Гендерна політика у сфері парламентської діяльності: суб’єкти та їх повноваження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гендерна політика у сфері парламентської діяльності: суб'єкти та їх повноваження

Даниленко Лідія Іванівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри парламентаризму, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Горулько Ольга Юріївна здобувачка ступеня доктора філософії з політології кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Охарактеризовано парламентську діяльність як різновид політико-управлінської діяльності, яку здійснюють її основні уповноваженні суб'єкти - парламент та уряд. У результаті такої діяльності формується, здійснюється і розвивається державна політика, зокрема гендерна, під якою розуміється сукупність управлінських дій суб'єктів, відповідальних за забезпечення рівності жінок і чоловіків у державі, суспільстві, родині, сім'ї, що характеризуються прийняттям управлінських рішень у формі законів, постанов, програм, наказів, розпоряджень тощо.

Порівняно основні управлінські функції повноважних представників у парламенті й уряді України, відповідальних за прийняття й контроль дотримання законних прав та інтересів громадян у сфері державної гендерної політики - Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань недискримінації та тендерної рівності і Представника Урядового уповноваженого з питань гендерної політики.

З'ясовано, що ці повноважні представники мають різні управлінські функції і з огляду на класичну теорію управління соціальними системами потребують деякого уточнення. А саме: Представник Урядового уповноваженого з питань гендерної політики не приймає управлінських рішень, але здійснює моніторинг їх виконання; Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань недискримінації та тендерної рівності - ініціює гендерне законодавство та забезпечує контроль за його дотриманням. У сфері гендерної політики він виступати суб'єктом управління, який забезпечує весь управлінський цикл - від прийняття управлінського рішення, до планування, координування, регулювання, обліку і контролю.

Запропоновано посилити службу представника Уповноваженого з прав людини у Верховній Раді України фахівцями з гендерних питань для роботи у парламентських комітетах, фракційних і міжфракційних об'єднаннях/групах.

Ключові слова: гендерна політика, гендерна рівність, парламент, уряд, парламентська діяльність, суб'єкти парламентської діяльності, парламентаризм, управлінські функції.

Danylenko Lidia Ivanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor Department of Parliamentarism, Taras Shevchenko Kyiv National University парламент уряд політика

Gorulko Olga Yurievna Candidate of Philosophy in Political Science of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv (Department of Parliamentarism)

GENDER POLICY IN THE SPHERE OF PARLIAMENTARY ACTIVITIES: SUBJECTS AND THEIR AUTHORITIES

Abstract. Parliamentary activity is characterized as a type of political and administrative activity, which is carried out by its main authorized subjects - the parliament and the government. As a result of such activities, state policy is formed, implemented and developed, in particular gender, which is understood as a set of management actions of subjects responsible for ensuring the equality of women and men in the state, society, family, which are characterized by the adoption of management decisions in the form of laws, resolutions, programs, orders, orders, etc.

The main managerial functions of authorized representatives in the parliament and government of Ukraine, responsible for the adoption and control of compliance with the legal rights and interests of citizens in the field of state gender policy, are compared - Representative of the Commissioner for Human Rights of the Verkhovna Rada of Ukraine on issues of non-discrimination and gender equality and the Representative of the Government Commissioner for Gender Policy.

It was found that these authorized representatives have different management functions and in view of the classical theory of management of social systems, they need some clarification. Namely: the Representative of the Government Commissioner for Gender Policy does not make management decisions, but monitors their implementation; the Representative of the Commissioner for Human Rights of the Verkhovna Rada of Ukraine on issues of non-discrimination and gender equality - initiates gender legislation and ensures control over its compliance. In the field of gender policy, it acts as a management entity that ensures the entire management cycle - from management decision-making to planning, coordination, regulation, accounting and control.

It is proposed to strengthen the service of the representative of the Commissioner for Human Rights in the Verkhovna Rada of Ukraine with specialists on gender issues to work in parliamentary committees, factional and inter-factional associations/groups.

Keywords: gender policy, gender equality, parliament, government, parliamentary activity, subjects of parliamentary activity, parliamentarism, management functions.

Постановка проблеми. Основна ідея дослідження полягає в тому, що в Україні досить повільно виконуються гендерні зобов'язання, зокрема щодо досягнення гендерної рівності в усіх сферах життєдіяльності чоловіків і жінок, прийняті чинним законодавством України (Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", Указ Президента України "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року"), що ґрунтується на основі базових міжнародних нормативно-правових актів - Загальній декларації прав людини (1948), Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок (1967), Декларації ООН про викорінення насильства щодо жінок (1993), Стратегії гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки. Це пов'язано, зокрема, з не чітко визначеними управлінськими функціями повноважних представників органів державної влади (парламенту й уряду), відповідальних за прийняття і контроль дотримання чинного законодавства у цій сфері.

Окрім того, Україна, перебуваючи у повномасштабній війні з рф з 24 лютого 2022 року, щоденно підтверджує свій європейський вибір і виконує нові зобов'язання щодо Цілей сталого розвитку України, визначені на період до 2030 року, серед яких є ціль, яка передбачає забезпечення гендерної рівності, розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат, викорінення гендерно зумовленої дискримінації та насильства.

Для вирішення цих питань передбачено уточнити управлінські функції суб'єктів парламентської діяльності в аспекті формування та розвитку державної гендерної політики, а саме: Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань недискримінації та ґендерної рівності має активізувати свою роль суб'єкта управління з формування, реалізації і розвитку державної гендерної політики і активніше залучати відповідальних виконавців із числа працівників Апарату Верховної Ради України і громадських об'єднань; Представник Урядового уповноваженого з питань гендерної політики має спрямовувати власну діяльність на реалізацію державної гендерної політики і, відповідно, виступати об'єктом управління її розвитком.

Застосування наукового підходу до управління процесами формування, реалізації й розвитку державної гендерної політики, зокрема уточнення основних управлінських функцій суб'єктів парламентської діяльності, так званий гендерний підхід, сприятиме прискоренню вирішення гендерних зобов'язань України і становлення більш справедливого рівноправного суспільства, в якому жінки і чоловіки, однаково відповідальні за розвиток держави і суспільства та їх добробут, мають і однакові права та можливості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На відміну від загальних питань із гендерної проблематики, проблема формування і розвитку гендерної політики у сфері парламентської діяльності та її суб'єктів і їхніх повноважень, є достатньо новою. Серед інших, її дослідження в Україні здійснюють представники Наукової школи вітчизняного парламентаризму Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом доктора політичних наук, професора Валентини Гошовської, які досліджують, зокрема: механізми забезпечення і реалізації рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, які в однаковій мірі будують власну державу і суспільні відносини в ній (Л. Гонюкова, Л. Даниленко, М. Канавець, Ю. Лихач та ін.); теорії і концепції розвитку національній свідомості, гендерної рівності і паритетності (Т. Василевська, Л. Григорович, Н. Максіменцева та ін.); технології інформаційного забезпечення паритетної демократії (Н. Грицяк, І. Дудко, О.Ч убатенко та ін.). Також сформовані наукові школи вітчизняних науковців з питань гендерності у публічній сфері - О. Забужко, С. Оксамитна, Т. Мельник, І. Тукаленко та ін. (київська школа); Л. Кормич, С. Наумкіна та ін. (одеська школа); В. Сичова, Т. Букіна та ін. (харківська школа); М. Бучин, З. Бурик та ін. (львівська школа); І. Грицай та ін. (дніпровська школа). У своїх працях вони наголошують на необхідності визнання гендерного підходу в усіх сферах діяльності, у т.ч. й парламентській.

Достатньо уваги гендерним питанням присвячено у зарубіжній літературі, зокрема в аспекті диференціації суспільства за ознаками статті (Т. Парсонс і Р. Бейлс), нерівності статей та конфліктності між ними (Р. Колінз, П. Бурд'є, Р. Інглхарт), розвитку ідеології рівності жінок (Л. Татл, С. де Бовуар, Б. Фріден, М. Мід, Р. Хоф, П. Фрейре, та ін.).

Не зважаючи на значні дослідження зазначеної проблематики, питання суб'єктів формування, забезпечення й реалізації гендерної політики у сфері парламентської діяльності як одного з видів політико-управлінської діяльності держави, та їх повноваження, не розглядалися окремо.

Для дослідження визначеної теми нами застосовано відповідні методи, серед яких: метод зіставно-порівняльного аналізу під час опрацювання вітчизняної та зарубіжної наукової літератури і досвіду парламентської діяльності основних суб'єктів забезпечення та реалізації гендерної рівності в усіх сферах життєдіяльності чоловіків і жінок; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця та ролі гендерної політики України у сфері парламентської діяльності та формулювання основних управлінських функцій її суб'єктів; системно-аналітичний - для загального оцінювання гендерної політики в Україні та розроблення практичних рекомендацій парламенту й іншим суб'єктам парламентської діяльності (уряду, парламентським комітетам і фракціям (групам), парламентським партіям) щодо уточнення їхніх управлінських функцій на засадах класичної теорії управління соціальними системами; емпіричні й аналітичні методи дослідження, які в сукупності сприяли вирішенню таких завдань, як:

- визначення і порівняння повноважень основних суб'єктів гендерної політики у сфері парламентської діяльності - повноважних представників Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України;

- уточнення їхніх управлінських функцій в аспекті формування державної гендерної політики та контролю за її реалізацією у парламенті й інших органах державної влади.

Мета статті - дослідження актуальних питань щодо формування, забезпечення та реалізації гендерної політики основними суб'єктами парламентської діяльності (парламент, уряд) на засадах теорії управління соціальними системами та розроблення практичних рекомендацій з уточнення їхніх управлінських функцій, зокрема в сучасних умовах війни України з рф.

Виклад основного матеріалу. Для створення справжнього суспільства ґендерної рівності необхідне включення ґендерного компоненту у формування і функціонування всього державного механізму та створення на різних рівнях політики і публічного управління спеціальних інституцій для моніторингу ефективності таких дій. У цьому значну роль покликані відігравати всі гілки влади - законодавча, виконавча, судова.

Розглянемо і порівняємо діяльність двох суб'єктів гендерної політики у сфері парламентської діяльності, таких як Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань недискримінації та ґендерної рівності та Представник Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, посади яких віднесені до структури Інституту омбудсмена у Верховній Раді України - відповідального за контроль дотримання законних прав й інтересів громадян у діяльності органів виконавчої влади і посадових осіб, зокрема у сфері гендерної політики.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти, головними функціями Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань недискримінації та ґендерної рівності є:

- контроль за дотриманням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- розгляд звернень про випадки дискримінації та насильства за ознакою статі, ведення обліку та узагальнення таких випадків;

- звернення до суду із заявами про дискримінацію з метою захисту суспільних інтересів;

- внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію дискримінації, застосування та припинення позитивних дій;

- висвітлення питання дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та насильства за ознакою статі у щорічній доповіді та інше [8].

Головними функціями Представника Урядового уповноваженого з питань гендерної політики є:

- сприяння забезпеченню реалізації єдиної державної політики, спрямованої на досягнення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства;

- участь у координації роботи міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- проведення моніторингу щодо врахування КМУ принципу гендерної рівності під час прийняття нормативно-правових актів;

- участь у здійсненні Прем'єр-міністром України представництва КМУ у міжнародних зустрічах і форумах;

- співпраця та взаємодія з громадян з громадянським суспільством з питань щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства [1-2].

Порівнюючи визначені управлінські функції основних суб'єктів парламентської діяльності з питань гендерної політики, зазначаємо, що вони не розкривають усіх управлінських процесів, які включають функції прийняття рішень, планування, організації, координації, обліку і контролю. Адже, суб'єкт управління (той хто управляє) повинен виконувати весь управлінський цикл, а об'єкт управління має характеризувати всі управлінські процеси. У нашому випадку - це процеси формування політики (шляхом прийняття політичних рішень), її ресурсне забезпечення (політичне, організаційне, фінансове, матеріальне, кадрове, технологічне, технічне тощо) та реалізація (шляхом моніторингу та контролю виконання).

Тому, на вищому рівні управління у сфері гендерної політики суб'єктом управління з формування, реалізації та розвитку гендерної політики виступає представник парламенту (Верховної Ради України - ВР України) із зазначених питань, на нижчому - представник уряду (Кабінету Міністрів України - КМ України). Це означає, що функції прийняття рішення і контролю належать представнику парламенту як суб'єкту управління у зазначеній сфері, інші управлінські функції (планування, організація, координація, облік) належать іншим суб'єктам управління на нижчих рівнях і забезпечуються представником уряду.

Враховуючи науковий підхід до управління соціальними системами, до яких належать, зокрема, і парламент, і уряд, нами запропоновано уточнити управлінські функції основних суб'єктів забезпечення гендерної політики в парламентській діяльності в Україні.

Розглянемо їх.

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань недискримінації та тендерної рівності є одноосібно відповідальним за функцію прийняття рішення, тобто прийняття закону, і має чітко дотримуватися логіки виконання всього управлінського циклу шляхом:

- планування гендерно-правової експертизи законопроектів,

чинних законів та їх удосконалення;

- організації і координації діяльності зі ЗМІ, судами, іншими структурними елементами ВР України (парламентськими комітетами, фракціями/групами/, міжпарламентськими об'єднаннями);

- обліку звернень громадян щодо порушення гендерного законодавства;

- контролю за дотриманням парламентарями й Апаратом ВР України гендерного законодавства.

Представник Урядового уповноваженого з питань гендерної політики повинен чітко виконувати управлінські функції, окрім першої в управлінському циклі (прийняття рішень) й останньої (загальний контроль виконання). Його завдання полягає у виконанні вже прийнятого управлінського рішення шляхом:

- планування реалізації гендерної політики;

- організації й участі у міжнародних і державних зустрічах і форумах, організації співпраці та взаємодії з громадянським суспільством;

- координації, обліку, моніторингу, контролю діяльності міністерств і відомств у сфері реалізації гендерної політики.

Таке упорядкування управлінських функцій зазначених суб'єктів парламентської діяльності у сфері реалізації гендерної політики демонструє їхню відмінність, яка полягає в тому, що у першого суб'єкта управління (представника ВР України) серед функцій управління обов'язковими є функції прийняття рішень і загального контролю, а у другого (представника КМ України) - вони відсутні, адже рішення вже прийнято й оформлено у вигляді відповідного законодавчого чи іншого нормативно-правового акту, а контроль залишається лише на локальному рівні, який доповнюється функцією моніторингу (постійного спостереження й аналізу).

Такий розподіл управлінських функцій сприяє встановленню чіткої ієрархічної взаємодії між ВР України і КМ Україні в аспекті формування й реалізації державної гендерної політики. А саме:

- представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань недискримінації та ґендерної рівності виступає суб'єктом управління у сфері гендерної політики;

- представник Урядового уповноваженого з питань гендерної політики є відповідальним за виконання гендерної політики в усіх сферах життєдіяльності держави; його діяльність є об'єктом управління у сфері реалізації державної гендерної політики.

Застосування наукових засад управління при визначенні основних функцій суб'єктів парламентської діяльності з питань гендерної політики також сприяє більш чіткому виконанню ними власних повноважень. А саме:

- суб'єкт формування державної гендерної політики - ВР України, до складу якого входять Омбудсмен, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його секретаріат, парламентські комітети і фракції'/групи та їхні секретаріати, парламентарі та їхні помічники-консультанти;

- об'єкт управління у сфері реалізації державної гендерної політики у парламентській діяльності - діяльність Міністерства соціальної політики як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, інших центральних органів виконавчої влади;

- об'єкт управління у сфері реалізації державної гендерної політики у парламенті - діяльність структурних підрозділів Секретаріату Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини з питань недискримінації та ґендерної рівності, які мають такі управлінські функції, як-от:

- підкомітет з питань ґендерної рівності і недискримінації - здійснює законопроектну, організаційну та контрольну діяльність;

- міжфракційне депутатське об'єднання "Рівні можливості" - забезпечує суспільний діалог щодо забезпечення ґендерної рівності в різних сферах суспільно-політичного життя;

- управління моніторингу рівних прав і свобод - забезпечує моніторинг за дотриманням принципів недискримінації та ґендерної рівності;

- відповідальні особи у секретаріатах парламентських комітетів - консультують і надають методичну допомогу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків з предметів відання комітетів.

Аналізуючи функції цих структурних підрозділів Апарату ВР України, зазначаємо їхню співпрацю з громадськістю у різних формах взаємодії - парламентські слухання, громадська рада з тендерних питань, експертна рада з питань недискримінації та тендерної рівності, робочі групи з удосконалення гендерного законодавства та ін. Однак, така співпраця є недостатньо скоординованою. І, як зазначають науковці, реалізації "гендерної політики бракує спільних дій державних і громадських інституцій щодо забезпечення рівних прав і свобод чоловіків і жінок" [3, с. 199].

Позитивним все ж відзначаємо те, що всі структурні підрозділи Секретаріату Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини з питань недискримінації та тендерної рівності в сукупності практично забезпечують "цикл управління", а саме:

• законопроектну, організаційну, контрольну функції реалізує підкомітет з питань тендерної рівності і недискримінації;

• інформаційну - міжфракційне депутатське об'єднання "Рівні можливості";

• моніторингову - управління моніторингу рівних прав і свобод;

• консультативну - відповідальні особи в Апараті ВР України (у секретаріатах комітетів і фракцій, помічники-консультанти парламентарів).

Тобто, практично всі базові управлінські функції реалізуються представником Уповноваженого ВР України з прав людини з питань недискримінації та тендерної рівності і його Секретаріатом. Однак, недостатньо забезпечується функція координування між системою в цілому і зовнішнім середовищем. Проте, саме ця функція відіграє в управлінні роль, завдячуючи якій забезпечується динамізм системи [4].

Вважаємо, що саме в динаміці формування й реалізації державної гендерної політики криється найбільша проблема в Україні в роботі суб'єктів гендерної політики у сфері парламентської діяльності. Це підтверджується також і Посадовою інструкцією представника Уповноваженого з дотримання прав і свобод Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, затвердженою у 2019 році [7], в якій більше уваги приділено функції парламентського контролю і недостатньо - функції координації різних організаційних структур, робочих груп, інформаційних систем, координаторів тощо.

Тому, вважаємо, що посилення координуючої функції в діяльності представника Уповноваженого з дотримання прав і свобод Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини сприятиме підвищенню динаміки змін у реалізації державної гендерної політики, зокрема і, відповідно, у виконанні Указу Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021 "Про Національну стратегію у сфері прав людини" [9] і Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2030 року, затвердженого КМ України [6].

Національна стратегія у сфері прав людини "спрямована на об'єднання суспільства з питань щодо розуміння цінностей прав і свобод людини, що забезпечуються та захищаються на основі принципів рівності та недискримінації" (ст. 1). Результатом її реалізації має стати запровадження системного підходу до забезпечення прав і свобод людини, узгодженості дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, суб'єктів господарювання, створення в Україні ефективного механізму реалізації та захисту прав і свобод людини, усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі порушень, виявлених Європейським судом (ст. 2).

У Національній стратегії визначено 27 стратегічних цілей/напрямів, завдання для їх досягнення, очікувані результати й основні показники. Позитивним, на наш погляд, є той факт, що для значної кількості показників встановлено міжнародні індикатори, які забезпечать об'єктивну оцінку ситуації щодо темпів і якості досягнення встановлених цілей.

Наприклад, для таких показників Національної стратегії, як:

- "Право на життя та безпеку", "Цивільне правосуддя", "Право на приватність", "Свобода зібрань та об'єднань ефективно гарантована", "Громадська участь", "Відсутність дискримінації", "Основні трудові права ефективно гарантуються" використано міжнародний Індекс верховенства права (The Rule of Law Index);

- для показника "Забезпечення свободи думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації" - Світовий індекс зі свободи преси (World Press Freedom Index);

- для показника "Свобода думки та релігії" - рейтинг "Свобода у світі" (Freedom in the World);

- для показника "Політичні права" - рейтинг Freedom in the world; для показника "Забезпечення права людини на охорону здоров'я" - рейтинг WHO Global Health Observatory Data;

- для показника "Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" - визначення місця України в Global Gender Gap та в Gender Development Index.

Майже для всіх цілей Національної стратегії встановлено різноманітні кількісні показники, які є більш об'єктивною характеристикою досягнення результату, ніж якісні показники. Серед них чотири цілі у сфері прав людини присвячено гендерним питанням. Це цілі 8-11: запобігання та протидія дискримінації, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія насильству за ознакою статі, експлуатації, торгівлі людьми, запобігання та протидія домашньому насильству. Аналізуючи їх, ми позначили, що переважаючими в Україні на цей час є:

- недосконалість законодавства;

- недостатній рівень підготовленості фахівців;

- низький рівень взаємодії між різними структурними елементами системи.

Останній показник ("низький рівень взаємодії між різними структурними елементами системи") потребує уточнення базових функцій основних суб'єктів гендерної політики у сфері парламентської діяльності, які мають ураховувати наукові засади управління і принципи демократії та гуманізму в публічній політиці, оскільки "поява нових політичних, зокрема демократичних, цінностей та ідеалів лідерів сприяють темпам економічних реформ та економічного зростання, а Європейська інтеграція є вирішальним фактором забезпечення демократичного розвитку України" [5, с.104].

Висновки

Як висновок зазначимо, що важливим серед теоретичних засад гендерної політики у сфері парламентської діяльності в Україні є не лише створення відповідної інституційної бази, а й забезпечення координації дій всіх суб'єктів формування і реалізації державної гендерної політики. Відсутність такої координації у парламентській діяльності, в якій основними учасниками є парламент та інші інститути держави (зокрема, уряд) й суспільства (парламентські фракції'/групи), які ним утворені, не сприяє зростанню добробуту держави та реалізації принципів демократії і гуманізму в публічній політиці.

Охарактеризовані повноваження і функції основних суб'єктів парламентської діяльності (парламент, уряд) з питань формування, забезпечення та реалізації гендерної політики сприяли: виявленню прогалин у забезпеченні координаційної функції в їх діяльності; встановленню ролі суб'єкта й об'єкта управління у підвищенні динамізму системи у досягненні результатів від реалізації гендерної політики; внесенню пропозицій щодо посилення ролі повноважних представників парламенту й уряду та їхніх структурних підрозділів з питань гендерної політики при прийняті й реалізації державних нормативних актів у цій сфері.

Вважаємо, що гендерна політика в українському парламенті потребує більш стрімкого розвитку. Це сприятиме підвищенню індикаторів ефективності його діяльності, зокрема, таких як етичність, прозорість, готовність до демократичних перетворень, які є особливо важливими під час війни і сприятимуть демократичному розвитку держави в цілому. Паритетний парламент, який має паритетну (рівну) структуру та здійснює свою діяльність з урахуванням інтересів і потреб жінок і чоловіків, є більш стабільним й ефективним у своїй роботі, зокрема і в захисті незалежності нашої держави.

Література

1. Галіцина Н.В. Механізм забезпечення гендерної рівності в органах Національної поліції України. Юридичний науковий електронний журнал. № 5/2020 ULR: file:/// C:/Users/Lida/AppData/Local/Temp/Rar$DIa4800.32302/27.pdf (дата звернення: 01.08.2023).

2. Герасименко Г.В. Гендерні аспекти соціально-економічної політики в Україні : дис. ... канд. екон. наук: 08.09.01. Київ, 2004. 223 c.

3. Грицай I. О. Механізм забезпечення принципу гендерної рівності: теорія та практика: монографія. Київ: Хай-Тек Прес, 2018. 560 с.

4. Громова О.Є. Роль координаційної функції в процесі управління організацією. Економіка і суспільство. 2016. № 7. С. 256 - 259. ULR://economyandsociety.in.ua/journals/7_ ukr/43.pdf (дата звернення: 01.08.2023).

5. Політична культура в забезпеченні єдності та консолідації українського суспільства: монографія /авт. кол.: В.А. Гошовська [та ін.]: за ред. В.А. Гошовської. Київ: НАДУ, 2021.220с.

6. Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року № 756-р. ULR: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-planu-dij-z-realizaciyi-nacionalnoyi- strategiyi-u-sferi-prav-lyudini-na-20212023-roki-i230621-756 (дата звернення: 17.08.2023).

7. Про затвердження Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20 жовтня 2022 року № 84.15/22. ULR: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v84_1715- 22#Text (дата звернення: 17.08.2023).

8. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Закон України від 08 вересня 2005року № 2866-IV(ст. 561., ст. 9; ст. 12; ст. 10). ULR: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2866-15#Text (дата звернення: 17.08.2023).

9. Про Національну стратегію у сфері прав людини. Указ Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021. ULR://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119/2021#Text (дата звернення: 17.08.2023).

10. References:

11. Halitsyna, N.V. (2020). Mekhanizm zabezpechennia hendernoi rivnosti v orhanakh Natsionalnoi politsii Ukrainy [The mechanism for ensuring gender equality in the bodies of the National Police of Ukraine]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal, 5, 113-120. Retrieved from https://files.znu.edu.ua/files/Fakhovivydannya/Yunzh/Yunzh2020v5/113.pdf [in Ukrainian].

12. Herasymenko, H.V. (2004). Henderni aspekty sotsialno-ekonomichnoi polityky v Ukraini [Gender aspects of social and economic policy in Ukraine]: dys. ... kand. ekon. nauk: 08.09.01. Kyiv, 2004. [in Ukrainian].

13. Hrytsai, I.O. (2018). Mekhanizm zabezpechenniapryntsypu hendernoi rivnosti: teoriia ta praktyka [The mechanism of ensuring the principle of gender equality: theory and practice]: monohrafiia. Kyiv: Khai-Tek Pres [in Ukrainian].

14. Hromova, O. Ye. (2016). Rol koordynatsiinoi funktsii v protsesi upravlinnia orhanizatsiieiu [The role of the coordination function in the process of managing the organization]. Ekonomika i suspilstvo, 7, 256-259. Retrieved from https://economyandsociety.in.ua/journals/ 7_ukr/43.pdf [in Ukrainian].

15. Politychna kultura v zabezpechenni yednosti ta konsolidatsii ukrainskoho suspilstva [Political culture in ensuring unity and consolidation of Ukrainian society]: monohrafiia / avt. kol.: V. A. Hoshovska [ta in.]; za red. V. A. Hoshovskoi. Kyiv: NADU, 2021. [in Ukrainian].

16. Pro zatverdzhennia planu dii z realizatsii Natsionalnoi stratehii u sferi prav liudyny na 2021-2023 roky [On the approval of the action plan for the implementation of the National Strategy in the field of human rights for 2021-2023]. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 23 chervnia 2021 roku № 756-r. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/npas/pro- zatverdzhennya-planu-dij-z-realizaciyi-nacionalnoyi-strategiyi-u-sferi-prav-lyudini-na-20212023- roki-i230621-756 [in Ukrainian].

17. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro predstavnykiv Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny [On the approval of the Regulation on the representatives of the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine on human rights]. Nakaz Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny vid 20 zhovtnia 2022 roku № 84.15/22. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v84_1715-22#Text [in Ukrainian].

18. Pro zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv [About ensuring equal rights and opportunities for women and me]. Zakon Ukrainy vid 08 veresnia 2005 roku № 2866-IV (ct. 561., st. 9; 12; st. 10). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866- 15#Text [in Ukrainian].

19. Pro Natsionalnu stratehiiu u sferi prav liudyny [About the National Strategy in the field of human rights]. Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 24 bereznia 2021 roku № 119/2021. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119/2021#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru