Строки реалізації права для прийняття спадщини у випадку спадкової трансмісії: теорія та судова практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Строки реалізації права для прийняття спадщини у випадку спадкової трансмісії:теорія та судова практика

Пилипенко Світлана Анатоліївна кандидат юридичних наук, професор, професор кафедри цивільно-правових дисциплін

Анотація

У статті досліджується поняття спадкової трансмісії, аналізуються положення цивільного законодавства, які регулюють перехід права на прийняття спадщини у порядку спадкової трансмісії. Констатується відсутність будь-яких відсилочних норм, які передбачали б встановлення додаткових умов для визначення принципу «спадкової трансмісії». Визначаються теоретичні умови застосування механізму спадкової трансмісії. Аналізується припущення, що смерть спадкоємця-трансмітента має настати після смерті спадкодавця, але до спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини. Встановлюється, що вказане припущення ґрунтується здебільшого на теоретичній позиції, згідно якої неприйняття спадщини внаслідок не здійснення активних дій щодо прийняття спадщини протягом встановленого нормами ЦК України строку, є способом відмови від прийняття спадщини. Відзначається, що нездійснення права на спадкування має інші правові наслідки, ніж відмова від прийняття спадщини. Зокрема підтверджується, що пасивне неприйняття спадщини не означає безповоротного припинення такого суб'єктивного права, оскільки законодавець допускає встановлення додаткового строку для прийняття спадщини у судовому порядку.

Аналізується судова практика в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Розглядаються правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, які стосуються розгляду справ про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії. З'ясовано, що така можливість прямо залежить від наявності підтвердження виражених за життя дійсної волі та намірів скористатися правом на спадкування спадкоємця, який помер після відкриття спадщини, і вважається таким, що не прийняв її. У зв'язку із цим встановлено, що у разі смерті спадкоємця після закінчення строку для прийняття спадщини і не вчинення ним жодних дій щодо реалізації права на спадкування, немає підстав для виникнення спадкової трансмісії і не виникає право на встановлення додаткового строку для прийняття спадщини померлим спадкоємцем.

Відзначається, що при визначенні моменту смерті спадкоємця- трансмітента в умовах воєнного стану необхідно керуватися загальними строками, встановленими статтею 1270 ЦК України, оскільки на сьогоднішній день ніяких особливих умов законодавством не передбачено.

Ключові слова: спадкування, спадкоємці, спадкова трансмісія, строк прийняття спадщини, судова практика.

Abstract

Pylypenko Svitlana Anatolyivna Candidate of Juridical sciences, professor, professor of the department of civil and legal disciplines, National Academy of Internal Affairs

TERMS OF EXERCISE OF THE RIGHT TO ACCEPT AN INHERITANCE IN THE CASE OF INHERITANCE TRANSMISSION: THEORY AND COURT PRACTICE

The article examines the concept of hereditary transmission, analyzes the provisions of civil legislation that regulate the transfer of the right to receive inheritance in the order of hereditary transmission. It is established that there are no reference norms that would provide for the establishment of additional conditions for determining the principle of "hereditary transmission". The theoretical conditions of application of the mechanism of hereditary transmission are defined. The assumption that the death of the transferor heir must occur after the death of the testator, but before the expiration of the six-month period for accepting the inheritance, is analyzed. It is established that the specified assumption is based mostly on the theoretical position, according to which non-acceptance of the inheritance due to not taking active actions regarding the acceptance of the inheritance within the period established by the norms of the Central Committee of Ukraine, is a way of refusing to accept the inheritance. It is noted that failure to exercise the right to inheritance has different legal consequences than refusal to accept inheritance. In particular it is confirmed that the passive rejection of inheritance does not mean the irrevocable termination of such a subjective right, since the legislator allows the establishment of an additional term for the acceptance of inheritance in court.

Judicial practice in the Unified State Register of Court Decisions is analyzed. The legal positions outlined in the Supreme Court's rulings, which relate to the consideration of cases on establishing an additional term for accepting inheritance in the order of hereditary transmission, are considered. It was found out that this possibility directly depends on the presence of confirmation of the valid will expressed during the lifetime and intentions to exercise the right to inheritance of the heir who died after the opening of the inheritance and is considered to have not accepted it. In this regard, it was established that in the event of the death of the heir after the expiration of the term for acceptance of the inheritance and he does not take any actions regarding the realization of the right to inheritance, there are no grounds for the occurrence of inheritance transmission and the right to establish an additional term for acceptance of the inheritance by the deceased heir does not arise.

It is noted that when determining the moment of death of the heir-transmitter in the conditions of martial law, it is necessary to be guided by the general terms established by Article 1270 of the Civil Code of Ukraine, since to date no special conditions are provided by the legislation.

Keywords: inheritance, heirs, hereditary transmission, term of acceptance of inheritance, judicial practice.

Постановка проблеми

Традиційно у цивілістиці дослідження положень спадкового права займає одне з центральних місць, оскільки правове регулювання спадкових відносин потенційно стосується інтересів будь-яких осіб. Водночас першочерговим елементом реалізації права на спадкування є інститут прийняття спадщини. При цьому однією з найважливіших гарантій здійснення суб'єктивних спадкових прав особи є закріплення у цивільному законодавстві термінів захисту цих прав. Зокрема йдеться про строки реалізації права на прийняття спадщини, правильне визначення яких має важливе значення для ефективного захисту суб'єктивних цивільних прав осіб, пов'язаних зі спадкуванням. Не зважаючи на те, що у спадковому праві практично всі строки мають імперативний характер, судова практика свідчить про те, що у контексті спадкової трансмісії спадкоємці-трансміссари часто невірно трактують строки, у які має наступити смерть спадкоємця- трансмітента, а також можливість встановлення додаткового строку для прийняття спадщини у випадку спадкової трансмісії, тому специфіку строків у такій ситуації доцільно всебічно дослідити.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичною основою дослідження стали праці Є. О. Харитонова, О. Є. Кухарєва, Ю. О. Заіки, Н. В. Черногор, В. В. Васильченко, З. В. Ромовської, О. П. Печеного, Н. Б. Солтис, О. О. Городилової та інших. Зокрема достатньо ґрунтовно досліджував сутність та правову природу спадкової трансмісії О. Є. Кухарєв, теоретичні напрацювання якого стали підґрунтям для багатьох правових позицій Верховного Суду при розгляді спадкових спорів. Крім того, Н. В. Черногор під науковим керівництвом Є. О. Харитонова свого часу глибоко на дисертаційному рівні досліджувала строки у спадковому праві. Однак існуючі наукові доробки, все ж не враховують деяких особливостей реалізації строків на прийняття спадщини у випадку спадкової трансмісії, які виникають у судовій практиці, що відповідно потребує здійснення подальших досліджень у рамках обраної теми.

Мета статті

Дослідити строки реалізації права для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, а також можливості встановлення додаткового строку для прийняття спадщини трансміссарами на основі аналізу вітчизняної судової практики.

Виклад основного матеріалу

З теоретичної точки зору строки для прийняття спадщини можна поділити на два види: загальний строк у шість місяців, передбачений положеннями статті 1270 ЦК України та спеціальний строк у три місяці [1, с. 212], який В. В. Васильченко називає подовженим [2, с. 93]. Як відзначає Н. В. Черногор, на таке розмежування строків впливає спосіб їх застосування, особливості суб'єктного складу, об'єкт або зміст правовідношення [3, с. 353]. Зокрема, спеціальний строк для прийняття спадщини встановлюється для спадкоємців, які закликаються до спадкування в порядку спадкової трансмісії. У такому разі відповідно до статті 1276 ЦК України право на прийняття спадщини здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився, а якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців. Не зважаючи на те, що на перший погляд вказане положення є доволі зрозумілим, на практиці виникає низка питань, пов'язаних із реалізацією строків для прийняття спадщини трансміссарами.

При дослідженні окресленої проблематики у першу чергу необхідно зазначити, що принцип «спадкової трансмісії» нормативно врегульовано лише положеннями частини 1 статті 1276 ЦК України, якими встановлено наступне: «якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія)».

Тобто, відповідно до цих положень, «спадкова трансмісія» - це не умова, не процедура, не обставина, не порядок дій і не період часу, це лише принцип спадкування, а саме: перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця (трансмітента) до його спадкоємців (трансміссарів).

При цьому положення цієї частини 1 статті 1276 ЦК України не містять жодних відсилочних положень, які передбачали б додаткові тлумачення чи встановлення додаткових умов для визначення принципу «спадкової трансмісії», зокрема: додаткових умов у часі (крім умови, згідно якої спадкоємець-трансмітент помирає після смерті спадкодавця і відкриття спадщини); додаткових обставин (крім обставини, за якою спадкоємець- трансмітент не встигає за своє життя прийняти спадщину); обов'язків для

померлих спадкоємців-трансмітентів щодо підтвердження наявності намірів про спадкування шляхом подання ними будь-яких заяв чи вчинення будь-яких інших дій або дотримання інших умов тощо; обов'язків для спадкоємців- трансміссарів щодо заявлення ними будь-яких прав на спадщину чи вчинення будь-яких інших дій або дотримання інших умов, які впливали б на наявність у них статусу «спадкоємців» або на визначення та застосування принципу «спадкової трансмісії»; можливостей щодо встановлення додаткових умов для визначення і застосування принципу «спадкової трансмісії». спадковий трансмісія судовий законодавство

Водночас, у юридичній літературі визначається, що застосування механізму спадкової трансмісії характеризується певною особливістю та можливе за наявності послідовної сукупності таких умов: 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента, незалежно від виду спадкування; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця [4, с. 76].

Такий підхід ліг в основу правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року по справі №720/2683/19 про встановлення юридичного факту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини [5].

Серед зазначених умов особливу увагу звертає на себе момент смерті спадкоємця-трансмітента, яка має наступити після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини встановленого статтею 1270 ЦК України, тобто до спливу строку у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Такий висновок видається логічним з огляду на те, що у статті 1276 законодавець дає вказівку на прив'язку настання спадкової трансмісії до встановленого ЦК України строку для прийняття спадщини, оскільки як вказано у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року справа №676/47/21 [6] «строк, що залишився» є присічним, тому що «присікає» право на прийняття спадщини. Крім того, частиною 1 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину, тобто законодавством України для спадкоємців встановлюється тільки два способи здійснення права на спадкування. У свою чергу в статті 1272 ЦК України встановлено імперативну норму, згідно з якою спадкоємець, який не подав заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, вважається таким, що не прийняв її. А якщо трансмітент вважається таким, що не прийняв спадщину, відповідно його право на спадкування припинилося, а отже не може переходити до трансміссара.

На думку О. Кухарєва у такому випадку вважається, що спадкоємець відмовився від прийняття спадщини шляхом юридичної бездіяльності [4, с. 76]. Н.В. Черногор також до способів відмови від спадщини відносить неприйняття спадщини як не здійснення права на прийняття спадщини, для реалізації якого встановлений строк [7, с. 294]. Такої ж думки притримуються Є. О. Харитонов [8, с. 717] та І. П. Орлов [9, с. 272]. Натомість Б. С. Щербина вважає, що неприйняття спадщини шляхом невчинення фактичних дій (пасивна поведінка) на перший погляд може здаватись відмовою від її прийняття, проте пасивна поведінка стосовно відмови від прийняття спадщини не дозволяє визначити дійсну волю особи [10, с. 104]. Так само І. Федорич зазначає, що відмова від прийняття спадщини може реалізуватися лише через активну поведінку (подання відповідної заяви), пасивна ж поведінка свідчить не про відмову від здійснення права на спадкування, а про його нездійснення [11, с. 125]. А відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України, нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків встановлених законом [11, с. 125]. З одного боку, таким випадком можна як раз вважати положення статті 1270 ЦК України, а з іншого боку, на відміну від відмови від прийняття спадщини, у разі її неприйняття особа має право подати заяву про прийняття спадщини у випадках, передбачених частинами 2 та 3 статті 1272 ЦК України. Однак, якщо спадкоємець не зробив цього за життя, і помер, вважаючись таким, що не прийняв спадщину, спадкова трансмісія не відбувається.

Однак судова практика свідчить про існування винятків із такої ситуації, зокрема у випадках, коли трансмітент, який вважається таким, що не прийняв спадщину через пропуск шестимісячного строку, за життя виявив намір на встановлення судом додаткового строку для прийняття спадщини. Як приклад варто навести постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі №202/2278/17 [12]. У вказаній справі спадкоємець-трансмітент за життя видав нотаріально посвідчену довіреність, на підставі якої його представник звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця (матері трансмітента), однак постановою державного нотаріуса було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину) через пропуск строків для прийняття спадщини. У зв'язку із цим позивачі-трансміссари як спадкоємці першої черги просили визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті трансмітента, який у зв'язку з онкологічним захворюванням не встиг прийняти спадщину після смерті його матері. Тобто в наведеній справі спір виник щодо пропуску строку для прийняття спадщини спадкоємцями першої черги за законом, за обставин, коли трансмітент уповноважив нотаріально посвідченою довіреністю трансміссара вчинити дії щодо прийняття спадщини. На цій підставі трансміссарам було встановлено додатковий строк для прийняття спадщини через поважність причин пропуску строків для прийняття спадщини трансмітентом, який виявив чіткий намір її прийняти.

Подібний спір розглядався у межах справи №663/2151/17, за результатами розгляду якої Верховним Судом було прийнято постанову від 13.01.2021 року [13]. Згідно обставин вказаної справи спадкоємець першої черги спадкування за законом (мати спадкодавця) не подала заяву про прийняття спадщини після смерті сина у строк, визначений ст. 1270 ЦК України, який сплив 14 червня 2017 року, однак 04 вересня 2017 року вона надала своїй онуці довіреність на представництво інтересів у суді шляхом встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та склала заповіт на її користь. У процесі розгляду справи мати спадкодавця померла (після закінчення строків для прийняття спадщини), а онука вважала, що вона стала трансміссаром і позивачем у справі. Тобто згідно обставин зазначеної справи спадкоємець, який не прийняв спадщину протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, ще до смерті вжив заходів щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, що свідчило про його намір прийняти спадщину. Однак Верховний Суд не визнав поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини, у зв'язку із чим право на спадкування припинилося, тому перехід права на прийняття спадщини відбутися не може.

Вказана судова практика свідчить про те, що не обов'язково смерть спадкоємця-трансмітента має настати саме протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця, оскільки наявність чіткого наміру трансмітента скористатися можливістю встановлення судом додаткового строку для прийняття спадщини може призвести до виникнення спадкової трансмісії.

Якщо ж після смерті спадкоємця, який не вжив заходів щодо прийняття спадщини неможливо встановити його останню волю та дійсні наміри при здійсненні права на спадкування, встановлення додаткового строку для прийняття спадщини у порядку спадкової трансмісії видається неможливим. Таке твердження узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі №760/22643/21 [14], а також у правовому висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 02 червня 2021 року по справі №155/1584/18 [15], де вказано, що у статті 1276 ЦК України передбачено перехід права на прийняття спадщини спадкоємця, який не встиг її прийняти внаслідок смерті в межах строку для прийняття спадщини, а не перехід права на подання позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином видається, що відновлення права на спадкування, не здійсненого шляхом подання заяви про прийняття спадщини, шляхом звернення до суду із позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, належить виключно спадкоємцю, який помер після відкриття спадщини та вважається таким, що не прийняв її, і припиняється його смертю. У зв'язку із цим випливає неможливість встановлення додаткового строку для прийняття спадщини у порядку спадкової трансмісії.

Крім того, окремо доцільно звернути увагу також і на момент виникнення спадкової трансмісії в умовах воєнного стану. Вказане питання виникає у зв'язку із тим, що стаття 1276 ЦК України передбачає здійснення права на прийняття спадщини у випадку спадкової трансмісії на загальних підставах протягом строку, що залишився. Зазвичай ідеться про строк, встановлений статтею 1270 ЦК України. Однак, з метою забезпечення здійснення особами своїх прав у сфері спадкового права Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164, згідно пункту 3 якої (у редакції від 28.06.2022 року) встановлювалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. При цьому, як влучно звернув увагу О. Є. Кухарєв, назва постанови вказує, що Кабінет Міністрів України поширив її дію лише на сферу нотаріату, що у свою чергу, ставить під сумнів її застосування судами під час розгляду справ у спорах, що виникають зі спадкових правовідносин [16, с. 223]. Це власне і знайшло своє відображення у судовій практиці. Зокрема у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року по справі №676/47/21 [6] сформульовано правову позицію, згідно якої «правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Законодавець, як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачив допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини, у зв'язку із чим пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню». Іншими словами, положення вказаного підзаконного нормативного акту встановлюють нове правило подовження строку для прийняття спадщини, що, як відзначає В. П. Маковій, тотожне у сутності строку значенню «додатковий», а це у свою чергу вже нова темпоральна величина, що підпорядковується іншим правилам, ніж передбачені статтею 1272 ЦК України [17, с. 157-158], і може встановлюватися лише у ЦК України. Очевидно, прислухавшись до цивілістів і суддів, постановою Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 р. № 469 було затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану, згідно яких пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключено, і саме ці зміни щодо пункту 3 набрали чинності 19 червня 2023 року.

Саме тому, трансміссарам, при необхідності доводити своє право на прийняття спадщини у порядку спадкової трансмісії у судовому порядку в умовах воєнного стану, необхідно керуватися виключно загальними положеннями статті 1270, 1272 ЦК України про шестимісячний строк для прийняття спадщини. Видається, що такі ж правила застосовуються і до випадків спадкової трансмісії, які настали до 19 червня 2023 року.

Висновки

Як на теоретичному рівні, так і в судовій практиці сформувався достатньо однозначний підхід, згідно якого обов'язковою умовою виникнення спадкової трансмісії є смерть спадкоємця-трансмітента, який не встиг прийняти спадщину, після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини, тобто протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця. При цьому, навіть в умовах воєнного стану йдеться саме про шестимісячний строк, адже в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів, а положення підзаконного нормативного акту, які передбачали інше, втратили свою чинність 19 червня 2023 року. Однак проведене дослідження теоретичних доробок та аналіз ключових постанов Верховного Суду у сфері спадкових правовідносин у контексті спадкової трансмісії, свідчать про те, що ключовим фактором тут є саме наявність чітко вираженого наміру трансмітента, який пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини і вважається таким, що не прийняв її, звернутися до суду із позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо наявність такого наміру встановити неможливо - спадкова трансмісія не виникає, оскільки права на подання позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не успадковується. У протилежному випадку, навіть якщо спадкоємець- трансмітент помер після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, спадкова трансмісія все одно виникає, а трансміссари мають право на встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Література

1. Ромовська З. В. Українське цивільне право. Спадкове право: підручник. Київ: Алсута. КНТ. ЦУЛ. 2009. 264 с.

2. Васильченко В. В. Коментар та постатейні матеріали до законодавства України про спадкування. Харків: Одіссей. 2007. 480 с.

3. Черногор Н. В. Загальний та спеціальний строк для прийняття спадщини за цивільним законодавством України. Актуальні проблеми держави і права. 2010. № 56. С. 352-356.

4. Кухарєв О. Сутність спадкової трансмісії у спадковому праві України. Вісник Національної академії правових наук України. 2015. № 2 (81). С. 73-81.

5. Постанова Верховного Суду від 01 вересня 2021 р., судова справа №720/2683/19, провадження №61-15347ск20.

6. Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 р., судова справа №676/47/21, провадження №61-8014ск22.

7. Черногор Н.В. Щодо здійснення права на відмову від прийняття спадщини за цивільним законодавством України. 2014. С. 293-295.

8. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар за заг. ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої. Київ. 2008. 739 с.

9. Орлов І. П. Особливості правочинів, спрямованих на відмову від прийняття спадщини, та їх види. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2012. №3. С. 268-275.

10. Щербина Б. С. Відмова від прийняття спадщини як спосіб здійснення права на спадкування. Молодий вчений. №8 (23). С. 103-108.

11. Федорич І. Поняття і правові наслідки відмови від прийняття спадщини за цивільним законодавством України. National Law Journal: Theory and Practice. April 2017. С. 123-126.

12. Постанова Верховного Суду від 08 липня 2020 року, судова справа №202/2278/17 (провадження №61-9371ск19).

13. Постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року, судова справа №663/2151/17 (провадження №61-1517ск20).

14. Постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року, судова справа №760/22643/21 (провадження №61-10244ск22).

15. Постанова Верховного Суду від 02 червня 2021 року, судова справа №155/1584/18 (провадження №61-10364ск20).

16. Кухарєв О. Є. Актуальні аспекти здійснення спадкоємцями права на прийняття спадщини в умовах воєнного стану. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 11. С. 222-225.

17. Маковій В. П. Сутність додаткового строку для прийняття спадщини. 2014. С. 158-160.

References

1. Romovs'ka, Z. V. (2009). Ukrams'ke civil'ne pravo. Spadkove pravo [Ukrainian civil law. Inheritance law]. Kii'v: Alsuta. KNT. CUL. [in Ukrainian].

2. Vasil'chenko, V. V. (2007). Komentar tapostatejni materiali do zakonodavstva Ukra'ini pro spadkuvannja [Commentary and itemized materials on the legislation of Ukraine on inheritance]. HarkA: Odіssej [in Ukrainian].

3. Chernogor, N. V. (2010). Zagal'nij ta speclal'm] strok dlja prijnjattja spadshhini za civn'nim zakonodavstvom Ukra'ini [General and special term for acceptance of inheritance under the civil legislation of Ukraine]. Aktual'ni problemi derzhavi і prava - Actual problems of the state and law, 56, 352-356 [in Ukrainian].

4. Kuharev, O. (2015). Sutmst' spadkovoi transmіsії u spadkovomu pravі Ukra'ini [The essence of hereditary transmission in the inheritance law of Ukraine]. Visnik Nacional'no'i akademii pravovih nauk Ukra'ini - Bulletin of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 2 (81), 73-81 [in Ukrainian].

5. Postanova Verhovnogo Sudu vіd 01 veresnja 2021 r., sudova sprava №720/2683/19, provadzhennja №61-15347sk20 [Resolution of the Supreme Court dated September 1, 2021, court case No. 720/2683/19, proceeding No. 61-15347sk20].

6. Postanova Verhovnogo Sudu vіd 25 skhnja 2023 r., sudova sprava №676/47/21, provadzhennja №61-8014sk22 [Resolution of the Supreme Court dated January 25, 2023, court case No. 676/47/21, proceedings No. 61-8014sk22].

7. Chernogor, N.V. (2014). Shhodo zdijsnennjaprava na vidmovu vidprijnjattja spadshhini za civil'nim zakonodavstvom Ukraini [Regarding the exercise of the right to refuse to accept inheritance under the civil legislation of Ukraine].

8. Haritonov, Є. O. Haritonova, O. І. , Golubєva, N.Ju. (2008). Civil'nij kodeks Ukraini. Naukovo-praktichnij komentar [Civil Code of Ukraine. Scientific and practical commentary]. Kiiv [in Ukrainian].

9. Orlov, І. P. (2012). Osoblivosti pravochimv, sprjamovanih na vіdmovu vіd prijnjattja spadshhini, ta ih vidi [Peculiarities of deeds aimed at refusal of inheritance and their types]. Naukovij visnik Dnipropetrovs'kogo derzhavnogo universitetu vnutrishnih sprav - Scientific Bulletin of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 3, 268-275 [in Ukrainian].

10. Shherbina, B. S. Vіdmova vіd prijnjattja spadshhini jak sposft zdijsnennja prava na spadkuvannja [Refusal to accept inheritance as a way of exercising the right to inheritance]. Molodij vchenij - A young scientist, 8 (23), 103-108 [in Ukrainian].

11. Fedorich, І. (2017). Ponjattja і pravovi naslidki vidmovi vid prijnjattja spadshhini za civil'nim zakonodavstvom Ukra'ini [Concept and legal consequences of refusal to accept inheritance under the civil legislation of Ukraine]. National Law Journal: Theory and Practice, April 2017, 123-126 [in Ukrainian].

12. Postanova Verhovnogo Sudu vid 08 lipnja 2020 roku, sudova sprava №202/2278/17 (provadzhennja №61-9371sk19) [Resolution of the Supreme Court dated July 8, 2020, court case No. 202/2278/17 (proceedings No. 61-9371sk19)].

13. Postanova Verhovnogo Sudu vid 13 sichnja 2021 roku, sudova sprava №663/2151/17 (provadzhennja №61-1517sk20) [Resolution of the Supreme Court dated January 13, 2021, court case No. 663/2151/17 (proceedings No. 61-1517sk20)].

14. Postanova Verhovnogo Sudu vid 08 ljutogo 2023 roku, sudova sprava №760/22643/21 (provadzhennja №61-10244sk22) [Resolution of the Supreme Court dated February 8, 2023, court case No. 760/22643/21 (proceedings No. 61-10244sk22)].

15. Postanova Verhovnogo Sudu vid 02 chervnja 2021 roku, sudova sprava №155/1584/18 (provadzhennja №61-10364sk20) [Resolution of the Supreme Court dated June 2, 2021, court case No. 155/1584/18 (proceedings No. 61-10364sk20)].

16. Kuharev, O. Є. (2022). Aktual'ni aspekti zdijsnennja spadkoemcjami prava na prijnjattja spadshhini v umovah voennogo stanu [Current aspects of the heirs' exercise of the right to accept inheritance in the conditions of martial law]. Juridichnii naukovii elektronnii zhurnal - Legal scientific electronic journal, 11, 222-225 [in Ukrainian].

17. Makovij, V. P. (2014). Sutnist' dodatkovogo stroku dlja prijnjattja spadshhini [he essence of the additional term for accepting inheritance].

Размещено на Allbest.ru