Дигіталізація в умовах глобалізації світу і тотального використання цифрових технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дигіталізація в умовах глобалізації світу і тотального використання цифрових технологій

Digitalisation in the context of the globalisation of the world and the total use of digital technologies

М.А. Міненко,

Л.М. Міненко,

А.О. Марченко,

П.А. Марченко

M. Minenko,

L. Minenko, PhD,

A. Marchenko,

P. Marchenko

Приводом до написання означеної статті стала потреба науково- прикладного обґрунтування важливості застосування потенціалу дигіталізації для гарантування стійкості розбудови органів державної влади та військового управління, їх конкурентних й репутаційних переваг в умовах глобалізації світу і тотальної цифровізації. Заради досягнення сформованої мети використано абстрактно-логічний, діалектичний, аналізу та синтезу і графічний методи наукового дослідження. Обґрунтовано, що сьогодні й на перспективу ефективне функціонування будь-якої юридичної особи в Україні прямо залежить від усвідомлення того наскільки її керівництво цілеспрямоване використовувати ресурс дигіталізації заради налаштування технологічних процесів, процесів організування роботи, взаємозв'язків із заінтересованими сторонами. Зазначено, що через це потрібно володіти не лише знаннями і вмінням застосовувати відповідні інноваційні цифрові технології та мати їх у своєму розпорядженні, але й передбачати можливі наслідки від впливу шкідливих програмних засобів, а також розуміти важливість пропускної спроможності цифрових каналів. У зв'язку з цим, акцентовано увагу на необхідності внесення виважених змін і доповнень до змісту внутрішньо- організаційних (адміністративних) документів, які характеризують місце і роль складових базової системи адміністративного менеджменту, визначають впливовість загально-організаційної системи управління на продуктивність роботи органів державної влади та військового управління в цілому, кожного їх структурного підрозділу зокрема. Сформульовано авторський погляд на сутність понять «цифрові технології», «базова система адміністративного менеджменту», «інфокомунікаційна мережа», «інноваційно-цифрові технології», «потенціал цифрових технологій», «Індекс цифрової економіки та суспільства», «кібербезпека», «кіберзагроза», «шкідливі програмні продукти». У підсумку рекомендовано, що з метою обов 'язкового унормування вищезазначеного, покрокові дії стосовно тотальної дигіталізації необхідно відобразити у Положенні «Про інформаційну політику юридичної особи», відповідним чином його погодити із заінтересованими сторонами, затвердити і забезпечити їх поетапну реалізацію. Вперше узагальнено перелік сучасних цифрових технологій, надано їх характеристики, а також різновидів шкідливого програмного забезпечення. Удосконалено науковий підхід до визначення і представлено, в авторському розумінні, поняття «цифрові технології», «інфокомунікаційна мережа», «інноваційно-цифрові технології», «потенціал цифрових технологій», «Індекс цифрової економіки та суспільства», «кібербезпека», «кіберзагроза», «шкідливі програмні продукти». Набула подальшого розвитку прикладна вагомість дефініції поняття «базова система адміністративного менеджменту», необхідність її застосування у практичній діяльності, обов'язково використовуючи потенціал ресурсів всеосяжної цифровізації, з метою гарантування продуктивного впровадження управлінських новацій, у першу чергу, міжнародно визнаних стандартів і моделей ділової досконалості. Практична значущість представленої статті полягає у можливості комплексно оцінити широку палітру цифрових технологій, роль пропускної спроможності інфокомунікаційних мереж, ризики, що несуть шкідливі програмні продукти у разі нехтуванням вимог кібербезпеки, а головне, що стійкі конкурентні й репутаційні переваги органів державної влади та військового управління прямо залежать від можливості використати інноваційний інструментарій оцифрування на практиці, маючи в своєму штаті достатню кількість фахівців з якісним рівнем компетенцій у сфері дигіталізації, з метою гарантування дієвості впливу базової системи адміністративного менеджменту на ефективність функціонування загально- організаційної системи управління.

The reason for writing this article was the need for a scientific and applied substantiation of the importance of using the potential of digitalisation to ensure the sustainability of the development of public authorities and military administration, their competitive and reputational advantages in the context of globalisation and total digitalisation. In order to achieve this goal, the article uses abstract-logical, dialectical, analysis and synthesis, and graphical methods of scientific research. It is substantiated that today and in the future, the effective functioning of any legal entity in Ukraine directly depends on the awareness of the extent to which its management is committed to using the digitalisation resource to adjust technological processes, work organisation processes, and relationships with stakeholders. It is noted that this requires not only the knowledge and ability to apply relevant innovative digital technologies and have them at one's disposal, but also to anticipate the possible consequences of malware, and to understand the importance of digital channel capacity. In this regard, the author emphasises the need to make balanced changes and additions to the content of internal organisational (administrative) documents which characterise the place and role of the components of the basic administrative management system, and determine the impact of the general organisational management system on the performance of public authorities and military administration in general, and each of their structural units in particular. The author's view on the essence of the concepts of «digital technologies», «basic system of administrative management», «information and communication network», «innovative digital technologies», «potential of digital technologies», «Index of digital economy and society», «cybersecurity», «cyber threat», «malicious software products» is formulated. As a result, it is recommended that in order to regulate the above, step-by-step actions regarding total digitalisation should be reflected in the Regulation «On the Information Policy of a Legal Entity», duly agreed with the stakeholders, approved and ensured their phased implementation. For the first time, the author summarises the list of modern digital technologies, provides their characteristics, and types of malware. The article improves the scientific approach to the definition and presents, in the author's understanding, the concepts of «digital technologies», «information and communication network», «innovative digital technologies», «potential of digital technologies», «Index of the digital economy and society», «cybersecurity», «cyber threat», «malicious software products». The applied significance of the definition of the concept of «basic administrative management system», the need for its application in practice, necessarily using the potential of the resources of comprehensive digitalisation, has been further developed in order to guarantee the productive implementation of managerial innovations, primarily internationally recognised standards and models of business excellence. The practical significance of the article lies in the ability to comprehensively assess the wide range of digital technologies, the role of information and communication network capacity, the risks posed by malicious software products in case of neglecting cybersecurity requirements, and most importantly, that the sustainable competitive and reputational advantages of public authorities and military administration directly depend on the ability to use innovative digitisation tools in practice, having a sufficient number of specialists with a qualitative level of competence in the field of digitalisation.

Ключові слова: дигіталізація; цифрові технології; базова система адміністративного менеджменту; інфокомунікаційна мережа; Індекс цифрової економіки та суспільства; кібербезпека; шкідливі програмні продукти.

Keywords: digitalisation; digital technologies; basic administrative management system; information and communication network; Digital Economy and Society Index; cybersecurity; malicious software products.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

дигіталізація державна влада управління

Динамічна мінливість глобального світу і тотальна цифровізація, а також активний вплив, особливо, факторів зовнішнього середовища на поточну діяльність юридичних осіб та їх перспективу стійкої розбудови виступають головними умовами переосмислення реалій сьогодення й пошуку нових підходів до розв'язання завдань, пов'язаних з конкурентоспроможністю і набуттям якісного рівня репутаційних переваг. Це, у першу чергу, вимагає переоцінювання інструментарію впливу (примусу, спонукання), що використовують менеджери для спонукання підлеглих до продуктивної роботи, а також активно-тотального застосування нових інноваційних можливостей, які гарантуватимуть позитивне якісне виконання тактичних і стратегічних виробничих завдань. З огляду на це, в статті акцентовано увагу на тому, що необхідний потенціал мають засоби сучасної дигіталізації, зокрема, цифрові технології, адаптоване прикладання яких сприятиме оптимальній продуктивності роботи, раціональному використанню ресурсів, своєчасному досягненню наміченого. Водночас обґрунтовано, що одночасно потрібно приділяти належну увагу пропускній спроможності цифрових каналів, а головне - питанням кібербезпеки. За будь- яких обставин, для унормування задач щодо поетапної всеосяжної цифровізації, всі адміністративні наміри обов'язково повинні знайти своє відображення у змісті внутрішньо-організаційних (адміністративних) документів, які характеризують місце і роль кожної складової базової системи адміністративного менеджменту органів державної влади та військового управління, й неодмінно підлягають виконанню.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі питання комплексно-прикладного застосування ресурсів дигіталізації з метою забезпечення належного рівня адміністрування діяльності органів державної влади та військового управління, підприємств (організацій, установ) різних форм власності (далі - юридична особа) не надається належної уваги. Водночас такі вчені й практики, як А. Халапсис [14], T. Ritter [30], P. Munteanu and Ciornei [27], J.-P. De Clerck [22], О. Гудзь, С. Федюнін, В. Щербина [4], K. Grunenberg, P. МоЫ, K. O. Fog, and A. Simonsen [23], Г. Андрощук [1], Mahmood A., Akram T., Chen H.F., Chen S.G. [26], V. Rebenok, R. Al-Namri, O. Butko, V. Fedorenko, O. Tereshchenko, N. Tsimokh [29], Д. Чернишев, Д. Рижаков, О. Хоменко, С. Петруха, О. Кучеренко, М. Горбач [15] та інші в своїх працях характеризують поняття дигіталізації та її складових, а також досліджують питання використання цифрових та інфокомунікаційних технологій, які доцільно використовувати для підвищення ефективності й продуктивності роботи юридичних осіб. Разом з тим, у статті науковців

M. А. Міненка та В. А. Піддубного [10] охарактеризовано зміст елементів і підсистем базової системи адміністративного менеджменту, проте не зазначено роль дигіталізації заради забезпечення її дієвості з метою гарантування ефективності загально-організаційної системи управління. Крім того, Г. Андрощук [2], окремо, з'ясовує значення Індексу цифрової економіки і суспільства. Такий підхід може бути використаний для оцінювання ефективності органів державної влади (військового управління), підприємств (організацій, установ) різних форм власності нашої держави. В Україні застосування дигіталізації було унормоване окремими Указами Президента та законодавчими актами держави [12; 13]. Як наслідок, звертаючи увагу на актуальності цього наукового напряму, запропоновано авторське бачення стосовно системного використання ресурсів дигіталізації в щоденній діяльності юридичних осіб, зважаючи на пропускні можливості інфокомунікаційної мережі та негативний вплив шкідливих програмних продуктів.

Формулювання цілей статті (постановка завдання) полягає в обґрунтуванні доцільності поетапно-всеосяжного застосування широкої палітри ресурсів дигіталізації для покращення дієвої впливовості базової системи адміністративного менеджменту на ефективність функціонування загально- організаційної системи управління, продуктивність роботи кожного структурного підрозділу і штатного працівника органів державної влади та військового управління, стійкість їх конкурентних і репутаційних переваг в умовах насичено-глобалізованого, динамічно-мінливого світу й тотальної цифровізації.

Виклад основного матеріалу дослідження

Виклики, що виникають в сучасних умовах кризових станів, пов'язані з потребою у швидкому отриманні та стабілізації конкурентних і репутаційних переваг, а також оперативному адаптуванні механізму організування виробничих процесів до впливу внутрішніх й зовнішніх факторів соціально-економічного та суспільно- політичного середовища (як прямої, так і непрямої дії). Це дедалі частіше спонукає керівників органів державної влади та військового управління (далі, юридичної особи) до переходу на якісно новий інноваційний рівень використання інструментарію адміністрування. Так, дійсно, в умовах глобалізації світу і тотальної цифровізації, традиційні підходи щодо формування базової системи адміністративного менеджменту [10], як підґрунтя для налаштування необхідної дієвості його загально-організаційної системи управління, впровадження та ефективного застосування управлінських новацій з метою набуття належного стану ділової досконалості, без використання ресурсу дигіталізації та, безпосередньо, модерних цифрових технологій, вже не можуть гарантувати стійкий розвиток будь-якої юридичної особи, а часом не спроможні навіть забезпечити стабільну роботу на вже досягнутому рівні.

Зважаючи на це, та для більш змістовного усвідомлення місця і ролі означеного, а головне, з урахуванням однієї з важливих нинішніх вимог стосовно гарантування ефективності функціонування органів державної влади та військового управління у глобальних світових умовах і середовищі тотальної цифровізації, маємо констатувати, що дефініція «digital» є похідною від латинського «digitalis» (у перекладі - «цифри») [25]. З іншого боку, термін «дигіталізація» походить від англійського «digitalization» (у перекладі - «оцифровування», «цифровізація», «приведення до цифрової форми»). Разом із тим, окремі науковці пропонують більш ширше трактування дигіталізації, ніж те, що це є «певним шляхом погодження будь-якої інформації з цифровою формою» (табл. 1).

Таблиця 1. Окремі визначення терміну «дигіталізація»

Натомість, на нашу думку, цифрові технології (англ. - «Digital technology») - це системи, що базуються на універсальних методах кодування та передачі інформації в дискретному форматі (сигнал поширюється через дискретні полоси аналогових рівнів, а не у вигляді неперервного спектру), що дають змогу використовувати електронні інструменти, пристрої і програмні ресурси для обробки, генерації та зберігання даних, а також - передачі (обміну між абонентами) у найкоротші строки (сформовано авторами за результатами дослідження). Сьогодні, успішні практики визначають і рекомендують перелік цифрових технологій, які доцільно використовувати на нинішньому етапі розвитку глобального світу й у середовищі тотальної цифровізації, а саме: хмарні та мобільні, блокчейн, віртуалізації, ідентифікації, штучного інтелекту, біометричні, доповненої реальності, адитивні (SD-друк) тощо (табл. 2).

Таблиця 2. Можливі варіанти цифрових технологій

У будь-якому випадку, практичний досвід діяльності державних і громадських інституцій, а також органів військового управління провідних країн світу, свідчить, що наведені в таблиці 2 цифрові технології, як головні складові всеосяжної дигіталізації, допомагають: створити якісно-новий механізм вироблення, ухвалення і реалізації адміністративних рішень (оперативних, поточних, стратегічних); налагодити ефективну взаємодію із заінтересованими сторонами; перевести процеси організування роботи на новий якісно-технологічний рівень надання послуг; підвищити продуктивність праці та результативність роботи; прискорити надання послуг; стабілізувати конкурентні та репутаційні переваги. Фактично, дигіталізація передбачає кардинальну зміну механізмів і методів управління та вимагає модифікації мислення менеджерів, їх стилю керівництва, та підходів до налаштування і використання підсистем планування, бюджетування, ресурсного забезпечення роботи. Крім того, дигіталізація впливає на організування, супровід, контролювання, регулювання і мотивування діяльності штатного персоналу [4]. Це переконує в тому, що все вище наведене безпосередньо пов'язано з об'єктивною доцільністю внесення змін до внутрішньо-організаційних (адміністративних) документів, які характеризують місце, роль і змістовність, у першу чергу, елементів й підсистем базової системи адміністративного менеджменту, а також регламентують специфіку функціонування загально- організаційної системи управління органів державної влади та військового управління в цілому, кожного структурного підрозділу і штатного працівника зокрема. Тобто, застосування інструментарію цифровізації передбачає необхідність перегляду внутрішніх нормативних документів адміністрацією (апаратом управління) (починаючи зі Статуту або Положення про організування роботи). В цьому контексті можуть знадобитися корективи і перезатвердження цих документів відповідно до встановленого порядку, з урахуванням адміністративного впливу, статусу й взаємозв'язків по вертикалі та по горизонталі управління, зокрема, з основними заінтересованими сторонами (стейкхолдерами). Відповідно, стає вагомішим практичне значення дефініції поняття «базова система адміністративного менеджменту». За таких умов, базова система адміністративного менеджменту є комплексом відносно відокремлених, водночас, взаємозалежних елементів, що через налагоджені наскрізні підсистеми комунікацій із заінтересованими сторонами, діловодства і документування діяльності, затверджені статут, штатний розпис, організаційну структуру управління, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про структурні підрозділи і посадові (робочі) інструкції (контракти, трудові договори (угоди)), визначені виробничі завдання, шляхом реалізації функцій адміністративного менеджменту, використовуючи необхідний ресурсний потенціал (у тому числі інструментарій тотальної дигіталізації), забезпечують досягнення сформованої мети (цілей), яка(які) відповідає(ють) місії (цінностям, візії, баченню, політиці) та обраній стратегії(ям) розвитку, не суперечать нормам колективного договору і кодексу корпоративної етики, законам, принципам і методам управління, а також сприяють процесу сертифікації й дотриманню норм стандартів (регламентів), що встановлюють цілеспрямовано- дієві умови роботи у відповідному соціально-економічному і суспільно- політичному зовнішньому середовищі та є основою для формування належного рівня ділової досконалості, гарантуючи результативне функціонування загально-організаційної системи управління і конкурентоспроможну стійкість та репутаційні переваги будь-якої юридичної особи в умовах насичено- глобалізованого і динамічно-мінливого світу й суцільної цифровізації (сформовано авторами за результатами дослідження з використанням [10].

Крім того, щоб гарантувати оптимальну продуктивність і результативність роботи у нових умовах загальної цифровізації глобального світу будь-якому органу державної влади та військового управління необхідно розробляти і реалізовувати нові послуги, не тільки використовуючи широке різноманіття і потенціал інноваційних цифрових технологій, але й пропускну спроможність інфокомунікаційної мережі зі всіма заінтересованими сторонами. Адже, по суті, інфокомунікаційна мережа - це комплекс технічних засобів, зокрема, мережевих ресурсів (термінальних пристроїв користувачів, кінцевих систем мережі (хостів) та універсальної платформи виробництва й надання послуг, які відповідають різноманітним вимогам абонентів до їх типу та якості), призначених для спільної участі у виробництві й наданні телекомунікаційних, інформативних та інших послуг інформаційного співтовариства, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень за допомогою радіоканалів, а також - проводових, оптичних чи інших електромагнітних систем між кінцевим обладнанням, а фактично, перенесення в просторі інформативних повідомлень і взаємодію комунікаційних систем, виробництво нових послуг та інформації (сформовано авторами за результатами дослідження з використанням [24]). Саме такий стратегічно виважений підхід до адаптовано- раціонального і комплексного використання потенціалу дигіталізації гарантуватиме стійкі конкурентні позиції на прогнозований період, сприятиме покращенню репутації органів державної влади та військового управління.

Отже, маємо констатувати, що дієвість роботи будь-якої юридичної особи гарантується не лише завдяки впровадженню управлінських новацій але й прямо залежить від інноваційно-цифрових технологій та продуктивності інфокомунікаційної мережі, яку адаптовано-оптимально використано для налаштування, супроводу та отримання необхідних кінцевих результатів як за рахунок модернізації базової системи адміністративного менеджменту загалом, так і кожного елемента загально-організаційної системи управління зокрема. З метою більш об'єктивного усвідомлення корисності таких кроків варто пам'ятати, що інноваційно-цифрові технології - це новітні, засновані на універсальних методах кодування і передачі інформації, дискретні системи, що, на відміну від вже існуючих, дозволяють за допомогою нових (модернізованих) електронних інструментів, пристроїв і програмних ресурсів здійснювати значно швидше за часом та якісніше за змістом обробку, генерування або зберігання даних (сформовано авторами за результатами дослідження).

Крім того, важливого значення набуває відсоток покриття оцифруванням виробничого простору органів державної влади та військового управління. Тому, для максимального прикладного ефекту, дигіталізацією має бути охоплений увесь технологічний ланцюг процесів організування роботи з надання послуг. Проте, чим досконало-системніше буде застосоване оцифрування і продуктивніше налагоджені цифрові канали, тим адаптовано- гарантованішими будуть перспективи стійкого конкурентного й репутаційного розвитку. Натомість, для впровадження необхідно обирати цифрові технології з відповідним потенціалом можливостей, виходячи з міркувань, що потенціал цифрових технологій - це сукупність наявних та/або скритих можливостей (наприклад, запасу пропускної спроможності, продуктивності) дискретних систем, заснованих на універсальних методах кодування і передачі інформації, що гарантують, за допомогою електронних інструментів, пристроїв і програмних ресурсів, здійснення обробки, генерування або зберігання даних, а також їхню якісну передачу (обмін між абонентами) у найкоротші проміжки часу, які задовольнятимуть споживачів певного функціонального спрямування, виробничого ланцюга, сфери діяльності (сформовано авторами за результатами дослідження).

Проте, маємо констатувати, що процеси впровадження тотальної дигіталізації відбуваються не достатньо динамічно. Зокрема, 19 червня 2020 року Європейська комісія (ЄК) опублікувала Індекс цифрової економіки та суспільства 2020 (Digital Economy and Society Index 2020 (DESI 2020)), що передбачає оцінювання п'яти факторів: можливості підключення (розширення фіксованої і мобільної широкосмугової інфраструктури, швидкості й доступності); кадрові ресурси (цифрова грамотність населення); використання Інтернету для спілкування або здійснення транзакцій; інтеграція цифрових технологій (частка цифрового контенту, використання цифрових технологій, застосування електронної комерції); цифрові публічні послуги (розвиток і використання електронних державних служб) [15]. Практично, Індекс цифрової економіки та суспільства - це зведений індекс, який узагальнює відповідні показники ефективності цифрових технологій в Європі й відстежує еволюцію держав-членів Європейського Союзу (ЄС) в сфері цифрової конкурентоспроможності, тобто, вимірює і порівнює прогрес країн ЄС в царині цифрової економіки та засвідчує користь цифровізації для суспільства (сформовано авторами за результатами дослідження). Метою його публікації є встановлення прогресу стосовно досягненні цілей цифрової економіки в ЄС і моніторинг стану цифрового розвитку окремих держав-членів [1]. Звіт дає змогу виявити пріоритетні напрями цифрової економіки держав-членів ЄС, що вже сьогодні вимагають конкретних дій та інвестицій. Разом із тим, для порівняння з країнами за межами єврозони, був розроблений Міжнародний індекс цифрової економіки та суспільства (I-DESI), який має на меті віддзеркалити і розширити Європейський індекс цифрової економіки та суспільства (DESI) шляхом виявлення індикаторів, що вимірюють аналогічні змінні для країн не членів ЄС.

Наразі, результати розрахунку окреслених індексів свідчать, що за 2019 рік у всіх державах-членах ЄС досить повільно зростає рівень оцифровування. Попри все, лідерами стали: Фінляндія, Швеція і Данія. Останні місця в рейтингу зайняли: Румунія, Греція, Болгарія. Чотири найбільш прогресуючі в питаннях дигіталізації держави-члени ЄС (Фінляндія, Швеція, Нідерланди, Данія) перебувають у рейтингу країн світу після Південної Кореї, за якими слідують Японія і США. Водночас, дані про інтеграцію цифрових технологій до базової системи адміністративного менеджменту, загально-організаційних систем управління і виробничих процесів юридичних осіб значно різняться залежно від розміру компаній, сектора економіки, до якого вони належать, і держави, що юридично, фіскально і геополітично впливає на їхню діяльність. Так, у 2019 році 38,5% великих виробників покладалися на сучасні сервіси хмарних технологічних обчислень, а 32,7% використовували технологічні рішення «Великих даних». Натомість, переважна більшість малих і середніх підприємств (МСП) користувалися хмарними сервісами і 12% - технологіями «Великих даних» (тільки 17,5% МСП реалізували власну продукцію онлайн, що на 1,4% більше порівняно з 2016 роком)) [1]. Фактично, це демонструє, що юридичні особи, навіть, розвинених країн світу, маючи достатні ресурси, не можуть використати весь потенціал цифрових технологій власної держави. Варто констатувати, що в сфері цифровізації Україна значно відстає, застосовуючи близько 3% власних можливостей до оцифрування.

Паралельно з впровадженням цифрових технологій, переважна кількість юридичних осіб, формуючи базові системи адміністративного менеджменту з метою налагодження ефективності функціонування загально-організаційних систем управління, що гарантуватимуть продуктивність роботи кожного штатного працівника, структурного підрозділу і юридичної особи загалом, надзвичайно активно і фахово почали перейматися проблемами кібербезпеки (ІТ-безпеки). Сутнісно, кібербезпека - це стан охорони життєво важливих інтересів окремих фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави і країни загалом у середовищі, яке виникає внаслідок функціонування інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом напрацювання комплексу практичних порад і технологічно-обґрунтованих рішень, практична реалізація яких допомагає захистити означені системи, інфокомунікаційну мережу (digital-канали), а також інформаційні електронні ресурси (дані) від несанкціонованого доступу зовні (кібератак), що гарантує своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію реальних й потенційних загроз у кіберпросторі для фізичних та юридичних осіб, національній безпеці

України загалом, а у підсумку - стійкий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища (сформовано авторами за результатами дослідження з використанням [13]). Водночас, кіберзагроза - це наявні й потенційно можливі явища та чинники, викликані протиправними діями суб'єктів інформаційних правовідносин, які створюють небезпеку важливим інтересам фізичних та\або юридичних осіб, суспільства, держави, країни в цілому щодо можливості формування, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, захисту інформації через порушення її доступності, повноти, цілісності, достовірності, автентичності режиму доступу (сформовано авторами за результатами дослідження з використанням [13]). Сучасна актуальність цих питань пояснюється тим, що, останніми роками, на дієвість функціонування юридичних і фізичних осіб та, особливо, органів державної влади та військового управління, які для підвищення своєї продуктивності використовують цифрові технології і мережу digital-каналів, мають значний вплив комп'ютерні віруси, хробаки, трояни, поштовий спам, фішингові повідомлення, DDoS-атаки і програми-вимагачі (Ransomware) (табл. 3).

Таблиця 3. Різновиди шкідливих програмних продуктів

Як можна пересвідчитися, шкідливі програмні продукти (шкідливий програмний засіб, шкідливе програмне забезпечення (англ. malware - скорочено від malicious - зловмисний і software - програмне забезпечення)) - це спеціальні програми або мобільні коди, які, отримавши доступ до державних (службових, приватних) інформаційних систем, перешкоджають технологічно- паспортному функціонуванню комп'ютера (сервера) і зменшують продуктивність його роботи, пошкоджують бази даних та/або інфокомунікаційну мережу (digital-канали), викрадають конфіденційну інформацію, що заважає нормальній діяльності фізичних та/або юридичних осіб, несе загрозу державній (службовій, приватній) таємниці (сформовано авторами за результатами дослідження). Наприклад, шкідливі програмні продукти максимально негативно вливають на діяльність органів державної влади та військового управління, що призводить до відмови, як правило, електронних систем, які інтегровані в загально-організаційні системи управління і технологічні процеси надання послуги, а також - до знищення офіційних даних, розміщених на електронних носіях інформації. З огляду на це варто зазначити, що у цілому, до електронної системи входить будь-який електронний блок, вузол, прилад або комплекс таких приладів, як сукупність електронних компонентів, що здійснює обробку інформації, а електронними носіями інформації, зазвичай, є матеріальні електронні носії (жорсткі диски, флеш-пам'ять, CD, DVD, Blue-ray, диски дискети, касети на магнітній стрічці і т. ін), що використовують для реєстрації (записування), зберігання і відтворення інформації (даних), обробленої засобами комп'ютерної (обчислювальної) техніки.

Натомість, не зважаючи на означені ризики, основними перешкодами у процесі забезпечення захисту від кіберзагроз є бюджетні обмеження, а головне, не усвідомлення адміністрацією (апаратом управління) того, що дієвість впливу будь-якої базової системи адміністративного менеджменту та, як наслідок, ефективність загально-організаційної системи управління і продуктивність роботи кожного структурного підрозділу і штатного працівника, стійкі конкурентні й репутаційні переваги органів державної влади та військового управління, прямо залежать від тотальності цифрової трансформації та безперебійної роботи всіх технологічно важливих процесів, процедур і процесів організування роботи. Враховуючи вищезазначене, в Україні дигіталізація стає обов'язковою до впровадження, адже цифрові технології охоплюють всі сфери розбудови держави і життя громадян, а національні підходи до кібербезпеки гарантують її дієвість на загальнонаціональному і місцевому рівні. Для цього прийнято нормативні документи:

- Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і

оборони України від 14 травня 2021 року “Про Стратегію кібербезпеки України”» від 26.08.2021 № 447/2021. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/447/2021#Text (дата звернення: 05.12.2022).

- Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII;

- Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» від 05 липня 1994 року № 80/94-ВР;

- Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 04 лютого 1998 року № 75/98-ВР;

- Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV;

- Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09 січня 2007 року № 537-V;

- Закон України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI;

- Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI;

- Закон України «Про адміністративні послуги» від 06 вересня 2012 року № 5203-VI;

- Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 05 жовтня 2017 року № 2163-VIII;

- Закон України «Про електронні довірчі послуги» від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII;

- Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг» від 15 липня 2021 року № 1689-IX;

- Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 01 грудня 2022 року № 2807-IX;

- ДСТУ ISO/IEC 33001:2016 «Інформаційні технології. Оцінювання процесу. Поняття та термінологія» (ISO/IEC 33001:2015, IDT). Наказ ДП «УкрНДНЦ» від 27.12.2016 року № 447.

Отже, як свідчить загально світовий досвід та аналіз надання електронних публічних послуг державними інституціями й органами військового управління у розвинених країнах, рівень дієвості використання базової системи адміністративного менеджменту - основи конкурентних і репутаційних переваг в умовах глобалізації, безпосередньо пов'язана з рівнем тотального застосування продуктивних цифрових технологій та пропускної спроможності інфокомунікаційних мереж, що мають гарантувати належне якісно-оперативне організування і забезпечення процесів адміністрування управління та продуктивну взаємодію із заінтересованими сторонами. Це пояснюється тим, що, фактично, дигіталізація виконує такі завдання [4]:

- якісно змінює внутрішньо-організаційну інформаційну політику;

- спонукає використовувати на практиці новий механізм вироблення, прийняття і реалізації адміністративних рішень (оперативних, поточних, стратегічних);

- стимулює регулярно підвищувати фаховість кожного штатного працівника, задіяного у наданні послуг, і ділову досконалість органів державної влади та військового управління загалом;

- гарантує створення привабливо-високооплачуваних і

високотехнологічних робочих місць;

- вимагає регулярної модернізації цифрових технологій і засобів їх реалізації (можливо, навіть, завдяки власним напрацюванням);

- оптимізує інформаційні потоки і комунікаційні ланцюги із заінтересованими сторонами;

- забезпечує інформаційну підтримку діяльності окремих штатних працівників, структурних підрозділів, органів державної влади та військового управління загалом на основі сучасних цифрових технологій та інтелектуальних систем;

- сприяє адаптованості, продуктивності, своєчасності й результативності виконання посадових обов'язків і виробничих завдань;