Роль і місце інформаційної безпеки у забезпеченні національної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний університет «Львівська політехніка»

Роль і місце інформаційної безпеки у забезпеченні національної безпеки України

Кукляк Роман Ігорович аспірант другого року навчання, спеціальність 281 «Публічне управління та адміністрування», кафедра адміністративного та фінансового менеджменту

Анотація

У статті висвітлено роль та місце інформаційної безпеки в системі національної безпеки України. Акцентовано увагу на розбіжностях дослідників у визначені змісту та сутнісних характеристик інформаційної безпеки. Наголошено, що поняття інформаційної безпеки не має однозначного визначення, а його зміст - висвітлює різні аспекти. З одного боку, інформаційна безпека розглядається дослідниками як складова частина національної безпеки, з іншого - як стан захищеності інформаційного середовища, що відповідає інтересам держави. Ключову роль у забезпеченні інформаційної безпеки відіграє сама держава.

Зазначено, що головним інститутом - агентом інформаційної безпеки виступає держава. Саме вона через низку політичних інституцій здійснює заходи з метою забезпечення інформаційної безпеки. Визначено та охарактеризовано основні політичні заходи забезпечення інформаційної безпеки. Висвітлено ключові принципи, форми та методи забезпечення інформаційної безпеки.

Узагальнено, що вміле застосування та інтеграція основних форм забезпечення інформаційної безпеки повинні здійснюватися на регулярній основі, адже сьогодні, як ніколи раніше, національний інформаційний простір України зазнає суттєвих загроз та викликів, які становлять небезпеку функціонування держави, дестабілізації її політичного та економічного розвитку, інтеграції у європейський та світовий простір. Зазначено, що пріоритетними завданнями органів державної влади та недержавних інститутів в сучасних умовах господарювання повинні стати: захист інформаційного суверенітету, створення потужної та ефективної системи інформаційної безпеки України, розроблення дієвої стратегії і тактики протидії медіазагрозам. Лише дотримання зазначених рекомендацій дозволить захистити та зберегти інформаційний простір окремої особи, суспільства, держави та міжнародної спільноти загалом у вирії необмежених і майже неконтрольованих інформаційних потоків, світі неправди та маніпуляцій. інформаційна безпека медіазагроза

Ключові слова: інформаційна безпека, національна безпека, загрози та виклики інформаційної безпеки, забезпечення інформаційної безпеки.

Kukliak Roman Ihorovych second-year postgraduate student, specialization 281 «Public management and administration», department of administrative and financial management, Lviv Polytechnic National University

THE ROLE AND PLACE OF INFORMATION SECURITY IN ENSURING THE NATIONAL SECURITY OF UKRAINE

Abstract

The article highlights the role and place of information security in the national security system of Ukraine. Attention is focused on the differences of researchers in the defined content and essential characteristics of information security. It is emphasized that the concept of information security does not have a clear definition, and its content covers various aspects. On the one hand, information security is considered by researchers as an integral part of national security, on the other - as a state of security of the information environment, which corresponds to the interests of the state. The key role in ensuring information security is played by the state itself.

It is noted that the state is the main institution - the agent of information security. It is she who, through a number of political institutions, takes measures to ensure information security. The main political measures to ensure information security are defined and characterized. The key principles, forms and methods of ensuring information security are highlighted.

It is summarized that the skillful application and integration of the main forms of ensuring information security must be carried out on a regular basis, because today, more than ever before, the national information space of Ukraine is exposed to significant threats and challenges that pose a danger to the functioning of the state, destabilization of its political and economic development, integration into European and world space. It is noted that the priority tasks of state authorities and non-state institutions in modern economic conditions should be: protection of information sovereignty, creation of a powerful and effective system of information security of Ukraine, development of an effective strategy and tactics for countering media threats. Only compliance with the specified recommendations will allow to protect and preserve the information space of an individual, society, state and the international community in general in the whirlwind of unlimited and almost uncontrolled information flows, the world of lies and manipulation.

Keywords: information security, national security, threats and challenges of information security, ensuring information security.

Постановка проблеми. У сучасних умовах господарювання одним із головних показників розвитку країни є рівень розвитку її інформаційного простору. Науковці стверджують, що саме інформація має важливе соціально- економічне значення, яке проявляється не лише у знанні, а й у владі.

Насправді роль інформації у сучасному світі неоціненна. Попри свою важливість, інформація постійно вимагає захисту, адже повинна бути точною, повною та правдивою. Саме тому сьогодні питання забезпечення інформаційної безпеки стоїть надзвичайно гостро. Як відомо, безпека на інформаційному рівні часто є пріоритетною для країни, оскільки визначає, з одного боку, рівень захищеності і, як наслідок, стійкості основних сфер життєдіяльності суспільства (країни) щодо небезпечного інформаційного впливу (дестабілізуючого, деструктивного, уразливого тощо), а з іншого - інтенсивність розвитку суспільства в тій чи іншій сфері за рахунок ефективного використання накопичених людством знань [1, с. 41].

Незважаючи на пріоритетність безпеки в інформаційній сфері та спрямування значних зусиль урядами різних країн для її забезпечення, вона стикається з низкою проблем. Так, в силу революційних змін і трансформацій, активізувались нові глобальні виклики і загрози. Вже сьогодні більшість країн світу зіштовхнулася з проблемами кібертероризму, кіберзлочинності та іншими проблемами інформаційної безпеки. Протягом останніх десятиліть спостерігається тенденція до поширення інформаційної агресії і насилля; набувають поширення спроби маніпуляції свідомістю людини, агресивна реклама, періодично проводяться інформаційно-психологічні операції; розробки інформаційної зброї або її елементів набули масового характеру, а наслідки використання можуть бути співставними із застосуванням зброї масового ураження; новітні виклики і загрози в інформаційній сфері становлять реальну загрозу безпеці людства та міжнародному правопорядку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Упродовж останніх років, питання інформаційної безпеки дедалі частіше стає об'єктом дослідження багатьох науковців. Дослідники розглядають інформаційну безпеку через призму різних складових, окремих характеристик та ознак. Зокрема, вітчизняні вчені В. Білоус, Н. Нижник, Г. Ситник та ін. визначають інформаційну безпеку як стан правових норм відповідних їм інститутів безпеки, які гарантують постійну наявність даних для прийняття стратегічних рішень та захист інформаційних ресурсів країни [2]. Подібний підхід до трактування інформаційної безпеки зустрічається в працях А. Марущак [3]. М. Гуцалюк та С. Домбровська досліджують механізми забезпечення інформаційної безпеки, розглядаючи останню як складову державної безпеки [4-5]. М. Гаврильців визначає інформаційну безпеку як є складну, динамічну, цілісну соціальну систему, компонентами якої є підсистеми безпеки особистості, держави і суспільства [6].

Попри ряд напрацювань учених з питань інформаційної безпеки, дослідження в цьому руслі не можна на сьогодні вважати вичерпними. Актуальним залишається питання дослідження сутності інформаційної безпеки, її ролі і місця в національній безпеці України, визначення механізмів забезпечення та збереження.

Метою статті є висвітлення ролі і місця інформаційної безпеки у забезпечені національної безпеки України через призму визначення стратегічних цілей та завдань.

Виклад основного матеріалу. Аналіз наукової літератури з питань інформаційної безпеки показує, що це поняття не має однозначного визначення, а його зміст - висвітлює різні аспекти. З одного боку, інформаційна безпека розглядається дослідниками як складова частина національної безпеки, з іншого - як стан захищеності інформаційного середовища, що відповідає інтересам держави [7-11].

Попри відмінності у визначенні змісту інформаційної безпеки різними дослідниками, у чинному законодавстві України наводиться її узагальнене офіційне визначення. Останнє зафіксоване у Стратегії інформаційної безпеки [12]. Відповідно до даного законодавчого акту, інформаційна безпека України - це складова частина національної безпеки України, стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об'єктивної інформації, існує ефективна система захисту і протидії нанесенню шкоди через поширення негативних інформаційних впливів, у тому числі скоординоване поширення недостовірної несанкціоноване розповсюдження, використання й порушення цілісності інформації з обмеженим доступом.

Враховуючи глибинний зміст інформаційної безпеки, очевидно, що через її призму, можна виділити три основні групи національних інтересів [13, с. 116], а саме:

для людини: реалізація прав та свобод людини і громадянина щодо одержання, використання, розповсюдження та зберігання інформації; забезпечення права людини на захист від маніпуляції індивідуальною свідомістю; захист права інтелектуальної власності, захист енергоінформаційної безпеки людини тощо;

для суспільства: побудова інформаційного суспільства; забезпечення плюралізму засобів масової інформації; захист від маніпуляції масовою свідомістю; розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу громади та населення країни загалом, зміцнення психічного здоров'я нації.

для держави: забезпечення інформаційного суверенітету; унеможливлення монополізації інформаційного простору іноземними компаніями або транснаціональними корпораціями; створення конкурентоспроможних інформаційних технологій та технологій зв'язку; збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу; інтеграція України в європейський інформаційний простір; боротьба з інформаційною злочинністю тощо.

Варто зазначити, що ключову роль у забезпеченні інформаційної безпеки відіграє сама держава. По суті, вона виступає головним інститутом - агентом інформаційної безпеки, яка через низку політичних інституцій здійснює заходи з метою її забезпечення [14, с. 214].

У загальному серед політичних заходів забезпечення інформаційної безпеки дослідники виділяють [15, с. 47]:

виявлення односторонніх та багатосторонніх інтересів шляхом обміну інформацією та проведення переговорів;

об'єктивне висвітлення сутності конфліктів та кризових ситуацій засобами масової комунікації (ЗМК);

створення умов для нормальної професійної діяльності ЗМК у зонах небезпеки з метою отримання достовірної інформації та її розповсюдження у міжнародне співтовариство для формування відповідної світової думки;

інформаційний супровід політичних та виборчих процесів, проведення аналітичних спостережень з дотриманням основних прав і свобод людини;

інформаційні контакти з опозиційними групами, неурядовими організаціями з метою ефективного досягнення згоди між сторонами конфлікту.

Варто зазначити, що держава здійснює перелічені заходи через відповідні органи, а громадяни, суспільні організації та об'єднання, що мають відповідні повноваження, - відповідно до законодавства.

Системний аналіз наукових досліджень з питань інформаційної безпеки показує, що в основу її забезпечення покладено певні принципи, форми та методи.

До основних принципів забезпечення інформаційної безпеки, насамперед, відносять:

законність, дотримання балансу інтересів особи, суспільства і держави;

взаємну відповідальність суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки;

інтеграцію систем національної та міжнародної безпеки.

Щодо форм і способів забезпечення інформаційної безпеки, то вони являють собою інструмент, за допомогою якого сили інформаційної безпеки вирішують увесь комплекс завдань із захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства та держави. У цілому забезпечення інформаційної безпеки здійснюється у формах інформаційного патронату, інформаційної кооперації та інформаційного протиборства (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика основних форм забезпечення інформаційної безпеки*

* Узагальнено за [16-17].

Вміле застосування та інтеграція основних форм забезпечення інформаційної безпеки повинні здійснюватися на регулярній основі, адже сьогодні, як ніколи раніше, національний інформаційний простір України зазнає суттєвих загроз та викликів, які становлять небезпеку функціонування держави, дестабілізації її політичного та економічного розвитку, інтеграції у європейський та світовий простір.

У загальному, під загрозами інформаційній безпеці розуміють сукупність умов та чинників, які становлять небезпеку життєво важливим інтересам особи, суспільства і держави через можливість негативного інформаційного впливу на свідомість та поведінку громадян, а також на інформаційні ресурси та інформаційно-технічну інфраструктуру [18, с. 29].

У Стратегії інформаційної безпеки України визначено головні глобальні та національні загрози інформаційній безпеці (рис. 1-2).

Рис. 1. Глобальні загрози та виклики інформаційної безпеки* * Узагальнено за [12].

Рис. 2. Національні загрози та виклики інформаційної безпеки* * Узагальнено за [12].

Варто зазначити, що у вищезгаданій Стратегії, в межах аналізу загроз та викликів інформаційній безпеці, подано ключові стратегічні цілі та завдання її забезпечення [12].

Головна роль у визначенні цілей та завдань із забезпечення інформаційної безпеки як складової національної безпеки України покладається на органи законодавчої та виконавчої влади. В межах своїх компетенцій та повноважень органи влади виконують ряд завдань. Зокрема [12]:

Рада національної безпеки і оборони України здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади щодо забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, зокрема з використанням спроможностей Центру протидії дезінформації;

Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію інформаційної політики держави, забезпечує інформаційний суверенітет, фінансування програм, пов'язаних з інформаційною безпекою, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади у цій сфері; розробляє та затверджує план заходів з реалізації Стратегії, на основі якого відповідні органи виконавчої влади реалізують заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки;

Органи державної влади у взаємодії з органами місцевого самоврядування, Центром протидії дезінформації та інститутами громадянського суспільства забезпечують реалізацію Стратегії згідно з планом заходів, який затверджується Кабінетом Міністрів України;

Центральні органи виконавчої влади - здійснюють в межах компетенції нормативно-правове регулювання у сфері інформаційної безпеки України; визначають перспективи та пріоритетні напрями розвитку у сфері інформаційної безпеки України; разом із Міністерством закордонних справ України сприяють популяризації та формуванню позитивного іміджу України у світових інформаційних ресурсах та національних інформаційних ресурсах іноземних держав з метою захисту її політичних, економічних та соціально- культурних інтересів, зміцнення національної безпеки і відновлення територіальної цілісності України.

Міністерство оборони України, а також сили оборони в межах компетенції забезпечують: моніторинг інформаційного простору, прогнозування та виявлення інформаційних загроз національній безпеці держави у воєнній сфері; підготовку та проведення інформаційних заходів оборони держави, координацію залучення до них суб'єктів забезпечення національної безпеки держави; розвиток та функціонування системи стратегічних комунікацій сил оборони; здійснення правових, організаційних, технічних, інформаційних та інших дій щодо забезпечення власної інформаційної безпеки, у тому числі захисту єдиного інформаційного середовища сил оборони, зокрема в місцях дислокації, розгортання та застосування угруповань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; зв'язки з українськими та іноземними засобами масової інформації щодо висвітлення ситуації у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; протидію інформаційним операціям та іншим заходам інформаційного впливу, спрямованим проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; донесення достовірної інформації до військовослужбовців Збройних Сил України, інших складових сил оборони;

Служба безпеки України здійснює моніторинг спеціальними методами і способами вітчизняних та іноземних засобів масової інформації та Інтернету з метою виявлення загроз національній безпеці України в інформаційній сфері; забезпечує протидію проведенню проти України спеціальних інформаційних операцій, спрямованих на підрив конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, загострення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації;

Розвідувальні органи України сприяють реалізації та захисту національних інтересів України в інформаційній сфері за кордоном, здійснюють виявлення та протидію зовнішнім інформаційним загрозам у сфері безпеки та оборони держави;

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення бере участь у забезпеченні захисту українського інформаційного простору від пропагандистської аудіовізуальної продукції держави-агресора, сприяє розповсюдженню українського телерадіомовлення на тимчасово окупованих територіях України.

Окрім зазначених органів влади, для реалізації цілей Стратегії, з метою комплексного забезпечення інформаційної безпеки України можуть залучатися також наукові та науково-дослідні установи, які забезпечують науково-аналітичне та експертне супроводження процесу формування та реалізації державної інформаційної політики.

У цілому виконання різних завдань в рамках окремих цілей забезпечення інформаційної безпеки повинно здійснюватися на основі принципів стійкості, взаємодії та згуртованості.

Висновки

Підсумовуючи варто наголосити, що сьогодні в умовах глобальних інформаційних протистоянь, військової агресії і терору з боку російської федерації, національний інформаційний простір України є недостатньо захищеним від зовнішніх негативних пропагандистських інформаційно- психологічних впливів та загроз. Тому захист інформаційного суверенітету, створення потужної та ефективної системи інформаційної безпеки України, розроблення дієвої стратегії і тактики протидії медіазагрозам повинні стати пріоритетними завданнями органів державної влади та недержавних інститутів. Лише дотримання зазначених рекомендацій дозволить захистити та зберегти інформаційний простір окремої особи, суспільства, держави та міжнародної спільноти загалом у вирії необмежених і майже неконтрольованих інформаційних потоків.

Література

Богуш В. М., Юдін О. К. Інформаційна безпека держави. К.: МК-Прес, 2005. 432 с.

Нижник Н. Р., Ситнік Г. П., Білоус В. Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник. За заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. Ірпінь. 2000. 304 с.

Марущак А. І. Дослідження проблем інформаційної безпеки у юридичній науці. Правова інформатика. 2010. №3(27). С. 17-21.

Гуцалюк М. Інформаційна безпека в сучасному суспільстві. Право України. 2005. №7. С. 71-74.

Домбровська С. М. Механізми забезпечення інформаційної безпеки як складової державної безпеки України. Теорія та практика державного управління. 2015. Вип. 1. С. 203-207.

Гаврильців М. Т. Інформаційна безпека держави в системі національної безпеки України. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. №2. С. 200-203.

Панченко О. Інформаційна безпека держави як елемент соціокультури. Аспекти публічного управління. 2020. №1. С. 58-67.

Панченко О. А., Панченко Л. В. Інформаційна безпека та інформаційна культура в сучасному інформаційному суспільстві. Правова інформатика. 2015. № 2(46). С. 32-38.

Шатун В. Т. Інформаційна безпека - невід'ємна складова національної безпеки України. Наукові праці. Державне управління. 2016. Т. 267. Вип. 255. С.174-180.

Авраменко А. B., Гасеський В. К. Інформаційна безпека в Україні як складова національної безпеки. Зб. наук. праць. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2012. №18. С. 9-18.

Додонов О. Г., Горбулін В. П., Ланде Д. В. Інформаційні операції та безпека суспільства: загрози, протидія, моделювання: монографія. К.: Інтертехнологія, 2009. 164 с.

Стратегія інформаційної безпеки. Указ Президента України від 21.12.2021 р. №685/2021. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/685/2021#Text

Сагайдак О. В. Інформаційна безпека України в умовах глобалізаційних викликів. Вісн. Луганського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Соціологічні науки. 2010. №12. Т. 2(2). С.110-125.

Захаренко К. Основні суб'єкти та інститути інформаційної безпеки. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Філософія. 2017. Вип. 48(1). С. 212-219. http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnpu_filos_2017_48%281%2925

Макаренко Є. А. Політичні доктрини глобальної інформаційної безпеки. Вісн. Ін-ту міжнародних відносин Київськ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. 2007. №2. С.41-51.

Ліпкан В. А. Сучасний зміст інформаційних операцій проти України. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип. 102. Ч. 1. С. 34-43.

Лук'янова В. В., Лаутар А. Ю. Безпека в умовах розвитку інформаційної системи. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2013. №2. Т. 3. С. 97-101.

Ільницька У. Інформаційна безпека України: сучасні виклики, загрози та механізми протидії негативним інформаційно-психологічним впливам. Політичні науки. 2016. №1. Вип. 2. С. 27-32. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2017/ jun/4352/ilnicka0.pdf

References

Bogush, V. M., Judm, O. K.(2005). Informacijna bezpeka derzhavi [Information security of the state]. K.: MK-Pres [in Ukrainian].

Nizhnik, N. R., Sitrnk, G. P., Bdous, V. T. (2000). Nacional'na bezpeka Ukrami (metodologichni aspekti, stan і tendenci'i rozvitku) [National security of Ukraine (methodological aspects, state and trends of development)]. Irpm' [in Ukrainian].

Marushhak, A. І. (2010). Doshdzhennja problem mformacynoi' bezpeki u juridichny naud [Research of information security problems in legal science]. Pravova informatika - Legal informatics, 3(27), 17-21 [in Ukrainian].

Gucaljuk, M. (2005). Informadjna bezpeka v suchasnomu susp^st^ [Information security in modern society]. Pravo Ukrami - Law of Ukraine, 7, 71-74 [in Ukrainian].

Dombrovs'ka, S. M. (2015). Mehamzmi zabezpechennja іnformacіjnoї bezpeki jak skladovo'i' derzhavno'i' bezpeki Ukrami [Mechanisms for ensuring information security as a component of state security of Ukraine]. Teorija tapraktika derzhavnogo upravlinnja - Theory and practice ofpublic administration, 1, 203-207 [in Ukrainian].

Gavrilov, M. T. (2020). Informadjna bezpeka derzhavi v sistemі nacіonal'noї bezpeki Ukrami [Information security of the state in the system of national security of Ukraine]. Juridichnij naukovij elektronnij zhurnal - Legal scientific electronic journal, 2, 200-203 [in Ukrainian].

Panchenko, O. (2020). Informadjna bezpeka derzhavi jak element sodokul'turi [nformation security of the state as an element of socioculture]. Aspektipublichnogo upravlinnja - Aspects of public administration, 1, 58-67 [in Ukrainian].

Panchenko, O. A., Panchenko, L. V. (2015). Informadjna bezpeka ta іnformacіjna kul'tura v suchasnomu іnformacіjnomu suspіl'stvі [Information security and information culture in the modern information society]. Pravova informatika - Legal informatics, 2(46), 32-38 [in Ukrainian].

Shatun, V. T. (2016). Informadjna bezpeka - nevіd'єmna skladova nadonarnoi bezpeki Ukrami [Information security is an integral component of the national security of Ukraine]. Naukovipraci. Derzhavne upravlinnja - Scientific works. Governance, 267, 255, 174-180 [in Ukrainian].

Avramenko, A. B., Gases'kij, V. K. (2012). Informacijna bezpeka v Ukrai'm jak skladova nadonarnoi bezpeki [Information security in Ukraine as a component of national security]. Zb. nauk. prac'. UADU - Coll. of science works UADU K.: Publishing House of the Ukrainian Academy of Sciences, 18, 9-18 [in Ukrainian].

Dodonov, O. G., Gorbulm, V. P., Lande, D. V. (2009). Informacijni operaci'i ta bezpeka suspil'stva: zagrozi, protidija, modeljuvannja [Information operations and public security: threats, countermeasures, modeling]. K.: Intertehnologya [in Ukrainian].

Ukaz Prezidenta Ukrami “Strategya mformacynoi.' bezpeki” [The . Decree of the President of Ukraine “Information security strategy”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#Text [in Ukrainian].

Sagajdak, O. V. (2010). Informacijna bezpeka Ukraini v umovah globalizacijnih viklikiv [Information security of Ukraine in the conditions of globalization challenges]. Visn. Lugans'kogo nac. un-tu im. T. Shevchenka. Sociologichni nauki - Visn. Luhansk national University named after T. Shevchenko. Sociological sciences, 12, 2(2), 110-125 [in Ukrainian].

Zaharenko, K. (2017). Osnovni sub'ekti ta instituti informacijnoi bezpeki [Main subjects and institutes of information security]. Visnik Harkivs'kogo nacional'nogo pedagogichnogo universitetu imeni G.S. Skovorodi. Filosofija - Bulletin of Kharkiv National Pedagogical University named after H.S. Scovoroda Philosophy, 48(1), 212-219. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnpu_filos_2017_48%281%2925 [in Ukrainian].

Makarenko, Є. A. (2007). Politichni doktrini global'noi informacijnoi bezpeki [Political doctrines of global information security]. Visn. In-tu mizhnarodnih vidnosin Ki'ivs'k. nac. un-tu im. T. Shevchenka - Visn. Kyivsk Institute of International Relations. national University named after T. Shevchenko, 2, 41-51 [in Ukrainian].

Lipkan, V. A. (2011). Suchasnij zmist informacijnih operacij proti Ukraini [Modern content of information operations against Ukraine]. Aktual'niproblemi mizhnarodnih vidnosin - Actual problems of international relations, 102, 1, 34-43 [in Ukrainian].

Luk'janova, V. V., Lautar, A. Ju. (2013). Bezpeka v umovah rozvitku informacijnoi sistemi [Security in conditions of information system development.]. Visnik Hmel'nic'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomichni nauki - Bulletin of the Khmelnytskyi National University. Economic sciences, 2, 3, 97-101 [in Ukrainian].

Il'nic'ka, U. (2016). Informacijna bezpeka Ukraini: suchasni vikliki, zagrozi ta mehanizmi protidii negativnim informacijno-psihologichnim vplivam [Information security of Ukraine: modern challenges, threats and countermeasures against negative informational and psychological influences]. Politichni nauki - Political sciences, 1, 2, 27-32. Retrieved from https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2017/jun/4352/ilnicka0.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru