Взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: стан та перспективи розвитку

The main principles of interaction between public authorities and civil society institutions are: legality; independence; openness and collegiality; responsibility; equality of rights; control. The main problems in the development of interaction between public authorities and civil society are the following: restrictions on basic rights and freedoms, restrictions on access to information, restrictions on gatherings and mass events, reduction in funding, etc. It has been established that many developments and possibilities of tools of public participation in the formation of state policy are limited and impossible due to military aggression from the side of Russia. The imposed state of war on the territory of Ukraine limited and sometimes completely changed the activity profile of civil society institutions in favor of solving war issues. In addition, the presence of access to public information, as well as the limitation of public participation projects, is observed.

The following are the main prospects for development: further reforms of public administration in Ukraine, ensuring support of civil society through financial and legal support, creation of effective financial control mechanisms, continuation of active cooperation with international institutions for further reforms.

Keywords: public authorities, interaction, institutions of civil society, public activity

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Необхідність взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства є важливою передумовою для ефективного та своєчасного виконання функцій публічної влади. В Україні за час незалежності вже були зроблені значущі кроки в напрямі формування державної політики щодо розвитку громадянського суспільства, забезпечення відкритості та прозорості роботи органів та посадових осіб державної та місцевої влади.

Також відбулися значні зміни взаємодії між державою та громадськими організаціями. суспільство україна влада публічний

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють державну політику у цій сфері, є наступні: Закон України «Про громадські об'єднання» від 23 березня 2012 р. [7]; Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 01 січня 2007 р. [8]; Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» від 01 липня 2002 р. [9]; Указ Президента України «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 31 липня 2004 р. [10].

В даних нормативних документах чітко законодавчо закріплено форми та інструменти взаємодії органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства.

Забезпечення відкритості, доступності та прозорості діяльності державних структур є одним із пріоритетних завдань влади. Це досягається через реалізацію ряду заходів, таких як: проведення консультацій з громадськістю, активної взаємодії з консультативними та дорадчими органами (радами), залучення громадської експертизи у власну професійну діяльність тощо [4].

При цьому метою взаємодії держави та громадянського суспільства є:

1) створення соціально-економічних, культурно-духовних, правових умов та передумов для вільного розвитку особистості, розвиток та поглиблення сфери діяльності інститутів громадянського суспільства;

2) подальший розвиток та реалізація демократичних принципів участі громадян в управлінні державою;

3) забезпечення принципів законності, гласності, доступності, публічності під час вирішення суспільно значимих питань в країні;

4) побудова системи ефективного соціального контролю над громадською владою і системи захисту конституційних права і свобод громадян;

5) формування та розвиток на основі інститутів громадянського суспільства механізмів та форм громадського самоврядування, суспільної самоорганізації громадян, підвищення правової культури населення;

6) зміцнення конституційних засад державного устрою і суспільного життя та реалізації принципів конституціоналізму в діяльності органів громадської влади та інститутів громадянського суспільства;

7) забезпечення юридичної відповідальності всіх учасників суспільно- політичних, економічних та соціальних процесів у державі;

8) пом'якшення соціальних конфліктів та напруженості у суспільстві, утвердження принципів соціальної справедливості та суспільної солідарності;

9) спільна організація публічної влади органами та інститутами громадянського суспільства заходів щодо обговорення, вироблення та реалізації державної політики;

10) розробка та впровадження механізмів врахування громадської думки при виробленні державно-управлінських рішень.

В сучасному світі громадські об'єднання відіграють важливу роль у реалізації державної політики в різних сферах. Ці соціальні інституції на основі практичного досвіду стають ефективним джерелом консолідації зусиль членів соціуму (людини та громадянина) та владних інститутів (органів державного управління) [6].

Взаємодія між владою та суспільством будується на двох важливих складових, а саме: 1) реалізації принципів демократії, прозорості та відкритості в діяльності органів влади; 2) забезпечення можливості безпосередньої участі представників суспільства в процесах управління та вирішенні питань, які мають важливий характер. Модель побудови такої взаємодії публічної влади та інститутів громадянського суспільства наведена на рис. 1.

Рис. 1. Модель побудови взаємодії публічної влади та інститутів громадянського суспільства

Слід враховувати багатоаспектність взаємодії громадян та влади через механізми громадянського суспільства, який проникає в усі сфери суспільно- політичного життя. Тому обидві сторони мають виявляти інтерес до розвитку громадянського суспільства [1].

Співпраця влади з організованими та розвиненими інститутами громадськості спрощує знаходження спільної мови та розуміння під час формування та впровадження управлінських рішень, що значно економить ресурси та час. З іншого боку, наявність такої взаємодії спонукає громадян брати активну участь у розвитку громадянського суспільства для захисту своїх прав і свобод, а також для полегшення процесу самореалізації.

Як справедливо зазначає Васільєва Л.М.: «діяльність інститутів громадянського суспільства повинна відповідати стратегічній меті громадянського суспільства. Ця мета розвитку громадянського суспільства і держави має бути єдиною і постійною» [3].

В цьому контексті окреслимо основні принципи взаємодії органів громадської влади та інститутів громадянського суспільства є :

1) визнання органами державної влади прав інститутів громадянського суспільства на участь у формуванні та реалізації державної політики;

2) забезпечення органами державної влади прав та законних інтересів інститутів громадянського суспільства;

3) невтручання органів державної влади та інститутів громадянського товариства в діяльність один одного, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством;

4) гласність та колегіальність при виробленні спільних рішень та їх реалізації;

5) відповідальність за виконання взятих на себе зобов'язань;

6) рівність прав інститутів громадянського суспільства на державну підтримку у випадках, передбачених чинним законодавством;

7) державний контроль за діяльністю інститутів громадянського суспільства, у тому числі за використанням коштів державного бюджету, що надаються, відповідно до чинного законодавства;

8) громадський контроль над органами державної влади відповідно до чинного законодавства.

Нажаль, нині багато напрацювань та можливих інструментів громадської участі у формуванні політики держави є обмеженим та неможливим через воєнну агресію з боку Росії. Введений воєнний стан на території України обмежив та іноді зовсім змінив профіль активності інститутів громадянського суспільства на користь вирішення питань війни. Окрім того спостерігається наявність обмеженого доступу до публічної інформації, що у свою чергу зменшує кількість проектів з громадською участю.

Основними проблемами взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства на теперішній час є наступні. По-перше, наявність обмеження основних прав і свобод. Воєнний стан зазвичай супроводжується обмеженнями прав і свобод громадян, включаючи свободу слова, зібрань, інформаційну свободу тощо. Це ускладнює можливість громадянського суспільства висловлювати свої погляди та взаємодіяти з владою. По-друге, обмеження доступу до інформації. Нині, за об'єктивних причин, спостерігається обмеженість доступу до об'єктивної та незалежної інформації. Це в деяких випадках унеможливлює активну участь громадських організацій та громадян щодо відстоювання своїх прав. По- третє, спостерігається реальна загроза безпеці активістів. Загострення політичної ситуації підвищує ризик для активістів громадського суспільства. Активісти, які активно висловлюють свої погляди, стають об'єктом переслідування, затримань або фізичних загроз.

По-четверте, воєнний стан обмежує можливості проведення зібрань, демонстрацій та інших масових заходів. По-п'яте, обмеженість фінансування громадських організацій, яке впливає на здатність таких організацій підтримувати населення. Окрім того наявними є проблеми, які пов'язані із недосконалістю законодавчої бази та низькою ефективністю роботи громадських рад.

Отже, розвиток взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в повоєнний час в Україні є важливою темою для подальшої демократичної консолідації і соціального розвитку. Окреслимо основні перспективи подальшого розвитку взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства.

1. Зміцнення демократії. Україні слід продовжувати роботу над зміцненням демократичних інститутів та практик, забезпечуючи рівноправність громадян перед законом, свободу слова, незалежність судової системи і прозорість влади.

2. Боротьба з корупцією. Слід зауважити, що продовження боротьби з корупцією та покращення антикорупційних інститутів є важливим завданням для держави. Створення ефективних механізмів контролю за фінансами та діяльністю державних чиновників може допомогти в цьому напрямку.

3. Реформа публічного управління. Подальша реформа публічного управління може покращити ефективність державних органів та послуг для громадян. Це включає модернізацію системи органів влади, вдосконалення законодавства та роботу над підвищенням професіоналізму публічних службовців.

4. Підтримка громадянського суспільства. Уряд та органи влади можуть сприяти активнішій участі громадян в суспільному житті. Це включає фінансову та юридичну підтримку неприбуткових організацій, які працюють над питаннями громадянського суспільства.

5. Інтернет та технології. Розвиток цифрових технологій може сприяти більшій відкритості влади і підвищити доступність інформації для громадян. Електронні сервіси та он-лайн-платформи можуть полегшити взаємодію громадян з органами влади.

Розвиток взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства є важливим завданням для зміцнення демократичних процесів та сприяння розвитку суспільства.