, яка підготувала потужний аналіз під назвою «Врятувати життя не є злочином» та показала, як криміналіза- ція гуманітарної допомоги та медичної допомоги згідно із законодавством про боротьбу з тероризмом порушує права на життя та здоров'я (2018).

Серед кроків для успішного захисту права на охорону здоров'я в умовах війни сторони конфлікту мають не лише не знищувати та не пошкоджувати заклади охорони здоров'я, не обстрілювати карети швидкої медичної допомоги, не брати у полон медиків, а також пацієнтів лікарень, забезпечуючи тим самим можливість медичним працівникам виконувати свої професійні обов'язки, а пацієнтам - отримувати належну та якісну медичну допомогу, а й створювати гуманітарні коридори на окупованих територіях, що дозволило б, зокрема, налагодити ефективне постачання деяких лікарських засобів (інсулінозалежим, хворим на ВІЛ/ СНІД тощо)Health' (2020) 22(1) Health and Human Rights 339-341.

Висновки

Підводячи підсумки, варто наголосити, що сьогодні через війну із рф стан епідемічної безпеки в Україні є незадовільним. Наявність збройного конфлікту на території нашої держави підвищує ризики спалаху так званих «хвороб війни», що створює неабияку небезпеку для громадського здоров'я. Зокрема йдеться про: 1) подальше поширення туберкульозу; 2) збільшення кількості випадків захворюваності на ВІЛ/СНІД та інші зво- роби, що передаються статевим шляхом; 3) збільшення кількості випадків захворюваності на холеру, кишкові інфекції, черевний тиф, гепатити та правець, а так само таких вакцинокерованих захворювань, як поліомієліт, кір, дифтерія, паротит тощо 4) збільшення ризику нових спалахів захворюваності на COVID-19; 5) збільшення кількості випадків зараження на сказ серед військових та цивільного населення, які досить часто контактують із безпритульними тваринами. Окремої уваги з боку держави потребує початок епідемії посттравматичного стресового розладу серед населення України, в першу чергу серед військовослужбовців та людей, які були в окупації чи проживали на лінії фронту, що, врешті-решт, може призвести до спалаху насильницьких злочинів, а також самогубств.

До правових засобів, які здатні на сьогодні нейтралізувати визначені загрози для епідемічної

¹ Mykhailichenko T., Zabuha Yu., Babanina V, Syiploki M. 'Protection of the Right to Health During the Period of Armed Conflict: The Experience of Ukraine' (2022) 4(16) Access to Justice in Eastern Europe 66-81. <https://doi.org/10.33327/AJEE- 18-5.4-a000434> безпеки в країні, належить: 1) адаптація Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» до потреб воєнного часу та ухвалення на його підставі підзаконних нормативно-правових актів; 2) дестигматизація хворих осіб на ВІЛ/СНІД, а також осіб, які перебувають у групі ризику, шляхом виключення із КК України спеціальних норм, які фактично передбачають відповідальність хворої людини за зараження інфекційною хворобою (статті 130 і 133), а також виключення адміністративної відповідальності за заняття проституцією (ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення), декриміналізація діянь, пов'язаних зі зберіганням і переміщенням наркотичних засобів і психотропних речовин наркозалежними особами без мети збуту, тощо. Водночас доцільно передбачити кримінальну відповідальність за зараження будь-якою інфекційною хворобою (а не лише тією, яка передається статевим шляхом) у межах заподіяння тілесного ушкодження відповідного ступеня тяжкості; 4) адаптація окремих положень законів «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645 -III, «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-XII, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів до умов війни, а також вироблення практики їх належного правозастосуван- ня; 5) внесення відповідних змін до ст. 111¹ та ст. 111² КК України, котрі б дозволили не притягувати до кримінальної відповідальності за колабораціонізм або пособництво державі-агресору осіб, які забезпечували діяльність медичних закладів чи реалізацію фармацевтичної продукції на окупованих територіях, а так само лікарів, які надавали під час окупації медичну допомогу.

REFERENCES

List of legal documents

Legislation

1. Pro protydiiu zakhvoriuvanniu na tuberkuloz: Zakon Ukrainy vid 05.07.2001 № № 2586-Ш. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14#Text (in Ukrainian)

2. Pro skhvalennia Derzhavnoi stratehii rozvytku systemy protytuberkuloznoi medychnoi dopomohy naselenniu. Zatverdzhena rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 27 lystopada 2019 r. № 1414-r. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-2019-%D1%80#Text (in Ukrainian)

3. The IV Geneva Convention Relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War. August 12, 1949. URL: https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocity-crimes/Doc.33_GC-IV-EN.pdf (in Ukrainian)

Bibliography

Authored books

4. Gutorova N. O., Zabuha Yu. Yu., Mykhailichenko T O. 'Legal Issues of Epidemic Safety Due to the Pandemic COVID-19 and the War in Ukraine' The European dimension of modern legal science : Scientific monograph. («Baltija Publishing», 2022) 181-205 <https://doi.org/10.30525/978-9934-26-252-4-9> (in Ukrainian)

Journal articles

5. Cooper E. D., Debboun M. 'The relevance of rabies to today's military' (2012) Jul-Sep US Army Med Dep J 4-11 (in English)

6. Footer K., Rubenstein L. 'A Human Rights Approach to Health Care in Conflict' (2013) 95 (889) International Review of the Red Cross 167-187 <DOI: 10.1017/S1816383113000349> (in English)

7. Haar R. J., Risko C. B., Singh S., Rayes D., Albaik A., Alnajar M., et al. 'Determining the scope of attacks on health in four governorates of Syria in 2016: Results of a field surveillance program' (2018) 15 (4) PLoS Med e1002559. <DOI: 10.1371/journal.pmed.1002559> (in English)

8. Holt E. 'Tuberculosis services disrupted by war in Ukraine' (The Lancet, March 22, 2022) <https://doi.org/10.1016/ S1473-3099(22)00214-6> (in English)

9. Mykhailichenko T., Zabuha Yu., Babanina V, Syiploki M. 'Protection of the Right to Health During the Period of Armed Conflict: The Experience of Ukraine' (2022) 4(16) Access to Justice in Eastern Europe 66-81 <https:// doi.org/10.33327/AJEE-18-5.4-a000434> (in English)

10. Ozaras R, Leblebicioglu H, Sunbul M, et al. 'The Syrian conflict and infectious diseases' (2016)14(6) Expert Rev Anti Infect Ther 547-555 <doi:10.1080/14787210.2016.1177457> (in English)

11. Roy K, Ray S. 'War and epidemics: A chronicle of infectious diseases' (2018) 20 (1) Journal of Marine Medical Society 50-54 <DOI: 10.4103/jmmsjmms_34_18.> (in English)

12. Rubenstein L. 'War, Political Conflict, and the Right to Health' (2020) 22 (1) Health and Human Rights 339-341 (in

English)

13. Tamalet C, Colson P, Decroly E, et al. 'Reevaluation of possible outcomes of infections with human immunodeficiency virus' (2016) 22(4) Clin Microbiol Infect 299-311 <10.1016/j.cmi.2015.11.022> (in Ukrainian)

14. Turk G, Seiger K, Lian X, et al. 'A Possible Sterilizing Cure of HIV-1 Infection Without Stem Cell Transplantation' (2022) 175(1) Ann Intern Med 95-100 <10.7326/L21-0297> (in Ukrainian)

15. Landina A. V 'Problemy kryminalno-pravovoho zabezpechennia epidemichnoi bezpeky v umovakh pandemii' [Problems of criminal and legal provision of epidemic safety in the conditions of a pandemic] (2020) 3-4 Universytetski naukovi zapysky 78-85 <DOI 10.37491/UNZ.75-76.8> (in Ukrainian)

Conference paper

16. Batyrhareieva V. S. 'Vyklyky hromadskomu zdoroviu pid chas viiny: ukrainski realii' [Challenges to public health during the war: Ukrainian realities] Pravove rehuliuvannia diialnosti u sferi okhorony zdorovia pid chas viiny: vyklyky sohodennia : materialy VI Mizhnar. med.-prav. forumu (25 lystop. 2022 r., m. Kharkiv) 14-16 <https:// doi.org/10.31359/978-966-998-461-6> (in Ukrainian)

17. - 'Viina ta epidemii: nezasvoieni uroky' [War and Epidemics: Unlearned Lessons] Pravovi pytannia epidemichnoi bezpeky pid chas voiennoho stanu : materialy mizhnar. kruhloho stolu. (16 cherv. 2022 r., Kharkiv) 40-45. <DOI: https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6 >

18. Hnedyk Ye. S., Hutorova N. O. 'Epidemichna bezpeka pid chas i pislia viiny: pytannia pravovoho rehuliuvannia' [Epidemic security during and after war: the issue of legal regulation] Pravovi pytannia epidemichnoi bezpeky pid chas voiennoho stanu : materialy mizhnar. kruhloho stolu. (16 cherv. 2022 r. Kharkiv) <https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6> (in Ukrainian)

19. Hornostai O. V. 'Osoblyvosti vidpovidalnosti za nedotrymannia veterynarnykh pravyl, shcho sprychynylo poshyrennia skazu pid chas voiennykh dii' [Peculiarities of liability for non-compliance with veterinary regulations, which caused the spread of rabies during hostilities] Pravovi pytannia epidemichnoi bezpeky pid chas voiennoho stanu : materialy mizhnar. kruhloho stolu. (16 cherv. 2022 r. Kharkiv)< https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6> (in Ukrainian)

20. Hrevtsova R. O. 'Pravove zabezpechennia epidemiolohichnoi bezpeky v umovakh viiny ta u vidbudovnyi period: mizhnarodnyi dosvid i propozytsii do dorozhnoi karty' [Legal provision of epidemiological security in conditions of war and in the reconstruction period: international experience and proposals for road maps] Pravovi pytannia epidemichnoi bezpeky pid chas voiennoho stanu : materialy mizhnar. kruhloho stolu. (16 cherv. 2022 r., m. Kharkiv) 21-24 < https://doi.org/10.31359/ 978-966-998-416-6> (in Ukrainian)