Місце Ради національної безпеки і оборони України в системі державних органів, що забезпечують економічну безпеку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

МІСЦЕ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ

Левківська В. аспірантка кафедри економічного

права та економічного судочинства

Анотація

У статті розглядаються питання визначення місця Ради національної безпеки і оборони України в системі державних органів, що забезпечують економічну безпеку України. Наведено та проаналізовано основні наукові позиції щодо трактування суті поняття «економічна безпека держави». Актуальність цієї проблеми для України зумовлена тим, що період перетворень національного господарювання, що затягнувся, не дозволяє забезпечити безпеку держави на належному рівні. Саме тому на перший план виходить завдання вже не постановки самого питання про економічну безпеку, а підтримки цього порівняно молодого напряму, формування відповідної наукової та методологічної бази. Забезпечення достатнього рівня економічної безпеки є основою ефективного функціонування національного господарства, підводячи міцну економічну базу під національний суверенітет. Автором проаналізовано основні повноваження державних органів, що забезпечують економічну безпеку держави. Особливо зосереджено увагу на визначенні місця з-поміж державних органів, що забезпечують економічну безпеку України, Раду національної безпеки та оборони України.

Ключові слова: економічна безпека, Рада національної безпеки і оборони України, державні органи, держава, національна безпека.

Annotation

The article examines the issue of determining the place of the National Security and Defense Council of Ukraine in the system of state bodies that ensure the economic security of Ukraine. The main scientific positions regarding the interpretation of the essence of the concept of "economic security of the state" are given and analyzed. Ensuring a sufficient level of economic security is the basis of the effective functioning of the national economy, bringing a strong economic base under national sovereignty. Within the framework of the new paradigm, economic security should be considered as a state of stable dynamic equilibrium of the national economy, which has the ability to analyze and respond in a timely manner to any external and internal destabilizing factors and risks, defend the country's economic interests on the world stage, and also guarantee the sustainable development of the country's economy and meeting the needs of the population.

The main powers of state bodies that ensure the economic security of the state are analyzed. The main subject of security is the state, which performs functions in this field through legislative, executive and judicial authorities. In order to ensure security, the state implements the necessary policy, must develop an appropriate system of legal norms, and establish state bodies for security in the executive power system.

Particular attention is focused on determining the place of the National Security and Defense Council of Ukraine among the state bodies that ensure the economic security of Ukraine. On the basis of the conducted research, the author comes to the conclusion that it is necessary to improve the functional block of this status, i.e. directly in the goals, tasks and functions of the National Security and Defense Council of Ukraine, provide for the function of ensuring the economic security of the state.

Keywords: economic security; National Security and Defense Council of Ukraine; government agencies; state; National security.

Вступ

Економічна безпека є однією з найважливіших характеристик економіки. Забезпечення безпечного функціонування економіки є необхідною умовою для її конкурентного та сталого розвитку.

Економічна безпека будь-якої країни характеризується захищеністю її національних інтересів. Система забезпечення економічної безпеки країни ґрунтується на розумінні та реалізації концепції національних економічних інтересів на державному та міжнародному рівнях, метою якої є підтримання збалансованості економіки, захист її від впливу зовнішніх та внутрішніх загроз, здатність до стабільного розвитку.

Будь-яка діяльність у економічному середовищі пов'язані з небезпекою, яка формує загрозу стабільному функціонуванню економічних структур. Ось чому протягом усього періоду економічної формації підвищення безпеки у сфері економічної діяльності завжди було і залишається одним із провідних мотивів діяльності людини. По мірі розвитку економічних систем вплив різних факторів, що загрожують існуванню цих систем, призводило до якісних змін, в результаті яких зростала і їх захищеність.

Тобто економічна безпека держави - явище динамічне, що знаходиться у постійному русі, і залежить від різноманітних факторів, загроз, ризиків, від економічної політики держави тощо.

Слід зазначити, що сучасні напрями національної економічної безпеки України можна визначити як недостатньо здійсненні, оскільки вони мають певну замкнутість. Ось тут і стоїть на заваді інтеграція України в європейський простір. Проте відмова від такої інтеграції становила б загрозу для ефективного розвитку економічної системи України, який є головною передумовою забезпечення національної безпеки України.

Забезпечення сталого економічного розвитку потребує необхідності подальшого розвитку національної безпеки порівняно з політичними і стратегічними чинниками, оскільки саме економічний напрям стає пріоритетом світового розвитку.

Усі національні органи влади мають зосередитися на одному головному завданні - забезпеченні національної безпеки країни. Економічна безпека, як складова національної безпеки, сьогодні зазнає чи не найбільших внутрішніх і зовнішніх впливів, які поступово погіршують економічну ситуацію в Україні.

Серед державних органів, що забезпечують економічну безпеку держави чільне місце посідає Рада національної безпеки та оборони України, яка є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Усе вищезазначене вказує на актуальність представленого дослідження.

Теоретичною базою наукового дослідження стали роботи таких науковців, як: О.П. Гетманець, О. Гузенко, В.А. Ліпкан, Є. Павліченко, В.Ф. Піхоцький, О.М. Правдивець, Т.В. Сак, Г.П. Ситник, К.О. Устенкова, А.Г. Чубенко, О.О. Шевчук та ін.

Метою наукового дослідження стало проведення комплексного наукового дослідження щодо визначення місця Ради національної безпеки і оборони України в системі державних органів, що забезпечують економічну безпеку України.

Результати

Історія виникнення економічної безпеки бере свій початок із часів простого товарного виробництва, коли безпеку громади забезпечувала народна дружина. З появою державності на зміну народній дружині прийшли традиційні державні структури, які розчленували безпеку на медичну, фінансову, військову, продовольчу, соціальну, духовну тощо безпеки. Домінування одного з напрямів безпеки визначалося розвитком суспільства загалом. Спочатку пріоритетною у державності країни була релігія, після її відокремлення від держави - соціально-економічна безпека, яка нерозривно пов'язана з військово-політичною безпекою. Ряд співдружностей, спілок, альянсів і об'єднань створюються з метою забезпечення безпеки їх учасників у глобальному світі, але їх значущість у формуванні національної безпеки окремо взятої держави-учасниці є дуальною. Оскільки, з одного боку, вони забезпечують глобальну безпеку у межах економічної чи політичної освіти, з іншого боку позбавляють можливості сформувати повноцінну національну економіку країни з усіма структурними елементами, виносячи низку таких елементів, як: енергетична, фінансова, фондова, продовольча тощо безпеки на загально альянсові майданчики.

З усіх форм прояву безпеки найлатентнішою (у плані протікання процесу) є екологічна безпека, а найбільш уразливою - економічна. Будь-які зміни в екології відбиваються у вигляді наслідків різного масштабу в економічній безпеці підприємства, регіону, країни.

Економічна безпека країни, з однієї сторони, є важливою складовою системи національної безпеки, що формує захист національних інтересів, а з іншої - є безпосередньою умовою дотримання і реалізації національних інтересів щодо забезпечення фінансування, формування доходів та витрат тощо.

Питанню забезпечення національної безпеки в умовах військової агресії рф проти України як ніколи приділяється велика увага та набуло першочергового значення. Забезпечення національної безпеки є основою збереження національної самоповаги, особливо захисту українського народу. Зпоміж головних структурних елементів системи національної безпеки прийнято виділяти такі: соціально-економічний, державно-політичний, інформаційний, національно-культурний, екологічний.

Зрозуміло, що однією з головних складових національної безпеки є її соціально-економічна складова - економічна безпека. Економічна безпека є не лише основою розвитку національної економіки, а й основою суспільного розвитку. На фоні розгортання широкомасштабних військових дій в Україні, воєнно-політична роль України набула нового значення у формуванні загальноєвропейської системи безпеки.

Слід відзначити, що в науковій літературі відсутнє єдине визначення поняття «економічної безпеки», що негативно позначається на формуванні її концептуальних засад.

Розмірковуючи про визначення місця Ради національної безпеки та оборони України в системі органів, що забезпечують економічну безпеку України, ми спочатку проаналізуємо наукові погляди щодо поняття «економічна безпека» та з'ясуємо його суть.

Такі науковці, як В. Шлемко, І. Бінько розглядають економічну безпеку як стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз та здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, держави [1, с. 8].

Економічна безпека за твердженням А. Г. Чубенка, це стан захищеності національної економіки, яка характеризується здатністю до стабільного розвитку, функціонування, а також стійкістю до внутрішніх та зовнішніх загроз, зростанням у світовому економічному середовищі конкурентоспроможності держави [2, с. 99].

У своїй роботі Г.А. Пастернак-Таранушенко, дає визначення економічної безпеки як стану держави, «що забезпечує можливість створення і розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку її економіки в майбутньому та зростання добробуту її мешканців» [3, с. 29]. Окрім того, потрібно зауважити, що саме Г.А. Пастернак-Таранушенко являється одним із перших дослідників даної проблематики, він сформулював теоретичні засади сучасної науки про економічну безпеку - екосестейт, що походить від англійської «economic security of state» - економічна безпека держави.

М.М. Єрмошенко зазначив, що економічна безпека - це збалансованість, стійкість до негативних впливів внутрішніх і зовнішніх загроз, сталий і ефективний розвиток вітчизняної економіки та соціальної сфери на основі реалізації національних економічних інтересів [4, с. 32].

На думку Т.В. Сак, економічну безпеку слід розуміти у поєднаному значенні стану захищеності національних інтересів держави та наявності і можливості використання засобів впливу на економічні процеси з метою гарантування довгострокового добробуту. На думку автора, такий підхід до визначення суті економічної безпеки (країн, регіонів і підприємств) відображає її основне функціональне значення: збереження економічної незалежності та досягнутого рівня, підвищення конкурентоспроможності та розширення можливостей для подальшого розвитку [5, с. 338].

В свою чергу, В. Петрушевська справедливо відзначає, що «економічна безпека безпосередньо пов'язана зі станом стабільності держави, і, знаючи закономірність цього взаємозв'язку, можна діагностувати стан і направити певним чином розвиток держави, використовуючи ефективну модель державного управління» [6, с. 442].

Під економічною безпекою В.Ф. Піхоцький пропонує розуміти економічну безпеку як комплекс організаційно-економічних заходів, що створюють основу для забезпечення стійкості суб'єктів господарювання до впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, їх здатності до відтворення та задоволення інтересів широкого кола стейкхолдерів. Економічна безпека - це багато структурне поняття, яке характеризує безпеку соціально-економічних систем різних рівнів, таких як національна економіка, світове господарство, комерційна або некомерційна організаційна структура, галузь чи сектор національної економіки [7, с. 193].

Поняття «економічна безпека держави» за твердженням О.М. Правдивець слід розглядати, а як роботу (процес) - сукупність низки послідовних дій, що спрямовані на досягнення певного результату. Тобто, дане поняття можна трактувати як цілеспрямовану діяльність держави [8, с. 42].

Економічну безпеку у своєму дослідженні Є. Павліченко та О. Гузенко, пропонують розуміти як такий стан економіки, при якому забезпечується ефективне задоволення економічних потреб, достатньо високе та стійке економічне зростання, контроль держави за рухом та використанням національних ресурсів, захист економічних інтересів держави на національному та міжнародному рівнях [9, с. 171].

Таким чином, у трактуванні терміна «економічна безпека» можна виділити такі головні напрямки:

- незалежність національної економіки;

- захист національних інтересів;

- здатність до задоволення потреб;

- забезпечення стабільності та сталого зростання;

- взаємозв'язок економічної безпеки за різними сферами життєдіяльності суб'єктів господарювання.

Незважаючи на різноманітність підходів щодо розуміння даного інституту, призначення економічної безпеки полягає в успішній реалізації функцій держави щодо забезпечення процесу ефективного використання фінансових та матеріальних ресурсів у всіх сферах та ланках життєдіяльності суспільства.

Завдання економічної безпеки включають розвиток людського потенціалу, забезпечення динамічного економічного зростання, досягнення високого рівня фінансової стабільності, підтримку національної валюти, розвиток технологій, що забезпечують зміцнення конкурентних позицій.

Економічна безпека держави - це характеристика функціонування національної економіки, що виражає її здатність:

- забезпечувати стабільний, прогресивний розвиток національної економіки та задоволення суспільних потреб;

- постійно моніторити, своєчасно аналізувати та оперативно реагувати на виникаючі несприятливі фактори та нейтралізувати зовнішні та внутрішні загрози добробуту населення та народного господарства;

- забезпечити пріоритет економічних інтересів країни у довгостроковій перспективі;

- захищати економічні інтереси країни як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Історія формування економічної безпеки України, як зазначає К.О. Устенкова, є менш тривалою та початок її пов'язано із здобуттям незалежності нашої держави. Тобто, з утворенням у 90-х рр. ХХ ст. нових незалежних держав пов'язується і питання щодо формування ними національних, а відтак і економічної безпеки [10, с. 135].

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну безпеку України» від 21 червня 2018року, «національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз». Також даним законодавчим актом передбачено розроблення Стратегії національної безпеки України, яка є у сферах національної безпеки і оборони основою для планування та підготовки усіх інших документів. Реалізація цієї Стратегії здійснюється на основі національного безпекового, оборонного, економічного, інтелектуального потенціалу за допомогою використання механізмів державно-приватного партнерства, а також із залученням міжнародної фінансової, консультативної, матеріально-технічної допомоги [11].

Також, у п. 66 Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегію національної безпеки України»» від 14 вересня 2020 року зазначено, що дана Стратегія являється основою для розроблення документів з питань планування у сферах національної безпеки і оборони, з допомогою яких визначатимуться шляхи та інструменти її втілення, серед яких визначена і Стратегія економічної безпеки [12].

Однак, хоча на сьогодні Стратегія економічної безпеки держави відсутня, але розроблено її проєкт, який перебуває на етапі експертного обговорення [13].

З цього приводу, О.О. Шевчук відзначає, що враховуючи чинне законодавство, Україна, враховуючи досвід європейських країн, рухається у напрямі європейського економічного, політичного, безпекового, правового простору з метою набуття членства у Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Такого роду дії характеризують нашу державу як демократичну, незалежну, правову та соціальну, яка має на меті забезпечувати захист прав та свобод людини в державі та її економічний добробут [14, с. 316-317].

Економічна безпека є багатогранним, багатоаспектним, системним явищем. Як система вона складається з великої кількості елементів, має ієрархію рівнів організації, здатна генерувати в процесі розвитку нові рівні, при цьому новий рівень впливає на попередні рівні, перебудовує їх, в результаті чого система отримує нову цілісність. Система забезпечення економічної безпеки передбачає організацію діяльності держави та суспільства для прийняття та реалізації рішень з питань національної безпеки з врахуванням концептуальних, організаційних та ресурсних аспектів формування та ефективного функціонування системи забезпечення економічної безпеки.

Основними елементами зазначеної системи є державні та недержавні інституції, які беруть участь у забезпеченні економічної безпеки відповідно до законодавства, а також нормативно-правові акти, що регламентують відносини у сфері економічної безпеки.

До державних органів, які мають забезпечувати економічну безпеку в Україні, належать: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України; а до недержавних - окремі громадяни, об'єднання громадян.

Розглянемо повноваження органів державного управління у сфері економічної безпеки. рада безпека економічний державний

Президент України здійснює спільне керівництво у сфері економічної безпеки України та координує діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади з питань її забезпечення.

Верховна Рада України в межах своєї компетенції визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, засади національної та економічної безпеки, формує законодавчу базу у цій сфері.

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади забезпечує економічну самостійність України, проводить заходи щодо забезпечення національної та економічної безпеки України.

Національний банк України проводить грошово-кредитну політику на користь економічної безпеки України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Служба безпеки України у межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією та законами України, актами Президента, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної та економічної безпеки.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері економічної безпеки, віднесених законодавством до їхньої компетенції.

Правоохоронні органи ведуть боротьбу зі злочинністю та протидіють тероризму.

Суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах злочинів, які завдають шкоди економічній безпеці України.

Прокуратура України здійснює нагляд за дотриманням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство у сфері економічної безпеки, нагляд за дотриманням законів у кримінальних справах, які були порушені за фактом скоєння злочинів проти основ національної безпеки.

Громадяни України через участь у виборах, референдумах та інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які вони обирають, реалізують національні інтереси, добровільно та в порядку виконання конституційних обов'язків здійснюють заходи, визначені законодавством України щодо забезпечення її національної безпеки; як безпосередньо, так і через об'єднання громадян привертають увагу громадських та державних інституцій до небезпечних явищ та процесів у різних сферах життєдіяльності країни; законним способом захищають власні права та інтереси.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про національну безпеку України», до складу органів, які здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки держави, входить Апарат Ради національної безпеки і оборони України.

Варто зазначити ти, що згідно указу Президента України від 30 серпня 1996 року N° 772/96 [15], відповідно до ст. 107 Конституції України [16], утворено Раду національної безпеки і оборони України як постійно діючий конституційний орган з питань координації та контролю діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

До основних функцій Ради національної безпеки і оборони України у Законі України «Про Раду національної безпеки та оборони України» віднесено наступні:

- у мирний час здійснення контролю та координація за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони;

- щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони внесення пропозицій Президентові України;

- в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони [17].

Проте основним недоліком даної системи забезпечення економічної безпеки є дублювання певних повноважень, а також невизначеність ролі та статусу Ради національної безпеки та оборони України.

З цього приводу В.А. Ліпкан зазначає, що Рада національної безпеки та оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки та оборони при Президентові України, що здійснює координацію та контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки та оборони, надає власні пропозиції Президентові України щодо визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямків забезпечення національної безпеки та оборони у соціальній, військовій, політичній, економічній, екологічній, науковотехнологічній, інформаційній та інших сферах. Рада національної безпеки та оборони України є органом стратегічного управління національною безпекою, а відтак її діяльність повинна бути спрямована на організацію управління органами державної влади, а функцію контролю необхідно передати іншому органу з врахуванням того, що на сьогоднішній день Рада національної безпеки та оборони України здійснює контроль за органами виконавчої влади, а органи законодавчої та судової влади залишаються безконтрольними [18, с. 225].

В свою чергу, Г.П. Ситник зауважує, що враховуючи досвід інших країн щодо розроблення та впровадження політики національної безпеки доцільно на законодавчому рівні більш чітко визначити компетенцію Ради національної безпеки та оборони України, обмеживши її функцією координації та дорадчо-консультативними функціями щодо вказаної політики [19, с. 350].

Враховуючи той факт, що Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом при Президентові України, який координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, С.Г. Гордієнко у своєму дослідження виділяє повноваження даного органу в окремих сферах, таких як політичній, воєнній, економічній та судовій [20, с. 123].

Для сучасної держави дуже багато значать не лише чітке визначення національних інтересів, а й пріоритетність їх реалізації. За таких умов об'єктивно зростає значення Ради національної безпеки і оборони України як конституційного органу на чолі з Президентом, який є відповідальним за координацію та здійснення контролю державної політики у сфері національної безпеки. На наш погляд, формуванню ефективних механізмів стратегічного планування та довгострокового прогнозування в нашій країні має сприяти саме Рада національної безпеки і оборони.

Також, на підставі врахування різних об'єктів економічної безпеки та їх складових, що її характеризують, а також зміст поняття «економічна безпека», вказане визначення потребує уточнення та закріплення у чинному правовому полі, особливо у сучасний період, коли Україна захищає власні інтереси та бореться за свою незалежність.

Адже, як відзначає О.П. Гетманець, війна, яку нав'язали нашій державі, погіршила стан матеріального виробництва, порушила економічні зв'язки і визначила такі загрози економічного розвитку, як продовольча та енергетична криза, загострення та погіршення стану біологічних, трудових, природних факторів виробництва, нарощування воєнних загроз та інші, які мають на стан матеріального виробництва як безпосередній, так і опосередкований вплив, а відтак і на забезпечення потреб людини загалом [21, с. 32].

Таким чином, у роботі Ради національної безпеки і оборони України питання щодо підвищення обороноздатності, боротьби з корупцією, захист інформаційного простору держави, забезпечення енергетичної безпеки, здоров'я нації та її майбутній розвиток є актуальними та нагальними для вирішення.

Висновки

Отже, на підставі вище зазначеного можна зробити висновок, що нормативно-правове регулювання економічної безпеки нашої держави потребує вдосконалення. Вбачаємо за доцільне закріпити поняття «економічна безпека держави» на законодавчому рівні, оскільки відсутність єдиного розуміння щодо суті економічної безпеки та визначення її головних складових як в науковій літературі, так і у правовій площині, породжує низку суперечностей. Адже в питаннях щодо забезпечення економічної безпеки держави виникають проблеми у розмежуванні компетенції органів державної влади.

Під економічною безпекою держави пропонуємо розуміти становище стійкої динамічної рівноваги національної економіки, що має здатність аналізувати та своєчасно реагувати на будь-які зовнішні та внутрішні дестабілізуючі фактори та ризики, відстоювати економічні інтереси країни на світовій арені, а також гарантувати сталий розвиток економіки країни та задоволення потреб населення.

Безпека добробуту населення залежить від здатності економічної системи та держави протистояти негативним зовнішнім впливам та загрозам, які можуть виходити як зсередини країни, так і ззовні. Вони можуть або долатися автоматично за допомогою справного функціонування економічної системи, або вимагати переходу на ручне управління, тобто своєчасного підключення регулюючих органів (підсистеми держави) при виявленні недоліків нормативної бази, які мають суттєвий вплив на економіку держави або її окремі галузі.

Захист економічних інтересів країни на світовій арені вимагає проведення активної незалежної зовнішньоекономічної політики, спрямованої на підтримку та зміцнення позицій України у світі, на становлення нашої країни ключовим гравцем, без якого неможливе вирішення глобальних світових проблем.

В якості основних напрямів вдосконалення економічної безпеки нашої держави можна запропонувати наступні:

- формування чіткої інноваційної політики та переведення українського виробництва на інноваційний шлях розвитку;

- створення умов для розвитку конкурентоспроможності та прискорення науково-технічного процесу;

- удосконалення організаційних основ протидії корупції;

- збільшення податкових ставок на наддоходи.

Щодо правового статусу Ради національної безпеки і оборони України як суб'єкта забезпечення економічної безпеки держави, то вважаємо за доцільне удосконалити функціональний блок даного статусу, тобто безпосередньо у цілях, завданнях та функціях Ради національної безпеки і оборони України передбачити функцію із забезпечення економічної безпеки держави. Окрім того, основними принципами роботи даного суб'єкта повинні стати відкритість, інтелектуальність та мобільність.

Рада національної безпеки і оборони України повинна стати своєрідним майданчиком для узгодження рішень, які спрямовані на захист національних інтересів, не лише в середовищі урядових структур і силових відомств, а й з науковими та політичними колами. Наші національні інтереси в однаковій мірі повинні розуміти і влада, і суспільство; лише у спільній співпраці ми можемо захистити та відстоювати їх впевнено та ефективно.

Список використаних джерел

1. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: [монографія]. К.: НІСД. 1997. 144 с.

2. Чубенко А. Г. Теоретико-правовий аспект забезпечення економічної безпеки. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2014. № 3. С. 88. 101.

3. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави. Методологія забезпечення: монографія. 2003. К.: Київський економічний інститут менеджменту, 320.

4. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. 2001. К.: КНТЕУ. 309.

5. Сак Т. В. Економічна безпека України: поняття, структура, основні тенденції. Інноваційна економіка. 2013. № 6. С. 336-340. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2013_6_81

6. Петрушевська В. (2012). Економічна безпека держави: зміст і класифікація загроз. Ефективність державного управління: зб. наук. пр., 32, 441-448.

7. Піхоцький В.Ф. Економічна безпека держави в сучасних умовах функціонування. 2022: Ш Міжнародна науково-практична конференція «Бізнес, інновації, менеджмент: проблеми та перспективи». С. 192-193. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/271921Текст%20статті-627180-1-10-20230114^

8. Правдивець О.М. Економічна безпека, як найвища функція держави. Вчені записки Університету «КРОК». 2022. № 2(66). С. 40-43. URL: https://snku.krok.edu.ua/index.php/vcheni-zapiski-universitetu-krok/article/view/502/532

9. Павліченко Є., Гузенко О. Нормативно-правове регулювання економічної безпеки України. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 7. С. 169-174.

10. Устенкова К.О. Економічна безпека як складова національної безпеки України. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. 2019. Вип. 9. С. 133-144. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhMv 2019 9 19

11. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст. 241.

12. Стратегія національної безпеки України: Указ Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037

13. Про Стратегію економічної безпеки України на період до 2025 року: рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 серпня 2021 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0048525-21#Text

14. Шевчук О.О. Забезпечення економічної безпеки держави органами Національної поліції України. Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. 2021. Вип.1 (93). С. 315-325.

15. Про Раду національної безпеки і оборони України: указ Президента України від 30 серпня 1996 року № 772/96. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/772/96#Text

16. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

17. Про Раду національної безпеки та оборони України: Закон України від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 35. Ст. 237.

18. Ліпкан В.А. Національна безпека України: навч. посібник. К.: Кондор. 2007. 552 с.

19. Ситник Г.П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади): Підручник К.: НАДУ. 2012. 544 с.

20. Забезпечення національної безпеки за основними напрямами життєдіяльності України: навчальний посібник: у 2-х ч.: Ч. І. В.А. Омельчук, М.П. Стрельбицький, С.Г. Гордієнко та ін.; за заг. ред. А.М. Кислого і М.П. Стрельбицького. Київ: Міжрегіональна Академія управління персоналом. 2021. 304 с.

21. Гетманець О.П. Економічна безпека держави як умова забезпечення прав людини під час воєнного стану. «Захист та дотримання прав громадян органами Національної поліції України в умовах воєнного стану»: тези доп. учасників наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 7 груд. 2022 р.). МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, Наук. парк «Наука та безпека». Вінниця: ХНУВС. 2022. С.32-33.

Размещено на Allbest.ru