Врахування прихованих доходів платника аліментів як одна із гарантій забезпечення найкращих інтересів дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Вінницький національний технічний університет

Врахування прихованих доходів платника аліментів як одна із гарантій забезпечення найкращих інтересів дитини

Даценко В.М. суддя, тренер Національної школи суддів України, кандидат юридичних наук

Білоконь Т. М. доцент кафедри підприємництва, логістики та менеджменту, кандидат економічних наук

Анотація

У статті досліджено питання визначення реальних доходів платника аліментів як базовое гарантії забезпечення найкращих інтересів дитини. Висвітлено проблему виявлення прихованих доходів при розгляді справ про нарахування аліментів. Проаналізовано відповідні зміни чинного законодавства та актуальну судову практику з питань визначення фінансової платоспроможності платника аліментів та врахування його прихованих доходів. Розглянуто реалізацію принципу стандарту доказування при визначенні прихованих доходів.

Ключові слова: принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, аліменти, сімейно-правові відносини, приховані доходи, принцип стандарту доказування.

Annotation

Currently, the principle of ensuring the best interests of the child is dominant in the field of family legal relations. One of the elements of this principle is adequate financial support for the child. The main responsibility for the financial support of the child rests with the parents, which they fulfill voluntarily or by paying alimony.

Determination of the financial situation of the payer of alimony is essential for a fair determination of the amount of alimony. However, today's realities are such that a large part of Ukrainian citizens receive unaccounted income. Therefore, the issue of determining the real income of the payer of alimony is acute in judicial practice. The article examines the issue of determining the real income of the alimony payer. The problem of revealing hidden incomes is covered. Relevant changes in the current legislation and current case law are analyzed. The implementation of the principle of the standard of proof in determining the hidden income is considered.

Thus, one of the elements of the principle of ensuring the best interests of the child is his / her proper material support, which the parents must provide voluntarily or by paying alimony. To determine the amount of alimony fairly, it is essential to determine the financial situation of the alimony payer. However, the realities of today are such that a significant part of Ukrainian citizens receive unaccounted for income. Therefore, the question of determining the real income of the alimony payer arises. To resolve this issue, the laws № 2037-VIII of 17.05.2017 and № 2475-VIII of 03.07.2018 were adopted. The provisions of these laws instruct the court to take into account not only income but also expenses and property of the alimony payer to determine his financial capabilities.

These norms allow the court to assess in detail the financial condition of the alimony payer and significantly improve the financial situation of the child. Analysis of case law indicates that mostly national courts skillfully apply these rules.

Keywords: the principle of ensuring the best interests of the child, alimony, family law relations, hidden income, the principle of the standard of proof.

Вступ

Наразі принцип забезпечення найкращих інтересів дитини є домінуючим у сфері сімейно-правових відносин. Одним із елементів цього принципу є належне матеріальне забезпечення дитини. Основний обов'язок щодо матеріального забезпечення дитини покладено на батьків, який вони виконують добровільно або шляхом сплати аліментів.

Для справедливого визначення розміру аліментів істотне значення має визначення матеріального становища платника аліментів. Однак, реалії сьогодення такі, що значна частина громадян України отримують необліковані доходи. Відтак у судовій практиці гостро постає питання визначення реальних доходів платника аліментів.

Вивченню питання визначення аліментів присвятили свої наукові праці такі дослідники як І. Апопій [1], З.В. Ромовська [2], Л. Свистун [3], Маковій В.П., Медведенко С.В. [4], О.В. Розгон [5]. Разом із тим, вказана проблема не досліджувалася в аспекті прихованих доходів платника аліментів.

Метою статті є пошук механізмів фіксації реальних доходів платника аліментів з метою справедливого визначення їх розміру для дитини.

Результати

Стаття 27 Конвенції про права дитини визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, та відповідальність батьків або інших осіб, які виховують дитину, за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття (частина перша статті 51 Конституції України). Сімейний кодекс України визначає, що такий обов'язок виникає з моменту народження дитини і триває до досягнення дитиною повноліття. Утримувати дитину повинні як батько, так і мати. Обов'язок з утримання дитини виконується батьками добровільно або примусово (шляхом сплати аліментів). аліменти прихований дохід судовий

Одним із головних питань для осіб, на користь яких стягуються аліменти, є їх розмір. Відповідно до норм Сімейного кодексу України нарахування аліментів здійснюється в межах фінансових можливостей батьків шляхом визначення певної частки від доходу платника або ж твердої грошової суми.

Таким чином, ключовим питанням при нарахуванні аліментів є визначення доходів особи, яка їх буде сплачувати.

Відповідно до усталеної судової практики при визначенні розміру аліментів судами враховуються обліковані доходи платників, які чітко відображені в державних реєстрах. Наприклад, відповідно до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затевердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993 р., до таких доходів віднесені: заробітна плата, грошові і натуральні премії, допомога по державному соціальному страхуванню, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності, плата, отримана за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки тощо.

Однак не секрет, що значна частина громадян отримують приховані доходи. Зокрема, за даними Мінекономрозвитку України у 2021 році 32 % української економіки перебуває у тіні. В тіні залишаються цілі сегменти економіки та багато бізнес-процесів. Наприклад, виробництво спирту, видобування бурштину, робота "спрощенців", торгівля пальним або контрафактними тютюновими виробами. Свої власні доходи українці також не поспішають повністю показувати державі. Населення надає перевагу готівці, зарплатам "в конвертах", виведенню коштів за кордон [6].

Таким чином, гостро постає питання врахування таких «прихованих доходів» платників аліментів.

Категорія «прихованих доходів» традиційно асоціюється зі сферою податкового права. Однак, у 2017 році таке явище стало предметом регулювання також і сімейного права.

Мова йде про Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо покращення захисту права дитини на належне утримання» № 2037-VIII від 17.05.2017 р. та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 р., якими доповнено перелік обставин, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Так, відповідно до нових пунктів 3¹, 3² частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

В свою чергу відповідно до нової редакції частини третьої статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

З набранням чинності зазначених норм законодавства у суда з'явилася можливість враховувати «приховані» доходи при нарахуванні аліментів. Однак, при цьому також постала і проблема з тим, яким чином реалізувати таку можливість. В Україні відсутній «реєстр прихованих доходів». Відтак, не визначивши такий механізм, законодавець фактично переклав на правників напрацювання практики доказування існування таких доходів.

На такі недоліки законопроекту, зокрема, вказувало і Головне науково-експертне управління Верховної Ради України у своєму висновку до законопроєкту від 05.09.2016 р.: «Згідно з проектом частина 1 статті 182 Сімейного кодексу України доповнюється пунктом 3¹, у якому пропонується враховувати при визначенні розміру аліментів витрати платника аліментів, щодо яких він не довів джерело походження коштів. Це положення є сумнівним з огляду на те, що для оцінки матеріального становища платника аліментів потрібна наявність відповідних документів, а не їх відсутність. Скоріше для такої оцінки доцільно враховувати наявність у платника аліментів такого майна як, наприклад, об'єкти нерухомості, транспорту тощо» [7].

Разом із тим, судова практика застосування наведених норм закону протягом наступних декількох років показала, що вони можуть бути ефективно використані судами при розгляді справ, а витрати платника аліментів мають вагоме значення для суду.

Так, у постанові КЦС ВС у справі № 759/10277/18 від 11.03.2020 р. суд, збільшуючи розмір аліментів, звернув увагу на те, що витрати відповідача на утримання свого майна (зокрема станом на 26.11.2018 р. у власності ОСОБА_5 наявний автомобіль марки/модель Mercedes-Benz 600, 1996 року випуску, а до цієї дати придбавались та продавались інші транспортні засоби) та іншої дитини значно перевищують офіційний дохід, підтвердження якого міститься в матеріалах справи. Суд погодився з позицією позивача про те, що принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства. При цьому вказав, що при нарахуванні аліментів суд не повинен обмежуватися лише «стабільним доходом платника аліментів» [8].

У справі № 643/11949/19 від 16.06.2021 р. позивач звертав увагу суду на те, що є підстави для збільшення розміру призначених аліментів, оскільки відповідач у 2009 році уклав з фізичними особами низку договорів оренди землі, строком на 15 років, загальною площею 314,93 га та сплачував за ними орендну плату. А в 2017-2019 роках уклав 45 договорів оренди земельних ділянок з різними фізичними особами. Відхиляючи такі доводи, суди першої та апеляційної інстанції вказали на відсутність доказів, які би підтверджували факт обробітку та отримання відповідачем від цього доходу. Однак, суд касаційної інстанції погодився з позицією саме позивача у справі, скасував висновки судів попередніх інстанцій та істотно збільшив призначений розмір аліментів [9].

Наведені рішення наочно демонструють те, що докази на підтвердження витрат платника аліментів є вагомим аргументом у спорі про матеріальне забезпечення дітей.

Таким чином, законодавчі зміни та заданий вектор судової практики вимагають від правників відійти від сталої тактики доказування у таких спорах через визначення облікованих доходів та змушують спрямувати свої зусилля на пошук «прихованих доходів», які знаходять свій «фізичний прояв» через витрати платника аліментів. Такими «прихованими доходами» можуть бути витрати на відпочинок, ремонт житла, автомобіля, придбання рухомого чи нерухомого майна тощо.

Не менш цікавим, ніж витрати, є питання можливості врахування права власності, володіння, користування платника аліментів на майно відповідно до норми пункту 3¹ частини першої статті 182 СК України.

Наявне у платника аліментів майно (квартира, гараж, автомобіль тощо) не може бути відчужене на користь дитини в якості аліментів, оскільки аліменти повинні нараховуватися на доходи, тобто на приріст майна.

Зокрема, на це вказала ОП КЦС ВС у рішенні від 25.01.2021 р. у справі № 758/10761/13-ц: «Виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються» [10].

Таким чином, при застосуванні зазначеної норми не враховується вартість такого майна. Також не враховуються витрати на його придбання або ж утримання, оскільки в такому випадку такі кошти охоплюються попередніми нормами статті 183 СК України.

Відтак, видається логічним, що така норма пропонує правникам визначити об'єктивну можливість використати таке майно як джерело доходів. Нерухоме майно у вигляді додаткової квартири може бути оцінено в якості об'єкта оренди, грошові кошти - в якості вкладу в банківську установу, виключні права на результати інтелектуальної діяльності - в якості винагороди за їх використання тощо.

Наприклад, в постанові КЦС ВС від 13.04.2022 р. у справі № 639/3629/20 суд при визначенні розміру аліментів, зокрема, врахував, що відповідач є власником: земельної ділянки, площею 0,098 га; частки в розмірі 33 % у статутному капіталі ТОВ «МЕТАЛІСТ-А» номінальною вартістю 283 041,00 грн, відповідно до договору купівлі - продажу від 27.04.2018 р.; частки в розмірі 5 % у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ ІНСІТІ» номінальною вартістю 351 500,00 грн, відповідно до договору купівлі - продажу від 26.04.2018; іменних акцій АТ «Концерн АВЕК та Ко» в кількості 1 500 000 штук номінальною вартістю 10,00 грн, що підтверджується Сертифікатом акцій від 01.08.2003 серії А № 4444. Строк виплати дивідендів - один раз на рік після затвердження річних результатів діяльності товариства; іменних простих акцій ПрАТ «ХАНІ № 16327» в кількості 704 161 штук загальною вартістю 176 040,25 грн; частка у статутному капіталі 24 %.

При цьому суд відхилив доводи відповідача про те, що такі обставини самі по собі не підтверджують його можливість щомісячно сплачувати аліменти у визначеному розмірі [11].

Тобто суд врахував, що кожен із цих видів майна є потенційним джерелом доходів для платника аліментів, і така обставина стала достатньою підставою для збільшення розміру аліментів.

Слід зазначити, що концепція використання «потенційної можливості особи отримувати дохід» не є новою та активно використовується в судовій практиці при нарахуванні аліментів.Зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.03.2019 р. у справі №592/5915/17-ц суд зазначив, що закон не містить вказівок, що можливість надавати матеріальну допомогу має суто фінансовий зміст. Це поняття є ширшим за значенням і означає реальну, потенційну можливість особи отримувати дохід, а також те, що в такої особи немає об' єктивних перешкод для цього: непрацездатність, похилий вік, перебування у декретній відпустці, тощо, а тому має можливість організувати своє життя таким чином, щоб надавати матеріальну допомогу дружині на рівні достатньому для того, щоб вона могла б здійснювати належний догляд і виховання двох малолітніх дітей [12].

В контексті цього на думку автора не має значення, чи здійснює платник аліментів фактичне використання таких об'єктів з метою одержання прибутку, оскільки при нарахуванні аліментів має значення саме потенційна можливість такого використання. Також не матиме значення і те, що з незалежних від платника аліментів причин ним не отримано таких доходів (наприклад, заборгованість контрагента). Таке тлумачення дає платнику аліментів широке поле для зловживання (приховування оплати, невжиття заходів з метою отримання доходів в примусовому порядку тощо).

Насамкінець, в контексті порушеного питання актуальним є розуміння принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [13].

Попередньо ми зазначили, що традиційно судами при нарахуванні аліментів за облікованими доходами використовуються дані, які відображені в державних реєстрах. Очевидно, що інформація щодо прихованих доходів у державних реєстрах відсутня.

В зв'язку з цим, частина правників робить висновок, що законодавцем встановлено надзвичайний і заздалегідь недосяжний стандарт доказування. Тобто фактично визнається порушення права на справедливий суд [14].

Однак, автор не погоджується з такою думкою.

Так, стандарт доказування принципово допускає існування невизначеності під час встановлення фактів. Саме це поняття підкреслює: аби визнати факти доведеними, не потрібно мати стовідсоткову переконаність в певному факті [15].

При розгляді наведеної категорії справ вважаю за необхідне дотримуватися «балансу ймовірностей», за якими суд спирається на певні зовнішні орієнтири, щоб сторонній спостерігач, ставлячи себе на місце судді, міг так само дійти висновку, що певний факт є більш ймовірний (часто цей стандарт іменують стандартом 51 відсотка) [16].

Наприклад, оцінюючи потенційний дохід від оренди квартири, грошових коштів, прав інтелектуальної власності, суд не повинен обмежувати себе виключно такими доказами як відповідний висновок експерта, а може, зокрема, використати статистичні дані: середній рівень цін на квартири, ставки депозиту, можливої винагороди тощо.

Висновки

Підсумовуючи викладене, хочу перефразувати авторку СК України, Зореславу Ромовську, та зазначити, що врахування необлікованих доходів платника запроваджено в Україні, це означає зорано, сійте! Маємо всі можливості для його популяризації та вдосконалення.

Список використаних джерел

1. Апопій І. Нові аспекти визначення розміру аліментів на дитину та їх стягнення. Підприємництво, господарство і право. 2018. №9. С. 5-9.

2. Ромовська З.В. Сімейний Кодекс України: Науково-практичний коментар. 3-тє видання, переоб. і доп. К.: Правова єдність, 2009. 432 с.

3. Свистун Л.Я. Правове регулювання стягнення аліментів на дітей. Право і суспільство. 2018. № 1. С. 88-94

4. Маковій В.П., Медведенко С.В. Форма та зміст обов'язку батьків з утримання дитини у площині євроінтеграційних тенденцій трансформації українського законодавства. Проблеми цивільного та гоподарського права. 2022. - №4. - с. 143-148.

5. Розгон О. В. Грошовий дохід, який не враховується під час визначення розміру аліментів (на прикладі отримання в порядку спадкування). Вісник НААУ.2021.№ 4. С.44-51

6. Загальні тенденції тіньової економіки в Україні у 2021 році. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Download?id=74e86de5-126a-4849-94d5- 7d4ea048e4b8.

7. Висновок Головного науково-експертного управління на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання» (реєстр. № 4928 від 08.07.2016). URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=4928&skl=9.

8. Постанова КЦС ВС від 11.03.2020. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88601269.

9. Постанова КЦС ВС від 16.06.2021. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771647.

10. Постанова ОП КЦС ВС від 25.01.2021. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94666367.

11. Постанова КЦС ВС від 13.04.2022. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104045175.

12. Постанова КЦС ВС від 04.03.2019. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80235419.

13. Постанова КГС ВС від 10 вересня 2019 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84320526.

14. Стандарт доказывания как составляющая обеспечения права на справедливый суд. URL: https://jurliga.ligazakon.net/ru/analitycs/190632_standart-dokazyvaniya-kak-sostavlyayushchaya-obespecheniya-prava-na-spravedlivyy-sud.

15. Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей. URL: https://vkp.ua/publication/standart-dokazuvannya-vnutrishnie-perekonannya-chi-balans- virogidnostey.

16. Бут І.О. Стандарт доказування «баланс ймовірностей» у цивільному судочинстві. Правове життя сучасної України: у 3 т.: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 15 трав. 2020 р.) / відп. ред. М. Р. Аракелян. - Одеса: Гельветика, 2020. - Т. 2. - С. 324-327.

Размещено на Allbest.ru