Характеристика службової особи або такої, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, яка вчиняє кіберзлочин

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

Кафедра криміналістики

Характеристика службової особи або такої, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, яка вчиняє кіберзлочин

Вейц А.М., аспірант

Анотація

В статті з позицій криміналістичної науки здійснюється аналіз службової особи або такої, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану із наданням публічних послуг, яка вчиняє кіберзлочин. В результаті аналізу теоретичної складової обраного напрямка дослідження та матеріалів судово-слідчої практики здійснюється типізація службової особи, що вчиняє кіберзлочин. На підставі матеріалів судової практики в роботі охарактеризовано два основних типи службової особи, яка вчиняє кіберзлочин, зокрема:

1) службову особу, що має спеціальні технічні знання у сфері комп'ютерних технологій;

2) службову особу, яка не має спеціальних технічних знань у сфері комп'ютерних технологій.

В межах цих типів злочинців виділено пасивний та активний підтип кіберзлочинця. Активний злочинець - особа, яка діє одноособно чи в групі осіб, при цьому виступає організатором або виконавцем злочину. Пасивний злочинець - особа, яка є відповідальною за кібербезпеку, але не вчиняє дій відповідно до покладених на неї обов'язків, Відносно таких осіб не доведена їх участь у злочинній групи та наявність спільників. Маючи статус службової особи, як правило, державної установи, вони не виконують покладені на них обов'язки через несумлінне ставлення до них, бездіють або діють необережно, вчиняють дії, які знижують рівень кібербезпеки, створюють зовнішні для системи загрози, не вживають необхідних за інструкціями дій, намагаючись приховати власні порушення техніки безпеки.

Окрема увага приділяється питанням забезпечення безпеки інформаційної системи та інформації. Констатується, що організаційні рішення у сфері кібербезпеки в компанії з одного боку обумовлені законом, але, з іншого боку, позицією суб'єкта (розпорядника інформації), в цьому сенсі він має певну свободу щодо деталей організації захисту інформації, внутрішньої структури захисту, призначення особи відповідальної за кібербезпеку та захисту персональних даних.

Детальна характеристика інших ознак службової особи знайде своє висвітлення в подальших наукових пошуках в рамках дослідження механізмів кіберзлочинів, вчинених службовою особою. Сформульовані автором положення сприятимуть практичній роботі слідчих та оперативних підрозділів.

Ключові слова: кібербезпека, кіберзлочин, особа злочинця, професійна діяльність, службова особа, тип, характеристика.

Abstract

Characteristics of an official person or person performing professional activities related to the provision of government services who commits cybercrime

Veits A.M., Post-graduate student of the department of criminalistik, National University "Odesa Law Academy"

In the article, from the standpoint of forensic science, an analysis of an official or one who carries out professional activities related to the provision of public services, who commits a cybercrime, is carried out. As a result of the analysis of the theoretical component of the chosen field of research and the materials of judicial and investigative practice, the typification of an official who commits a cybercrime is carried out. Based on the materials of judicial and investigative practice, the work characterizes two main types of an official who commits a cybercrime, in particular:

1) an official who has special technical knowledge in the field of computer technologies;

2) an official who does not have special technical knowledge in the field of computer technologies.

Within these types of criminals, a passive and an active subtype of cybercriminal is distinguished. An active criminal is a person who acts alone or in a group of persons, while acting as an organizer or executor of a crime. A passive criminal is a person who is responsible for cyber security, but does not take actions in accordance with the duties assigned to him. Regarding such persons, their participation in a criminal group and the presence of accomplices have not been proven. Having the status of an official, as a rule, of a state institution, they do not fulfill the duties assigned to them due to a dishonest attitude towards them, do nothing or act carelessly, take actions that reduce the level of cyber security, create external threats to the system, do not use the necessary according to the instructions actions, trying to hide their own safety violations.

Particular attention is paid to the issues of ensuring the security of the information system and information. It is noted that organizational decisions in the field of cyber security in the company are, on the one hand, determined by the law, but, on the other hand, by the position of the subject (manager of information), in this sense, he has a certain freedom regarding the details of the organization of information protection, the internal structure of protection, the appointment of a person responsible for cyber security and personal data protection.

A detailed description of other features of an official will be covered in further scientific research within the framework of researching the mechanisms of cybercrimes committed by an official. The provisions formulated by the author will contribute to the practical work of investigative and operative units

Keywords: cyber security, cybercrime, the person of the criminal, professional activity, official, type, characteristic.

Постановка проблеми

Статистика Офісу Генерального Прокурора України свідчить, що в 2022 році в цілому у воєнний час рівень злочинів в сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, суттево зменшився (в 2021 році було зареєстровано 18330 таких злочинів, а в 2022 році - 11617). Втім, жодний облік не ведеться щодо інших видів злочинів, вчинених за участю службової особи, зокрема й кіберзлочинів. З огляду на активність зовнішнього ворога, вербування агентури серед державних службовців, кібератаки та намагання отримати проукраїнскі настрої в окремих регіонах держави, кіберзлочини, вчинені за участю службової особи, становлять особливу небезпеку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В.М. Бутузов, С.А. Буяджи, А.Ф. Волобуєв, І.О. Воронов, С.В. Демедюк, М.В. Карчевський, О.І. Котляревський, М.О. Кравцова, О.М. Лепеха, М.Ю. Літвінов, О.І. Мотлях, І.М. Осика, Л.П. Паламарчук, Д.В. Пашнєв, А.В. Реуцький, О.А. Самойленко та багато інших науковців досліджували кіберзлочини, однак некокретизованими залишаються особливості вчинення кіберзлочинів за участю службових осіб. Типизація вказаних осіб має значення в аспекті специфічних якісних та кількісних ознак кіберзлочинів. Відомості про особу злочинця дозволяють виявити залежності між злочинцем, предметом і способом вчинення злочину.

Мета статті - типізувати службову особу в широкому розумінні, яка вчиняє кіберзлочин, дати їй характеристику.

Виклад основного матеріалу

судовий практика службовий особа кіберзлочин інформація

Термін «службова особа» використовується у багатьох нормативно-правових актах, однак зміст його розкривається законодавцем саме у Кримінальному кодексі України. Так, у відповідності до ч.3 і 4 ст.18 Кримінального кодексу України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом [1]. Також службовими особами визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

Пленум Верховного суду України в Постанові від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво» чітко зазначив, що організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних або приватних підприємств, установ та організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири та ін.). Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки щодо управління або розпоряджання державним, колективним або приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючі складами, магазинами, майстернями, ательє, їхні заступники, керівники відділів підприємств, відомчі ревізори та контролери та ін. [2]. В Постанові Пленуму Верховного суду України передбачено, що особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції або виконує обов'язки постійно, але й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що згадані функції або обов'язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Особа злочинця є широким поняттям та охоплює складний комплекс ознак, що його характеризують, у тому числі її моральний та духовний світ, взаємодію із соціальними та індивідуальними життєвими умовами, які певною мірою вплинули на вчинення злочину [3, с. 38]. Все різноманіття ознак особи буде мати криміналістичне значення за умови розроблення типології злочинців, що безпосередньо використовується в практичному аспекті підчас висування слідчим криміналістичних версій та їх перевірок. Для виділення типів злочинців беруть комплекс різних ознак, соціально-демографічних та кримінально-правових, які зумовлюють особливості поведінки до, під час і після вчинення окремого виду злочину.

Результати аналізу судово-слідчої практики розслідування кіберзлочинів підтверджують, що сьогодні злочинцю, не обов'язково потрібні спеціальні технічні знання або поглиблені технічні навички для ефективної реалізації злочинної технології у кіберпросторі. У звітах міжнародних організацій йде мова про так звану «сервісну модель злочину», це коли один з учасників групи по-суті надає свої послуги іншому для досягнення певного злочинного результату, такі послуги дозволяють або значно полегшують скоєння злочину. При цьому суттєво знижується або збільшується професійний технічний рівень для інших учасників злочину. Саме відносно тій категорії осіб, що надає таки послуги, можна оперувати поняттям «службова особа».

На підставі аналізу матеріалів судово-слідчої практики ми можемо виділити два основних типи службової особи, яка вчиняє кіберзлочин.

1. Службова особа, що має спеціальні технічні знання у сфері комп'ютерних технологій (60% кіберзлочинів). По-суті такі злочинці є професіоналами, наявність у них глибоких й певною мірою особливих пізнань у галузях комп'ютерних технологій дозволяє бути в злочинній групі в ролі, як організатора, так й виконавця. Механізм вчинення таких кіберзлочинів є достатньо різноманітним, простежується нетипові підходи до вчинення злочину, злочинці можуть використовувати нові, власні розроблені технології злочинної діяльності, самостійно створені, індивідуальні інструменти вчинення злочину. Але технології програмування застосовують рідко, як правило приховуючи свій рівень знань. Адже, вміщуючи широкий спектр засобів та інструментів, саме це дозволяє встановити особу, яка вчинила кіберзлочин. Як правило такі особи займають посади фахівця з питань безпеки (інформаційно-комунікаційні технології), адміністратора безпеки, сервісного інжинеру з обслуговування мереж, техніка, іншого спеціаліста в сфері інформаційних технологій.

При цьому аналіз матеріалів судово-слідчої практики дозволяє виділити два підтипи таких осіб:

1) активні злочинці - особи, які є членами організованої групи, виступають організатором або виконавцем;

2) пасивні злочинці - особи, які є відповідальними за кібербезпеку, але не вчиняють дій відповідно до покладених на них обов'язків, відносно яких не доведена їх участь у злочинній групи та наявність спільників.

Акцентуємо увагу на останній категорії. Відповідно Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» кібербезпека - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави під час використання кіберпростору, за якої забезпечуються сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних і потенційних загроз національній безпеці України у кіберпросторі [4]. В загальному розумінні кібербезпека - це безпека інформаційних систем, які складаються з мереж і пристроїв, а також безпека інформації, що обробляється в цих системах. У такому розумінні кібербезпека служить двом основним цілям: захисту інтересів підприємств, організацій та установ, а також належному виконанню зобов'язань відповідно до закону.

Покладаючи зобов'язання у сфері кібербезпеки та захисту персональних даних на суб'єктів, законодавець втручається в діяльність суб'єктів господарювання з метою захисту суспільних інтересів. Положення про кібербезпеку спрямовані як на захист безперервності надання певних видів послуг, так й на захист прав і свобод фізичних осіб, які можуть бути порушені у зв'язку з обробкою їх персональних даних. Діючі норми щодо кібербезпеки поширюються на три групи суб'єктів:

1) операторів (та провайдерів), так звані суб'єкти надання основної послуги;

2) державні установи як постачальника цифрових послуг;

3) на будь-які інші суб'єкти, які мають обов'язок щодо захисту персональних даних, адже зараз важко знайти організацію, яка б не обробляла дані хоча б про своїх працівників.

Для більш повного уявлення про нормативні акти, що впливають на рівень кібербезпеки в компаніях, необхідно також згадати про положення, які накладають обов'язок зберігати певну інформацію в таємниці. Конфіденційність здебільшого є наслідком особливих стосунків між організацією та клієнтом і зазвичай є вираженням необхідності підтримувати особливий тип довіри клієнта до установи. Прикладом тут може бути банківська, медична та інші види таємниці.

Тож, необхідність забезпечення безпеки інформаційної системи та інформації залежить, зокрема, від того, чи є суб'єкт (розпорядник інформації):

1) оператором основних послуг або постачальником цифрових послуг;

2) обробляє персональні дані;

3) володіє даними або відомостями, що становлять інші види таємниці.

Суб'єкти, на яких не поширюються вищезазначені положення, але через цінність інформації, що зберігається, або характеру бізнесу, можуть також запровадити організаційні рішення, що стосуються необхідності підтримувати систему та інформаційну безпеку, можуть скористатися правовою охороною цінної інформації, наприклад розглядати її як комерційну таємницю. Комерційна таємниця може охоплювати технічну, технологічну, організаційну чи іншу інформацію, що має економічну цінність, яка «в цілому або в певній комбінації та сукупності їх елементів не є загальновідомою особам, які зазвичай мають справу з даним типом інформації, або нелегко доступна для таких осіб». Тому організаційні рішення у сфері кібербезпеки в компанії з одного боку обумовлені законом, але, з іншого боку, позицією суб'єкта (розпорядника інформації), в цьому сенсі вони мають певну свободу щодо деталей організації захисту інформації, внутрішньої структури захисту, призначення особи відповідальної за кібербезпеку та захисту персональних даних.

Наведемо показовий приклад [5]. Службовою перевіркою Державного підприємства «Українські спеціальні системи» (ДП) від 10.12.2015 р., було виявлено порушення правил експлуатації системи, що призвело до несанкціонованого доступу до інформації, яка містилась на веб-сервері Державної міграційної служби України (ДМСУ) та її витоку. Виходячи з матеріалів справи, що була розглянута Шевченківським районним судом м. Києва, гр. К. у лютому 2015 року обіймаючи посаду адміністратора безпеки, для доступу до свого автоматизованого робочого місця (далі АРМ), яке є елементом комп'ютерної системи ДП та використовувалось ним для управління та моніторингу, створив пароль адміністратора безпеки, встановив на АРМ адміністратора безпеки операційну систему Windows 7 Professional, що не відповідає наведеному в проектній документації програмному забезпеченню. Впродовж 2014-2015 років К. для особистих потреб, встановив на своєму АРМ адміністратора безпеки наступні програмні засоби: «Skype», «NeroBurn», «ImageBurn» та ін. Відповідно до раніше укладеного між ДП та ДМСУ договору, ДП надавало ДМСУ 200 Гб дискового простору на своєму сервері для функціонування поштового серверу та веб-сайту ДМСУ, а також забезпечувало захищений доступ до поштового серверу та веб-сайту ДМСУ, відповідно до вимог законодавства в галузі захисту інформації, через захищений вузол Інтернет-доступу ДП. Відповідальною особою за технічні питання з боку ДП був призначений адміністратор безпеки К. 16.10.2014 на веб-сервері сайту ДМСУ, невстановленими особами було створено нелегітимний обліковий запис користувача «boriscrypto». Надалі, у період з 2015 року протягом року невстановленими особами, із використанням шкідливого програмного забезпечення, яке функціонувало на АРМ адміністратора безпеки К., було скомпрометовано та отримано пароль адміністратора безпеки останнього. За допомогою отриманого паролю адміністратора безпеки, невстановлені особи надали нелегітимному обліковому запису користувача «boriscrypto» Root права для можливості входу до серверу ДМСУ і здійснення несанкціонованих дій з інформацією. В ході аналізу несанкціонованих дій вчинених під обліковим записом «boriscrypto» було виявлено: розміщений на веб-сервері ДМСУ скрипт «pass.php», який по своїй суті є веб-шелом та призначений для здійснення несанкціонованих дій; створений файл з перехопленими автентифікаційними даними АРМ співробітників ДП та його клієнтів; запущені сторонні Root-процеси «ksysdefd» та «rsyncd», які мали активні з'єднання з чужими ІР-адресами. За допомогою вищевказаних несанкціонованих дій, невстановлені досудовим розслідуванням особи, перехоплювали інформацію, яка циркулювала на веб- сервері ДМСУ, копіювали її у файли та пересилали на невстановлені сервери закордон, що серед іншого завдало підриву авторитету ДП як державного органу у сфері захисту інформації. Гр.К, обізнаний щодо обов'язків адміністратора безпеки з дотримання політики безпеки та правил експлуатації системи, перебуваючи за місцем роботи як службова особа державної установи, не виконував свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, бездіяв, тобто будучи зобов'язаним і маючи можливість вчинити дії, які входять в коло його службових обов'язків, не вжив необхідних за інструкціями заходів.

2. Службова особа, що не має спеціальних технічних знань у сфері комп'ютерних технологій (близько 40% кіберзлочинів). У переважній більшості це високоосвічені фахівці, що мають вищу економічну або юридичну освіту, значний досвід роботи на відповідній посаді. Вони відрізняються від інших правопорушників можливістю доступу до інформації з обмеженим доступом. Звичайно вони можуть мати фахову спеціалізацію в певній сфері діяльності, це працівники підприємств, установ, організацій, які виконують, наприклад, професійні (адвокат, поліцейський, суддя, лікар, нотаріус, аналітик, менеджер, фінансист, бухгалтер тощо), виробничі або технічні функції (інспектор, контролер, інженер, охоронець, касир тощо). При цьому простежується обов'язкова їх ознака - покладання на них додаткових організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків. Типово такі службові особи фактично призначені або тимчасово виконують обов'язки директора (іншого керівника) підприємства, установи, організації голови установи, головного спеціаліста, вищої посадової особи (співголови, президента, віце-президента, генерального секретаря, секретаря, начальника установи, організації або структурного підрозділу, командира, коменданта), їх заступники з різних питань. Серед осіб цього типу можна виділити аналогічні першому підтипи злочинців: активний та пасивний.

Наведемо такий приклад активного злочинця [6]. 12.01.2018 року о 16:02 державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» гр. О., діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, знаходячись на своєму робочому місці, розглянувши заяву представника ТОВ «Сіббудінвест» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту та додані до неї документи, в тому числі підроблені невстановленими особами технічний паспорт ТОВ «Проф» та довідку ТОВ «Проф», маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, діючи всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно- небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, із порушенням вищевказаних норм законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, за відсутності вичерпних правових підстав, прийняв рішення та несанкціоновано змінив інформацію, яка обробляється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема:

1) відкрив розділ та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна;

2) провів державну реєстрацію за ТОВ «Сіббудінвест» права власності як на нерухоме майно на рухоме майно - виробниче обладнання для виготовлення цементу, безпідставно включивши до складу нового об'єкту нерухомості нерухоме майно, що перебувало у приватній власності іншого ТОВ, чим заподіяв останньому значну майнову шкоду на загальну суму 612 345 грн.

Пасивний підтип особи злочинця спостерігається в матеріалах практики, що частіше за все датуються після 24 лютого 2022 року. Так, після початку війни в Україні Міністерством юстиції України було вжито заходи щодо відключення технічної можливості проведення реєстраційних та нотаріальних дій, з метою попередження виведення активів країни агресора та її резидентів, а також забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна. У подальшому, з метою законодавчого врегулювання вказаних дій, постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» установлено мораторій (заборону) на відчуження нерухомого майна, корпоративних прав тощо російською федерацією та її резидентами, нікчемність і заборону нотаріального посвідчення та державної реєстрації таких правочинів. Також були визначені переліки державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, посадових осіб Міністерства юстиції, його територіальних органів, яким в умовах воєнного стану надається доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що містять дозволи та заборони на проведення виключних реєстраційних дій. Втім, серед вказаних суб'єктів були такі особи, які, наприклад, займаючи посаду державного реєстратора вступили у попередню змову з метою вчинення несанкціонованого втручання в роботу державних інформаційних (автоматизованих) систем [7]. Так, на початку травня 2022 року, між гр. К. та невстановленими досудовим розслідуванням особами досягнуто домовленості щодо внесення останнім реєстраційних дій до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо змін часток власності у статутних капіталах яких присутні резиденти країни агресора. Для реалізації вказаного замислу, спрямованого на вчинення несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем на початку травня 2022 року, К. звернувся до раніше знайомого державного реєстратора Аджамської сільської ради Кіровоградської ради гр. О. з пропозицією надати флеш-накопичувач з відповідним електронним ключем для входу до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та пароль, який належав О., для здійснення ним входу до системи з подальшим внесенням відомостей до реєстру. О. надав згоду та передав К. власний флеш-накопичувач із електронним ключем для входу до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та пароль для входу до вказаної системи. Надалі К., будучи обізнаним з порядком функціонування Єдиного реєстру з використанням одержаних від О. флеш-накопичувача з відповідним електронним ключем та паролю, почав вчиняти серію незаконних реєстраційних дій щодо зміни часток резидентів Росії.

Висновки

На підставі аналізу матеріалів судово-слідчої практики ми охарактеризували два основних типи службової особи, яка вчиняє кіберзлочин, зокрема:

1) службову особу, що має спеціальні технічні знання у сфері комп'ютерних технологій;

2) службову особу, що не має спеціальні технічні знання у сфері комп'ютерних технологій.

В межах цих типів злочинців є сенс виділити пасивний та активний підтип кіберзлочинця. Активний злочинець - особа, яка діє одноособно чи в групі осіб, при цьому виступає організатором або виконавцем злочину. Пасивний злочинець - особа, яка є відповідальною за кібербезпеку, але не вчиняє дій відповідно до покладених на неї обов'язків, Відносно таких осіб не доведена їх участь у злочинній групи та наявність спільників. Маючи статус службової особи, як правило, державної установи, вони не виконують покладені на них обов'язки через несумлінне ставлення до них, бездіють або діють необережно, вчиняють дії, які знижують рівень кібербезпеки, створюють зовнішні для системи загрози, не вживають необхідних за інструкціями дій, намагаючись приховати власні порушення техніки безпеки. Детальна характеристика інших ознак службової особи знайде своє висвітлення в подальших наукових пошуках в рамках дослідження механізмів кіберзлочинів, вчинених службовою особою.

Література

1. Кримінальний Кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. №2341-III.

2. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №5

3. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений: учебник. Ред.: Лисиченко В.К. Киев: Вища шк., 1988. 405 c

4. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 5 жовтня 2017 р. №2163-VIII.

5. Вирок Шевченківський районний суд м. Києва від 21 квітня 2016 р. Справа №№1-кп/761/715/2016. Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт].

6. Вирок Приморського районного суду м. Одеси від8 жовтня 2021 р. Справа №522/18402/21. Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт].

7. Вирок Кіровський районний суд м. Кіровограда від 28 березня 2023 р. Справа №404/1798/23. Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт].

References

1. Kriminalnij Kodeks Ukrainy [Commercial Code Ukraine]. (2023, Kvitnya 5). [site Verhovnoyi radi Ukrayini].

2. Postanova Plenumu Verhovnogo Sudu Ukrayini Pro sudovu praktiku u spravah pro habarnictvo vid 26 kvitnya 2002 r. №5 (2023, Kvitnya 5). [site Verhovnoyi radi Ukrayini].

3. Sovetskaya kriminalistika. Metodika rassledovaniya otdelnyh vidov prestuplenij (1988) : uchebnik. pod red.: Lisichenko V.K. Kiev: Visha shk., [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrainy Pro osnovni zasadi zabezpechennya kiberbezpeki Ukrayini (2017, Zhovtnya 5) [site Verhovnoyi radi Ukrayini].

5. Virok Shevchenkivskij rajonnij sud m. Kiyeva vid 21 kvitnya 2016 r. Sprava №1-kp /761/715/2016. [site Yedinij derzhavnij reyestr sudovih rishen].

6. Virok Primorskogo rajonnogo sudu m. Odesi vid8 zhovtnya 2021 r. Sprava №522/18402/21. [site Yedinij derzhavnij reyestr sudovih rishen]

7. Virok Kirovskij rajonnij sud m. Kirovograda vid 28 bereznya 2023 r. Sprava №404/1798/23. [site Yedinij derzhavnij reyestr sudovih rishen].

Размещено на Allbest.Ru