Ефективність правового регулювання соціальних стандартів та гарантій: проблеми та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інституту права та інноваційної освіти, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Ефективність правового регулювання соціальних стандартів та гарантій: проблеми та перспективи

Наливайко Ігор Олегович аспірант кафедри загальноправових дисциплін



Анотація

Соціальні стандарти та гарантії є одними з основних регуляторів соціальних відносин, що визначають життєвий рівень населення та стабільність суспільства. Існує необхідність постійного аналізу їх ефективності та пошуку шляхів оптимізації. Конституція України, закони, постанови Кабінету Міністрів та інші нормативно-правові акти визначають основні соціальні стандарти та гарантії для громадян. Адаптація соціальних стандартів до сучасних умов вимагає постійного моніторингу, дослідження та впровадження змін у правовому регулюванні. Без суворого контролю та відповідних санкцій, навіть найдосконаліші норми можуть стати лише декларацією намірів. У ХХ столітті, після Другої світової війни, права людини стали одним з головних пріоритетів міжнародної спільноти. Вони стали включати не тільки права на працю, але й такі сфери, як освіта, здоров'я, соціальне забезпечення тощо. Цифровизація та штучний інтелект створюють нові можливості, але також виклики для соціальних стандартів та гарантій. Багато країн вже стикнулися з аналогічними проблемами та змогли знайти ефективні рішення. Ця стаття присвячена аналізу ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій, а також проблемам та перспективам, що стоять перед цим регулюванням. Існуюча система соціального захисту базується на ряді норм та стандартів, реалізація яких забезпечується державою. Захист прав громадян має бути відповідним та своєчасним. Проте, щоб зробити це можливим, важливо забезпечити правильне та ефективне правове регулювання. Відправною точкою вивчення цього питання є дослідження правового регулювання соціальних стандартів та гарантій у контексті його ефективності. При цьому варто враховувати не тільки правовий аспект, але й економічний, соціологічний, політичний та інші аспекти, що впливають на формування та реалізацію соціальних стандартів та гарантій. Разом з тим, необхідно відмітити, що регулювання соціальних стандартів та гарантій стикається з рядом проблем, зокрема, з проблемою нестабільності, що є результатом зміни політичних режимів, економічних умов, соціальних пріоритетів, а також проблемою невідповідності норм та стандартів реаліям сучасного суспільства. Ця стаття спрямована на аналіз цих та інших проблем, а також пошук можливих шляхів їх вирішення та перспектив подальшого розвитку правового регулювання соціальних стандартів та гарантій. Ми розглянемо основні аспекти ефективності цього регулювання, зосередимося на проблемах, що виникають в цій сфері, і спробуємо визначити основні перспективи його розвитку.

Ключові слова: соціальні гарантії, соціальні стандарти, держава, вплив, теоретико-правовий аналіз, правове регулювання, ЄС, США.



Abstract

Nalivayko Ihor Olegovich Graduate student of General Law Disciplines Department, Educational and Scientific Institute of Law and Innovative Education, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs

EFFECTIVENESS OF LEGAL REGULATION OF SOCIAL STANDARDS AND GUARANTEES: PROBLEMS AND PROSPECTS

Social standards and guarantees are one of the primary regulators of social relations that determine the population's standard of living and society's stability. Analysing their effectiveness and searching for ways to optimise constantly is necessary. The Constitution of Ukraine, laws, resolutions of the Cabinet of Ministers and other normative legal acts define basic social standards and guarantees for citizens. Adapting social standards to modern conditions requires constant monitoring, research and implementation of changes in legal regulation. Without strict control and appropriate sanctions, even the most perfect norms can become only a declaration of intentions. In the 20th century, after the Second World War, human rights became one of the main priorities of the international community. They began to include labour rights, education, health, social security, etc. Digitisation and artificial intelligence create new opportunities but also challenges for social standards and guarantees. Many countries have already faced similar problems and managed to find effective solutions. This article is devoted to analysing the effectiveness of legal regulation of social standards and guarantees and the problems and prospects facing this regulation. The existing social protection system is based on several norms and standards, the implementation of which is ensured by the state. Protection of citizens' rights and guarantees must be appropriate and timely. However, to make this possible, it is important to ensure proper and effective legal regulation. The starting point for this issue is the study of legal regulation of social standards and guarantees in the context of its effectiveness. At the same time, it is worth considering not only the legal aspect but also the economic, sociological, political and other aspects that affect the formation and implementation of social standards and guarantees. At the same time, it should be noted that the regulation of social standards and guarantees faces several problems, in particular, the problem of instability, which is the result of changes in political regimes, economic conditions, and social priorities, as well as the problem of non-compliance of norms and standards with the realities of modern society. This article aims to analyse these and other problems, as well as the search for possible ways to solve them and prospects for further development of the legal regulation of social standards and guarantees. We will consider the main aspects of the effectiveness of this regulation, focus on the problems arising in this area, and try to determine the main prospects for its development.

Keywords: social guarantees, social standards, state, influence, theoretical and legal analysis, legal regulation, EU, USA.



Постановка проблеми

Розпочати розуміння суті проблеми можна з визначення основних понять. Соціальні стандарти - це встановлені державою вимоги до рівня і якості життя громадян, до умов праці, освіти, медичного обслуговування, житлових умов тощо. Вони відображають рівень соціального розвитку суспільства і виступають основою для формування соціальних гарантій.

Соціальні гарантії - це зобов'язання держави забезпечити громадянам певний рівень життя, що відповідає встановленим соціальним стандартам. Вони включають гарантії в сферах праці, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми соціальних стандартів та соціальних гарантій в Україні були досліджені такими вченими як Н. Абакумова, І. Андрієнко, В. Базилевич, С. Бобровник, Н. Болотіна, Н. Борецька, В. Костицькій, Є. Лібанова, Г. Лопушняк, М. Лукашевич, Г. Назарова, Л. Наливайко, О. Петришин, І. Рудкевич, І. Сирота, Л. Семів, Т. Семигіна, М. Сокол, І. Хомич, П. Шевчук, І. Ярошенко та інші. Ці вчені висвітлили багато теоретико-методологічних проблем. Однак, незважаючи на це, загальна проблематика соціальних стандартів і гарантій в нашому суспільстві вимагає подальшого глибокого та системного аналізу.

Мета статті

Правове регулювання соціальних стандартів та гарантій здійснюється через закони, кодекси, постанови, розпорядження, інструкції, що визначають соціальні права і обов'язки громадян, а також встановлюють порядок їх реалізації та захисту.

Оцінка ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій здійснюється за допомогою ряду критеріїв-принципів, зокрема:

верховенство права: чи жодна людина не є вище права, що нікого не може бути покарано державою, окрім як за порушення приписів права, і що нікого не може бути притягнуто до відповідальності за правопорушення інакше, ніж порядком, що його встановлено приписами права;

законність: чи відповідають правові норми, які регулюють соціальні стандарти та гарантії, принципам та нормам Конституції та міжнародного права; гарантія правовий соціальний стандарт

справедливість: чи забезпечують соціальні стандарти та гарантії рівні можливості для всіх громадян;

достатність: чи відповідають соціальні стандарти та гарантії потребам громадян;

ефективність: чи дозволяє правове регулювання досягти бажаних результатів в соціальній сфері;

стабільність: чи забезпечує правове регулювання стабільність соціальних стандартів та гарантій у часі.

Таким чином, теоретична основа правового регулювання соціальних стандартів та гарантій має багатогранний характер і включає в себе розгляд різних аспектів цього процесу [1].

Щоб краще розуміти поточну ситуацію та виклики, що стоять перед правовим регулюванням соціальних стандартів та гарантій, важливо розглянути їх історичний розвиток [2].

Виклад основного матеріалу

Система соціальних стандартів та гарантій, що існує сьогодні, сформувалася впродовж декількох століть. Перші елементи соціальних гарантій з'явилися ще у добу феодалізму, коли володарі намагалися забезпечити мінімальні умови для забезпечення життя своїх підданих.

Проте, систематичне та детальне правове регулювання соціальних стандартів та гарантій почало розвиватися лише в XIX столітті, в період промислової революції. Цей період був характерний різким ростом експлуатації праці, що вимагало встановлення правил і норм, які б обмежували експлуатацію та захищали права робітників.

У ХХ столітті, після Другої світової війни, права людини стали одним з головних пріоритетів міжнародної спільноти. Відбулося значне розширення сфери застосування соціальних стандартів та гарантій. Вони стали включати гарантії не тільки в сфері праці, але й такі сфери, як освіта, здоров'я, соціальне забезпечення тощо.

В Україні, як і в більшості пострадянських країн, правове регулювання соціальних стандартів та гарантій проходило через фазу переходу від соціалістичної моделі до ринкової, що призвело до виникнення нових викликів та проблем[3].

Протягом років розвитку системи соціальних стандартів та гарантій, виокремилися декілька ключових проблем, які впливають на ефективність їх правового регулювання.

Невідповідність соціальних стандартів реаліям сучасного суспільства: Зміна соціально-економічних умов, розвиток науки та технологій, зміна цінностей та стандартів життя вимагають постійної адаптації соціальних стандартів та гарантій.

Недостатній рівень захисту соціальних прав: не дивлячись на наявність правових норм, які гарантують соціальні права, реально часто спостерігається їх порушення або недостатня реалізація.

Нестабільність ефективного правового регулювання: часті зміни в законодавстві, політичній ситуації та економічних умовах призводять до нестабільності соціальних стандартів та гарантій.

Недостатня фінансова підтримка: ефективна реалізація соціальних стандартів та гарантій вимагає значних ресурсів, яких часто не вистачає у бюджеті.

Відсутність ефективного контролю за реалізацією соціальних стандартів та гарантій: важливою проблемою є відсутність або недостатня ефективність механізмів контролю та накладання санкцій за порушення соціальних прав громадян.

Враховуючи ці проблеми, можна зрозуміти, що є потреба у пошуку шляхів для покращення правового регулювання соціальних стандартів та гарантій[4,5].

Незважаючи на вищезазначені проблеми, правове регулювання соціальних стандартів та гарантій в Україні має позитивні зміни. Конституція України, закони України, постанови Кабінету Міністрів та інші нормативно- правові акти визначають основні соціальні стандарти та гарантії для громадян.

В Україні прийняті такі важливі закони, як «Про оплату праці», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та ін., які регулюють важливі аспекти соціального забезпечення. Крім того, багато сфер соціальних відносин регулюються спеціалізованими кодексами (Кодекс України про працю, Сімейний кодекс України тощо) [6].

У Конституції України встановлено ряд соціальних гарантій, включаючи право на працю, право на відпочинок, право на освіту, право на охорону здоров'я, право на соціальне забезпечення.

Однак, не всі ці гарантії і стандарти реалізуються належним чином. В Україні є значні проблеми з невиконанням норм про мінімальну заробітну плату, невиплатою зарплати, пенсій, стипендій, допомоги по безробіттю, а також з наданням медичних та освітніх послуг на належному рівні [7].

Отже, актуальним стає питання про пошук шляхів підвищення ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій в Україні.

Одним з напрямків пошуку шляхів вдосконалення правового регулювання соціальних стандартів та гарантій є вивчення та використання міжнародного досвіду в цій сфері. Багато країн вже стикнулися з аналогічними проблемами та змогли знайти ефективні рішення.

Швеція: ця країна відома своєю ефективною системою соціального забезпечення, яка базується на концепції "догляду від колиски до могили". Швеція забезпечує високі соціальні гарантії своїм громадянам, включаючи безкоштовну медичну допомогу, освіту, гарантовані мінімуми пенсій, допомогу по безробіттю та ін.

Німеччина: німецька система соціального забезпечення також відноситься до одних з найкращих в світі. Особливістю німецької моделі є акцент на страхові внески як основу соціального забезпечення. Німеччина також впроваджує різноманітні програми соціальної підтримки для різних груп населення.

Канада: канадська модель соціального забезпечення зосереджується на універсальності та доступності. Канада надає значну соціальну підтримку своїм громадянам, включаючи системи медичного страхування, пенсійних виплат, соціального житла тощо.

Аналіз міжнародного досвіду може дати важливі рекомендації для вдосконалення правового регулювання соціальних стандартів та гарантій в Україні. Однак, при цьому необхідно враховувати специфіку українського суспільства та економіки [8].

На основі аналізу проблем, сучасного стану правового регулювання соціальних стандартів та гарантій в Україні та міжнародного досвіду можна висунути ряд пропозицій щодо вдосконалення цього процесу [9].

Адаптація соціальних стандартів до сучасних умов: система соціальних стандартів та гарантій повинна бути гнучкою і здатною адаптуватися до змін у суспільстві. Важливо постійно вивчати потреби громадян та вносити відповідні зміни в соціальні стандарти та гарантії.

Посилення контролю за дотриманням соціальних стандартів та гарантій: необхідно посилити механізми контролю за дотриманням прав громадян та впровадити ефективні санкції за їх порушення.

Забезпечення достатнього фінансування: необхідно забезпечити достатнє фінансування системи соціальних стандартів та гарантій. Для цього можна використовувати різні джерела, включаючи державний бюджет, страхові внески, благодійні внески тощо.

Використання міжнародного досвіду: необхідно активніше вивчати та використовувати міжнародний досвід у сфері правового регулювання соціальних стандартів та гарантій.

Всі ці заходи можуть допомогти зробити правове регулювання соціальних стандартів та гарантій в Україні більш ефективним.

Адаптація соціальних стандартів до сучасних умов -- це важливий крок у покращенні правового регулювання соціальних стандартів та гарантій. Соціальні стандарти повинні відображати потреби сучасного суспільства і реагувати на зміни в економіці, демографії, технологіях та ін [10].

Наприклад, зростання гнучких форм праці (таких як вільна зайнятість, тимчасова робота, дистанційна робота) вимагає перегляду стандартів та гарантій у сфері праці. Такі питання, як мінімальна зарплата, відпустка, страхові внески та ін., можуть потребувати особливого регулювання для цих категорій працівників.

Також потрібно врахувати зміни в структурі населення. Зі старінням населення зростає потреба в соціальних стандартах та гарантіях, пов'язаних з охороною здоров'я, доглядом за літніми людьми, пенсійним забезпеченням.

Також важливо врахувати вплив технологічних змін. Цифровізація та штучний інтелект створюють нові можливості, але також і виклики для соціальних стандартів та гарантій [11].

Адаптація соціальних стандартів до сучасних умов вимагає постійного моніторингу, дослідження та впровадження змін у правовому регулюванні.

Підвищення ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій передбачає не тільки оновлення й модернізацію норм і стандартів, але й посилення контролю за їхнім дотриманням. Без контролю та відповідних санкцій, навіть найдосконаліші норми можуть стати лише декларацією намірів [12].

Необхідно забезпечити дієві механізми контролю на всіх рівнях. Контроль повинен охоплювати як сам процес надання соціальних послуг, так і результати цих послуг для громадян.

Посилення контролю за дотриманням соціальних стандартів та гарантій може передбачати:

Підвищення ролі незалежних органів контролю, таких, як аудиторські служби, омбудсмени, контрольні органи з прав людини.

Розробка чітких критеріїв і стандартів для оцінки якості соціальних послуг.

Впровадження ефективних санкцій за недотримання соціальних стандартів і гарантій.

Залучення громадськості до процесу контролю та оцінки.

Ці заходи, разом з іншими, можуть допомогти забезпечити дотримання соціальних стандартів та гарантій на практиці.

Важливим аспектом є забезпечення належного фінансування системи соціальних стандартів та гарантій. Без достатньої фінансової підтримки, жодна система не зможе працювати ефективно та досягати своєї мети - забезпечення соціальної захищеності громадян [13].

Система фінансування соціальних стандартів та гарантій може включати різні джерела:

Державний бюджет: Це основне джерело фінансування для більшості соціальних програм. Однак, необхідно забезпечити належне бюджетування та ефективне використання бюджетних коштів.

Соціальне страхування: Внески до соціального страхування можуть бути важливим джерелом фінансування. Однак, для цього необхідно забезпечити широке охоплення системи соціального страхування та справедливий розподіл внесків.

Благодійність та меценатство: Благодійні внески та меценатство можуть бути додатковим джерелом фінансування, особливо для певних програм.

Міжнародна допомога: Міжнародна фінансова допомога та технічна підтримка також можуть відігравати важливу роль, особливо в умовах реформ.

Забезпечення достатнього фінансування є критичним для ефективного правового регулювання соціальних стандартів та гарантій.

Цифровизація може бути важливим інструментом для підвищення ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій. Вона може допомогти поліпшити доступність, якість та прозорість соціальних послуг.

Цифрові технології можуть допомогти впроваджувати наступні заходи:

Онлайн-сервіси: Онлайн-платформи можуть полегшити процес подачі заявок на отримання соціальних послуг, їх контроль та виплату.

Автоматизація процесів: Штучний інтелект та роботизація можуть автоматизувати рутинні процеси, зменшуючи помилки та звільняючи час персоналу для більш складних завдань.

Більша прозорість: Цифрові технології можуть допомогти зробити процеси більш прозорими, дозволяючи громадянам та незалежним органам контролювати дотримання соціальних стандартів та гарантій.

Більше даних для аналізу: Цифрові технології можуть генерувати великі обсяги даних, які можуть бути використані для покращення політик і послуг.

Цифровизація, однак, не є панацеєю і має свої виклики, включаючи проблеми з безпекою даних, цифровим розривом та потребою в додатковому фінансуванні та обладнанні. Отже, її впровадження вимагає обережного планування та управління[14,15].

Одним з важливих аспектів ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій є питання правозахисту та соціальної справедливості. Забезпечення рівного доступу до соціальних гарантій та дотримання прав людини є важливою частиною цього процесу [16].

Закони і політики повинні забезпечувати недискримінаційний доступ до соціальних гарантій для всіх громадян, незалежно від їхнього віку, статі, раси, релігії, статусу здоров'я, соціально-економічного статусу тощо [17].

Особливу увагу слід приділити групам в уразливому положенні, включаючи людей з інвалідністю, старших людей, ветеранів бойових дій, внутрішньо переміщених осіб, безробітних, бідних, мігрантів, людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, і інших. Це може вимагати розробки та впровадження спеціальних програм та політик [18].

Крім того, громадяни повинні мати можливість захищати свої права у випадку порушень. Це включає в себе наявність доступних механізмів скарг, незалежних органів контролю та ефективного судового захисту.

Основоположний принцип соціальної справедливості, таким чином, є необхідною умовою ефективного правового регулювання соціальних стандартів та гарантій [19].

Адекватність соціальних гарантій важлива для того, щоб правове регулювання соціальних стандартів було ефективним. Це означає, що соціальні гарантії повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити гідний рівень життя та відповідати основним потребам людей.

Адекватність може оцінюватися за допомогою різних критеріїв, залежно від типу соціальних гарантій. Для допомоги в безробітті, наприклад, адекватність може вимірюватися тим, наскільки допомога здатна покривати основні потреби безробітного. Для пенсій адекватність може оцінюватися в контексті того, наскільки пенсія забезпечує гідний рівень життя в старості [20].

Впровадження адекватних соціальних гарантій вимагає достатніх ресурсів, політичної волі та ефективних механізмів регулювання. Це також може вимагати постійного перегляду та оновлення гарантій, щоб вони відповідали обставинам і потребам, що змінюються.

Адекватність є важливим критерієм ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій і вона повинна бути врахована при розробці та оцінці соціальних політик.

Участь громадськості є ключовим фактором для підвищення ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій. Це означає залучення громадян та їхніх представників до процесу прийняття рішень [21].

Участь може бути реалізована через різні механізми, включаючи консультації громадськості, участь в радах та комітетах, громадські слухання, голосування, громадський контроль та інше.

Участь громадськості допомагає забезпечити, що правове регулювання відповідає реальним потребам та обставинам людей, які вони регулюють. Вона також сприяє прозорості, відкритості та довірі до системи соціальних стандартів та гарантій [22].

Неурядові організації (НУО) можуть відігравати важливу роль в правовому регулюванні соціальних стандартів та гарантій. Вони можуть допомогти забезпечити захист прав громадян, поліпшити якість і доступність соціальних послуг, залучити громадськість до прийняття рішень, проводити незалежний контроль та проводити дослідження і аналіз [23].

Від НУО може вимагатися підготовка та подання звітів про порушення соціальних стандартів та гарантій, що може допомогти у виявленні та вирішенні проблем. Вони також можуть проводити просвітницьку діяльність та надавати консультації та підтримку громадянам, які потребують допомоги.

Крім того, НУО можуть залучатися до партнерства з урядом та бізнесом, що допомагає покращити координацію та ефективність їхніх дій [24].

Забезпечення ефективної участі НУО в правовому регулюванні соціальних стандартів та гарантій вимагає відповідного законодавчого та інституційного середовища, а також належного фінансування та підтримки.

Незважаючи на значні зусилля, правове регулювання соціальних стандартів та гарантій стикається з рядом проблем і викликів. Одним з них є недостатність ресурсів. Багато країн, що розвиваються, зазнають труднощів з фінансуванням адекватних соціальних гарантій для своїх громадян. Це може бути особливо складно в умовах економічної нестабільності та криз.

Іншою проблемою є корупція та неефективне управління, які можуть підривати зусилля з правового регулювання та забезпечення соціальних гарантій. Це може включати зловживання функціоналом, відсутність прозорості та відповідальності, та незадовільний контроль.

Також існують проблеми з доступом до соціальних гарантій для деяких груп населення, особливо для уразливих груп, включаючи бідних, осіб з інвалідністю, мігрантів та інших

Крім того, довготривала збройна агресія російської федерації проти України, відтік великої кількості населення за кордон після початку повномасштабного вторгнення, постійні соціально-економічні зміни, а також старіння населення, глобалізація, технологічний прогрес та зміна клімату, створюють нові виклики для правового регулювання соціальних стандартів та гарантій.

З огляду на зазначені проблеми та виклики, важливо визначити можливі напрямки та перспективи розвитку правового регулювання соціальних стандартів та гарантій.

По-перше, потрібно зробити акцент на розвитку управлінських здібностей та кадрового потенціалу. Висококваліфіковані, здібні кадри є основою ефективного правового регулювання.

По-друге, потрібно розробляти та впроваджувати інноваційні механізми регулювання. Це може включати використання технологій для підвищення прозорості, відкритості та відповідальності; розвиток партнерства між урядом, бізнесом та громадськістю; впровадження громадського контролю та інших форм громадської участі.

По-третє, важливо зосередитися на захисті прав уразливих груп. Це включає розробку та впровадження спеціальних програм та політик, що враховують їх особливі потреби та обставини.

Нарешті, потрібно постійно адаптувати правове регулювання до соціально-економічних умов, що змінюються. Це вимагає гнучкості, здатності до інновацій та незакінченого процесу навчання й вдосконалення.

Міжнародна співпраця може відігравати важливу роль в підвищенні ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій. Вона може допомогти долати обмежені ресурси, розширити доступ до знань та досвіду, зміцнити міжнародні стандарти та принципи, та сприяти глобальній солідарності та справедливості.

Міжнародна співпраця може бути реалізована через різні канали, включаючи міжнародні угоди, співробітництво в рамках міжнародних організацій, двосторонні та мультилатеральні проекти, міжнародні програми допомоги та інше.

При цьому важливо розуміти, що міжнародна співпраця відповідає національним інтересам та потребам, враховує контекст і специфіку кожної країни, та відповідає принципам взаємної поваги, рівності та справедливості.

Правильно організована міжнародна співпраця може стати могутнім інструментом для підвищення ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій, та досягнення більшої соціальної справедливості на глобальному рівні.

На основі проведеного аналізу, можна запропонувати наступні рекомендації для покращення ефективності правового регулювання соціальних стандартів та гарантій:

Підвищити прозорість і відповідальність уряду в процесі формування та реалізації соціальних політик.

Посилити механізми контролю за дотриманням соціальних стандартів та гарантій, включаючи залучення НУО та громадськості.

Забезпечити адекватне фінансування соціальних гарантій та забезпечити його справедливе та ефективне використання.

Розробити та впровадити спеціальні програми та політики для захисту прав уразливих груп.

Підвищити рівень міжнародної співпраці в області соціальних стандартів та гарантій, з метою обміну знаннями, зміцнення міжнародних стандартів та підтримки країн з обмеженими ресурсами.

Зосередитися на неперервному вдосконаленні та адаптації правового регулювання до соціально-економічних умов, що постійно змінюються.

Інноваційний підхід до правового регулювання соціальних стандартів та гарантій, що базується на прозорості, відповідальності, участі, адекватному фінансуванні, захисту уразливих груп та міжнародній співпраці, може сприяти досягненню більшої соціальної справедливості та стабільності.



Висновки

Проведений аналіз свідчить про важливість та складність правового регулювання соціальних стандартів та гарантій. Соціальні стандарти та гарантії є ключовими елементами справедливого та стабільного суспільства, що сприяють захисту прав людей, зменшенню бідності та нерівності, забезпеченню гідного життя для всіх громадян.

Однак на ефективність правового регулювання соціальних стандартів та гарантій випливає ряд проблем і викликів, включаючи обмежені ресурси, корупцію, проблеми з доступом до правосуддя, збройну агресію рф проти України та постійні соціально-економічні зміни. Це вимагає неперервних зусиль, інновацій та адаптації.

Міжнародна співпраця може відігравати важливу роль в підвищенні ефективності правового регулювання, допомагаючи долати обмежені ресурси, розширити доступ до знань та досвіду, зміцнити міжнародні стандарти, та сприяти глобальній солідарності та справедливості.

З огляду на це, важливо зробити акцент на прозорості, відповідальності, участі, адекватному фінансуванні, захисту уразливих груп, міжнародній співпраці та неперервному вдосконаленні правового регулювання соціальних стандартів та гарантій.



Література

1. Наливайко, Л. Р. (2016). Гарантування трудових прав державних службовців в умовах очищення влади в Україні. Право і суспільство, (2), 83-88.

2. Соціальні стандарти - Міністерство соціальної політики України. Міністерство соціальної політики України..

3. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон України від 05.10.2000 р. № 2017-III : станом на 4 трав. 2023 р.

4. Клименко А. Л. Стандарти і гарантії соціального забезпечення: міжнародно- правовий і вітчизняний контекст: монографія. Харків: Юрайт, 2019. 176 с.

5. Nalyvaiko, L. (2019). State System Guarantees: Theoretical and Legal Characteristics. The issues of improving legal knowledge in the XXI century: the unity of theory and practice: collective monograph. Lviv-Toruh: Liha-Pres, 131-150.

6. Управлінські аспекти соціальної роботи: Курс лекцій / М. Ф. Головатий (кер. авт. кол.), М. П. Лукашевич, Г. А. Дмитренко та ін. К.: МАУП, 2004. 368 с.

7. Тищенко О. Державні соціальні стандарти та гарантії як основа соціального забезпечення в україні. Юридичний вісник. 2013. Т. 4, № 29. С. 99-104.

8. Nasibova O. Mechanism of implementation of state standards and guarantees of social development. Ukrainian journal of applied economics. 2019. Т. 4, № 4. С. 375-387

9. Проект Закону : Концепція соц. держави України № 2312.

10. Проблеми та перспективи модернізації соціального діалогу та публічних комунікацій задля успішних реформ .

11. Miller, D. T., & Prentice, D. A. (1996). The construction of social norms and standards.

12. Посібник з європейського права з питань доступу до правосуддя : Посібник. Люксембург : Офіс публ. Європ. Союзу, 2016. 232 с.

13. Поняття корупції - Антикорупційна політика в Україні.

14. Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі : Зб. прикладів (компендіум) позит. досвіду. Женева-Київ : Женев. центр демократ. контролю над збро. силами (ДКЗС), 2010. 381 с.

15. Про засади державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки : Закон України від 20.06.2022 р. № 2322-IX.

16. Методичні рекомендації "Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування" : Рек. М-ва юстиції України від 16.10.2013 р.

17. Соціальна економіка: Навч. посіб. / Кол. авт. О. О. Бєляєв, М. І. Диба, В. І. Кириленко та ін. К.: КНЕУ, 2005. 196 с.

18. Взаємовідносини україни та європейського союзу. Національна академія внутрішніх справ кафедра конституційного права та прав людини мультимедійний навчальний посібник.

19. Ukrinform. Інструменти та механізми вироблення й впровадження публічної політики в Україні. Укрінформ - актуальні новини України та світу.

20. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття : Стратегія Ради Європи від 25.10.1995 р.

21. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України „Про Стратегію людського розвитку” : указ президента україни від 12.07.2023 р. № 225/2021.

22. Cohen, Stewart. "Knowledge, context, and social standards." Synthese 73 (1987): 3-26.

23. Оксьом І. Адміністративно-правові основи регулювання соціальної сфери за умов розвитку інформаційного суспільства. Фахове юридичне видання.

24. Hechter, Michael, and Karl-Dieter Opp, eds. "Social norms." (2001).

25. Наливайко, І. (2023). Теоретико-правова характеристика соціального захисту учасників бойових дій в Україні. Аналітично-порівняльне правознавство, (2), 179-186.

References

1. Nalyvaiko, L. R. (2016). Harantuvannia trudovykh prav derzhavnykh sluzhbovtsiv v umovakh ochyshchennia vlady v Ukraini [Guaranteeing the labor rights of civil servants in the conditions of the purge of power in Ukraine]. Pravo i suspilstvo - Law and society, 2, 83-88 [in Ukranian].

2. Sotsialni standarty - Ministerstvo sotsialnoi polityky Ukrainy [Social standards - Ministry of Social Policy of Ukraine]. Ministerstvo sotsialnoi polityky Ukrainy - Ministry of Social Policy of Ukraine.

3. Zakon Ukrainy Pro derzhavni sotsialni standarty ta derzhavni sotsialni harantii: vid 05.10.2000 r. № 2017-Ш : stanom na 4 trav. 2023 r. [Law of Ukraine on state social standards and state social guarantees from October 5, 2000 No. 2017-Ш (2023, May 4)].

4. Klymenko, A. L. (2019). Standarty i harantii sotsialnoho zabezpechennia: mizhnarodno- pravovyy i vitchyznianyy kontekst [Social security standards and guarantees: international legal and domestic context]. Kharkiv : Yuray t [in Ukranian].

5. Nalyvaiko, L. R. (2019). State System Guarantees: Theoretical and Legal Characteristics. The issues of improving legal knowledge in the XXI century: the unity of theory and practice: collective monograph. Lviv-Torun: Liha-Pres, 131-150.

6. Lukashevych, M. P., & Dmytrenko, H. A. et al. (2004). Upravlinski aspekty sotsialnoi roboty: Kurs lektsii [Management aspects of social work: Course of lectures] Kyiv: MAUP [in Ukranian].

7. Tyshchenko, O. (2013). Derzhavni sotsialni standarty ta harantii yak osnova sotsialnoho zabezpechennia v Ukraini [State social standards and guarantees as the basis of social security in Ukraine]. Yurydychnyi visnyk - Legal Bulletin. Vol. 4 (29), 99-104.

8. Nasibova, O. (2019). Mechanism of implementation of state standards and guarantees of social development. Ukrainian journal of applied economics. Vol. 4 (4), 375-387.

9. Proekt Zakonu : Kontseptsiia sots. derzhavy Ukrainy № 2312 [Draft Law: Concept of social. of the state of Ukraine].

10. Problemy ta perspektyvy modernizatsii sotsialnoho dialohu ta publichnykh komunikatsii zadlia uspishnykh reform [Problems and prospects of modernization of social dialogue and public communications for successful reforms].

11. Miller, D. T., & Prentice, D. A. (1996). The construction of social norms and standards. N. p.

12. Posibnyk z yevropeiskoho prava z pytan dostupu do pravosuddia [Guide to European law on access to justice]. (2016). Liuksemburh: Ofis publ. Yevrop. Soiuzu,

13. Poniattia koruptsii - Antykoruptsiina polityka v Ukraini [Concept of corruption - Anticorruption policy in Ukraine].

14. Vykhovannia dobrochesnosti ta borotba z koruptsiieiu v oboronnomu sektori [Cultivating integrity and fighting corruption in the defense sector]. (2010). Proceeding zbirnika prykladiv (kompendium) pozytyvnogo dosvidu - Collection of examples (compendium) of positive experience. Zheneva-Kyiv : Zhenev. tsentr demokrat. kontroliu nad zbro. sylamy (DKZS).

15. Zakon Ukrainy Pro zasady derzhavnoi antykoruptsiinoi polityky na 2021-2025 roky: vid 20.06.2022 r. № 2322-IX [Law of Ukraine on the principles of the state anti-corruption policy for 2021-2025 from June 20, 2022 No. 2322-IX.].

16. Zapobihannia i protydiia koruptsii v derzhavnykh orhanakh ta orhanakh mistsevoho samovriaduvannia: Rekomendatsii M-va yustytsii Ukrainy vid 16.10.2013 r. [Prevention and counteraction of corruption in state bodies and local self-government bodies: Recomendations Ministry of Justice of Ukraine].

17. Belyaev, O. O., Dyba, M. I. & Kyrylenko, V. I. et al. (2005). Sotsialna ekonomika [Social economy]. Kyiv : KNEU [in Ukranian].

18. Vzaiemovidnosyny Ukrainy ta yevropeiskoho soiuzu [Relations between Ukraine and the European Union]. Natsionalna akademiia vnutrishnikh sprav kafedra konstytutsiinoho prava ta prav liudyny - National Academy of Internal Affairs, Department of Constitutional Law and Human Rights.

19. Instrumenty ta mekhanizmy vyroblennia y vprovadzhennia publichnoi polityky v Ukraini [Tools and mechanisms of development and implementation of public policy in Ukraine]. Ukrinform - aktualni novyny Ukrainy ta svitu -current news of Ukraine and the world.

20. Vseievropeiska stratehiia zberezhennia biolohichnoho ta landshaftnoho riznomanittia : Stratehiia Rady Yevropy vid 25.10.1995 r. [Pan-European strategy for the preservation of biological and landscape diversity: Strategy of the Council of Europe from October 25, 1995].

21. Cohen, S. (1987). Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy "Pro Stratehiiu liudskoho rozvytku": ukaz prezydenta ukrainy vid 12.07.2023r. № 225/2021 [On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine "On the Strategy of Human Development": Decree of the President of Ukraine from July 12, 2023 No. 225/2021.]. Knowledge, context, and social standards, 73, 3-26.

22. Oksom, I. Administratyvno-pravovi osnovy rehuliuvannia sotsialnoi sfery za umov rozvytku informatsiinoho suspilstva [Administrative and legal foundations of regulation of the social sphere under the conditions of the development of the information society]. Fakhove yurydychne vydannia - Professional legal publication.

23. Hechter, M., & Opp, K.-D. et al. (2001). Social norms. N. p.

24. Nalyvaiko, I. (2023). Teoretyko-pravova kharakterystyka sotsialnoho zakhystu uchasnykiv boiovykh dii v Ukraini [Theoretical and legal characteristics of social protection of combatants in Ukraine]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo - Analytical and comparative jurisprudence, 2, 179-186.

Размещено на Allbest.ru