Напрями вдосконалення законодавчого регулювання в контексті легалізації та цифровізації ІТ-бізнесу в мережі інтернет

Размещено на http://allbest.ru

ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

Напрями вдосконалення законодавчого регулювання в контексті легалізації та цифровізації ІТ-бізнесу в мережі інтернет

Основним продуктом українського ІТ-сектору є розробка спеціального програмного забезпечення. Україна є одним з лідерів у списку найбільш привабливих країн світу для запитів на розробку програмного забезпечення. Спершу треба розглянути, як влаштована на сьогодні ІТ-сфера, одним з важливих етапів якої є підписання контракту на надання послуг з розробки програмного забезпечення, необхідних для роботи. Наявність такого контракту є вимогою чинного українського законодавства. Тут потрібно звернути увагу на той факт, що в більшості випадків типові контракти на надання послуг не можуть захистити права замовника та розробника на належному рівні. Це є причиною того, що сторони все частіше підписують додаткові контракти, які не є вимогою українського законодавства, але характерні для західної правової системи.

Також окремим питанням є підписання контрактів на надання послуг з розробки програмного забезпечення між іноземною компанією та розробниками, які виступають як індивідуальні підприємці. Хоча кожен із цих контрактів на експортні послуги укладається шляхом обміну електронними повідомленнями і вважається завершеним після оплати рахунку, процес передачі авторських прав усе ще відкритий і вимагає певної роботи. наука інфраструктура підприємницький інтернет

Окрім того, виникають сумніви щодо банківських зборів. За переказ грошей з іншої країни банки зазвичай беруть комісію. Збори високі, близько 30 доларів за платіж. Іншим рішенням цієї проблеми є створення віртуального рахунку, який також дозволяє сплачувати комісійні платежі лише один раз. Але в цьому випадку суми, що надходять на цей рахунок, оподатковуються двічі. На думку експертів НБУ, введення IBAN дозволило клієнтам банків швидко здійснювати перекази та отримувати кошти, уникати помилок у реквізитах, визначати платника й одержувача грошей, банк, який їх обслуговує.

Маємо погодитися, що серед пріоритетних напрямків розвитку та реформування сектору законодавчого регулювання інформаційних технологій в Україні є [1, с. 240]:

ІТ-аутсорсинг, тобто передача підрозділу або внутрішніх підрозділів компанії та всіх активів постачальника послуг за встановленою ціною;

- дослідницькі центри, які доцільно створювати на основі державно-приватного партнерства, електронної комерції;

- стартапи, які, на думку аналітиків, становлять важливий сектор ІТ-ринку;

- ІТ у державному секторі модернізація системи автоматизації, починаючи від митного контролю та впроваджуючи електронний уряд, що вимагає значних інвестицій, але виправданий у майбутньому;

- телекомунікації.

Також треба додати, що для успішного розвитку ІТ-сфери в Україні державі необхідно [2]:

- створити прозорі та стабільні правила ведення бізнесу;

- гарантувати безпеку бізнесу;

- сприяти розвитку внутрішнього ринку, зокрема для харчових компаній;

- забезпечити якісне навчання фахівців у ІТ-секторі;

- формувати позитивний ІТ-образ України;

- створити адекватну здорову та подібну податкову систему.

Важливим глобальним фактором, що впливає на розвиток ІТ в Україні, є підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Відповідно до цієї Угоди необхідно забезпечити виконання низки етапів, пов'язаних зі сферою ІТ, зокрема:

- імплементація Конвенції про кіберзлочинність; визнання європейських цифрових підписів; визначення комп'ютерних послуг на основі Кодексу ООН;

- розробка законопроєкту, спрямованого на адаптацію до норм європейського законодавства у сфері ІР (Інтернет-протокол);

- удосконалення трудового законодавства;

- залучення України до програми COSME (конкурентоспроможність компаній);

- зменшити кількість контролюючих та регулюючих органів, виключивши дублювання їх функцій;

- визначення на законодавчому рівні понять «бізнес-центр», «бізнес-інкубатор», «кластеризація», «підбудова»;

- заохочувати суб'єктів господарювання до соціально відповідального бізнесу;

- реформувати податкову політику (перший крок прийняття Законів «Про державну підтримку розвитку індустрії програмного забезпечення» та поправок до Податкового кодексу України, встановлення спеціальної податкової процедури для ІТ-сектору) тощо [3].

Питання розвитку цифрових технологій повинні бути представлені в державних програмах, особливо тих, що стосуються державних послуг, малих і середніх компаній, споживчого ринку, охорони здоров'я, створення інформаційних та аналітичних систем для їх надання серед іншого. Однак законодавча база, яка регулює розвиток цифрової економіки в Україні, недостатньо розроблена, зокрема, законодавча рефлексія з питань, що стосуються цифрової економіки, є надзвичайно поверхневою. Характер взаємодії учасників у цьому процесі не визначений, що ускладнює формування законодавства з іншого напрямку, в т.ч. документів стратегічного планування. Основним викликом для створення національної цифрової економіки є розробка реалістичної програми, яка відповідає соціально-економічній ситуації у країні. Цей виклик особливо актуальний для малих економік з низькими доходами від ресурсів та не дуже високою (за світовими стандартами) якістю людського капіталу.

Треба зазначити, що Україна за останні роки здійснила прорив у сфері цифровізації надання державних послуг, наразі нашим досвідом цікавляться навіть провідні європейські країни. Ще у 2019 році Парламентом України затверджено новий перелік, кількісний склад і повноваження комітетів Верховної Ради нового скликання. У результаті було створено Комітет з цифрової трансформації, до компетенції якого входить формування законодавчої бази для оцифрування та цифрового суспільства в Україні, робота над законодавчою базою для адміністрування, функціонування й використання Інтернету в Україні та робота над Програмами національної і державної інформатизації.

З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів створив Міністерство цифрової трансформації України, реорганізувавши Державне агентство з питань електронного управління. Відповідно до Положення «Про Міністерство цифрової трансформації України», Міністерство є центральним органом із сертифікації у сфері електронних довірчих послуг, гарантує формування та реалізацію державної політики у галузі оцифрування, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій, електронного урядування й електронної демократії, розвиток інформаційного суспільства, розвиток ІТ-індустрії [4, с. 29].

Міністерство займається відкритими даними, розробкою національної електронної інформації та ресурсів взаємодії, розвитком інфраструктури для широкосмугового доступу до Інтернету і телекомунікацій, електронної комерції та бізнесу. Ще одним напрямком роботи відділу є надання електронних й адміністративних послуг, а також електронних довірчих послуг з електронної ідентифікації. Крім того, Міністерство цифрового розвитку охоплює розвиток ІТ-індустрії, а також розробку нормативної та технічної документації для цифрових перетворень, виконання загальної клієнтської функції держави щодо Національної програми інформатизації й інших державних програм оцифрування, створення та ведення Реєстру адміністративних послуг.

За допомогою таких проектів, як Action City, держава намагається регулювати український ІТ-сектор. Автори законопроєкту розраховують на привабливий податковий режим і державні гарантії, що, на їх думку, допоможуть залучити значну кількість представників з українського ІТ-сектору. Однак деякі ІТ-компанії стверджують, що Міністерство цифрової трансформації намагається об'єднати дуже широкі повноваження.

Ще одним помітним аспектом розвитку українського законодавства про ІТ у 2021 році є консолідація положень про дистанційну роботу на законодавчому рівні. 4 лютого 2021 року Верховна Рада прийняла Закон про вдосконалення правового регулювання дистанційної роботи. Це доповнило український Трудовий кодекс двома новими поняттями: віддалена робота та робота вдома [8].

Отже, оскільки Міністерство цифрової трансформації України формує і реалізує державну політику в сфері цифровізації, його провідним завданням стало вдосконалення нормативно-правових актів. Воно будує прозоре, зрозуміле та ефективне бізнес-середовище для IT-індустрії. Тож на сьогодні чинні нормативні акти у даній сфері: Указ Президента України "Про заходи щодо створення сприятливих умов для розвитку IT-індустрії в Україні” від 03 вересня 2020 року, Закон України ”Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України (про заходи, що стимулюють розвиток галузі інформаційних технологій в Україні)” від 14.12.2021 року.

Одним із останніх є Закон України "Про віртуальні активи” від 17.02.2022 № 2074-IX, метою якого є вирішення питання про віртуальні активи, гармонізація їх з іншим законодавством. Даним актом віртуальний актив перетворено на повноцінний об'єкт цивільних прав, окрім того, передбачається легалізація криптобірж і певне регулювання їх діяльності уповноваженим органом. В Україні ринок віртуальних активів фактично вже сформований та існує близько п'яти років, але він повністю знаходиться поза правовим полем держави, що призвело до його швидкого зростання й розвитку на першій фазі, але в майбутньому, без адекватного правового регулювання, може спричинити певні порушення та інші проблеми. Ринок, розроблений для віртуальних активів, стає необхідним елементом нової економічної парадигми будь-якої держави, і Україна не є винятком.

Віртуальні активи це сукупність даних в електронному форматі зі значенням та наявністю віртуальних активів у системі обігу. Крім того, Закон пропонує диференціювати віртуальні активи за:

а) гарантованими (засвідчують майнові / немайнові права, зокрема, право вимагати інші об'єкти цивільних прав);

б) фінансовими;

в) небезпечними (це об'єкти, які не залежать від цивільних прав).

Водночас, пропонується розподілити дисципліни у галузі віртуальних товарів серед власників та постачальників послуг, причому останні зобов'язані приступити до державної реєстрації постачальника послуг у галузі віртуальних активів.

І хоча поточна версія законопроєкту залишає більше запитань, ніж відповідає на них, усе одно можна чітко заявити, що держава вирішила запровадити правове регулювання у сфері віртуальних активів.

Учасники ринку віртуальних активів повинні мати можливість користуватися банківськими послугами, сплачувати податки на свої доходи та мати правовий захист у разі порушення їх прав.

Аналізований Закон передбачає, що його дія стосується правовідносин, що виникають:

1) при наданні послуг, пов'язаних з обігом віртуальних активів, коли постачальник таких послуг повинен мати зареєстрований офіс або постійне представництво на території України;

2) у зв'язку із здійсненням операції щодо віртуальних активів, якщо особа, яка здійснює цю операцію, визначить, що до такої операції застосовується законодавство України, у разі, коли це не суперечить положенням чинних міжнародних договорів України.

Уперше на законодавчому рівні український Закон про віртуальні активи пропонує запровадження термінів, що стосуються функціонування ринку віртуальних активів, оскільки з самого початку визначає поняття віртуального активу як сукупність даних в електронній формі, має вартість та існує в системі обігу віртуальних активів. Віртуальним активом може бути об'єкт, незалежний від цивільної ротації, або засвідчувати права власності, наприклад, право вимагати інші об'єкти цивільних прав.

Поряд з цим, сьогодні існує низка проблем, які необхідно усунути за допомогою інструментів державної політики:

• відсутність задекларованих електронних механізмів урегулювання;

• діяльність більшості суб'єктів електронної комерції законодавчо не регулюється (за винятком сфери маркетингу та операцій з пропозицією);

• питання використання електронних довірчих послуг як складової електронної комерції не вирішено;

• не існує єдиної системи захисту та регулювання прав споживачів у сфері електронної комерції;

• відсутність інституційних механізмів для створення ефективної системи захисту персональних даних у цій галузі. Україна не має національної дорожньої карти для створення гармонізованих систем електронної комерції між країнами відповідно до стандартів ЄС.

Водночас, залишається відкритим питання гар2. монізації законодавчої бази у сфері електронної комерції, митного оформлення та електронної логістики з відповідними нормами ЄС, оскільки зараз у цьому аспекті є кілька прогалин.

На жаль, сьогодні у цій галузі відсутні ефективні механізми співпраці й обміну інформацією у галузі науки, інновацій та інформаційного су3. спільства як у країні, так і між Україною та ЄС й іншими країнами, відповідні зв'язки тільки починають формуватися.

Висновки

Треба підсумувати, що основними компонентами сьогоднішньої цифрової економіки є: розвиток інфраструктури електронного бізнесу; електронний бізнес (процеси, що здійснюються через комп'ютерні мережі); електронна комерція (Інтернет-продажі).

Також варто узагальнити, що важливим глобальним чинником, який впливає на розвиток ІТ в Україні, є підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. У межах цієї Угоди необхідно забезпечити реалізацію низки правових кроків, які стосуються правових норм, що регулюють ІТ-сферу, зокрема: імплементація Конвенції про кіберзлочини; визнання європейських цифрових підписів; визначення комп'ютерних послуг на основі Кодексу ООН; розробка законопроєкту, спрямованого на адаптацію до норм європейського права у сфері ІР (Internet Protocol); покращення трудового законодавства; залучення України до програми COSME (Competitiveness of enterprises and SMEs); запровадження е-уряду та окремих елементів; законодавче стимулювання науково-дослідних центрів і нових підприємств ІТ-сфери; скорочення кількості регулювальних та контролюючих органів, усунення дублювання їх функцій.

Список використаних джерел

1. Харченко Н. Динаміка використання інтернету в Україні: лютий-березень 2016. URL: http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=621&page=

2.Миськевич Т. Подолання інформаційної нерівності як необхідна передумова розвитку інформаційного суспільства в Україні. URL: http://nbuviap.gov.ua/ index.php?option=com_content&view=article&id = 1896:podolannya-informatsijnoji-nerivnosti&catid=8&Itemid=350.

3. Буйницька О.П. Інформаційні технології та технічні засоби навчання: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Центр учбової літератури, 2018. 240 с.

4.Седікова І.О. Сучасний стан розвитку телекомунікаційного простору України. Економіка харчової промисловості. 2014. № 4. С. 74-78. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ echp_2014_4_13.pdf.

5.Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу: Закон України від 04.02.2021 № 1213-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text.

6. Про заходи щодо створення сприятливих умов для розвитку IT-індустрії в Україні: Указ Президента України від 03.09.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 371/2020#Text.

7.Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України (про заходи, що стимулюють розвиток галузі інформаційних технологій в Україні): Закон України від 14.12.2021. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1946-20#Text.

8.Про віртуальні активи: Закон України від 17.02.2022 № 2074-IX. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/2074-20#Text.

Размещено на Allbest.ru