Державне управління сфери охорони здоров’я: механізми реалізації реформування військової медицини в умовах євроатлантичної інтеграції України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський міжнародний університет

Навчально-науковий медичний інститут

Кафедра загальної медицини

Державне управління сфери охорони здоров'я: механізми реалізації реформування військової медицини в умовах євроатлантичної інтеграції України

Кризина Н.П., д. н. держ. упр., професор

Кризина О.В., д. філос. P(h)D, доцент

Анотація

Система охорони здоров'я України зазнала руйнівного впливу внаслідок розпочатого Російською Федерацією воєнного широкомасштабного вторгнення у 2022 році.

Війна спричинила масове переміщення людей, загострення тяжких захворювань, поширення рідкісних у минулому хвороб, проблеми ментального здоров'я, професійного вигоряння й переміщення медпрацівників, руйнування інфраструктури та ланцюгів постачання, а також значне падіння доходів людей і держави.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, станом на кінець лютого 2023 року Україну залишили понад 18 мільйонів людей, 11 756 отримали поранення, 7199 загинули внаслідок воєнних дій, зафіксовано 769 нападів на медичні заклади .

І хоча війна також надає можливість реформувати сферу охорони здоров'я так, щоб уможливити "стрибок уперед" системи охорони здоров'я, потенційними загрозами цьому є довгостроковий вплив війни на економіку, низький кадровий потенціал, залежність від міжнародних донорів і неурядових організацій, що діють через множину паралельних систем, викривлення в оплаті праці медичних працівників, нерівність у наданні медичних послуг по всій країні, потенційне зниження довіри до уряду у майбутньому.

В умовах вибраного Україною курсу євроінтеграції відбувається реформування різних галузей суспільного життя. Одним із важливих напрямків реформ стала система охорони здоров'я, яка виважена у стратегії розвитку країни [1]. В наслідок чого, відбуваються істотні зміни у структурах різних відомств, що призвело до необхідності реформування їх медичних підрозділів.

До початку воєнного вторгнення (війни), на охорону здоров'я витрачалося близько 7% ВВП. Загалом такі витрати відповідають показникам інших країн із подібним ВВП, однак важливою особливістю довоєнної системи охорони здоров'я України було те, що близько половини цих витрат становили прямі платежі користувачів медичних послуг, які здійснювалися переважно з власної кишені.

Ключові слова: єдиний медичний простір, сфера охорони здоров'я, реформування сфери охорони здоров'я, військова медицина, реформування військової медицини

Abstract

State management of the sphere of health protection: mechanisms of implementation of the reform of military medicine in the conditions of euro-atlantic integration of Ukraine

Kryzyna N.P., Dr public adm., professor, director; Kryzyna O.V., Dr Philos. P(h)D, Ass. Professor of the of the Department of General Medicine of the Educational and Scientific Medical Institute, Kyiv International University

Ukraine's health care system was devastated by the large-scale military invasion launched by Russia in 2022.

The war has caused mass displacement of people, exacerbation of serious diseases, spread of previously rare diseases, mental health problems, professional burnout and displacement of health workers, destruction of infrastructure and supply chains, and a significant drop in incomes of people and the state.

According to the World Health Organization, as of the end of February 2023, more than 18 million people left the country, 11,756 were injured, 7,199 died as a result of hostilities, and 769 attacks on medical facilities were recorded.

And although the war also provides an opportunity to reform the health care sector in order to enable a "leap forward" of the health care system, potential threats to this are the long-term impact of the war on the economy, low human resources, dependence on international donors and non-governmental organizations operating due to multiple parallel systems, distortions in the payment of health workers, inequity in the provision of health services across the country, and a potential decrease in trust in the government in the future (WHO, 2023).

Under the conditions of the course of European integration chosen by Ukraine, various spheres of social life are being reformed. One of the important directions of reforms was the health care system, which is considered in the country's development strategy [1]. As a result, there are significant changes in the structures of various departments, which led to the need to reform their medical units.

Before the start of the great war, about 7% of GDP was spent on health care. Although, in general, such costs correspond to the indicators of other countries with a similar GDP, however, an important feature of the pre-war health care system of Ukraine was that about half of these costs were direct payments of users of medical services, which were made mainly from their own pockets and often "in their pockets".

Keywords: unified medical space, health care sector, reforming the health care sector, military medicine, reforming military medicine

Постановка проблеми

Будь-яка реформа української системи охорони здоров'я повинна брати за відправну точку не лише поточну ситуацію в медичній галузі, що склалася через війну, а й спадщину радянської системи та реформи, розпочаті до російського вторгнення у 2022 році.

Реформування системи соціального захисту населення, яке розпочато в Україні за Програмою економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», спрямовано на посилення адресності всіх видів соціальної підтримки: соціальної допомоги та соціальних послуг.

Реформу у сфері охорони здоров'я розпочато у травні 2010 р. і реалізовано за трьома основними напрями змін, а саме: мережі установ охорони здоров'я; системи фінансування охорони здоров'я; вдосконалення системи контролю за якістю (запровадження стимулів і самого контролю за якістю наданих послуг) [1].

Необхідність реформування системи охорони здоров'я в межах цивільної медицини в Україні обумовлено проблемами, які виникли в управлінні соціальними та економічними процесами загалом на перехідному етапі до соціально орієнтованої ринкової економіки [2].

Розпочате реформування характеризується фрагментарністю, відсутністю комплексності. Тому наслідки реформ не усвідомлювалися повною мірою. Сучасний стан розвитку інфраструктури охорони здоров'я, який визначається насамперед її фінансуванням, техніко-технологічними особливостями розвитку й використання, не відповідає потребам споживачів і чинним стандартам. Негативною є тенденцію щодо згортання мережі низки закладів охорони здоров'я, яка спостерігається в Україні впродовж останнього десятиріччя.

Водночас реформування також має відношення й до системи відомчої медицини. Військовослужбовці потребують медичного догляду як на етапі вступу до служби в Збройних Силах або правоохоронних органів, під час проходження служби й на етапі звільнення (виходу на пенсію).

Слід зазначити, що військово-медична реформа є однією з трьох основних змін в усіх урядових відомствах України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. При підготовці статті, ми проаналізували Конституцію України, закони України “Про військовий обов'язок і військову службу”, “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”, “Про порядок на правлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав”, Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями» від 18.10.99 №1923, із змінами від 19.04.2022, Наказ МОЗ України «Щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану військовослужбовцям, які беруть участь в операції об'єднаних сил» від 25.02.2022 №379.

Аналіз результатів проведення реформування медичної служби збройних сил України генерал-майора медичної служби І. Хоменка.

Механізми реформування військової медицини України на всіх рівнях організації представлені у працях В.О. Жаховського, В.Г. Лівінського, В.Я. Білого, В.Б. Андронатія, О.Ю. Булаха, М. Коропа, З.В. Лашкуна, М.Г. Шаповалова, В.Д. Фурдика, В.О. Солдатенка та інших науковців [3, 4].

Мета статті - метою нашої роботи є дослідження державного управління сфери охорони здоров'я та визначення щляхів реформування військової медицини в умовах євроатлантичної інтеграції України.

Виклад основного матеріалу

В умовах вибраного Україною курсу євроінтеграції відбувається реформування різних галузей суспільного життя. Одним із важливих напрямків реформ стала система охорони здоров'я. Наразі впроваджений етап реформування первинної ланки медичної допомоги, що тісно пов'язаний з адміністративно-територіальною реформою, яка виважена у стратегії розвитку країни [3]. В наслідок чого, відбуваються істотні зміна у структурах різних відомств, що призвело до необхідності реформування їх медичних підрозділів.

Необхідність визначення особливостей та змісту реформ у сфері охорони здоров'я в межах цивільної та відомчої медицини в Україні обумовлено загальним станом системи охорони здоров'я населення. Цивільна та відомча медицина наразі мають суттєві відмінності: у підпорядкуванні, механізмах фінансування, цілепокладання.

Відомча медицина існує для надання у разі необхідності медичної допомоги працівникам Збройних Сил та правоохоронних органів і членам їх сімей. Проблеми, що виявлено в системі охорони здоров'я цивільної медицини в Україні, значною мірою впливають і на стан відомчої медицини.

На сьогоднішній день низка міністерств і відомств зберігає паралельні системи охорони здоров'я своїх працівників, які зосереджують 12% загальної кількості організацій, що діють у державному секторі охорони здоров'я (або приблизно 200 відомчих лікарняних закладів) [3].

Надання медичних послуг у закладах відомчої медицини традиційно характеризується як таке, що здатне забезпечувати реалізацію поставлених державою цілей щодо збереження здоров'я військовослужбовців, профілактики захворюваності та медичної допомоги військовим пенсіонерам та інвалідам, членам їх сімей.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 11. «Право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу»), охорона здоров'я військовослужбовців та членів їх сімей забезпечується:

- створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби та побуту, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- наданням безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у військово- медичних закладах охорони здоров'я;

- щорічним проходженням медичного огляду;

- проведенням лікувально-профілактичних заходів;

- можливістю проходження санаторно-курортного лікування та відпочинку в санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, в системі відомчої медицини, як і в цивільній, також існують певні проблеми: зношеність матеріальної бази; відсутність підготовлених фахівців; перевищення загальної чисельності членів сімей військовослужбовців, ветеранів військової служби, працівників Збройних Сил України (зазначимо, що на військово-медичну службу покладені завдання щодо їх медичного забезпечення) у порівнянні з чисельністю військослужбовців Збройних Сил України [6].

Відповідно до Державної програми розвитку Збройних Сил України у сфері матеріально-технічного забезпечення виконання реформ в системі відомчої медицини встановлено необхідність:

1. Створення ефективної системи медичного забезпечення військових сил, інтегрованої в загальнодержавну систему охорони здоров'я, з метою досягнення гарантованого медичного забезпечення військовослужбовців і ветеранів військової служби, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

2. Удосконалення медичного забезпечення Збройних Сил України шляхом:

2.1 Проведення організаційно-структурних перетворень у медичній службі з метою пріоритетного розвитку військової медицини, поліпшення медичного забезпечення безпосередньо в ротах, батальйонах, бригадах.

2.2 Оптимізації кількості закладів охорони здоров'я Збройних Сил України відповідно до потреб Збройних Сил України з урахуванням інтеграції системи медичного забезпечення в загальнодержавну систему охорони здоров'я, забезпечення їх провідної ролі в системі надання медичної допомоги у невідкладних та екстремальних ситуаціях, а також шляхом удосконалення територіального принципу медичного забезпечення.

2.3 Розроблення концептуальних положень запровадження обов'язкового державного медичного страхування військовослужбовців та ветеранів військової служби.

2.4 Забезпечення розвитку матеріально-технічної бази медичної служби Збройних Сил України, укомплектування її сучасними зразками медичного обладнання тощо.

2.5 Забезпечення профілактичної спрямованості медичного забезпечення військ (сил) [6].

Військова медицина є специфічною галуззю загальної медицини та охорони здоров'я і становить систему наукових знань (комплекс науково- практичних дисциплін) та напрямок практичної діяльності, що спрямовані на зміцнення здоров'я особового складу збройних сил в особливих умовах проходження військової служби, попередження та лікування захворювань і травм в цих умовах, а на період війни (бойових дій, збройних конфліктів) і бойових уражень, з метою збереження боєздатності військовослужбовців.

У великій медичній енциклопедії наведене визначення: «військова медицина - теорія і практика охорони здоров'я (медичного забезпечення) збройних сил в умовах мирного та воєнного часу» [7].

Військова медицина об'єднує три основні складові частини: військово- медичну науку, метою якої є розробка теорії медичного забезпечення збройних сил у різних умовах діяльності мирного та воєнного часу. Теорія охорони здоров'я (медичного забезпечення) збройних сил являє собою сукупність наукових знань про вплив на стан здоров'я військовослужбовців шкідливих умов військової праці, про особливості виникнення та перебігу бойових уражень, захворювань і патологічних станів особового складу військ, їх профілактики і лікування, включаючи принципи і спеціальні (медичні) методи захисту від бойових уражень, а також організацію медичного забезпечення військ у різних умовах мирного і воєнного часу; військово- медичну практику, метою якої є реалізація системи і методів медичного забезпечення військ у процесі їх повсякденної діяльності як у мирний, так і у воєнний час; військово-медичну організацію, що є чіткою системою використання сил та засобів медичної служби, які об'єднані в складі збройних сил в регламентовану та оформлену спеціальну організаційну структуру - військово-медичну службу і діють на основі визначених наукових принципів та правил для систематичного і повноцінного медичного забезпечення військ у різних умовах їх діяльності.

Медичне забезпечення військ - це система організаційних, лікувально- профілактичних (лікувально-евакуаційних), санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, які проводяться в збройних силах у всіх видах їх бойової і повсякденної діяльності з метою підтримання боєздатності військ (сил) шляхом збереження та зміцнення здоров'я особового складу, надання військовослужбовцям медичної допомоги, їх лікування і швидкого відновлення боєздатності та працездатності після поранень, травм та захворювань.

До 2017 р. військово-медична служба поділялася на 2 частини: Медична служба Міністерства оборони України й медична служба ЗС України.

У 2017 р. розпочалася структурно-організаційна та кадрова реформа військової медицини (організаційна централізація в поєднані зі структурно- організаційною децентралізацією).

Було створено Головне військово-медичне управління (ГВМУ) ЗС України. Йому підпорядковувалися військові шпиталі, санаторії та медичні склади, а медична служба військових частин підпорядковувалася їх командирам. державний управління охорона здоров'я військовий медицина

Головним військово-медичним управлінням було проведено військово- медичну реформу під егідою НАТО, яку відзначили як одну з трьох основних змін не лише в Міноборони, а й в усіх урядових відомствах України.

Спільно працюючи з медичними офіцерами Генерального штабу, вдалося створити мобільні госпіталі й реорганізувати хірургічну частину медслужб бригад. Її елементи введені в цивільні лікарні - тобто створено так звані лікарсько-сестринські бригади, які значно підсилили їхні ресурси.

Окрім цього, сформована група медичної евакуації. Адже на початку бойових дій медичну евакуацію виконували силами бригад, неурядових громадських організацій і волонтерів. Зараз цей процес формалізовано, створена військово-медична група, яка займається евакуацією.

У 205-му Центрі тактичної медицини 2017 року, відбувалася, так би мовити, тиха революція. Це перший в Україні центр навчання бойових медиків - людей, які перебувають безпосередньо на полі бою. Також Міністерство оборони і Генеральний штаб прийшли до висновків, що на взвод повинен бути один бойовий медик, що є найсуттєвішу різницю між старою радянською й натовською системами.

Викликом для всіх армій світу є ідентифікація й визначення поведінкового здоров'я серед військовослужбовців у місцях постійної дислокації, а також під час і після повернення з бойових ротацій. Одним із шляхів, який допоміг її подолати, стало максимальне усунення бар'єрів між військовими та службою психологічної допомоги.

В Україні Генеральний штаб ЗСУ та Національна гвардія скооперувалися задля того, щоб покращити надання психологічної допомоги військовослужбовцям в ООС. Вони співпрацюють з американською групою з контролю бойового та оперативного стресу. І слід зауважити, що Генштаб і Нацгвардія значно покращили спроможності в наданні психологічної допомоги на фронті.

Основними причинами, які зумовили проблеми з медичним забезпеченням у зоні АТО й ООС, стали брак необхідних сил і засобів, а також відсутність взаємодії та узгодженості в діях медичних служб різних військових формувань і системи цивільної охорони здоров'я, у чому простежувалися управлінські проблеми та брак професійних управлінських кадрів медичної служби ЗС України. Їх розв'язання й забезпечення своєчасною медичною допомогою поранених військовослужбовців і цивільного населення, відповідне якісне лікування можливі за умов створення єдиної державної системи військової медицини, яка об'єднала б зусилля всіх учасників у чітко працюючий механізм [4, с. 9].

Для розв'язання цих проблем була розроблена та затверджена Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 р. № 910 «Воєнно-медична доктрина України» [8]. В ній визначена структура воєнно-медичної системи: медичні служби Збройних Сил, МВС, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Служби зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужби.

Також в ній наведено поняття «єдиний медичний простір» як система організації надання медичної допомоги, яка об'єднує всі медичні ресурси держави спільним управлінням і визначеними механізмами фінансування й забезпечує доступність, якість та ефективність усіх видів медичної допомоги всім громадянам України, зокрема й військовослужбовцям.

Єдиний медичний простір передбачає інтеграцію в нього системи медичного забезпечення військ для функціонального поєднання сил і засобів медичних служб і системи охорони здоров'я цивільного населення з метою максимальної реалізації їх спроможностей щодо ефективного медичного забезпечення військ зі збереженням організаційної самостійності. У цьому просторі управління системою медичного забезпечення військ здійснюється в єдиній системі управління військами.

Військова медицина не може лишатись осторонь змін системи охорони здоров'я, тож нині сформовано єдиний медичний простір сил оборони та цивільного сектору. Для цього створено Координаційний центр при Кабінеті Міністрів України. Він об'єднав медичні служби силових структур і представників МОЗ у міжвідомчих експертних комісіях в шістьох напрямках. Завдання - створити єдиний медичний простір, де у військовій та цивільній медицині «розмовляють однією мовою», застосовують уніфіковані стандарти лікування й забезпечення, оперативно співпрацюють. Міжвідомча координація має запровадити нові норми й медичні стандарти, змінити ті накази, котрі залишались незмінними ще з радянських часів.

У лютому 2020 р. було утворено Командування Медичними силами ЗС України, що стало логічним продовженням реформування ЗС України, яке передбачало запровадження інституту Головнокомандуючого, у зв'язку з чим розмежовувалися функції МО України й Головнокомандуючого, якому підпорядковується Генеральний штаб ЗС України, Об'єднаний штаб, Командувачі родів, видів і сил ЗС України. Уся територія України поділена на чотири оперативні командування («Захід», «Північ», «Схід», «Південь»), у кожному з яких сформовані Командування сухопутних військ і Повітряних сил.

За всю медицину на території кожного з чотирьох оперативних командувань будуть відповідати військово-медичні клінічні центри, у яких буде створено оперативно-медичні управління, які мають займатися всією медициною, яка обслуговує всі роди військ. Їх провідною метою є те, що підготовка медичних кадрів має бути однакова незалежно від роду військ, тобто на них покладається функція навчання, підвищення кваліфікації військових медиків [8].

У шпиталях медики не так швидко втрачають кваліфікацію, як у військовій ланці медичної служби. Ці диспропорції покликані долати оперативно-медичні управління.

Нині, медична служба за чисельністю займає третє місце після Сухопутних військ і Повітряних сил.

До 2025 року Командування планує створити медичні роти як окремі частини, які будуть підпорядковані командувачу медичних сил, що дасть змогу доукомплектовувати бойові частини не окремими людьми, а цілими ротами, як це вже впроваджено в мобільних госпіталях.

Діяльність медичної служби підпорядкована інтересам збройних сил і спрямована на підтримання їх боєздатності і боєготовності на відповідному рівні шляхом збереження, зміцнення і відновлення здоров'я особового складу військ. Вирішення цього головного завдання досягається виконанням ряду часткових завдань, зміст і спосіб вирішення яких може змінюватись залежно від розвитку збройних сил, суспільно-політичного ладу держави, її економічного стану, військової справи, медицини та охорони здоров'я. Основні завдання медичної служби на воєнний час сформульовані вже давно, протягом пів століття, але зміст їх залишається незмінним і тільки деталізується та доповнюється залежно від зміни умов діяльності медичної служби.

Сучасні бойові дії військ характеризуються рішучістю, високою маневреністю та напруженістю, швидкими і різкими змінами обстановки, веденням їх на землі та в повітрі, на широкому фронті, на велику глибину і у високому темпі. В сучасній війні на діяльність медичної служби суттєво впливає можливість одномоментного виникнення масових санітарних втрат як по всій глибині побудови бойового порядку військ, так і в тилу (центрі) країни. Умови воєнного часу погіршують санітарно-епідемічний стан населення, військ і районів бойових дій, що може викликати епідемічні спалахи різних інфекційних захворювань. Застосування засобів радіоелектронної боротьби, порушення постійних комунікацій створять значні складнощі в управлінні силами і засобами медичної служби, в здійсненні медичного постачання та організації медичної евакуації. Тобто, в умовах сучасної війни (збройному конфлікті) медична служба виконує завдання у виключно складній обстановці.

Сучасний воєнний стан в України виявив низку серйозних проблем у медичному забезпеченні ЗС України й інших військових формувань, зокрема відсутність взаємодії між їхніми медичними службами та цивільними закладами, що негативно відобразилося на стані медичного забезпечення військ загалом, своєчасності та якості надання медичної допомоги пораненим і їх лікування зокрема. Було виявлено повну відсутність єдиної системи управління та координації дій медичних служб ЗС України, інших військових формувань і системи цивільної охорони здоров'я України.

Після запровадження в країні воєнного стану Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) одразу затвердило наказом №374 від 24 лютого 2022 року Тимчасові заходи у закладах охорони здоров'я з метою забезпечення їх готовності для надання медичної допомоги постраждалим внаслідок військової агресії РФ проти України [9].

Документом, серед іншого, передбачалося: тимчасово припинити планові госпіталізації, підготувати додаткові хірургічні команди для допомоги пораненим, забезпечити в повному обсязі надання екстреної меддопомоги. З огляду на ускладнену логістику відомство рекомендувало збільшити надання допомоги із застосуванням телемедицини та проводити медико-соціальну експертизу за спрощеною процедурою і заочно.

Лікування захисників і поранених здійснюється за принципом єдиного простору, тобто: лікарні приймають поранених військових та цивільних залежно від маршрутів пацієнтів, які розробляються департаментами охорони здоров'я.

Військовослужбовці загалом мають право звертатися до цивільних лікарень. Отримують допомогу в державних або комунальних медичних закладах вони за рахунок Міноборони чи іншої силової структури, до якої належать.

Цивільних медичних закладів, які би повністю перейшли на стаціонарне лікування військових та поранених, немає. В Україні є достатня кількість шпиталів, які підпорядковуються Міністерству оборони, СБУ, МВС та іншим силовим відомствам.

Висновки

Важливою особливістю реформи сфери охорони здоров'я є організація медичних закладів різних форм власності, які забезпечують підтримку охорони здоров'я громадян. Разом з тим, впровадження в систему відомчої медицини очікуваних переваг цивільної медицини стає майже неможливим без забезпечення цілісності реформування медичного обслуговування в цілому.

Необхідність створення відомчої медицини обумовлювалася потребами щодо: відбору кандидатів для проходження військової служби в Збройних Силах та правоохоронних органах України, здатних за станом здоров'я, моральними якостями, психофізіологічним станом виконувати службові завдання в екстремальних умовах; вирішення питань медичної та психологічної експертизи; формування ефективної системи надання медичної допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей тощо.

Лікування захисників і поранених здійснюється за принципом єдиного простору, тобто: лікарні приймають поранених військових та цивільних залежно від маршрутів пацієнтів, які розробляються департаментами охорони здоров'я.

Сучасний воєнний стан в України виявив низку серйозних проблем у медичному забезпеченні ЗС України й інших військових формувань, зокрема відсутність взаємодії між їхніми медичними службами та цивільними закладами, що негативно відобразилося на стані медичного забезпечення військ загалом, своєчасності та якості надання медичної допомоги пораненим і їх лікування зокрема. Було виявлено повну відсутність єдиної системи управління та координації дій медичних служб ЗС України, інших військових формувань і системи цивільної охорони здоров'я України.

Міжвідомча координація має запровадити нові норми й медичні стандарти, змінити ті накази, котрі залишались незмінними ще з радянських часів.

Попри існуючих проблем реалізація реформи медичного обслуговування військовослужбовців стає можливою тільки за рахунок пошуку та впровадження інноваційних форм та методів державного регулювання у напрямі підвищення якості медичних послуг, забезпечення їх доступності, поліпшення ефективності державного фінансування, створення стимулів для здорового способу життя та відповідних умов праці. Розвиток економічної діяльності установ відомчої медицини має відбуватися у взаємозв'язку, взаємодії та взаємозалежності з іншими економічними інститутами за допомогою довгострокових, середньострокових та короткострокових зв'язків.

Література

1. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». - К.: Комітет з економічних реформ при Президентові України, 2010. - 87 с.

2. Толуб'як В.С. Фінансові механізми пенсійного забезпечення: монографія / В.С. Толуб'як. - Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2011. - 336 с.

3. Лашкул З.В. Особливості підготовки керівників охорони здоров'я в сучасних умовах. Матеріали науково-практичної конференції (22 квітня 2015 р., Київ). Київ, 2015. С. 66-69.

4. Білий В.Я. Трансформування та розвиток Збройних Сил України / Білий В.Я., Жаховський В.О., Лівінський В.Г. // Наука і оборона. - 2015. - №1. - С. 9-14.

5. Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки [Електронний ресурс].

6. Сіделковський О. Єдиний медичний простір як об'єкт адміністративно-правової науки. Публічне право, 2018. №4 (32). С. 123-128.

7. Універсальний словник-енциклопедія. Гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. Київ, “Ірина”, 1999. 1551 с.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 р. №910 / Кабінет Міністрів України.

9. Наказ МОЗ України прийнятий 24 лютого 2022 року №374 «Про тимчасові заходи у закладах охорони здоров'я з метою забезпечення їх готовності для надання медичної допомоги постраждалим внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України”// Голос України. - 2002. - №374. - 24 лютого.

References

1. Prohrama ekonomichnykh reform na 2010-2014 roky “Zamozhne suspil'stvo, konkurentospromozhna ekonomika, efektyvna derzhava” [Program of economic reforms for 2010-2014 years "Prosperous society, competitive economy, efficient state"]. (2010). Kyiv: Komitet z ekonomichnykh reform pry Prezydentovi Ukrainy [in Ukrainian].

2. Tolub'iak, V.S. (2011), Finansovi mekhanizmy pensijnoho zabezpechennia [Financial mechanisms of pension provision]. Ternopil. Terno-hraf [in Ukrainian].

3. Lashkul Z.W. (2015) Osoblyvosti pidgotoyky keriwnykiv ochorony zdorowia v suchasnych umowach [Peculiarities of training health care managers in modern conditions]. Proceedings of the Conference and naukovo-praktychna konferentsiia (pp. 66-69). Kyiv:[in Ukrainian].

4. Bilyi W.J., & Zachwskii W.O., Yu.S. (2015) Transformuwanniia ta rozwytok Zbroinych Syl Ukrainy [Transformation and development of the Armed Forces of Ukraine]. Nauka i oborona - Science and defense, 1, 9-14 [in Ukrainian].

5. Derzhavna prohrama rozvytku Zbrojnykh Syl Ukrainy na 2006-2011 roky [State program for the development of the Armed Forces of Ukraine for 2006-2011]. (n.d.).

6. Sidelkovskyi, I. O. (2018), Unified medical space as an object of administrative and legal science [The unified medical space as an object of administrative and legal science]. Publichne pravo - Public law, 4 (32). pp.123-128 [in Ukrainian].

7. Popovych, M. red. (1999), US-E Universal'nyj slovnyk-entsyklopediia [ND-E Universal dictionary-encyclopedia]. Kyiv:, Iryna, 1551 p. [in Ukrainian].

8. Postanowa Kabinetu Ministriw Ukrainy pryiniatyi 31 zowtnia. 2018 roku №910 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated October 31, 2018 No. 910]. (2018, Zowten 31). Kabinet Ministriv Ukrainy - Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine. zakon.rada.gov.

9. Nakaz Ministerstwa Ochorony Zdorowiia Ukrainy Pro tymchasovi zachody u zakladach ochorony zdoroviia z metoju zabezpechennia ich gotownosti dlianadanniia medychnoi dopomogy postrasdalym w naslidok wiiskowoi agresii Rosiiskoi Federacii proty Ukrainy: pryiniatyi 24 febr. 2022 roku №374 [About temporary measures in health care institutions to ensure their readiness to provide medical care to victims of the Russian military aggression against Ukraine from febtuari 24 2022, №374]. (2022, Februar 24). Holos Ukrainy - Voice of Ukraine, [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru