Соціальна політика: формування, оцінка ефективності, аудит

У рамках здійснення соціального аудиту має передбачатися проведення

трьох його складових (етапів), якими є:

1) аудит соціальної відповідності;

2) аудит соціальної ефективності або аудит результатів соціального управління;

3) аудит управління соціальним розвитком або стратегічний соціальний аудит.

Зупинимося більш детально на зазначених аудитах. Так:

1) аудит соціальної відповідності - передбачає оцінювання відповідність практичних дій законам, підзаконним документам, нормам, правилам, планам, розпорядженням і т. п, що існують, а також якості інформаційного обміну між структурами, які регулюють соціальну сферу.

Для ознайомлення з регіональними реаліями та розробки Програми соціального аудиту аудитори мають обов'язково провести анкетування (або опитування) різних верств населення регіону. Значний обсяг інформації дає вивчення основних показників економічного розвитку регіону, а також різна нормативна інформації та затверджені плани розвитку різних сфер економіки регіону. Дослідження економічного стану регіону, проведене з використанням різних довідкових матеріалів та нормативних документів, дозволить виявити відхилення від норм і стандартів, а також з'ясувати сильні та слабкі сторони регіону. Крім того, виділити наявні та майбутні проблеми (ризики), виконати аналіз причин їх виникнення й запропонувати шляхи їх усунення та рекомендації на перспективу.

Для опису соціальної політики залежно від цілей аудиту варто використовувати найбільш значимі та вагомі індикатори, а саме:

1) індикатори розподілу і перерозподілу суспільного продукту (для формування таких політик: формування доходів населення; стимулювання найманої праці; оподаткування доходів; оподаткування нерухомості; індексації доходів населення; політики надання пільг; обмеження тіньових доходів;

2) індикатори ринку праці та охорони праці (для формування таких політик: регулювання регіонального ринку праці та забезпечення ефективної зайнятості; гарантування безпечних умов праці; страхування праці (у разі хвороби, виробничого травматизму, безробіття); забезпечення справедливого вирішення конфліктів;

3) індикатори соціальної сфери (для формування політик у таких сферах: освіти і науки; охорони здоров'я; житловій; культури і мистецтва; фізичної культури та спорту;

4) демографічні індикатори (для формування таких політик: стимулювання репродуктивного зростання населення; допомоги сім'ї; геронтологічної; міграційної);

5) індикатори соціального захисту населення (для формування таких політик: пенсійного забезпечення; соціальної допомоги; у сфері надання соціальних послуг; у сфері обов'язкового соціального страхування; у сфері соціальних гарантій);

6) соціоекологічні індикатори (для формування таких політик: створення здорових та сприятливих умов праці; життя та відпочинку);

7) індикатори гармонізації соціально-економічних інтересів (для

формування таких політик: молодіжної; гендерної; сімейної; захисту прав споживачів).

Для цього має бути розроблено комплекс процедур, які б формалізувалися у вигляді довідників або інших нормативних документах. У процесі даного етапу аудиту перевіряється:

1) по-перше - рівень дотримання та відповідності;

2) по-друге - спрямованість на забезпечення інтересів населення.

3) зв'язки та розбіжності між різними сторонами соціальної політики;

4) принципові джерела соціальних ризиків;

5) зони соціальних витрат.

2) аудит соціальної ефективності або аудит результатів соціального управління - передбачає оцінювання відповідності методів управління соціальними питаннями цілям та можливостям їх удосконалювання. Для розробки й обґрунтування пропозицій соціальні аудитори мають вивчити не тільки результати досягнення, а також спектр процедур, які при цьому були використання. Виходячи з результатів соціальні аудитори визначають передбачувані і непередбачувані наслідки діяльності (неналежні дії, витрати, спровоковані дисфункції тощо). Соціальні аудитори також вивчають можливості поліпшення управління соціальними питання для ефективнішого досягнення поставлених завдань (поточних, перспективних, стратегічних), включаючи інформаційну, канцелярську і телекомунікаційну адміністративні технології.

На даному етапі соціального аудиту має здійснюватися:

1) оцінка поточного стану соціальної політики та практики її управління;

2) діагностика відповідності практики соціального управління стандартам, що були встановлені;

3) розробка плану заходів з метою посилення практики соціальної політики. Соціальний аудит на цьому етапі враховує часову градацію (рівні):

3.1) стратегічний - зосереджений на практиці соціального управління з погляду стратегії розвитку регіону. Також він включає в себе ступінь інтеграції практики соціального управління в організаційну стратегію і планування регіону, а також ступінь централізації функцій управління владою;

3.2) управлінський - фокусує на конфліктах та вирішеннях проблем владних структур регіону з державними установами, які опікуються соціальними питаннями;

3.3) операційний - спрямований на детальний розгляд правильності окремих соціальних процедур.

3) аудит управління соціальним розвитком або стратегічний соціальний аудит виявляє ступінь узгодження політики управління соціальною сферою з цілями регіонального розвитку, його глобальною та економічною стратегіями, а також установлює взаємозв'язок соціальної політики зі специфікою регіону та зовнішніми умовами. Соціальні аудитори повинні перевірити зв'язок між основними управлінськими принципами соціальної політики щодо управління людськими ресурсами й цінностями, проголошеними у стратегії розвитку регіону.

Експерти, які будуть здійснювати аудиторську перевірку, мають добре орієнтуватись у фінансових питаннях, знати трудове й адміністративне право, мати навички у сфері стратегічного планування, володіти основами управлінської етики та соціально-психологічними аспектах управління. Звичайно така експертиза - це робота, яка виконується не за один день та передбачає значної кількості часу, а також має здійснюватися на постійній основі. Тому, пропонуємо при Департаментах соціальної політики виконавчих органів різних рівнів утворити робочу групу для здійснення такого соціально аудиту.

Підсумовуючи вищевикладене, хочемо зазначити таке:

1) перед початком обстеження соціальні аудитори мають чітко усвідомити такі відправні моменти:

1.1) переконатися в існуванні реальності щодо створення чіткої рівноваги між вигодою для регіону та потребами, сподіваннями й надіями його населення;

1.2) достовірно оцінити можливість використання результатів, які були одержані, для забезпечення головної мети - підвищення рівня добробуту населення регіону;

1.3) визначитися з доцільністю застосування типу аудиту для різних напрямів соціальної політики та об'єктів дослідження;

1.4) розробити деталізований план досліджень.

Основні етапи діяльності соціальних аудиторів за різними напрямами соціальної сфери:

1) ознайомлення з поставленими завданнями;

2) визначення меж своїх дій;

3) вивчення соціального балансу;

4) ознайомлення з документацією і нормативними документами;

5) складання запитальників і анкет, підготовка деталізованої робочої програми;

6) виконання аналітично-дослідницької роботи;

7) складання звіту, де аналізуються принципи соціальної спрямованості, а також визначаються з конкретними показниками та пропонують стимулюючі заходи.

Отже, проблеми, які існують при управлінні економікою країни та її регіонів, обумовлені, у більшості випадків, з недооцінкою ролі людського чинника, а також важливості соціальної політики в цьому процесі. Вивчення соціальної політики набуває особливої актуальності, оскільки вже доведеним є той факт, що важливість та вагому значимість для підвищення економічного зростання набувають саме соціальні резерви підвищення.

Важливе значення у процесі формування соціальної політики та у подальшому щодо процесу її реалізації належить правову та нормативному забезпеченню соціальної сфери. Ми переконані, що ефективності управління соціальною політикою сприятиме таке:

1) прийняття Закону України «Про соціальну політику», де будуть прописані норми соціальної політики щодо поняття, основних цілей, функцій, завдань, сфер, структурних елементів (підсистем), суб'єктів та об'єктів, механізму та засобів реалізації;

2) вдосконалення нормативно-правового забезпечення соціальної політики шляхом такого:

2.1) кодифікація трудового та соціального законодавства;

2.2) розробка державних соціальних стандартів з метою забезпечення гідного рівня життя людини;

2.3) проведення експертизи законодавчих та інших нормативно-правових актів сфери договірного регулювання економічних, трудових і соціальних відносин, щодо їх відповідності потребам держави та інтеграційним вимогам міжнародної системи економічного та соціального розвитку шляхом впровадження відповідного механізму;

2.4) розроблення й впровадження чіткого та справедливого механізму компенсації в разі невиконання законодавчих гарантій.

3) вдосконалення нормативно-правова база у сфері соціальної політики в таких аспектах, як:

3.1) запровадженні єдиного соціального внеску, який здатен забезпечити уніфікацію страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

3.2) розробленні юридичних та нормативно-правових основ здійснення благодійної діяльності задля її стимулювання;

3.3) запровадженні пільгового оподаткування для реалізації соціальних проєктів та програм;

3.4) укладенні договорів щодо соціального захисту громадян України, які працюють за її межами, з іншими країнами;

3.5) забезпеченні рівної конкурентоспроможності надавачам соціальних послуг (нормативно-правова база потребує вдосконалення з метою надання можливості: укладати контракти на надання соціальних послуг; стимулювати та регулювати діяльності комерційних організацій з надання соціальних послуг; удосконалення послуг та інфраструктури у державних закладах).

ВИСНОВКИ З ДАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ДАНОМУ НАПРЯМУ

Отже, від ефективного та оперативного вирішення наявних соціальних проблем залежить майбутнє соціально-економічного розвитку не тільки регіону, а й Україні в цілому. Досліджуючи особливості формування соціальної політики та оцінки її ефективності, можемо зазначити таке:

1. Соціальна політика являє собою комплекс соціально-економічних заходів суб'єктів соціальної політики (держави, органів місцевого самоврядування, різних суб'єктів господарювання, громадських інститутів, суспільних груп, окремих осіб і т. і.), які мають спрямовання на реалізацію прав людини й задоволення її соціальних потреб та забезпечують їй відповідний рівень життєдіяльності й розвиток як соціальної-суспільної істоти на умовах дотримання її громадянських прав та свобод з метою забезпечення соціальних захищеності і справедливості.

2. На даний час є відсутньою ефективна модель соціальної політики, яка б поєднувала найкращі досягнення європейських моделей, але враховувала українську національну специфіку щодо надання соціальної допомоги за умов економічного реформування суспільства. Формування соціальної політики на рівні регіону не можливе без урахування пріоритетів загальнодержавного рівня, соціально-економічних особливостей регіону та обраних соціальних політик суб'єктів господарської діяльності регіону.

3. При здійсненні оцінювання застосовуються підходи, принципи та методи, які є характерними для різних соціальних досліджень, тобто специфіка оцінювання залежить не від його предмету, принципу чи методу, а від наміру та цілей його проведення. Так як головною ціллю оцінювання є удосконалення соціальної політики (або соціальної програми), тоді, оцінювання є суто прикладним дослідженням, яке спрямоване на вдосконалення соціальної політики (або соціальної програми). Для отримання кількісної оцінки, яка б була єдиною та на підставі використання системи показників, потрібен: засіб, який здатен буде привести до порівняльного виду різні показники, що різняться за своїм соціально-економічним змістом; або метод, який буде мати високу ефективність, оскільки оцінюваний проєкт передбачає цілу низку різних за природою соціальних ефектів та які, як правило, не можна виразити в грошовій формі.

4. Соціальний аудит ставить за мету оцінку здатності розв'язувати соціальні проблеми, що виникають, а також управляти тими з них, що завдають безпосередньо впливу на якість життя, тобто це є експертна оцінка роботи органів управління у сфері підвищення ефективності трудової діяльності, зниження рівня безробіття, соціальної захищеності населення, підвищення задоволеності працею, зростання рівня доходів, підвищення якості життя та добробуту населення тощо. У рамках здійснення соціального аудиту передбачається проведення трьох його складових (етапів), якими є: аудит соціальної відповідності; аудит соціальної ефективності або аудит результатів соціального управління; аудит управління соціальним розвитком або стратегічний соціальний аудит.

Таким чином, шляхи удосконалення соціальної політики мають бути пов'язані: по-перше, із загальним підвищенням рівня життя населення шляхом обґрунтованого підвищення на системній основі мінімального розміру заробітної плати, пенсії та соціальних виплат; по-друге, із забезпеченням подальшого наближення мінімальних соціальних державних гарантій до прожиткового мінімуму; по-третє, із створенням ефективного та доступної сфери надання соціальних послуг населенню і т. і. Вивчення та удосконалення проблем формування соціальної політики має велике актуальне значення, так як має постійно врахувати динамічний розвиток державних та регіональних особливостей, які, у свою чергу, враховують особливості управління ними на різних рівнях управління. Щодо оцінювання соціальної політики, то це є новий напрям прикладного аналізу соціальної політики, але який має спрямування на її постійне вдосконалення, оскільки розвиток методології та практики оцінювання соціальної політики в різних країнах світу, який сьогодні набуває виваженої активності, є результатом зростання попиту щодо інформації про результати та процеси здійснення соціальної політики.

Література

1. Аліксійчук О. В. Оцінювання ефективності регіональної соціальної політики: теоретико-методологічні моделі. Актуальні проблеми політики. 2020. Вип. 66. С. 36-42. URL: http://app.nuoua.od.Ua/archive/66_2020/8.pdf (дата звернення: 11.05.2023).

2. Вайс К. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / пер. з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської. К.: Основи, 2000. 671 с.

3. Власюк О. С., Пиріжков С. І. Індекс Людського розвитку: досвід України. Національний ін-т стратегічних досліджень. Київ, 2005. 84 с.

4. Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації: монографія. Луцьк: Настир'я, 2001. 528 с.

5. Задорожний Г. В., Діденко Ю. Ю. Методи оцінки ефективності

соціальної політики непрацездатного населення на основі інтегрального показника якості життя. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2013, № 1068, С. 54-60. URL:

https://periodicals.karazin.ua/economy/article/view/13720 (дата звернення:

20.05.2023) .

6. Іртищева І. О., Гуріна О. В., Работін Ю. А. Методичні підходи до

оцінки ефективності регіональної соціальної політики у контексті задоволення суспільних потреб. Вісник ХНАУ. Серія: Економічні науки. 2018. № 2. С. 412-422. URL: http://rep.nuos.edu.ua/server/api/core/bitstreams/a3df7924-5888-4621-

b710-42aca810f0de/content

7. Історія та теорія соціальної політики України: Навч. посібн. / А. О.

Ярошенко, Т. В. Семигіна, Н. В. Сухицька. За ред. А. О. Ярошенко. К., НПУ імені М.П. Драгоманова, 2018. 289 с. URL:

http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/22665/1/Istoriia%20Ta%20Teoriia%2 0Sotsialnoi%20Polityky%20Ukrainy.pdf (дата звернення: 08.05.2023).

8. Колот А. М. Міфи соціальної політики, або З чого слід розпочати формування нової моделі. Газета «Дзеркало тижня. Україна» від 22 січня 2010 р. №2. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/32615244.pdf (дата звернення: 15.05.2023) .

9. Макарова О. В. Соціальна політика в Україні: монографія. Ін-т

демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. К., 2015. 244 с. URL: https://www.idss.org.ua/monografii/2015_Makarova.pdf (дата

звернення: 10.05.2023).

10. Методологічні засади формування політики сталого економічного зростання в регіоні: автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.03 / Я. В. Хоменко ; Н.-д. екон. ін-т М-ва економіки України. К. 2009. 36 с. URL: http://www.irbis- nbuv.gov.ua/aref/20090819000645 (дата звернення: 15.05.2023).

11. Методологія соціального аудиту (проект). Лабораторія

законодавчих ініціатив за підтримки Програми Матра (Посольство Королівства Нідерланди). URL: https://parlament.org.ua/wp-

content/uploads/2020/08/Metodologiya-sotsialnogo-auditu.pdf (дата звернення:

13.05.2023) .

12. Мойсеєнко І. П., Корбяк В. М. Соціальна безпека регіонів України

та напрями змін. Ефективна економіка. 2013. № 1. URL:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1706

13. Петюх В. М. Ринок праці та зайнятості : Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 1997. с.

14. Садова У. Я. Регіональна соціальна політика в Україні: критерії оцінювання та показники ефективності. Демографія та соціальна економіка. 2008. № 1. с. 151-165. URL: https://dse.org.ua/arhcive/9Z13.pdf (дата звернення:

13.05.2023) .

15. Семів Л. К. Регіональна політика: людський вимір: монографія. Львів: ІРД НАН України, 2004. 392 с. URL: https://ird.gov.ua/irdp/p20040801.pdf (дата звернення: 14.05.2023).

16. Avkiran N., Cooper W., Seiford M., Zhu J. Applications of data envelopment analysis in the service sector: Handbook on data envelopment analysis. NewYork : Springer, 2011. URL: https://ideas.repec.org/h/spr/isochp/978-1-4419- 6151-8_15.html (дата звернення: 16.05.2023).

17. Charnes A., Cooper W., Lewin Y., Seiford M. Data Envelopment

Analysis: Theory, Methodology, and Application. URL:

https://www.researchgate.net/profile/CA_Lovell/publication/267471129_StratifiedModels_of_Education_Production_Using_Modified_DEA_and_Regression_Analysis /links/5573f3d908aeb6d8c0192c2e.pdf (дата звернення: 13.05.2023).

18. Charnes A., Cooper W., Rhodes E. Evaluating program and managerial

efficiency: anapplication of data envelopment analysis to program follow through. Management Science. 1981. Vol. 27. № 6. P. 668-697. URL:

https://econpapers.repec.org/article/inmormnsc/v_3a27_3ay_3a1981_3ai_3a6_3ap_3 a668-697.htm (дата звернення: 14.05.2023).

19. Cook D., Tone K., Zhu J. Data Envelopment Analysis: Prior to Choosing a Model. Omega. 2014. Vol. 44. P. 1-4. URL: https://econpapers.repec.org/article/eeejomega/v_3a44_3ay_3a2014_3ai_3ac_3ap_3a 1-4.htm (дата звернення: 16.05.2023).

20. Golany B., Roll Y. Anapplication procedure for DEA. Omega. 1989.

Vol. 17. P. 237-250. URL:

https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/0305048389900297 (дата

звернення: 14.05.2023).

References

1. Aliksijchuk, O.V. (2020), “Evaluation of the effectiveness of regional social policy: theoretical and methodological models”, Aktual'ni problemy polityky, vol. 66, pp. 36-42, available at: http://app.nuoua.od.ua/archive/66_2020/8.pdf (Accessed 11.05.2023).

2. Vajs, K. (2000), Otsiniuvannia: metody doslidzhennia prohram ta polityky [Evaluation: program and policy research methods], Osnovy, Kyiv, Ukraine.

3. Vlasiuk, O.S. and Pyrizhkov, S.I. (2005), Indeks Liuds'koho rozvytku: dosvid Ukrainy [Human Development Index: Ukraine's experience], Natsional'nyj in- t stratehichnykh doslidzhen', Kyiv, Ukraine.

4. Herasymchuk, Z.V. (2001), Rehional'na polityka staloho rozvytku:

metodolohiia formuvannia, mekhanizmy realizatsii [Regional sustainable development policy: formation methodology, implementation mechanisms],

Nastyr'ia, Luts'k, Ukraine.

5. Zadorozhnyj, H.V. and Didenko, Yu.Yu. (2013), “Assessment methods

of effectiveness of unemployable population social policy on the basis of integrated quality of life”, Visnyk Kharkivs'koho natsional'noho universytetu imeni V.N. Karazina, vol. 1068, pp. 54-60, available at:

https://periodicals.karazin.ua/economy/article/view/13720 (Accessed 20.05.2023).

6. Irtyscheva, I.O. Hurina, O.V. and Rabotin, Yu.A. (2018), “Methodical approaches to assessthe efficiency of regional social policy in the context of satisfaction of socialneeds”, Visnyk KhNAU. Seriia: Ekonomichni nauky, vol. 2, pp. 412-422, available at: http://rep.nuos.edu.ua/server/api/core/bitstreams/a3df7924- 5888-4621-b710-42aca810f0de/content (Accessed 08.05.2023).

7. Yaroshenko, A.O. Semyhina, T.V. and Sukhyts'ka, N.V. (2018),

“History and theory of social policy of Ukraine”, NPU imeni M.P. Drahomanova, Kyiv, Ukraine, available at:

http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/22665/1/Istoriia%20Ta%20Teoriia%2 0Sotsialnoi%20Polityky%20Ukrainy.pdf (Accessed 08.05.2023).

8. Kolot, A.M. (2010), “Myths of social policy, or Where to start the

formation of a new model”, available at:

https://core.ac.uk/download/pdf/32615244.pdf (Accessed 15.05.2023).

9. Makarova, O.V. (2015), “Social policy in Ukraine”, In-t demohrafii ta sotsial'nykh doslidzhen' im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine, available at: https://www.idss.org.ua/monografii/2015_Makarova.pdf (Accessed 10.05.2023).

10. Khomenko, Ya.V. (2009), “Methodological principles of policy formation of sustainable economic growth in the region”, Ph.D. Thesis, Economy, N.-d. ekon. in-t M-va ekonomiky Ukrainy, Kyiv, Ukraine, available at: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/aref/20090819000645 (Accessed 15.05.2023).

11. Agency for Legislative Initiatives (2021), “Social audit methodology

(project)”, available at: https://parlament.org.ua/wp-

content/uploads/2020/08/Metodologiya-sotsialnogo-auditu.pdf (Accessed

13.05.2023) .

12. Mojseienko, I.P. and Korbiak, V.M. (2013), “Social security of regions of Ukraine and directions of changes”, Efektyvna ekonomika, vol. 1, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1706 (Accessed 13.05.2023).

13. Petiukh, V.M. (1997), Rynok pratsi ta zajniatosti [Labor and employment market], KNEU, Kyiv, Ukraine.

14. Sadova U.Ya. (2008), “Regional social policy in Ukraine: evaluation criteria and performance indicators”, Demohrafiia ta sotsial'na ekonomika, vol. 1, pp. 151-165, available at: https://dse.org.ua/arhcive/9Z13.pdf (Accessed 13.05.2023).

15. Semiv, L.K. (2004), “Regional policy: human dimension”, IRD NAN

Ukrainy, Kyiv, Ukraine, available at: https://ird.gov.ua/irdp/p20040801.pdf

(Accessed 14.05.2023).

16. Avkiran, N. Cooper, W. Seiford, M. and Zhu, J. (2011), “Applications of data envelopment analysis in the service sector: Handbook on data envelopment analysis”, Springer, NewYork, available at: https://ideas.repec.org/h/spr/isochp/978- 1-4419-6151-8_15.html (Accessed 16.05.2023).

17. Charnes, A. Cooper, W. Lewin, Y. and Seiford, M. (1994), “Data Envelopment Analysis: Theory, Methodology, and Application”, available at: https://www.researchgate.net/profile/CA_Lovell/publication/267471129_StratifiedModels_of_Education_Production_Using_Modified_DEA_and_Regression_Analysis /links/5573f3d908aeb6d8c0192c2e.pdf (Accessed 13.05.2023).

18. Charnes, A. Cooper, W. and Rhodes, E. (1981), “Evaluating program and managerial efficiency: anapplication of data envelopment analysis to program follow through”, Management Science, vol. 27, no. 6, pp. 668-697, available at: https://econpapers.repec.org/article/inmormnsc/v_3a27_3ay_3a1981_3ai_3a6_3ap_3 a668-697.htm (Accessed 14.05.2023).

19. Cook, D. Tone, K. and Zhu, J. (2014), “Data Envelopment Analysis: Prior to Choosing a Model”, Omega, vol. 44, pp. 1-4, available at: https://econpapers.repec.org/article/eeejomega/v_3a44_3ay_3a2014_3ai_3ac_3ap_3a 1-4.htm (Accessed 16.05.2023).

20. Golany, B. and Roll, Y. (1989), “Anapplication procedure for DEA”,

Omega, vol. 17, pp. 237-250, available at:

https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/0305048389900297 (Accessed 14.05.2023) .

Размещено на Allbest.ru