Гібридні загрози системі територіальної організації влади в Україні як елемент російської агресії

Размещено на http://www.allbest.ru

Гібридні загрози системі територіальної організації влади в Україні як елемент російської агресії

Радченко Олександр Віталійович доктор наук з державного

управління, професор, Заслужений працівник освіти України, Національний авіаційний університет, завідувач редакційним сектором наукових періодичних видань науково-дослідної частини, м. Київ

Крутій Олена Миколаївна доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічної політики, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»

Анотація

Широкомасштабна російська агресія проти незалежної України несе загрози самим основам існування нашої держави. Ворог вбиває українців, знищує міста й села, дорожню, соціальну, енергетичну та комунікаційну інфраструктуру, руйнує інженерні мережі, використовує гібридні форми підриву економічних, соціальних, інтелектуальних та духовних основ життєдіяльності українського суспільства.

Зазначається, що однією з таких основ є територіальна організація влади як системотворчий елемент державно-організованої життєдіяльності українського народу, що забезпечує "зшивку країни" в єдиний соціально- політичний організм, сталість і повсюдність публічної влади, спроможної забезпечити права та законні інтереси людини і громадянина. Саме по цим ключовим характеристикам інституту територіальної організації влади України від 2014 року б'є гібридними формами агресії та безпосередньо військовими діями терористичний путінський режим, що ставить за завдання знищення нашої країни як самостійної і незалежної держави.

Визначається й характеризується низка гібридних загроз цілісності та ефективності функціонування системи територіальної організації влади в України. Робиться висновок про необхідність її вдосконалення та зміцнення як шляхом відвоювання окупованих територій, так і через закріплення в Конституції України результатів реформи децентралізації влади в частині укрупнення районів, ліквідації районних державних адміністрацій та створення об'єднаних територіальних громад, а також широкого залучення експертного середовища й науковців до обговорення та розробки спеціального закону про територіальну організацію влади в Україні з подальшим його прийняттям Верховною Радою України.

Ключові слова: територіальна організація влади, децентралізації,

публічне управління, російська агресія, гібридні загрози.

Radchenko Oleksandr Vitaliyovych Doctor of Science in Public Administration, Professor, Honored Education Worker Ukraine, National Aviation University, head of the editorial sector of scientific periodicals of the research department. Kyiv гібридний загроза територіальний влада

Krutii Olena Mykolayivna Doctor of Science in Public Administration, Professor, Professor of the Department of Public Policy, V. N. Karazin Kharkiv National University, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration", Kharkiv

HYBRID THREATS TO THE SYSTEM OF TERRITORIAL

GOVERNMENT ORGANIZATION IN UKRAINE AS AN ELEMENT

OF RUSSIAN AGGRESSION

Abstract

Large-scale Russian aggression against independent Ukraine threatens the very foundations of our state's existence. The enemy kills Ukrainians, destroys cities and villages, road, social, energy and communication infrastructure, destroys engineering networks, uses hybrid forms of undermining the economic, social, intellectual and spiritual foundations of Ukrainian society.

It is noted that one of these bases is the territorial organization of power as a system-creating element of the state-organized life activity of the Ukrainian people, which ensures the "stitching of the country" into a single socio-political organism, the stability and ubiquity of public power, capable of ensuring the rights and legitimate interests of a person and a citizen. It is precisely on these key characteristics of the institution of the territorial organization of the Ukrainian government that since 2014 the Putin regime has been attacking with hybrid forms of aggression and direct military actions, which sets itself the task of destroying our country as an independent and independent state.

Several hybrid threats to the integrity and effectiveness of the functioning of the system of territorial organization of power in Ukraine are identified and characterized. It is concluded that it is necessary to improve and strengthen it both by recapturing the occupied territories and by enshrining in the Constitution of Ukraine the results of the reform of the decentralization of power in terms of the consolidation of districts, the liquidation of district state administrations and the creation of united territorial communities, as well as the wide involvement of the expert environment and scientists in the discussion and development of a special law on the territorial organization of power in Ukraine with its subsequent adoption by the Verkhovna Rada of Ukraine.

Keywords: territorial organization of power, decentralization, public administration, Russian aggression, hybrid threats.

Постановка проблеми. Широкомасштабна російська агресія проти незалежної України несе загрози самим основам існування нашої держави. Ворог вбиває українців, знищує міста й села, дорожню, соціальну, енергетичну та комунікаційну інфраструктуру, руйнує інженерні мережі, використовує гібридні форми підриву економічних, соціальних, інтелектуальних та духовних основ життєдіяльності українського суспільства.

Однією з таких основ є система територіальної організації влади, адже будь-яка держава за своєю сутністю є інститутом правової та територіальної організації публічної влади, як комплексної конституційно-правової категорії, що містить територіальний і системно-структурний чинники організації публічної влади та визначальним чином дозволяє поєднати організаційну, територіальну, правову й економічну основи функціонування органів публічної влади різних рівнів з урахуванням децентралізаційних процесів у владній сфері з метою забезпечення ефективності й дієвості різнорівневих органів та механізмів публічного врядування" [10, с. 212]. Порушення цілісності функціонування системи територіальної організації влади загрожує таким чином самим підвалинам державно-організованої життєдіяльності суспільства.

Зазначене актуалізує дослідження проблематики гібридних загроз українській системі територіальної організації влади як елементу російської агресії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найбільша та найкривавіша війна в Європі після 1945 року, яку розв'язав путінський режим проти нашої країни без перебільшень привертає увагу усього світу від політиків і науковців до пересічних громадян. Зокрема, в контексті поставленого в даній розвідці завдання вартими уваги є напрацювання останніх двох років таких науковців як О. Антонюк, яка досліджує сучасний етап децентралізації та нової територіальної організації влади [1], Л. Оленковська та М. Дурман, що окреслюють концептуальні основи реформування територіальної організації публічної влади України у призмі зарубіжного досвіду [7], Р. Кайдалов,

Бондаренко та Д. Павлов, котрі подають аналіз діяльності з цивільно-

військового співробітництва на сучасному етапі збройної агресії проти України [5], С. Потапенко, який розкриває особливості вирішення питань адміністративно-територіального устрою військово-цивільними та

військовими адміністраціями [8], Е. Топалова та І. Тохтарова, сконцентрованих на перспективах реформування територіальної організації влади в Україні [11],

Ушаков [12], О. Чепель, яка зосереджується на визначенні спільного й відмінного між військово-цивільними та військовими адміністраціями України в умовах воєнного стану [13], Я. Радиш, котрий осмислює концептуальні основи реформування територіальної організації публічної влади України у призмі зарубіжного досвіду [4]. Однак дослідження проблематики гібридних загроз українській системі територіальної організації влади як елементу російської агресії поки що не систематизовані і розроблені не в повному обсязі й це становить мету даної публікації.

Виклад основного матеріалу. Перехід людства до епохи інформаційного суспільства супроводжується значним наростанням складності геополітичних, економічних та локальних суспільно-політичних процесів, геометричним збільшенням масиву інформації, який необхідно приймати до уваги при підготовці й ухваленні різного роду публічно- управлінських рішень. За таких умов Європейська хартія місцевого самоврядування з її наголосом на посилення децентралізації стала своєчасною відповіддю на кризу традиційного централізованого державного управління, яке потребувало нових підходів, здатних забезпечити ефективність, раціональність та належний рівень публічного управління й надання управлінських послуг, більш пристосованих до сучасних соціально- економічних відносин та реалій сьогодення. В результаті такого розуміння, як зазначають Л. В. Давид та Я. Ф. Радиш, розвиненими країнами прокотилася "третя хвиля адміністративної реформи, яка називалася "Нове публічне управління". В Україні адміністративна реформа, яка стосується змін територіальної організації влади називається реформою "Децентралізації". Метою децентралізації є оптимізація територіальної та організаційно-правової основ функціонування держави -- відтворення ефективної системи публічного управління державного, регіонального та місцевого рівнів, здатної швидко реагувати на мінливі умови життя, потреби та проблеми сучасного суспільства" [4, с. 102].

Нагадаємо статтю 132 Конституції України, яка проголошує, що "територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і

демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій" [6]. З тексту даної статті є очевидним, що територіальна організація влади в Україні є системотв орчим елементом державно-організованої життєдіяльності

українського народу, що забезпечує "зшивку країни" в єдиний соціально- політичний організм, сталість і повсюдність публічної влади, спроможної забезпечити права та законні інтереси людини і громадянина.

Саме по цим ключовим характеристикам інституту територіальної організації влади України від 2014 року б'є гібридними формами агресії та безпосередньо військовими діями путінський режим, що ставить за завдання знищення нашої країни як самостійної і незалежної держави. Руйнування або кардинальне розшатування існуючої системи територіальної організації влади є одним з інструментів цього зловісного плану. Варто лише згадати, які умови були нав'язані українській стороні в Мінських угодах 2014-2015 р., підписаних Президентом Петром Порошенком. Найбільш загрозливими були пункти про "особливий статус" Луганської та Донецької областей, виокремлення їх як квазі-федеративних утворень з правом вето на загальнонаціональному рівні! Фактично в такому контексті йшлося про знищення конституційних положень згаданої вище 132-ї статті КУ, руйнацію єдності та цілісності державної території, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, закріплення в політичному просторі держави домінування принципово різних та значною мірою несумісних історичних, географічних і етнографічних цінностей та культурних традицій Такий удар по системі територіальної організації влади більшість українців цілком обґрунтовано сприйняла як реальну загрозу розколу країни.

Нічим не підкріплену тезу про свідоме невиконання Мінських угод українською стороною вже у лютому 2024 року російська влада використала як одну з "причин" розпочатої широкомасштабної воєнної агресії. Ця агресія обумовила появу нових загроз системі територіальної організації влади України. Насамперед йдеться про фактичне призупинення процесів децентралізації та виведення з єдиного адміністративно-територіального простору України значної частини території, на якій окупаційний режим впроваджує зовсім інші стандарти управління та регулювання суспільно- владних відносин.

Внаслідок окупації сепаратистськими угрупуваннями частини районів Луганської та Донецької областей тамтешні місцеві адміністрації втратили реальні можливості виконувати свої конституційні повноваження, що вкрай негативно позначилося на безпеці життєдіяльності громадян даних територій. Тому на початку 2015 року українська влада вимушена була запроваджувати вздовж лінії зіткнення з проросійськими сепаратистськими силами замість передбачених системою територіальної організації влади державних адміністрацій районного та обласного рівнів окремі військово-цивільні адміністрації (Рис. 1).

Рис. 1. Система територіальної організації влади України в умовах гібридних загроз (станом на липень 2023 р.)

Для цього на пропозицію Ради національної безпеки та оборони України та за поданням Президента Петра Порошенка Верховна Рада України 3 лютого 2015 року ухвалила Закон "Про військово-цивільні адміністрації", мету діяльності яких було визначено як створення умов для забезпечення життєдіяльності відповідних територіальних громад, вирішення питань місцевого значення шляхом установлення особливого порядку здійснення окремих повноважень органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів, обласних, районних рад) на території їх діяльності у разі коли відповідні органи місцевого самоврядування такі повноваження не здійснюють або самоусунулися від їх виконання" [9].

У відповідності до цього закону Указом Президента України вже 5 березня 2015 р. в зоні розпочатої антитерористичної операції (АТО) було утворено Луганську та Донецьку обласні військово-цивільні адміністрації, Волноваську, Маріїнську, Новоайдарську, Попаснянську, Станично-

Луганську районні військово-цивільні адміністрації, Авдіївську та

Вугледарівську та інші міські військово-цивільні адміністрації. На початок повномасштабної військової агресії 24 лютого 2022 року чинними були Бахмутська, Волноваська, Маріупольська, Покровська, Краматорська, Сєвєродонецька та Щастинська районні, Світлодарська, Торецька, Волноваська, Вугледарська, Авдіївська, Маріїнська, Слов'янська, Гірська, Лисичанська, Попаснянська, Сєвєредонецька, Щастинська міські, Мирненська, Ольгинська, Сартанська, Очеретинська, Станично-Луганська селищні, Нижньотеплівська та Широківська сільські військово-цивільні адміністрації, основне завдання яких полягало у виконанні повноважень місцевих органів виконавчої влади, які припинили свою діяльність [13].

На військово-цивільні адміністрації було покладено виконання повноважень, характерних для органів місцевої влади, у тому числі делегованих, хоча й за погодженням з керівництвом АТО (пізніше - з Командувачем об'єднаними силами (ООС). Водночас в Збройних Силах Україні було розроблено та ухвалено Доктрину цивільно-військового співробітництва "як сукупність поглядів на сутність, роль та місце ЦВС під час повсякденної діяльності й у ході застосування ЗСУ та інших складових сил оборони у разі збройної агресії у будь-яких формах і проявах, зокрема, у формі гібридної війни або збройного конфлікту" [5, с. 23]. Як зазначили в розвиток зазначеної проблематики Р. О. Кайдалов, О. Г. Бондаренко та Д. М. Павлов "цивільно-військове співробітництво визначається як систематична, планомірна діяльність Збройних Сил України по взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об єднаннями, організаціями та громадянами в районах дислокації військових частин та підрозділів Збройних Сил України з метою формування позитивної громадської думки про діяльність Збройних Сил України і забезпечення сприятливих умов для виконання покладених на них завдань та функцій" [5, с. 22].

Фактично в той же день початку російської агресії 24 лютого 2014 року Указом Президента України Володимира Зеленського на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" всі військово-цивільні адміністрації разом було ліквідовано, натомість по всій території України було утворено Київську міську, 24 обласних та 136 районних військових адміністрацій, які на час дії воєнного стану виконуватимуть усі публічно- управлінські повноваження в державі. Зокрема, в контексті територіальної організації влади до повноважень військових адміністрацій відносяться питання адміністративно-територіального устрою, за результатами розгляду яких начальники воєнних адміністрацій видають розпорядження:

-про утворення і ліквідацію районів у містах з районним поділом;

- про розроблення проєкту землеустрою щодо встановлення (змінення) меж району у місті, села, селища, його погодження та затвердження;

-про розроблення проєкту землеустрою щодо встановлення (змінення) меж міста, його погодження та направлення до КМУ;

-про погодження передачі територій між суміжними адміністративно- територіальними одиницями і населеними пунктами [8, с. 16].

Ще одну групу загроз, можна сказати - відкладених через війну - становлять проблеми, яких не вдалося повністю вирішити в ході реформи децентралізації влади 2015-2020 рр. Зокрема, зазначаючи, що "реформа децентралізації - одна з найважливіших реформ владних відносин в Україні, яка стосується адміністративно-територіального устрою та територіальної організації влади й не тільки змінює межі адміністративно-територіальних одиниць, укрупнює їх тощо, але й змінює повноваження нових адміністративно-територіальних одиниць різного рівня, надає нові ресурси та підвищує відповідальність місцевих громад за власний розвиток та якість життя їх мешканців" - О. М. Антонюк звертає увагу, що "законодавчими прогалинами залишаються неурегульованість, з урахування реформаційних змін, таких питань, як організація органів місцевого самоврядування, правовий статус службовців органів місцевого самоврядування, проведення місцевих референдумів, організація нового адміністративно-територіального устрою та ін" [1, с. 48-49].

Одну з таких відкладених загроз стосовно територіального розвитку міст і приміських територій окреслюють Л. П. Оленковська та О. М. Дурман, як зазначають, що економічний розвиток часто неможливий або затруднений через застарілий адміністративно-територіальний устрій, коли міста «беруться в кільце» сільськими громадами і не мають вільних територій для розвитку. При цьому жителі цих сіл часто користуються всією інфраструктурою міст та забезпечені там робочими місцями. Тому стоїть проблема одночасного удосконалення адміністративно-територіального устрою України та забезпечення місцевого економічного розвитку на засадах сталості" [7, с. 146].

Нарешті доволі серйозну політико-правову проблему вдосконалення адміністративно-територіального устрою країни підіймають Е. Х. Топалова та І. М. Тахтарова. Дослідниці Херсонського національного технічного університету зазначають, що "2016 року були внесені зміни до Конституції України (щодо правосуддя), якими органи прокуратури в Україні були позбавлені функцій (повноважень) щодо здійснення загального нагляду за дотриманням законності в правовій системі України. Тоді і дотепер утворився правовий вакуум , коли відсутній належний правомочний суб єкт - представник державної влади, який би в силу закону був уповноважений від імені та в інтересах держави, на виконання частини 2 статті 144 Конституції України, звертатись до суду у разі виявлення невідповідності актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування нормам Конституції України та законам України" [11, с. 182].

Більшість науковців та експертів переконані у необхідності прийняття спеціального Закону "Про територіальну організацію влади в Україні" і проекти такого закону за останнє десятиріччя подавалися до українського парламенту (причому останній - вже за президентство Володимира Зеленського), але жоден з проектів так і не пройшов навіть перше читання у парламенті. Так, до проекту Закону України "Про засади адміністративно- територіального устрою України" від 24.01.2020 р. № 2804, поданого за підписом прем'єр-міністра О. Гончарука, надійшло чимало критичних зауважень як від Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, так і від Венеціанської комісії Ради Європи.

Так, 16 зауважень Головного науково-експертного управління ВРУ обґрунтовують тезу, що ключовим недоліком проекту є невідповідність покладеної в його основу концепції побудови та регулювання питань адміністративно-територіального устрою нормам діючої Конституції України.

Висновок

Венеціанської комісії Ради Європи більш змістовний і детальний, він в цілому схвально підтримав поданий законопроект та високо оцінив той факт, що ньому визначаються принципи адміністративно- територіального устрою України (включно з найважливішим принципом повсюдності, який має бути нормою) та основні механізми його зміни. Водночас до окремих недоліків, яких необхідно позбутися в кінцевому тексті законопроекту віднесено: загальний і декларативний характер певних частин законопроекту, що не матимуть правових наслідків; недоцільність надання Верховній Раді повноважень щодо зміни меж міста або про перейменування населеного пункту (в більшості європейських країн це є в компетенції уряду); надмірно завелику кількість критеріїв визначення меж та периметрів територіальних одиниць; невиправдане та таке, що порушує рівноправність розмежування між процедурами, ініційованими урядом, та процедурами, ініційованими органами місцевого самоврядування, що може призвести до політичного маніпулювання з боку уряду; потреба в залученні професійних експертів у галузі різних суспільних наук до остаточного доопрацювання проекту закону [2]. Венеціанська комісія Ради Європи вважає за найкраще рішення доопрацювання проекту закону "Про територіальну організацію влади в Україні" з широким залученням експертного й наукового потенціалу та ухвалення парламентом вже після внесення змін до Конституції щодо децентралізації.

Сучасна система територіальної організації влади в Україні відчуває тиск як застарілих довоєнних загроз, так і нових загроз, викликаних широкомасштабною російською воєнною агресією. Важка, але ефективна реформа децентралізації влади 2015-2020 рр., внаслідок якої в Україні було реорганізовано існуючий субрегіональний рівень адміністративно- територіального устрою з утворенням 136 укрупнених районів у повній відповідності до стандартів ЄС рівня NUTS 3, призупинилась на своєму завершальному етапі.

Відкладеною в часі до перемоги у визвольній війні залишатиметься й необхідність подальшого вдосконалення та зміцнення системи територіальної організації влади нашої держави як шляхом відвоювання окупованих територій, так і через закріплення в Конституції України результатів реформи децентралізації влади в частині укрупнення районів, ліквідації районних державних адміністрацій та створення об єднаних територіальних громад, а також широкого залучення експертного середовища й науковців до обговорення та розробки спеціального закону про територіальну організацію влади в Україні з подальшим його прийняттям Верховною Радою України.

Література

Антонюк О. М. Сучасний етап децентралізації та нової територіальної організації влади. Прикарпатський юридичний вісник. 2021. Вип. 6. С. 46-51.

Висновок щодо проекту Закону України "Про засади адміністративно- територіального устрою України", м. Страсбург, 7 червня 2018 року. URL : https://Висновок_Ради_Європи.pdf (decentralization.gov.ua)

Володимир Зеленський: Війна може тривати десятиліттями. De^^'tsche Welle від 29.04.2023// URL : https://www.dw.com/uk/volodimir-zelenskij-vijna-moze-trivati-desatilittami/ a-65472748

Давид Л. В., Радиш Я. Ф. Основні аспекти зміни територіальної організації влади. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 15. С. 100-106.

Кайдалов Р. О., Бондаренко О. Г., Павлов Д. М. Короткий аналіз діяльності з цивільно-військового співробітництва на сучасному етапі збройної агресії проти України. Честь і закон. 2022. № 3. С. 22-28.

Конституція України, документ 254к/96-ВР в редакції від 01.01.2020 р. Законодавство України: офіційний інтернет-портал Верховної Ради України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

Оленковська Л. П., Дурман М. О. Концептуальні основи реформування територіальної організації публічної влади України у призмі зарубіжного досвіду. Вісник Херсонського національного технічного університету. 2021. №3. С. 144-152.

Потапенко С. А. Особливості вирішення питань адміністративно-територіального устрою військово-цивільними та військовими адміністраціями. Економіка та право. 2022. № 4. С. 10-19.

Про військово-цивільні адміністрації : Закон України № 141-VLQ від 03.02.2015 р. Голос України від 27.02.2015. № 36.

Радченко О. В. Держава і демократія : мультисемантичний політичний словник. Харків: Вид-во Асоціації докторів державного управління, 2011. 312 с.

Топалова Е. Х., Тохтарова І. М. Стан та перспективи реформування територіальної організації влади в Україні. Вісник Херсонського національного технічного університету. 2021. № 1. С. 176-184.

Ушаков І. В. Поняття і сутність цивільно-військового співробітництва як засобу забезпечення національної безпеки України. Інвестиції... практика та досвід. 2022. №2 13-14. С. 72-81.

Чепель О. Військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації України: що в них спільного та відмінного в умовах воєнного стану? Інтернет-представництво юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича від 13.06.2022 р. URL : https://law.chnu.edu.ua/viiskovi-administratsii-ta-viiskovo-tsyvilni-administratsii

References

Antonyuk O. M. (2021). Suchasnyy etap detsentralizatsiyi ta novoyi terytorial'noyi orhanizatsiyi vlady [The modern stage of decentralization and new territorial organization of power]. Prykarpatsrkyyyurydychnyy visnyk- PrykarpattiaLegalB^ulle^^~n. Vol. 6, 46-51. [in Ukrainian].

Висновок щодо проекту Закону У країни "Про засади адміністративно- територіального устрою України" [Conclusion on the draft Law of Ukraine "On the Basics of the Administrative and Territorial System of Ukraine"] (2018). Retrieved from https://Висновок_Ради_Європи.pdf (decentralization.gov.ua) [in Ukrainian].

Volodymyr Zelenskyi (2023): Viyna mozhe tryvaty desyatylittyamy [Volodymyr Zelenskyi: The war can last for decades]. Deutsche Welle від 29.04.2023. Retrieved from https://www.dw.com/uk/volodimir-zelenskij-vijna-moze-trivati-desatilittami/a-65472748 [in Ukrainian].

Davyd L. V., Radysh YA. F. (2021). Osnovni aspekty zminy terytorial'noyi orhanizatsiyi vlady [The main aspects of the change in the territorial organization of power]. Investytsi;yi: praktyka ta dosvid - Investments: practice and e:^~pe^^e^ce. Vol. 15, 100-106. [in Ukrainian].

Kaydalov R. O., Bondarenko O. H., Pavlov D. M. (2022). Korotkyy analiz diyal'nosti z tsyvil'no-viys'kovoho spivrobitnytstva na suchasnomu etapi zbroynoyi ahresiyi proty Ukrayiny [Brief analysis of civil-military cooperation activities at the current stage of armed aggression against Ukraine]. Chestf i zakon - Honor and law. Vol. 3, 22-28. [in Ukrainian].

Konstytutsiya Ukrayiny, dokument 254k/96-VR [The Constitution of Ukraine, document 254k/96-BP in the edition of 01.01.2020]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

Olenkovska L. P., Durman M. O. (2021). Kontseptual'ni osnovy reformuvannya terytorial'noyi orhanizatsiyi publichnoyi vlady Ukrayiny u pryzmi zarubizhnoho dosvidu [Conceptual foundations of reforming the territorial organization of public authorities of Ukraine in the light of foreign experience]. Visnyk Khersons'koho natsional'noho tekhnichnoho uniwersytetu- Bulletin of the Kherson National Technical Uni^versity. Vol. 3, 144-152. [in Ukrainian].

Potapenko S. A. (2022). Osoblyvosti vyrishennya pytan' administratyvno- terytorial'noho ustroyu viys'kovo-tsyvil'nymy ta viys'kovymy administratsiyamy [Peculiarities of solving issues of administrative-territorial organization by military-civilian and military administrations]. Ekonomika tapravo - Eco^o^^ and law. Vol. 4, 10-19. [in Ukrainian].

Pro viys'kovo-tsyvil'ni administratsiyi : Zakon Ukrayiny № 141-VIII [On military- civilian administrations: Law of Ukraine No. 141-VIII from 03.02.2015]. Holos Ukrayiny - Foice of Ukraine from 27.02.2015. № 36. [in Ukrainian].

Radchenko O. V. (2011). Derzhava i demokratiya : mul'tysemantychnyy politychnyy slovnyk [State and democracy: a multi-semantic political dictionary]. Kharkiv: Publishing House of the Association of Doctors of Public Administration. 312 p. [in Ukrainian].

Topalova E. Kh., Tokhtarova I. M. (2021). Stan ta perspektyvy reformuvannya terytorial'noyi orhanizatsiyi vlady v Ukrayini [The state and prospects of reforming the territorial organization of power in Ukraine]. VisnykKhersonsfkoho natsionalrnoho tekhnichnoho uni^ersytetu - Bulletin of the Kherson National Technical Uni^versity. Vol. 1, 176-184. [in Ukrainian].

Ushakov I. V. (2022). Ponyattya i sutnist' tsyvil'no-viys'kovoho spivrobitnytstva yak zasobu zabezpechennya natsional'noyi bezpeky Ukrayiny [The concept and essence of civil- military cooperation as a means of ensuring the national security of Ukraine]. Investytsi;yi: praktyka ta dosvid- Investments: practice and e:^^e^-ie^ce. Vol. 13-14, 72-81. [in Ukrainian].

Chepel O. (2022) Viys'kovi administratsiyi ta viys'kovo-tsyvil'ni administratsiyi Ukrayiny: shcho v nykh spil'noho ta vidminnoho v umovakh voyennoho stanu? [Military administrations and military-civilian administrations of Ukraine: what do they have in common and different in the conditions of martial law?] Retrieved from https://law.chnu.edu.ua/viiskovi- administratsii-ta-viiskovo-tsyvilni-administratsii[in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru