Визначення правової дефініції "авіація"

Размещено на http://allbest.ru

КНУ імені Тараса Шевченка

Визначення правової дефініції «авіація»

Петров Олександр Олександрович магістр права, аспірант



Анотація

У сучасному світі авіація виконує важливу соціально-економічну роль. Авіаційна промисловість та авіаційна галузь складає важливу частину економіки та здається невід'ємною в теперішньому світі. Використання повітряних суден лише зростає попри всі негативні чинники та удосконалюється.

Зокрема, активно розвивається сфера безпілотних повітряних суден та знаходить нові способи свого застосування.

У таких умовах, для належного та ефективного розвитку та функціонування авіації необхідно забезпечити належне правове регулювання відповідних суспільних відносин.

На даний час, існує значний нормативно-правовий масив як на міжнародному, так і національному рівні, щодо регулювання різних питань авіації. Національне законодавство України налічує значну кількість нормативно-правових актів, в тому числі підзаконних, які регулюють суспільні відносини пов'язані з використанням повітряного простору.

Однак, на даний час в правовій науці та законодавстві відсутня дефініція поняття «авіація», яке є ключовим для регулюванням відповідних суспільних відносин.

Цей термін може використовуватися задля визначення окремого виду суспільних відносин, і відповідно, для системи нормативно-правових актів.

Немаловажно вказати й на його роль як терміноелементу, системно-утворюючої категорії для інших понять з питань правового регулювання цивільної авіації, державної авіації, авіаційної безпеки тощо.

Тематика є комплексною та потребує дослідження не лише нормативно- правових актів, а й спеціальної літератури.

У статті автор доводить думку про необхідність узагальнення різних підходів до визначення поняття «авіація» та закріплення цього поняття в законодавстві.

Запропоновано авторське бачення наукових та законодавчих дефініцій поняття «авіація».

Ключові слова: господарська діяльність, авіація, авіаційна діяльність, господарське законодавство, термін, категоріально-понятійний апарат.



Abstract

Designation of definition of the «aviation»

Petrov Oleksandr Oleksandrovych Master of law, aspirant, KNU of Taras Shevchenko

In the modern world, aviation has a very important socio-economic role. The aviation industry forms an important part of the economy and seem to be integral to modern world.

The aviation industry and the aviation sector form an important part of the economy and seem integral in current world. The use of aircraft is only growing despite all the negative factors and is being improved. In particular, the field of unmanned aircraft is actively developing and finding new ways of application. In such conditions, for the proper and effective development and functioning of aviation, it is necessary to ensure proper legal regulation of relevant social relations.

At present, there is a significant legal array both at the international and national level, regarding the regulation of various aviation issues. The national legislation of Ukraine includes a significant number of legal acts, including by-laws, which regulate public relations related to the use of airspace.

However, at present, there are no definitions of the concept of «aviation» in law science and legislation, which is key to the regulation of relevant social relations.

The term can be used to define a separate type of social relations, and, accordingly, to define a system of legal acts. It is important to point out its role as a term element, a system-forming category for other concepts related to the legal regulation of civil aviation, state aviation, aviation security, etc. This topic is quite complex and requires research not only of legal acts, but also of non-legal literature.

The topic is complex and requires research not only of legal acts, but also of special literature.

In the article, the author argues about the need to generalize different approaches to the definition of the concept of «aviation» and to consolidate this concept in legislation. Also the author's vision of scientific and legislative definitions of the concept of «aviation» is proposed.

Keywords: economic activity, aviation, air transport, economic legislation, economic relations, term, conceptual apparatus.



Вступ

Постановка проблеми. Понятійний апарат правової науки має фундаментальну роль, адже дозволяє забезпечити чіткість та однозначність понять, які знаходять закріплення у нормативно-правових актах, унеможливлює неоднозначність під час правозастосування. У свою чергу, останнє є одним з елементів принципів верховенства права, визначеного ЄСПЛ (спочатку повністю, потім в дужках навести скорочення у подальшому). транспортний авіаційний україна правовий повітряний

Суспільні відносини у сфері авіації є об'єктом правового регулювання. Враховуючи те, що поняття «авіації» є системно-утворюючим, в тому числі задля розкриття питань правового регулювання авіаційної діяльності, концепція його теоретичної розробки, на нашу думку, є своєчасною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню поняття «авіація» відведена окрема роль в різних галузях права. Окремі наукові дослідження з цього питання були проведені О.В. Клепіковою, І.С. Похиленко, І.В. Булгаковою, С.В. Кострюковим. Разом з тим, системне дослідження, яке б надавало можливість сформулювати поняття «авіації», залишається актуальним і своєчасним.

Мета статті. Метою цієї статті є узагальнення основних теоретичних підходів до визначення «авіації», дослідження міжнародних нормативно-правових актів, а також господарського законодавства, формулювання правової дефініції «авіація».



Виклад матеріалу дослідження

Поняття є складовими елементами понятійного апарату галузевих правових наук та галузей права, зокрема науки господарського права та галузі господарського права.

Системно-логічний підхід дозволяє звернутися до питань про те, що таке поняття, дефініція, правова дефініція.

Література у галузі філософії визначає поняття, як форму мислення, що є таким способом відображення дійсності, коли предмет розкривається через сукупність його суттєвих ознак [1, С. 131].

Також, вищезазначеній літературі наводиться думка, що поняття - це «...форма мислення, яка є результатом узагальнення і виділення предметів деякого класу за загальними та специфічними для них ознаками» [1, С. 131].

Пропонується також така думка, що поняття становить «форму мислення, за допомогою якої інтелект пізнає якусь сутність, нічого про неї не стверджуючи чи не заперечуючи» [2, С. 48].

Отже, з огляду на різноманітні визначення щодо поняття, можна стверджувати, що воно, в першу чергу є формою мислення. Окрім цього, хочемо погодитись з тим, що поняття, як форма мислення, розкриває предмет через суттєві для нього ознаки.

У юридичній літературі виділяють існування правових понять та категорій.

На думку Любченко М.І., правові поняття є основним засобом узагальнення в праві, за допомогою якого відбувається перехід від казуїстичного до абстрактного регулювання суспільних відносин. [3, С. 50]. Ця точка зору заслуговує на підтримку з огляду на те, що за допомогою узагальнення правових понять ми маємо можливість забезпечити правову визначеність.

Іншою є думка про те, що юридичні поняття - це поняття, що відображають юридичні властивості, якості та відносини предметів і явищ, тобто такі ознаки, які мають значення для юридичної діяльності [4, C. 85].

Деякі вчені зазначають, що юридичне поняття являє собою розумовий процес, оснований на об'єктивній реальності, що відображаємо змістовну (внутрішню) сторону права [5, С. 20-21]. Таке розуміння правового поняття теж заслуговує на увагу, однак визначення поняття, як розумового процесу видається спірним.

До того ж, у відповідному визначенні нічого не йдеться про правові явища, події або предмети.

У свою чергу, Ткаченко І.М. визначає правове поняття, як логічно оформлену загальну мисль про предмет або явище, що відображає найбільш загальні, суттєві ознаки цих предметів або явищ [6, С. 387].

З огляду на визначення «поняття» наведені вище та дефініції «правового поняття», хочемо погодитись з визначенням «правового поняття», яке наведене Ткаченко І.М.

Отже, в межах цієї роботи, ми розумітимемо поняття, як мисль про певні явища та об'єкти, що відображає ознаки цих явищ та предметів, та як засіб узагальнення в праві.

У правовій науковій літературі зазначається, що правова категорія становить родове поняття по відношенню до правового поняття [6, С. 387]. Правові категорії, як усталені поняття, широко використовуються у юридичній практиці, правотворчій діяльності і законодавстві через закони та інші нормативноправові акти [6, С. 387].

З наукових позицій Любченко М.І. вбачається, що правові категорії «...це найбільш загальні за обсягом фундаментальні правові поняття, які фіксують найсуттєвіші закономірні зв'язки і відношення у сфері правознавства та юридичної практики» [3, С. 188]. Наприклад, терміни «право», «власність», «права і свободи людини», «правовий режим» відносяться до категорій» [3, С. 188]. На її думку, до категорій можна віднести такі поняття: «право», «власність», «права і свободи людини», «правовий режим».

Також, вчена стверджує, що більшість понять не є категоріями [3, С. 188-189].

Обидва наведені бачення щодо правових категорій є доволі схожими та не протирічать один одному, що дозволяє брати до уваги їх обох. На нашу думку, поняття «авіація» також є правовою категорію, що обумовлюється важливістю та всеосяжністю цього поняття для відповідних суспільних відносин, що буде розкрито в подальшому.

Поняття складається з терміну та дефініції, де термін співвідноситься з поняттям, як форма зі змістом [3, С. 190]. Дефініція розкриває зміст поняття [3, С. 94].

Окремо слід звернути увагу на наукові підходи до визначення юридичної дефініції.

Любченко М.І. наводить таку позицію, що дефініцію перш за все розуміють як логічний прийом, що розкриває зміст поняття, який закладено в терміні, та дозволяє формулювати критерії відмінності одного поняття від іншого [3, С. 94].

Таким чином, погоджуємося з думкою про те, що «дефініція (визначення) -- це результат розкриття змісту поняття, яке містить у собі термін, що здійснюється шляхом виділення його істотних ознак» [3, С. 95].

З огляду на те, що дефініції можуть бути змістовно різними і в науковій літературі запропоновано чимало видів та критеріїв класифікації, в нашому випадку, основне значення має саме такий вид, як правова дефініція. Існує чимало наукових підходів до визначення правової дефініції, серед яких заслугосує на підтримку точка зору Красницької А.В. Авторка вважає, що «Правова дефініція є стислим описом будь-якого поняття, що відображає суттєві ознаки явища, предмета» [5, С. 22]. Вона визначає зміст поняття (тобто його відносні межі, перераховує його істотні родовидові ознаки), розкриває його логічні зв'язки, взаємовідносини з іншими поняттями у певній понятійній системі» [5, С. 22]. До того ж, вчена відмічає три види дефініцій: повні, неповні та перелікові [5, С. 22].

Косович В. пропонує визначати правову дефініцію, як визначення правових явищ, через виділення їх основних ознак [7, С. 44].

Отже, правова дефініція - це опис або визначення певного поняття на основі суттєвих ознак відповідного поняття. Тому, визначення правової дефініції «авіація» може бути надане шляхом узагальнення основних ознак авіації на підставі аналізу нормативно-правових актів.

Звертають на себе увагу також і позиції вчених, що юридичні (правові) дефініції можуть бути науковими, законодавчими та практично-прикладними [3, С. 108]. Виходячи з такої класифікації, в межах цієї роботи здійснюється дослідження саме наукової та законодавчої правової дефініції.

З позицій науки господарського права розкриття дефініції «авіація» може відбуватися шляхом розкриття основних понять, наведених у законодавстві, що регулює питання авіації. Заначимо, що у Повітряному кодексі України (далі - ПКУ) визначено види авіації, а саме державну та цивільну авіації [8]. Таким чином, цілком логічно вважати, що «державна авіація» і «цивільна авіація» є правовими дефініціями. Відповідно до ст. 1 ПКУ:

- державна авіація - це авіація, що використовує повітряні судна з метою виконання функцій із забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, які покладаються на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи Національної поліції, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, органи охорони державного кордону України, митні органи;

- цивільна авіація - це авіація, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також для виконання польотів у приватних цілях;

Виходячи з узагальнення визначення поняття державної та цивільної авіації можна, стверджувати, що метою авіації є виконання функцій із забезпечення національної безпеки, оборони та захисту населення, а також здійснення авіаційної діяльності й задоволення різних потреб економіки.

Разом з тим, для визначення дефініції «авіації» замало лише спиратись на законодавчі дефініції понять «державна авіація» та «цивільна авіація».

Причиною цього слугує використання терміноелементу «авіація» в дефініціях зазначених понять. Окрім цього, аналіз загаданих правових дефініцій дозволяє зробити висновок, що поняття «авіація», яке в них наявне, виконує роль родової ознаки.

У літературі родова ознака визначається, як ознака, яка притаманна предметам певного класу, у межах якого знаходяться предмети, що відображені у даному понятті [9, C. 145-146].

На думку Любченко М.І «... родова ознака -- якість, яка притаманна сукупності суміжних явищ та предметів» [3, с. 121].

Наведені позиції надають тотожне бачення щодо родових ознак, як ознак, які можуть бути притаманні певній сукупності предметів.

Родові ознаки можуть використовуватись разом з видовими ознаками у родовидових дефініціях [1, с. 121; 2, С. 41]. Зазначені поняття характерні тим, що вони розкривають предмети та явища через родову та видову ознаки [31, с. 121; 2, С. 41]. Варто відмітити, що з огляду на наведені правові дефініції цивільної та державної авіацій, ці дефініції слід визначати як родовидові в ПКУ. Також, говорячи про родовидові дефініції, не можна не згадати про видові ознаки, які складають один з важливих елементів вищезгаданих дефініцій.

У науковій літературі, під видовою ознакою розуміють специфічну ознаку, яка є розрізнюваною ознакою для предметів узагальнених в понятті [9, C. 145-146].

Деякі вчені висловлюють думку, що у родовидовій дефініції, видова ознака визначає видові відмінності та характеризується як «якість, яка характерна тільки для даного поняття» [3, с. 121].

Можемо погодитись з обома наведеними визначеннями видової ознаки в родовидовій дефініції, так як вони обидві вказують, що видова ознака виокремлює якості/ознаки, що є характерними лише відповідному предмету та відмежовують його від інших предметів, які мають таку ж родову ознаку.

Якщо розглянути видові ознаки з правових дефініцій цивільної та державної авіації, то можна стверджувати, що мета цих видів авіації, наведена в дефініціях, є саме такою видовою ознакою.

На нашу думку, задля визначення правової дефініції авіації можна використати два підходи: системно-логічний, задля якого характерним є узагальнення ознак авіації, та правовий, що спирається на аналіз нормативно- правових актів, що регулюють питання авіації.

Спробуємо дослідити дефініцію «авіації», виходячи з правового підходу. ПКУ встановлює правові основи діяльності в галузі авіації. Згідно з ч. 1 ст. 3 ПКУ, дія цього Кодексу поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України. За відсутності належної правової дефініції поняття «авіація» неможливо визначити той обсяг суспільних відносин, на які має поширюватись правове регулювання, передбачене ПУ.

Також, правове поняття «авіація» становить родову ознаку в дефініціях таких важливих понять, як «авіаційна діяльність», «цивільна авіація», «державна авіація» та деяких інших.

Вищенаведене у своїй сукупності свідчить про виключну роль поняття «авіація» в правовому регулюванні відповідних відносин ПКУ та засвідчує той факт, що поняття «авіація» є правовою категорією за своєю суттю, що об'єднує низку понять у сфері певних суспільних відносин.

Таким чином, відсутність дефініції вищезгаданого поняття не тільки створює проблеми в правильному трактуванні інших понять, а й не дає чітко визначити, на які саме суспільні відносини поширюється дія ПКУ.

Щодо законодавчих дефініцій поняття «авіація», то вони містились у нормативно-правових актах, які на даний час втратили чинність, а саме ПКУ від 04.05.1993 № 3167-XII (втратив чинність від 16.09.2011) та Положення про використання повітряного простору України затверджене постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 29.03.2002 №401 (далі - Положення) (втратило чинність від 01.06.2018) [10, 11].

Зокрема, у ч. 2 ст. 2 зазначеного ПКУ було наявне словосполучення «авіація як галузь», яким фактично позначалось саме поняття «авіація», і дефініція якого визначалась, як «усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден».

Додатково, абз. 3 п. 2 положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 29.03.2002 №401 авіація - галузь, що є складовою частиною транспортної системи країни, підприємства, установи та організації якої незалежно від форми власності та підпорядкування володіють повітряними суднами та провадять діяльність, пов'язану з використанням повітряного простору.

Із вищенаведеного можна також зробити висновок, що до 01.06.2018 року існувала законодавча дефініція терміну «авіація» у межах одного нормативно-правового акту. Однак, зазначена дефініція також мала недоліки.

По-перше, Положення визначало авіацію саме як «складову частину транспортної системи країни». У ч. 3 ст. 21 Закону України «Про транспорт» зазначається, що Єдина транспортна система України має відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України [12].

Складовою Єдиної транспортної системи України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про транспорт» є авіаційний транспорт. Слід додати, що поняття «авіаційний транспорт» має дефініцію, визначену в ст. 32 Закону України «Про транспорт», яка є переліковою дефініцією [3, С. 122-123]. Отже, поняття «авіаційний транспорт» є відокремленим поняттям з властивою йому дефініцією, та яке встановлене саме законом України.

У разі тотожності дефініцій «авіації» та «авіаційного транспорту», можна було б зробити висновок, що це лише два різні терміни, які позначають одне поняття. Однак, дефініції цих понять різні, зокрема, дефініція передбачена в Положенні, є більш широкою та охоплює лише усіх суб'єктів - юридичних осіб, які володіють повітряними суднами та здійснюють будь-яку діяльність з використання повітряного простору. Натомість, дефініція поняття «авіаційний транспорт» охоплює обмежене коло суб'єктів, до яких входять лише ті, які здійснюють специфічну діяльність, визнану в ст. 32 Закону України «Про транспорт». До того ж, дефініція поняття «авіаційний транспорт» охоплює не лише суб'єктів, які володіють повітряними суднами, але й тих, хто ними не володіє, однак також здійснює інші види діяльності - забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Отже, оскільки поняття «авіація» передбачене Положенням та поняття «авіаційний транспорт» визначене ЗУ «Про транспорт» суперечать один одному, при цьому перше поняття затверджене підзаконним нормативно- правовим актом, а друге законом України. то виходячи з юридичної сили нормативно-правових актів, норми закону мають вищу силу. Тому, навіть на час чинності Положення, відповідна норма-дефініція, яка визначала поняття «авіації», суперечила законодавству.

Окрім цього, варто звернути увагу й на інший аспект. На жаль, в Законі України «Про транспорт» не надається законодавча дефініція поняття «транспортна система України». Однак, у законі наводяться її ознаки.

Клепіковою О.В. запропонована наукова дефініція цього поняття, яке вона також відзначає терміном «транспортна система України». Таке визначення не суперечить положенням законодавства, зокрема закону України «Про транспорт». Фактично, зазначена дефініція усуває невизначеність в законодавстві щодо дефініції поняття «Єдина транспортна система України».

Вчена визначає поняття транспортної системи України, як «функціональне та структурно визначене господарське утворення, що відповідає певній галузі економіки, характеризує національний рівень правової організації, для якого характерним є законодавче визначення мети, завдань і напрямів галузевого функціонування, консолідація суб'єктів, які забезпечують її функціонування, використання відповідної інфраструктури, спеціальна функціональність внутрігалузевих систем (підсистем, підгалузей) відповідно до видів господарської діяльності, що здійснюються на різних видах транспорту і забезпечують галузеву цілісність» [13, С. 84]. На думку вченої, транспортна система України характеризується, як галузева господарська система у складі економіки [13, С. 83].

Отже, варто звернути увагу, що Єдина транспортна система України стосується саме господарської діяльності та має суто економічне спрямування. Ч. 3 ст. 21 Закону України «Про транспорт» також вказує на це, оскільки встановлює, що Єдина транспортна система України має відповідати «вимогам суспільного виробництва» та «мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг».

Аналіз положень перелікових дефініцій усіх складових Єдиної транспортної системи, визначених у ст. 22, ст. 24, ст. 27, ст. 30, ст. 32, ст. 34, ст. 36 ст. Закону України «Про транспорт» дозволяє стверджувати, що суб'єктний склад складових Єдиної транспортної системи становлять суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність[3, 122-123]. Отже, законодавче регулювання визначає «господарське», «економічне» спрямування цієї системи та її складників, зокрема авіаційного транспорту. Тому, діяльність, яка перелічена в ст. 32 Закону України «Про транспорт» є господарською діяльністю. Тобто, авіаційний транспорт становлять суб'єкти, які здійснюються відповідну господарську діяльність - суб'єкти господарювання.

Інші, «негосподарські» види діяльності та суб'єкти, що здійснюють лише їх, не входять до цієї системи. Аналіз ПКУ вказує на те, що поняття «авіація» охоплює деякі інші поняття, зокрема ті, які позначаються такими термінами: «авіація загального призначення» та «державна авіація». Аналіз законодавчих дефініцій цих термінів, наведених в ч. 30 та ч. 102 ст. 1 ПКУ , демонструє те, що ці поняття не пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Суб'єкти, які охоплюються цими поняттями, також не здійснюють господарської діяльності

Таким чином, поняття «авіації», наведене в Положенні, згідно своєї дефініції, не може бути складовою транспортної системи країни, оскільки зазначене поняття охоплює негосподарську діяльність, а суб'єкти, які її здійснюють, не можуть входити до складу Єдиної транспортної системи України. У свою чергу, поняття, передбачене Положенням, охоплювало усю «діяльність, пов'язану з використанням повітряного простору».

Отже, застосування правового підходу не дозволяє нам визначити правову дефініцію «авіації». Разом з цим, такий підхід надає нам можливості визначити мету авіації, як правового поняття. Тоді, перейдемо до системно- логічного підходу. Окрім відсутності законодавчої дефініції поняття «авіація», варто звернути увагу на незначну кількість досліджень щодо визначення правової наукової дефініції «авіації».

У своїй роботі, вчені Булгакова І.В. та Клепікова О.В. визначають дефініцію «авіація» згідно Положення [14, С. 294]. З таким визначенням важко погодитись, про що ми вже зазначали раніше.

З позицій Кострюкова С.В., «авіація» є галуззю та має таку дефініцію - «...усі види підприємств, установ та організацій, діяльність яких направлена на створення умов і використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден» [15, С. 93].

Така дефініція видається кращою, однак визначення її щодо авіації, як галузі, не є вдалим. Позначення авіації, як галузі, обмежує її лише галуззю економіки, у той час, як на рівні правового поняття, авіація не обмежується лише однією економічною діяльністю.

Такий висновок можна зробити, виходячи з мети авіації, як правового поняття. Багато словників та енциклопедій визначають авіацію, як теорію і практику пересування в повітрі на літальних апаратах, важчих від повітря.

Словник української мови в 11 томах наводить таке визначення авіації, як «сукупність літальних апаратів; повітряний флот» [16, С. 10]. Сучасний тлумачний словник української визначає авіацію як «сукупність авіатранспортних засобів; повітряний флот» [17, С. 15]. Деякі словники визначають «авіацію», як «організацію (службу), використовуючу для польотів ці апарати» [18, С. 13]. Словник іншомовних слів визначає поняття «авіація» таким чином: «повітряний флот» [19, С. 14]. Одна з дефініцій до поняття «авіація», яка міститься в Сучасній енциклопедії України, визначає її як «сукупність структур і організацій, що застосовують літальні апарати й мають аеродроми та техніку, що забезпечує польоти» [20].

Відповідно до ст. 1 Закону Республіки Казахстан від 15.07.2010 р. № 339-IV «Про використання повітряного простору Республіки Казахстан і діяльності авіації», авіація - всі види організацій, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден [21].

Похиленко І.С. визначає авіацію як «...діяльність юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми, спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден та інших літальних апаратів» [22, С. 17].

ІКАО у своєму керівництві з регулювання міжнародного повітряного транспорту зазначила, що термін «авіація» позначає поняття, яке часто вважають тотожним до поняття, яке позначається терміном «повітряний транспорт» [23]. У свою чергу, за своїм змістом, поняття «авіація» значно ширше, та включає в себе здійснення польотів військовою, державною та приватною авіацією, виробництво повітряних суден, повітряну навігацію, некомерційні повітряні перевезення та авіаційні роботи [23].

Отже, можна зробити висновок, що поняття «авіація» має багато різних дефініцій та, залежно від розуміння цього поняття, наділяється різною сукупністю ознак. Звертає на себе увагу, що більшість з цих дефініцій є родовидовими.

У свою чергу, аналіз існуючих дефініцій дозволяє визначити два різновиди дефініцій, які відрізняються основними ознаками авіації. Одна з дефініцій надає поняттю «авіації» таку суттєву ознаку, як сукупність повітряних суден.

Інша, родовидова, дефініція визначає такі основні ознаки: наявність певних суб'єктів, які здійснюють певну діяльність (створення умов та використання повітряного простору) за допомогою певних об'єктів (літальних апаратів/повітряних суден).

Окремо можна загадати ознаки, визначені в родовидовій дефініції Похиленко І.С., де авіація визначається як діяльність, а саме діяльність спрямовану на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден та інших літальних апаратів. Однак, і в цьому випадку, можемо відмітити певних суб'єктів (діяльність здійснюється юридичними особами будь-якої організаційно-правової форми) та об'єкти (діяльність здійснюється за допомогою повітряних суден та інших літальних апаратів). Вищезгадані ознаки, наведені у дефініціях, визначають поняття «авіація» як більш складну систему ніж просто сукупність повітряних суден. Однак, залежно від дефініції, родова ознака поняття «авіації» може відрізнятись та набувати форми «діяльності» або «сукупності певних суб'єктів». Усі інші ознаки будуть характеризуватись як видові.

Погоджуючись з тим, що дефініція «авіації» має бути родовидовою, родові ознаки, які використовуються в згаданих дефініціях, видаються такими, що не можуть належно охарактеризувати авіацію, як правове поняття. На нашу думку, необхідно визначити більш відповідну ознаку, яка б краще охарактеризувала авіацію, як складне утворення. Серед понять, які б дозволили визначити суть авіації, найкращим видається поняття «система».

«Система» у перекладі з грецької мови означає поєднання, утворення. [24, С. 583].

Філософський енциклопедичної словник визначає поняття «система», як сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія [24, С. 583]. Якісні характеристики цих елементів становлять зміст системи, сукупність закономірних зв'язків між елементами - внутрішню форму, або структуру системи» [24, С. 583]. Саме це поняття здатне якнайкраще та найточніше описати складність поняття «авіація».

Однак, на нашу думку, авіація є не лише системою, а саме системою суспільних відносин. Філософський енциклопедичний словник визначає відносини суспільні, як категорію соціальної філософії, яка виражає сукупність багатоманітних зв'язків, що виникають між суб'єктами соціальної взаємодії характеризують суспільство або спільноту як цілісність [24, С. 585].

Вважаємо, що таке визначення суспільних відносин може використовуватись нами для родової ознаки поняття «авіація». Воно дозволяє відобразити сутність правового поняття авіації, як системи пов'язаних суб'єктів між якими здійснюється соціальна взаємодія. Також, використання поняття «суспільні відносини» дозволяє поєднати видові ознаки «авіації». Отже, родовою ознакою правової дефініції «авіації» визначатимемо «систему суспільних відносин». Визначивши родоводу ознаку правової дефініції «авіації», не можемо залишити без розгляду видові ознаки. У даному випадку, варто приділити увагу суттєвим ознакам авіації, як системи суспільних відносин. До таких ознак слід віднести мету авіації, яку ми визначили раніше в цій роботі, шляхом узагальнення дефініцій цивільної та державної авіації. Також, можемо стверджувати про наявність галузево-функціональної та суб'єктної ознак. Такі ознаки можна виділити, виходячи з того, що. як нами вже встановлено, ознаками авіації є певні суб'єкти та відповідна діяльність. Вважаємо непотрібним більш детальний розгляд цих ознак, адже це є метою даної роботи.

Також, серед ознак правового поняття «авіація» можна виокремити інфраструктуру ознаку. Вбачаємо це за доцільне, адже авіація тісно пов'язана з відповідною інфраструктурою, зокрема таким різновидом транспортних засобів як повітряні судна. Подальше розкриття цієї ознаки не відповідає меті цієї статті, тому на цьому розгляд інфраструктурної ознаки буде зупинено.

Аналізуючи наявні суттєві ознаки авіації, як правового поняття, вважаємо, що буде обґрунтованим використати як видові ознаки в родовидовій правовій дефініції «авіації» лише ознаку мети та галузево-функціональну ознаку.

Вважаємо такий підхід найбільш обґрунтованим для формулювання зрозумілої, непереобтяженої правової дефініції «авіації».

Керуючись вищенаведеним, можемо зробити висновок, що авіація - це структурно та функціонально обумовлена система суспільних відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням використання та використанням повітряного простору з метою виконання функцій із забезпечення національної безпеки, оборони та захисту населення, а також для здійсненням авіаційної діяльності й задоволення різних потреб економіки.

На нашу думку, саме така правова дефініція «авіації» відповідає потребам правового регулювання.

Наведену дефініцію слід визначити як наукову правову дефініцію. При формулюванні законодавчої дефініції, її можна зробити більш стислою та такою, що забезпечуватиме термінологічну єдність законодавства.

Таким чином, пропонуємо, доповнити ч. 1 ст. 1 ПКУ положенням про те, що авіація - це система суспільних відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням використання та використанням повітряного простору з метою виконання функцій із забезпечення національної безпеки, оборони та захисту населення, а також для здійсненням авіаційної діяльності й задоволення різних потреб економіки.



Висновки

Задля визначення правової дефініції авіації використовуються два наукові підходи: системно-логічний, задля якого характерним є узагальнення ознак авіації, та правовий, що спирається на аналіз нормативно-правових актів, що регулюють питання авіації.

На думку автора, авіація - це структурно та функціонально обумовлена система суспільних відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням використання та використанням повітряного простору з метою виконання функцій із забезпечення національної безпеки, оборони та захисту населення, а також для здійсненням авіаційної діяльності й задоволення різних потреб економіки.

Саме така, але скорочена дефініція має знайти закріплення в ст. 1 ПКУ.

Системно-утворюючий характер правового поняття «авіація» розкривається шляхом визначення основних ознак: галузево-функціональної, суб'єктної, інфраструктурної ознаки та ознаки мети. Розкриття ознак не є метою цього дослідження, і буде висвітлюватися в інших наукових працях автора.



Література

1. Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна): підручник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Центр учбової літератури, 2008. 536 с. URL.: http://www.immsp.kiev.ua/ postgraduate/Biblioteka_trudy/Logika_tradic_Konverskiy_2008.pdf (дата звернення 24.07.2023).

2. Шепетяк О. Логіка: підручник. Київ : Фенікс, 2015. 256 с. URL.: https://elibrary.kubg.edu.ua/ id/eprint/10807/1/%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1% 96%D0%B4%D 1%80%D 1%83%D 1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf (дата звернення 24.07.2023).

3. Любченко М.І. Юридична термінологія: поняття, особливості, види: монографія. Харків: ТОВ «Видавництво «Права людини», 2015. 280 с. URL.: https://dspace.nlu.edu.ua/ bitstream/123456789/17318/1/Lubchenco_mon-2015.pdf (дата звернення 30.06.2023).

4. Бліхар В.С., Левкулич В.В., Олексюк М.М., Шандра Б.Б., Свищо В.Ю., Матвієнко О.І. Логіка для юристів: підручник. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2022. 316 с. URL.: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/44906/1/%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D1%96% D0%BA%D0%B0.pdf (дата звернення 24.07.2023).

5. Красницька А.В. Юридичні поняття, дефініції, терміни як засоби юридичної техніки Українська мова в юриспруденції : стан, проблеми, перспективи : Тези доповідей YIII Всеукраїнської наук.- практ. конф. з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченої Дню української писемності та мови (Київ, 30 листопада 2012 року). К., 2012. С. 20-23. URL.: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/18554/1/%D0%9A%D1% 80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%90.% D0%92.%20%D0%9C%20%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD% D1 %96%20%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D 1%8F%D 1 %82%D 1%82%D 1%8F%2C%20%D0% B4%D0%B5%D1%84%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%86%D1%96%D1%97.pdf (дата звернення 24.07.2023).

6. Ткаченко І. М. Розмежування термінів : «правове поняття», «правова категорія» та «правовий концепт» (на прикладі норм цивільного кодексу України). Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». 2009. Том 22 (61). № 1. С. 384-388. http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vlnu_yu_2013_57_8.pdf (дата звернення 24.07.2023).

7. Косович В. Правові дефініції як засіб забезпечення створення досконалих нормативно-правових актів України. Вісник Львівського університету. Сер.: Юридична. 2019. Вип. 57. С. 43-52

8. Повітряний України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV / Верховна Рада України. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17#Text (дата звернення: 31.05.2023).

9. Конверський А.Є. Логіка: підручник. 2-ге вид., виправлене. К.: ВПЦ "Київський університет", 2017. 391 с. URL.: http://philosophy.univ.kiev.ua/uploads/editor/Files/LIBRARY/ KONVERSKII/8.pdf (дата звернення: 31.05.2023).

10. Повітряний України: Закон України від 04.05.1993 № 3167-ХІІ / Верховна Рада України. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3167-12#Text (дата звернення: 31.05.2023).

11. Про затвердження Положення про використання повітряного простору: постанова від 23.03.2002 № 401 / Кабінет Міністрів України. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/401-2002-%D0%BF#Text (дата звернення: 31.05.2023).

12. Про транспорт: Закон України від 10.11.1994 № 232/94-ВР / Верховна Рада України. URL.: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 31.05.2023).

13. Клепікова О.В. Правова організація транспортної системи України: монографія. Київ: Видавництво Ліра-К, 2019. 444 с.

14. Булгакова І.В., Клепікова О.В. Транспортне право України: підручник. К.: Прецедент, 2011. 344 с.

15. Кострюков С.В. Транспортне право. Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни для бакалаврів спеціальності 081 Право. Дніпро: НГУ, 2018. 208 с. URL.: https ://ir.nmu. org.ua/bitstream/handle/123456789/152494/ CD995.pdf? sequence= 1& isAllowed=y (дата звернення: 31.05.2023).

16. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: І. К. Білодід (гол) та ін.; Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні АН Української РСР. Київ : Наук. думка, 1970 - 1980. Т. 1. 799 с. URL.: http://sum.in.ua/p/1/10/1 (дата звернення: 31.05.2023).

17. Сучасний тлумачний словник української мови: 50 000 слів / За заг. ред. д-ра філолог. наук, проф. В. В. Дубічинського. Х.: ВД «ШКОЛА», 2006. 832 с.

18. Советский энциклопедический словарь / науч.-ред. сов. А. М. Прохоров (пред-ель) и другие. Москва: Изд-во: Советская Энциклопедия, 1980. 1599 с.

19. Словарь иностранных слов. 3-е изд., переработанное и дополнительное / под ред. И. В. Лёхина и др. Москва. Изд-во: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1949. 804 с.

20. Є. М. Карпов, М. С. Кулик. Авіація. Енциклопедія Сучасної України: онлайн- версія / редкол.: І. М. Дзюба та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. URL: https://esu.com.ua/article-42355 (дата звернення: 31.05.2023).

21. Об использовании воздушного пространства Республики Казахстан и деятельности авиации: Закон Республики Казахстан от 15 июля 2010 года № 339-IV / Парламент республики Казахастан. URL.: https://online.zakon.kz/Document/?doc_id=30789893& show_di=1&pos=3;-108#pos=3;-108 (дата звернення: 31.05.2023).

22. Похиленко І.С. Поняття авіаційної діяльності. Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». Київ: НАУ, 2019. № 3(52). С. 15-19. DOI: 10.18372/2307-9061.52.13928 (дата звернення: 31.05.2023).

23. Manual on the Regulation of International Air Transport: 3rd edition. 2018. URL.: https://www.icao.int/sustainability/documents/doc9626_en.pdf (дата звернення 24.07.2023). 800. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-ІУ / Верховна Рада України. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (дата звернення: 29.03.2023).

24. Шинкарук В. І., Озадовська Л. В., Поліщук Н. П. Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис, 2002. 742 с. URL.: https://shron1.chtyvo.org.ua/Shynkaruk_Volodymyr/ Filosofskyi_entsyklopedychnyi_slovnyk.pdf (дата звернення 24.07.2023).



References

1. Koverskyi A.Ye. (2008). Lohika (tradytsiina ta suchasna) [Logic (traditional and contemporary)]. K.: Tsentr uchbovoii literatury. Retrieved from http://www.immsp.kiev.ua/postgraduate/ Biblioteka_trudy/Logika_tradic_Konverskiy_2008.pdf (дата звернення 24.07.2023) [in Ukrainian].

2. Shepetiak O. (2015). Lohika [Logic]. Kyiv: Feniks. Retrieved from https://elibrary.kubg.edu.ua/ id/eprint/10807/1/%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1% 96%D0%B4%D 1%80%D 1%83%D 1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf (дата звернення 24.07.2023) [in Ukrainian].

3. Liubchenko M.I. (2015). Yurydychna terminolohiia: poniattia, osoblyvosti, vydy [Jurisprudence terminology: concept, aspects, types]. Kharkiv: TOV «Vydavnytstvo «Prava Liudyny». Retrieved from https://dspace.nlu.edu.Ua/bitstream/123456789/17318/1/Lubchenco_ mon-2015.pdf [in Ukrainian].

4. Blikhar V.S., Levkulych V.V., Oleksiuk M.M., Shandra B.B., Svyscho V.U., Matviienko O.I. (2022). Lohika dlia yurystiv [Logic for lawyers]. Uzhhorod: Vyd-vo UzhNU «Hoverla». Retrieved from https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/44906/1/%D0%9B%D0%BE% D0%B3%D1%96%D0%BA%D0%B0.pdf [in Ukrainian].

5. Krasnytska A.V. (2012). Yurydychni poniattia, definitsii, terminy yak zasoby yurydychnoi tekhniky [Jurisprudence concepts, definitions, terms as means of legal techinque]. Ukrainska mova v urisprudentsii: stan, problem, perspektyvy - Ukranian language in jurisprudence: status, problems, perspectives: Proceedings of the all-Ukrainian Scientific and Practical Conference about development and functioning of state language dedicated to The Day of Ukrainian writing system and language. K. Retrieved from http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/ 123456789/18554/1/%D0%9A%D 1 %80%D0%B0%D1%81 %D0%BD% D0% B8%D 1 %86%D1 % 8C%D0% BA%D0% B0%20% D0%90.% D0%92.%20%D0%9C%20%D0%AE%D1%80%D0%B8% D0%B4%D0%B8%D 1%87%D0%BD%D 1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D 1 %8F% D1%82%D1%82%D1%8F%2C%20%D0%B4%D0%B5%D1%84%D1%96%D0%BD%D1%96% D1%86%D1%96%D1%97.pdf [in Ukrainian].

6. Tkachenko I.M. (2009). Rozmezhuvannia terminiv: «pravove poniattia», «pravova kategoria», «pravovyi kontsept» (na prykladi tsyvilnoho prava Ukraiby) [Differentiation of terms: «legal concept», «legal category», «legal concept» (using the civil law of Ukraine as example)]. Uchonyie zapiski Tavricheskoho natsionalnoho universiteta im. V. I. Vernadskoho. Seriia «yuridicheskiie nauki» - Scientific notes of Tavricheskii national university of V. I. Vernadskyi. «Serial Legal sciences», 1, (Vol. 22 (61), 384-388. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/j- pdf/Vlnu_yu_2013_57_8.pdf (дата звернення 24.07.2023) [in Ukrainian].

7. Kosovych V. (2019). Pravovi definitsii yak zasib zabezpechennia stvorennia doskonalykh normatyvno-pravovykh aktiv Ukrainy [Legal definitions as means to secure the creation of complete legal acts]. Visnyk Lvivskoho universytetu - Herald of Lviv university, 57, 43-52.

8. Povitrianyi Kodeks Ukrainy [Air Code of Ukraine]. (n.d.) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17#Text [in Ukrainian].

9. Koverskyi A.Ye. (2008). Lohika [Logic] (2nd ed., rev.). K.: VPTs «Kyivskyi universytet». Retrieved from http://philosophy.univ.kiev.ua/ uploads/editor/ Files/ LIBRARY/ KONVERSKII/8.pdf (дата звернення 24.07.2023) [in Ukrainian].

10. Povitrianyi Kodeks Ukrainy [Air Code of Ukraine]. (n.d.) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3167-12#Text [in Ukrainian].

11. Pro zatverdzhennia polozhennia pro vykorysrannia povitrianoho prostoru [On approval of the statute on usage of airspace]. (n.d.) zalon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/401-2002-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

12. Pro transport [On transport]. (n.d.) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

13. Klepikova, O.V. (2019). Pravova orhanizatsiia transportnoii systemy Ukrainy [Legal organization of transportation system of Ukraine]. Kyiv: Vydavnytstvo Lira-K [in Ukrainian].

14. Bulhakova I.V., Klepikova, O.V. (2011). Transportne parvo Ukrainy [Transport law of Ukraine]. K.: Pretsedent [in Ukrainian].

15. Kostriukov S.V. Transportne parvo [Transport law]. Dnipro: NGU. Retrieved from https://ir.nmu.org.ua/bitstream/handle/123456789/152494/CD995.pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian].

16. Bilodid I.K. (Eds.). (1970-1980). Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of Ukrainian language]. (Vol.) 1-11. Kyiv: Naukova dumka. Retrieved from http://sum.in.ua/p/1/10/1 [in Ukrainian].

17. Dubichinskyi V.V. (Eds.). (2006). Suchasnyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy: 50 000 sliv [Modern explanatory dictionary of Ukranian language: 50 000 words]. Kh.: VD «SHKOLA» [in Ukrainian].

18. Prokhorov A.M. (Eds.). (1980). Sovetskii enciclopedicheskii slovar [Soviet encyclopedic dictionary]. Moskva.: Izd-vo: Sovetskaia Encyclopediia [in Russian].

19. Lokhin I.V. (Eds.). (1949). Slovar inostrannykh slov [Dictionary of foreign words] (3rd ed., rev.). Moskva.: Izd-vo: Gosudarstvennoe izdatelstvo inostrannykh i natsionalnykh slovarei [in Russian].

20. Karpov Ye.M., Kulyk M.S. (2001). Aviatsiia [Aviation]. Encyclopediia Suchasnoi Ukrainy - Encyclopedia of Modern Ukraine. I.M. Dziuba (Ed.). Kyiv: Instytut encyclopedychnykh doslidzhen NAN Ukrainy. Retrieved from https://esu.com.ua/article-42355 [in Ukrainian].

21. Ob ispolzovanii vozdushnoho prostranstva Respubliki Kazakhstan i deiatelnosti aviatsii [On the usage of airspace of Republic of Kazakhstan and activities of aviation]. (n.d.) online.zakon.kz Retrieved from https://online.zakon.kz/Document/?doc_id=30789893&show_ di=1&pos=3;-108#pos=3;-108 [in Russian].

22. Pohylenko I.S. (2019). Poniattia aviatsinoi diialnosti [Concept of aviation activity]. Naukovi pratsi Natsionalnihi aviatsiinoho universytetu - Scientific works of National aviation university, 3(52). Retrieved from 10.18372/2307-9061.52.13928 [in Ukrainian].

23. International Civil Aviation Organization. (2018). Manual on the regulation of international air transport (3nd ed.). ICAO. Retrieved from https://www.icao.int/sustainability/ documents/doc9626_en.pdf [in English].

24. Shinkaruk V.I., Ozadovska L.V., Polischuk N.P. (2002). Filosofskyi entseklopedychnyi slovnyk. Kyiv: Abrys. Retrieved from https://shron1.chtyvo.org.ua/Shynkaruk_Volodymyr/ Filosofskyi_entsyklopedychnyi_slovnyk.pdf (дата звернення 24.07.2023). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru