Актуальні питання правового забезпечення охорони громадського здоров'я в контексті європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ⁵Я В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Сорока Євгенія Євгеніївна студентка

III курсу факультету прокуратури,

Осадча Анастасія Сергіївна студентка

III курсу факультету прокуратури

м. Харків

Анотація

Здоров'я населення безперечно є чи не найважливішим чинником соціального, культурного та економічного розвитку держави, що безпосередньо зачіпає всі сфери життя суспільства. Процес формування та збереження працездатних як фізично, так і психологічно здорових громадян напряму залежить від стану навколишнього природнього середовища та ефективності системи його охорони.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [1]. Тобто, право громадян на збереження здоров'я гарантується на конституційному рівні. Зокрема, наша держава виділяє охорону здоров'я населення як одне із найважливіших напрямів, як основний пріоритет своєї діяльності та один із головних обєктів соціальної політики держави. Це зумовлює актуальність обраної теми.

Система охорони здоров'я є однією зі сфер життя суспільства, що забезпечує можливість здійснення політичних, економічних, науково-освітніх, лікувально-профілактичних, управлінських та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію права громадян на збереження здоров'я.

Водночас здоров'я, екологічне та соціальне благополуччя населення перебувають у нерозривній єдності. Сталий розвиток України, висока якість життя і здоров'я її населення, а також національна безпека можуть бути забезпечені тільки за умови збереження природних систем і підтримки відповідної якості навколишнього середовища. Для цього необхідно послідовно формувати і реалізовувати єдину державну політику в галузі екології, в тому числі спрямовану на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів. Це насамперед пов⁵язано із тим, що деградація навколишнього природного середовища позначається на здоров'ї людини і стані генетичного фонду населення.

Як влучно наголошують М'ясоєдов В. В., Огнєв В. А., Пересипкіна Т. В., здоров'я людини і здоров'я довкілля більше не можна розділяти. Наукові дані свідчать, що навколишнє середовище є основним фактором, що визначає стан здоров'я, на нього, за оцінками фахівців, припадає майже 20% усіх смертей в Європейському регіоні ВООЗ, і що неінфекційні захворювання (НІЗ) є причиною 71% усіх смертей у всьому світі. Критичне поширення неінфекційних захворювань відбувається в усіх країнах світу, але, згідно зі статистикою ВООЗ, Європейський регіон має найгірші показники захворюваності на неінфекційні хвороби. Україна, як країна Європейського регіону, не має права і можливості відвертатися від проблем запобігання поширенню неінфекційних захворювань та зменшення впливу факторів навколишнього природного середовища на здоров'я населення [2, с. 22]. У зв'язку з цим набуває все більшої актуальності дослідження питання співробітництва між Україною та ЄС у сфері охорони громадського здоров'я.

Ключові слова: громадське здоров'я, охорона здоров'я, екологічне законодавство, екологічна безпека, євроінтеграція, європейські стандарти.

Annotation

Soroka Yevheniia Yevheniivna Student of the Prosecutor's Office Faculty, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

Osadcha Anastasiia Serhiyivna Student of the Prosecutor's Office Faculty, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv,

TOPICAL ISSUES OF LEGAL SUPPORT FOR PUBLIC HEALTH IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION

Public health is undoubtedly one of the most important factors in the social, cultural and economic development of the state, which directly affects all spheres of society. The process of forming and maintaining able-bodied, physically and psychologically healthy citizens directly depends on the state of public health and the effectiveness of the public healthcare system.

According to Part 1 of Article 3 of the Constitution of Ukraine, a person, his or her life and health, honour and dignity, inviolability and security are recognised in Ukraine as the highest social value [1]. This means that the right of citizens to maintain their health is guaranteed at the constitutional level. In particular, our state identifies public health protection as one of the most important areas of the state task, the main priority of its activities and one of the main objects of the state's social policy. This makes the topic of this report very relevant.

The health care system is one of the spheres of society that provides an opportunity to implement political, economic, scientific, educational, therapeutic and preventive, managerial and organisational measures aimed at realising the right of citizens to preserve their health.

At the same time, the health, environmental and social well-being of the population are inseparable. Ukraine's sustainable development, high quality of life and health of its population, as well as national security can only be ensured if natural systems are preserved, and the appropriate environmental quality is maintained. To this end, it is necessary to consistently formulate and implement a unified state policy in the field of ecology, including those aimed at environmental protection and rational use of natural resources. This is primarily due to the fact that environmental degradation primarily affects human health and the state of the population's genetic stock.

As V. V. Myasoedov, V. A. Ognev, and T. V. Peresypkina aptly point out, human health and environmental health cannot be separated anymore. Scientific evidence shows that the environment is a major determinant of health, accounting for almost 20% of all deaths in the WHO European Region, and that noncommunicable diseases (NCDs) are responsible for 71% of all deaths worldwide. The critical spread of NCDs is occurring in all countries of the world, but according to WHO statistics, the European Region has the worst NCD incidence rates. Ukraine, as a country in the European region, has no right and opportunity to turn away from the problems of preventing the spread of non-communicable diseases and reducing the impact of environmental factors on public health [2, p. 22]. In this regard, it is becoming increasingly important to study the issue of cooperation between Ukraine and the EU in the field of public health.

Keywords: public health, healthcare, environmental legislation, environmental safety, European integration, European standards.

Постановка проблеми

Україна є однією з країн-кандидатів на вступ до Європейського Союзу і здійснює активну співпрацю з ЄС у багатьох галузях, включаючи охорону громадського здоров'я та забезпечення екологічної безпеки. Проте, не зважаючи на позитивні зрушення в цих сферах, існують деякі серйозні проблеми, які необхідно вирішувати. Однією з ключових проблем є недостатній рівень охорони здоров'я та екологічної безпеки в Україні, який відображається на здоров'ї громадян та навколишньому середовищі загалом. Це пов'язано зі складними економічними та політичними умовами, недостатньою фінансовою підтримкою та відсутністю необхідних ресурсів. На сучасному етапі європейської інтеграції виникають значні виклики та питання, пов'язані з правовим забезпеченням охорони громадського здоров'я.

Проблемою є і складність співпраці між Україною та ЄС у галузі охорони здоров'я та екологічної безпеки, особливо ще й через збройну агресію РФ на території України. З урахуванням, наявності договорів та програм співпраці, реалізація багатьох проектів затримується або не досягає запланованих результатів через бюрократичні, недостатньо координовані процеси.

Створювати перешкоди для отримання Україною повноцінного членства в ЄС та негативно впливати на ефективність охорони громадського здоров я та забезпечення екологічної безпеки в цілому може й уповільнений процес адаптації національного законодавства до вимог та стандартів Європейського Союзу. Такі виклики потребують глибокого аналізу та розробки ефективних стратегій, щоб забезпечити сумісність національного законодавства з європейськими стандартами та гарантувати надійну охорону громадського здоров'я для всіх громадян у контексті європейської інтеграції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти формування та розвитку сучасної системи охорони здоров'я висвітлюються такими українськими ученими як М'ясоєдов В. В., Огнєв В. А., Пересипкіна Т. В, які зазначали, що здоров'я людини і здоров'я довкілля нерозривні. Науковці Х. А. Оганян і З. В. Гбур, зазначають, що санітарно-епідемічне благополуччя населення це чинник національної безпеки України, а отже і екологічної безпеки. Однак впровадження дієвих механізмів забезпечення ефективної системи охорони здоров'я хоча і удосконалюється відповідно до обраного Україною напряму на інтеграцію в ЄС, проте питання управління цим процесом поки що не систематизовані в повному обсязі.

Мета статті

Дослідження особливостей та механізмів співробітництва України і ЄС у сфері охорони громадського здоров'я передбачає розгляд сучасного стану співпраці у галузі охорони здоров'я, проаналізувати досягнення та проблеми цієї співпраці. Описати основні аспекти забезпечення санітарно епідемічного благополуччя населення. Визначити основні проблеми уповільненого забезпечення санітарно епідемічного благополуччя населення. Стаття має на меті підвищити усвідомленість читачів про важливість співпраці з ЄС в галузі охорони здоров'я та сприяти розвитку національної стратегії в цій сфері. санітарний епідемічний громадський здоров'я

Посилення антропогенного впливу на навколишнє природне середовище призвело до такого рівня взаємовідносин між людством і природою, який ми називаємо екологічною кризою. Навіть оволодівши найпередовішими технологіями, людина часто виявляється безсилою перед природними процесами, які відбуваються за загальносвітовими законами збереження речовин і енергії, та їхнього кругообігу. Така ситуація посилює значення охорони громадського здоров⁵я як важливого чинника благополуччя суспільства.

Співробітництво України з ЄС сприятиме наближенню соціальних умов України до високих європейських стандартів, підвищенню рівня життя і добробуту населення. У культурно-цивілізаційному аспекті євроінтеграція - це шлях до активізації взаємообміну між українською і західноєвропейськими культурами, одночасне становлення України як інтегрованої частини глобального суспільства, й як національної держави. Членство в ЄС гарантує зміцнення екологічної безпеки, як складової національної безпеки України, захист її від агресії та територіальних претензій [8, с. 754].

Багато країн з року в рік нарощують обсяг коштів, що спрямовуються на охорону здоров'я. Медична наука, система охорони здоров'я і промисловість XXI століття надають лікарям-практикам принципово нові медичні технології, лікарські засоби, медичні прилади, інструментарій і пристрої для того, щоб суттєво вплинути на кінцеві показники здоров'я населення. Не виключенням є і країни Європейського Союзу, зокрема й Україна, яка наразі перебуває в процесі євроінтеграції.

У статті 50 Конституції України проголошено право кожного, хто проживає на території України, на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення, а в ст. 49 - право на охорону здоров'я. Незважаючи на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, вона лише декларує суб'єктивні права людини і громадянина. У зв'язку з цим на розвиток положень ст. 50 Конституції України прийнято пакет законів, норми яких спрямовані на забезпечення можливості реалізації та захисту одного з найважливіших прав людини -- права на захист від впливу несприятливого навколишнього середовища та шкідливого впливу факторів середовища життєдіяльності.

Як вже раніше було сказано, екологія та здоров'я населення перебувають у постійному тісному зв'язку. Зокрема, перша група екологічних правовідносин регулюється переважно природоохоронним законодавством, друга група - природоресурсним законодавством, і, нарешті, третя група екологічних правовідносин регулюється законодавством про санітарно-епідемічне благополуччя населення та законодавством про охорону здоров^`я, а також іншим спрямованим на забезпечення екологічної безпеки. Адже довкілля вважається безпечним, коли його умови відповідають стандартам, обмеженням і нормам, встановленим Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» щодо його чистоти, ресурсомісткості, екологічної стійкості, гігієнічних вимог, видового різноманіття, здатні задовольнити інтереси громадян. Слід зазначити, що екологічна безпека природних об'єктів нерозривно пов'язана з безпекою громадян в екологічній сфері. Це є необхідною умовою для реалізації природного і невід'ємного права людини на безпечне довкілля.

При цьому хотілося б зупинитися на Законах України «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення» та «Про систему громадського здоров'я», який стане замінною першому, і буде введений в дію 01.10.2023 року.

Закон України «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення» головним чином регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян [3]. Законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону, законів України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», інших нормативно-правових актів та санітарних норм.

Питанню про санітарно-епідемічне благополуччя населення у вітчизняній, зокрема у юридичній, науковій літературі приділяється недостатньо уваги. Такий стан дослідження проблемних питань довгий час пояснювався досить частковим, одностороннім врегулюванням цих відносин на законодавчому рівні. Так, до здобуття Україною незалежності на її території діяло радянське законодавство, що обмежувалося закріпленням санітарних вимог і компетенції санітарних органів. Таким чином, були врегульовані лише окремі, так би мовити, медичні аспекти санітарної безпеки. Сучасне санітарне законодавство складається з нормативно-правових актів різної юридичної сили, офіційно прийнятих та введених в дію різними органами державної влади.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який встановлює, що санітарно-епідемічна ситуація являється кондицією середовища життєдіяльності та спричинений ним стан здоров'я населення на відповідній території в конкретно встановлений час. Зазначений Закон трактує поняття «санітарне та епідемічне благополуччя населення» наступним чином, як стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, за якого показники захворюваності знаходяться на загальноприйнятому рівні для відповідної території, кондиції проживання сприятливі для населення, а параметри чинників середовища життєдіяльності знаходяться в діапазоні, встановлених санітарними нормами [3].

Санітарні правила встановлюють вимоги до планування та забудови населених пунктів, проектування, будівництва, обладнання, утримання і діяльності організацій, спрямовані на забезпечення безпечних для здоров'я людей умов, а також до проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів; вимоги до чинників середовища проживання людини, які надають або можуть мати несприятливий вплив на його організм, а також умови, що усувають, зменшують або обмежують такий вплив; критерії та вимоги до безпеки для людини об'єктів середовища її проживання, умов життєдіяльності, продовольчої сировини і харчових продуктів, питної води, виробів, що застосовуються для виробництва, упаковки, зберігання, транспортування, продажу та інших способів відчуження продовольчої сировини і харчових продуктів та їх використання, умов їх розробки, доставки на виробництво, виробництва і торгового обороту, безпеки послуг, що надаються в сфері торгівлі продовольчою сировиною та харчовими продуктами, а також критерії до безпеки продукції виробничо-технічного призначення і товарів для особистого користування; допустимі рівні ризику можливого погіршення здоров'я у зв'язку з несприятливим впливом на організм людини факторів середовища його проживання і умов життєдіяльності; вимоги до харчової продовольчої сировини і харчових продуктів [9].

Зокрема, ст. 15 вказаного вище Закону відведена вимогам до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій, ст. 18 - вимогам до господарсько-питного водопостачання і місць водокористування, а ст. 19 - гігієнічним вимогам до атмосферного повітря в населених пунктах і повітря у виробничих та інших приміщеннях [3].

Отже, можна сказати, що спеціальний закон містить вказівку саме на сприятливі умови для життя. Це підтверджується і передбачено законодавцем можливістю, за таких умов, показникам стану здоров'я не лише залишатися на усталеному рівні, а й покращуватися. Враховуючи наведене, на нашу думку, потребує доопрацювання законодавча дефініція санітарно-епідемічного благополуччя у частині стану здоров'я населення, в поєднанні із покращенням умов навколишнього природного середовища, тобто самої екології проживання.

Як відзначають Х. А. Оганян і З. В. Гбур, гарантією асекурації санітарно-епідемічного благополуччя населення являється держане санітарно-епідеміологічне нормування як діяльність з формування науково обґрунтованих санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів, їх затвердженням, введенням у чинність тощо [4, с. 109].

Не менш важливим напрямом регулювання, який встановлює Закон України «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення» є державне регулювання та контроль. Без ефективної роботи структур, які мають відповідні повноваження, виявляється неможливим високий рівень санітарно-епідемічного благополуччя населення. Проаналізувавши даний закон, можна зробити висновок, що детального доопрацювання потребують норми саме державного регулювання та контролю санітарно-епідемічної обстановки в країні, адже лише за належного функціонування органів, повноважних його здійснювати, можна досягти необхідного результату у сфері охорони громадського здоров'я.

На нашу думку, необхідно проаналізувати положення Закону України «Про систему громадського здоров'я», який прийде на зміну регулювання відносин у цій сфері після втрати чинності Закону України «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення». Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, зобов'язала Україну розвивати співробітництво у сфері охорони здоров'я. Тому прийняття нового Закону України «Про систему громадського здоров'я» було очікуваним кроком на шляху до системи охорони здоров'я, яка відповідає стандартам ЄС [5].

Закон України «Про систему громадського здоров'я» безумовно має значення у сфері забезпечення екологічної безпеки, оскільки він встановлює правову базу для захисту здоров'я населення від впливу шкідливих факторів довкілля. Зокрема, Закон передбачає забезпечення охорони здоров'я населення від екологічних загроз, в тому числі шляхом здійснення комплексних заходів з моніторингу, контролю та регулювання якості повітря, води, ґрунтів, продуктів харчування та інших екологічних факторів.

Даний Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади функціонування системи громадського здоров'я в Україні з метою зміцнення здоров'я населення, запобігання хворобам, покращення якості та збільшення тривалості життя, регулює суспільні відносини у сфері громадського здоров'я та санітарно-епідемічного благополуччя населення, визначає відповідні права і обов'язки державних органів та органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб у цій сфері, встановлює правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя населення.

Звернімо увагу, що важливою умовою для зміцнення зав'язків між Україною і Співтовариством є зближення чинного і майбутнього законодавства України із законодавством ЄС. Україна поступово вживає заходів для забезпечення того, щоб її законодавство було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства. Серед галузей, в яких наша країна активно проводить адаптацію, можна зазначити охорону здоров'я та життя людей, і відповідно захист навколишнього природного середовища.

Основи двостороннього співробітництва між Україною та ЄС у природоохоронній сфері визначає Глава 6 «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». Метою даної угоди є посилення співробітництва у сфері захисту навколишнього середовища та додержання принципів сталого розвитку і зеленої економіки. Вона охоплює такі питання:

• моніторинг рівня забруднення та оцінка стану навколишнього природного середовища;

• систему інформації про стан довкілля;

• стійке, продуктивне та екологічно безпечне використання та виробництво енергії;

• зменшення відходів, утилізація та нешкідливе їх знищення;

• збереження біорізноманіття, природоохоронних територій та раціональне використання, управління біологічними ресурсами;

• охорона лісів;

Досягнення успіху у невичерпному переліку, зазначеному вище, забезпечується через використання дієвих механізмів, серед яких важлива роль відведена економічним регуляторам екологічної безпеки, яка в свою чергу є важливим фактором якості здоров'я і життя населення.

Також, серед основних завдань для України у сфері співробітництва з ЄС та зобов'язань щодо розвитку сфери охорони здоров'я, можна виокремити наступні:

• зміцнення системи охорони здоров'я України та її потенціалу, зокрема, шляхом проведення реформ, подальшого розвитку первинної медико-санітарної допомоги та підготовки кваліфікованих кадрів;

• профілактика і боротьба з інфекційними та соціально небезпечними захворюваннями, такими як ВІЛ/СНІД і туберкульоз, підвищення готовності до спалахів високопатогенних інфекцій.

• інтеграція інформації та знань про здоров'я в усі види політики, включно з реалізацією концепції «Здоров я в усіх видах політики», визначеної ВООЗ у співпраці з Міністерством соціальних справ і охорони здоров'я Фінляндії, яку наразі активно впроваджують у Європейському Союзі

• якість та безпечність субстанцій людського походження, зокрема крові, тканини та клітин - встановлення спеціальних вимог, насамперед, спрямованих на забезпечення якості даних товарів [8].

Слід відзначити наступні особливості міжнародно-правової регламентації питань громадського здоров'я у контексті інтеграційних процесів України з ЄС:

• відсилання до ключових міжнародних договорів, прийнятих у рамках ВООЗ - зокрема, Міжнародних медико-санітарних правил та Рамкової конвенції з контролю над тютюном. При цьому акцент на розвитку первинної медико-санітарної допомоги - ідея ВООЗ, яка закріплена безпосередньо на рівні декларацій;

• ряд положень (наприклад, зміцнення української системи охорони здоров'я та її потенціалу) дійсно є нормами, що зобов'язують Україну проводити реформи в галузі охорони здоров'я, однак вони не враховують, що питання охорони здоров'я значною мірою є внутрішньою компетенцією держав відповідно до підходу, закріпленого в праві ЄС.

• також слід враховувати і напружену ситуацію в Україні, яка дещо гальмує даний процес і робить його недосконалим, а саме - російсько-українська війна.

Висновки

Зважаючи на всі перелічені фактори поки що Україна, по суті, перебуває на початковій стадії впровадження реформ у сфері охорони громадського здоров'я та у процесі удосконалення правового інституту екологічної безпеки. Так, усвідомлення, що без належного середовища життя неможливе збереження нічого живого, включаючи людину, її життя та здоров'я і природних систем більш низького рівня ієрархії, тому державна політика України в царині охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів передбачає майбутнє удосконалення законодавства в галузі забезпечення екологічної безпеки, а відповідно й у галузі охорони громадського здоров'я. Цей процес, на жаль, в умовах воєнного стану в Україні є дещо ускладненим та далеко неідеальним, але наша держава робить все можливе для того, щоб поступово наближуватися до європейських стандартів. Таким чином, проаналізувавши співробітництво між Україною та Європейський Союзом у сфері охорони громадського здоров'я можна сказати, що даний процес перебуває у стані активного розвитку, попри ситуацію в країні.

Література

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР / Вер:ховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

2. М'ясоєдов В. В., Огнєв В. А., Пересипкіна Т. В. Планетарна екологічна криза та потреба у формуванні кліматично оптимізованих систем охорони здоров'я. Громадське здоров'я в Україні: проблеми та способи їх в^^^^^шення: матеріали V науково-практичної конференції з міжнародною участю на вшанування пам'яті М.Г. Гуревича (1891-1937), засновника та керівника першої в Україні кафедри соціальної гігієни при Харківському медичному інституті, Харків, 28 жовтня 2022 р. Харків. 2022. 224 с. URL: https://repo.knmu.edu.Ua/bitstream/123456789/31089/1/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80% D0%BA%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%20%D0%9E%D0%97%D0% 94%20%D0%A5%D0%9D%D0%9C%D0%A3%2028.10.2022.pdf#page=23.

3. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 № 4004-XII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4004-12#Text.

4. Х. А. Оганян, З. В. Гбур. Санітарно-епідемічне благополуччя населення як чинник національної безпеки України. Інвестиції: практика та досвід. №7. 2021. С. 106-112. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/7_2021/18.pdf.

5. Про систему громадського здоров'я: Закон України від 06.09.2022 № 2573-IX / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-IX#Text.

6. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2801-12#Text.

7. У МОЗ окреслили основні аспекти імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в сфері охорони здоров'я. Урядовий портал: веб-сайт. 2014. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/247625584.

8. Тодощук А.В. Україна в інтеграційних процесах: ризики та переваги. Стаття. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/5/168.pdf.

9. Федорова А.М. Нормативно-правове регулювання питань забезпечення безпечного середовища життя громадян. П^ублічне управління та рег'іональн^'й розвиток. 2019. № 3. С. 162177.

References

1. Zakon Ukrainy Konstytutsiia Ukrainy: pryiniatyi 28 cher. 1996 roku № 254k/96-VR / [The Constitution of Ukraine from June 28 1996, № 254k/96-VR]./ Verkhovna Rada Ukrainy - The Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

2. Miasoiedov V. V., Ohniev V. A., Peresypkina T. V. (2022). Planetarna ekolohichna kryza ta potreba u formuvanni klimatychno optymizovanykh system okhorony zdorovia [Planetary ecological crisis and the need for the formation of climate-optimized health care systems'] Hromadske zdorovia v UkrainUproblemy ta sposoby yikh vyrishennia - Public health in Ukraine: problems and ways to solve them: materialy V naukovo-praktychnoi konferentsii z mizhnarodnoiu uchastiu na vshanuvannia pamiati M.H. Hurevycha (1891-1937), zasnovnyka ta kerivnyka pershoi v Ukraini kafedry sotsialnoi hihiieny pry Kharkivskomu medychnomu instytuti, Kharkiv, 28 zhovtnia 2022 r. Kharkiv. 2022. 224 s. Retrieved from https://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/31089/1/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80% D0%BA%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%20%D0%9E%D0%97%D0% 94%20%D0%A5%D0%9D%D0%9C%D0%A3%2028.10.2022.pd?page=23 [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy Pro zabezpechennia sanitarnoho ta epidemichnoho blahopoluchchia naselennia: pryiniatyi 24 lut. 1994 roku № 4004-XII [Law of Ukraine on ensuring sanitary and epidemic welfare of the population from February 24 1994, №2 4004-XII ]. Verkhovna Rada Ukrainy - The Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

4. Kh. A. Ohanian, Z. V. Hbur. (2021). Sanitarno-epidemichne blahopoluchchia naselennia yak chynnyk natsionalnoi bezpeky Ukrainy [Sanitary and epidemiological well-being of the population as a factor of national security of Ukraine]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience. №7. 2021. S. 106-112. Retrieved from http://www.investplan.com.ua/pdf/7_2021/18.pdf [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy Pro systemu hromadskoho zdorovia: pryiniatyi 6 sent. 2022 roku № 2573-IX / [Law of Ukraine About the public health system from 6 sept 2022, № 2573-IX]. Verkhovna Rada UkrainyVerkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrainy Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia: pryiniatyi 19 lyst. 1992 roku № 2801-XII /[ Law of Ukraine on Fundamentals of Ukrainian legislation on health care from November 19 1992, №2 2801-XII] Verkhovna Rada Ukrainy - The Verkhovna Rada of Ukraine/ [in Ukrainian].

7. U MOZ okreslyly osnovni aspekty implementatsii Uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu ta YeS v sferi okhorony zdorovia [The Ministry of Health outlined the main aspects of the implementation of the Association Agreement between Ukraine and the EU in the field of health care]. Uriadovyi portal - Government portal: website. 2014. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/news/247625584 [in Ukrainian].

8. Todoshchuk A.V. (2017) Ukraina v intehratsiinykh protsesakh: ryzyky ta perevahy [Ukraine in integration processes: risks and benefits] Molodyi vchenyi - Young Scientist. Retrieved from http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/5/168.pdf [in Ukrainian].

9. Fedorova A.M. (2019). Normatyvno-pravove rehuliuvannia pytan zabezpechennia bezpechnoho seredovyshcha zhyttia hromadian [Normative and legal regulation of issues of ensuringasafelivingenvironmentforcitizens]PublichneupravlinniatarehionalnyirozvytokPublic administration and regional development. №2 3. S. 162177 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru